Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча




Скачати 159.1 Kb.
НазваЖодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча
Дата конвертації06.03.2013
Розмір159.1 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Географія > Документы
38

Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча назва - матеріально-технічне постачання. Воно є початковим ланкою виробничого процесу. Від організації постачання, своєчасності поставок матеріальних ресурсів на виробництво в необхідних асортименті, кількості та відповідної якості значною мірою залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість і як результат - рівень прибутку та рентабельності підприємства.
Матеріально-технічне постачання підприємства - це процес постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця необхідних відповідно до планів виробництва матеріально-технічних ресурсів. До складу таких ресурсів входять сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупне технологічне обладнання та технологічне оснащення (пристосування, ріжучий і міряльний інструмент), обчислювальна техніка та інше обладнання, паливо, енергія, вода, тобто все, що надходить на підприємство у речовій формі і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного постачання.
Матеріально-технічними ресурсами підприємства забезпечуються службами матеріально-технічного постачання. Їхня головна мета - своєчасно забезпечити підрозділи підприємства необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості з мінімальною їх вартістю при мінімальних витратах на транспортування та зберігання на складах.
Організаційна побудова таких служб відрізняється великою різноманітністю. У кожному конкретному випадку воно варіюється в залежності від розміру і типу виробництва, обсягу та номенклатури споживаних сировини, матеріалів і виробів, рівня спеціалізації і кооперації, наявності транспортних шляхів та мережі постачальницько-сби-тових баз в даному районі, територіального розміщення підприємств та інших факторів .
Докладні форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, якості, ціни ресурсу та інших факторів.
Функції служб постачання на невеликих підприємствах виконують, як правило, окремі працівники, на середніх підприємствах - структурні підрозділи - відділи (бюро), а на великих - управління матеріально-технічного постачання.

39

У практиці роботи підприємств розрізняють в основному дві форми постачання: транзитну та складську.
Транзитна форма постачання сировиною і матеріалами застосовується тоді, коли підприємство отримує їх безпосередньо від виробників цих ресурсів. Така форма найбільш економічна (без посередників) і застосовується завжди, коли потрібну кількість сировини і матеріалів на даний відрізок часу одно транзитній нормі поставок. Транзитна форма здійснюється по прямих зв'язках, через товарно-сировинні біржі та ін Ця форма найбільш прийнятна при масовому споживанні матеріалів; вона обумовлює найбільш низькі витрати виробництва.
Використання транзитної форми постачання при невеликих обсягах споживання неминуче призводить до утворення зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей.
Складська форма постачання застосовується тоді, коли потреби ресурси менше транзитної норми і підприємство отримує їх необхідні обсяги з баз і складів організацій оптово-роздрібної торгівлі.
40

До органів постачання промислового підприємства входить комплекс цехів та відділів, що займаються забезпеченням виробництва всіма необхідними матеріалами, покупними виробами і деталями суміжного виробництва (рис. 26).


Оперативна частина служби забезпечення представлена наступними основними відділами (на невеликих підприємствах об'єднані в один): відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП) забезпечує програмні та експлуатаційні потреби підприємства матеріалами, сировиною, паливом і спецодягом; відділ комплектації організовує постачання покупними виробами та обладнанням, що використовуються для комплектації продукції, що випускається; відділ зовнішньої кооперації (суміжних виробництв) забезпечує виробничу програму напівфабрикатами, деталями і вузлами, що виготовляються в порядку міжзаводський кооперації на інших підприємствах. Виробнича частина служби забезпечення складається з цехів і ділянок з виробничо-постачальними функціями, що сприяють забезпеченню підприємства необхідними матеріалами: заготівельний цех (якщо він підпорядковується ВМТП) здійснює розкрій та різання металопрокату і деяких інших матеріалів з подачею їх в цехи у вигляді заготовок деталей; калібрувальний ділянка призначена для переробки прокату в сталь калібровану для верстатів-автоматів, а також перетяжки дроту для холодної висадки з одного розміру на інший; • ділянку кріплення виготовляє гвинти і шурупи, гайки і шайби, шпильки, заклепки та інші кріпильні вироби. Складське господарство (виділений на великих підприємствах в самостійний цех) організовує роботу складів, закріплених за певними відділами, і постачає виробництво в порядку, встановленому цими відділами. Складське господарство має свою диспетчерську службу, що контролює надходження на підприємство і подачу в цехи основних матеріалів і обладнання. Крім зазначених відділів і служб на промислових підприємствах постачанням займаються такі підрозділи: відділ інструментального господарства забезпечує всім необхідним ріжучим і вимірювального інструменту і оснащенням; відділи головного механіка та головного енергетика забезпечують діючий парк обладнання необхідними запчастинами (крім підшипників і клинових ременів); відділ обладнання організовує постачання обладнання і розміщення замовлень на виготовлення нестандартного обладнання. В організаційному аспекті відділи, що входять до оперативної частини служби забезпечення, і складське господарство підкоряються, як правило, заступнику директора підприємства з матеріально-технічного постачання та комерційних питань. Цехи і ділянки виробничої частини служби забезпечення зазвичай підпорядковуються заступнику директора підприємства з виробництваЗавдання групи нормування та планування: • розробка та коригування нормативів витрат основних видів ресурсів; аналіз ефективності використання ресурсів; відстеження тенденції зміни норм та розробка випереджальних нормативів витрат ресурсів; розробка матеріальних балансів. Група управління запасами виконує наступні роботи: розраховує нормативи різних видів запасів (оборотний, страховій, видатковий) за основними видами ресурсів; оптимізує запаси за видами ресурсів; організовує поповнення запасів; веде облік і контроль витрат ресурсів; • виконує технічне забезпечення управління запасами.

Завдання групи забезпечення робочих місць ресурсами: організація оперативного забезпечення робочих місць всіма необхідними видами ресурсів (матеріалами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами); облік, контроль і аналіз використання ресурсів на робочих місцях. Група управління ефективністю використання ресурсів розробляє заходи щодо поліпшення використання різних видів ресурсів, вишукує споживачів і реалізує їм відходи виробництва (вторинні ресурси). У функції ВМТП входять також розробка матеріальних балансів з усіх видів ресурсів з аналізом питомих норм витрат матеріалів на одиницю (партію) продукції; реалізація ресурсів, забезпечення ресурсами НДДКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, надання сервісних послуг, ремонтно-експлуат-атаціонних потреб, реконструкції і технічного переозброєння виробництва.

41

. Практика підприємств в країнах Західної Європи У країнах Західної Європи на промислових підприємствах з частою зміною номенклатури продукції, що випускається широко застосовується схема, коли відділ (служба) матеріально-технічного постачання підпорядковується заступнику керівника підприємства з виробництва [28]. У цьому випадку на службу постачання покладаються додаткові функції: нормування потреби в конкретних видах ресурсів; розробка організаційно-технічних заходів щодо зниження норм та нормативів витрат ресурсів; облік і контроль використання ресурсів; аналіз ефективності використання ресурсів та ін Такий підхід до збільшення кількості завдань, що підлягають вирішенню ВМТП, носить комплексний характер, вимагає від фахівців знань у різних областях організації і технології виробництва, маркетингу, економіки та ін Він дозволяє скоротити кількість погоджень при розробці норм і нормативів витрат ресурсів на одиницю виробу, при розробці планів постачання, підвищити ефективність використання ресурсів, дозволяє також скоротити трудомісткість і підвищити ефективність і якість управлінської праці. Служба (управління, відділ) матеріально-технічного постачання підприємства в такій схемі управління включає в себе наступні групи фахівців (у залежності від потужності підприємства це можуть бути бюро, підвідділи): маркетингу постачальників ресурсів; нормування і планування забезпечення виробництва ресурсами; управління запасами; забезпечення робочих місць ресурсами; управління ефективністю використання ресурсів. Основні завдання, які вирішуються в ВМТП, значною мірою визначаються специфікою підприємства, стабільністю і номенклатурою продукції, що випускається, питомою вагою зовнішньої кооперації поставок комплектуючих деталей, вузлів та ін Група маркетингу постачальників ресурсів проводить маркетингові дослідження ринку постачальників по видам ресурсів, які цікавлять підприємство, і здійснює їх вибір, з огляду на прийнятність цін на ресурси, простоту схем і стабільність поставок.

41

План матеріально-технічного постачання розробляється в розвиток бізнес-плану підприємства. Він базується на затверджених планах виробництва і випуску продукції за номенклатурою, строками, етапах, а також на нормах витрати матеріалів.
План матеріально-технічного постачання розробляється на певний період - рік, квартал, партію продукції. Він має форму балансу, в якому відображені, з одного боку, потреба в матеріальних ресурсах, а з іншого - джерела забезпечення цієї потреби. План складається на підставі розрахунків потреби в сировині і матеріалах для виконання встановленого плану виробництва.
Потреба розраховують методом прямого рахунку, тобто шляхом множення зведеної норми витрати матеріалу (що встановлена на одиницю продукції) на кількість виробів, намічених до випуску в плановому періоді.
Потреба в матеріалах на ремонтно-експлуатаційні потреби, виготовлення спецоснащення і спецінструменту, дослідно-конструкторські та науково-дослідні роботи та інші цілі розраховують за спеціальними формами, прийнятим на підприємстві.
У спрощеному вигляді форма розрахунку потреби в матеріалах наведена нижче (форма 1). На підставі таких розрахунків розробляють план матеріально-технічного постачання підприємства в укрупненій і специфікований номенклатурі (форма 2). Цей план є вихідним документом для оформлення замовлень на постачання необхідних підприємству матеріально-технічних ресурсів і укладання господарських договорів з підприємствами-постачальниками, територіальними оптово-роздрібними підприємствами торгівлі.
Норми витрати матеріалів, що застосовуються в промисловості, поділяються на зведені й специфіковані. Зведені норми витрат розробляють на кожен виріб або одиницю обсягу робіт за укрупненою номенклатурі матеріалів і використовують для складання розрахунків і заявок. Специфіковані норми розробляють на кожну деталь, виріб і одиницю обсягу робіт в розгорнутій номенклатурі матеріалів і використовують у розрахунку потреби і розробки планів матеріально-технічного постачання підприємства, розрахунку оперативних планів постачання цехів і складання лімітів відпуску матеріалів у виробництві.
Норми витрат матеріальних ресурсів затверджуються дирекцією підприємства, як правило, на один рік.
Найбільш важливим показником використання матеріальних ресурсів є коефіцієнт використання матеріалу:
Аналогічно визначається коефіцієнт використання матеріалу згідно з фактичним витратам його на деталь (виріб). Співвідношення планового і фактичного коефіцієнтів використання матеріалів вказує на наявні резерви в їх економному витрачанні.
Чим вищий коефіцієнт використання матеріалів, тобто чим ближче він до одиниці, тим ефективніше використовується матеріал. На підвищення цього коефіцієнта впливають наступні фактори:
поліпшення структури застосовуваних матеріалів, що сприяє скороченню відходів;
застосування вихідного матеріалу, близького за профілем та розмірами до виготовляються з нього деталей і виробів;
впровадження прогресивних технологічних процесів.

42

Способи постачання

На підприємствах застосовуються два способи постачання виробництва:
• пасивний - одержання цехами матеріалів зі складу у міру потреби;
• активний - централізована доставка матеріалів зі складів у цехи.
Перший спосіб застосовується на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, а також на підприємствах з часто змінюється виробничою програмою, тобто там, де важко заздалегідь визначити, який саме матеріал і коли буде потрібно цеху. Такий характер організації виробництва суттєвий підприємствам сфери послуг. Крім того, він застосовується на всіх підприємствах для забезпечення ремонтно-експлуатаційних потреб. Видача матеріалів оформляється або за разовими вимогам, або по лімітної карти.
До недоліків цього способу належать відпуск матеріалів зі складу в невеликих кількостях, що не дає можливості ефективно використовувати складські механізми і збільшувати продуктивність праці складських працівників, а також доставка невеликих кількостей матеріалів зі складу в цехи (силами і засобами самих споживачів), за якої робоча сила і транспортні засоби використовуються нераціонально, збільшуючи собівартість доставки матеріалів.
Другий спосіб застосовується на підприємствах зі стабільною програмою, поточно-масовим і крупносерійним виробництвом. По цьому способі складами завчасно готуються матеріали для відправлення в цех, отже, краще завантажується внутрішньозаводської транспорт. Крім того, склад, виконуючи графік подачі матеріалів, примушує цех до своєчасної приймання матеріалів і таким чином сприяє ритмічному ходу виробництва. Графік подачі матеріалів складається цехом і передається ВМТП не пізніше 20-го числа кожного місяця. На підставі графіка заповнюється план-карта.
При такій системі постачання цехів у розпорядження транспортно-диспетчерської групи відділу постачання або складського господарства щоденно надається певна кількість автомобілів та інших транспортних засобів, які обслуговуються постійними робітниками - вантажниками і експедиторами відділу постачання, що здійснюють завантаження і доставку матеріалів цехах.
Різновиди лімітних документів Ліміт - це строго обмежена кількість матеріальних цінностей, що підлягають відпуску цехах за певний період часу. Після закінчення терміну дії лімітної документа видача матеріалів припиняється, навіть якщо ліміт не вибраний. З дозволу ВМТП
недоодержане кількість може бути додано до ліміту на наступний період. Ліміт оформляється спеціальними документами, які виписуються в трьох примірниках: перший направляється складу, друге - цеху, а третій залишається в ВМТП для контролю. На деяких підприємствах ліміт оформляється планово-виробничим відділом. Ліміт видається на матеріали, багаторазово споживані цехом протягом місяця (кварталу). Цех має право одноразово забрати зі складу все заплановане йому на місяць кількість матеріалів або одержувати їх частинами.
У практиці застосовуються наступні види лімітних документів: лімітна карта (місячна та квартальна); лімітно-забірна відомість (місячна та квартальна) та план-карта (місячна). Єдиної типової форми цих документів не існує. Вони різні і залежать від характеру і стабільності виробництва, системи постачання цехів і методу розрахунку потреби. Слід зауважити, що включення додаткових граф в лімітні карти на повернення, заміну та додаткову видачу матеріалів тільки захаращує карту і ускладнює оперативну звітність. Тому недоцільно з-за окремих випадків повернення або заміни матеріалів ускладнювати форму лімітної карти.
Матеріал відпускається зі складу, зазначеного в лімітної карті, за пред'явленням цехом свого примірника лімітної карти. У міру фактичної видачі в карті фіксується відпущений кількість матеріалу. При цьому комірник розписується у примірнику цеху, а представник цеху - в екземплярі складу. Збільшення або зменшення ліміту протягом місяця вноситься в карту. Виправлення підтверджується підписом особи, який вніс зміну. Відпускати матеріали з невеликим відхиленням в порівнянні з кількістю, зазначеною в ліміт, можна без додаткового дозволу, якщо це викликано станом упаковки матеріалу, тарою і т. п. Кожен наднормативний відпустку у виробництво на покриття браку і втрат оформляється відповідним документом і в лімітної карті не фіксується. Видача матеріалів з замінам проводиться збільшенням ліміту на один матеріал і відповідно зменшенням замінюваного профілю.
Лімітні документи здаються в бухгалтерію для обліку руху матеріалів у кінці кожного місяця. Сумарні дані по лімітних карт підраховує бухгалтерія.
Планування постачання цехів
Планування постачання цехів матеріалами включає в себе наступні операції:
визначення потреби кожного цеху в матеріалах на запланований період;

визначення нормативу цехових запасів;
визначення очікуваних залишків матеріалів в цеху на початок планованого періоду;
оформлення ліміту на матеріали.
Існує два способи (подетальної і поіздельний) розрахунку потреби, кожен з яких ведеться методом прямого рахунку, тобто множенням встановленої цеху виробничої програми на існуючі норми витрати.
Подетальної розрахунок (найбільш громіздкий) ведеться за планом запуску деталей у виробництво з урахуванням часу випередження до випуску продукції. Із застосуванням ПК цей спосіб стає пріоритетним завдяки високій точності.
Розрахунок за поіздельним нормам витрати ведеться на підставі затвердженого плану випуску продукції, розміру виробничого циклу і відомості расцеховкі. На практиці відпустку матеріалів у зачепив при цьому способі розрахунку оформляється у вигляді:
комплексного ліміту на певну кількість виробів, які є перехідними до кінця року; оформляється в січні одноразово;
лімітної карти, що видається з місячним випередженням (наприклад, на програму травня при місячному циклі виробництва лімітні карти оформляються в кінці березня і видаються на квітень).

44

Економія сировини, матеріалів і палива - важливий фактор підвищення ефективності підприємства, збільшення масштабів виробництва за даних фінансових витратах на одиницю матеріальних ресурсів.

Основні напрямки економії матеріальних ресурсів на підприємстві (на прикладі машинобудівного підприємства): зниження маси машин і виробів; зменшення виробничих втрат і відходів; правильний (технологічний) вибір і підготовка сировини і матеріалів до виробничого споживання; впровадження нової техніки і передових прогресивних технологічних процесів; підвищення культури виробництва та ліквідація браку; підвищення рівня використання високоефективного обладнання та інтенсифікація виробничих процесів; поліпшення організації виробництва і розвиток спеціалізації; утилізація відходів виробництва та комплексне використання сировини; заміна дорогих і одержуваних з експорту матеріалів менш дорогими і вітчизняного виробництва, широке застосування пластмас і полімерів замість кольорових металів і т. п.; повторне використання матеріалів та виробів; забезпечення відповідних умов зберігання і транспортування сировини, матеріалів, палива, виробів; зниження наднормативних запасів сировини і матеріалів, запобігання утворення неліквідів. Найважливішим показником економії матеріальних ресурсів є зниження матеріалоємності продукції, яке характеризується часткою матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Як правило, в результаті підвищення рівня конструкторських розробок підприємства освоюють випуск більш досконалих виробів, які мають малі габарити і масу при одночасному збереженні або поліпшення технічних характеристик. Значним резервом економії матеріальних ресурсів є якість що поставляються сировини, матеріалів, напівфабрикатів та ін Воно має задовольняти що пред'являються до них вимогам, зазначеним у договорі поставок. Застосовувані на практиці методи щодо забезпечення якості прийнятих товарів можуть бути класифіковані.

1. Методи приймання партій поставок: а) суцільний контроль; б) вибіркові методи контролю: приймальний вибірковий контроль партій поставок за кількісними ознаками; безперервний вибірковий контроль за якісними ознаками; приймальний вибірковий контроль за якісними ознаками з пропуском партій; приймальний вибірковий контроль за якісними ознаками; • ревізійний вибірковий контроль.

2. Методи приймального контролю: апробація встановленої постачальником системи методів і операцій із забезпечення якості; апробація застосовуваної постачальником методики контролю якості закуплених товарів; облік та визначення поліпшення показників якості товарів даного постачальника; порівняльна оцінка якості товарів різних постачальників. Контроль якості товарів, що поставляються і термінів виконання замовлень здійснюється службою складського господарства підприємства-одержувача.

45

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентноспроможної продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

46

Збут продукції є ланкою в ланцюзі виробництво - розподіл - споживання. У результаті збуту підприємство отримує підприємницький прибуток. Основні функції збуту можна об'єднати в три групи: планування; організації; контролю і регулювання.

Основний зміст функції планування наступне: розробка перспективних і оперативних планів продажів; аналіз і оцінка кон'юнктури ринку; формування асортиментного плану виробництва по замовленнях покупців; вибір каналів розподілу і руху товару; планування рекламних кампаній та розробка заходів щодо стимулювання збуту; • складання кошторисів-витрат та їх оптимізація.

Функції організації збуту: • організація складського і тарного господарства для готової продукції; організація продажів і доставка продукції споживачам; організація перед-і післяпродажного обслуговування споживачів; організація каналів руху товарів і розподільних мереж; організація проведення рекламних кампаній і заходів щодо стимулювання збуту; організація підготовки торгового персоналу та управління діяльністю торгових представництв; організація взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту. Опції збутового контролю та регулювання: оцінка результатів збутової діяльності; контроль за виконанням планів збуту; оперативне регулювання збутової діяльності підприємства з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх несприятливих факторів; оцінка і стимулювання діяльності збутового апарату; стратегічний, бухгалтерський та оперативний облік збутової діяльності.

Всі збутові функції підприємства важко перерахувати. Крім того, необхідно враховувати особливості їх реалізації кожним товаровиробником, що багато в чому визначається номенклатурою і масштабами виробництва; кількістю та географією споживачів; чисельністю та інтенсивністю каналів розподілу; характером і формою організації каналів руху товарів; іміджем товаровиробника і його торгової мережі і т. д.

47

Організаційна структура відділу збуту

Організаційна структура відділу збуту підприємства залежить від обсягів збутової діяльності, виду, характеру продукції, що відвантажується та інших особливостей. Найбільш поширена функціональна форма структурної побудови відділів збуту. Якщо підприємство виробляє широкий асортимент продукції, то відділ збуту доповнюється групами з контролю за виконанням договорів поставок окремих її видів. При невеликому обсязі збутової діяльності замість відділу збуту на підприємстві може функціонувати фінансово-збутової відділ. Такі відділи широко застосовуються на підприємствах з ремонту автомобільного транспорту, будівельних машин, залізничного рухомого складу та ін На невеликих підприємствах, де обсяги діяльності з матеріально-технічного постачання і збуту невеликі, застосовуються, як правило, єдині постачальницько-збутові відділи (рис. 27).



Така структура відділу має місце на підприємствах пошукового напряму з індивідуальним типом виробництва - експериментальних заводах, досвідчених виробництвах та ін

48

Оперативна діяльність по збуту продукції

Ця робота за змістом поділяється на дві частини: оперативне планування і безпосередньо оперативна робота.

Зміст першої частини зводиться до уточнення і деталізації раніше розроблених планів поставок, розробці календарних завдань з постачання, планування відвантаження, погодженням з одержувачем конкретних термінів відвантаження продукції і на цій основі складання календарних графіків поставки. Безпосередньо оперативна робота за змістом ширше, ніж перша частина оперативно-збутової роботи, і охоплює контроль за ходом надходження продукції з виробництва, її приймання, підготовку до відправлення і відправлення споживачам. Сюди входить також уточнення деяких умов відпустки або відвантаження продукції (самовивіз або централізована доставка по системі франко-склад споживача), постійний зв'язок зі споживачами, контроль за ходом постачань, подання своєчасної звітності про хід виконання договорів поставок. Облік готової продукції та звітність щодо постачання охоплюють всі стадії руху готової продукції: вихід її з виробництва, знаходження на складі готової продукції і відправлення споживачеві.

Схожі:

Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча iconПлан Вступ; Розділ I: Теоретичні основи формування фінансових ресурсів...
Проблеми, що потребують вирішення при формуванні та ефективному використанні фінансових ресурсів
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча icon"Кредитні системи (укр.)"
Банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами, здебільшого за рахунок власних коштів та...
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча iconМетодика стратегічної оцінки підприємтсва Стратегічний аналіз життєвого...
У конкурентному середовищі неможливо обійтися без наукових методів аналізу стратегічної позиції І перспектив розвитку, оскільки зростання...
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча iconІ. Організація класу. Фенологічні спостереження
...
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча icon16. Планування вкладень на підприємстві
Робота підприємства по формуванню І реалізації інвестиційних ресурсів називається інвестиційною діяльністю. Величина інвестицій визначається...
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча icon1. Фінансова звітність, як основне джерело прийняття управлінських рішень
В даний час, як правило, для визначення ефективності залучення ресурсів підприємством використовуються методи фінансового планування...
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча iconЗаконукра ї н и
У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха....
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча iconПрограма семінару за Курсом 8 “Залучення приватного сектора в діяльність...
Презентація Обґрунтування залучення приватного сектора у сферу комунальних послуг. Критерії доцільності для комунальних (державних)...
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча iconАфоризми василясухомлинськог о
Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо. 
Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнююча iconПотенціал підприємства характеризується такою кількістю основних рис
Наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка