Дипломна робота




НазваДипломна робота
Сторінка1/6
Дата конвертації27.02.2013
Розмір0.61 Mb.
ТипДиплом
uchni.com.ua > Філософія > Диплом
  1   2   3   4   5   6



дипломна робота


Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії




ЗМІСТ

Вступ ____________________________________________________3

  1. Релігія і наука як форми духовно-творчого освоєння людиною світу: порівняльний контекст ___________________________7

  2. Історичний досвід та цивілізаційні особливості взаємин між наукою і релігією (церквою): від стародавніх часів до сьогодення __________________________________________25

  3. Релігія і наука в світлі сучасних духовно-цивілізаційних процесів: тенденції, суперечності, перспективи ___________42

Висновки ________________________________________________51

Список літератури ________________________________________58

Вступ


Від самих початків цивілізації людство намагається осмислити світ, своє місце в ньому, збагнути сутність всіх речей і явищ. Нагромадження практичних та світоглядних знань на світанку історії відбувалося в рамках міфологічного, a відтак - релігійного світорозуміння. З часом поступово розвивається філософський світогляд, що генетично пов’язаний з релігійним і водночас детермінований формуванням конкретно-наукових знань про реальність.

Сьогодні навіть не озброєним оком можна побачити стрімкий розвиток та поширення різноманітних релігійних вчень ( наприклад, в одному лише християнстві налічується понад 2 тисячі різних церков, угруповань та сект), особливо гостро відчувається зацікавленість в релігійно-культурних надбаннях Сходу. Водночас впродовж двох останніх століть наука рухається вперед не маленькими кроками, а вже великими "стрибками". Успіхи природничих наук і досягнення техніки, що спираються на них, очевидні й приголомшливі. Завдяки науково-технічному прогресу зблизилися країни й континенти, формується цілісний світовий торгово-господарський простір, росте розуміння того, що всі народи живуть у єдиній "оселі" під назвою - планета Земля. Та водночас розвиток науки й техніки дав в руки людству такі потужні сили, нерозумне використання яких може призвести до знищення життя на Землі в результаті термоядерного конфлікту або екологічної кризи. На різних регіональних конгресах, симпозіумах й інших зустрічах ставиться й обговорюється питання про те, чому розвиток природничих наук і техніки може призводити до наслідків, несприятливих для людини. Представники релігійних організацій, відповідаючи на це питання, вбачають головну причину у світоглядних орієнтаціях науки й учених, у відокремленні науки від релігійного світогляду й, отже, вважають, що кардинальне розв’язання цих проблем може бути досягнуте саме тоді, коли наука "стане органічною частиною релігійного світогляду, як це було в колишні часи".

З іншого боку, сьогодні наука має в своїй скарбниці настільки багатий запас знань про всесвіт, природу і людину, що часом складається враження про те, ніби наука спроможна пояснити все, а релігія залишається на тому ж самому рівні наївних уявлень. Але для людей віруючих їх релігія є втіленням чогось надприродного, найдосконалішого, вічного, непорушного. Виходячи з цього, зберігається актуальність питання про співвідношення віри і знання. Сьогодні перше, що спадає на думку при згадуванні терміна «віра» - це релігія. Але, якщо брати до уваги ширше розуміння цього поняття, то віра означає глибоке, щире переконання в слушності якогось положення або концепції. Віра зачіпає розум й емоції, вона захоплює всю душу й передбачає не тільки інтелектуальну переконаність, але й психологічну схильність.

Існує думка, що віра, насамперед релігійна, не має нічого спільного зі знанням, оскільки віра й знання стосуються взаємо гетерогенних боків дійсності. А втім, очевидно, що вони істотно переплетені, нерідко взаємно підтримують одне одного, і віднесення їх до незіставних царин дійсності може бути тільки тимчасовим і умовним. Крім того, протягом всієї історії культури людства як наука, так і релігія відігравали визначальну роль у духовному житті, і їхня взаємодія передбачала як елементи протистояння, так і тісну співпрацю.

Сьогодні як ніколи актуальним є питання стосунків між релігією та наукою в системі світської освіти. Скажімо, в епоху середньовіччя центральним пізнавально-смисловим постулатом було поняття Бога, з яким зіставлялись всі культурні цінності, і відповідно система освіти фігурувала в орбіті цього постулату. А вже в епоху Відродження накреслюється процес секуляризації суспільства, який починає стрімко еволюціонувати, і вже в добу Нового часу уявлення про домінування розуму, що компенсує "неповноцінність віри", дістає розповсюдження серед філософів-натуралістів. У контексті такої настанови інтерпретувались взаємини релігії і науки і на теренах нашої держави: обов’язковим предметом в освіті радянської доби був т. зв. "науковий атеїзм", який пропагував гіпертрофоване критичне ставлення до релігії і її прихильників, спонукав до антирелігійної войовничості тощо. Сьогодні, в так званому пострадянському суспільстві складається інша ситуація - релігія, як світоглядний феномен стає об’єктом цілеспрямованого вивчення. Але в межах такої практики не завжди робиться розмежування між релігійною та релігієзнавчою освітою. Все це зумовлює нагальність розгляду питання співвідношення наукового знання й релігійного досвіду як істотних форм духовно-практичного освоєння людиною світу. Долучитись до осмислення цієї проблеми покликана, зокрема, й ця розвідка.

^ Об’єктом дослідження є соціокультурний контекст взаємодії пізнавально-когнітивних і смисложиттєво-сотеріологічних форм духовного досвіду людства.

Предметом дослідження є історичні та актуальні виміри співвідношення наукового знання і релігійного світогляду.

У науковій літературі дане питання розглядається досить широко. Пов’язано це з тим, що тема дає широке коло інтересів для дослідження. Важливо також зауважити, що дане питання почали розглядати ще у давнину. Особлива увага цьому питанню приділяється, починаючи з Середніх віків, і продовжує зростати аж до сьогодні. Тут варто згадати таких філософів, як Августин Аврелій [1], Ансельм Кентерберійський [2], Тертулліан [28], Тома Аквінський [29], Ф. Бекон [33], І. Кант[15], Гегель[9], та ін.. Починаючи з 19 століття, питання про співвідношення науки та релігії набуває більш обширних форм. Так, наприклад, французький вчений, філософ та теолог Тейяр де Шарден [23] всебічно розглядає це питання, основну увагу зосереджуючи на проблемі еволюції. Тут мається на увазі еволюція всесвіту, людини та свідомості людини. Із сучасних діячів науки варто згадати таких науковців як Владіміров С.В. [8], Кузнєцов І.В. [19], Скібіцкій М.М. [26,27], Тажурізіна З.А. [25], Закович М. [14], та інші. Крім того, дане питання висвітлюється не тільки в філософських працях, а й у працях діячів інших галузей науки: фізиків, біологів тощо.

^ Мета роботи: концептуально окреслити закономірності та форми взаємодії релігії і науки, визначити історичні та актуальні особливості такої взаємодії, її вплив на духовно-соціальний розвиток людства та його цивілізаційні перспективи. Цією метою визначаються головні завдання роботи: 1) у порівняльному ракурсі розглянути специфіку та спільні характеристики релігії і науки як форм духовно-творчого освоєння людиною світу; 2) виявити логіку історичної взаємодії між наукою і релігією, окреслити цивілізаційні особливості їх співвідношення в соціумі та культурі; 3)визначити основні тенденції, суперечності та перспективи співпраці науки і релігії в руслі новітніх духовно цивілізаційних процесів. Цим визначається структура роботи.

Методологічний інструментарій роботи становлять загальнофілософські та специфічно релігієзнавчі методи, зокрема, принципи системності, історизму, порівняльної типологізації тощо. Автор керується настановами дослідницької незаангажованості, об’єктивності, толерантності.

1. ^ Релігія і наука як форми духовно-творчого освоєння

людиною світу: порівняльний контекст
Сьогодні, навіть не озброєним оком можна побачити стрімкий розвиток та поширення різноманітних релігійних вчень ( наприклад, в одному лише християнстві налічується понад 2 тисячі різних угруповань, сект та церков), особливо гостро відчувається зацікавленість в релігійно-культурних надбаннях сходу. Разом із тим, два останні століття наука рухається в перед не маленькими шажками, а вже великими стрибками. Складається враження, що наука спроможна пояснити все, а релігія залишається на тому ж самому місці наївних уявлень. Але для людей віруючих їх релігія є втіленням чогось надприродного. Саме тому актуальним питанням сьогодення є проблема співвідношення наукового знання і релігійного досвіду. Особливо цікавим питанням є приналежність провідних науковців до тої чи іншої релігії.[18 с. 241].

Отже чи можуть наука і релігія співіснувати поряд і йти шляхом взаємодії? Для того щоб відповісти на дане питання потрібно розглянути їх в загальних рисах, що дасть змогу скласти загальну картину взаємодії.

^ Релігійний світогляд – загальне поняття для значного числа різноманітних систем світорозуміння і світовідношення, історично існувавших в рамках чисельних релігій. З виникненням релігійного світогляду співпадає і поява особливої групи людей, які виступали в ролі систематизаторів , хранителів релігійних ідей і традицій. Релігійний світогляд демонструє надзвичайно ефективну взаємодію двох світоглядних рівнів – буденного і теоретичного. Умовою міцності, швидкого поширення і "популярності" того чи іншого світогляду є те, наскільки він укорінений на рівні буденної свідомості, наскільки він відповідає образу життя людей, їх культурі, рівню знань, потребам. Релігійне рішення світоглядних проблем, завдяки своїй образно-наочній формі, є доступним для засвоєння на буденному рівні свідомості.

Головним способом засвоєння релігійного світогляду виступає віра, яка переходить нам від минулих поколінь у всьому історично – культурному контексті і спирається на особистий досвід людини. Практика ж культових дій оперує механізмами формування і підсилення цієї віри відносно особливостей буденної свідомості. На рівні теоретичного знання, теології відбувається процес систематизації і оновлення світогляду у відповідності до змін, яки відбуваються як в самому житті, так і в області знання й розвитку культури в цілому.

В контексті різноманітних релігійно-світоглядних ідей існує ряд спільних фундаментальних ідей: творення світу Богом (креаціонізм), предопреділення Богом подій, які відбуваються в світі (провіденціалізм), душі як особливої сутності людини, зв’язку людини з Богом, воскресіння і посмертного існування.

^ Філософський світогляд (в тому числі і науковий), на відміну від міфологічного і релігійного, розвивається на рівні теоретичної свідомості. Як і релігійний, філософський світогляд виступає в чисельних різновидах. Він пов’язаний з природничими та суспільними науками. Науково – філософський світогляд представляє собою теоретичний рівень свідомості, і крім всього в своєму специфічно - понятійному вираженні не може бути просто так перенесений на буденний рівень.
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Дипломна робота iconРеферат Дипломна робота «Бухоблік та аудит цінних паперів та забов’язань»
Дипломна робота «Бухоблік та аудит цінних паперів та забов’язань»: 146с., 17 таблиць, 4 додатка, 49 джерел
Дипломна робота iconДипломна робота

Дипломна робота iconДипломна робота
Вступ 3
Дипломна робота iconДипломна робота на тему «управління експортно-імпортними операціями»

Дипломна робота iconДипломна робота. Тема: “Векселі та вексельний обіг”
Види векселів
Дипломна робота iconДипломна робота
Духовнівитокита еволюція філософських поглядів російського філософа
Дипломна робота iconДипломна робота
Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері податкового законодавства
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Облік праці та її оплати в рослинництві
Вступ
Дипломна робота iconДипломна робота
України в країнах Європейського Союзу: внутрішньо та зовнішньополітичні контексти
Дипломна робота iconДипломна робота
Розділ організація міжнародного бізнесу в україні та кредитування підприємств
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка