Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва




НазваОпорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва
Сторінка1/8
Дата конвертації06.03.2013
Розмір1.19 Mb.
ТипКонспект
uchni.com.ua > Географія > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8


В.Г. М’ячин

“Товарознавство сировини, матеріалів та засобів виробництва”



Опорний конспект лекцій


ЗМІСТ


Teмa 1. Загальні відомості про сировину, матеріали

та засоби виробництва

3

Teмa 2. Сировина для текстильної промисловості і текстильні матеріали промислового призчачення

11

Тема 3. Деревні і целюлозно-паперові матеріали і вироби

16

Тема 4. Шкіряна сировина і шкіри

22

Тема 5. Хутряна сировина

28

Тема 6. Енергоносії ти промислова сировина на їх основі

37

Тема 7. Пластичні маси

48

Тема 8. Промислова сировина на основі каучуків

57

Teмa 9. Хімічна промислова сировина і вироби на її основі

64

Teмa 10. Руди металів і промислова сировина на їх основі

77

Тема 11. Промислова сировина для будівництва

99

Тема 12. Засоби виробництва

123

Список рекомендованої літератури

126

^ Teмa 1. Загальні відомості про сировину, матеріали

та засоби виробництва
Мета дисципліни: формування системи спеціальних теоретичних знань щодо споживних властивостей, асортименту та навичок оцінки споживчих властивостей різних видів сировини матеріалів та засобів виробництва.

Завдання дисципліни: вивчити класифікацію, види, асортимент і властивості предметів та знарядь праці; областей їх застосування; умов і правил упаковки, маркування, зберігання та перевезення продукції; ознайомити студентів із сучасною науковою й виробничою термінологією; дати характеристику основних напрямків, досягнень і перспектив науково-технічного прогресу в галузі виробництва та призначення матеріальних ресурсів; відпрацювати в студентів практичні навички самостійної роботи під час оцінювання споживчих властивостей, виборі альтернативних варіантів використання продукції, організації її поставок, перевезення і зберігання.

Сировина є одним із найважливіших елементів усякого технологічного процесу Якість сировини, його доступність і вартість у значній мірі визначають основні якісні й кількісні показники промислового виробництва.

По агрегатному стані сировина ділиться на тверде (вугілля, торф, руда, деревина), рідке (вода, масло, нафта) і газоподібне (повітря, промислові й природні гази). За складом сировину ділять на органічне й неорганічне По походженню розрізняють сировина мінеральна, рослинне й тварина.

Найважливіша сировина - мінеральне. Мінеральну сировину ділять на рудне нерудне й пальне, До рудної мінеральної сировини відносять руди, що містять метали.

По числу металів, що втримуються, розрізняють руди монометалічні (хромові, залізні, золотовмісні), біметалічні (мідно - молібденові, свинцево - цинкові) і поліметалеві (алтайські колчеданні руди, що містять свинець, цинк, мідь, срібло й ін.)

Іноді зустрічаються самородні руди, у яких метал перебуває або в чистому виді, або в сплаві з іншими металами (золотоносні, платинові руди).

Нерудною (або неметалічною) називають сировину, використовувану у виробництві солей, мінеральних добрив, будівельних, скляних і інших неметалічних матеріалів Окремі види нерудної сировини (алюмосилікати, апатити) можуть містити метали. Найважливішими видами нерудної сировини є самородна сірка, фосфорити, природні солі (калійні, сода, поварена сіль). До нерудної сировини ставляться й рідкі мінерали (алмаз, графіт).

Основною сировиною для виробництва будівельних матеріалів є гірські породи (граніт, базальт, гіпс, вапняк, глина, пісок, гравій, мармур і ін.). По поширеності в земній корі перше місце займає кремнезем SiО2, друге - глинозем Al2О3.

До горючої мінеральної сировини ставляться органічні копалини: вугілля, торф, сланці, газ, нафта й ін., використовувані як паливо або сировина. По походженню паливо буває природним і штучним, тобто отриманим у результаті переробки природного палива або як відходи різних технологічних процесів (наприклад, доменний газ).

Рослинну (деревина, льон, бавовна, зерно, картопля й ін.) і тваринну (жири, шкіри тварин, хутро, вовна, молоко й ін.) сировину переробляють або в продукти живлення (харчова сировина), або в продукти промислового й побутового призначення (технічна сировина). Заміна харчової сировини нехарчовою є важливим народногосподарським завданням.

Сировину класифікують за такими ознаками як: походження, агре­гатний стан, важливість у технологічному процесі тощо.

І. За походженням. За цією ознакою сировину поділяють на первинну, штучну і вторинну.

^ 1. Первинна сировина. Первинною сировиною називають речовини природного походження, які не зазнавали перероблення.

Первинну сировину поділяють на мінеральну, рослинну й тваринну:

а) Мінеральна сировина. Мінеральною сировиною нази­вають корисні копалини, які видобувають у надрах Землі чи на її поверхні.

Залежно від мети використання мінеральну сировину поділяють на паливо-енергетичну, рудну, хімічну, будівельну та коштовне каміння, гідромінеральну.

Паливо-енергетична сировина - це вугілля, нафта, торф, природний газ, горючі сланці, уран та ін. Вона є не лише джерелом теплової енергії, а й сировиною для хімічної, металургійної та інших галузей промисловості.

Рудна сировина - це залізні, мідні, хромові, манганові, молібденові, нікелеві та інші руди. Промислові руди містять один або кілька металів. Вміст металів у цих рудах різний, але економічно вигідний для вилучення з них металів на даному етапі розвитку технології. У рудах метали перебувають у вигляді оксидів (наприклад, залізна руда містить залізо у вигляді оксидів (Fe2O3, Fe3O4), сульфідів (наприклад, мідна руда містить мідь у вигляді халькопіриту (CuFeS2). Дуже рідко в природі зустрічаються руди, у яких метали перебувають у вільному стані, - це золотоносні й платинові руди.

Хімічна сировина - це мінерали з малим вмістом металів. Тому її часто називають мінералохімічною сировиною. Це калійні солі, сірка, апатити, фосфорити тощо.

Будівельна сировина і коштовне каміння. До будівельної сировини належать граніт, вапняк, пісок, глина тощо. Із цієї сировини виготовляють продукцію необхідну для будівельного виробництва. Коштовне каміння (алмаз, бурштин, кришталевий кварц, аметист тощо) в основному є сировиною для ювелірної промисловості.

Гідромінеральна сировина - це підземні мінеральні й прісні води та розсоли.

б) Рослинна сировина. Рослинною сировиною називають наземну та підземну частини рослин (листя, стовбур, гілля, квіти, насіння, плоди, коріння тощо).

До рослинної сировини належать льон, коноплі, цукрові буряки, бавовна, деревина, зерно тощо. З них виробляють продукти харчування та продукцію промислового й побутового призначення. Так, з насіння льону отримують олію, з його стебел волокна, а потім пряжу, з якої тчуть тканини; із цукрових буряків виробляють цукор.

в) ^ Тваринна сировина. Тваринною сировиною називають вовну, шкіру, шовк, молоко, хутро тощо.

Переробляючи сировину тваринного походження, отримують продукти харчування та продукцію побутового й промислового призначення.

Рослинна й тваринна сировина на відміну від мінеральної потребує швидкого перероблення, оскільки із часом її склад і якість змінюються. Для збереження рослинної та тваринної сировини на довший час її висушують, заморожують, консервують, стерилізують, зберігають в атмосфері захисних газів тощо.

Пам'ятайте, що сировина рослинного й тваринного походження відновлюється людською працею, у той час як мінеральна - ні.

Сировина мінерального походження має певні райони покладів і обмежену кількість. Сировина рослинного й тваринного походження залежить від природних умов. Проте й мінеральну, і рослинну, і тваринну сировину треба використовувати ощадно.

2. ^ Штучна сировина. Штучною сировиною називають про­дукцію чи напівпродукцію, виготовлену на іншому підприємстві або на складових цього чи інших підприємств.

Наприклад, готова продукція домнового цеху - чавун є сировиною для отримання сталі; готова продукція ткацького цеху - тканина є сировиною для пошиття одягу і т. ін.

^ 3. Вторинна сировина. Вторинною сировиною називають промислові та споживчі відходи й побічну продукцію.

Промисловими відходами називають залишки сировини й напівпродукції, що утворилися в процесі виготовлення основної продукції, які частково або повністю втратили свої властивості та не відповідають встановленим стандартам.

Промислові відходи після перероблення, а іноді і без нього можуть бути використані у виробництві або споживанні.

Споживчими відходами називають вироби та речовини, які в процесі користування ними втратили свої властивості.

Наприклад, вироби з металів (праска, каструля тощо) втратили придатність до використання й стали металобрухтом; вироби з паперу (книжки, газети, часописи тощо) внаслідок застарілої інформації та пошкодження стали макулатурою; бавовняні та вовняні вироби - ганчір'ям.

Побічною продукцією називають таку продукцію, яка утворилася поряд з основною в процесі перероблення сировини, але не була метою виробництва.

На побічну продукцію встановляють стандарти, технічні умови, ціни. Побічну продукцію часто використовують як готову продукцію або вона є сировиною для виготовлення іншої. Наприклад, у процесі виробництва чавуну (основна продукція) отримують шлак (побічна продукція), який є сировиною для виготовлення будівельних матеріалів (шлакоцементу, шлаковати тощо).

Вторинна сировина повністю або частково замінює первинну сировину при виготовленні продукції. Це економічно й екологічно вигідно: продукція стає дешевшою й менше забруднюється довкілля.

Штучну і вторинну сировину називають матеріалами.

^ II. За агрегатним станом. За цією ознакою сировину поділяють на тверду, рідинну й газову. Прикладом твердої сировини є металеві руди, вугілля, пісок, льон, зерно; рідинної - нафта, вода, соляні розсоли, молоко; газової - повітря, природні та промислові гази.

III. За важливістю в технологічному процесі. За цією ознакою сировину поділяють на основну й допоміжну.

Основною сировиною називають сировину, яка є основою виготовлюваної продукції.

Наприклад, залізна руда є основою для отримання чавуну, цукрові буряки - для отримання цукру, тканини - для пошиття одягу.

Допоміжною сировиною називають такі складові сировини, які надають продукції певних властивостей або гарантують нормальний хід технологічного процесу.

Наприклад, мастила забезпечують надійну роботу вузлів обладнання; каталізатор - нормальний перебіг технологічного процесу; фарби надають тканині відповідного забарвлення.

У процесі кодування об'єктам класифікації та їх групуванням за певними методами присвоюються кодові позначення.

Код - позначення об'єкта або групування у вигляді знака або групи знаків згідно із прийнятим методом кодування.

Кодове позначення та його структура характеризуються алфа­вітом основи й довжиною коду.

^ Алфавіт коду - знаки, які використовуються для коду згідно із прийнятим методом кодування. Завдяки наявності технічних засобів, здатних опрацьовувати лише конкретну кодову інформацію, алфавіти кодів можуть бути цифровими, літерними, літерно-цифровими, штри­ховими. Кількість знаків у алфавіті коду становить основу коду. За­лежно від кількості знаків коди можуть бути одно- і багатозначні.

Кількість знаків у коді характеризує його довжину. Однознач­ний код застосовується, якщо в номенклатурі кількість позицій (з ура­хуванням наявності і резерву) не перевищує 9 (наприклад, за статевою ознакою одяг - чоловічий, жіночий, хлоп'ячий, дівочий, для дітей ясе­льного віку, немовлят - усього 6).

Багатозначний код застосовується, якщо в номенклатурі кіль­кість позицій більше 10 (видовий асортимент одягу: пальта, напівпальта, куртки, накидки, костюми, штани, плаття, сарафани тощо).

За структурою кодового позначення і залежно від кількості оз­нак, об'єднаних одним кодом, коди можуть бути прості (однознакові) і складні (багатознакові).

Однознакові коди використовуються для кодування номен­клатур, які мають одну ознаку, дозволяють автоматично одержувати результат лише одного рівня.

Складні коди використовуються для кодування номенклатури, які мають кілька групувальних ознак. Вони дозволяють скоротити дов­жину коду, зменшити кількість помилок, знизити трудомісткість пер­форацій, автоматично одержати результат кількох рівнів.

Одною із найважливіших характеристик товарів є асортиментна, що визначає принципові відмінності між товарами різних видів і під­видів.

Асортимент товарів - група товарів, що згрупована за певни­ми ознаками і задовольняє різноманітні особисті потреби.

Термін походить від французького слова "assortiment", що озна­чає групування різних видів і сортів товарів. Однак в товарознавстві прийнято групу товарів обмежувати назвою, а гатунки, як градацію якості товарів одного виду й назви, відносити до асортименту.

Товарна номенклатура — перелік однорідних і різноманітних товарів загального та аналогічного призначення.

Так, товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) - це перелік товарів, призначених для експортно-імпортних операцій. Номенклатура продукції, що підлягає вимогам за показника­ми безпеки, повинна бути обов'язково сертифікованою.

Таким чином, наведені вище терміни близькі один одному. Їх об'єднує те, що обидва є переліками товарів. Різниця полягає в при­значенні: асортимент товарів - для задоволення потреб споживачів, а товарна номенклатура - для регламентування певної професійної ді­яльності або іншої сфери застосування.

Професійна діяльність товарознавців пов'язана переважно з асортиментом товарів, тому далі ми розглянемо питання, що стосу­ються цього терміна.

Асортимент споживних товарів поділяють на групи - за місце­знаходженням; на підгрупи - за широтою обсягу товарів; на види - за ступенем задоволення потреб; на різновиди - за характером потреб.

^ Teмa 2. Сировина для текстильної промисловості й текстильні матеріали промислового призначення

За волокнистим складом пряжа буває однорідною, утвореною волокнами однієї природи, і змішаною з суміші різних за приро­дою волокон. Залежно від способу прядіння розрізняють пряжу гребінну, кардну, апаратну, зокрема вовняну пряжу — апарат­ну, гребінну, напівгребінну; шовкову — гребінну й апаратну; ба­вовняну — гребінну, кардну, апаратну; лляну пряжу сухого й мокрого способів прядіння, пачіскову (з пачосів) пряжу сухого та мокрого способів прядіння

За будовою пряжа може бути одиничною, крученою, з двох або більше скручених між собою ниток; суканою — з двох або більше поздовжньо складених пряж, не скручених між собою; фасонною, високооб'ємною, армованою.

Фасонна пряжа — це пряжа з певним зовнішнім ефектом (рис. 2.2.), наприклад:

спіральна, яку отримують внаслідок щільного обкручування стри­жневої пряжі нагінною, її будова подібна до пружини (рис. 2.2, а);

вузликова, яку отримують внаслідок скручення стрижневої й нагінної пряжі зі змінним натягом, унаслідок чого на поверхні утворюються вузлики — потовщення (рис. 2.2, б);

петельна (букльована) — пряжа, нагінний кінець якої під час скручування подається без натягу й утворює на поверхні різні за розміром петлі (рис. 2.2, в);

пряжа зі скрутинами, на поверхні якої чергуються з певним інтервалом петельки, утворені скрученням ниток із високим сту­пенем кручення (рис. 2.2, г);

застгілиста пряжа — складається з двох частин різного ко­льору, в результаті чого виникають ділянки пряжі різних кольо­рів; застилання однієї нитки іншою досягають завдяки густому розміщенню витків на стрижневій нитці (рис. 2.2, д).

комбінована пряжа, яку отримують за відомими методами структурування з різними комбінованими ефектами (рис. 2.2, є);


Рис. 2.2. Фасонна пряжа: а — спіральна; б — вузликова; в — петельна (букльована); г — зі скрутинами; д — застилиста; є — комбінована; є — епонж; ж — з рівничним ефектом: з — із зовнішньою обмоткою; и — синель
пряжа епонж складається переважно з трьох частин — стриж­невої, нагінної та закріпної, яка фіксує зовнішні ефекти при дру­гому скручуванні (рис. 2.2, є);

пряжа з рівничним ефектом — це пряжа зі слабозакручени-ми місцями (рис. 2.2, ж);

пряжа із зовнішньою обмоткою, яку отримують внаслідок щільного обкручування стрижневої нитки нагінною (рис. 2.2, з);

синель має ворсисту поверхню; між двома стрижневими кін­цями пряжі під час скручування вводять короткі волокна нагінної пряжі (рис. 2.2, и).

Широкий асортимент структурованої пряжі виробляють на традиційному прядильному й крутильному обладнанні, а також на спеціальних фасонно-крутильних машинах.

Високооб'ємну виготовляють з хімічних штапельованих волокон різного ступеня збігання. Після волого-теплової обробки один із шарів волокон збігається, що зумовлює утворення хвиляс­тості волокон і збільшує об'ємність пряжі.

^ Армована пряжа має осердя, яке обкручується по всій до­вжині бавовняними, вовняними, лляними або хімічними волокнами.

Пряжа з фліром має грубі волокна, які виступають на її поверхні у вигляді довгих окремих ворсинок і нагадують лінії.

Пряжа з непе ом має кулькоподібні потовщення, які отри­мують під час присукування окремих порцій спеціально сформо­ваних кулькоподібної форми ниток до основного осердя.

За обробкою пряжа може бути суровою, вибіленою, фарбова­ною, кислованою, вареною (лляна), меланжевою, яка складаєть­ся із забарвлених у різні кольори волокон, мулінованою — із за­барвлених у різні кольори ниток.

Залежно від ступеня кручення розрізняють пряжу слабкого, середнього, підвищеного й сильного кручення.

Нитки складаються з безмежно довгих волокон, не з'єднаних між собою або з'єднаних склеюванням чи скручуванням, і мають компактну будову завдяки діям сил зчеплення, які виникають між окремими волокнами. Склеюванням коконних ниток виробляють шовк-сирець. Складанням і скручуванням декількох ниток отри­мують кручені нитки натуральні, штучні, синтетичні. Скручення може бути простим (відбувається скручування кількох ниток) і складним (скручують декілька вже скручених ниток).

Якість тканин та інших текстильних матеріалів значною мірою залежить від будови й структури ниток. Наприклад, нитки підви­щеного кручення надають тканинам підвищеної міцності на роз­рив і великої жорсткості. Тканини, вироблені з товстішої пряжі, стійкіші до витирання, більш теплозахисні, але важчі.

Структура пряжі й ниток характеризується такими основними показниками: товщиною (лінійною густиною), кількістю елемента­рних ниток у комплексній нитці та одиничних ниток у крученій або суканій нитці-пряжі, величиною і напрямком кручення, вологістю, міцністю й рівномірністю.

^ Товщина (лінійна густина) пряжі та ниток визначається ма­сою, що припадає на одиницю довжини і виражається в одиницях системи текс. За одиницю маси приймають грам, за одиницю дов­жини — кілометр, за одиницю вимірювання лінійної густини — текс (г/км).

Для визначення лінійної густини ниток всі пасма довжиною 200, 100, 50, 25, 10, 5 м або відрізки ниток 1,0 або 0,5 м зважують (разом з похибкою від їх загальної маси не більше 0,5 %), підра­ховують загальну довжину й визначають лінійну густину нитки за формулою

Т = ,

де Σm — сума мас пасм або відрізків, г; ^ 1 — довжина нитки в пасмі або відрізку, м; п — кількість пасм або відрізків; 1000 — коефіцієнт для переведення метрів у кілометри.

Лінійну густину вторинних ниток, отриманих з однакової тов­щини первинних ниток, позначають числами, розділеними зна­ком множення, наприклад, 20 текс х2 або 20 текс х2х3 і т.д. Тов­щину ниток, отриманих з різних за товщиною первинних ниток, визначають за формулою

Ткр = Т1 + Т2 + …Тn.

Скрученість — важливий параметр пряжі й ниток, кількість кручень, які припадають на 1 м довжини. Скрученість ниток ви­значають за допомогою круткоміра шляхом безпосереднього роз­кручування до повної паралельності волокон або складових ниток і подвійного скручування.

Величина скручування нитки — це різниця між довжиною кру­чених ниток після розкручування і їх затискною довжиною до довжини нитки після розкручування.

Значення скручування ниток У визначають за формулою (%)

У = ,

де α1 — довжина нитки після розкручування, мм; α2 —затискна довжина нитки, мм.

  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconДніпропетровськ
Харакоз Л. В., Гордєєва-Герасимова Л. Ю. Опорний конспект лекцій з дисципліни «Бухгалтерський облік»
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconОпорний конспект лекцій з дисципліни Університетська освіта для спеціальності 030508 „Фінанси”
Принципи та методика організації контрольних заходів у вищому навчальному закладі
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconОпорний конспект лекції
Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін, зайнятість
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconКонспект лекцій
Корпоративне управління для бакалаврів: конспект лекцій / укладач О. М. Соляник. – Суми: Сумський державний університет, 2011. –...
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconКонспект лекцій Частина 1 Загальна мінералогія
Скакун Л. З. Мінералогія. Конспект лекцій. Ч. – Львів: Видавничий центр лну ім. Івана Франка, 2002. – 82 с
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconКонспект лекцій Частина II суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconКонспект лекцій враховує досвід читання лекцій І проведення практичних...
Текст лекцій з курсу «аск та оптимізація режимів енергосистем» для студентів електроенергетичного факультету
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconОрієнтовний перелік питань вступного інструктажу для працівників
Загальні відомості про підприємство, характерні особливості виробництва, об'єкти підвищеної небезпеки
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconКонспект лекцій з дисципліни «соціальне страхування»
Соціальне страхування: Конспект лекцій / Укладачі: П. В. Тархов, В. М. Боронос, Е. Г. Козін, К. В. Савченко.– Суми: Вид-во СумДУ,...
Опорний конспект лекцій зміст teмa Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва iconКонспект лекцій з дисципліни "Культурологія" для студентів напряму підготовки 020210
Конспект лекцій з дисципліни "Культурологія" /професор В. Г. Чуприна, ст викладач С.І. Афанасьєва, О. П. Сандік, Херсон. Хнту. 2009...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка