Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст




НазваДіагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст
Сторінка22/65
Дата конвертації19.03.2013
Розмір6.05 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Фізика > Документы
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   65
^

Технологія серцево-легеневої реанімації за Пітером Софаром (Великобританія)


І. Заходи по елементарній підтримці життя:

Етап А (від англійського air way – шлях повітрю) - контроль і відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів:

  • надання потерпілому (хворому) фізіологічного положення на правому боці з рукою під щелепою;

  • тріада Софара: 1) максимальне перерозгинання голови в атлантоокципітальному з’єднанні; 2) утримання нижньої щелепи; 3) відкриття рота;

  • механічне виділення сторонніх тіл з дихальних шляхів (пальцем, відсмоктувачем);

  • надання хворому положення для проведення серцево-легеневої реанімації (максимальне розгинання голови дозаду, тверда горизонтальна основа, підняття на 25-30 градусів нижніх кінцівок).

Етап В (від англійського breath for victim – дихання для жертви): екстренна штучна вентиляція легень і оксигенація крові; методи: на догоспітальному етапі “рот до рота”, “рот до носа”, “рот в рурку” (домагатися подвійного дихального об’єму) з частотою 12 вдохів за 1 хв. (1 вдох в 5 секунд); на початку СЛР – 3-5 глибоких вдохів. Ефективність: вільне роздування грудної клітки і синхронне передньої черевної стінки під час вдоху.

Етап С (від англійського circulation the blood – підтримка циркуляції крові) – відновлення мінімального кровоплину методами прямого і непрямого масажу серця з частотою 1 за 1 сек. (60 за 1 хв.) з притиском на висоті компресії на 0,5 сек на глибину 4 см.

Якщо реаніматолог один: на 2 вдохи 15 компресій грудної клітки. Якщо реанімують двоє, то домагатись, щоб вдох хворого співпадав з 5-ою компресією грудної клітки. Ефективність: звуження зіниць, поява пульсації на периферійних артеріях, зміна кольору шкіри і слизових (зникнення ціанозу).

Умовами ефективної реанімації будуть: звуження зіниць, зміна кольору шкірних покривів (зникнення або зменшення ціанозу), а в кращих випадках – поява самостійного дихання і відновлення свідомості.

ІІ. Заходи по відновленню самостійного кровообігу і стабілізації діяльності серцево-легеневої системи.

Етап D – медикаментозна та інфузійна терапія (не визначаючи механізму зупинки серцевої діяльності).

Під час проведення первинних реанімаційних заходів на­лагоджують надійний венозний доступ. Частіше всього - це введення в кубітальні вени спеціальної венозної флексулі або катетера. Роз­починають внутрішньовенну інфузію базовим розчином - 0,9% натрію хлориду. Підключають електроди електрокардіоскопа чи електрокардіо­графа. За допомогою них діагностують вид зупинки серця, далі вико­нують цілеспрямовану медикаментозну терапію. При неможливості ви­користати моніторний контроль серцевої діяльності внутріш­ньовенно вводять адреналін в дозі 1,0 мг, який при необхідності пов­торюють кожні 3 хв., дози цього препарату необмежені. При відсут­ності ефекта - проводять зовнішню електродефібриляцію розрядом по­тужністю 200 дж. Електрошок можна повторювати необхідну кількість разів, збільшуючи потужність розрядів спочатку до 300 Дж, а потім до максимальної - 360 дж.

для стабілізації відновленої серцевої діяльності та при рецидивах фібриляції шлуночків внутрішньовенно вводять лідокаін болюсно в до­зі 1-1,0 мг/кг маси тіла з наступним крапельним його введенням зі швидкістю 2 мг/хв.

Після відновлення серцевої діяльності рекомендується катетеризувати підключичну або внутрішню яремну вену, через які продовжувати інтенсивну терапію і вимірювати ЦВТ для контролю за центральною гемодинамікою.

Алгоритм цього етапу реанімації виглядає так:

адреналін 0,1% по 0,5 мг в 5-10 мл фізіологічного розчину кожні 5 хв.:

внутрішньовенно через підключичну вену (якщо вона спунктована до початку СЛР) або в периферійні вени через флексульку; можна ендотрахеально або сублінгвально (внутрішньосерцево - не рекомендується в звязку з небезпекою ураження лівої коронарної артерії і провідної системи серця).

атропін 0,1% 0,5-1,0 мл внутрішньовенно в 5 мл фізіологічного розчину 1 ммоль/кг, з подальшим введеням її по 0,5 ммоль/кг кожних 10 хв.;

преднізолон 30-60 мг внутрішньовенно;

кальція хлорид – не вводяться !

Етап E – діагностика виду (механізму) зупинки серця: асистолія, фібриляція (тонічна – дрібнохвильова, атонічна – великохвильова).

Діагноз: “асистолія”. СЛР продовжується так само, як на етапі “D” (адреналін, преднізолон), плюс електрокардіостимуляція (наприклад, ЧСЕКС).

Діагноз: “Фібриляція атонічна”. Застосовують кардіотоніки до переведення її у тонічну.

Етап F – електроімпульсна терапія (дефібриляція, кардіоверсія).

Діагноз: “електромеханічна дисоціація” – заходи ті ж, що й у випадку асистолії, тобто адреналін, преднізолон.

^ Алгоритм церебральної реанімації виглядає так:

Етап З – церебральна реанімація: правило 5-ти “г”:

  1. Гіпертензія – домагатися, щоб АТ був на 20-30% вищим від вихідного рівня, тобто добиватись, щоб середній АТ (сума діастолічного і 1/3 пульсового АТ) дорівнював 100-120 мм рт. ст. Дофамін постійно внутрішньовенно краплинно, краще через апарат "LINEOMAT”.

  2. Гіпервентиляція (ШВЛ).

  3. Гепаринізація (профілактика ДВЗ-синдрому) – по 5000 ОД гепарину кожні 4 години внутрішньовенно краплинно або через "LINEOMAT” постійно упродовж доби (24000 ОД/добу);

  4. Гемодилюція (поліпшення реологічних властивостей крові, контроль: гематокрит до 30-32, перфторан внутрішньовенно краплинно 1000-1200 мл;

  5. Гіпотермія (в разі невідновлення свідомості) – краніоцеребральна, до температури тіла 32-30 градусів. Методи: фізичне охолодження – льод, мокрі, холодні простирадла тощо.

  6. Набряк головного мозку: осмодіуретики – манітол (2 мг/кг двічі на добу) плюс лазикс (60-120 мг).

  7. Глюкокортикостероїди (з метою блокади фосфоліпази) - преднізолон – внутрішньовенно 90-600 мг/добу або дексаметазон – внутрішньовенно 50-60 мг/добу.

  8. Барбітурати (для боротьби з гіпоксією мозку) – тіопентал 3-5 мг/кг внутрішньовенно, ГОМК – 20 мг/кг внутрішньовенно, нейролептики (дроперидол) 2-4 мл 0,25% розчину внутрішньовенно, анксіолітики (седуксен) 2 мл внутрішньовенно, дифенін – 500 мг/добу всередину, магнію сульфат 25% 15-25 мл внутрішньовенно.

  9. Антиоксиданти: токоферол, вітамін С, глютамінова кислота. Хелатотвірні засоби для солей важких металів. Десфероксамін.

  10. Виключення великих концентрацій кисню (50% кисень). Повна заборона гіпербаричної оксигенації.

  11. Не застосовувати глюкозу, ксантини (еуфілін), трентал, хлорид кальцію (він активує протеоліз, сприяє лізису нервових клітин).

  12. Антагоністи кальцію – верапаміл, ніфедипін.

  13. Блокада утворення лейкотрієнів і простагландинів: нестероїдні протизапальні середники – в дозах, які блокують утворення тромбоксану на аспірин, ацелізин – внутрішньовенно.

  14. Інгібітори пртеолізу – контрикал, гордокс.

  15. Ноотропи: пірацетам, ноотропіл, пангам, амінолон.

  16. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемосорбція. плазмаферез, ультрафільтрація. гемофільтрація.

Етап І – заключний: інтенсивна терапія змін і ускладнень з боку інших органів і систем.

^ Тести для самоконтролю.
1. До гострих коронарних синдромів відносяться:

А. Ішемічна кардіоміопатія.

В. Гіпертензивна кардіоміопатія.

С. Не-Q-інфаркт міокарда. *

D. Коронарний синдром X.

E. Стабільна стенокардія напруги, ФК II.
2. ^ Провідним механізмом розвитку гострих коронарних синдромів є:

А. Інтерстиціальний фіброз міокарда.

В. Дифузний кардіосклероз.

С. Тромбоз. *

D. Стабільна атеросклеротична бляшка.

E. Мікроциркуляторні зміни.
3. ^ До гострих коронарних синдромів не відносяться:

А. Прогресуюча стенокардія.

В. Не-Q-інфаркт міокарда.

С. Q-інфаркт міокарда.

D. Гостра стенокардія спокою.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   65

Схожі:

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconТема. Сучасні погляди на рахіт: особливості порушень метаболізму,...
Мета. Удосконалити знання лікарів-педіатрів з питань етіології, патогенезу, діагностики, диференційної діагностики, лікування та...

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconВиразкова хвороба у дітей. Сучасні погляди на етіологію, патогенез....
Мета: вдосконалити знання лікарів з актуальних питань діагностики, лікування та профілактики хронічних захворювань гастродуоденальної...

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconРевматичні захворювання: системний червоний вовчак, дерматоміозит,...
Мета: удосконалити знання лікарів-педіатрів про сучасні погляди на механізми розвитку, клініко-параклінічні критерії діагностики...

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconМета: удосконалити знання лікарів-педіатрів про сучасні погляди на...
Тема. Кардити: сучасні погляди на патогенез. Клінічні варіанти. Діагностика. Лікування. Кардіомопатії: клініко-параклінічна діагностика....

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст icon1. Кісти легенів. Етіологія, патогенез, класифікація. Клініка, діагностика...
Гнійно-деструктивні захворювання легенів (абсцесі легенів, гангрена легенів бронхо-ектатична хвороба). Етіологія, патогенез, класифікація....

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconРевматоїдний артрит у дітей: сучасні погляди на патогенез, клініка,...
Мета: удосконалити знання лікарів-педіатрів про патогенез, клініко-параклінічну діагностику, принципи лікування ревматоїдного артриту...

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconТематика
Особливості перебігу гострого апендициту у дітей, вагітних жінок, старих людей та у віл-інфікованих пацієнтів. Ускладнення гострого...

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconСистемні захворювання сполучної тканини. Системний червоний вовчак:...
Мета: удосконалити знання лікарів-педіатрів про сучасні погляди на механізми розвитку, клініко-параклінічні критерії діагностики...

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconКалендарно-тематичний план лекцій з дисципліни «педіатрія» для студентів...
Рахіт. Визначення, класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування та профілактика. Гіпервітаміноз «Д». Етіологія,...

Діагностика та лікування невідкладних станів І загострень терапевтичних захворювань. Зміст iconТема. Сучасні погляди на патогенез лейкемії. Особливості перебігу...
Мета: удосконалити знання лікарів-інтернів про сучасні погляди на патогенетичні механізми розвитку, особливості клініки, перебігу...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка