Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х




НазваУкладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х
Сторінка1/8
Дата конвертації06.03.2013
Розмір1.12 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
С.Х. Авраменко, В.М.Гуляєв, О.Д. Горбунов

АТЛАС СХЕМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ


з дисципліни “ ОСНОВИ МАЛОВІДХОДНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
для студентів спеціальності 8.090510 -«Теплоенергетика»

денної та заочної форм навчання


ЗАТВЕРДЖЕНО


редакційно – видавничою секцією

науково-методичної ради ДДТУ

„ ” 2007 р., протокол №__
Дніпродзержинськ

2007
АТЛАС СХЕМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ з дисципліни «Основи маловідходних технологій» для cтyдeнтiв cпeцiaльнocтi 8.090510 -«Теплоенергетика» денної та заочної форм навчання / Укл..Авраменко С.Х., Гуляєв В.М., О.Д. Горбунов. – Дніпродзержинськ : ДДТУ, 2007.- 82 с.

^

Укладачі: канд. техн. наук, доцент Авраменко С.Х.,


канд. техн. наук , доцент Гуляєв В.М.,

докт. техн. наук, професор О.Д. Горбунов
Рецензент: А.Ф. Рижов, канд. техн. наук, доцент
Відповідальний за випуск: завід. каф. ПТ,

докт. техн. наук, професор М.І. Яловий

Затверджено на засіданні кафедри ПТ

/ протокол №_2_від 10.06.2007 р. /
Наводяться принципові схеми та коротка характеристика технологій переробки і утилізації деяких промислових та побутових відходів.

РОЗДІЛ 1
Переробка відходів виробництва фосфорних добрив
Основна кількість фосфатних руд, що добуваються, служить для виробництва фосфорвміщуючих мінеральних добрив. Найбільш важливі апатитові і фосфоритні руди, що містять мінерали апатитової групи з загальною формулою 3М3(РO4)2 • СаХ2 (де М - іони кальцію, натрію, стронцію й інших елементів, а X - іони фтору, хлору і група OН -). Крім апатиту, фосфатні руди містять мінерали-домішки.

У залежності від складу руд і ряду інших факторів застосовують різні методи хімічної переробки природних фосфатів, причому руду в більшості випадків попередньо розмелюють і піддають збагаченню різними засобами. Процеси збагачення руд супроводжуються утворенням великих кількостей твердих відходів у вигляді хвостів і пилу, який відноситься з повітрям аспірационних систем і з газами сушильних установок.

Концентрати фосфатної сировини переробляють хімічним шляхом двома групами методів. До першої групи відноситься пряма кислотна чи термічна переробка сировини з безпосереднім одержанням готових продуктів: суперфосфатів,обезфторенних фосфатів і ін. Друга група - це розкладання фосфатів з одержанням термічної і екстракційної фосфорних кислот, що служать для виробництва різних продуктів, у тому числі і мінеральних добрив.

Наприклад, при прямій середньокислій обробці фосфатів одержують простий суперфосфат, що є низькоконцентрованним фосфорним добривом, у якому вміст Р205 звичайно не перевищує 20%. Тому цілком зрозуміло прагнення частково чи цілком замінити сірчану кислоту на фосфорну. Останню в промисловості одержують з фосфатів двома методами: сірчанокислим (екстракційним чи мокрим) і електротермічним.

^

1.1 Відходи виробництва екстракційної фосфорної кислоти



Як твердий відхід віробництва фосфорної кислоти сірчанокислим засобом утворюється фосфогіпс – сульфат кальцію з домішками фосфатів. На 1 т P205 у фосфорній кислоті в залежності від сировини, що використовується, одержують від 3,6 до 6,2 т фосфогіпса в перерахуванні на суху речовину (7,5-8,4 т у перерахуванні на двогідрат). У залежності від умов одержання фосфорної кислоти в осаді утворюється двогідрат CaSO4 • 2Н20, напівгідрат CaSO4 • 0,5Н20 чи безводний сульфат кальцію, що й обумовлює відповідні назви продуктів – фосфогіпс, фосфополугідрат і фосфат-гідрит. Ці відходи являють собою сірий дрібнокристалічний комковатий порошок з вологістю до 25-40% (у залежності від умов одержання фосфорної кислоти). У перерахуванні на суху речовину вони містять до 94% СaSO4. Основними домішками в них є фосфати, що не відреагували, полуторні оксиди, сполуки фтору і стронцію, невідмита фосфорна кислота, органічні речовини. У них присутні сполуки марганцю, молібдену, кобальту, цинку, міді, рідкоземельних і деяких інших елементів.

Основну масу фосфогіпсу, що утворюється, в даний час скидають у відвали. Транспортування фосфогіпсу у відвали і його збереження зв'язані з великими капітальними й експлуатаційними витратами, що досягають 40% вартості спорудження й експлуатації основного виробництва, і ускладнює роботу заводів. В даний час у відвалах підприємств колишнього СРСР знаходиться близько 275 млн.т фосфогіпсу і його кількість продовжує збільшуватися щорічно приблизно на 10 млн.т (у перерахуванні на двогідрат). У цьому зв'язку вже давно виникла і продовжує збільшуватися необхідність використання цього відходу в народному господарстві. Нижче розглянуті впроваджені методи і перспективні шляхи використання фосфогіпсу.

По агрохімічній значимості для рослин сірці відводять четверте місце серед живильних елементів. У цьому зв'язку фосфогіпс , що містить до 22,1% сірки і до 0,5% невідмитої фосфорної кислоти, може бути використаний як утримуюче сірку і фосфор мінеральне добриво. Однак, використання такого низькоконцентрованого добрива економічно виправдано тільки на порівняно невеликих відстанях від заводів, що не перевищують 500 км.

Утилізація фосфогіпсу можлива в цементній промисловості (як мінералізатор при випалі і добавки до цементного клінкера), для хімічної меліорації солонцевих ґрунтів, для одержання сульфату амонію, цементу і сірчаною кислоти, елементної сірки і цементу (чи вапна), вапна і сірчаної кислоти, гіпсових в'яжучих матеріалів і виробів з них та по ряду інших напрямків.

Для використання в цементному виробництві фосфогіпс гранулюють і підсушують у барабанних сушарках до вмісту гігроскопічної вологи близько 5%. Застосування фосфогіпсу в цьому виробництві зменшує витрату палива, підвищує продуктивність печей і якість цементного клінкера, подовжує термін служби футеровки печей. Разом з тим, широкомасштабне споживання фосфогіпсу в цементній промисловості стримується значним вмістом таких регламентованих для сировинних матеріалів домішок, як водорозчинний Р205 і сполуки фтору. З метою кондиціонування фосфогіпса в цьому зв'язку розроблені різні прийоми його обробки (перед дегідратацією і гранулюванням) водою, кислотами, лугами, частково реалізовані у виробничій практиці як у нашій країні, так і за рубежем. Утилізація фосфогіпсу як мінералізатора при випалі сировинних сумішей на цементний клінкер забезпечує економічний ефект у порівнянні з використанням природного гіпсового каменю в розмірі 1,95 руб/т (ціни на 1990). Добавка фосфогіпсу до цементного клінкера для регулювання термінів схоплювання цементу дає ефект, що складає 1,22 руб/т.






Рисунок 1.1 – Схеми утилізації відходів виробництва екстракційної фосфорної кислоти:

а – при переробці фосфоангідрита у сірчану кислоту та цемент: 1- сушила; 2 – сілоси; 3 – млин; 4 – електрофільтри; 5 – циклон; 6 – обертова піч; 7 – змішувач; 8 – холодильник; 9 – сушильна башня; 10 – конвертор; 11 – абсорбер; б – при переробці фосфогіпсу у сульфат амонія: 1 – реактор для приготування (NH4)2CO3; 2 – млин; 3 – реактор подвійної заміни; 4 – барабанний фільтр; 5 – реактор-нейтралізатор; 6 – багатокорпусний випарювальний апарат; в – при переробці фосфогіпсу у сульфід кальція: 1 – реактор І; 2 – циклон; 3 – реактор ІІ.

Процес переробки фосфоангідрита чи природного гіпсу з одержанням сірчаної кислоти і цементу здійснений у промисловому масштабі в ряді країн (Австрія, Німетчина, Польша), значна увага його освоєнню приділяється й у нашій країні. Для одержання цементного клінкера і двооксиду сірки готують шихту, що містить фосфоангідрит, кокс, пісок і глину.

Розроблені схеми розрізняються, в основному, засобом готування шихти і деяких елементів апаратурного оформлення. Розрізняють три засоби готування шихти: сухий, мокрий і комбінований. При сухому засобі цей процес зводиться до простого змішування компонентів, при мокрому процес ведуть у присутності води. Комбінований спосіб передбачає мокре готування шихти, а для одержання двооксиду сірки і цементного клінкера використовують дегідратирований шлам. У цьому випадку шихта має більш однорідний склад, що поліпшує її наступну переробку. Крім того, поліпшуються санітарні умови виробництва.

Технологічний процес (рис.1.1, а) включає стадії сушіння гіпсу, розмолу добавок і підготовки сировини для випалу (сухий спосіб). У процесі випалу шихти при температурі до 1400-1450°С йде відновлення сульфату кальцію коксом і утворення клінкера. Присутні в шихті пісок і глина сприяють інтенсифікації конверсії сульфату кальцію, що протікає при випалі. Як паливо для випалювальної печі використовують мазут, газ чи розпилене вугілля. Клінкер, що виходить , розмелюють.

Гарячий газ, що містить двооксид сірки, очищають у циклонах і електрофільтрах і подають на сірчанокислу установку. На одержання 1 т 98%-ної сірчаної кислоти (для типової установки продуктивністю 1000 т/добу) витрачається 1,6 т фосфоангідриту, 0,14 т глини, 0,08 т піску, 0,11 т коксу, 85 м3 води, 160 кВт • год. електроенергії і 6,3ГДж (1,5 • 106 ккал.) палива. Реакція розкладання CaS04 у присутності відбудовника протікає в дві стадії. На першій стадії утворюються сульфід кальцію і двооксид вуглецю (частково і CO):

CaSO4+2C  CaS + 2CO2

Друга стадія може бути представлена двома рівнобіжними процесами:

CaS+3CaS04  4СаО+4SO2, CaS+2S02  CaSO4+S2.

При 900°С швидкості цих процесів близькі, а при більш високій температурі переважає перший з них. Процес супроводжується побічними реакціями і прямим термічним розкладанням фосфоангідрита.

Процес дуже чуттєвий до кисню: при високому його вмісті в газі вигорає сірка, а утворення сульфату кальцію приводить до формування в печі важковидаляємих наростів, кілець, зварів и настилів. Тому випал ведуть при вмісті в газовій фазі 0,5-0,6% кисню. При 1200°С в присутності 20-30% -го надлишку відбудовника одержують газ концентрацією 10-13% S02. Залишковий вміст сірки у твердій фазі складає 0,2-0.5%.

Установлено, що присутність у сульфаті кальцію фосфатів (до 15%

Р2О5) не впливає на процес його дисоціації, але погіршує утворення і кристалізацію силікатів кальцію в цементному клінкері. Фтор, що переходить у процесі випалу фосфогіпсу в газову фазу, отруює каталізатор процесу конверсії S02 у SO3. Тому, хоча одночасна присутність фосфатів і фтору сприяє стабілізації фази трикальцієвого силікату 3СаО • SiO2, що є основним компонентом цементного клінкера, концентрація фтору і Р205 у фосфогіпсі повинна обмежуватися відповідно 0,15 і 0,5%.

Техніко-економічні розрахунки показують, що собівартість сірчаної кислоти з фосфогіпсу в 1,4 рази вище, ніж із флотаційного колчедану, але може бути знижена при збільшенні масштабів виробництва і його інтенсифікації.

На ряді закордонних підприємств налагоджене виробництво сульфату амонію з фосфогіпсу. Процес заснований на взаємодії фосфогіпсу і карбонату амонію при атмосферному чи підвищеному тиску. Існують два засоби: рідиний і газовий.

На рис 1.1б приведена принципова схема рідинного засобу. Розчин (NH4)2C03 проходить серію реакторів, де взаємодіє з розмеленим фосфогіпсом. Менш розчинений СаС03, що утворюється в результаті реакції, випадає в осад. Його фільтруванням відокремлюють від 35-40% -го розчину (NH4)2S04, що нейтралізують сірчаною кислотою (для видалення надлишку NH3) і концентрують у багатокорпусній випарній установці. Отриманні випарюванням кристали (NH4)2S04 після центрифугування висушують. Для одержання 1 т сульфату амонію витрачається 1340 кг гіпсу, 340 кг CO2, 60 кг H2SO4, і 260 кг NH3. Процес економічно доцільний за умови, що добова продуктивність установки складає не менш 300 т сульфату амонію.

Використання аміаку для виробництва сульфату амонію, який одержується в значних кількостях як побічний продукт у таких крупнотоннажних виробництвах як коксохімічне, менш економічно, чим для виробництва більш концентрованих і агрохімічно коштовних азотних добрив. Однак, проблема використання процесу конверсії фосфогіпсу в сульфат амонію може бути дуже актуальною у зв'язку з розвитком азотно-сірчанокислотних схем переробки природних фосфатів для одержання складних добрив. Заміна частини сірчаної кислоти на сульфат амонію в цих процесах дає значну економію і тим самим збільшує ефективність виробництва складних добрив.

При одержанні з фосфогіпсу 1 т сульфату амонію виділяється 760 кг високоякісної крейди, що може бути використано у виробництві будівельних матеріалів, для вапнування ґрунтів і ряду інших цілей.

Переробка фосфогіпсу в сульфат амонію може бути організована й у більш складному варіанті, що передбачає прокалку крейди з наступним розчиненням СаО, що утворюється, шляхом його обробки розчинами амонійних солей (наприклад, NH4C1), і одночасним одержанням концентрату нерозчинних у них рідкоземельних елементів. При цьому насичений аміаком розчин СаС12 карбонізують газами печей прокалки з метою регенерації NH4C1, а осад СаСО3, що повторно утворюється, знову прожарюють з одержанням очищенного СаО, направляючи гази прокалки на стадію карбонізації.

Велика увага приділяється процесам переробки фосфогіпсу в елементну сірку і вапно, у сірчану кислоту і вапно. Для цього сульфат кальцію піддають відновлюванню коксом або продуктами конверсії природного газу.

По одній зі схем (рис. 1.1 в) вологий фосфогіпс зневоднюють у реакторі 1, необхідну температуру в якому підтримують спалюванням вуглеводнів, що містяться в газах, які надходять з реактора 2. Останній служить для конвертування в зваженому шарі безводногго CaS04 у CaS під дією агентів, що відновлюють, які виходять у результаті неповного згоряння палива при температурі близько 850°С.

Далі CaS обробляють у виді водяної суспензії газоподібним CО2 з метою одержання H2S:

CaS+Н20+C02  H2S+СаСО3

H2S, що виділяється, може бути цілком спалений до SO2 з наступним одержанням сірчаної кислоти чи частково окислений для одержання елементної сірки по методу Клауса. Такий спосіб переробки фосфогіпсу становить інтерес для виробничих об'єднань, що включають виробництво аміаку методом конверсії природного газу, при якому утворюються значні кількості СО2.

Визнечений практичний інтерес представляє бактеріальне вищелачування сірки з фосфогіпсу за допомогою сульфатредуцюючих і інших бактерій.

Щорічно у світі скидається у відвал близько 80-100 млн. т фосфогіпсу, на що витрачається приблизно стільки ж засобів, скільки на видобуток природного гіпсового каменю в такій же кількості. Тому дуже важливою є проблема одержання високоміцних гіпсових в'яжучих матеріалів і будівельного гіпсу на базі фосфогіпсу. У ряді закордонних країн (Японія, Франція, Бельгія й ін.) фосфогіпс досить широко використовують для цих цілей (обсяг його світового споживання в цьому напрямку складає близько 2,5% від виробництва ).

У СРСР у дослідно-промислових умовах був освоєний засіб одержання високоміцного в'яжучого (а-модифікації напівгідрату сульфату кальцію), при якому фосфогіпс обробляють в автоклавах з додаванням поверхнево-активних речовин і деяких водорозчинних неорганічних сполук як регуляторів кристалізації CaS04 • 0,5H2O при умовах, що забезпечують перехід двогідрита, отриманного при переробці апатитового концентрату, у напівгідрат. Суспензію, що утворюється, фільтрують, твердий осад висушують, великі фракції піддають розмелу. Продукт, що виходить, використовують для виробництва будівельних виробів. На базі фосфогіпсових відходів на Воскресенському виробничому об’єднанні «Міндобрива» протягом ряду років діє цех високоміцного гіпсового в’яжучого потужністю 360 тис.т/рік, продукцією якого є різноманітний асортимент виробів будівельного призначення.

Аналогічна переробка фосфогіпсу, який одержується з фосфоритів Каратау, не вимагає використання спеціальних регуляторів кристалізації CaSO4  0,5Н2O через присутність у ньому домішок, які забезпечують таку ж дію. На рис.1.2 представлена принципова схема установки виробництва -полугідрата сульфату кальцію з цього фосфогіпсу. Можливим технологічним варіантом утилізації фосфогіпсу за даною схемою є його гідротермальна обробка у виді пульпи (Ж:Т=1) в автоклаві протягом 20-40 хв при температурі 140-170°С з наступним відфіфльтровуванням кристалів напівгідрату, що утворюються, і їхнім сушінням димовими газами з одержанням готового продукту.

Можливе використання фосфогіпсу й у ряді інших процесів, наприклад, процес одержання з фосфогіпсу низькотемпературного цементу без розкладання фосфогіпсу, а також процес одержання сірчаної кислоти і цементу з неповним розкладанням фосфогіпсу. Основною перевагою цих засобів є та обставина, що присутній у фосфогіпсі Р205 не впливає на хід мінералоутворення і не знижує активності одержуваних сульфомінеральних цементів.

Одним з можливих, як уже відзначалося, і важливих напрямків утилізації фосфогіпсу є його використання для хімічної меліорації солонцевих ґрунтів, причому особливо на содових солонцях, де його меліоративний ефект є найкращим Асиміляція фосфогіпсу солонцевими ґрунтами приводить до утворення сульфату натрію, що вимивається легко з них. Доза внесення фосфогіпса складає 6-7 т/га. Потреба у фосфогіпсі для цієї мети складає більш 2,2 млн.т, однак широке його використання стримується необхідністю будівництва установок підсушки і грануляції, тому що великий вміст вологи у фосфогіпсі ускладнює роботу механізмів для його внесення в ґрунт. Споживання фосфогіпса в 80-і роки в сільському господарстві СРСР складало щорічно близько 1,4 млн.т. Економічні розрахунки показують, що кожен карбованець, витрачений на меліорацію солонців, окупається двома-трьома карбованцями в залежності від зони зволоження, властивостей солонців і прийомів меліорації, які використовуються.



Рисунок 1.2 – Схема дослідно-експериментальної установки переробки гіпсових відходів:

1 – змішувач; 2 – ємність - наповнювач; 3 – витратна ємність; 4 – автоклав; 5 – збірник фільтрату; 6 – теплообмінник; 7 – стрічковий вакум-фільтр; 8 – топка; 9 – сушильний барабан; 10 – бункер; 11 – циклон.
1.2 Відходи виробництва термічної фосфорної кислоти

Термічне відновлення трикальційфосфату проводять за допомогою вуглецю (коксу) в електропечах (рис.1.3) із введенням у шихту кремнезему як флюс:

Са3(Р04)2+5С+2SiO2  Р2+5СО+Са3Si2O7

Процес супроводжується побічними реакціями, найважливішими з яких є наступні:

Са3(РО4)2+8С  Са3Р2+8СО;

Са3Р2+6С  3СаС22;

2CaF2+SiO2  2CaO+SiF4;

Fe203+3C  2Fe+3CO;

4Fe+Р2  2Fe 2P.

Термічну фосфорну кислоту можна одержувати двома засобами: одно- і двоступінчастим. При одноступінчастному (беззупинному) засобі печні гази спалюють, потім прохолоджують, гідратирують і пропускають через електрофільтри для уловлювання туману фосфорної кислоти, що утворилася. Більш досконалим є діючий у даний час двоступінчастий спосіб, по якому фосфор спочатку конденсують з газів, а потім спалюють з наступною гідратацією утвореного Р205 до фосфорної кислоти.

На 1 т одержуємого фосфору в електропечі утворюється до 4000 м3 газу з високим вмістом оксиду вуглецю, 0,1 – 0,5 т ферофосфора, 0,05 – 0,35 т пилу і 7,5 – 11 т силікатного шлаку, а також близько 50 кг фосфорвміщуючих шламів.

Рисунок 1.3 – Схема виробництва фосфора:

1 – бункери сировини; 2 – змішувач; 3 – коловий живник; 4 – бункер шихти; 5 – електропіч; 6 – ковш для шлаку; 7 – ковш для ферофосфору; 8 – електорфільтр; 9 – конденсатор; 10 – збирач рідинного фосфору; 11 – відстійник.
1.3 Утилізація шламу, ферофосфору, пилу і газів
Рідкий фосфор, що утворюється в конденсаторах, збирається під шаром води в збірниках, відкіля сифонуєтся у відстійники. Тут фосфор разшаровуєтся з утворенням шламу (фосфор, пил, діоксид кремнію, сажа), з якого одержують фосфорну кислоту.

Фосфіди заліза (Fe2P, Fe3P), що утворюються при відновленні Са3(Р04)2 і Fe2О3 , періодично зливають з печі. При застиганні їхнього розплаву утворюється чавуноподібна маса – феррофосфор, вихід якого залежить від вмісту у вихідній руді оксидів заліза. Його використовують в основному в металургії як присадку в ливарному виробництві або як розкислювач, а також як захисний матеріал від радіоактивного випромінювання.

Пил, що збирається в електрофільтрах при очищенні пічних газів, може бути використано як мінеральне добриво, тому що він містить до 22% Р2О5, і К2О (іноді до 15%), які засвоюються.

Газ, що залишає конденсатори, містить до 85% (об.) оксиду вуглецю, 0,05% фосфору, 0,2-0,4% РН3, 0,5-1% H2S і інші домішки. Його звичайно використовують як паливо, але доцільніше після очищення від домішок (РН3, H2S, P і ін.) використовувати у хімічних синтезах.

  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconДержавні будівельні норми україни захист від пожежі пожежна безпека...
Укрндіпб) мвс україни (канд техн наук Откідач М. Я., Нехаєв В. В. – керівник розробки, Сокол В. Г. – відповідальний виконавець розробки,...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconМетод випробування
О. Харченко, канд техн наук (керівник розробки); С. В. Новак, канд техн наук
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х icon1 Українській науково-дослідний інститут екологічних проблем м. Харків, Україна
В. С. Кресін1, канд тех наук, зав лабораторії, В. О. Бараннік2, канд фіз мат наук, доцент
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconП. д рагоманова програми з позашкільної освіти Дослідницько-експериментальний...
Л. Л. Барановська, О. В. Биковська, д-р пед наук, О. І. Борзенко, д-р філ наук, професор, Л. В. Бутрин, Л. А. Кузьменко, Т. П. Левчук,...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconМетодичні вказівки
Укладачі: доцент Сусло С. Т., доцент Гусєв Г. Ф., доцент Чуваєв П.І., доцент Харамда Г. М., ст викладач Хорькова Г. В
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconРозробник
А. А. Самойленко, к т н., доц. Кнтеу н. В. Омельченко, канд техн наук, проф. Пуску І. В. Ємченко, д т н., доц. Лка
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconАнамнез життя та хвороби у матерів з рекурентним депресивним розладом,...
А. М. Бачериков, д-р мед наук, керівник відділу невідкладної психіатрії та наркології, Матузок Е. Г., канд мед наук, ст наук співробітн.,...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconАнотація
...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х icon1. Класифікація звітності та вимоги щодо її підготовці
Відповідальний за випуск: І. Д. Лазаришина, канд екон наук, доцент, завідувач кафедри обліку І аудиту
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconЄвропейська комісія
«Етика та естетика» розроблений І складений керівником Регіонального центру вищої освіти інвалідів, канд медичних наук, доцентом...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка