„Географія Австрії”




Скачати 283.79 Kb.
Назва„Географія Австрії”
Сторінка1/2
Дата конвертації06.03.2013
Розмір283.79 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Географія > Документы
  1   2

на тему „Географія Австрії”

учня ІІІ-А курсу

черкаського фізико-математичного ліцею

Школьного Максима

Дата: четвер, 17 серпня 2004 р.


Зміст


1. Зміст

2. ЕГП Австрії

3. історична довідка

4.економіка країни

5.природа

1) рельєф

2) клімат

3) природні ресурси

4) корисні копалини

5) тваринний світ

6) навколишнє середовище

6. населення

1) етнічний склад

2) демографічна ситуація

3) структура розміщення населення

4) релігія

5) освіта

6) засоби масової інформації

7) загальнонаціональні свята

7. господарство

8. географія зовнішньоекономічних зв‘язків

Політичне і економічне положення Австрії

Австрія – невелика країна розміщена в центрі Європи, складається із 9 федеративних земель: Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Бургерланда, Штирії, Каринтії, Тіроля, Форальберга, Відня і Зальцбурга. Місто Відень – столиця Австрії – прирівняне в адміністративному відношенні до земель. Поділ країни на землі склався історично: майже кожна із земель – колишнє самостійне феодальне володіння. Фактично сучасна Австрія – централізована держава.



У Австрії немає виходу до моря. Тут на площі 84000 кв. км. проживають 11 мільйонів людей, тобто менше ніж у Великому Лондоні. Географічне положення Австрії сприяє її співпраці з іншими європейськими країнами, із яких вона безпосередньо межує з сімома: на сході – Чехією, Угорщиною, Словаччиною, на заході – Німеччиною, Італією, Швейцарією, Князівством Ліхтенштейн. Це забезпечує Австрії сприятливі транспортно-географічні умови для взаємовигідної торгівлі з сусідніми країнами.

Територія Австрії витягнута у вигляді клину, сильно звуженого на заході і розширеного на сході. Така конфігурація країни нагадує, на думку деяких гроно винограду. Найбільшими містами являються Відень, Грац, Лінц і Зальцбург. Положення в центрі Європи робить Австрію перехрестям ряду транс’європейських меридіональних шляхів (із скандинавських країн і держав центральної Європи через альпійські перевали Бреннер і Земмерінг в Італію і інші країни). Обслуговування транзитних перевезень вантажів і пасажирів дає Австрії деякі прибутки в іноземній валюті.

Крім цього, як легко встановити по фізичній карті, державні кордони Австрії більшою частиною співпадають з природними рубежами – гірськими хребтами або річками. Тільки з Угорщиною, Чехією і Словаччиною (на невеликому відрізку) вони проходять майже по рівній місцевості.

Коли наш співвітчизник, направляючись в Австрію поїздом, пересікаючи Чесько-Австрійський кордон у північно-східному районі країни, він буває трохи розчарований. Де ж альпійська Австрія? Кругом, наскільки бачить око, рівна, як стіл, безлісна розорана рівнина. Де-не-де з‘являються зелені островки садів і виноградників, цегляні хатинки та одинокі дерева на межах і вздовж доріг. Рівнини і горбисті низовини пролягають звідси далеко на південь вздовж усього кордону з Угорщиною і займають 20% території. Але досягнувши Відня, ми попадаємо в більш типову для Австрії природне середовище: гори, Віденський ліс (Вінервальд) – північно-східний форпост Альп і височинно-горбиста широка і відкрита долина Дунаю, яка помітно підвищується в західному напрямку. Якщо спробувати піднятись на одну з вершин Віденського лісу, наприклад, Каленберг („Лиса гора”), то далеко на півночі і на північному заході в голубому тумані за Дунаєм можна розгледіти невисокі, покриті лісом, гранітні кряжі Шумави, тільки деякі вершини яких піднімаються трохи вище 700 метрів. Ця давня височина займає 1/10 території країни.

Дійсно, Альпи – основний ландшафт в Австрії, вони (разом з передгір‘ями) займають 70% площі країни. Це – Східні Альпи. Так прийнято називати частину альпійської гірської системи, яка лежить на схід від долини Верхнього Рейну, по якому тут проходить державний кордон із Швейцарією. В чому відмінність Східних Альп від Західних? На схід від Рейнського розлому альпійські хребти приймають широтну направленість, починають розходитись і знижуватись. Східні Альпи ширше і нижче Західних, вони більш доступні. Тут менше льодовиків, і самі великі з них приблизно вдвоє коротші, ніж в Швейцарії. У Східних Альпах більше лугів і особливо лісів, і корисними копалинами Східні Альпи набагато багатші, ніж Західні.

Якщо пересікти Альпи із півночі на південь, то легко можна помітити, що геологічна будова і склад гірських порід розташовується симетрично відносно осьової зони. Ця зона – найбільш висока і потужна, покрита льодовиками і снігами група хребтів, серед яких виділяються Високий Тауерн з найвищою точкою країни – двохголовою вершиною Глосглокнер („Великий Дзвонар”), досягаючою 3997 м; Ецтальські, Штубайські, Ціллертайські Альпи. Всі вони разом з прилеглими з заходу і сходу хребтами складені з твердих кристалічних порід – гранітами, гнейсами, кристалічними сланцями. Самий великий льодовик – Пастерце – має довжину близько 10 км. і площу 32 км2.

На північ і на південь від осьової зони лежать хребти, складені твердими осадовими породами, в основному вапняками і доломітами: Ліхтальські Альпи, Карвендель, Дахштейн, Хохшват і інші хребти Північних Вапнякових Альп аж до згаданого вище Віденського лісу на крайньому північному сході. На відміну від пікоподібних вершин кристалічних хребтів вапнякові гори – це гігантські моноліти з більш-менш плоскими малонахиленими поверхнями і вертикальними або навіть нависаючими схилами. Гори більшою частиною оголені, тут зустрічаються провали ґрунту, печери і інші форми карстового рельєфу, утворені талими і дощовими водами в розчинних вапняках і доломітах.

Периферійну зону Альп утворюють невисокі з м‘якими обрисами вершин і схилів Передальпи, складені рихлими осадовими породами. А в межах Австрії ця зона добре виражена на півночі, а на півдні вона відсутня.

Одна із особливостей Альп заключається в тому, що вони розчленовані глибокими і широкими поперечними долинами, завдяки чому глибочинні частини Альп відносно легко доступні, а невисокі зручні перевали дозволяють без особливого труда пересікати країну з півночі на південь в цілому ряду місць. Так, відомий перевал Бреннер має висоту 1371м., а перевал Земмерінг – 985 м. Невипадково через альпійські перевали давно прокладені залізниці, причому деякі – без тунелів.

Історична довідка.


В древні часи і в раннє середньовіччя через землі сучасної Австрії, розташовані на перехресті важливих торгових шляхів, головним із яких був шлях по Дунаю, проходило багато різних племен. Деякі із них залишили свій слід в етногенезі австрійського народу: помітний вплив на формування австрійської етнічної общини зробили кельти, які поселилися тут в V-VI віках до нашої ери.

Завоювання австрійських земель римлянами, які почались в ІІ віці до нашої ери, привело до поступової романізації місцевого кельтського населення. В адміністративному відношенні ці землі увійшли в різні римські провінції: Паннонію – на сході, Норікум – в центрі, Рецію – на заході.

Велике значення для історії Австрії мало заселення її земель германськими (баварами, алеманами) і слов‘янськими (головним чином словаками) племенами. На основі переважно германських племен баварів і алеманів, які злилися з деякими слав‘янськими і з залишками кельтських і інших племен раннього середньовіччя, і формувалась австрійська етнічна община.

В VII-VIII віках землі нинішньої Австрії не складували ще єдиного цілого, а входили в різні європейські держави: західні і північні (з германським населенням) – в Баварське герцогство, східні – (зі слов’янським населенням) – в слов‘янську державу Карантанію. В кінці VIII віка обидві держави були включені в склад Франкської імперії Карла Великого, а після її розділу в 843 році стали частиною германського Східнофранкського королівства.

^ В VII-X віках землі сучасної Австрії підверглись спустошливим набігам кочівників, спочатку баварів (VIII сторіччя), а потім угорців (IX-X сторіччя).

У другій половині X сторіччя на території сучасної Верхньої і Нижньої Австрії була утворена баварська Східна марка, яку стали називати Ostarrichi (Австрія). Вона-то внаслідок і стала ядром австрійської держави.

^ В XII віці Австрія, як і багато інших європейських країн, увійшла до складу „Священної Римської імперії”.

В XV віці в склад австрійської держави були включені майже всі його сучасні землі, за винятком Зальцбурга і Бургерланда. Однак це політичне об‘єднання було ще нестійким, його кордони частенько змінювалися, області, які входили в державу, були зв‘язані між собою лише династійними зв‘язками.

В XII-XV віках Австрія була одною з процвітаючих в економічному плані країн Європи. Розвиток феодалізму в Австрії відрізнявсь деякими особливостями. До XV сторіччя феодальна залежність селян була в ній значно слабшою ніж в сусідніх країнах: покріпачення селян проходило тут повільніше із-за довготермінових переміщень населення і набігів кочівників. В гірських районах, де люди в основному займалися тваринництвом, особливо в Тіролі, зберігалось вільне селянство, об‘єднане в сільські общини.

В XV віці Австрія стала не тільки економічним, але і політичним центром „Священної Римської імперії”, а її герцоги – Габсбурги – імператорами. На фоні загального економічного і політичного підйому розквітає і культура середньовічних австрійських міст, в першу чергу Відня, потім Граца і Лінца. Велике значення мало заснування в 1365 році Віденського університету.

В XVI віці Австрія очолила боротьбу країн південно-східної Європи проти турецького нашестя. Скориставшись ослабленням у зв‘язку з війнами проти турків Чехії та Угорщини, Австрія включила більшу частину їх територій у склад своїх володінь, почавши з цього часу перетворюватись на багатонаціональну державу.

В цей період все більше укріплюється і розвивається економіка країни. У гірській промисловості (добування руди заліза і свинцю в Тіролі, Штирії, Верхній Австрії) уже в XVI віці починається зародження капіталістичних відносин. Перші мануфактури з‘явились і у виробництві оксамиту, шовку, предметів розкошу.

В XVIII-XIX віках феодально-абсолютистська Австрія була центром католицької реакції в Європі. Вона була ініціатором інтервенції проти революційної Франції, а пізніше приймала участь у всіх анти французьких коаліціях, очолювала боротьбу проти революційного руху в Європі.

Поразка наполеонівської Франції в європейських війнах початку XIX сторіччя ще більше утвердило зовнішнє положення Австрії. Згідно з рішенням Віденського конгресу 1814-1815 рр. їй не тільки вернули завойовані Наполеоном землі, Але і віддали область Північної Італії в обмін на Південні Нідерланди.

У другій половині ХІХ сторіччя Австрія втратила свою гегемонію в європейських справах. Боротьба з Прусією за верховність серед германських держав закінчилась поразкою Австрії в австро-пруській війні 1866 року. Створення союзу германських держав (1867р.) проходило під егідою Прусії і без участі Австрії.

В 1867 р. Австрія стала дуалістичною монархією Австро-Угорщиною. Австрійські і угорські правлячі класи заключили союз для експлуатації і знищення опору інших народів.

В кінці ХІХ сторіччя – на початку ХХ віка в зовнішній політиці Австрії пройшли зміни: не досягши гегемонії серед германських держав, які були об‘єднані Прусією в 1871 році, Австрія почала наступ на Балкани, що привело до загострення відносин між Росією і зближенню з Німеччиною. В 1882 році був створений так званий Троїстий союз між Австро-Угорщиною, Німеччиною і Італією, який виступив у Першій світовій війні проти країн Антанти.

В 1918 році Австро-Угорська монархія розпалась на три держави – Австрію, Чехословаччину, Угорщину: крім того, частина її земель увійшла в склад Румунії, Югославії і Польщі.

В 1938 році війська фашистської Німеччини окупували Австрію. Вся економіка країни була підпорядкована військовим потребам Німеччини. У Другій світовій війні Австрія брала участь, як частина Німеччини.

В березні 1945 року радянські війська перейшли кордон Австрії. 13 квітня вони ввійшли у Відень і скоро після цього Радянська Армія і союзні війська визволили всю країну.

Після розгрому фашистської Німеччини по домовленості між СРСР, США, Великобританією і Францією вся територія Австрії була тимчасово розділена на чотири зони окупації.

По ініціативі Радянського Союзу в 1955 році був підписаний Державний договір про відновленні незалежної і демократичної Австрії і припинення окупації. В цьому ж році австрійський парламент прийняв закон про постійний нейтралітет Австрії.
Економіка країни
Австрія належить до числа найбільш розвинутих країн Європи. В останні роки економіка країни розвивається швидкими темпами. Найбільшим інвестором являється Німеччина (близько 30% інвестицій). Об‘єм промислового виробництва збільшився в 1995 році на 4,6% і досяг 334,5 млрд. шилінгів.

Ведучими галузями промисловості являються: машинобудування, металургія, а також хімічна, целюлозно-паперова, гірничо-видобувна, текстильна і харчова. Одна третя частина об‘єму промислового виробництва припадає на державний сектор економіки.

Австрія має продуктивне сільське господарство. Виробляються майже всі види сільськогосподарської продукції, необхідної для забезпечення населення. Найбільш важливою галуззю с/г являється тваринництво.



Туризм – одна із найбільш прибуткових галузей австрійської економіки. Щорічні прибутки від туризму складають більш ніж 170 мільярдів шилінгів. Австрія торгує більш ніж зі 150 країнами світу. Близько 65% експорту і 68% імпорту припадає на країни Європейського Союзу. Основними торговельні партнери для Австрії – це Німеччина (40%), Італія, Швейцарія. На частку Росії припадає всього-на-всього 1,5%.

^ Золотовалютні резерви країни склали на 2004 рік 283 мільярдів шилінгів.

По рівню доходів на душу населення Австрія займає 9 місце в світі. Ріст цін на товари широкого вжитку склав 3,5%. Рівень безробіття склав 5,4%

Природа
1.Рельєф.

Головний фактор. Який встановлює природні особливості на території Австрії це Альпи. Їх білоголові вершини видні в країні з будь-якої точки. Майже ¾ країни займають Східні Альпи, які є нижчими і ширшими в порівнянні з Західними. Кордон між ними співпадає з західним кордоном Австрії і проходить по долині верхнього Рейну. У Східних Альпах менше льодовиків, але більше лісів і лугів, ніж у Західних. Найвища точка Австрії – гора Грослокнер у Високих Таурене – не досягає 4 тис. м. (3797 м.) З найвищих вершин стікає самий великий льодовик Східних Альп – Пасьерце – довжиною більш ніж 10 км. Також покриті снігом і льодом вершини гребеневої гранітно-гнейсової зони гір – Ецтальських, Штубайських, Циллертальських Альп. В цій кристалічній зоні найбільш ярко виражені так звані альпійські форми рельєфу — гострі гребні, виорані льодовиками круто-стінні долини. На північ і на південь від гребеневої зони розташована відома льодяна – Айсрізенвельт (світ льодових велетнів) в горах Тенненгебірі, на південь від Зальцбурга. Про негостинність, дикості тутешніх місць говорять самі назви гірських масивів: Тотес-Гебірге (метрові гори), Хеллен-Гебіре (пекельні гори) і т.д. Вапнякові Альпи на північ переходять в Передальпи, які сходинками спускаються до Дунаю. Це невисокі гори, оброслі лісом, місцями їх схили розорані, А широкі сонячні долини досить густо заселені.

Якщо геологічно молоді Альпи доцільно порівнювати з Кавказом, то гори, які лежать по другу, ліву сторону Дунаю, нагадують Урал. Це частина давнього богемського масиву, яка була майже повністю зруйнована часом. Висота цієї прикордонної височини – лиш 500 метрів і тільки в декількох місцях вона досягає 1000 метрів.

Місцевості зі спокійним рельєфом, рівнинні або горбисті низовини займають лиш 1/5 площі всієї країни. Це, перед усім придунайська частина Австрії і прилегла до неї західна окраїна Середньо дунайської рівнини. Тут проживає переважна більшість населення і знаходиться „центр тяжіння” всієї країни.

2. Клімат.

Великі контрасти рельєфу – від низовин до сніжних гір обумовлюють вертикальну зональність клімату, ґрунтів, рослинності.

В Австрії велика площа родючих земель, теплий і достатньо вологий (700-900мм. опадів в рік) „виноградний” клімат. В цьому слові все: досить тепле, довге літо зі середньою температурою липня +20 градусів і тепла сонячна осінь. На рівнинах і передгір‘ях порівняно м‘яка зима з середньою температурою січня –1 –5 градусів. Однак велика альпійська частина „не наділена” теплом. З підняттям на кожні 100 метрів температура падає на 0,5-0,6 градусів. Снігова лінія знаходиться на висоті 2500-2800 метрів. Літо в високих горах холодне, сире, вітряне, нерідко випадає мокрий сніг. Зимою опадів тут ще більше: На схилах гір збираються велетенські товщі снігу, які частенько без очевидних причин обвалюються зносячи все на своєму шляху. Рідко зима обходиться без жертв; руйнуються будівлі, дороги, лінії електропередач... А інколи в середині зими сніг раптово зникає. Так було, наприклад, під час „білої” олімпіади на початку 1976р. На околицях Інсбурга. Звичайно сніги „зганяються” теплими південними вітрами – фенами.

3. Природні ресурси.

Гірську частину країни відрізняє велика кількість чистої прісної води. Вона накопичується у вигляді снігів і льодовиків на протязі більшої частини року, щоб літом поповнити води Дунаю, а також поповнити озера, які лежать на шляху до Дунаю. Альпійські річки визначають режим Дунаю: особливо повноводним він буває як раз літом, коли рівнинні річки зазвичай мілішають. Притоки Дунаю – Інн, Зальцах, Єнс, Драва – містять в собі великі запаси енергії, але всі вони не судоходні і тільки частково використовуються для лісосплаву. В країні багато озер, особливо в північних передгір‘ях Альп і на півдні, в Клагенфуртській впадині. Вони льодовикового походження, їх котловани розорані древніми льодовиками; як правило, озера глибокі, з холодною, прозорою водою. Такого типу є Боденське озеро, яке належить Австрії тільки частково.

Рослинні зони на території Австрії змінюють одна одну в наступному порядку: широколистні (з дуба, бука, ясена) ліси в долині Дунаю змінються змішаним лісом передгір‘я. Вище 2000-2200м. Їх витісняють хвойні (переважно ялиново-піхтові, частково соснові) ліси.

Гірські ліси – одне з національних багатств Австрії. На карті рослинності Середньої Європи австрійські Східні Альпи виглядають немов єдиний крупний зелений острів. Серед малих західноєвропейських держав тільки Фінляндія і Швеція мають більшу площу лісів ніж Австрія. Особливо багато придатних для промислової експлуатації лісів в Верхній (гірській) Штирії, за що її і називають „зеленим серцем Австрії”. Напевно, не випадково колір прапора землі Штирії, її народних костюмів – зелений. В період німецької окупації Другої Світової війни австрійським лісам було нанесено великої шкоди. Над лісами і розрідженими карликовими чагарниками – субальпійські (матти) і альпійські (альми) луги.

^ В жаркі літні місяці починається бурне танення снігу в горах, що приводить до великих паводків, в тому числі і на Дунаї, рівень якого підіймається інколи на 8-9м.

Все ж Альпи, як „конденсатор вологи”, мають неоціненне значення для Австрії: стікаючі з них повноводні ріки, особливо Інн, Енс, Зальцах, Драва слугують джерелами невичерпної водної енергії. Крім того, Австрія має великі запаси прісної води, зосередженої крім льодовиків і річок в багаточисельних альпійських озерах (найбільше озер знаходиться в місцевості Зальцкаммергут). Крім того Австрії належить південно-східна частина Боденського озера на західній окраїні країни і майже цілком мілководне озеро Нейзідлер-Зее на її східній окраїні.

4.Корисні копалини.

В Австрії досить багато видів корисних копалин, але серед них дуже мало таких, які б ішли на експорт. Винятком є магнезит, який іде для виробництва вогнетривів і частково для отримання з нього металевого магнію. Залягає магнезит в штирійських, каринтійських і тірольських Альпах.

Енергетичних корисних копалин дуже мало. Це досить скромні родовища нафти (23 млн.т.) і природного газу (20 млрд.куб.м.) в Нижній і частково Верхній Австрії. Навіть при австрійських масштабах добування ці запаси, по даним прогнозам, будуть вичерпані на протязі двох тисячоліть. Трохи більші запаси бурого вугілля (в Штирії, Верхній Австрії і Бургенланді), але він низької якості. Порівняно якісні залізні руди, з високим вмістом металу є в Штирії (Ерцберг) і в Каринтії (Хюттенберг). У невеликій кількості трапляються руди кольорових металів – свинцево-цинкова в Каринтії (Блейберг) і мідна в Тіролі (Міттерберг). З хімічної сировини практичне значення кам‘яна сіль (в Зальцкамергуті), а з інших корисних копалин – графіт і польовий шпат.

5. Тваринний світ.

В гірських лісах, в основному в заповідниках, живуть копитні – благородні олені, сирени, гірські барани, гірські козли. З пташок – глухарі, куріпки. На рівнинах, де вже майже всі землі оброблені, великих звірів вже давно нема. Але поки що тут ще зустрічаються лисиці, зайці, гризуни.

6. Оточуюче середовище.

Оточуюче середовище в Австрії поки що не знаходиться під такою загрозою забруднення, як в більшості інших промислово розвинутих країн Європи. В першу чергу це стосується Альп з їхнім рідким населенням і також незначної по відношенню до цієї території промисловості. Австрійська влада зацікавлена в збільшенні популярності в Європі курортів в Альпах, приймаються деякі міри, спрямовані на обмеження забруднення в країні, але в недостатній мірі. Демократична спільнота і наукові кола Австрії звертають увагу на недопустимий стан забруднення промисловими відходами Дунаю нижче Відня і річок Мура і Мюрца.

У системі заходів з охорони природи велику роль грають заповідники. Їх в Австрії 12 з загальною площею 0,5 млн.га. Вони є у всіх природних зонах – Від степових країв озера Нейзідлер-Зее до високого Тауерна. Більшість заповідників знаходиться в Альпах.
  1   2

Схожі:

„Географія Австрії” iconКалендарний план до курсу «Загальна географія» 6 клас
Географія – наука про природу Землі та її різноманітність, про населення І його господарську діяльність, про взаємодію природи І...
„Географія Австрії” iconОсобливої уваги з позицій України заслуговує досвід вирішення економічних...
Австрії. Країна тривалий час демонструє свою стабільність. Тут немає страйків, ритмічно функціонують підприємства, підтримується...
„Географія Австрії” iconГеографія пояснювальна записка
Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих...
„Географія Австрії” iconФізична географія україни
...
„Географія Австрії” iconУроку
Географія — наука про природу Землі та її різно­манітність, про населення І його господарську ді­яльність, про взаємодію природи...
„Географія Австрії” iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів географія 10 клас
Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих...
„Географія Австрії” iconПрактики з еом
Розділ Загальна характеристика гео- та демо-графічної системи Австріі стр. 3
„Географія Австрії” icon«Фізична географія України» 8 клас 52 години (1,5 години на тиждень)
Підручник – Фізична географія України: підручник для 8 класу / І. Л. Дітчук, О. В. Застевецька, І. В. Брущенко. – Запоріжжя: Прем’єр,...
„Географія Австрії” iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів географія
Соціально-економічна географія світу” є формування в учнів, що навчаються в класах академічного рівня, системи географічних знань,...
„Географія Австрії” icon«Соціальна та економічна географія України» 9 клас 52 години (1,5 години на тиждень) Підручник
Підручник – Йосип Гілецький. Соціальна та економічна географія України: підручник для учнів 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка