Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій)




НазваКонспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій)
Сторінка1/16
Дата конвертації26.02.2013
Розмір1.95 Mb.
ТипКонспект
uchni.com.ua > Географія > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Міжнародне економічне право.

Опорний конспект лекцій.
1.Правове регулювання діяльності ТНК (ТРАНСНАЦ-Х КОРПОРАЦІЙ).

Міжн-пр регулювання д-сті ТНК сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжн-правові документи, які використовуються.

Документи регіонального рівня: прийнята 21 червня 1976 р. Декларація про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою. До системи керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи. Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торгово-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону. В межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні і транснаціональні підприємства.

Багатонаціональні підприємства — це акціонерні підприємства, місце перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні країн-учасниць. Контролюються вони іззовні.

Транснаціональні підприємства — це такі підприємства, центр управління якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійснюється в межах цього регіону через дочірні підприємства, відділення чи якісь інші їх структурні ланки. У межах країн цієї групи у 1970 р. був прийнятий і Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема і ТНК.

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У даному випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального ха­рактеру. Як відомо, Хартія економічних прав та обов'язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В 1974 р. були створені міжурядові комісії 00Н з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна "група 77" з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де знаходяться їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їх діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнародного співтовариства. Насамперед необхідно розробити і прийняти відповідні нормативні акти, спрямовані на міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК. Важливим кроком у цьому напрямі була розробка Кодексу поведінки ТНК. Уже при обговоренні окремих норм проекту цього документа визначилися дві позиції й,

щодо їх формулювання. Дискусії розгорілися передусім з приводу визначення ТНК. Країни, що розвиваються, і соціалістичні країни запропонували визначення, суть якого полягає в наступному. ТНК — це підприємство, яке має свої відділення у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми і галузі їх діяльності. Вона функціонує відповідно до визначеної системи прийняття рішення, яка дає змогу проводити узгоджену політичну і загальну стратегію через один або більше центрів з прийняття рішень.

З точки зору західних країн ТНК — це будь-яке державне, приватне або змішане підприємство. А це означає, що вони можуть бути створені в країнах з різною соціально-економічною системою, тобто ТНК мають універсальний характер.

Немає потреби обмежувати діяльність ТНК, оскільки вона має в даному випадку загальносвітовий, універсальний характер і властива не лише капіталістичним країнам.Про­позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридичне певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки — легалізувати їх, виробити зобов'язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відділення, філіали), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам. У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер: повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн; врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справи; відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики корупції; дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування; дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в 00Н. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція "Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи сторонами", в якій Генеральна Асамблея 00 Н суворо засудила злочини, пов'язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн. За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія 00Н, а також Центр 00Н по ТНК.

У межах СНД 6 березня 1998 р. у Москві було підписано Конвен­цію про транснаціональні корпорації. Верховна Рада України 13 лип­ня 1999 р. прийняла закон № 921-ХІУ про ратифікацію цієї Конвен­ції. Цей невеликий за обсягом закон містить такі статті-застереження:

1. ТНК на території України та за її ме­жами у разі, коли їх створення може призвести до монополі­зації чи може вплинути на ек конкуренцію, створюються за згодою Антимоноп комітету України згідно з антимонопольним законодавством.

2. Україна зобов'язується застосовувати положення Конвенції про транснаціональні корпорації, за винятком другого та восьмого абзаців преамбули.
2.Система форм організації валютно-кредитних відносин.

Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового госп-тва та юридичне зафіксовані в міжнародних угодах.

У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на чотири великі групи:1) торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кре­дитних операцій на основі довгострокового клірингу;2)угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво;3)міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі;4)спеціальні кредитні угоди.

Форми:

---1) ^ Міжнародний факторинг — це тристоронні правовідносини, у яких беруть участь:

• кредитор (експортер товарів, робіт, послуг);

• боржник (імпортер зазначених товарів);

• фактор (банк або спеціалізована факторингова організація), що має права вимоги.

---2) Договір міжнародного форфейтингу є різновидом договору між­народного факторингу, за яким поступаються не правом вимоги плате­жу, а простим і перевідним векселями (траттами) шляхом вчинення індосаменту та форфейтера (фактора).

---3).Міжнародний фінансовий лізинг. - угода, відповідно до якої одна сторона згідно з умовами, схваленими іншою стороною укладає договір поставки з третьою стороною, відповідно до якого лізингодавець придбає про­мислову установку, засоби виробництва чи інше обладнання та всту­пає в договір про лізинг з лізингоодержувачем, надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні платежі.

Міжнародний фінансовий лізинг є тристороннім договором, що має такі ознаки:

• лізингодавець і лізингоодержувач є суб'єктами різних держав;

• лізингоодержувач самостійно вибирає обладнання і постачаль­ника;

• лізингодавець купує у постачальника обладнання спеціально для подальшого надання лізингу;

• у розрахунках лізингових платежів ураховується термін амор­тизації обладнання;

• цей договір укладається на комерційній основі, оскільки його сторони є суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір фінансового лізингу може ускладнюватися тим, що в до­говірні правовідносини послідовно можуть вступати два чи більше лізингодавців та(або) два чи більше лізингоодержувачів.

Розрізняють лізинг :1)фінансовий і 2)оперативний.

1)фінансо­виq (інвестиційний) лізинг- лізингоодержувач отримує предмет лізингу на термін, співставлений з терміном можливого господарсько­го використання цього обладнання. Не є обов'язковою умова про перехід права власності на об'єкт лізингу до лізингоодержувача з ог­ляду на те, що після закінчення терміну лізингу предмет угоди може не становити жодного інтересу ні для лізингодавця, ні для лізинго­одержувача. (наприклад, бульдозер перетворюється на металобрухт). 2) оперативний лізинг - лізингоодержувач отримує об­ладнання на короткий чи середній термін. Після закінчення терміну договору його предмет може бути переданий іншій особі або ж до­говір з цим лізингоодержувачем може бути продовжений.

---3) У 1988 р. було укла­дено Ньюйоркську конвенцію 00Н про міжнародні переказні век­селі та міжнародні прості векселі. У Женеві 7 червня 1930 р. було укладено конвенцію, мета якої — вирішувати окремі колізії щодо законів про перевідні та прості векселі, а також конвенцію про уні­фікований закон з переказних і простих векселів.

Верховна Рада України своїми законами від 6 липня 1999 р. № 827-ХІУ і № 826-ХІУ приєднала Україну до зазначених женевських конвенцій.

Велику кількість правил і керівництв (що мають факультативну силу) з правового забезпечення міжнародних фінансових розра­хунків розроблено в межах Міжнародної торговельної палати (МТП), що розміщується в Парижі.Основні з них: 1)Уніфіковані правила і звичаї для документальних акредитивів (1988 р.). 2) Керівні зауваження до стандартних форм документарного кре­диту (документ МТП № 416). 3)Стандартні заявки на документарний кредит та керівні заува­ження для заявників на кредит (документ МТП № 416А). 4)Міжнародні правила з інкассо (1978 р.). 5)Уніфіковані правила з інкассо (редакція 1995 р.; набрали чин­ності 01.01.96; документ МТП № 522). 6)Уніфіковані правила для договірних гарантій (1978 р.). 7)Уніфіковані правила для гарантій з вимог (документ МТП № 458). Спеціальні міждержавні кредитні угоди передбачають надання державою-кредитором (позикодавцем) державі-боржниці (позико-одержувачу) певної грошової суми у кредит. У цих угодах визнача­ються сума позики, відсоткова ставка, строк повернення позики тощо.

Держави-кредитори часто вимагають призначення гаранта щодо іноземних кредитів.
3.Режими іноз-х інвестицій на території України .

Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим Іноземного інвестування" закріпив не лише особливості режиму іноземних інвестицій на території України, а й вирішив ряд інших питань, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності іноземними суб'єктами.

Іноземні інвестиції — це всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України, а підприємство з іноземними інвести­ціями — це підприємство (організація) будь-якої органі­заційно-правової форми, створене за законами України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція. При цьому для новостворених підприємств цей критерій визначається за підсум­ками першого повного календарного року їх існування.

Здійснення іноземних інвестицій може бути у таких формах: 1) часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки в діючих підприємствах; 2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, 3) придбання прямо не забороненого законами України рухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів; 4) придбання прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території країни; 5) придбання інших майнових прав; 6) в інших формах здійснення інвестицій.

Заборона та (або) обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може відбуватися тільки відповідно до законів України На території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності

Декретом "Про режим іноземного інвестування" вста­новлені державні гарантії захисту іноземних інвестицій від зміни законодавства (ст. 8), від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та службових осіб (ст. 9), у разі припинення інвестиційної діяльності (ст. 10) та ін.
4.Загальна характеристика діяльності транснаціональних корпорацій.

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК.

На регіональному рівні існують такі документи :

---1)прийняту 21 червня 1976 р. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства

---2) Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону. В межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні і транснаціональні підприємства.

---3)Хартія економічних прав та обов'язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В 1974 р. були створені міжурядові комісії 00Н з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна "група 77" з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де знаходяться їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їх діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнародного співтовариства. Насамперед необхідно розробити і прийняти відповідні нормативні акти, спрямовані на міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК- Кодексу поведінки ТНК Країни, що розвиваються, і соціалістичні країни запропонували визначення, суть якого полягає в наступному. ТНК — це підприємство, яке має свої відділення у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми і галузі їх діяльності.
Вона функціонує відповідно до визначеної системи прийняття рішення, яка дає змогу проводити узгоджену політичну і загальну стратегію через один або більше центрів з прийняття рішень. Цей проект має 6 частин (І — преамбула і цілі; II — визначення і сфера застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні і політичні положення, Б — економічні, фінансові і соціальні положення, В — надання гласності інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення кодексу поведінки). У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК: повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн; врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справи; відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики корупції; дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування; дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в 00Н. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція "Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи сторонами", в якій Генеральна Асамблея 00 Н суворо засудила злочини, пов'язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн. За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія 00Н, а також Центр 00Н по ТНК.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій
Корпоративне управління для бакалаврів: конспект лекцій / укладач О. М. Соляник. – Суми: Сумський державний університет, 2011. –...
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій Частина 1 Загальна мінералогія
Скакун Л. З. Мінералогія. Конспект лекцій. Ч. – Львів: Видавничий центр лну ім. Івана Франка, 2002. – 82 с
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій Частина II суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій враховує досвід читання лекцій І проведення практичних...
Текст лекцій з курсу «аск та оптимізація режимів енергосистем» для студентів електроенергетичного факультету
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій з дисципліни «соціальне страхування»
Соціальне страхування: Конспект лекцій / Укладачі: П. В. Тархов, В. М. Боронос, Е. Г. Козін, К. В. Савченко.– Суми: Вид-во СумДУ,...
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій з дисципліни "Культурологія" для студентів напряму підготовки 020210
Конспект лекцій з дисципліни "Культурологія" /професор В. Г. Чуприна, ст викладач С.І. Афанасьєва, О. П. Сандік, Херсон. Хнту. 2009...
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 “Фінанси”, 0501 "Економіка підприємства"
Фінанси підприємств: Конспект лекцій / Укладачі: В. Г. Боронос, О. О. Захаркін, К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 196с
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій з дисципліни «Документознавство»
...
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconКонспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком”...
Конспект лекцій з дисципліни „Управління інноваційним розвитком” / Укладачі: С. М. Ілляшенко, О. А. Біловодська. – Суми: Вид-во СумДУ,...
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій) iconТема: правове регулювання
Містобудівна документація: види, порядок розробки І затвердження, правове значення. Порядок врахування громадських інтересів при...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка