Закони України




Скачати 336.95 Kb.
НазваЗакони України
Сторінка1/3
Дата конвертації18.03.2013
Розмір336.95 Kb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Економіка > Закон
  1   2   3


ТЕМА 3 ЗЕД

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:
— забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;
— стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
— створення найбільш сприятливих умов для доручення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Цей самий Закон визначає суб'єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:
— Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції;
— недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
— самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовуються певні інструменти, а саме:
— закони України;
— передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
— економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
— рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
— угоди, які укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

^ Значення та правові засади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні

За площею, чисельністю населення, природоресурсним, промисловим і науково-освітнім потенціалом Україна є великою світовою країною. Чому вона нині не посідає чільного місця у світовому співтоваристві — тема, що перебуває поза межами пропонованого курсу лекцій. Для того щоб здійснювати економічне співробітництво із зарубіжними країнами, Україні потрібна належна правова база.

Коли Україна була суб'єктом СРСР, її зовнішньоекономічна діяльність відбувалась у межах правового поля, якому були притаманні командно-адміністративна економіка та наявність монополії зовнішньої торгівлі.

Фактично правова база зовнішньоекономічної діяльності України почала створюватись після здобуття країною незалежності.

22 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про міжнародні договори України" (далі — Закон). Положення Закону визначають загальний порядок укладення і виконання міжнародних договорів незалежно від їх характеру. Зазначений Закон є правовою основою укладення Україною міжнародних економічних договорів.

^ Міжнародні договори України з іноземними державами та міжнародними організаціями укладаються від імені України, її Уряду, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади.

Міністерство закордонних справ України подає Уряду пропозиції щодо укладення міжнародних договорів. Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади подають Уряду такі пропозиції разом з Міністерством закордонних справ України чи за погодженням з ним. Міжнародні договори міжвідомчого характеру укладаються відповідно до порядку, який встановлено Кабінетом Міністрів України. Пропозиції містять обгрунтування необхідності укладення міжнародного договору, його проект і в разі потреби — рекомендації делегації чи представнику України щодо ведення переговорів з укладення договору.

Ведення переговорів, прийняття тексту міжнародного договору, його підписання здійснюються лише уповноваженими особами.

У ст. 7 Закону визначено міжнародні договори, яким потрібна ратифікація Верховною Радою України. Зокрема, загальноекономічні міжнародні договори, а також угоди про участь України в міждержавних організаціях (об'єднаннях) підлягають ратифікації парламентом.

Закон передбачає також порядок приєднання України до вже укладених іншими державами (міжурядовими організаціями) міжнародних договорів.

У ст. 12 Закону зафіксовано, що Україна має дотримуватись укладених нею міжнародних договорів. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України. Ратифіковані міжнародні договори України (відповідно до ст. 9 Конституції) вважаються невід'ємною складовою національного законодавства України.

Міжнародні договори, що набрали чинності в Україні, реєструє Міністерство закордонних справ України у Секретаріаті ООН та у відповідних органах інших міжнародних організацій. Акти про ратифікацію міжнародних договорів та їх тексти (останні — не завжди) публікуються в "Офіційному віснику України".

^ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" було прийнято ще в СРСР 16 квітня 1991 р. У ньому визначаються такі види зовнішньоекономічної діяльності та її суб'єктів:

• експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо або у виключній формі не заборонені законами України;

• надання зазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України;

• створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що охоплює створення спільних підприємств різних видів і форм, виконання спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

• підприємницька діяльність на території України, що пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

• аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

• організація та здійснення діяльності, пов'язаної з проведенням виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

• організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законами України;

• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності; орендні, у тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності; операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;

• роботи іноземних фізичних осіб на контрактній основі із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

• інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо або у виключній формі законами України.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є такі:

• фізичні особи — підприємці;

• юридичні особи;

• об'єднання фізичних осіб — підприємців і юридичних осіб;

• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності;

• спільні підприємства;

• інші передбачені законом.

Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності фізичні особи, які мають доміцилій* (Доміцилій — місце постійного або переважного перебування громадянина чи органу управління юридичної особи.) на території України, повинні бути зареєстровані як підприємці згідно із Законом України "Про підприємництво".

Фізичні особи, які не мають доміцилію на території України, повинні бути суб'єктами господарської діяльності згідно із законом доміцилію або законом їх громадянства.

Юридичні особи мають бути суб'єктами господарської діяльності України або іноземними суб'єктами господарської діяльності відповідно до своїх засновницьких документів.

Стороною зовнішньоекономічного договору обов'язково має бути іноземний контрагент. Угода повинна містити так звані базові умови, тобто розподіл обов'язків між сторонами, положення про платежі в іноземній валюті, застереження захисні (умови, спрямовані на зменшення можливих витрат контрагентів) та арбітражне.

^ Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють право на

діяльність після державної реєстрації їх як учасників такої діяльності.

Державним органам забороняється втручатись у зовнішньоекономічну діяльність у випадках, не передбачених законодавством України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати представництва на території інших держав згідно з їх законами. Іноземні суб'єкти господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право відкривати в ній представництва. Сторони зовнішньоекономічного договору мають бути здатними до його укладення.

^ Зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України, міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі законодавством України.

Зовнішньоекономічна угода складається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. Якщо така угода укладається фізичною особою, то достатньо лише її підпису. Від імені інших суб'єктів контракт підписують дві особи.

Для укладення зовнішньоекономічного договору не потрібний дозвіл органів влади та вищої організації, крім випадків, спеціально обумовлених законодавством. Можуть укладатись будь-які зовнішньоекономічні контракти, окрім прямо і у виключній формі заборонені законодавством України.

Зовнішньоекономічна угода може бути визнана недійсною у судовому або арбітражному порядку, якщо вона суперечить законам України та її міжнародним договорам. Передбачено, законодавство якої саме країни застосовується до визначення прав та обов'язків сторін.

Окрім Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" існують ще й такі нормативно-правові акти:

• Цивільний кодекс України;

• Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91;

• Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94;

• Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"» від 07.05.96;

• Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.95;

• Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93; Указ Президента України "Про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій" від 18.11.94; Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.94; Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, які укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 04.11.94;

• Указ Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 27.01.95;

• Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 26.07.95;

• Постанова Кабінету Міністрів і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21.06.95;

• Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затверджене наказом МЗЕЗторгу України від 05.10.95 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.10.95 за № 367/903).

• Порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів. Затверджений наказом Міністерства економіки України від 29.06.2000 № 136 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.07.2000 за № 420/4641).

3

2.1. Принципи ЗЕД України

З прийняттям Верховною Радою (16 липня 1990 р.) Декларації про державний суверенітет Україна самостійно здійснює і регулює ЗЕД, керуючись при цьому як внутрішнім, так і міжнародним законодавством.

Основоположними принципами, на яких базується система ЗЕД в Україні, є такі:

суверенітет народу України;

свобода зовнішньоекономічного підприємництва;

рівність і недискримінація всіх суб'єктів ЗЕД перед законами України;

верховенство закону і захисту інтересів суб'єктів ЗЕД,

еквівалентність обміну.

2.2. Класифікація суб'єктів та видів ЗЕД

ЗЕД — це господарювання суб'єктів України та іноземних суб'єктів, яке ґрунтується на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Головною підставою функціонування суб'єкта ЗЕД є внесення даного виду діяльності до статуту підприємства або установчого договору, що надає право підприємствам здійснювати будь-які види ЗЕД.

Згідно з чинним законодавством України, всі суб'єкти ЗЕД мають рівне право здійснювати будь-які види, прямо не заборонені законами України, незалежно під форм власності та інших ознак.

До основних суб'єктів ЗЕД належать:

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність і постійно проживають на території України;

• юридичні особи, зареєстровані в Україні, і які мають постійне місцезнаходження в Україні;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України;

• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства за участі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що зареєстровані в Україні;

• Україна в особі її органів — місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій;

• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Підставою функціонування суб'єкта ЗЕД є внесення даного виду діяльності до статуту підприємства або установчого договору, що надає право підприємствам здійснювати будь-які види ЗЕД.

Сукупність суб'єктів ЗЕД можна систематизувати за такими критеріями: за рівнями, дієздатністю, способом привласнення результатів діяльності та відповідальністю.

Класифікація суб’єктів ЗЕД

Критерій класифікації | Види

І. За дієздатністю: | А) Фізичні особи: підприємці, наймані працівники, туристи, тобто ті, хто безпосередньо бере участь у здійсненні даного виду діяльності.

Б) юридичні особи: різні організаційно-правові форми створених та функціонуючих підприємств: організації, фірми, корпорації, асоціації тощо

ІІ. За способом привласнення результатів діяльності: | А) держава, в особі не тільки державних органів регулювання, її й міждержавних та міжнародних організацій

Б) власники, тобто безпосередні засновники підприємств

В) наймані працівники, які працюють за контрактами ЗЕД

Усі суб'єкти ЗЕД мають однакове право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форми власності та інших ознак.

2.3. Характеристика системи регулювання ЗЕД

Формування ринкової моделі господарювання в Україні передбачає створення ефективної системи регулювання ЗЕД. Основні цілі даної системи регулювання:

захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів ЗЕД;

забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України з системою світового поділу праці;

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері ЗЕД.

Регулювання ЗЕД України здійснюється: державою в особі її органів у межах їх компетенції; недержавними органами управління економікою; самими суб'єктами ЗЕД.

До державних органів управління ЗЕД відносяться державні органи як законодавчої, так і виконавчої влади, а також місцеві органи влади. Слід зазначити, що кожний із органів державного регулювання ЗЕД виконує тільки йому делеговані функції в даній системі управління.

Верховна Рада України виконує наступні функції у сфері регулювання ЗЕД:

створення законодавчої бази у сфері зовнішньоекономічних відносин;

затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної діяльності;

розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання ЗЕД;

укладання іратифікація міжнародних договорів України;

встановлення правових режимів на території України;

Кабінет Міністрів України:

відповідно до прийнятого законодавства здійснення координації ЗЕЗ;

затвердження нормативних актів управління з питань ЗЕД;

проведення переговорів та укладення міжнародних договорів;—

забезпечення складання платіжного балансу.

Національний банк України - основний орган при здійсненні валютної політики країни:

реалізує валютну політику держави;

регулює курс національної валюти;

здійснює облік і розрахунки з наданих і одержаних державних кредитів і позик;

здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України;

представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн;

видає ліцензії на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті.
Відповідно до Закону України «Про ЗЕД» одним із органів державного регулювання було Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України, але на сьогодні його функції виконують:

Міністерство економіки України та Міністерство ЗЕЗ і торгівлі України, основні з них такі:

забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики;

здійснення контролю за державними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Державна митна служба України:

здійснення митного контролю на території України;

затвердження актів з питань митної політики держави.

Органи місцевого управління ЗЕД:

реєстрація суб'єктів ЗЕД (як суб'єктів господарської діяльності);

контроль функціонування суб'єктів ЗЕД на регіональному рівні.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням суб'єктами ЗЕД антимонопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконує такі функції:

здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування, відповідно, антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів;

здійснює заходи нетарифного регулювання ЗЕД (ліцензування, квотування, реєстрація окремих видів контрактів).

Недержавні органи управління економікою: товарні, фондові, валютні біржі, Торгово-промислові палати України. При цьому дані органи регулювання можуть виконувати тільки їм надані функції у сфері управління ЗЕД. Так, тільки ТПП України засвідчує країну виробництва товару через систему видачі сертифікату походження.

4

Регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється, серед іншого, за допомогою економічних та технічних заходів оперативного регулювання, які можна умовно поділити на такі:
  1   2   3

Схожі:

Закони України iconЛекція на тему: «закони подразнення збудливих тканин. Дія постійного струму на тканини»
Перш ніж розглянути ці закони, необхідно пригадати, яким чином відбувається збудження, тобто, за яких умов тканина здатна відповідати...
Закони України iconЗакони України

Закони України iconРеферат з дисципліни ” логіка ”
Багато людей мислять логічно, не знаючи правил логіки, так само як для падіння (комусь або чомусь) необов’язково знати закони тяжіння...
Закони України iconУрок перевірки І корекції знань з теми: «Закони постійного струму»
Мета: систематизувати та узагальнити знання учнів з теми «Закони постійного струму»; розвивати логічне мислення та практичні навички...
Закони України iconЗакони України та інші акти Верховної Ради України
Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці
Закони України iconНоменклатура справ
Закони, постанови, рішення та інші законодавчі акти Верховної Ради України, накази Міністерства освіти І науки, молоді та спорту...
Закони України iconЗакони України
Сектор містобудування та архітектури Великобурлуцької районної державної адміністрації
Закони України icon1. Закони України
...
Закони України iconЗакони України
Постанова Кабінету Міністрів України від 29. 01. 2003р. №117 „Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на...
Закони України iconЗакони України
Державний адміністратор Згурівської районної державної адміністрації Київської області
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка