Екологічні аспекти розвитку космонавтики




Скачати 274.62 Kb.
НазваЕкологічні аспекти розвитку космонавтики
Сторінка2/2
Дата конвертації25.02.2013
Розмір274.62 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Астрономія > Документы
1   2

6-й учень. Реферат на тему «Сергій Павлович Ко­рольов».

Звичайно, усім нам відоме Ім'я академіка Сергія Пав­ловича Корольова (12.01.1907 — 14.1.1966), під керів­ництвом якого був запущений перший в історії людства штучний супутник Землі за допомогою ракети (4 жов­тня 1957 р).

Народився Сергій Павлович Корольов у Житомирі, у 1924 році закінчив першу Одеську будівельну профшколу. два роки навчався на механічному факультеті Київського політехнічного інституту, пізніше перевів­ся на навчання в Московське вище технічне училище (МВТУ), яке закінчив у 1930 році. З цього часу по­чав працювати в Центральному аеродинамічному ін­ституті (ІІАДІ) на посаді старшого інженера, потім — керівника групи з вивчення реактивного руху. У цей час розробив ряд конструкцій оригінальних планерів. Особисті контакти з К. Е. Ціолковським, вивчення його праць у галузі аеродинаміки, ракетної техніки і теорії міжпланетних сполучень, спільна праця з од­ним із основоположників і винахідників у галузі ра­кетної техніки Ф. А. Цандером сприяли проведенню фундаментальних наукових досліджень С. П. Коро­льова у галузі ракетної техніки. У 1934 році була ви­дана його праця «Ракетний політ у стратосфері», яку К. Е. Ціолковський назвав розумною, змістовною, ко­рисною. Корольов розробив ряд проектів керованих ракет, ракетопланів, балістичних і геофізичних ракет, ракет-носіїв тощо.

Протягом багатьох років спрямував роботу провід­них науково-дослідних конструкторських колективів на розв'язання грандіозних комплексних задач у ракет­ній та космічній техніці.

С. П. Корольов — найвидатніший конструктор ракет­но-космічних систем, які забезпечили дослідження космічного простору, а саме: першого штучного супут­ника Землі, запущеного під його керівництвом, який поклав початок космічної ери; наступних супутників, що ознаменували початок нової епохи у вивченні фі­зичних властивостей космічного простору; перший політ до Місяця і фотографування його зворотного боку. Це космічний корабель «Восток», на якому 12 квіт­ня 1961 року Ю. О. Гагарін уперше здійснив сміливу мрію людства — політ за межі атмосфери; це косміч­ний корабель «Восход», на якому 18 березня 1965 року О. А. Леонов здійснив перший вихід людини у відкри­тий космічний простір.

Корольов заснував велику наукову школу. За наукові дослідження в 1967 році удостоєний Ленінської пре­мії, йому двічі присвоєно звання Героя Соціалістич­ної праці, нагороджено трьома орденами Леніна, ор­деном «Знак Пошани» і медалями. Був членом президії АН СРСР. Його ім'ям названо одне з великих утворень на зворотному боці Місяця.

Учитель. А кого було названо ученим космічної ери?

^ 7-й учень. Реферат на тему «Михайло Кузьмич Янгель».

Він здобув усі можливі наукові ступені й звання, мав найвищі державні нагороди, був лауреатом найпрестижніших премій. І в той же час, як і годиться істин­ному інтелігенту, залишався простою й скромною лю­диною.

Завдяки вражаючій цілеспрямованості й фантастичній наполегливості, надзвичайним здібностям і великому талантові він пройшов «від тернів до зірок», подолавши непростий шлях від берегів сибірського Іліму до космо­дрому Байконур. Він зробив неоціненний внесок у ство­рення ракетно-космічної техніки, в дослідження навко­лоземного простору.

Його ім'я — Михайло Кузьмич Янгель. Народився він 25 жовтня 1911 р. в Нижньоілімській Тушанській сло­боді серед непрохідної тайги в родині переселенця з Чер­нігівської губернії.

Своїм українським походженням учений дуже пишав­ся. Коли його запитували про значення прізвища Ян­гель. він переповідав те, що почув від свого діда: «Наше прізвище походить від слова янга — так зветься ківш, в якому козаки в походах варили юшку. Куховарів ко­заки називали янгалами, або янгелями. Наче й до ладу виходить: дід мій — нащадок запорозьких козаків, тому вповні може бути, що хтось із моїх пращурів варив ко­закам юшку».

Батько Михайла, Кузьма Лаврентійович, серед односель­ців користувався особливою повагою. Дітей виховував просто й по-селянськи мудро: змалечку любити працю й поважати старших. Незважаючи на постійні злидні, не­письменні батьки докладали зусиль, аби їхні діти навчи­лися грамоти й вийшли в люди.

Шоста дитина в сім'ї, Михайло після сьомого класу всту­пив до ФЗУ при ткацькій фабриці, де незабаром став помічником майстра. Захоплювався спортом — бігом, лижами, шахами, футболом. Потім «захворів» авіацією й блискуче склав вступні іспити до Московського авіа­ційного інституту.

Уже студентом, поєднуючи навчання з роботою на авіа­заводі, Михайло Янгель бере участь у розробці проек­ту швидкісного літака. Працюючи над дипломним про­ектом «Висотний винищувач з герметичною кабіною», Янгель намагається спроектувати літак з максимальними швидкісними характеристиками. Завершивши навчання, молодий інженер залишається працювати в конструк­торському бюро, де проходить справжню школу інже­нерного мистецтва, розв'язуючи складні наукові завдан­ня, ознайомлюючись із досвідом роботи авіаційних фірм США. Ставши помічником головного конструктора, Ян­гель працює над створенням найсучаснішого як на той час винищувача та інших типів літаків, що пройшли вип­робування в роки Другої світової війни.

У 50-ті рр. особлива увага приділялася розвитку ракет­но-космічної техніки. До цієї справи був залучений і Ми­хайло Янгель. Уже через рік після приходу до конструк­торського бюро Сергія Корольова Янгеля призначають заступником головного конструктора, а ще через рік — директором науково-дослідного інституту.

Для створення першої радянської ракети, з якою пов'язува­ли мрії про вихід у космос, засновується конструкторське бюро, керівником якого стає Михайло Янгель.

І ось із космодрому, стрімко набираючи швидкість, від­даляється у синяву неба космічна ракета. Це був справ­ді феноменальний успіх конструктора Янгеля та його сподвижників.

Розробляються нові зразки космічної техніки. Конструк­торське бюро зростає як фахово, так і чисельно, залиша­ючись, до речі, молодіжним: 54 відсотки його працівни­ків не перевищують віковий бар'єр тридцяти років і лише десяти відсоткам спеціалістів було за сорок.

Видатний учений і конструктор академік Михайло Ян­гель створив чудовий творчий колектив однодумців, ви­ховав плеяду видатних науковців, заснувавши власну конструкторську школу.

Створені під керівництвом Михайла Янгеля ракетно-кос­мічні системи відзначалися винятковою оригінальністю. Ракети-носії «Космос» та «Інтеркосмос», створені в КБ Янгеля понад тридцять п'ять років тому, використову­ються в інтернаціональній програмі дослідження космо­су й сьогодні. Різноманітні модифікації «Космосу» й «Інтеркосмосу» демонструвалися в багатьох країнах світу: Канаді, Франції, Італії, Австрії, Японії. В останні роки життя Михайло Янгель, незважаючи на прогресуючу хво­робу,— він переніс п'ять інфарктів — працював з вели­чезним напруженням сил. Був щасливий з того, що ба­гато встиг зробити. Під час святкування свого 60-річчя Михайло Янгель раптово помер.

Своєю творчою працею він зробив неоціненний внесок у справу розвитку й удосконалення ракетно-космічної техніки й дослідження навколоземного космічного про­стору. Звертаючи погляд у Всесвіт, видатний науковець відійшов у безсмертя. Його ім'я по праву належить ук­раїнській науці.

Учитель. А що нам відомо про історію космонавти­ки та її розвиток?

^ 8-й учень. Реферат на тему «Історія космонавтики та її розвиток».

У своїх мріях, втілених у казках, легендах, фантастич­них повістях, романах, людство вже давно прагнуло по­летіти в космос. Про це свідчать і багаточисленні вина­ходи минулого. Розповіді про політ у небо зустрічаються в давніх китайських та іранських легендах.

Теоретично обґрунтовані можливості польотів в космічний простір вперше було дано російським вченим

К. Е. Ціолковським наприкінці XIX ст. У своїй праці «Вивчення сві­тового простору реактивними приборами» Ціолковський показував реальність технічного втілення космічних по­льотів і дав принципове рішення ряду основних проблем космосу. Крім праць Ціолковського, питанням космо­су були присвячені роботи І. В. Мещерського (з 1897 р.), Н. А. Риніна (1928-1932), Ю. В. Кондратюка (1919-1929) та ін. За кордоном праці про космос були опубліко­вані Р. Ено-Пельтрі (Франція, 1913), Р. Годдардом (США, 1919

Г. Обертоном (Німеччина, 1923).

В 20-х роках XX ст. були засновані перші товариства кос­мосу: в СРСР( 1924). Австралії (1926), Німеччині (1927), Великобританії і США (1930). Метою цих товариств було пропагування ідей космосу й практичне розв'язання проблем у цій галузі. В СРСР дослідження в галузі ра­кетної техніки початися 1921 р. У той час була організо­вана Газодинамічна лабораторія, засновником якої був Н. І. Тихомиров. З 1928 р. під його керівництвом прово­дились літні випробовування ракет на бездимному по­роху. В 1929 р. В. П. Глушко почав розробку ракет з елек­тричними і рідинними реактивними двигунами.

Перші випробовування з електрореактивними двигуна­ми були проведені в 1929 році, а з рідинними реактив­ними двигунами — 1931 р.

У 1932 р. в Москві була створена дослідницька група з ви­вчення реактивного руху. яка здійснила під керівництвом С. П. Корольова в 1933 р. перші пуски радянських ракет конструкції М. К. Тихонравова і Ф. А. Цандера. У кін­ці 1933 р. був заснований Реактивний науково-дослід­ний інститут. Всі ці організації зробили вагомий внесок у розвиток радянського ракетобудування.

Початком космічної ери була дата запуску в СРСР пер­шого штучного супутника Землі — 4 жовтня 1957 року. Другою важливою датою космічної ери стало 12 квітня 1961 року — день першого космічного польоту Ю. О. Гагаріна, що ознаменував початок епохи безпосередньо­го проникнення людини в космос. Третьою історичною подією космосу стала перша місячна експедиція за учас­тю Н. Армстронга, Е. Олдринаі М., Коллінза (США), яка тривала з 16 по 24 липня 1969 року.

Про масштаби роботи, які ведуться в космічній сфері, можна судити за кількістю запущених штучних супутни­ків Землі. Сонця, Місяця і Марса, число яких на 1 липня 1973 року становило 742 при вазі 2233 т або 4388 т разом з ракетоносіями. На 1 травня 1973 року космічні польоти здійснили 25 радянських космонавтів на 18 кораблях і ор­бітальних станціях «Салют», 38 американських космонав­тів на 27 орбітальних кораблях. Число штучних супутників Землі, виведених на орбіту іншими країнами: 7 — Фран­ція, 4 — Японія, 2 — Китай, 1 — Великобританія.

Засновником практичної космонавтики є С. П. Корольов. До 1957 року під його керівництвом був створений ракет­но-космічний комплекс, який дозволив запустити перший штучний супутник Землі, а потім було здійснено виведен­ня на навколоземну орбіту ряду автоматично керуючих космічних апаратів. Корольов керував розробкою авто­матичних міжпланетних станцій для дослідження Міся­ця, перших екземплярів космічних апаратів «Зонд» і «Венера», космічного корабля «Восход». Не обмежуючи свою діяльність створенням ракетоносіїв і космічних апаратів, Корольов здійснив загальне технічне керівництво робота­ми щодо забезпечення перших космічних програм.

Важливий внесок у розвиток радянської ракето-космічної техніки зробило також конструкторське бюро під керівництвом М. К. Янгеля, Г. Н. Бабакіна, А. М. Ісаєва. С. А. Косберга та ін.

Сучасна теорія космічних польотів, заснована на небес­ній механіці й теорії управління рухом літаючих апаратів, називається аеродинамічною.

Створення ракето-космічних комплексів — складна на­уково-технічна проблема. Великі ракетоносії досягають стартової ваги до 3000 т і мають довжину більше 100 мет­рів. Для розміщення у них необхідних запасів пального (90 % повної маси) конструкція ракет повинна бути над­звичайно легкою, що досягається раціональними конс­труктивними рішеннями. В польоті, у міру розходу палива спорожнені частини баків стають зайвими, і їх подаль­ший розгін вимагає необгрунтованої витрати палива. У зв'язку з цим створюють багатоступінчасті конструк­ції носіїв (від 2 до 4 ступенів), тож ступені ракети послі­довно скидаються у міру спорожнення баків.

Готовність ракетоносія до запуску проводять на технічній позиції космодрому в монтажно-виробничому корпусі, після цього він транспортується на стартову площадку, де встановлюється на пускову систему, проходить передстартове випробовування, заправку баків паливом, і здій­снюється його пуск. Закінченням виведення космічного апарату на орбіту рахується перевищення першої космічної швидкості (біля 7,91 км/с) для штучних супутників Землі і досягнення другої космічної швидкості (11,19 км/с) для апаратів, що літають на Місяць, Марс, Венеру, а для поль­оту на дальші планети або Сонце потрібно розвинути знач­но більшу швидкість. При цьому ракетоносій відділяється від космічного літального апарата, продовжуючи подаль­ший орбітальний політ, який проходить головним чином за інерцією згідно із законом небесної механіки.

^ 9-й учень. Реферат на тему «Юрій Гагарін — перший космонавт».

12 квітня 1961 року планету облетіла новина: «Людина в космосі». Багатовікова мрія людей полетіти до зірок здійснилася. Сонячним ранком велика ракета вивела на орбіту космічний корабель «Восток» з першим кос­монавтом на Землі — громадянином Радянського Со­юзу Юрієм Гагаріним на борту. З орбіти він доповідав: «Політ відбувається нормально. Бачу горизонт Землі. Такий красивий ореол!» Голос його із космосу звучав спокійно, впевнено.

Дитинство Юрія Гагаріна проходило в селі Клушино на Смоленщині. Хлопчик був допитливим та спритним. Батько був майстром на всі руки. Так і син, дивлячись на майс­терність свого батька, й собі майстрував іграшкові літа­ки. Але в спокійне дитинство увірвалася війна. її страхіття Юра відчув на собі. Загарбники вигнали сім'ю Гагаріних з дому, і він разом з батьками, братом та сестрою змуше­ний був жити у землянці. Після війни сім'я переїхала в міс­то Гжатськ. Тепер воно носить ім'я Гагаріна.

Коли Юрію виповнилося 15 років, він поступив у реміс­ниче училище в підмосковному місті Люберці. Згодом було навчання в індустріальному технікумі в Саратові, аероклуб, стрибки з парашутом. Захоплення небом при­вело його в Військове авіаційне училище в Оренбурзі. Після його закінчення служив в авіації, літав на надзву­кових літаках, оберігаючи північні кордони Радянсько­го Союзу. Ю. Гагарін був сміливим, рішучим, винахід­ливим. А ще турботливим і веселим чоловіком. Рідко сердився, як згадувала його мати Ганна Тимофіївна, й не любив сварок, а навпаки, жартом та сміхом примирював усіх. У 1960 році Ю. Гагарін почав готуватися до польо­ту в космос у Центрі підготовки космонавтів. Сьогодні цей Центр носить ім'я Ю. Гагаріна. Він вперто працю­вав, з повною віддачею сил, витримкою.

Ю. Гагарін був відмінно підготовлений фізично, уважним до своїх товаришів. Завжди допомагав їм, а ті, в свою чергу, йому. Кожен горів бажанням полетіти в космос першим. Але, коли обговорювалось це питання, вибір випав на Юрія Олексійовича Гагаріна. І 12 квітня 1961 року в момент стар­ту пролунало знамените гагарінське «Поїхали!»

Здійснивши на кораблі повний оберт навколо нашої пла­нети за 108 хвилин, Ю. Гагарін у той же день повернув­ся на Землю. Космічна ера розпочалася. Цю подію люди сприйняли як радісне свято. Першому космонавту при­своїли звання Героя Радянського Союзу.
Проклавши дорогу в космос іншим, Гагарін радів успі­хам своїх товаришів, мріяв про нові польоти, готувався до них, закінчив Військово-повітряну інженерну ака­демію імені Н. Жуковського. Та, на жаль, трагічна смерть під час польоту на тренувальному реактивному літаку обірвала його коротке, але яскраве життя.

Слід його назавжди залишився і на Землі, і в космосі.

10-й учень. Реферат на тему «Леонід Костянтинович Каденюк — перший льотчик-космонавт незалежної Ук­раїни»

Леонід Костянтинович Каденюк народився 28 січня 1951 року у с. Клішківцях Хотинського району Черні­вецької області у сім'ї учителів. Закінчивши 1967 року середню школу, вступив до Чернігівського вищого авіа­ційного училища, яке успішно закінчив 1971 року, здо­бувши кваліфікацію пілота-інженера.

1976 року його відібрали до групи космонавтів при Цен­трі підготовки космонавтів ім. Ю. Гагаріна, яку успішно закінчив у 1978 році. Курс підготовки включав біологію, екологію, медицину, метеорологію, космічну геологію та необотаніку.

У 1978—1983 роках Л. Каденюк служив як космонавт-випробувач і льотчик-космонавт у Групі космічних сис­тем багаторазового використання. Брав участь в експе­риментальних дослідженнях і випробуваннях системи «Буран».

У 1984—1988 роках Л. Каденюк працював льотчиком-випробувачем у Державному літно-випробувальному цент­рі Військово-повітряних сил. Здійснив низку випробних польотів на літаках Су—27, Су-27УБ і МИГ-25, отри­мав звання льотчика 1-го класу. Окрім того, брав участь у випробуваннях літаків МИГ—23, МИГ—27, МИГ— 31,-а також космічного корабля «Буран».

З 1990 року Л. Каденюка, згідно із українсько-російсь­кою угодою про спільну космічну програму, призначено командиром українського космічного екіпажу.

У 1996 році працював в Інституті ботаніки АН України ; для підготовки спільного українсько-американського космічного експерименту з біології.

Л. Каденюк — один з перших, кого було відібрано до гру­пи космонавтів НКАУ (Національного космічного агент­ства України) у 1996 році. У листопаді цього ж року його було призначено НКАУ і НІСА спеціалістом-дослідником у рамках космічної програми «SТS». Л. Каденюк про­йшов курс підготовки у Космічному центрі ім. Джонсона і був основним спеціалістом-дослідником на борту космічного корабля «Колумбія» під час місії «SТS»—87 (І9 листопада — 5 грудня 1997 року).

Сьогодні Л. Каденюк— генерал-майор Збройних Сил Ук­раїни, Герой України, кавалер ордена «За мужність» І ступеня, автор 5 наукових праць, народний депутат України, помічник Президента з питань авіації і космонавтики.

Леонід Каденюк одружений виховує двох синів, захоп­люється бігом на довгі дистанції, прогулянками на при­роді, науково-технічною та історичною літературою.

Учитель. Діти, а які ж екологічні аспекти розвитку космонавтики?

11-й учень. ^ Реферат на тему «Екологічні аспекти роз­витку космонавтики»

Розвиток авіації та космонавтики тісно пов'язаний з пи­таннями екології. Надзвичайно важливою економічною проблемою в наш час є руйнування озонового шару пла­нети, виникнення та швидке розширення зони аномаль­но низької концентрації озону континентом Антаркти­ди, утворення так званої «озонової дірки». Зазначимо, що нині нема єдиної думки щодо небезпеки «озонової дірки»: одні вважають, що ніби нема жодної небезпеки, бо в природі буває подібне, але відхилення нормально­го стану тривають недовго, от і озонова діра існує тіль­ки обмежений час протягом року, а при зміні активності Сонця вона зникає зовсім. Інші вказують на те, що вже нині лікарі Нової Зеландії помітили незначне підвищен­ня кількості випадків утворення раку та інших новоут­ворень на шкірі жителів цієї країни.

Фахівці попереджають, що зменшення кількості озону призводить до зниження врожаїв тощо. Обґрунтовується можливість майже миттєвої загибелі людства від порушень мозкової діяльності у тому випадку, коли різко зменшити кількість озону на великих висотах над поверхнею Землі.

Учені доводять, що основними причинами руйнування озонового шару є виробництво фреонів, польоти надзву­кових літаків на великих висотах, ракет на твердому па­ливі, які виносять на орбіту космічні кораблі, викидаючи в озоносферу хлорні сполуки. Так, при кожному запус­ку штучного супутника Землі утворюється дірка на кіль­ка кілометрів, яка затягується не так вже швидко. При кожному рейсі в космос з твердоплавких бокових при­скорювачів викидаються в озоносферу хлорні сполуки і багато інших шкідливих речовин.

Вже нині вводяться певні обмеження щодо використан­ня ракет на твердому пальному. Радянські конструкто­ри врахували цю обставину, й у найновіших ракетах ви­користовується зріджений водень, при цьому у повітря викидається водяна пара, а не хлорні сполуки.

Перспективою розвитку надзвукової авіації передба­чається у вигляді пального використовувати зріджений водень. Нині у нас уже створено експериментальний лі­так з двигуном на водневому пальному.

Певний час значну небезпеку для озоносфери стано­вили окисли азоту, утворені при випробуванні ядерної зброї у атмосфері. Встановлено, що серія потужних ви­бухів на початку 60-х років не лише розпорошила вели­ку кількість радіоактивних ядер, але й через утворення азотних сполук знизила на

3-6 % кількості озону в Пів­нічній півкулі. Шкода від цих випробувань була настіль­ки очевидною, що головні винуватці — СРСР та США досить швидко домовились про припинення випробу­вань ядерної зброї у повітрі, воді та космосі. З того часу ця небезпека для озоносфери зникла.

Як відзначалось вище, проходження ракетно-космічних систем через атмосферу впливає на її склад і рух. Запуск надпотужних носіїв із Землі порушує цілісність озонового

шару атмосфери, який захищає земні організми від згуб­ного ультрафіолетового проміння.

Навколоземний простір засмічується уже нефункціонуючими космічними апаратами. Побічна дія космічної тех­ніки відчувається не лише на земних орбітах, а й у навко­лишньому космічному просторі (забруднення атмосфери Місяця вихідними газами при вивченні навколомісяч­ного простору). Так, занесення земних мікроорганізмів в планетне середовище інших планет (Марс, Венера) може призвести до зміни їхньої поверхневої оболонки і стати фактором перешкоди для об'єктивного вивчен­ня природи цих планет і навіть існування життя на Зем­лі. Варто сказати, що поряд з негативними наслідками космічних досліджень, космонавтика дає значний пози­тивний екологічний ефект. Штучні супутники Землі за­стосовуються в багатьох галузях народного господарства. За їх допомогою виявляють лісові пожежі і швидко попереджують спеціальні служби. Це допомагає вряту­вати тисячі гектарів лісових насаджень.

Неоціненною є роль штучних супутників Землі у ви­значенні та оцінюванні степеня забруднення міст і сіл; вони з великою точністю визначають фізичні та хімічні властивості води, передають на Землю кольорові фото­графічні зображення шельфу.

Дані супутники є джерелами найточніших прогнозів по­годи, стану магнітного поля Землі. Вивчення Сонця з до­помогою штучних супутників Землі, пізнання змін, які відбуваються на його поверхні, дає змогу попереджува­ти землян про радіаційну небезпеку та сонячні спалахи, до дії яких так чутливі живі організми нашої планети.

Вивчення природних ресурсів за допомогою космонавтики — один із важливих напрямків космічних досліджень. Із космосу можна оглянути величезну територію, І побачити будову земної кори, її розломи, виявити неві­домі раніше кільцеві структури, широко розповсюджені на планеті, нові поклади корисних копалин та інше.

Важливо відмітити, що нині освоєння космосу має в ос­новному інформаційний характер. Отримання інформа­ції про космос і про Землю із космосу — основні напоями

дослідження і використання космічного простору: цим займається прикладна космонавтика (зв'язок і повідом­лення, метереологія і служба погоди, дослідження і конт­ролювання земних ресурсів, служба навігації), позаатмос­ферна астрономія, технологічні служби в космосі тощо. Інформаційний етап розвитку космонавтики, очевидно, буде переважаючим і в найближчі десятиліття.

Після кожного виступу учня наголошую на головному і додаю, якщо учень щось пропустив, або ж доповню­ють самі учні. У процесі читання реферату демонстру­ються фото і малюнки про космонавтів і людей, які пе­ретворили ідеї в буття.
^ III. Підсумок уроку

Оцінюю учнів, коментую кожний бал. Разом з учнями робимо висновок.

Учитель. З почутого ми бачимо, якими різними були ці люди, але їх об'єднувала творчість, величезний розум, прагнення підкорити світ, прославити свій народ і Батьків­щину, служити своєму народові. І ми їх діти, точніше ону­ки, повинні пишатися ними, бути гордими, що ми україн­ці. Також ми сьогодні дізналися, яке величезне значення мають штучні супутники Землі у розв'язанні проблем:

  1. пошуках лісових пожеж;

  2. визначенні прогнозів погоди;

  1. вивченні Сонця, Землі та інших планет і космічних тіл;

  2. визначенні джерел забруднення атмосфери і водой­мищ;

  1. розв'язанні проблеми космічного сміття.


Література

  1. Павло Черемис (з українських публікацій у діаспорі).

  2. Молодий «Буковинець.»— 2003.— № 5.

  3. Фізика.» Шкільний світ.»— 2000-2002.

Красовииькип А/., Бслкіна О. Сучасні уроки. «Завуч.— 2002»
1   2

Схожі:

Екологічні аспекти розвитку космонавтики icon1 роль та значення господарчого комплексу у розвитку економіки житомирської області
Передумови розвитку та розміщення господарчого комплексу на території (історичні, природні, демографічні, екологічні)
Екологічні аспекти розвитку космонавтики icon1. Про екологічні наслідки будівництва на майданчику біля Сєвєродонецької...
Про екологічні наслідки переведення Сєвєродонецької тец на вугільно-водяне паливо
Екологічні аспекти розвитку космонавтики icon«Розвивальне середовище – джерело всебічного розвитку дошкільників»
Правильно організоване предметно-ігрове середовище впливає на соціалізацію дитини, на всі аспекти її розвитку. Від того, чи зможуть...
Екологічні аспекти розвитку космонавтики iconРозділ І. Теоретичні аспекти дослідження проблеми розвитку особистості та діяльності

Екологічні аспекти розвитку космонавтики iconКонспект уроку з фізики на тему: «Реактивний рух. Будова ракети....
«Реактивний рух. Будова ракети. Внесок українських вчених у розвиток космонавтики. Успіхи в освоєнні космічного простору»
Екологічні аспекти розвитку космонавтики iconКонспект уроку з фізики на тему: «екологічні проблеми електроенергетики....
Мета: формування знань про сучасне виробництво електроенергії та проблеми екології, які при цьому виникають, пошук І використання...
Екологічні аспекти розвитку космонавтики iconКонкурс проводиться з метою виявлення обдарованої молодi, розвитку...
Франківський обласний державний центр науково-технічної творчості учнівської молоді (далі одцнттум) в рамках Всеукраїнського конкурсу,...
Екологічні аспекти розвитку космонавтики icon1. Історичні аспекти розвитку дошкільного виховання
Допоможи це мені зробити самому (інтеграція ідей М. Монтесорі в освітній процес дошкільного навчального закладу)
Екологічні аспекти розвитку космонавтики iconEmotions disorders in patients on coronary hart disease
Маркова М. В. Медико-психологічні аспекти розвитку та перебігу хвороб системи кровообігу / М. В. Маркова // Неврология и психиатрия....
Екологічні аспекти розвитку космонавтики iconДодаток 1 Аспекти формування трудового виховання в освітньому просторі кднз
Праця – провідний чинник всебічного розвитку дошкільників: реалізація дитячої праці в життєвому просторі дитини
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка