Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї




Скачати 282.27 Kb.
НазваОтруйнi речовини шкiрно-наривної дiї
Сторінка1/3
Дата конвертації21.03.2013
Розмір282.27 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Біологія > Документы
  1   2   3
ОТРУЙНI РЕЧОВИНИ ШКIРНО-НАРИВНОЇ ДIЇ

До отруйних речовин шкірно-наривної дії відносяться іприт азотистий, іприт сірчистий, люїзит і трихлортриетиламін. Характерною особливістю їх дії на організм є здатність викликати місцеві запально-некротичні зміни шкіри та слизових оболонок. Проте поряд з місцевою дією, отруйні речовини цієї групи наділені вираженим резорбтивним впливом, тому їх іноді називають речовинами шкірно-резорбтивної дії.

Високий уражаючий ефект речовин шкірно-наривної дії пов’язаний з тим, що вони здатні викликати важкі отруєння,діючи як через шкірні покриви, так і через органи дихання.

Отруйні речовини шкірно-наривної дії, як засіб хімічного нападу, мають характерні особливості:

— вони призначені для створення стійких вогнищ хімічного зараження, що досягається використанням отрут в крапельно-рідкому стані або у вигляді спеціальних рецептур;

— сучасні засоби застосування дозволяють створити вогнища хімічного зараження цими речовинами на площі до кількох десятків квадратних кілометрів;

— на відміну від ФОР, для них характерний сповільнений розвиток клі-нічної картини отруєння.

Незважаючи на те, що отруйні речовини шкірно-наривної дії мають майже столітню історію бойового застосування, значення їх, як хімічної зброї, до теперішнього часу не втрачено. Це пов’язано з тим фактом, що, незважаючи на великий досвід, накопичений за час воєн, де вони застосовувались, лікування отруєнь цими сполуками залишається переважно симптоматичним і малоефективним.

Серед отуйних речовин даної групи найбільше практичне значення мають іприти та люїзит.
1. Iприти.

Iприти поділяються на сірчистий (дихлордиетилсульфід) і азотисті із загальною формулою R — N (CH2 — CH2Cl)2 , де на місці R можуть бути різні органічні радикали.

Сірчистий іприт відомий з початку минулого століття, але виділений в чистому вигляді та вивчений лише в 1886 р. в лабораторії Мейнера (Ні-меччина). Вперше застосований в 1917 р. німецькими військами проти англо-французів у долині річки Iпр в Бельгії, звідки і походить його назва. Англій-ці називають цю речовину “гірчичним газом”, німці — “жовтим хрестом”, в США він позначається під шифрами “Н”, “НD”, “HS”. Січистий іприт ви-користовувався італійцями в ході італо-абісінської війни в 1936 р., а під час другої світової війни (1943 р.) застосовувався японцями в Китаї. У вісімдесятих роках іприт у суміші з синільною кислотою застосовувався як зброя масового ураження в ході ірано-іракської війни. На озброєнні сучасних армій є перегнаний іприт, тобто хімічно чиста сполука, яка відрізняється досить складним механізмом токсичної дії.

3.1.1. Фізико-хімічні властивості. Сірчистий іприт (S[CH2—CH2Cl]2) — важка масляниста рідина, в чистому вигляді — безбарвна, майже без запаху, в неочищеному — темного забарвлення, із запахом герані або часнику. Температура кипіння чистого іприту — 219о, замерзання — 14,4о. Щільність парів за повітрям —5,5. Важчий від води в 1,3 рази, погано в ній розчиняєть-ся, добре — в органічних розчинниках і жирах. Сумісний з іншими отруйни-ми речовинами. Легко адсорбується пористими матеріалами, гумою, не втра-чаючи при цьому токсичності.

Гідроліз у воді проходить повільно з утворенням малотоксичної сполуки тіодигліколя та соляної кислоти.
S (CH2 CH2Cl)2 + 2HOH  S (CH2 — CH2OH)2 + 2HCl
Цю реакцію можна прискорити нагріванням і додаванням лугів.

В результаті взаємодії іприту з фенолятами (С6H5ONa) та солями слабких мінеральних кислот (Nа2S, NaI та ін.) утворюються малотоксичні продукти.

Реакції окислення та хлорування пов’язані з другим активним центром (атомом S). При окисленні послідовно утворюються бета-, бета’-дихлор-диетилсульфоксид (I) і бета-, бета’-дихлордиетилсульфон (II).
CH2— CH2Cl O CH2— CH2Cl O

/  / 

S — CH2— CH2Cl O = S — CH2 — CH2Cl

( I )

O CH2 — CH2Cl О

\\ /  Cl CH2 — CH2SO2OH 

O = S — CH2— CH2Cl

( II )

 H2SO4; HCl; CO2 ; H2O

Хлорування може йти до повного заміщення атомів водню в молекулі іприту і закінчуються його інактивацією. Донатором хлору можуть бути хлорамін, хлорне вапно та інші хлорвмісні сполуки, що використовуються при дегазації зараженого озброєння, техніки, споруд тощо.

^ 1.2. Шляхи поступання та токсичність іприту.

Iприт легко проникає в організм через непошкоджену шкіру, слизові оболонки, органи дихання та шлунково-кишковий тракт. Порівняно токсич-ність його значно нижча, ніж у отруйних речовин нервово-паралітичної дії (табл. 1.)

^ Таблиця 3.1.

Порівняльна токсичність іприту, заріну та V-газів


при інгаляційному та перкутанному шляхах поступлення.

Отруйна речовина Cередньосмертельна концен- Cередньосмертельна доза

трація при інгаляційному при перкутанному шляху

шляху (мг . хв/м3) (мг / кг)

Перегнаний іприт 1500 70

Зарін 80 80

V-гази 7 0,04

Як видно із табл. 1. при інгаляційному впливі іприт в 20 разів менш токсичний, ніж зарін, і в 200 разів в порівнянні з V-газами, в той же час, як при проникненні через шкірні покриви він майже не поступається токсичності за-ріну.

Необхідно враховувати, що у іпритів сильно виражена здатність до кумуляції, а повторний контакт з ними викликає сенсибілізацію організму.

При попаданні рідкого іприту на шкіру в кількості 0,1 мг/см2 виникає чітка запальна реакція з утворенням міхура, а його краплина вагою 3,0 г викликає важке ураження із загрозою смертельного наслідку.

^ 1.3. Механізм токсичної дії іприту.

Механізм токсичної дії іприту вияснений ще не до кінця. Отрута здійс-нює на організм місцевий та резорбтивний впливи. Місцева дія полягає в роз-витку некротичного запалення тканин на місці контакту. Встановлено, що шкірні виразково-некротичні зміни є результатом взаємодії іприту з білками, внаслідок чого відбувається їх коагуляція і загибель клітин.

Загальнорезорбтивна дія, викликана всмоктуванням отруйних речовин з місця контакту і впливом продуктів запалення та нервово-рефлекторними реакціями, виражається складним симптомокомплексом порушення багатьох функцій всього організму різного ступеня вираженості. Це дало підставу називати дані отруйні речовини сполуками шкірно-резорбтивної дії.

Iприт — дуже активна хімічна сполука. В організмі він реагує як алкі-луючий агент, приєднуючись до —SH, —NH2, —ОН груп білків, ферментів, нуклеопротеїдів та інших речовин, що приводить до порушення будови та функцій клітин. В цьому полягає його пряма дія.

Алкілуючими властивостями наділені також продукти його гідролізу - етиленсульфоній та етиленіммоній (онієві сполуки).
CH2— CH2 CH2— CH2

\ / Cl\ / Cl

S+ — CH2— CH2Cl N+ — CH2—CH2 Cl

CH2—CH2 Cl
Етиленсульфоній Етиленіммоній

На місці контакту іприту з шкірою утворюються високі його концентрації і внаслідок алкілування білкових структур клітин відбувається їх повна де-натурація, що проявляється у вигляді місцевих запальних, некротичних явищ та процесу звиразкування.

Частина іприту всмоктується в кров і розноситься по всьому організму, проникає в клітинні структури різних органів і вступає у взаємодію (процес алкілування) з нуклеїновими кислотами ядра (дезоксирибонуклеїновою — ДНК) та цитоплазми (рибонуклеїновою — РНК). Порушення, які виникають при цьому в структурі ДНК, приводять до гальмування процесів клітинного поділу (цитостатична дія). Спостерігається також загибель клітин в стадії мітозу, порушення і поява клітин із зміненими генетичними ознаками (мута-генна дія). Одночасно іприт пригнічує біохімічні процеси, пов’язані із синтезом білка, що негативно відбивається на життєдіяльності клітин (цитотоксична дія).

Цитотоксична, цитостатична та мутагенна дії уподібнюють іприти з про-никаючою радіацією. Тому вони отримали назву отрут “променевоподібної дії”.

Гальмування клітинного поділу особливо яскраво проявляється в тих тканинах, в яких в нормальних умовах цей процес проходить з найбільшою інтенсивністю. До них в першу чергу відносяться кістковий мозок, лімфоїдна тканина та слизова оболонка кишечника.

Порушення синтезу білка і клітинного поділу є основними причинами повільного загоювання шкірних дефектів, що розвиваються при місцевій дії іприту. Грануляції в’ялі, слабо виражений грануляційний вал, а зниження опірності організму приводить до швидкого інфікування виразок.

Iприт та його метаболіти мають здатність активувати ферметативні системи, які регулюють протеолітичні процеси та гальмують анаеробний глі-коліз (дегідрогенази, протеінази, фосфокінази та ін.). Азотистий іприт при-гнічує активність холінестерази і у відповідних дозах викликає судоми, як при ураженнях ФОР.

Все вищевикладене свідчить про складний механізм дії уражень іпритами та затруднює винайдення проти них специфічних антидотів. Радіопротектори тільки в певній мірі захищають від їх резорбтивної дії.
^ 1.4. Особливості патогенезу уражень іпритом.

Iприт не має вираженої місцевої подразнюючої дії, а тому сприяє не-своєчасному використанню засобів захисту. Вважається, що він викликає місцеву анестезію, яка маскує початкові прояви отруєння.

Для уражень іпритом характерна наявність скритого періоду, тривалість якого може коливатись від кількох годин до доби. Симптоми ураження в різних тканинах можуть проявлятись в різні терміни, в залежності від їх чутливості до дії отруйної речовини. Так, наприклад, кон’юнктива значно чутливіша до парів іприту, ніж шкірні покриви , тому скритий період для неї буде коротший. Якщо говорити тільки про шкірні покриви, то в них тривалість скритого пе-ріоду буде коротша в ділянках з тонкою і ніжною шкірою.

Iприт відноситься до отрут з вираженими кумулятивними властивостями. Крім того, у осіб, які мали контакт з ним, виникає стан сенсибілізації і по-вторний вплив отрути в мінімальній дозі може привести до бурхливого роз-витку важкого ураження. Стан сенсибілізації часто зберігається на протязі багатьох років, проявляючись набряком шкірних покривів або іншими ха-рактерними симптомами уражень іпритом.
^ 1.5. Клінічна картина уражень іпритом.

В патологічний процес, який виникає при ураженні іпритом, втягуються багато органів і систем незалежно від шляху проникнення його в організм людини. Проте існує певна відмінність в динаміці розвитку ураження паро-подібним і крапельно-рідким іпритом.

1.5.1. Клінічна картина уражень пароподібним іпритом відрізняється насамперед тим, що за швидкістю розвитку переважають симптоми з боку очей та органів дихання, в той час, як ураження шкірних покривів виникають із запізненням.

В момент контакту з пароподібним іпритом уражений не відчуває ніяких ознак його дії. Потерпілі, які знаходяться в зараженій атмосфері, відчувають тільки запах, що нагадує гірчицю, а потім зовсім перестають його помічати.

Через 2-4 год виникають відчуття сторонього тіла в очах, світлобоязнь, сльозотеча. Кон’юнктиви гіперемовані, дещо набряклі. Пізніше з’являються симптоми ураження дихальних шляхів — відчуття сухості, дертя в носоглотці та за грудиною, сухий нестерпний кашель. Прогресує запальний процес, який супроводжується набряком слизових оболонок. Голос стає спочатку хриплим, а потім може розвинутсь афонія.

Приблизно через 12 годин після отруєння виникають зміни на тих ділянках шкіри, які контактували з отруйною речовиною. При цьому найбільш чутлива до дії пароподібного іприту шкіра пахової і пахвинної ділянок, геніталій, шиї, а також місця з підвищеною вологістю. Шкіра стає гіперемованою, га-рячою на дотик.

В даному випадку іпритом досить швидко всмоктується через шкірні покриви і діє резорбтивно. Симптоми загальнотоксичної дії проявляються у вигляді підвищення температури, стану пригнічення, головних болей, іноді нудоти або блювоти.

^ Легкий ступінь ураження. В більшості випадків симптоматика відповідає вище викладеній картині ураження. На 7-10 день явища отруєння поступово проходять і наступає клінічне виздоровлення. Після одужання залишається підвищена чутливість до повторного впливу отруйної речовини та зниження опірності до інфекційних захворювань.

^ Середній ступінь ураження. Відмічається прогресування симптомів, причому ознаки ураження дихальних шляхів супроводжуються вираженою загальнотоксичною дією. Відмічається посилення кашлю з виділенням ряс-ного, спочатку серозно-гнійного, а потім гнійного харкотиння, болі за грудиною. Це прояви іпритного трахеобронхіту. Уражена слизова оболонка верхніх дихальних шляхів відшаровується і починає виділятись разом із харкотинням.

З боку органів зору відмічається клініка по типу неускладнених кон’юн-ктивітів.

Ураження шкірних покривів обмежуються ерітематозним дерматитом без розвитку ерозій та звиразкування.

Основні клінічні прояви зникають через 3-4 тижні, проте повне виздо-ровлення наступає значно пізніше.

При середньому ступені ураження наслідки отруєння є надзвичайно несприятливими, хоча і не виникає безпосередньої загрози життю.

^ Важкий ступінь ураження. Скритий період триває не більше 1-2 годин. В періоді клінічних проявів явища ураження органів дихання поєднуються з симптоматикою з боку центральної нервової системи.

До неприємних відчуттів в очах приєднуються набряк кон’юнктиви, спазм повік і, пізніше (на 2-гу добу), помутніння рогівки.

З боку органів дихання характерний розвиток бронхопневмонії та гнійно-некротичного бронхіту. Виникає безперервний вимучуючий кашель з виділенням рясного гнійного харкотиння, який супроводжується задишкою та явищами гострої дихальної недостатності. Вогнищева пневмонія часто закінчується абсцедуванням або переходить в хронічну форму. Температура тіла піднімається до 39° С.

Уражені загальмовані, часто розвивається оглушення або сопор.

На шкірних покривах можлива поява ерітематозно-бульозного дерма-титу.

В крові визначаються помірні гемоглобінемія та еритроцитоз з вираженим лейкоцитозом, досягаючим 15000-20000, який характеризується зсувом лей-коцитарної формули вліво і лімфопенією.

В сечі в невеликій кількості з’являється білок, іноді еритроцити, гіалінові та зернисті циліндри, прогресивно зменшується добовий діурез.

При неускладненому перебігу отруєння стан уражених починає по-кращуватись на 4-5 добу, проте стійке одужання наступає лише через 2-4 місяці. Якщо перебіг ураження ускладнюється гострою дихальною та серцево-судинною легеневою недостатністю, можливий летальний наслідок.

1.5.2. Клінічна картина уражень крапельно-рідким іпритом. Клінічні прояви ураження іпритом в крапельно-рідкому стані відрізняються склад-ністю і різноманітністю в залежності від місця аплікації, дози чи концентрації отруйної речовини, часу впливу та інших факторів. Проте всіх їх об’єднує низка характерних особливостей, властивих саме іпритним ураженням:

— відсутність подразнюючої дії та болючості в момент контакту отруйної речовини з організмом (“німий контакт”);

— порівняно повільний розвиток клінічних симптомів ураження, наяв-ність прихованого періоду та етапність перебігу;

— повільний затяжний перебіг та колікваційний характер запально-некротичних процесів, трофічні та імунологічні порушення, схильність до інфікування, повільне загоєння;

— кумулятивні властивості та підвищена чутливість до отрути при по-вторних ураженнях.

Розглянемо особливості клінічних проявів при ураженнях крапельно-рідким іпритом різних органів і систем.

1.5.2.1. Клінічна картина уражень при дії рідкого іприту на шкірні покриви. При попаданні крапельно-рідкого іприту на шкірні покриви основна маса отрути проникає всередину дифузно , а частина — по волосяних мішеч-ках, вивідних протоках сальних і потових залоз. Найчастіше ураження шкіри виникають на відкритих ділянках та в місцях щільного прилягання обмунди-рування (пояс, комір).

Симптоми ураження шкіри з’являються після скритого періоду, тривалість якого тим менша, чим вищою була доза (концентрація) отрути. В залежності від цього фактора виділяють ряд стадій (форм) ураження.

^ Ерітематозна стадія (форма) виникає при малій дозі (концентрації) іприту. Тривалість латентного періоду переважно не менша 12 годин. Після нього на шкірі з’являється пляма блідо-рожевого кольору з нечіткими роз-митими краями. Ерітема плоска, мало набрякла, не піднімається над здоровою шкірою, не щезає при натискуванні. Iноді в її центрі спостерігається ішемічна блідість. Ерітема малоболюча, відмічається тільки свербіння, особливо при її зігріванні.

Через кілька днів симптоми ураження починають слабнути і поступово зникають. На місці ерітеми на тривалий час залишається пігментація. Виздоровлення наступає на 7-10 доби.

^ Везикуло-бульозна стадія (форма) розвивається у випадку більш важ-кого ураження. Через 12-24 години після попадання крапель іприту на шкіру по краях ерітеми виникають дрібні міхурці (везикули), наповнені бурш-тинового кольору прозорою рідиною. Оточуючи уражену ділянку шкіри, міхурці утворюють так зване “іпритне намисто”. З 4-6 доби міхурці починають спадатись, а на їх місці утворюються ерозії, які потім покриваються твердою кірочкою. В подальшому на місці ураження залишається ділянка депіг-ментованої шкіри.

^ Бульозна стадія (форма). Через 5-8 годин після виникнення везикул по-чинається їх злиття і утворення великих міхурів. В залежності від дози отруй-ної речовини, вони можуть бути різними за розмірами і поширюватись на значні за площею ділянки шкіри. Iпритні міхурі малоболючі, напружені.

Патоморфологічно розрізняють поверхневі міхурі, дно яких складає сосочковий шар дерми, і глибокі, коли процес захоплює дерму аж до під-шкірної жирової клітковини.

На 7 день поверхневі міхурі починають лопатись, і на їх місці від-кривається ділянка ерозії, яка згодом покривається струпом. Через 2-4 тижні струп відпадає. Бульозна форма розглядається як показник ураження середнього ступеня важкості.

^ Бульозно-виразкова стадія (форма) розвивається при попаданні на шкіру великих доз іприту. Скритий період переважно не перевищує 2-4 годин.

При вскритті глибоких міхурів на їх дні утворюються некротичні вираз-ки, які в наступні 5-10 діб збільшуються в розмірах і характеризуються відтор-гненням некротичних мас. Повільний процес загоєння починається лише в кінці місяця.

У випадку неускладненого перебігу, одужання наступає через 2-4 місяці. На місці виразок утворюються рубці, які часто приводять до рубцевих котрактур.

Дуже часто відбувається інфікування виразок, що ще більше затримує процес загоєння.

Бульозно-виразкову стадію розцінюють як ознаку ураження важкого ступеня. Вона супроводжується вираженими симптомами резорбтивної дії.

^ Гангренозно-некротична стадія (форма) виникає в результаті тривалого контакту рідкого іприту з поверхнею шкіри. При цій формі ураження міхурі не утворюються. Характерним є глибоке некротизування уражених ділянок. Через 2-3 дні некротизована тканина відторгується з утворенням глибоких виразкових дефектів. Загоєння розтягується на невизначений період.

Завдяки всмоктуванню значної кількості отруйної речовини та продуктів некрозу гангренозна форма переважно перебігає з важкими формами ре-зорбтивної дії іприту.

За важкістю перебігу іпритні ураження поділяються на три ступені:

— I ступінь — поверхнева ерітематозна форма;

— II ступінь — поверхнева везикуло-бульозна форма;

— III ступінь — глибока бульозно-виразкова форма.

Гангренозно-некротична форма виділяється в особливу форму ураження.

1.5.2.2. Клінічна картина уражень при дії рідкого іприту на орган зору. Очі найбільш чутливі до іприту. Попадання рідкого іприту в очі супроводжуються швидким розвитком клінічної картини ураження.

Розрізняють три ступені ураження — легкий, середній і важкий.

Ураження легкого ступеню проявляються через 2-5 годин з моменту кон-такту ока з іпритом. Відчувається світлобоязнь, “відчуття піску в очах”, гі-перемія та набряк слизової облонки. Явища неускладненого кон’юнктивіту проходять безслідно через 6-15 днів.

При ураженні іпритом середнього ступення скритий період триває від 1 до 3 годин. Всі раніше вказані симптоми виражені інтенсивніше, шкіра повік різко набрякла. Уражений відчуває рогівку у вигляді валика. Кон’юнктива та рогівка втрачають свій блиск, мутніють. Тривалість ураження 20-30 днів.

Особливо важка картина спостерігається при ураженні важкого ступеню. Швидко розвивається виразковий кератокон’юктивіт. Епітелій і поверхневі шари рогівки некротизуються і відторгуються, внаслідок чого з’являються виразки і помутніння рогівки.

При приєднанні вторинної інфекції утворюються склерозуючі виразки, які проникають в передню камеру з розвитком гіпопіону, приводять до за-палення райдужки та циліарного тіла. Виразковий кератокон’юнктивіт може ускладнитися панофтальмітом, розривом рогівки, катарактою, втратою ока.

Лікування таких уражень дуже тривале.

1.5.2.3. Клінічна картина уражень при пероральному отруєнні рідким іпритом. Ураження шлунково-кишкового тракту іпритом спостерігається при вживанні заражених харчових продуктів і води. При пероральному от-руєнні скритий період триває від 30 хвилин до 2 годин. Потім з’являються слинотеча, нудота, блювота, болі в епігастральній ділянці, діарея. Слизова оболонка губ, ясен і порожнини рота яскраво гіперемована. Потім блювота і болі припиняються, розвиваються симптоми загального отруєння.

Смерть наступає протягом доби, часто на фоні судинного колапсу або набряку легень.

1.5.2.4. Клінічна картина уражень при попаданні рідкого іприту на раневі поверхні. Мікстні ураження є дуже небезпечні, оскільки іприт легко всмоктується з раневих поверхонь, викликаючи клінічні прояви резорбтивної дії. Крім того, заражені рани важко піддаються звичайному лікуванню і вимагають спеціального хірургічного втручання.

При ураженні іпритом з рани може відчуватись гірчичний запах. Відмі-чається набряклість тканин в рані та оточуючих шкірних покривів. Поверхня рани набуває вигляду вареного м’яса. Через 2-3 доби на ній утворюється коричнева некротична плівка, по краях якої визначається характерна зона жовтуватого кольору. Через 7-10 днів починається процес відторгнення некро-тичних мас. Подальше загоєння рани відбувається дуже повільно.

1.5.3. Резорбтивна дія іприту проявляється при будь-якій формі ураження. Симптоми загальної інтоксикації залежать від кількості отруйної речовини, яка поступила в організм, швидкості її проникнення та інших причин.

Основними проявами загально-резорбтивної дії іприту на організм є симптоми з боку центральної нервової системи (загальна депресія, за-паморочення або сопор), підвищення температури тіла, м’язева слабість, ураження органів кровотворення (стійка анемія, виражений лейкоцитоз із зсувом формули вліво), підвищення тонусу парасимпатичної нервової систе-ми (брадикардія, ріарея, підвищення потовиділення), ураження серцево-судинної, сечовидільної систем, глибокі порушення обміну речовин.
  1   2   3

Схожі:

Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconОтруйнi речовини задушливої дiї
До отруйних речовин задушливої дії відносяться сполуки, які, поступаючи в організм інгаляційним шляхом, вибірково уражають органи...
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconОтруйнi речовини нервово-паралiтичної дiї
Фор. Вони займають особливе місце серед відомих в наш час І прийнятих на озброєння отруйних речовин. Будучи типовими представниками...
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconАварiї на хiмiчно-небезпечних об’єктах. Сильнодiючi отруйнi речовини
В останні десятиріччя на території України, як І в багатьох інших регіонах планети, відмічається збільшення кількості технологічних...
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconОтруйні речовини загальноотруйної дiї
До них відносяться синільна кислота та її солі (ціаніди) І окис вуглецю (чадний газ), який хоч І не є на озброєнні як бойова отруйна...
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconХімічні бойові отруйні речовини
Хімічна зброя це отруйні речовини та засоби їх застосування на полі бою. Основою уражаючої дії хімічної зброї є отруйні речовини
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconКількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро
Але для хіміка поряд з цим важливо ще знати число структурних частинок (атомів, молекул або йонів), які містяться в цій порції речовини,...
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconТема. Речовини. Чисті речовини та суміші Цілі уроку
Цілі уроку: повторити відомості про речовини, суміші та їхні властивості; навчити учнів розрізняти фізичні
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconПечатаем с двух сторон и разрезаем
При фотосинтезі створюються: кисень, вуглекислий газ, неорганічні речовини, органічні речовини
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconУрок узагальнення знань за темою: «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами». Ціль
Ціль: Повторити І узагальнити знання з теми «Кількість речовини», закріпити вміння рішати задачі за хімічними формулами з використанням...
Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї iconУрок фізики 7 клас тема : густина речовини. Мета
Проведення самостійної роботи по визначенню густини речовини за результатами фізичного експерименту
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка