З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих




НазваЗ цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих
Сторінка1/16
Дата конвертації27.02.2013
Розмір2.65 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Філософія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих наукових результатів і заперечили твердження, вирубані навіть на гра­ніті, автор веде мову в популярній, живій манері, не лише формулюючи висновки, але й розповіда­ючи, — що особливо цікаво, — яким чином він дійшов до них. Ставлячи безліч запитань і від­повідаючи на них, пристрасно полемізуючи в при­сутності читача з іншими вченими, інтригуючи читача, автор робить його ніби співучасником на­укових пошуків і знахідок.

На обкладинці малюнок Г. С. Сковороди з твору «Алфавит, или Букварь мира»

Редакція науковопопулярної літератури

Завідуючий редакцією А, 6. Денщиков

7 — 2 — 2 358 — 72м
ПЕРЕДМОВА

Мислитель-філософ, художник слова, педагог, музика-композитор Григорій Савич Сковорода належить до най­визначніших постатей в історії українського народу. Виразник демократичних ідей, гуманіст, просвітитель, він підносив кардинальні проблеми філософського, суспільнополітичного, педагогічного, етичного характеру, вирішуючи їх так, що приходив до заперечення феодально-релігійної ідеології, до критики тогочасного суспільнополітичного і державного ладу, до обстоювання прав і домагань тру­дового народу. З життям пригноблених і знедолених народ­них мас він нерозривно зв'язав своє життя: «А мой жребій с голяками».

Ось чому життя і творча спадщина Сковороди понад два століття були і є предметом великої уваги філософів, лі­тературознавців, істориків, мовознавців, мистецтвознавців. Навколо його постаті і творчості точилася й точиться ідейна боротьба. Про нього написано багато праць, де під різним кутом зору і з різних позицій проаналізовано і схаракте­ризовано його світогляд, філософські та етичні погляди, розкрито своєрідність і значення його художньої творчості. Образ Сковороди і його життя приваблювали й приваблюють художників, письменників, кіномитців. Бібліографія його творів і літератури про нього, навіть далеко не вичерпна, налічує нині 1442 назви1.

1 Див.: Григорій Сковорода. Біобібліографія. Укладачі: Беркович Е. С., Дашковська А. В., Прокопова В. Д., Ставинська Ρ. Α., Шевченко Ю. Γ., Штраймиш Ρ. І. Відп. ред. Ковалівський Α. Π. X., Видво Харківського університету, 1972, 204 с.

З

Проте, незважаючи на таку велику літературу, ще не­мало питань сковородинознавства потребують поглибленого вивчення. Це стосується, зокрема, його своєрідного, багатого на зустрічі й мандри життя, до якого з плином часу додалося немало різних легенд, переказів, котрі, будучи не раз повто­реними, набрали сили вірогідності. Чимало різних домислів про його життя вийшло зпід пера вчених та письменників.

Написати в наш час більшменш детальну біографію Сковороди дуже важко. Він жив і діяв давно, у XVIII сто­літті. Єдиним документом, в якому подано відомості про життя Сковороди від народження до смерті, є невелика біографія, написана його учнем і другом Михайлом Коваленським. Але тут про багато що не сказано, або іноді сказано не зовсім ясно. У XIX і XX ст. над проблемами біографії Сковороди трудилися визначні вчені, розшуку­ючи, зокрема, нові документи про його життя. Виявлено їх було дуже мало (не кажемо тут про його твори та лис­ти), так що й донині багато чого з його життя залишаєть­ся невідомим, нез'ясованим, проблематичним.

Вивчаючи життя і творчість Сковороди протягом три­валого часу, автор цих рядків давно дійшов висновку, що слід би перевірити деякі загальноприйняті твердження, з'ясувати їх походження, ступінь вірогідності. Нині скла­лися сприятливі обставини для такої перевірки, оскільки знайдено різні невідомі досі матеріали, що стосуються життя і діяльності Сковороди. На основі даних цих доку­ментів довелося відхилити, наприклад, існуючі відомості про час навчання Сковороди в Київській академії, вису­нути твердження, що він тут перебував разом із Ломоносовим, коли той деякий час працював у Києві над кни­гами академічної бібліотеки. Іншим виявився час пе­ребування Сковороди у придворній капелі, а пізніше в Угорщині. Не відповідають дійсності загальновідомі розповіді, що в Угорщині він служив дячком. Автор піддав критиці ступінь вірогідності різних легенд, які нашарувалися на образ Сковороди.

Книжка ця є, отже, спробою викласти біографію Ско­вороди з критичною перевіркою всього найголовнішого, що було сказано досі про його життя. Переважна більшість сторінок написана на основі невідомих досі архівних мате­ріалів, або матеріалів маловідомих, забутих, на основі ана­лізу автографів Сковороди, які були доступні авторові майже всі. У книжці вперше (повністю або у витягах) публіку­ється низка архівних документів. Аналізуючи ці документи, авторові довелося розробити прийоми їх дослідження, різні в кожному конкретному випадку, щоб із непрямих або без­іменних матеріалів зробити висновки, які стосуються Ско­вороди. Велику увагу приділено вивченню і характеристиці оточення Сковороди на різних етапах його життя, бо досі, насамперед через брак документальних даних, він зображався у доситьтаки ізольованому становищі (за винятком перебу­вання в Харкові), встановленню хронології життя і твор­чості Сковороди. Ця книжка є основним зібранням таких даних; решта відомостей подана в статтях автора «Про хро­нологію листів Сковороди» та «Про атрибуцію і хроноло­гію листів Сковороди» («Радянськелітературознавство», 1972, № 4, 10).

Авторові хотілося, щоб ця розвідка, суто наукова, до­слідницька за своїм характером, була не сухою і нудною, а читалася по змозі легко і цікаво, була доступною для широкого кола читачів. Тому для викладу матеріалу він обрав форму своєрідного діалога з читачем, ставлячи від його імені ті чи інші запитання і відповідаючи на них. У ряді випадків відповідь на певне запитання свідомо дається не відразу, а на подальших сторінках. Думається, що читачеві буде цікаво також дізнатися, як автор знаходив (якщо зна­ходив) ті чи інші розв'язання питань, як він розшукував архівні матеріали, зазнаючи при цьому труднощів, невдач і успіхів. Щоб унаочнити виклад, у книжці вміщено низку ілюстрацій, всі вони документальні і більшість друкується вперше. Вперше публікуються, зокрема, складені автором карти подорожей і місць перебування Сковороди.

За допомогу та сприяння в розшукуванні й добуванні використаних тут і опублікованих матеріалів автор висловлює глибоку подяку дирекції Інституту літератури ім. Τ. Г. Шев­ченка АН УРСР і співробітникам рукописного відділу цього інституту, дирекції Центрального державного історичного архіву УРСР у Києві та його співробітникам, дирекції Цен­тральної наукової бібліотеки АН УРСР, співробітникам ру­кописного відділу, відділу картографії, а також абонемент­ного відділу, які уможливили користування рідкісними книж­ками, що зберігаються в Москві, в Державній бібліотеці СРСР імені В. І. Леніна та в бібліотеці Спілки компози­торів СРСР.
^ ПЕРША ЧАСТИНА

Григорій Савич Сковорода народився 22 листопада (З грудня за новим стилем) 1722 року в селімістечку Чорнухах (нині районний центр Полтавської області) в сім'ї малоземельного козака. Це знає навіть учень восьмого класу. Але звідки добуто ці відомості? Метрич­ної церковної книги із записом про народження Ско­вороди досі не знайдено, а Михайло Коваленський в його біографії написав, що він побачив світ «в селе Чернухах в 1722 году» (II, 488) Отже, даних про день і місяць народження Сковороди тут нема, і повна дата була невідома аж до 1922 року Але як і ким вона була встановлена, про це знає небагато хто навіть із літера­турознавців.

Не відповідаючи на це питання і не розповідаючи про дитячі роки Гриця Сковороди,— про це йтиме мова далі,— автор від імені читача ставить інше дуже важли­ве питання. Коли ж Сковорода, закінчивши дяківську школу в Чорнухах, подався до Києва? Коли він навчався у славнозвісній Київській академії?

Дивне питання,— здвигне плечима знаючий читач.— У 1738—1742 та 1744—1750 роках. Це хрестоматійноенциклопедична істина. Про це можна довідатися з 13го тому УРЕ. Про це багаторазово говорив у своїх працях

1 Григорій Сковорода, Твори в двох томах. Редакційна колегія: академік О. І. Білецький, чл.кор. АН УРСР Д. X. Острянин (відп. ред.), чл.кор. АН УРСР Π. М. Попов. К., Видво АН УРСР, 1961. Упорядник першого тому І. А. Табачников, другого— 1. А. Табачников та І. В. Іваньо. Будемо посилатися на це видання в тексті, вказуючи лише том і сторінку.

членкореспондент АН УРСР Π. Μ. Попов, який понад тридцять років досліджував Сковороду2. Це засвідчено у вступній статті до академічного видання творів вели­кого українського філософа й поета, написаній членомкореспондентом АН УРСР Д. X. Острянином, тим самим Π. М. Поповим та кандидатом філософських наук І. А. Табачниковим. Про це детально розповідає академік АН УРСР Д. І. Багалій у найкапітальнішій донині і найбагатшій на матеріали книзі про Сковороду3. Нехай автор прогляне статтю про Сковороду в «Краткой литературной энциклопедии», написану доктором філологічних наук Л. Є. Махновцем.

Зрештою, хай візьме першуліпшу книгу, брошуру чи статтю про Сковороду, що з'явилися протягом остан­нього сімдесятиліття і де про це мовиться,— всюди на­писано те саме. Ці дати вирубано й на гранітній мемо­ріальній дошці з погруддям Сковороди, яка висить на стіні будинку в Києві на Подолі: «Тут, у будинку ко­лишньої Київської академії, в 1744—1750 рр. навчався видатний український філософ і поет Григорій Савич Сковорода». Правда, тут чомусь пропущено роки 1738— 1742, але нагадаємо авторові, що на цю помилку, як на помилку прикру, у свій час було вказано у виступах преси 4.

Звичайно, автор усе це знає. Але йому відомо й те, що в жодному спискові студентів Київської академії,

2 Див., наприклад: Π. М. Попов, Життя і творчість Γ. С. Ско­вороди. — Матеріали до вивчення історії української літератури. Τ. І. «Радянська школа», 1959, стор. 600; його ж, Григорій Сковорода. Життя і творчість. Нарис. К, Держлітвидав, 1960, стор. 8—10.

3 Д. І. Багалій, Український мандрований філософ Γρ. Сав. Сковорода, [X.], Держвидав України, 1926, стор. 33—41.

4 Див.: Π. М. Попов, Увічнена неточність. — «Радянська культура», 1964, 27 вересня, неділя, №77 (1012); Л. М., Пам'яті Сковороди. — «Радянське літературознавство», 1965, №1, стор. 93. Дошка ця була відкрита 16 вересня 1964 р. Автор—І. Кавалерідзе.

які дійшли до нас (за багато років їх, між іншим, на­віть не вели), імені Сковороди нема, і причини цієї ніби навмисної відсутності, як побачимо далі, різні. За період до 1753 р. на сьогодні взагалі відомі лише два скупі свідчення з іменем Сковороди: 1) в ревізькій книзі за 1745 р. в селі Чорнухах, власне сотенному містечку Лубенського полку, під № 49 значиться «двор Пелагий Скоівородыхи, которойсын обретается в певчих» 5; 2) не­відомо чиєю рукою зроблено підпис Gregorius Skovroda на арк. 421 (зліва, внизу) латинського трактату німецько­го богословапротестанта Адама Зернікава, що його Сковорода переписував разом з багатьма іншими сту­дентами академії. Трактат цей нині зберігається в руко­писному відділі Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) АН УРСР під № 489 (312 с).

Оце й усі тогочасні документальні дані з іменем Сковороди (у першому документі, власне, й імені нема), що стосуються періоду навчання його в академії.

Інші відомості про перебування Сковороди в акаде­мії та в інших місцях повністю правдиві, але, на жаль, без абсолютних дат (тут їх усього декілька), маємо в його згаданій вище біографії, написаній Михайлом Коваленським одразу після смерті філософа і на основі розповідей його самого: «За два месяца до кончииы своей Сковорода, будучи у друга сего (Ковалепського.— Л. М.) в деревне», переповідав йому «всю жизнь свою» (II, 504).

Ця біографія, отже, є автентичним документом ви­няткової ваги і вірогідності. Ученими тут виявлено досі лише дві незначні хронологічні похибки, які легко по­яснити, бо Коваленський писав зі слів Сковороди, а не

6 Сочинения Григория Саввича Сковороды, собранные и редактированные проф. Д. И. Багалеем. X., 1894, стор. СХ; Центральний державний історичний архів (ЦДІА) УРСР у Києві, ф. 51, оп. З, од. зб. 19343, арк. 622.

на основі архівних чи інших джерел. Правда, вона неве­лика за обсягом, дуже лаконічна щодо висвітлення життєвих перипетій Сковороди, іноді подає їх сумарно, і про чимало що важливе з життя Сковороди зовсім нічого не говорить. Біограф поставив перед собою зав­дання змалювати насамперед внутрішній образ Сково­роди, дати йому характеристику.

Звідки ж узялися оті загальноприйняті дати про навчання Сковороди в Київській академії — 1738— 1742 та 1744—1750 роки?

Встановив їх сімдесят років тому відомий дослідник давньої і нової української літератури, членкореспондент Петроградської Академії наук (з 1916 р.) та ака­демік АН УРСР (з 1919 р.) Микола Іванович Петров. Оскільки дати ці мають дуже велике значення і послу­жили багатьом підставою для інших досліджень та висновків, викладемо історію встановлення їх уважно.

У серпні місяці 1902 р. Петров виступив у Харкові на XII археологічному з'їзді з доповіддю про перший період життя і науковофілософського розвитку Сково­роди, яку незабаром і опублікував 6. Час навчання Ско­вороди в академії учений встановив, виходячи з таких даних. З біографії філософа відомо, що він, побувши певний час у придворній капелі, повернувся до Києва і «паки начал учиться» (II, 489). Оскільки «паки» означає знову, то виходить, що він учився тут раніше. Цариця Єлизавета Петрівна, в складі почету якої був Сково­рода, приїхала до Києва наприкінці серпня 1744 р. Крім того, з біографії Сковороди знаємо, що він навчався в академії разом з майбутнім митрополитом Самуїлом Миславським, який був «тогда соучеником его» (II, 489).

6 Н. И. Петров, Первый (малороссийский) период жизни и научнофилософского развития Григория Саввича Сковороди. — «Труды киевской духовной академии», 1902, т. З, № 12, стор. 588—618.

Нагадаємо, що повний курс навчання в Київській академії складався з таких класів: фара (або анало­гія), інфіма, граматика, синтаксима,— це були чотири нижчі однорічні класи, де вивчали головним чином ла­тинську мову, якою у наступних класах викладали інші предмети. Далі йшли два однорічні середні класи — поетика і риторика, а потім два вищі — клас філософії (двохрічний) та клас богословський (чотирьохрічний).

Так от, виходячи з того, що Сковорода вдруге почав навчатися в академії з осені 1744 р. і що він був «соучеником» Самуїла Миславського, Петров і став з'ясову­вати питання про час навчання Сковороди в цьому на­вчальному закладі, спершись насамперед на згаданий трактат Зернікава: «Ключем κ решению этих вопросов служит для нас копия богословского трактата Адама Зерникава «Об исхождении Св. Духа», переписанная 35ю студентами Киевской академии для киевского мит­рополита Тимофея Щербацкого. В числе переписчиков, обозначенных внизу по листам, были Григорий Сково­рода и школьный товарищ его Миславский, впоследствии митрополит киевский. Тимофей Щербацкий вступил в управление киевскою митрополиею не раньше марта 1748 года, а участвовавший в переписке трактата школьный товарищ Сковороды студент Миславский окончил четырехлетний богословский курс в академии в 1754 году. В 1748—49, 174.9—50 учебных годах оба они, т. е. Миславский и Сковорода, должны были слушать в Киевской академии двухлетний философский курс»7.

Звідси зроблено висновок: якщо Сковорода в 1748— 1750 рр. був студентом філософії, то, отже, в 1744 р. він удруге вступив до академії в клас граматики, а потім

7 Н. И. Π е τ ρ о в, Первый (малороссийский) период.., стор. 590. Тут зауважено, що в архіві Київської духовної консисторії є указ Синоду від 10 березня 1748 р. про висвячення Щербацького в митрополита б березня.

по року був у синтаксимі, поетиці, риториці, а, рахуючи назад, треба думати, що до того, як його відправили в придворну капелу, він був у класах аналогії (фари) та інфіми і вперше вступив до академії, маючи близько 16 літ, в 1739 р. Зрештою, Петров не наполягав на безумовності своїх хронологічних викладок. Сковорода і Миславський, писав він, могли пробути і три роки у філософському класі, тоді Сковорода міг вступити до академії в 1738 р., п'ятнадцятилітнім.

Встановлена в такий спосіб хронологія перебування Сковороди в академії послужила Петрову основою для конструювання дальшого життєвого шляху філософа. З біографії, написаної Коваленським, відомо, що, по­чавши вдруге вчитися в академії, Сковорода «вскоре» виїхав до Угорщини з генерал-майором Вишневським (II, 489). Петров з'ясував, що було двоє Вишневських — генерал-майор, котрий помер в Угорщині 1749 р., і його син, полковник Гаврило Вишневський, призначений на місце батька 20 листопада 1749 р. «Последний,—пише Петров,— мог проезжать через Киев κ месту своего иазначения не ранее, как в 1750 году и в это время мог взять с собою Сковороду. Так как Гр. Сав. Сковорода нередко называл себя студентом богословия, то надо полатать, что он выбыл из Киевской академии уже по переходе в богословский класе в начале 1750—1751 учебного года, т. е. осенью 1750 гражданского года» 8. За кордоном, писав Петров, Сковорода пробув близько двох з половиною років і вернувся «в Малороссию» уже в першій половині 1753 р.

Тут Петров наводить цитату з біографії Сковороди, що той, прибувши додому, незабаром був запрошений на вчителювання в Переяславський колегіум тамтешнім епіскопом і нимтаки був вигнаний (II, 490). Давні до­

8 Н. И. Петров, Первый (малороссийский) период.., стор. 592.

слідники вважали цим епіскопом Никодима Сребницького 9, але оскільки Петрову було відомо, що Сребницький помер 12 червня 1751 р.10, себто ще тоді, коли, за розрахунками Петрова, Сковорода перебував в Угор­щині, то вчений установив, що епіскопом цим був Іоанн Козлович. Він прийняв, він і вигнав Сковороду, який написав йому дуже зворушливу «Песнь 26ю», котру пізніше включив у свій «Сад божественных пЪсней». Ця «Пъснь 26я» в різних списках датована то 1750, то 1758 роком (11, 46, 560), і Петров правильно відзна­чив, що ці обидві дати — хибні. Іоанн Козлович був призначений на переяславську єпіскопію 7 березня 1753 р. 11

З осені 1753 р., писав Петров, Сковорода почав пра­цювати домашнім учителем у поміщика Степана Томари в селі Каврай. Про це вчителювання Сковороди роз­повідається в його біографії.

Тим часом у літературі з'явилися матеріали, що в архіві Синоду знайдено списки студентів Київської академії за 1736—1745 рр. 12 Імені Сковороди тут не було. Але списки мали одну особливість: за 1736—37 і 1737—38 навчальні роки сюди внесено імена студентів усіх станів (дітей козаків, міщан, посполитих, духовен­ства тощо), а в списки за наступні роки включено (з дозволу Синоду) лише імена дітей духовенства; про решту студентів, про їх більшість, говориться загальним

9 Див.: Γ. П. Дан илевский, Григорий Саввич Сковоро­да.— У кн.: Украинская старина, X., 1866, стор. 22.

10 Див.: П. Строев, Списки иерархов и насгоятелей монастырей российской церкви, СПб., 1877, стовп. 9.

11 Τ а м же.

12 Вони використані в книзі: Д. Вишневский, Киевская академия в первой половине XVIII столетия (Новые данные, относящиеся κ истории этой Академии за указанное время), 1903 (кни­га ця друкувалася частинами в «Трудах киевской духовной академИи» за 1902 та 1903 рр.)

числом по кожному класі13. На основі цих даних Пет­ров пише нову роботу про Сковороду. Йому стало ціл­ком ясно й те, чому Сковороди нема в списках студен­тів академії: «В первых двух, конечно, потому, что Ско­ворода в 1736—7 и 1737—8 учебных годах еще не учился в Киевской академии, а в остальных потому, что он был не духовного происхождения» 14. Зате в цих останніх списках, відзначав тут же Петров, зустрі­чаються імена шкільних товаришів Сковороди духовно­го походження, з якими він переписував трактат Зернікава. «В 1744 году, когда Сковорода вторично поступил в Киевскую академию, они перешли в класе пиитики. Между ними єсть и Миславский, но не Семен, как звали в мире Самуила Миславского, а Тимофей, тогда как Семен Миславский в этом году только что поступил в самый низший класе академии — аналогию, или фару, и следов. по учению был моложе Сковороды на 4 го­да» 15.

Якщо ж, вів далі Петров, Сковорода, повернув­шись 1744 р. до Києва, вступив до класу поетики, а, з другого боку, його нема в списках за 1736—37 та 1737—38 рр., то виходить, що він уперше вступив до академії в 1738—39 навчальному році, чотири роки навчався тут послідовно в аналогії, інфімі, граматиці, синтаксимі і 1742 р. потрапив у придворну капелу, пробув­ши там близько двох років. З 1744—45 навчального року Сковорода вже не залишав академії: у перший рік він був у класі поетики, 1745—46 р.— в класі риторики,

13 Пізніше ці списки та інші опублікував М. Петров. Див.: Акты и документи, относящиеся κ истории Киевской академии. Отд. II, τ. І, ч. II. — Приложение. Со воедением и примечаниями Н. И. Петрова, К., 1904, стор. 23—267.

14 Η Петров, Κ биографии украинского философа Григория Сазвича Сковороды. — «Киевская старина», т. LXXXI, 1903, апрель, стер, 11 (документи, известия и заметки).

15 Там же, стор. 12.

в 1746—47 і 1747—48 роках — у класі філософії, а в 1748—49 і 1749—50 рр. у класі богослів'я. «Будучи в богословском классе, Г. С. Сковорода и участвовал в переписке трактата Адама Зерникава для киевского митрополита Тимофея Щербацкого, посвященного в этот сан лишь весною 1748 года» 16.

Почекайте,— скаже уважний читач.— У біографії Сковороди ясно говориться, що його «соучеником» був майбутній київський митрополит Самуїл Миславський, і про це писав у попередній статті сам Петров, а тут уже співучнем Сковороди з'являється якийсь Тимофій?

Цю дивну ситуацію взявся пояснити академік АН УРСР Дмитро Іванович Багалій: «Змішати двох Миславських, що вчилися в Академії, Μ. І. Ковалинському було, певна річ, не трудно, тим більш, що життєпис Г. С. Сковороди Μ. І. Ковалинський писав року 1794го, цебто через 50 років після того, як Г.С. Сковорода був в Академії» 17.

Зовсім це не «певна річ». Ми знаємо, що біографію Сковороди Коваленський писав на основі розповідей самого філософа, і Сковорода,— це таки певна річ,— ніяк не міг сплутати — кого?— самого митрополита Миславського!— ні з ким, хоч би й з рідним його бра­том (бо Тимофій справді був рідним старшим братом СеменаСамуїла). Коваленський пише, що Сковорода навчався разом із Самуїлом Миславським не для чого іншого, а для того, насамперед, аби підкреслити, що той «оставался во всем ниже его, при величайшем соревнованіи своем» (II, 489).

Коротше кажучи, пояснення Багалія є натяжкою, котра не витримує ніякої критики. Але що поробиш, коли треба виправдовувати концепцію, яку підтримуєш? До речі, далі буде йти полеміка щодо життя Сковороди

16 Н. Петров, К биографии украинского философа.., етор. 12. 11 Д. І. Багалій, Український мандрований філософ..,стор. 34.

раннього періоду лише з Петровим та Багалієм, який розвивав ідеї Петрова, бо всі інші автори про цей відрі­зок життя Сковороди лише повторювали сказане двома академіками. Пояснення Багалія неслушне ще й тому, що в разпорядженні автора, скажемо, забігаючи на­перед, є абсолютно надійні документальні дані про одночасне навчання Сковороди і Самуїла Миславського справді в одному, при цьому найголовнішому, коронному класі академії.

«Определивши точно годы учення Г. С. Сковороды в Киевской академии,— писав туттаки далі Петров,— мы можем с такою же точностию указать и непосредственных учителей Сковороды по Киевской академии и отчасти даже оставшиеся от них учебники и учебные курсы. В фаре, или аналогии, в инфиме и грамматике учителем Сковороды были иеродиакон Сильвестр Добрына, в синтаксиме — Варлаам Иваницкий;в пиитике — иеромонах Гедеои Слонимский; в реторике — иеромонах Тихон Александрович и Досифей Галяховский. Философию первый год слушал он у иеромонаха Гедеона Сломинского (так!—Л. M.)t а второй—у иеромонаха Георгия Конисского; богословие же, около двух лет, слушал у ректора и профессора, архимандрита Ляскоронского. В учебниках и курсах этих профессоров, начиная с пиитики и по богословие включительно, и нужно искать ключа κ разъяснению литературных приемов и религиознонравственных воззрений Сковороды, на­чавших слагаться или сложившихся у него еще в бытность студентом Киевской академии. Особенное значение должны были иметь для него философские лекиии Гедеона Сломинского и Георгия Конисского и богословские — Сильвестра Ляскоропского» 18.

Уже є розвідки, в яких висвітлюється значення лек­

18 Н. Петров, Κ биографии украинского философа.., стор. 12—13.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconСергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду»
Ці записки не вчать, як треба пізнавати старчика мудреця 18 сторічча Сковороду те особиста справа кожного це просте бажання поділитися...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconЄ багато важливих питань у нашому житті, на які треба навчитися давати відповіді
«Що таке вихованість?», «Якою має бути справжня людина?», «Що таке інтелігентність?», «Що таке дружба?», «Яку професію обрати?» та...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconКиїв Видавництво «Довіра»
Глибинна народна мудрість І досвід об'єдналися в українських прислів'ях І приказках про добро І зло, розум І неуцтво, дружбу І ворожнечу,...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconПоложення про постійну комісію з охорони праці районної організації...
України (далі комісія) І містить вимоги щодо організації роботи цієї комісії з урахуванням обов’язків, прав І повноважень Профспілок...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconЮридичне забезпечення охорони праці. Закон україни про охорону праці
Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconПортрети визначних людей праці; малюнки; твори про улюблених учителів...
Мета: розширити кругозір вихованців; формувати інтерес до різних професій; спонукати замислитися над своїм майбутнім; виховувати...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconСковорода
Григорія Савнча Ско­вороди (1722—1794). Окремі розділи праці присвячені аналізу поетичних творів та байок письменника. Автор сумлінно...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconКласний керівник
Перед кожним конкурсом я розповідатиму про правила відповідей на запитання. По закінченню гри переможцю буде видано приз та надано...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconТренінг спілкування для учнів 4-6-х класів розробка О. Лещинської
Ртг, оскільки при проведенні такої гри у кожному окремому випадку власне ведучий вигадує сюжет І ролі залежно від тих завдань, які...
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Гри­горія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих iconТема. Державний нагляд І громадський контроль за охороною праці Мета...
«Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії І радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпе­чення санітарного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка