Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера»




НазваКонспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера»
Сторінка1/32
Дата конвертації25.02.2013
Розмір5.79 Mb.
ТипКонспект
uchni.com.ua > Економіка > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Конспект лекцій

з дисципліни

«Основи менеджменту та організація праці менеджера»


Укладач: Кравченко В.О.,

к.е.н. професор
Рецензент: Козлова Г.М.

к.е.н. професор
2008 р.
ЗМІСТ



Тема

Вступ

Предмет, структура та зміст дисципліни. 3

1.Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 3

2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 10

3. Історія розвитку менеджменту 12

4. Організація як об'єкт управління 19

5. Функції та технологія менеджменту 37

6. Планування як загальна функція менеджменту 42

7. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту 66

8. Мотивування як загальна функція менеджменту 79

9. Контролювання як загальна функція менеджменту 86

10. Регулювання як загальна функція менеджменту 89

11. Методи менеджменту 90

12. Управлінські рішення 96

13. Інформація і комунікації в менеджменті 111

14. Керівництво і лідерство 118

15. Відповідальність та етика у менеджменті 130

16. Організаційні змі, організаційний розвиток і ефективність менеджменту 133

17. Особливості управлінської праці, її складові 143

18. Планування особистої роботи менеджера 158

19. Організація робочого місця менеджера 184

20. Складання та оформлення документів 196

21. Організація та проведення нарад і зборів 209

22. Ділові контакти в діяльності менеджера 227

Література 257



ВСТУП

1. Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту

Процеси глобалізації у світовій економіці, поглиблення між-
народного поділу праці, формування сучасних організацій
(транснаціональних корпорацій, холдингових компаній, промислово-фінансових груп, франчайзинеових об'єднань тощо) вимагають створення в кожній країні клімату підприємницької активності, механізмів інноваційного розвитку, ефективної ринкової інфраструктури. Сучасний етап розвитку національної економіки України характеризується пошуком найефективніших важелів та інструментів ведення виробничо-господарської діяльності. Підвищення ролі приватної власності, розвиток фондового ринку, активізація зовнішньоекономічної діяльності потребують удосконалення механізму управління організаціями як найважливішого чинника впливу на працівників з метою досягнення поставлених цілей. Саме управлінська діяльність визначає успіхи організації на внутрішньому і зовнішньому ринках, якість інституційних і структурних змін, здатність до адаптації в умовах жорсткої конкуренції.

Тема 1. Сутність, роль та методологічні основі менеджменту

^ 1. Предмет, об'єкт і суб'єкт менеджменту

В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент
активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови організації, знизити трудомісткість управлінських робіт,оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля всіх працівників на досягненні поставлених цілей. В організаціях усе більшого значення набуває діяльність керівниківнової формації — менеджерів. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку,
успіху в конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та
результативних стратегій.

Добре підготовлений менеджер, який володіє широкими знаннями у сфері сучасної економіки, основами інформаційних і комп'ютерних технологій, технікою ділового спілкування з вітчизня-
ними та зарубіжними партнерами, може забезпечити успіх організації, її інноваційний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат. Побудоване на засадах сучасного менеджменту управління організацією характеризуєть-
ся, з одного боку, стабільністю в отриманні високих економічних, технологічних, соціальних та інших результатів, з іншого — високою динамікою позитивних змін.

Вивчення науки про менеджмент є обов'язковою складовою підготовки фахівців економічних спеціальностей в усьому світі. В Україні дисципліни «Менеджмент» (напрям підготовки «Економіка і підприємництво») і «Основи менеджменту» (напрям підготовки «Менеджмент») входять у відповідні державні стандарти і є важливим чинником здобуття економічної освіти.
Предметом вивчення науки про менеджмент є:

1.Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).

ється лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо). Практика управління організаціями, (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).

Проектування систем менеджменту (формування
взаємопов'язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).

Об'єкт вивчення менеджменту — процес управління
виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об'єднань та інших
організацій. Дослідження процесу менеджменту, виокремлення його етапів дають змогу послідовно ознайомитись з усіма управлінськими категоріями, виявити взаємозв'язки між ними, зрозуміти характер та особ-
ливості здійснення управлінського впливу. Це сприяє формуванню в майбутніх економістів та менеджерів управлінського мислення, керівних навичок, здатності до прийняття управлінських рішень.

Отже, суб'єктом вивчення менеджменті є працівники керуючої і керованої систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взає-
мозв'язки в системі менеджменту.

На сучасному етапі розвитку національної економіки України використання надбань вітчизняного та зарубіжного менеджменту дасть змогу підприємцям та управлінцям забезпечити зростання ефективності діяльності організацій, підвищити якість інституційних та структурних змін, сприяти формуванню гнучкості шляхом нарощення здатності до адаптивності в умовах жорсткої конкуренції.
^ 2. Категорії «управління» і «менеджмент»

Термін «менеджмент» в Україні почали використо-
вувати на початку 90-х років XX ст., що було зумовлено
падінням командно-адміністративної економічної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін «управління». Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати. Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосу ється лише управління людьми(працівниками,колективами працівників, групами, організацією тощо).

Менеджмент— цілеспрямований вплив на колектив працівників
або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань
та досягнення визначених цілей.

На рис. 1.1 показано співвідношення між поняттями
«управління» та «менеджмент».



Рис. 1. Співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент»
Феномен менеджменту викликав зацікавлення представників багатьох наук і професій. Нині у світі існує понад п'ятдесят визначень поняття «менеджмент». В його основі лежить англійське дієслово «to manage» — керувати, яке походить від латинського «manus» — рука.
Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування
цього поняття і його ролі у виробничо-господарській діяльності. Наприклад, Оксфордський словник англійської мови дає такі його тлумачення:

Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з
людьми (працівниками).

Менеджмент — це влада та мистецтво керівництва.

Менеджмент — це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників).

Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

З функціонального погляду менеджмент — це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, то
вариств, банків, асоціацій та їх підрозділів).

^ За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяють на такі види:

  • виробничий менеджмент — управлінський процес,
    спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з
    метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;

  • фінансовий менеджмент — управлінський процес,
    спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

  • маркетинг — управлінський процес, спрямований
    на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність;

  • менеджмент персоналу (управління персоналом).

Український економіст Валерій Терещенко зазначає,
що менеджеризм (менеджмент) як американська теорія
управління зміщує акцент з правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, психофізіології праці, психотехніки, колективної психології. Менеджерів розглядають як розпорядників економічного життя суспільства. Економісти Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства — задоволення соціальних потреб через
ринок, виробництво товарів або надання послуг.

У менеджменті основними е такі категорії: «організації», «функції управління», «рівні управління», «методи менеджменту», «стилі керівництва», «комунікації», «управлінські рішення» тощо.
^ 3. Менеджери та підприємці

Однією з центральних фігур сучасного менеджменту є менеджер.

Менеджер — управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Ролі менеджерів. Американський економіст Мінцберг виділив десять управлінських ролей (видів діяльності), які об'єднав у три групи.

1. ^ Міжособистісні ролі: головний керівник; лідер; ланка, яка зв'язує із зовнішніми організаціями та особами.

2. Інформаційні ролі: приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої); розповсюджувач інформації; представник (при зовнішніх контактах організації).

3. ^ Ролі, пов'язані з прийняттям рішень: підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації; ліквідатор порушень у діяльності організації; розповсюджувач ресурсів; відповідальний за переговори, які веде організація.
Кожен менеджер виконує всі ролі. Однак їх значущість визначається конкретними посадами управлінців.

Сучасний менеджер повинен володіти багатьма важливими для його успішного професійного функціонування якостями, які можна звести до чотирьох основних груп.

1. Професійно-ділові: високий професіоналізм; здатність
генерувати корисні ідеї, приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них; прагнення до професійного зростання; підприємливість; авторитетність; здатність до інновацій та розумного ризику; уміння здійснювати антикризове управління тощо.

2. Адміністративно-організаційні: оперативність; уміння здійснювати стратегічний і тактичний контроль;
уміння залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяльності; уміння розробляти довгострокові програми й організовувати їх реалізацію; здатність стимулювати ініціативу; послідовність у своїх діях; уміння доводити справу до кінця; інтернальність (усвідомлення, що від нього залежить успіх справи); внутрішнійк контроль; уміння формувати єдину команду, використовувати знання підлеглих; усвідомлення меж своєї влади; здатність делегувати повноваження; уміння організовувати час тощо.

3. Соціально-психологічні: психологічна компетентність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керувати своєю поведінкою І регулювати свій психічний стан;

колегіальність; толерантність; оптимізм; екстравертність (спрямованість зусиль, енергії на зовнішній світ); уміння керувати конфліктами; чітко висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат
у колективі, створювати психологічний комфорт; емоційна стійкість та стресостійкість; почуття гумору; уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.

4. Моральні: патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов'язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей тощо.

Завдання підприємців. Окрім менеджера, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє ще одна ключова фігура — підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного
зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.

Підприємець — людина, яка готова йти на ризик, нововведення,
новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей. Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею
(наприклад, створення хлібопекарні), реалізовує її за власні або позичені кошти (засновує підприємство з випікання хліба, фінансує ввесь процес) та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління ство-
реною підприємцем організацією. Відмінності між менеджером та підприємцем відображені у табл, 1.1.

Таблиця1
Відмінності між менеджером та підприємцем

Ознаки

Характерні особливості



Менеджер

Підприємець

1. Формальний
статус

Є найманою робочою
силою, залученою
на певних умовах
для здійснення
управлінської
діяльності

Започатковує певну
справу, відкриває
підприємство, виступає
в ролі власника,
Інвестора, засновника
тощо, який викорис-
товує свої або позичені
кошти та інші ресурси

2. Виробничо-
господарська
орієнтація

Зорієнтований на
виконання плану
і досягнення ефектив-
ності наявних у його
розпорядженні
ресурсів

Зорієнтований на пошук
нових можливостей

3. Здійснення
задуманого

Приймає рішення
та забезпечує його
виконання

Ризикує, тобто може
замінити ідею, яка
виявилася
нежиттєздатною

4. Залучення
ресурсів

Залучає ресурси
з метою забезпечення
роботи підрозділів,
тому зацікавлений
у їх нагромадженні

Залучає ресурси для
досягнення визначеної
мети, виявляє гнучкість,
використовує оренду,
кредит, лізинг тощо

5. Матеріальні
інтереси

Отримує за свою
роботу заробітну
плату

Є власником або
розпорядником ресурсів
і майна організації, бере
участь у прибутках,
отримує дивіденди

6. Ставлення
до побудови
організації

Використовує
організаційну
структуру управління,
яка склалась, і має
ієрархічну природу

Надає перевагу
горизонтальним органі-
заційним структурам,
які опираються на
неформальні зв'язки

Певною мірою ролі менеджера і підприємця можуть збігатися. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, може його очолити, тобто стати менеджером. А менеджер може відкрити власну справу й стати підприємцем. Але такий збіг ролей менеджера і підприємця можливий тільки тимчасово, оскільки через певний час функції працівників конкретизуються, і вони займуть відповідні позиції в організації. Тривале поєднання ролей «підприємецьменеджер» можливе тільки на невеликих підприємствах.
^ 4. Рівні управління

Об'єктивність процесів управління передбачає поділ
управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний
(координація управлінської роботи) види поділу.

Наслідком вертикального поділу є створення рівнів
управління. Американський соціолог Толкотт Парсонс
(1902—1979) називає три рівні управління: технічний; управлінський;
інституційний.

Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

  • керівники низової ланки (операційні управлінці);

  • керівники середньої ланки;

  • керівники вищої ланки.

Форма піраміди (рис. 1.2) демонструе взаємозалежність рівнів управління та чисельності управлінців. У табл. 1.2 наведено характеристику представників трьох рівнів управління та визначено їхні пріоритетні функції.



Рис. 1.2. Графічне зображення рівнів управління

Поділ управлінської праці за вертикаллю та горизонталлю є передумовою формування ефективної організаційної структури управління. Цей процес забезпечує чітку ієрархію, спеціалізацію управлінської праці, функціональний розподіл, що сприяє зростанню ефективності системи менеджменту організації. Збільшення чи зменшення кількості рівнів управління спричинить зниження ефективності менеджменту в організації.

Таблиця 1.2

Характеристика рівнів управління

Рівні
управління

Представники рівнів
управління

Функції представників
рівнів управління

Інституційний
рівень

Директор,
заступники
директора;
президент,віцепрезиденти; ректор, проректори та ін.

Забезпечують інтереси
і потреби власників,
здійснюють стратегічне
І загальне керівництво,
виробляють політику
організації

Управлінський
рівень

Завідувач відділом,
декан, начальник цеху, начальник відділу тощо

Забезпечують реалізацію
політики функціонування
організації, розробленої
вищим керівництвом,
відповідають за доведення
деталізованих завдань
до підрозділів та їх
виконання

Технічний
рівень

Майстер, начальник
виробничої дільниці,
завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо

Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання


^ 5. Методи дослідження у менеджменті

З метою з'ясування тенденцій розвитку, законів і принципів менеджменту застосовують різноманітні методи дослідження.

^ Діалектичний метод. Вивчає явища в розвитку, а
саме — взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності.

Конкретно-історичний метод. Передбачає вивчення досліджуваного явища в розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили зміни, тенденції розвитку явища тощо.

^ Системний метод. Постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослідження складних об'єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв'язків та динамічних характеристик.

^ Аналітичний метод. Полягає в розчленуванні цілого на частини і розгляданні їх як цілого. Використовують стосовно складних явищ та об'єктів.

Балансовий метод. Використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник. У його основі складання балансів, які є аналітичною формою порівняння планових і звітних показників, надходжень і витрат, активів і пасивів. Цей метод дає змогу проаналізувати відповідність показників у вартісних і кількісних величинах, виявити відхилення та причини, які зумовили такий стан речей.

^ Методи моделювання (вербального, фізичного, аналогового, математичного). Застосовують їх за умови, коли неможливо через складність взаємозв'язків дослідити розвиток об'єкта під впливом різноманітних чинників. У таких ситуаціях ефективні імітаційні моделі, які мають бути адекватними та максимально наближеними
до особливостей об'єкта і реалій його буття.

Експертні методи, їх використовують за умови,
коли неможливо кількісно визначити певні параметри.
До них належать органолептичні методи, тобто визначення в кількісній формі результатів суб'єктивного сприйняття спеціалістами (експертами) ознак чи властивостей оцінюваного явища.

^ Економіко-математичні методи. До них відносятьметоди вивчення випадкових або ймовірнісних явищ.Завдяки їм виявляють закономірності серед випадковостей. До цієї групи належать методи елементарної математики (диференційне, інтегральне та варіаційне обчислення); методи математичного аналізу (вивчення одномірних та багатомірних статистичних залежностей); методи математичної статистики (виробничі функції, міжгалузевий баланс тощо); економетричні методи (лінійне, нелінійне, блочне, динамічне програмування); методи математичного програмування (метод випуклого програмування, сіткове програмування, управління запасами тощо);
методи економічної кібернетики (системний аналіз, імітаційні методи); методи теорії ймовірностей та ін.

^ Соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання,тестування). Ґрунтуються на соціологічних опитуваннях вибірки цільових респондентів.

Для розширення пізнавальних, дослідницьких можливостей доцільно інтегрувати всі методи, що сприятиме формуванню комплексного бачення сутності, розвитку взаємозв'язків між основними категоріями менеджменту.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком”...
Конспект лекцій з дисципліни „Управління інноваційним розвитком” / Укладачі: С. М. Ілляшенко, О. А. Біловодська. – Суми: Вид-во СумДУ,...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconТести з дисципліни «організаці праці менеджера»
Наукова організація праці апарату управління здійснюється за наступними напрямками
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни "Культурологія" для студентів напряму підготовки 020210
Конспект лекцій з дисципліни "Культурологія" /професор В. Г. Чуприна, ст викладач С.І. Афанасьєва, О. П. Сандік, Херсон. Хнту. 2009...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» icon1. мета І порядок виконання та оформлення комплексної контрольної роботи
«Організація праці менеджера» студентами заочної форми навчання є самостійна робота над сучасною літературою та навчальними посібниками....
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни «Документознавство»
...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни “Матеріалознавство та основи технології...
Мета та завдання дисципліни “Матеріалознавство та основи технології споживчих товарів”
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій враховує досвід читання лекцій І проведення практичних...
Текст лекцій з курсу «аск та оптимізація режимів енергосистем» для студентів електроенергетичного факультету
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни “Матеріалознавство та основи технології...
Мета та завдання дисципліни “Матеріалознавство та основи технології споживчих товарів”
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» Одеса 2010
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни «соціальне страхування»
Соціальне страхування: Конспект лекцій / Укладачі: П. В. Тархов, В. М. Боронос, Е. Г. Козін, К. В. Савченко.– Суми: Вид-во СумДУ,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка