Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера»




НазваКонспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера»
Сторінка3/32
Дата конвертації25.02.2013
Розмір5.79 Mb.
ТипКонспект
uchni.com.ua > Економіка > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32
Тема 4. Організація як об'єкт управління

^ 1. Сутність і класифікація організацій

У процесі виробничо-господарської діяльності працівники об'єднуються з метою виконання місії, цілей та завдань організації. Саме це забезпечує ефективне використання ділових якостей кожної людини.

Організація — група людей, діяльність якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, б'єднаннями тощо. На практиці використовують терміни «фірма», «корпорація» та ін.
Організації класифікують за різними ознаками: способом та метою утворення, кількістю цілей, величиною, юридичним статусом, формами підприємництва, характером адаптації до змін.

Класифікація організацій. За способом і метою утворення організації поділяють на формальні і неформальні. Формальні організації — групи працівників, діяльність яких свідомо планується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Такими
організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо. (Формальні організації називатимемо просто «організаціями»). Неформальні організації — це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів. Неформальними організаціями є групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, економічних підходів тощо.

За кількістю цілей виділяють прості організації (мають одну ціль) і складні організації (ставлять перед собою комплекс взаємопов'язаних цілей), яких в економіці переважна більшість.

За величиною виокремлюють великі, середні та дрібні організації. У великих організаціях працюють тисячі працівників, у середніх — сотні, а в дрібних — десятки.

Офіційно зареєстровані організації отримують статус юридичної особи (офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок у банку, форма підприємництва тощо). Усі інші організації є неюридичними особами.

За формами підприємництва організації поділяють на підприємства, господарські товариства, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

За характером адаптації до змін виділяють механістичні організації (характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації тощо) і органістичні (характеризуються
Динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвинутим самоконтролем, демократизацією комунікацій тощо)..

Узагальнену класифікацію організацій подано на рис. 1.

Організація як система. Організація є снстемою, тобто сукупністю взаємопов'язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, наділене властивостями, відмінними від властивостей його складових.


^ ВИДИ ОРГАНІЗАЦІЙ






За способом і ментою утворення:

-формальні

-неформальні

Закількостью цілей:

-прості

-складні

За величиною:

-крупні

-середні

-дрібні

За юридичним статусом:

-юридичні особи

-неюридичні особи



За формами підприємництва:

  • підприємства

  • товариства

  • банки

  • страхові компанії

  • інвестиційні фонди тощо

За характером адаптації до змін:

  • механістичні

  • органістичні



Рис. 1. Класифікація організацій
На сучасному етапі всі організації розглядають як відкриті системи, тобто системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем. Відкрита система характеризується:

  • цілісністю (зміна однієї складової зумовлює зміну інших);

  • одноосібністю (кожну складову можна розглядати окремо);

  • перспективністю (розвиток у напрямі вдосконалення);

  • незалежністю (можливе відокремлення підсистем);

  • спеціалізованістю (здатність виконувати певні роботи);

  • перетворенням вхідних елементів на вихідні;

  • централізацією (одна зі складових стає домінуючою);

  • зростанням (тяжіння до розширення, збільшення);

  • циклічністю розвитку;

  • рівновагою;

  • непередбачуваністю причин можливих збурень.

Відкрита система має вхід та вихід. Входом для організації як системи є всі види ресурсів (матеріали, капітал, робоча сила, інформація тощо), виходом -- продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.

У процесі функціонування утворюється ефект синсргїі (зростання сукупної ефективності управлінської діяльності внаслідок поєднання, інтеграції та взаємодії керуючої та керованої систем). Синергія створює умови, за яких загальний ефект перевищує суму показників віддачі окремих підсистем організації, які діють незалежно.

ВХІД

(матерільні, фінансові, трудові, енергетичні, інформаційні та інші ресурси)





ОРГАНІЗАЦІЯ


Прямий

звязок



^ КЕРУЮЧА СИСТЕМА



КЕРОВАНА СИСТЕМА

Зворотній

зв’язок





ВИХІД

(продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність та ін.)



Рис. 2. Процес функціонування організації як відкритої системи
Організації, незалежно від їх специфіки, характеризуються такими загальними особливостями:

  • визначенням місії та цілей;

  • наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;

  • залежністю від зовнішнього середовища (економічних і правових умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, техніки, менталітету суспільства тощо);

  • горизонтальним поділом праці (визначенням конкретних завдань), який зумовлює утворення відповідних підрозділів і служб;

  • вертикальним поділом праці, спрямованим на координацію роботи, тобто на здійснення процесу управління;

  • необхідністю управління;

  • наявністю формальних і неформальних груп;

  • здійсненням певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

Успіх у діяльності будь-якої організації залежить від таких умов:

  • прибутковості;

  • капіталізації;

  • виживання;

  • підприємницької ініціативи;

  • розвитку комунікацій;

  • результативності (ефективності);

  • продуктивності;

  • здатності до формування культури;

  • здатності до практичної реалізації;

  • здатності до саморозвитку;

  • вміння ефективно використовувати інвестиції;

  • здатності до самовдосконалення системи менеджменту.

Життєвий цикл організації. Розвиток кожної організації має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії життєвого циклу, що визначають особливості виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Етапи життєвого циклу організації

Етапи життєвого
циклу організації

Особливості діяльності організації

1. «Народження»

Проникнення на ринок; забезпечення виживання за збиткової діяльності; забезпечення у достатніх обсягах капітальних вкладень для започаткування діяльності організації

2. «Дитинство»

Закріплення на ринку, його окремих сегментах; забезпечення беззбиткової діяльності

3. «Юність»

Суттєве розширення цільових сегментів ринку; забезпечення високих темпів
зростання прибутку; інвестування розвитку на засадах самофінансування

4.«Рання зрілість»

Подальше розширення сегментів ринку;
орієнтація на регіональну диверсифікацію;
забезпечення стабільного росту прибутків
на оптимальному рівні

5.«Завершальна зрілість»

Формування іміджу підприємства;
збалансоване зростання; орієнтація на
галузеву диверсифікацію діяльності з метою підтримання рівня

конкурентоспроможності;
забезпечення підтримання рівня
прибутковості на оптимальному рівні

6. «Старіння»

Збереження позицій або часткове зменшення
обсягів виробництва; згортання діяльності;
зниження прибутковості, фінансової стійкості

7. «Відродження»

Суттєве оновлення форм, видів та напрямів діяльності; забезпечення умов для зростання прибутковості; залучення значних обсягів інвестицій


Існує й інша концепція життєвого циклу організацій, за якою виділяють чотири стадії їх розвитку: зародження (реєстрація, початкове інвестування діяльності); зростання (нарощення обсягів виробництва і збуту, формування іміджу, зростання прибутку); «пік» діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробництва і збуту); спад (згортання діяльності та переорієнтація).

^ Культура організації. У процесі еволюції організація формує свою культуру, яка характеризує якісні аспекти управлінської діяльності та її відповідність економічним, організаційним, соціальним, екологічним, ергономічним, фізіологічним, естетичним, психологічним і технологічним вимогам. Культура організації— сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, властивих членам організації.

Організаційну культуру формують об'єктивні та суб'єктивні елементи. До суб'єктивних елементів культури організації належать організаційні табу, звичаї, ритуали, зразки поведінки, мова спілкування, гасла тощо. Об'єктивні елементи: місцєрозташування організації, дизайн і обладнання робочих місць, престиж та імідж організації тощо.
^ 2. Колективи (групи) працівників в організації

Кожна організація складається з формальних і неформальних груп (колективів), які внаслідок дії різноманітних чинників взаємодіють у різних конфігураціях, що впливає на загальну якість і ефективність діяльності.

Колектив (група) — дві й більше осіб, які взаємодіють між собою
таким чином, що кожна особа впливає на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Формальні групи працівників. Група і колектив є ідентичними за своєю суттю термінами (перший поширеніший на Заході, другий — у пострадянських країнах).Групи, які створенні волею керівників організації, називають формальними. Здебільшого вони виникають при поділі праці:

  • горизонтальному (формування підрозділів);

  • вертикальному (виникнення рівнів управління).

Первинною функцією формальних груп є виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. У кожній організації існує три типи формальних груп: групи керівників (командні групи); цільові виробничі (господарські) групи; комітети.

До груп керівників можуть належати: президент компанії та віцерезиденти; директор магазину і завідувачі відділами; командир авіалайнера, другий пілот і бортінженер; директор заводу та його заступники; начальник цеху та його заступники.

Цільові виробничі (господарські) групи формують особи, які виконують одне завдання. Вони мають певну самостійність, самі планують свою роботу, є вузькоспеціалізованими, щодо них застосовують окремі елементи цільового стимулювання тощо. Так, групу технологів і
конструкторів, створену для проектування нової моделі автобуса, можна додатково стимулювати нарахуванням премії в розмірі до 50% посадових окладів. В організації можуть існувати групи конструкторів, технологів, фінансистів, постачальників, рекламознавців, економістів,
маркетологів, дизайнерів та ін.

Комітет — це група, якій організація делегує повноваження для виконання конкретного завдання. До комітетів належать ради, комісії, збори, команди, товариства тощо. За функціональним призначенням виділяють два основні типи комітетів:

спеціальний (тимчасовий) — створюється для виявлення проблем, розв'язання локальних, глобальних чи делікатних питань, вироблення альтернативних рішень тощо;

постійний — діє перманентне і має конкретну, найчастіше довготривалу мету (рада директорів, науковотехнічна рада організації, ревізійна комісія, товариство покупців у процесі приватизації, група планування, комісія з розгляду скарг працівників, комісія з перегляду
заробітної плати та ін.).

На нижчих рівнях управління комітети можуть створюватися з метою сприяння підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, удосконаленню технології, розв'язанню соціальних проблем, погашенню конфліктів у колективі працівників тощо. Так, в
компанії «ІВМ» важливу стратегічну та оперативну роль
в управлінні відіграє рада директорів, до якої входить
16 осіб. Очолюють її голова і президент, два члени (колишні її голови), а всі інші — представники від корпорацій. Голова ради директорів, президент компанії, два старших віце-президенти утворюють комітет з менеджменту, який формує політику компанії.

Створювати комітети доцільно:

  • під час розв'язання проблеми в новій галузі знань, новій сфері діяльності;

  • за необхідності прийняття непопулярних рішень (скорочення чисельності працівників, зменшення заробітної плати, ліквідація підрозділів, зниження на посаді тощо);

  • з метою координації діяльності підрозділів, служб, окремих працівників і колективів;

  • для підняття морального духу працівників організації, стимулювання «бійцівських» якостей окремих посадових осіб;

  • з метою децентралізації управління, делегування певних повноважень «вниз», поділу сфер впливу між рівнями управління;

  • для ефективнішої реалізації загальних функцій менеджменту;

  • при виборі та коригуванні менеджером конкретного стилю керівництва.

Можливе виникнення і неформальних комітетів (наприклад, страйкового комітету). Тоді менеджер повинен застосовувати «правила гри», характерні для неформальних груп. Ефективною альтернативою може бути формалізація таких комітетів.

Формальні групи повинні працювати як єдиний налагоджений колектив. Чим краще керівник володіє механізмами управління групами і факторами впливу на їх, тим сильніше він впливатиме і на окремих осіб
(працівників), і на результати діяльності організації. Лі Якокка, видатний практик-менеджер у книзі «Кар'єра менеджера» зазначав, що головну увагу менеджер повинен звертати на створення згуртованого, цілісного та цілеспрямованого колективу. За його словами, у бізнесі колективи працівників слід формувати як спортивні команди, починаючи з найелементарніших речей. Гравці (члени колективу) повинні знати основні правила та прийоми гри і вміти правильно обирати свої позиції. Далі потрібно встановити дисципліну та навчити її дотримуватися, запровадивши певні стимули та санкції. Команда повинна бути дружною та націленою на досягнення певної глобальної мети, відчувати свою безпосередню причетність до бізнесових результатів. Неформальні групи працівників. Менеджер повинен звертати на них особливу увагу, оскільки вони можуть стати домінуючими в організації, проникати в інші неформальні й формальні групи і відчутно впливати на управління. Не завжди пересічний працівник чи навіть керівник усвідомлює те, що він уже опинився в складі неформальної групи.

Для виявлення природи неформальних організацій американські дослідники, до яких з часом приєднався Елтон Мейо (1880—1949), провели кілька експериментів на заводі Хоторна (компанія «Вестерн Електрик», м. Чикаго). На першому етапі (без участі Е.Мейо) дослідники зосередилися на з'ясуванні впливу інтенсивності освітлення на продуктивність праці. Робітників було поділено на контрольну і експериментальну групи. При збільшенні, а потім зменшенні освітлення продуктивність праці обох груп зросла. Так було виявлено, що в колективі діють чинники, які характеризуються не лише фізичними параметрами, особливостями технології, обладнання, організації виробництва. На другому етапі (з участю Е.Мейо) було проведено лабораторний експеримент зі складальницями реле (шість працівниць), їм надали велику свободу спілкування, практикували додаткові перерви, скорочення робочого дня, тижня тощо. При цьому продуктивність праці зростала. Характерним виявилось і те, що продуктивність не знизилася і після повернення до попередніх умов роботи. На третьому етапі внаслідок багатьох бесід, опитувань, у яких узяло участь понад 20 тис. працівників, було виявлено, що продуктивність праці залежить як від самого працівника, так і від трудового колективу.

На четвертому етапі на дільниці з виготовлення банківської сигналізації було запроваджено колективне матеріальне стимулювання продуктивності праці. Очікувалося, що кращі робітники будуть заохочувати працювати продуктивніше менш дисциплінованих і вправних. Але виявилось, що кваліфікованіші робітники уповільнювали темп роботи через небажання долати норми, встановлені групою. А робітники, які раніше відставали, старалися працювати краще. Тобто сформувався певний усереднений стереотип ставлення до праці. Хоторнський експеримент навів на такі висновки:

  • важливими у менеджменті є чинники поведінки;

  • значний вплив на результати діяльності організації мають стосунки підлеглих з керівниками;

  • учасники експерименту працюють старанніше від усвідомлення особистої причетності до експерименту (так званий Хоторнський ефект);

  • важливу роль у менеджменті відіграє форма контролю;

  • соціальні та психологічні чинники мають сильніший вплив на продуктивність праці за належно організованої роботи, ніж фізичні (відкриття Е.Мейо дас змогу з'ясувати види соціальної взаємодії);

  • кожна організація є також і соціальною системою.
    Результати Хоторнського експерименту активізували процес вивчення неформальних груп.

Неформальні та формальні групи мають певні спільні характеристики:

  • ними управляють лідери з метою розв'язання певних завдань на основі конкретної ієрархії;

  • мають певну структуру управління і взаємодії;

  • використовують у своїй діяльності неписані правила (норми);

  • застосовують певну систему винагород, заохочень і санкцій.

Не менш суттєвими є і відмінності між ними:

  • формальні групи створюються продумано, за планом, а неформальні спонтанно;

  • структура формальних груп формується свідомо, неформальних — унаслідок соціальної взаємодії;

  • до формальної групи вступають з метою реалізації її цілей, отримання доходу, досягнення престижу тощо, до неформальної — для задоволення потреб у причетності, взаємодопомозі, взаємозахисті, тісному спілкуванні;

  • формальна група створюється, як правило, за рішенням керівників, неформальна — внаслідок зацікавленості, симпатії тощо.

^ Основні особливості неформальних груп:

  • застосування соціального контролю, який здійснюється через встановлення і закріплення групових еталонів допустимої поведінки, жорстких санкцій, відчуження тощо;

  • опір змінам, який виникає у зв'язку із загрозою існуванню неформальної групи;

  • наявність неформальних лідерів, які посідають таке ж становище, що й лідери формальних груп. Відмінність між ними лише в тому, що лідер формальної групи отримує свої повноваження офіційно (в конкретній сфері), а лідер неформальної — через визнання його групою. Тому сфера впливу неформального лідера може виходити за адміністративні межі формальної організації, але все-таки його основні функції стосуються допомоги групі в досягненні цілей та закріпленні її існування.

^ До характеристик, які виділяють лідера неформальної групи, належать: вік, освіта, посада, професійна компетентність, досвід, знання, інтелект, стать, характер, розміщення робочого місця, свобода пересування.
Інколи у групі можуть існувати два лідери: один — для досягнення цілей групи, другий — для соціальної взаємодії.

Американський дослідник груп Дж. Хоманс виявив, що в процесі виконання завдань люди вступають у взаємодію, внаслідок чого виникають позитивні та негативні емоції в колективі, а також щодо керівників. Емоції можуть спричиняти зниження ефективності діяльності
організації, прогули, плинність кадрів, появу скарг. Модель Хоманса показано на рис. 3.

ЕМОЦІЇ



ДІЯЛЬНІСТЬ

ВЗАЄМОДІЯ




Рис. 3. Графічне зображення моделі Дж.. Хоманса
Неформальні групи та організації можуть перешкоджати досягненню формальних цілей, негативно впливати на дисципліну праці, поширювати неправдиві чутки, сприяти висуненню некомпетентних керівників,
стримувати модернізацію виробничо-господарської діяльності.

Оскільки неформальні групи (організації) є явищем об'єктивним, то менеджер повинен навчитись ефективно управляти ними. Для цього доцільно:

  • визнати існування неформальної групи, а також те, що її ліквідація може спричинити розпад формальної організації;

  • вміти вислуховувати думки, міркування та пропозиції членів і лідерів неформальної групи;

  • впливати на діяльність неформальних груп шляхом застосування загальних методів менеджменту;

  • оцінювати кожне рішення з позиції забезпечення якісної взаємодії управлінців з неформальною групою;

  • залучати лідерів і членів неформальних груп до участі у виробленні управлінських рішень;

  • здійснювати оперативне забезпечення працівників точною інформацією з метою запобігання неправдивим чуткам, які може поширювати формальна группа (організація).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком”...
Конспект лекцій з дисципліни „Управління інноваційним розвитком” / Укладачі: С. М. Ілляшенко, О. А. Біловодська. – Суми: Вид-во СумДУ,...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconТести з дисципліни «організаці праці менеджера»
Наукова організація праці апарату управління здійснюється за наступними напрямками
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни "Культурологія" для студентів напряму підготовки 020210
Конспект лекцій з дисципліни "Культурологія" /професор В. Г. Чуприна, ст викладач С.І. Афанасьєва, О. П. Сандік, Херсон. Хнту. 2009...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» icon1. мета І порядок виконання та оформлення комплексної контрольної роботи
«Організація праці менеджера» студентами заочної форми навчання є самостійна робота над сучасною літературою та навчальними посібниками....
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни «Документознавство»
...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни “Матеріалознавство та основи технології...
Мета та завдання дисципліни “Матеріалознавство та основи технології споживчих товарів”
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій враховує досвід читання лекцій І проведення практичних...
Текст лекцій з курсу «аск та оптимізація режимів енергосистем» для студентів електроенергетичного факультету
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни “Матеріалознавство та основи технології...
Мета та завдання дисципліни “Матеріалознавство та основи технології споживчих товарів”
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» Одеса 2010
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» iconКонспект лекцій з дисципліни «соціальне страхування»
Соціальне страхування: Конспект лекцій / Укладачі: П. В. Тархов, В. М. Боронос, Е. Г. Козін, К. В. Савченко.– Суми: Вид-во СумДУ,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка