Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х




НазваУкладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х
Сторінка2/8
Дата конвертації06.03.2013
Розмір1.12 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Географія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8
^

1.4 Утилізація шлаків



Електротермічна сублімація фосфору супроводжується утворенням великих кількостей вогненно-рідких шлакових розплавів, що містять у середньому 38-43% SiО2, 2-5% А1203; 44-48% СаО, 0,5-3% Р205, 0,5-1% MgО, 0,5-1% Fe2O3 і інші компоненти. Наприклад, на Чимкентському виробничому об’єднанні «Фосфор» їх утворюється близько 2 млн. т/рік. Рішення проблеми раціональної утилізації фосфорних шлаків є задачею великої державної важливості. Однак воно ускладнюється особливостями хімічного складу таких шлаків. Присутність у них фтору (приблизно до 3,6% у виді CaF2), фосфору (приблизно до 3,6% у виді Р2О5), сірки не дає можливості безпосередньо застосувати для утилізації цих шлаків ряд методів, що використовуються, зокрема, при переробці доменних шлаків. У цьому зв'язку в нашій країні були проведені дослідження, спрямованні в основному на переробку фосфорних шлаків у будівельні матеріали і вироби з них: розроблені процеси одержання гранульованих шлаків, шлакового щебеню, шлакової пемзи, мінеральної вати, литих і інших будівельних виробів і матеріалів. Використання електротермо-фосфорних шлаків у СРСР із цими цілями перевищувало 2 млн. т/рік.

З огляду на необхідність утилізації фтору, що у пічному процесі в основному переходить у шлак, і застосування гранульованого шлаку, у ряді випадків доцільно проводити гідротермічну обробку розплавлених шлаків безпосередньо після їхнього одержання. Хімічні реакції, що протікають при взаємодії розплавлених шлаків з водою чи водяною парою, схематично можуть бути представлені наступними рівняннями:

CaF2 + H2O+Si2O  2HF+СаО · SiО2,

Са3Р2+3H2О + 3SiО2  2PH3 +2CaO · SiO2

CaS + H2O + SiO2  H2S + CaO · SiО2

Крім того, у таких процесах фосфор, що міститься в шлаку, утворює з киснем повітря Р2О5, додаткові кількості якого виходять, можливо, ще і при окислюванні РН3.

Перераховані процеси протікають, наприклад, при переробці розплавленого фосфорного шлаку в шлакову пемзу з застосуванням струминних повітрянодуттєвих апаратів. Для проведення даного процесу не потрібна розробка нової апаратури, тому що для цієї мети можна використовувати устаткування, перевірене при переробці доменних шлаків.

Спучування розплавлених фосфорних шлаків для виробництва шлакової пемзи повітряннодуттєвим засобом може бути організоване на установках, виконаних у різних варіантах. Схема однієї з таких установок показана на рис.1.4 а.



Рисунок 1.4 – Схеми виробництва шлакової пемзи:

а – вододуттєвим засобом: 1 – шлаковий желоб електропечі; 2 – струйний вододуттєвий аппарат; 3 – екран; 4 – газовивідні труби; 5 – газозабірна камера; 6 – пластинчатий конвейєр; 7 – валкова дробарка; 8 – нахильна галерея; 9 – розгрузочна камера; 10 – воздуховод; 11 – чашечний охолоджувач; 12 – транспортер; 13 – бункер-приймач дробільно-сортировочного вузла; б – басейновий засіб: 1 – шлаковий ковш; 2 – шлаковий желоб; 3 – гідрозатвор; 4 – протовкувач; 5 – стаціонарний басейн; 6 – відхільна стінка; 7 – газозбірна камера; 8 – відводна труба; 9 – приямок для шлакової пемзи; 10 – грейферний захват; 11 – бункер - приймач дробільно-сортировочного вузла.
Розплавлений шлак дроблять струменем води під тиском у повітрянодуттєвому апараті і додатково руйнують при ударі об екран, після чого він попадає на настил пластинчастого конвейєра, де спучується в результаті виділення газів і прохолоджується.. Застиглі гарячі шматки шлаку конвейєром подають у дробарку, де їх подрібнюють приблизно до розміру 100 мм. Після цього шлак прохолоджують у чашковому охолоджувачі і транспортером передають на наступну переробку. Гази, що виділяються при спучуванні шлаку, відводять з газозбірної камери і галереї через газовідвідні труби.

Найбільш легку шлакову пемзу одержують при переробці розплавлених шлаків басейновим засобом. Однак, складність герметизації перекидних басейнів існуючих типів і відводу газів і пару, що виділяються в них, змушує відмовитися від їхнього застосування для переробки фосфорних шлаків. Для цієї мети вимагаються басейни інших типів. Так, на рис. 1.4 б представлена схема одержання шлакової пемзи з застосуванням стаціонарного басейну з штовхаючим розвантажувачем.

Виробництво шлакової пемзи басейновим засобом є високоефективним процесом переробки фосфорних шлаків. Економічна ефективність використання 1 т шлаків у виді шлакової пемзи в порівнянні з керамзитом складала в цінах 1990р. 10 руб. Вододуттєвий спосіб ще ефективніше.

Гранульовані фосфорні шлаки можна використовувати як активну мінеральну добавку до цементної шихти (до 15%). Їх застосування в цементній промисловості дозволяє знизити витрату палива на 6-7%. Шлакопортландцемент на основі фосфорних шлаків інтенсивніше здобуває у виробах міцність, що перевищує міцність звичайних цементів. Економічна ефективність заміни виробництва 1 т цементного клінкера виробництвом 1 т гранульованого шлаку орієнтовно складала в названих цінах у СРСР 7,65 руб. Економічно доцільним є і виробництва з фосфорних шлаків жужільного щєбеню, мінеральної вати, шлакосіталових і інших виробів.

Використання фосфорних шлаків, таким чином, дозволяє підвищити рентабельність основного виробництва й одержати додаткову продукцію без витрати дорогої і дефіцитної сировини. При повній утилізації одержуваних у СРСР фосфорних шлаків народному господарству могла бути забезпечена щорічна економія в розмірі не менше 2 млн. руб.

Можливі шляхи утилізації фосфорних шлаків не обмежуються перерахованими напрямками. У США, наприклад, фосфорні шлаки використовують для вапнування ґрунтів. У зв'язку з важливістю витягу рідкоземельних елементів при переробці фосфатної сировини в останні роки значна увага приділяється питанням хімічної переробки фосфорних шлаків з одержанням ряду коштовних продуктів і концентратів рідкоземельних елементів.

При вищелачуванні шлаків електротермічного виробництва фосфору з апатитової сировини азотною кислотою, наприклад, може бути отриманий дисперсний двооксид кремнію і розчин нітрату кальцію, що переробляється у вапняно-аміачну селітру, яка використовується як добриво, з одночасним одержанням сполук рідкоземельних елементів їх екстракцією трибутилфосфатом і реекстракцією водою з наступним осадженням аміаком у виді гідроксидів Обробка таких шлаків соляною кислотою забезпечує можливість одержання концентрату рідкоземельних елементів поряд з виробництвом високочистого двооксиду кремнію і товарного хлориду кальцію. Проведені економічні розрахунки вказують на можливість істотного збільшення ефективності використання в цих випадках вихідної фосфатної сировини.
1.5 Комплексне використання фосфатної сировини
Вище відзначалося утворення великих мас відходів у процесах збагачення фосфатних руд. Наприклад, на 1 т апатитового концентрату в даний час одержують 0,6-0,7 т нефелінового концентрату Одним з найважливіших шляхів утилізації таких відходів є їхня комплексна переробка відповідно до розробленого в СРСР технології, що забезпечує одержання ряду коштовних і дефіцитних продуктів: соди, поташу, цементу, глинозему.

Відповідно до цієї технології нефеліновий концентрат у порошкоподібному виді засмажують з вапняком чи крейдою:

(Na,K)2О • А12О3 •nSi02 + 2CaCO3  Na2O • K2О • А1203 +

+ n (2CaO • SiO2) + 2CO2

При наступному вищелачуванні спеку водою алюмінати натрію і калію, що утворилися, переходять у розчин. Потім водяну пульпу піддають фільтруванню від нерозчинних силікатів кальцію, що направляють у цементне виробництво, а фільтрат, що містить Na2Si03, – на автоклавне обезкремнювання при тиску 0,6-0,7 МПа:

5Na2Si03+ 3Na2O • Al203

 (3 - 4)Na2O • 3Al2О3+5SiO2 • nН2О + (8-10)NaOH.

Осад, що утворюється, після подальшого відстоювання пульпи в згущувачі у виді шламу повертають на спікання, а прояснений розчин піддають карбонізації газами печей спікання:

Na2O • K2О • А1203 + 2CO2 + 3H20  2А1(OН)3 + Na23+K2CO3

(осад)

Для одержання глинозему осад А1(ОН)3 отфільтровують і піддають кальцинації. У фільтраті (карбонатних щолоках) крім Na2C03 і К2С03 міститься визначена кількість K2SO4 і бікарбонатів натрію і калію, що обумовлено присутністю S02 у газах печей спікання і режимом процесу карбонізації. Для запобігання корозії апаратури кислі солі за допомогою гідроксиду натрію (каустичної соди) переводять у вуглекислі:

NaHCО3+NaOH  Na2C03+H2O; KHC03+KOH  К2С03 + Н2О

Для одержання потрібної кількості лугів частину карбонатних щолоків піддають каустифікації:

(Na, К)2СО3 + Са (ОН)2  2 (Na, К) ОН + СаСО3.

Відфільтрований і промитий шлам, отриманний при каустифікації, направляють на спікання. Солі, що містяться в карбонатних щолоках, виділяють потім методом політермічного поділу, застосованим на їх різній розчинності при різних температурах (рис.1.5).



Рисунок 1.5 – Схема переробки карбонатного щолока з нефеліну


Карбонатний щолок, нейтралізованний лугом (для перекладу кислих солей у нейтральні), після карбонізації для звільнення від залишків А1203 і виділення висадженого А1(ОН)3 подають на I стадію розпарювання, де з нього виділяється 25-30% соди. Після відділення кристалів соди маточник № 1 змішують з матичником №2, котрий добувають на II стадії упарювання, який потім охолоджують до 35° С. В процессі охолодження в осадок випадає К2SO4, який потім відокремлюють від розчину, що надходить на II стадію розпарювання, у результаті якої виділяють інші 70-75% соди, що малася в карбонатному щолокі. Виділені на обох стадіях розпарювання осади соди змішують і зневоднюють.

Частина маточника № 2, який не пiшов на змішування з маточником № 1, подають на III стадію випарювання, у результаті якої кристалізується суміш подвійної солі К2С03•Na2C03, Na2C03 і K2SO4 . Осад відокремлюють від суспензії і передають на розчинення в нейтралізованому карбонатному щолокі, а рідку фазу прохолоджують для виділення К2С03•1,5Н20, що потім відфільтровують і висушують. Маточник № 3 повертають на III стадію розпарювання і частково виводять із системи у виді поташного розчину (≈50% К2С03).

Експлуатаційні витрати на одержання перерахованих продуктів за описаною технологією на 10-15 % менше витрат при їхньому роздільному виробництві. Крім того, за певних умов може бути виключене скидання виробничих стічних вод.

Значний інтерес представляє розробка процесів спільної переробки нефелину і фосфогіпсу. У цьому випадку поряд з одержанням глинозему, цементу, соди і поташу може бути виділений SO2 з подальшим використанням його для одержання сірчаної кислоти чи сірки.

Поряд з цим можуть бути отримані цемент і сульфати калію і натрію. Таким чином, заміна вапняку на фосфогіпс у процесі комплексної переробки нефелину може дозволити не тільки комплексно використовувати апатитову сировину, але і сприяти утилізації твердих відходів виробництва екстракційної фосфорної кислоти.
РОЗДІЛ 2
^ Переробка відходів виробництва калійних добрив
Більш 90% калійних солей, що добуваються з надр і вироблюються заводськими методами, використовують як мінеральні добрива. Основним калійним добривом є хлорид калію.

Найважливішим калійним мінералом є сильвініт – суміш сильвіна KCl і галіта NaCl, що містить як домішки нерозчинні речовини. Нерозчинні чи важкорозчинні у воді мінерали в даний час не використовують для виробництва калійних добрив, однак їх переробка у глинозем (наприклад, нефеліна) супроводжується одержанням калійних солей як побічних продуктів.

При переробці і збагаченні сировини в калійній промисловості щорічно утворюються мільйони тонн твердих галітових відходів і сотні тисяч тонн глинясто-сольових шламів. Так, на виробничому об'єднанні «Білоруськалій» утворюється близько 25 млн. т/рік галітових відходів. На 1 т КС1 одержують 0,6 м3 глинясто-сольових шламів зі вмістом твердої фази 0,32 т. Поряд з порожньою породою солевідвали калійних підприємств займають площу до 250га. Крім того, близько 200 га відводиться під шламосховища.

Калійні руди переробляють різними методами, з яких найважливішими є методи роздільної кристалізації з розчинів і механічного збагачення породи (в основному флотацією). На 1 т КС1, виробленого із сильвінітових руд, у виді відвала утворюється 3-4 т галітових відходів. Крім основного компонента – NaCl - вони містять КС1, CaSО4, MgCL2, Br, нерозчинні й інші речовини. Відвали переробки сильвінітових руд включають 85-90% NaCl і до 2,5% КС1. Вологість надходжених у відвали галітових відходів складає 10-12%, а у відвалах вона знижується до 5-8%. Хлорид калію одержують у країнах колишнього СРСР головним чином із сильвініту, тому утворюються великі маси галітових відвалів з високим вмістом NaCl, раціональне використання яких є дуже актуальною і поки ще не вирішеною задачею.

За рубежем сольові відходи в невеликому обсязі використовують як вторинну сировину для одержання повареної солі, практикують їхнє скидання в поверхневі водотоки й у море, частину твердих відходів направляють на закладку виробленого простору рудників.

Галітові відходи, що містять до 90% NaCl, можуть бути використані як сировина для содового, хлорного і деяких інших виробництв. Однак це доцільно тільки для підприємств, розташованих поблизу розроблювальних калійних родовищ, тому що перевезення такої дешевої сировини економічно не виправдано. Слід також зазначити, що безпосереднє використання цих відходів у хлорній промисловості ускладнено підвищеним вмістом у них сульфатів, нерозчинних речовин і присутністю КС1. У відходах, що утворюються при флотаційному збагаченні КС1, небажаною домішкою є також аміни, що використовуються в якості флотореагентів. Перераховані обставини і той факт, що основну кількість NaCl для виробництва соди і хлору одержують шляхом підземного вищолачення кам'яної солі, обумовлюють порівняно мале використання відходів переробки сильвініту.

У нашій країні ведуться роботи, спрямовані на виключення збереження сольових відходів на земній поверхні. До них відносяться удосконалення технології гірських робіт, зв'язане зі скороченням виїмки із шахт галіту і порожньої породи (селективний видобуток калійних руд), а також розробка заходів щодо повернення відходів флотації у вироблені простори рудників. На калійних підприємствах освоюються методи комплексного використання калійної сировини – одержання методами галургії і механічної обробки, поряд з калійними добривами, розсолів для содового виробництва, сировини для харчової, кормової і технічної солі, сульфату натрію, сировини для виробництва магнію і деяких інших продуктів. Поряд з цим проводяться промислові випробування підземного скидання розсолів для заводнення нафтових шарів, а також у відпрацьовані газоносні шари і підсолеві обрії в районах калійних підприємств із використанням існуючих шпар.

Склад галітових відходів визначає специфіку їхньої переробки в коштовні для народного господарства продукти.

Так, наприклад, на рис.2.1 представлена принципова технологічна схема процесу одержання кормової повареної солі з галітових відходів флотаційного поділу сильвініту одного з підприємств ПО «Білорускалій». Фракції +5 і -0,1 мм цих відходів характеризуються найбільшим вмістом КСl і нерозчинного залишку. Відділення фракції -0,1 мм забезпечує відповідність частини відходу, що залишається, стандарту на харчову сіль 1 сорту по вмісту кальцію і магнію.

Відповідно до рис. 2.1 процес переробки відходу в кормову сіль включає знешламлення хвостів флотації, вищолачування КСl із знешламленної частини розчином NaCl, сушіння і прогрівання виділеної повареної солі, її збагачення мінеральними добавками і брикетування, освітлення забруднених розчинів з метою повернення їх у процес.

Дуже важливими операціями відповідно до описуваної технології є видалення вологи і залишкових амінів з одержуваного продукту, сушіння і прогрівання отфугованної солі. Повне видалення амінів може бути досягнуто лише при прогріві повареної солі при температурі ≥500° С. З метою зниження температури прогріву можна використовувати добавки невеликих кількостей таких окислювачів, як нітрат амонію і хлорат (гіпохлорит) натрію, при взаємодії з яким домішки амінів розкладаються.

Уведення дворазового до стехіометрії надлишку нітрату амонію забезпечує повне видалення аміну протягом 15-хвилинного прогріву при 300° С, використання хлорату (гіпохлориту) натрію дозволяє знизити рівень температури прогріву до 150-200°С. Використання цих окислювачів не вносить додаткових домішок в одержуваний продукт.

Розрахунковий народногосподарський економічний ефект при виробництві 800 тис. т/рік кормової повареної солі з флотаційних галітових відходів ПО «Білоруськалій» складав у 80-х роках не менше 3 млн. руб. Ще більшим він є при організації виробництва кормової повареної солі на базі галітових відходів галургічного виробництва KCl. Такі відходи не містять у своєму складі домішок флотореагентів (амінів), що забезпечує можливість організації їхньої переробки за більш простою технологією.

На рис. 2.2, наприклад, представлена принципова схема виробництва кормової повареної солі з галітових відходів галургічної фабрики 4-го рудоуправління ВО “Білоруськалій”.


Рисунок 2.1 – Схема виробництва кормової повареної солі з галітових відходів флотаційних фабрик:

1 – барабанний вакуум-фільтр; 2 – горизонтальна мішалка; 3 – зумпф; 4, 13, 17 – насоси; 5, 8, 14, 16 – мішалки; 6, 20 – стрічкові конвейєри; 7 – центрифуга; 9 – гідравлічний класифікатор; 10 – контактний чан; 11 – гідроциклон; 12 – напірний бак; 15 – згущувач; 18 – прес для брикетування; 19, 21 – шнекові змішувачі; 22 – багатокомпонентний дозатор; 23 – сушильний барабан; 24 – барабанний холодильник.
Особливістю цих відходів є зосередження основної кількості КС1 у їх великих (+ 5 мм) класах і рівномірний розподіл інших домішок по всіх класах крупности. Переробка відходів відповідно до рис.2.2 включає класифікацію сировини, фільтрацію класу – 5 мм на стрічковому фільтрі і промивання кека водою, сушіння з одержанням зневодненого продукту, а також збагачення останнього мікроелементами (кобальтом, міддю, залізом, марганцем, цинком, йодом) і брикетування. Така технологія забезпечує виробництво кормової повареної солі, що відповідає існуючим стандартам.






Рисунок 2.2 – Схема виробництва кормової повареної солі з галітових відходів галургічної фабрики
Прикладом використання галітових відходів галургічної переробки сильвініту для одержання технічної повареної солі може служити її виробництво на одному із Солікамських рудоуправлінь. У даному випадку максимальна кількість домішок зосереджена у фракціях відвала, що характеризуються розмірами + 3 і – 0,315 мм.

Одержувані у виробництві КС1 із сильвінітових руд глинясто-сольові шлами, зокрема, що утворюються при їх флотаційній переробці, являють собою тонкодисперсні суспензії нерозчинного залишку в розсолах, солевміст яких складає 200 г/л. Завись шламової пульпи включає алюмосилікати, сульфати і карбонати, а також може містити дрібнокристалічні хлориди калію і натрію. Шламова суспензія має відношення Ж : Т = 1,7 – 2.5. Її рідка частина є маточним розсолом, що містить приблизно 20 – 22%, NaCl, 10 – 11% КС1 і деякі домішки.

Поліпшення техніко-економічних показників калійних підприємств, що переробляють сильвінітові руди, може бути досягнена і при організації переробки глинясто-сольових шламів з одержанням хлориду калію, повареної солі і хлормагнієвого щолоку як товарні продукти.

Розглядаються й інші напрямки, зв'язані з проблемою утилізації глинясто-сольових шламів. Серед них слід зазначити використання цих відходів замість добавки до товарного КС1 незбагаченої руди при виробництві змішаної калійної солі в якості удобрювальних і структуроутворюючих меліорантів торф'яних і піщаних ґрунтів, у виді сировини для виробництва будівельної кераміки й аглопориту, для виробництва бурових розчинів.

Слід зазначити, що поряд із хлоридами калію і натрію в сильвінітових рудах присутній хлорид магнію, а також бром (до 0,03 і 0,08% у рудах Старобинського і Верхньокамського родовищ відповідно). При галургічній переробці сильвініту можлива організація комплексного використання всіх корисних компонентів руди з одержанням КС1, NaCl, Вг2 і MgCl2 у виді 26%-го розчину як товарних продуктів.

Визначені резерви на шляху запобігання збереження твердих відходів калійних підприємств на земній поверхні маються й в організації технології видобутку і збагачення KCI.

Калійні руди добувають, в основному, камерним методом, шляхом суцільної виїмки продуктивних шарів, що обумовлює, зокрема, при розробці руд Старобиньского родовища, вміст KCl у надходженій на переробку руді, який не перевищує 25%. Забезпечення підвищення якості руди, що добувається (до 35-37% KCl), істотного зниження втрат корисної копалини в надрах і значного (приблизно на 30%) зменшення утворення галітових відходів може бути досягнуто використанням гідромеханізованої виїмки сильвінітових прошарків у рудному тілі і залишенням проміжних шарів галіту у виробленому просторі.

До 80% відходів збагачувальних фабрик, як показує наявний у ВО «Білоруськалій» досвід, може бути розміщено у вироблених просторах калійних шахт при здійсненні їхньої закладки різними засобами. Однак закладка є дуже складним і дорогим процесом: здійснена в 1980-х роках оцінка роботи промислової установки продуктивністю 1 млн. т. відходів у рік в умовах рудоуправління № 1 Старобинського родовища показала, що подорожчання 1 т. продукції (95% КСl) за рахунок закладки складає 2,96 руб.

Дуже незначні маси галітових відходів (у порівнянні з масштабами їхнього утворення) використовують для потреб теплоенергетичних підприємств (для регенерації фільтрів), дорожньо-експлуатаційних управлінь і по ряду інших напрямків.
РОЗДІЛ 3
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconДержавні будівельні норми україни захист від пожежі пожежна безпека...
Укрндіпб) мвс україни (канд техн наук Откідач М. Я., Нехаєв В. В. – керівник розробки, Сокол В. Г. – відповідальний виконавець розробки,...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconМетод випробування
О. Харченко, канд техн наук (керівник розробки); С. В. Новак, канд техн наук
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х icon1 Українській науково-дослідний інститут екологічних проблем м. Харків, Україна
В. С. Кресін1, канд тех наук, зав лабораторії, В. О. Бараннік2, канд фіз мат наук, доцент
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconП. д рагоманова програми з позашкільної освіти Дослідницько-експериментальний...
Л. Л. Барановська, О. В. Биковська, д-р пед наук, О. І. Борзенко, д-р філ наук, професор, Л. В. Бутрин, Л. А. Кузьменко, Т. П. Левчук,...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconМетодичні вказівки
Укладачі: доцент Сусло С. Т., доцент Гусєв Г. Ф., доцент Чуваєв П.І., доцент Харамда Г. М., ст викладач Хорькова Г. В
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconРозробник
А. А. Самойленко, к т н., доц. Кнтеу н. В. Омельченко, канд техн наук, проф. Пуску І. В. Ємченко, д т н., доц. Лка
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconАнамнез життя та хвороби у матерів з рекурентним депресивним розладом,...
А. М. Бачериков, д-р мед наук, керівник відділу невідкладної психіатрії та наркології, Матузок Е. Г., канд мед наук, ст наук співробітн.,...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconАнотація
...
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х icon1. Класифікація звітності та вимоги щодо її підготовці
Відповідальний за випуск: І. Д. Лазаришина, канд екон наук, доцент, завідувач кафедри обліку І аудиту
Укладачі: канд техн наук, доцент Авраменко С. Х iconЄвропейська комісія
«Етика та естетика» розроблений І складений керівником Регіонального центру вищої освіти інвалідів, канд медичних наук, доцентом...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка