Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка»




НазваНавчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка»
Сторінка1/9
Дата конвертації28.02.2013
Розмір1.26 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Економіка > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка»

Тема 1. Макроекономіка як наука

Роль макроекономіки в житті суспільства. Головна суперечність суспільства. Матеріальні потреби людей та їх форми. Економічні ресурси та їх характеристика. Підвищення ефективності економічних ресурсів як спосіб підвищення рівня задоволення матеріальних потреб. Практична функція макроекономіки. Шляхи підвищення ефективності економіки.

Об'єкт і предмет макроекономіки. Економічна система як об'єкт макроекономіки. Головні ознаки економічної системи. Особливі риси окремих економічних систем : ринкова економіка, командно - адміністративна економіка, змішана економіка. Перехідна економіка. Основні агрегати, що характеризують економічну систему. Причинно - наслідковий механізм функціонування та розвитку національної економіки як предмет макроекономіки. Позитивна й нормативна функція макроекономіки.

Методологія макроекономіки. Сходження від абстрактного до конкретного як метод пізнання причинно - наслідкового механізму функціонування та розвитку національної економіки. Два етапи методу сходження від абстрактного до конкретного. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки. Сутність математичних та графічних моделей. Ендогенні й екзогенні зміни. Припущення «за інших незмінних умов». Запаси і потоки. Короткостроковий і довгостроковий періоди.

Тема 2. Макроекономічні показники є системі національних рахунків

Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва. Методологічні принципи системи національних рахунків. Основні категорії системи національних рахунків : інституціональна одиниця, сектори, економічні операції, рахунки.

Основні макроекономічні показники. Випуск та його оцінювання. Проміжна продукція, кінцева продукція і ВВП. Методи обчислення ВВП. Виробничий метод, розподільний метод, метод кінцевого використання. Аналітична формула ВВП за категоріями кінцевого використання. Обчислення валового національного доходу та валового національного наявного доходу. Макроекономічні показники на чистій основі.

Номінальний і реальний ВВП. Базовий і поточний періоди, фактичні (поточні) та порівнянні (постійні) ціни. Індекс цін, індекс споживчих цін, індекс цін ВВП (дефлятор ВВП). Відмінність між індексом споживчих цін і дефлятором ВВП. Дефлювання та інфлювання. Обчислення зміни номінального ВВП за рахунок зміни реального ВВП і зміни рівня цін.

Тема 3. Ринок праці

Зайнятість і безробіття. Населення як джерело робочої сили. Показники рівня використання робочої сили : рівень зайнятості, рівень безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі. Види безробіття : фрикційне, структурне, циклічне, природне. Повна зайнятість, неповна зайнятість, надмірна зайнятість. Обчислення природного рівня безробіття.

Механізм ринку праці. Неокласична теорія ринку праці. Неокласична функція попиту на працю. Неокласична функція пропозиції праці. Графічна інтерпретація неокласичної моделі ринку праці. Кейнсіанська теорія ринку праці. Кейнсіанська функція попиту на працю. Кейнсіанська функція пропозиції праці. Графічна інтерпретація кейнсіанської моделі ринку праці.

Втрати від безробіття. Витрати, що пов'язані з природним безробіттям. Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП (розрив ВВП). Закон Оукена. Визначення потенційного ВВП на основі розриву ВВП. Визначення впливу безробіття на динаміку ВВП.

Тема 4. Товарний ринок

Сукупний попит. Сутність сукупного попиту та його відмінність від ринкового попиту. Крива сукупного попиту. Цінові чинники сукупного попиту : ефект процентної ставки, ефект багатства, ефект чистого експорту. Нецінові чинники сукупного попиту та їх вплив на його криву.

Сукупна пропозиція. Довгострокова сукупна пропозиція та її теоретичний інструментарій. Графічна модель довгострокової сукупної пропозиції. Виробнича функція як математична інтерпретація довгострокової сукупної пропозиції. Короткострокова сукупна пропозиція і ціна. Крайній випадок короткострокової сукупної пропозиції та його графічна інтерпретація.

Основна модель короткострокової сукупної пропозиції. Гіпотези теоретичного інструментарію основної моделі короткострокової сукупної пропозиції. Функція короткострокової сукупної пропозиції. Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції : ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства.

Модель AD - AS як базова модель економічної рівноваги. Короткострокова і довгострокова рівновага. Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується коливаннями сукупного попиту. Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується збуреннями сукупної пропозиції.

Тема 5. Грошовий ринок

Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати. Грошова база та її компоненти : готівка і банківські резерви, обов'язкові й надлишкові резерви. Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою. Грошова пропозиція як функція процентної ставки і крива пропозиції грошей.

Попит на гроші. Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння грошового попиту кількісної теорії грошей. Кембриджські економісти про функцію попиту на гроші. Кейнс про мотиви попиту на гроші. Процентна ставка і альтернативна вартість зберігання грошей. Кейнсіанське рівняння попиту на гроші. Швидкість обігу грошей. Фрідменська функція попиту на гроші. Кейнсіанська функція попиту на гроші.

Механізм грошового ринку. Рівняння рівноваги на грошовому ринку. Механізм відновлення рівноваги на грошовому ринку, порушеної збільшенням доходу. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Механізм відновлення рівноваги на грошовому ринку, порушеної збільшенням грошової бази. Механізм відновлення рівноваги на грошовому ринку, порушеної одночасним зростанням доходу і збільшенням грошової бази.

Процентна ставка : сутність та види. Реальна процентна ставка та чинники, що впливають на її рівень. Номінальна процентна ставка на основі рівняння Фішера. Очікувана і фактична реальна процентна ставка. Мотиваційна роль реальної процентної ставки.

Тема 6. Інфляційний механізм

Сутність та види інфляції. Темп інфляції та методи його обчислення. Види інфляції залежно від її темпів : помірна, галопуюча, гіперінфляція. Інфляція попиту, інфляція витрат та їх графічна інтерпретація. Очікувана і неочікувана інфляція. Очікувана інфляція за теорією адаптивних очікувань. Очікувана інфляція за теорією раціональних очікувань.

Причини та наслідки інфляції. Кейнсіанська теорія щодо причини інфляції та її недоліки. Роль грошей в інфляційному механізмі : монетаристський підхід та позиція кейнсіанців. Чинники інфляції попиту. Чинники інфляції витрат. Інфляційні очікування. Основні наслідки високої інфляції.

Інфляція і безробіття. Ранній варіант кривої Філіпса. Сучасна крива Філіпса та її відмінність від раннього варіанту. Рівняння кривої Філіпса та сутність її складових. Інфляція повної зайнятості та переміщення кривої Філіпса. Крива Філіпса як аналітичний засіб стабілізаційної політики. Крива Філіпса у довгостроковому періоді.

Тема 7. Споживання домогосподарств

Доходи домогосподарств як джерело споживання. Доходи і витрати домогосподарств у моделі економічного кругообігу. Особистий дохід у приватній закритій економіці та його складові. Особистий наявний дохід у приватній закритій економіці : його кількісна визначеність та розподіл. Заощадження та споживання домогосподарств. Теперішня вартість майбутніх грошей і майбутня вартість теперішніх грошей. Зв'язок між диференціацією доходів споживання. Економічна нерівність та способи її оцінювання : крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.

Кейнсіанська функція споживання. Сучасна модифікація кейнсіанської функції споживання. Гранична схильність до споживання та заощаджень. Чинники, що впливають на граничну схильність до споживання. Середня схильність до споживання та заощаджень. Індуційоване та автономне споживання. Чинники автономного споживання : багатство, запозичення.

Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про між часовий вибір споживача. Вплив на споживання поточного доходу, заощаджень та позик. Гіпотеза життєвого циклу. Гіпотеза постійного доходу. Функція споживання за гіпотезою постійного доходу.

Тема 8. Приватні інвестиції

Інвестиції в основний капітал. Кейнсіанська функція інвестицій. Передумови кейнсіанської функції інвестицій. Гранична ефективність капіталу. Графічна та математична інтерпретація кейнсіанської функції інвестицій. Неокласична функція інвестицій. Передумови неокласичної функції інвестицій. Бажаний обсяг капіталу, граничні витрати на капітал, очікуваний обсяг виробництва. Модель гнучкого акселератора. Математична інтерпретація неокласичної функції інвестицій.

Проста інвестиційна функція. Процентна ставка і прибутковість інвестиційних проектів. Бухгалтерський метод визначення прибутковості інвестиційних проектів. Метод чистої дисконтової вартості. Графічна інтерпретація простої інвестиційної функції. Зміна автономних інвестицій та її графічна інтерпретація. Чинники автономних інвестицій : технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель простого акселератора.

Заощадження та інвестиції. Заощадження як джерело і фінансове обмеження інвестицій. Залежність заощаджень від доходу. Рівновага між заощадженнями та інвестиціями як закон - тенденція. Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями. Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями. Структура заощаджень приватної закритої економіки. Роль фінансової системи в трансформації заощаджень в інвестиції. Фінансові ринки, облігація, звичайна акція. Фінансові посередники.

Тема 9. Сукупні витрати і ВВП

Сукупні витрати і рівноважний ВВП. Визначення рівноважного ВВП на основі методу «витрати - випуск». Фактичні та заплановані витрати. Модель «кейнсіанський хрест». Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення - ін'єкції». Заплановані та незаплановані інвестиції. Модель «заощадження - інвестиції». Мультиплікатор витрат. Індуційовані й автономні витрати. Алгебраїчна модель простого мультиплікатора та його сутнісне визначення. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора та його математична і графічна інтерпретація.

Сукупні витрати і потенційний ВВП. Прецесійний розрив як наслідок дефіциту автономних витрат в умовах неповної зайнятості. Графічна та математична інтерпретація прецесійного розриву. Інфляційний розрив як наслідок надлишку автономних витрат в умовах повної зайнятості. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.

Тема10.Економічна динаміка

Основні засади теорії економічного зростання. Два способи збільшення обсягів виробництва. Сутність економічного зростання та його показники. Економічне зростання та економічний розвиток. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки. Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Сутність теорій ендогенного зростання.

Модель Солоу. Основні передумови моделі Солоу. Вплив нагромадження капіталу на капіталоозброєність. Умови формування стійкої капіталоозброєністі. Вплив приросту населення на капіталоозброєність. Граничні інвестиції. Вплив технічного прогресу на капіталоозброєність через зростання ефективності праці. Технічний прогрес як нескінченний фактор економічного зростання. Золоте правило нагромадження капіталу.

Джерела економічного зростання. Внесок факторів виробництва в економічне зростання. Рівняння, що описує внесок капіталу і праці у приріст продукту. Рівняння, що описує економічного зростання з урахуванням усіх факторів. Залишок Солоу.

Економічні цикли. Сутність та структура економічного циклу. Характеристика фаз економічного циклу. Два напрями теорій економічного циклу. Основні теорії економічного циклу. Модель мультиплікатора -акселератора.

Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання

Роль держави в економічному кругообігу. Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Валові та чисті податки. Державні видатки. Позики уряду. Перерозподільна функція держави. Стабілізаційна функція держави.

Вплив держави на умови формування економічної рівноваги. Модель економічної рівноваги за методом «витрати - випуск». Трансформація функції споживання з урахуванням держави. Модель економічної рівноваги за методом «вилучення - ін'єкції». Вплив держави на кількісну визначеність приватних заощаджень. Державні та національні заощадження. Рівновага між національними заощадженнями та національними інвестиціями. Рівновага між приватними інвестиціями і внутрішніми джерелами їх фінансування.

Дискреційна фіскальна політика. Вплив державних закупівель на ВВП. Мультиплікатор витрат у змішаній економіці. Вплив чистих податків на ВВП. Мультиплікатор податків. Спільний вплив фіскальних інструментів на ВВП і державний бюджет. Мультиплікатор збалансованого бюджету.

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика. Автоматичні чисті податки як вмонтовані стабілізатори. Стабілізаційний вплив на економіку недискреційної фіскальної політики в умовах падіння та зростання обсягів виробництва. Ефект гальмування динаміки ВВП.

Сутність монетарної політики. Кінцеві цілі монетарної політики та зв'язок між ними. Проміжні цілі монетарної політики та проблема їх вибору. Інструменти монетарної політики : операції на відкритому ринку, операції на валютному ринку, облікова (дисконтна) ставка, нормативи обов'язкового резервування.

Монетарна політика в моделі AD - AS. Монетарна політика на основі каналу «процентна ставка - інвестиції». Наслідки впливу на економіку стимулюючої монетарної експансії в короткостроковому періоді та їх графічна інтерпретація. Нейтральність грошей у довгостроковому періоді.

Тема 12. Зовнішньоекономічна діяльність

Платіжний баланс. Сутність та методологія складання платіжного балансу. Дебетові та кредитові операції. Еквівалентний обмін цінностей і трансферти. Автономна стаття «Помилка та упущення». Рахунок поточних операцій та його складові. Рахунок капітальних операцій і зміст його складових. Взаємозв'язки рахунків. Модель платіжного балансу. Модель балансу автономний операцій. Резервні активи як регулююча стаття платіжного балансу.

Валютний курс. Валюта та її види. Номінальний валютний курс і способи котирування валюти. Чинники, що впливають на номінальний валютний курс. Паритет купівельної спроможності. Фіксований і плаваючий валютний курс. Модель реального валютного курсу. Реальний валютний курс і умови торгівлі. Двосторонній і багатосторонній валютний курс.

Вплив зовнішньої торгівлі на економіку. Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування рівноважного ВВП, обчисленого за методом «витрати - випуск». Гранична схильність до імпорту. Функція споживання у відкритій економіці. Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги, визначеної за методом «вилучення - інєкції». Країна як чистий дебітор або як чистий кредитор. Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту. Вплив чистого експорту на ВВП, мультиплікатор витрат у відкритій економіці.

^ Навчально – методичне забезпечення до кожної теми дисципліни.
Тема 1. Макроекономіка як наука
Методичні поради до вивчення теми.

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

— практична функція макроекономіки;

— об'єкт і предмет макроекономіки;

— методологія макроекономіки.
Зрозуміти роль макроекономіки в житті суспільства означає з’ясувати її практичну функцію. В її основі лежить головна суперечність суспільства — суперечність між безмежними матеріальними потребами людей і обмеженими економічними ресурсами. І Іри цьому для правильного розуміння безмежності матеріальних потреб слід розрізняти платоспроможні потреби і абсолютні по¬треби. Платоспроможні потреби завжди обмежуються купівель¬ною спроможністю людей, тобто величиною їхніх доходів, які для суспільства в цілому є лише іншим відображенням обсягів сукупного виробництва. Що стосується абсолютних потреб, то їх величина мотивується бажаннями людей, які не кореспондують з можливостями національного виробництва. У такій формі матеріальні потреби є безмежними.

Не будучи в змозі — з огляду на головну суперечність суспільства — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою його зростання. Єдиним способом вирішення цієї проблеми є підвищення ефективності використання наявних ресурсів, тобто зростання ефективності національної економіки, яке проявляється через збільшення обсягів виробництва товарів і послуг на одиницю ре­сурсів. Звідси випливає практична функція макроекономіки. Вона полягає в тому, щоб продукувати знання, здатні озброїти людей спроможністю постійно підвищувати ефективність еконо­міки і на цій основі забезпечувати зростання рівня задоволення своїх матеріальних потреб.

Є багато способів підвищення ефективності економіки. На мак-рорівні їх можна об'єднати за трьома напрямами. Перший — забез­печення повної зайнятості ресурсів, оскільки неповна їх зайнятість спричиняє певні втрати для економіки і знижує її ефективність. Другий — оптимізація розподілу наявних ресурсів між виробницт­вом окремих видів продукції, а також виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. Третій — підвищення продуктивності ресур­сів, тобто зростання продуктивності факторів виробництва.

Із практичної функції макроекономіки випливає відповідь на питання, що має бути її об'єктом. Зрозуміло, що цим об'єктом є не окремі підприємства, а економіка як цілісна система. Вона функці­онує на основі певних історично визначених відносин, що впли­вають як на виробництво, так і на розподіл його результатів. Це означає, що об'єктом макроекономіки є економічна система — сукупність економічних суб'єктів країни, діяльність яких відбу­вається в умовах конкретно-історичних виробничих відносин.

Історичний досвід суспільного розвитку дає підстави виділити три типи економічних систем: ринкова економіка, командно-адміністративна (планова) економіка, змішана економіка. Вони різ­няться двома ознаками: формою власності на засоби виробництва; механізмами регулювання економічної діяльності. Сучасна еконо­міка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність і адекватні їм механізми регулювання економічної діяльності.

Відповідно до свого об'єкта макроекономіка має справу не з окремими економічними одиницями чи явищами, а з економікою в цілому та її агрегатами. Під агрегатами розуміють сукупність економічно однорідних одиниць або явищ, які розглядаються як відносно самостійна частина єдиного цілого.

Серед агрегатів, які є об'єктом макроекономічного аналізу, на­самперед виділяють агрегати, що характеризують секторіальний склад національної економіки. До таких агрегатів відносять домаш­ні господарства, підприємства, державу, решту світу (закордон). Перші два сектори формують приватну закриту економіку. Еконо­міка, яка охоплює домашні господарства, підприємства і державу, є змішаною закритою економікою. Якщо до змішаної закритої еконо­міки додати сектор решти світу, то отримаємо відкриту економіку.

Крім секторіальних агрегатів, макроекономіка оперує агрегатами ринкової системи (ринок праці, товарний ринок, грошовий ринок ТОЩО). У зв'язку з агрегуванням ринків агрегуються і їх параметри. Так попит на ринках усіх товарів і послуг об'єднується в один агре­гат — сукупний попит, а сукупність усіх товарів і послуг, які про­понуються для продажу, має назву «сукупна пропозиція».

У макроекономіці кінцеві результати виробничої діяльності визначаються як сума валової доданої вартості, створеної на всіх підприємствах країни, що має назву «валовий внутрішній про­дукт». У зв'язку з цим макроекономіка має справу з цінами не окремих товарів, а з загальним рівнем цін в економіці.

З практичної функції макроекономіки випливає також її пред­мет. Щоб суспільство володіло вмінням підвищувати ефективність економіки, макроекономіка повинна володіти знанням причинно-наслідкового механізму функціонування та розвитку економіки. Це означає, що предметом макроекономіки є причинно - наслідковий механізм функціонування та розвитку національної еконо­міки. Пояснюючи цей механізм, макроекономіка одночасно визна­чає можливості людей впливати на причини з метою цілеспрямо­ваного регулювання тих наслідків, які вони здатні викликати в економіці, або для коригування державою своєї економічної пове­дінки. Це означає, що макроекономіка виконує не лише пізнаваль­ну, а й нормативну (прикладну) функцію. Перша спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан національ­ної економіки; друга — на обґрунтування рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності її функціонування.

Для виконання макроекономікою своїх функцій вона має спи­ратися на певні методи, які в сукупності складають її методоло­гію. Згідно з методом сходження від абстрактного до конкрет­ного процес пізнання причинно-наслідкового механізму функ­ціонування та розвитку національної економіки можна розкласти на два етапи. Перший етап — використання фактів економічної практики з метою обґрунтування теоретичних положень про по­ведінку економіки. Другий етап — використання теоретичних положень про поведінку економіки з метою цілеспрямованого впли­ву на економічну практику.

Головним методом макроекономіки є моделювання. Модель — це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактич­ної поведінки досліджуваних явищ. Застосовують різні типи мо­делей, головними серед яких є графічні та математичні. У моделях використовуються два види змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні — це внутрішні чинники моделі, які визнача­ються в процесі її побудови. Екзогенні змінні — це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. У процесі моделювання з'ясовується, як екзогенні змінні, які ві­діграють роль причини, впливають на ендогенні змінні, що віді­грають роль наслідків, викликаних даною причиною.

При побудові моделей широко використовується припущення «за інших незмінних умов». Таке припущення означає, що всі інші змінні за винятком базових, тобто тих, що враховані в моде­лі, залишаються незмінними. Наприклад, модель ринку печива показує залежність попиту на печиво від ціни. Щоб дослідити цю залежність ми припускаємо, що інші змінні, зокрема ціна борош­на або дохід покупців печива, є незмінними. Це спрощує аналіз і дає можливість зосередити увагу лише на дослідженні залежності між базовими змінними.

Змінні, що включаються в модель, характеризують певні яви­ща та процеси кількісно. Слід розрізняти два типи кількісних змінних: запас і потік. Запас — це кількість будь-чого, витраче­на в даний момент. Потік — це кількісна визначеність зміни будь-чого за певний проміжок часу. Так, наявний в економіці на певну дату обсяг капіталу — це запас, а обсяг інвестицій за пев­ний проміжок часу — це потік.

Результати макроекономічного моделювання значною мірою за­лежать від періоду, який охоплює модель. Тому в макроекономіці розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий. Ко­роткостроковий період — це проміжок часу, упродовж якого рин­кові регулятори не володіють здатністю адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість. Довгостроковий період — це проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори спроможні адекватно від­реагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.

Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
Методичні поради до вивчення теми.

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

— система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва;

— основні макроекономічні показники;

— номінальний та реальний ВВП.
У практиці макроекономічних розрахунків у будь-якій країні застосовується велика кількість показників, які обчислюються за псиними правилами. Але оскільки кожна країна певним чином Інтегрована у світову економіку, то з метою забезпечення міжна­родних порівнянь виникає необхідність застосування єдиних під­ходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників. Ця вимога реалізується за допомогою спеціального міжнародного стандарту — «Системи національних рахунків» (СНР). Вона затверджується ООН і рекомендується всім країнам для практичного використання.

^ Система національних рахунків — це сукупність категорій, які відображають загальні умови і сукупні результати функціонування національної економіки. Для вивчення ролі СНР як норма­тивної бази макроекономічного рахівництва слід передусім зрозуміти ті методологічні принципи, на які вона спирається. До основних належать такі:

1) продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб'єктам. Цей принцип лежить в основі визначення величини доходу, створеного національною економікою, при обчис­ленні якого беруться до уваги не лише галузі матеріального виробництва, а й галузі, котрі надають послуги (освіта, охоро­на здоров'я тощо);

2) витрати на виробництво національного продукту дорівню­ють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факто­рів виробництва, спожитих при виготовленні національного про­дукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє;

3) у процесі відтворення економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати. Цей принцип лежить в ос­нові економічної динаміки і свідчить про те, що доходи є функцією витрат, а витрати залежать від розподілу доходів.

СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік економічної діяльності в країні. Основні з них — інституціональна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок.

Національна економіка — це сукупність інституціональних одиниць, які є базовою одиницею обліку в СНР. Якщо еконо­мічні інтереси таких інституціональних одиниць зосереджені на території певної країни, то їх називають резидентами цієї країни. І навпаки — інституціональні одиниці, економічні ін­тереси яких зосереджені поза межами даної країни, відносно неї є нерезидентами. Залежно від функцій, поведінки та цілей усі інституціональні одиниці-резиденти об'єднуються у відпо­відні сектори: нефінансові корпорації; фінансові корпорації; загальне державне управління; некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства; домашні господарства; сектор решти світу.

Інституціональні одиниці перебувають між собою у певних економічних відносинах. У СНР ці відносини називають еконо­мічними операціями. їх поділяють на чотири групи: операції з товарами та послугами; розподільні операції; операції з фінансо­вими інструментами, інші операції.

Облік усіх економічних операцій здійснюється за допомогою певної системи рахунків. Рахунок — це балансова таблиця, яка складається з двох розділів. Перший розділ — ресурси або зміна в зобов'язаннях; другий — використання або зміна в активах. У СНР розрізняють такі групи рахунків:

—для економіки в цілому (консолідовані рахунки);

—для секторів економіки;

—для галузей економіки;

—для окремих економічних операцій.

Центральне місце посідають консолідовані рахунки і рахунки секторів економіки. Вони поділяються на поточні рахунки і ра­хунки нагромадження. Поточні рахунки складаються з рахунків виробництва, утворення доходів, розподілу первинного доходу, перерозподілу доходів, використання наявного доходу, скоригованого доходу. Рахунки нагромадження включають: рахунок ка­піталу, фінансовий рахунок та рахунок інших змін в активах і па­сивах.

СНР спирається на низку макроекономічних показників, за допомогою яких вимірюються результати функціонування націо­нальної економіки. Первинним таким показником є випуск, який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироб­лених у країні за певний період. При обчисленні випуску враховуються різні ціни. Переважно застосовуються основні ціни. Ос­новна ціна — це така ціна, яка не включає податків на продукти, але враховує субсидії на продукти.

Центральне місце серед макроекономічних показників посідає пиловий внутрішній продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції або валова додана вар­тість, створена резидентами всередині країни. Кінцевою продук­цією є лише та частини випуску, яка спрямовується на невироб­ниче споживання, інвестування та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП із випуску має відніматися проміжне споживан­им, тобто вартість продукції, яку використовують для виробницт­ва товарів та послуг.

При обчисленні ВВП ураховуються реальні ціни, тобто ціни за якими фактично продаються товари і послуги. Проте деякі по­слуги не є об'єктом купівлі-продажу і не мають реальної ціни. За цих умов при обчисленні ВВП застосовується умовне оцінюван­ня. Умовну оцінку називають приписаною вартістю. Наприклад, вона застосовується при оцінюванні вартості послуг, які отриму­ють власники будинків від проживання у своєму будинку. При­писана вартість застосовується також при оцінюванні послуг, які надає держава за рахунок свого бюджету.

Не всі товари та послуги кінцевого використання можуть бути враховані у ВВП. Це стосується, наприклад, вартості страви, яка виробляється і споживається в домашніх умовах і не потрапляє на ринок. Неможливо врахувати у ВВП і вартість товарів і по­слуг, що виробляються в тіньовій економіці.
ВВП можна обчислити трьома методами:


  1. виробничим методом:






  1. розподільчим методом:





  1. методом кінцевого використання. Згідно з цим методом ВВП визначається як сума окремих видів кінцевого викорис­тання:



До кінцевого споживання входить споживання домашніх гос­подарств; некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; органів державного управління. Валове нагрома­дження — це сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів оборотних коштів (товарно-матеріальних запасів), чистого придбання цінностей (придбання за мінусом вибуття цінностей).

Витрати, пов'язані з валовим нагромадженням основного капіталу та зміною запасів, впливають на обсяг виробництва і тому є реальними інвестиціями. Що стосується цінностей, то в СНР до них відносять дорогоцінні метали і каміння, антиквар­ні вироби, мистецькі товари тощо. Вони являють собою непро­дуктивні активи, які використовуються не для виробництва, а з метою збереження чи збільшення реальної вартості як багатст­ва. Тому витрати, які спрямовуються на придбання цінностей, не є реальними інвестиціями.

Чистий експорт відображає вплив зовнішньої торгівлі на ВВП.

Експорт відображає витрати іноземців на виробництво національ­ного ВВП, а імпорт — витрати суб'єктів національної економіки на виробництво іноземного ВВП. Тому в підсумку приріст ВВП — це величина, на яку витрати іноземців на закупівлю національних товарів і послуг (експорт) перевищують витрати суб'єктів наці­ональної економіки на закупівлю іноземних товарів і послуг (ім­порт). Цією величиною є чистий експорт, тобто чистий експорт = експорт - імпорт.

У процесі макроекономічного аналізу кінцеве споживання розмежовують на приватне споживання і державне споживання; валове нагромадження прирівнюється до валових інвестицій, у складі яких виділяються приватні інвестиції і державні інвести­ції. Виходячи з цього застосовується аналітична формула ВВП за категоріями кінцевого використання:

Y = C + I + G + NX,

де Y— валовий внутрішній продукт; С — приватне споживання; /— валові приватні внутрішні інвестиції; G — державні закупівлі, які складаються з державного споживання та інвестування, тобто G = Cg + Ig; NX— чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (ЕХ) та імпортом (IМ), тобто NX- ЕХ- IМ.

Сума елементів правої частини наведеної формули відображає сукупні витрати в економіці (Е), тобто Е = С +1+ G + NX. В умо­вах економічної рівноваги ВВП дорівнює сукупним витратам, тобто Y - Е. Детально це питання розглядається в темі 9.

На основі ВВП можна отримати чистий внутрішній продукт (NDP), який обчислюється відніманням від ВВП вартості спожи­того капіталу, тобто амортизації (A): NDP = Y-A.

Але ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отримує країна у своє розпорядження. По-перше, ВВП не враховує пер­винних доходів, зароблених резидентами в інших країнах та не­резидентами в даній країні. Тому застосовується більш широкий показник — валовий національний дохід (GNI), який крім ВВП ураховує також чисті доходи, зароблені резидентами за кордоном (N1). Отже, GNI — це сума як внутрішніх, так і зовнішніх пер­винних доходів:

GNI = Y + NI.

По-друге, за рахунок первинних доходів резидентів можуть надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки — за рахунок пер­винних доходів нерезидентів можуть надаватися трансфери резидентам. Цю обставину враховує валовий національний наявний дохід (GNDI), який крім ВВП і чистих доходів, зароблених рези­дентами за кордоном, враховує також чисті поточні трансферти, отримані від решти світу (NTR):
GNDI = Y + NI + NTR.
GNDI відображає весь дохід країни (як зароблений, так і отриманий від решти світу), яким може розпоряджатися націо­нальна економіка. Іншими словами, це наявний дохід усієї еко­номіки. Поряд із зазначеним показником існує наявний дохід приватного сектору економіки, який розглядається в сьомій те­мі, та наявний дохід держави в особі уряду, що розглядається в дванадцятій темі.

Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються у фактичних цінах відповідного року, котрі, як правило, зміню­ються порівняно з цінами попереднього року. Тому на рівень макроекономічних показників впливають як реальні зміни в економі­ці, так і зміни цін. Щоб розмежувати вплив на ВВП фізичних об­сягів виробництва і цін, розрізняють номінальний ВВП (У") і реаль­ний ВВП (У). Номінальний ВВП обчислюється в поточних цінах, до яких належать фактичні ціни того періоду (року), що аналізу­ється. Він буде визначатися як період t. Реальний ВВП обчислю­ється у порівнянних (постійних) цінах, до яких відносять ціни ба­зового періоду. За базовий візьмемо період, що передує періоду t. Він визначатиметься як період t—1.У зв'язку з цим ВВП за пері­од t позначається як Yt, а за попередній період — як Ytt.

На основі реального ВВП можна обчислити його приріст (або скорочення) в періоді t порівняно з попереднім, тобто з періодом t1, який є базовим періодом:



Але ВВП змінюється не лише реально, а й за рахунок цін. Для визначення цінових змін ВВП використовуються індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП або дефлятор ВВП (Р) та ін­декс споживчих цін с). Вони відображають темп зростання цін у періоді t порівняно з періодом t-\.

Дефлятор ВВП та індекс споживчих цін подають неоднакову інформацію про динаміку рівня цін в економіці. Відмінності між ними полягають у такому.

По-перше, дефлятор ВВП відображає зміни в цінах на всі ви­роблені товари і послуги, що входять до складу ВВП, тоді як індекс споживчих цін — лише зміни рівня цін на споживчі товари і послуги. По-друге, дефлятор ВВП ураховує лише ціни на вітчиз­няні товари і послуги, а індекс споживчих цін — ціни як на віт­чизняні, так і на імпортні товари і послуги. По-третє, якщо індекс споживчих цін обчислюється для незмінного кошика товарів і послуг, то при обчисленні дефлятора ВВП ураховуються зміни, які відбуваються в структурі цього кошика. Індекси цін, що обчис­люються на базі незмінного кошика товарів і послуг, називаються індексами Ласпейреса, а індекси цін, які спираються на змінний кошик, — індексами Пааше.

Якщо індекс цін періоду t є відомою величиною, то можна ме­тодами дефлювання або інфлювання визначити реальний ВВП у періоді Якщо попередній рік є базовим, то на цій підставі можна обчислити такі показники:






— приріст номінального ВВП за рахунок зростання реального






приріст номінального ВВП за рахунок зростання цін:





— індекс зростання реального ВВП:

  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconНавчальна програма дисципліни
Задачі дисципліни формуються, виходячи з того, що по її вивченні студенти повинні
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconНавчальна програма нормативної дисципліни «ринок фінансових послуг»...
Ринок фінансових послуг: Навчальна програма нормативної дисципліни для спеціальності 6050100 «Фінанси» напряму 0501 «Економіка та...
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconРобоча навчальна програма складена на основі навчальної програми, укладеної Дембіцькою Н. А
Робоча навчальна програма з дисципліни «Соціологія» розроблена для студентів Економіко-правового технікуму при мауп І складається...
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconРобоча навчальна програма нормативної дисципліни «ринок фінансових...
Ринок фінансових послуг: Робоча навчальна програма нормативної дисципліни для спеціальності 6050100 «Фінанси» напряму 0501 «Економіка...
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconНавчальна програма переведення дійсних чисел з 2,8,10,16 у 2,8,10,16...
Навчальна програма переведення дійсних чисел з 2,8,10,16 у 2,8,10,16 системи числення
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconРабоча навчальна програма Нормативної дисципліни „Фінанси підприємств”...
Робоча навчальна програма нормативної дисципліни для спеціальностей – 6050100 «Фінанси» напряму 0501 «Економіка та підприємниц-тво»...
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconНавчальна програма нормативної дисципліни «охорона праці в галузі»...
Розглянута та рекомендована Комісією з охорони праці та безпеки життєдіяльності Науково-методичної ради та Інститутом змісту І методів...
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconРобоча навчальна програма дисципліни
Навчальна дисципліна «Теорія міжнародних відносин» є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним...
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconРобоча навчальна програма з навчальної дисципліни
«Теорія ймовірності та математична статистика» для студентів спеціальності №05010201
Навчальна програма до вивчення дисципліни «Макроекономіка» iconЗатверджено
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка