Загальна характеристика Японії




Скачати 323.93 Kb.
НазваЗагальна характеристика Японії
Сторінка1/3
Дата конвертації27.02.2013
Розмір323.93 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3
Національна академія наук України

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних дисциплін

ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНО-ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОЇ

ПРАКТИКИ З ЕОМ

Тема:»Загальна характеристика Японії»

Виконала: студентка гр. МП-22

Сом Оксана

Київ-2012 р.

Розділи практики:

Розділ 1. Загальна характеристика гео- та демо-графічних систем країни. 3

Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи країни. 5

Розділ 3. Загальна характеристика відносин України із заданою країною. 11

Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи країни. 13

Розділ 5. Загальна характеристика правової системи країни. 15

Розділ 6. Загальна характеристика судової системи країни. 20

Висновок. 24

Література. 25

Додатки 26

Розділ 1

Загальна характеристика гео- та демографічних систем країни

а) територія, природні умови:

Площа — 378 км кв.

Населення — 126 млн чоловік.

Японія - переважно гірська країна з переважанням низьких і середньовисотних гір. 3/4 схили мають крутизну більш 15° і настільки сильно розчленовані, що виключені з господарського користування. У ландшафтах країни переважають загострені форми рельєфу, проте на півдні о. Хонсю і на о.Кюсю рельєф згладжений, ще плавніші контури мають прибережні райони о.Хоккайдо. Найвищі і найбільш розчленовані гори. Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, є причиною землетрусів і підвищеної вулканічної активності на архіпелазі. Найвищою горою-вулканом країни є гора Фудзі.

Клімат країни субтропічний мусонний, з певними відмінностями залежно від району, це пояснюється значною протяжністю Японії з півночі на південь. Зазвичай виділяють 4 кліматичних зони: зона помірного океанічного клімату з холодним літом - острова Хоккайдо; зона помірного океанічного клімату з теплим літом - частина острова Хонсю; зона вологого субтропічного клімату - південна частина острова Хонсю, острова Сікоку, острова Кюсю, північна част архіпелагу Рюкю; зона тропічного клімату - південна частина архіпелагу Рюкю, острова Окінава.

Для острова Хоккайдо і північної частини острова Хонсю характерні коротке літо і сувора довга зима, що викликається, вітрами з Сибіру і протоки Охотського моря. Далі на південь і схід зима м'якша, чому значною мірою сприяє теплий перебіг Куросіо (Японське море). На островах Сікоку, Кюсю і на півдні Хонсю літо жарке і вологе, а зима досить м'яка, майже безсніжна. Японія лежить в смузі південно-східних мусонів, які додають вологості влітку. Середньорічна норма опадів складає від 1020 мм на Хоккайдо до 3810 мм в горах центральної частини Хонсю.Вся територія країни перебуває в зоні активної діяльності мусонів. Літній мусон супроводжується опадами на східних схилах гір, а зимовий несе холодні повітряні маси з Сибіру і спричиняє сильні снігопади на Хоккайдо і на узбережжі Японського моря. Навесні і восени в Японію приходять тропічні циклони. Весною вони приносять теплі дощі, а з серпня по жовтень - тропічні урагани (тайфуни). Дощі живлять численні річки, що мають значний енергетичний потенціал, воду їх використовують для зрошення.

б) демографічні характеристики:

За чисельністю населення Японія випереджає такі розвинені країни, як Німеччина, Франція, Великобританія, Італія. Станом на 2010 рік у Японії налічувалося понад 127,5 млн. чоловік - це 7 місце у світі за кількістю населення після Китаю, Індії, США, Індонезії, Бразилії та Росії.

Середній відсоток зростання населення протягом 1995 — 2000 становив 1,1%. Таким чином кількість населення Японії за останні 10-20 років практично не змінилася, що пояснюється спадом рівня народжуваності у поєднанні з низькою смертністю. На даний момент у Японії спостерігається депопуляція: вчені прогнозують зменшення кількості населення Японії до 60 млн.осіб у 2010 році.

Закордонні спеціалісти пропонують вирішити проблеми старіння та низької народжуваності запрошенням іммігрантів. Проте останні здобули собі погану славу у японському соціумі завдяки незнанню японських звичаїв і частим злочинами (більше половини злочинів у країні скоюють вихідці з КНР).

Японія належить до країн з високою щільністю населення. На 1 км2 у середньому проживає близько 336 чол. Однак щільність населення значно коливається по території. Якщо на півночі Хоккайдо вона складає близько 70 осіб/км2, то в прибережних районах місцями перевищує 500 чол./км2. Найбільша густота населення в мегаполісі Токайдо, що простягнувся на 600 км (до 1000 осіб на км2).

Демографічна ситуація

Ще не так давно демографічна ситуація в Японії характеризувалася надзвичайно високим природним приростом. Але з кінця 70-х років в результаті демографічної політики, яка була спрямована на зниження народжуваності, показники природного приросту різко зменшилися. Знизилися також і показники смертності в результаті підвищення рівня життя населення, поліпшення медичного обслуговування. Японія - одна із перших держав світу, що перешли від другого (розширеного) до першого (звуженого) типу відтворення населення.

Станом на 2010 рік народжуваність становить 7,4 осіб/1000 жителів, смертність 9,8 осіб/1000 жителів, природний приріст -2,4 осіб/1000 жителів. Дитяча смертність одна із найнижчих у світі (3 смертних випадки/1000 живонароджених).Середній вік населення 44,6 роки (для чоловіків 42,9 років, для жінок 46,5 років). Очікувана тривалість життя 82,17 роки (для чоловіків 78,9 років, для жінок 85,6 років) - 5-е місце в світі. Вікова структура населення: від 0 до 14 років - 13,5%, від 15 до 64 років - 64,3%, старші 65 років - 22,2%. Статева структура населення характеризується домінуванням жінок (52%).

^ Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи країни

а) загальні показники економічного розвитку

Японія — одна з найрозвиненіших індустріальних країн світу, частка якої у світовому ВВП становить майже 16 %. З 1960 до 1993 pp. вона була лідером серед 10 економік світу, що зростали: ВВП на душу населення у Японії (скоректований на відмінності у відносних цінах) зріс з 30 % від аналогічного показника США у 1960 р. до 82 % — у 1994 р.

Японія посідає перше місце у світі з виробництва легкових автомобілів, побутової електронної апаратури, металообробного обладнання, робототехніки, синтетичних волокон і деяких інших видів продукції. На Японію припадає більше ніж половина світового тоннажу спущених на воду суден. У суднобудуванні Японія також є світовим лідером, причому деякі види спеціальних суден виробляються лише тут. 60 % продукції галузі експортується.

^ Три чверті японського експорту — це продукція машинобудування, яку характеризує висока якість і технічна новизна.

У 90-ті роки за часткою видатків на науку в розрахунку на душу населення Японія вийшла на перше місце у світі, а за загальною кількістю наукових працівників випередила ФРН, Великобританію та Францію, разом узятих. Причинами економічних успіхів країни є деякі історичні особливості розвитку Японії та певні закономірності сучасної моделі стимулювання японської економіки.

Історичні особливості розвитку японської держави значною мірою пов´язані зі специфікою японського менталітету. Його основними рисами є: гнучке запозичення у інших цивілізацій (конфуціанство у Китаї, буддизм у Індії, зброя та кораблі у Португалії та Нідерландів) зі збереженням японської індивідуальності. У системі цінностей японців на першому місці стоїть японська духовність, на другому — китайська ученість і на третьому — європейські знання.

Друга риса, або складова японського психологічного типу, — це ієрархічна свідомість, що впливає на взаємовідносини між робітниками та керівниками. І третя, остання риса — це колективна, групова свідомість японців, що й зумовила знамениті японські працелюбність, старанність та відданість своїй фірмі.

Зазначені психологічні складові були дуже вдало "вписані" у макроекономічну модель керування країною. Найважливішими з погляду остаточного результату характеристиками цієї моделі розвитку Японії протягом останніх майже п´ятдесяти років є такі:

відносно незначні (довгий час до 1 % ВВП) військові витрати країни і можливість альтернативного використання коштів для розвитку висококонкурентних цивільних галузей і підгалузей;

штучне заниження протягом майже 30 років курсу японської єни, що, безумовно, сприяло стимулюванню японського експорту та активному "проштовхуванню" японських товарів на світові ринки. За підрахунками, зниження валютного курсу єни на 10 % спричиняє зростання ВВП країни на 0,75%;

традиційно високий рівень заощаджень в економіці Японії. У 1997 р. обсяг заощаджень тут складав 10 трлн. дол. США під 0,3 % річних. А це — безперечний позитивний фактор для значних внутрішніх капіталовкладень в національну економіку;

традиційно значна роль держави в економічному житті країни. Держава контролює тут третину економіки (це більше, ніж у Росії). Для США цей показник становить 7 %. Хоча важливо зауважити, що державне регулювання в Японії не передбачає прямого втручання уряду в економічні процеси або будь-яку регламентацію діяльності підприємств. Йдеться про широке використання непрямих важелів, наприклад, японці сплачують високі податки. А податок з доходу тут становить 65 % і є найвищим у світі. До того ж, держава в Японії активно вживає неявні інструменти регулювання економіки, які взагалі не вимірюються кількісними параметрами (лобіювання рішень, зв´язки чиновників і підприємців, так звані поради з боку керівників вищих інстанцій, регулювання економіки тощо).

Велику роль у швидкому економічному зростанні Японії відіграли також і певні особливості організації виробничого процесу на японських фірмах. Найважливішими серед них є:

висока продуктивність праці робітників;

висока інтенсивність праці;

система всебічного контролю якості продукції;

система постачання "точно у строк" (у сфері постачання зайнято від 20 до 30 % працюючих залежно від галузі. Така організація виробництва дає змогу суттєво знизити собівартість японських товарів);

широка автоматизація та роботизація виробництва;

застосування японськими компаніями новітніх технологій і передових досягнень науки для виробництва масової продукції. Японську економіку характеризує висока здатність до структурних перетворень. Передумовою цього вважають оптимальне поєднання в економічному житті великих компаній (6 основних промислово-фінансових груп "Міцубісі", "Міцуі", "Сумітомо", "Дайіті-Кангін", "Фудзі", "Санво" контролюють усі сфери національної економіки) та дрібного і середнього за розмірами виробництв (вже згадані субпідрядники, якими є третина зайнятих японців).

Загалом модель розвитку японської економіки можна визначити як експортоорієнтовану. Експорт використовувався спочатку для оплати імпорту. Загальновідомою є залежність японської економіки від ввезення мінеральної сировини та палива, за рахунок яких вона забезпечує 90 % власних потреб у цих товарах. Але з часом експортна стратегія дала змогу країні зайняти провідні позиції у світовому господарстві. Умовою ж забезпечення таких провідних позицій стала реіндустріалізація, проведена в Японії у 70—80-ті роки.

Початкова післявоєнна індустріалізація, що відбувалася у країні з 50-х до 70-х років, була спрямована на відтворення традиційних галузей і провадилася еволюційним шляхом. Реіндустріалізація промисловості 70—80-х років здійснювалася на основі впровадження мікроелектроніки, робототехніки, біоіндустрії, космічної техніки. Економіка Японії була зорієнтована на розвиток новітніх наукових галузей. Можливості для цього були створені завдяки цілеспрямованій політиці уряду в галузі розвитку власних НДДКР і значним закупкам іноземних патентів і ліцензій.

Сьогодні Японія сама стала світовим лідером у розвитку галузей, що пов´язані з електронікою та інформатикою, з оптикою та оптоелектронікою, лазерною технікою та виробництвом новітніх сучасних матеріалів.

На сьогодні уряд Японії є найбільшим позичальником із урядів індустріальних країн світу. При цьому однак важливо враховувати той факт, що Японія одночасно є й найбільшим у світі кредитором: її зарубіжні інвестиції становить 1,2 трлн дол. США. До того ж країна вже два десятиріччя має позитивне сальдо торгівельного балансу. Разом з тим більшість економістів-аналітиків вважають, що за умов подальшого нарощування державного боргу фінансова ситуація в Японії може стати неконтрольованою.

б) рівень розвитку матеріальної інфраструктури;

За сферами економічної діяльності людей в суспільному виробництві можна виділити три великих блоки галузей:

1) основне виробництво;

2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура.

^ Основне виробництво — це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва. Примноження суспільного багатства залежить саме від цих галузей, від їх технічного рівня. Це: сировинний комплекс, паливно-енергетичний комплекс, металургійний комплекс, агропромисловий комплекс, хімічно-лісовий комплекс, виробництво товарів народного споживання, інвестиційний комплекс. Наприклад, на сьогодні в Україні лише в промисловості нараховується близько 55 тис. підприємств, які виробляють промислову продукцію.

У галузях основного виробництва зосереджується основна маса ресурсів. Так, у валовому національному продукті сфера промислового виробництва в Україні посідає 55,8%, у той час як у Великобританії — 29,8%, Франції — 29,6%, США — 26,2%, Японії —33,8%.

Виробнича інфраструктура являє собою комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому.

До цих галузей відносяться:

- транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади;

- спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, лізингових, консультаційних, інженерно-будівельних та ін.).

Надаючи послуги виробництву, сприяючи підвищенню його ефективності і поліпшуючи умови праці, господарська діяльність даних галузей фактично рівнозначна примноженню суспільного багатства. Тому розширення виробничої інфраструктури і перетворення її в крупний сектор господарства є однією з найважливіших закономірностей індустріального розвитку економіки.

У розвинутих країнах сфера виробничих послуг — це велика і високоефективна галузь суспільної діяльності. Наприклад, у США в цій сфері створюється більше 1/5 частини валового внутрішнього продукту. З наведених даних переконливо випливає такий важливий висновок: у сучасних умовах важливішим напрямом удосконалення суспільного виробництва в Україні має бути прискорений роз­виток виробничої інфраструктури.

Основне виробництво і виробнича інфраструктура в цілому складають сферу матеріального виробництва. Але із розвитком суспільства зростають потреби в духовних благах, які створюються в нематеріальній сфері. Це обумовлює існування соціальної інфраструктури.

^ Соціальна інфраструктура — це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у розвитку трудящих, примноженні їх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього і культурного рівня.

Тривалий час в економічній літературі ця сфера людської діяльності відносилася до невиробничої сфери. Підставою такого висновку було те, що в ній не створюються матеріальні блага.

Звичайно, невиробнича сфера існує: держапарат, апарат управління громадських рухів, армія, міліція. Проте всю соціальну інфраструктуру віднести до невиробничої сфери не можна. Тут ство­рюються послуги, які задовольняють соціальні і духовні потреби людей.

Праця, що створює послуги, є суспільно необхідною і суспільно корисною. Вона є рівноцінною праці у сфері матеріального виробництва, тому її слід визнати продуктивною працею. Тому соціальна інфраструктура — це сфера нематеріального виробництва, і її не можна ототожнювати з невиробничою сферою.

Соціальна інфраструктура включає такі галузі:

- охорона здоров'я і фізична культура;

- загальна середня, спеціальна середня, професійно-технічна і вища освіта, система;

- підвищення кваліфікації і т.п.;

- житлово-комунальне господарство;

- пасажирський транспорт і зв'язок;

- побутове обслуговування;

- культура і мистецтво.

Згідно з прийнятою у статистиці практикою обліку до соціальної сфери належить наука, так як вона є однією з форм суспільної свідомості, одним з головних факторів духовного розвитку людини. Але прикладна наука має включатися в процес матеріального виробництва: вона виступає як безпосередня продуктивна сила.

Такий розподіл характерний і для торгівлі, транспорту, зв'язку: ці галузі належать як до матеріального виробництва (в міру продовження в них процесу виробництва), так і до нематеріального виробництва (у сфері обслуговування людей).

Охорона навколишнього середовища може бути віднесена до матеріального і нематеріального виробництва не так безпосередньо: до матеріального виробництва — так як впровадження природоохоронних технологій здійснюється шляхом вдосконалення виробництва; до соціальної сфери — так як покращення навколишнього середовища безпосередньо пов'язане зі створенням сприятливих умов для життя людини.

Оптимальне співвідношення матеріального і нематеріального виробництва дозволяє забезпечувати поєднання матеріального добробуту і духовного розвитку людини.

Досвід показує, що соціальна інфраструктура в розвинутих країнах поступово перетворюється в основну сферу людської діяльності. Так, у США у сфері соціальних послуг створюється більше половини валового внутрішнього продукту, в Україні цей показник складає 33,6%.

Обсяг і якість соціальних послуг яскраво характеризує економічний прогрес суспільства та рівень життя населення. Тривалий час недооцінка ролі цієї сфери обумовлювала значне відставання розвитку у нас саме тих галузей, які сьогодні визначають рівень цивілізованості суспільства, характер соціальної спрямованості суспільної діяльності: охорона здоров'я, побутове обслуговування населення, матеріально-технічна база науки, вищої і середньої освіти та ін. Тому сьогодні важливим стратегічним завданням економіки має бути прискорений розвиток соціальної інфраструктури.

^ Розділ 3. Загальна характеристика відносин України із заданою країною

а) зовнішньоекономічні відносини:

Економічні відносини між Україною і Японією є нерозвиненими. Станом на 2009 рік на українському ринку працювало лише 11 представництв японських підприємств. Японська сторона не інвестувала в українську економіку. Японський експорт щодо України становив 36 154,48 млн, а імпорт — 19 597,49 млн єн. Торговельний баланс був негативним і становив -16 555,99 млн.

Протягом 2005—2009 року, в рамках Офіційної допомоги для розвитку (ODA), з метою реформування української економіки та демократизації суспільства, японський уряд і Японське агенство міжнародної співпрації передали Україні фінансову позику на суму 61,89 млн доларів США (190,92 трильйони єн). Так само було надано безкоштовну допомогу в розмірі 13,76 млн доларів (27,90 трильйонів), та технічну фінансову допомогу на суму 9,46 млн доларів (10,29 трильйонів). Загальний розмір фінансової допомоги Україні з боку Японії становив 85,11 млн доларів США.

б) дипломатичні відносини

Державна незалежність України була визнана Японією 28 грудня 1991 року.

Дипломатичні відносини між державами встановлені 26 січня 1992 року.

Спільність підходів та позицій з питань вирішення багатьох актуальних міжнародних питань та відсутність будь-яких проблемних ознак у політичній площині співробітництва між Україною та Японією сприяють подальшій інтенсифікації наявного потенціалу обох країн та закладають міцний фундамент для плідного розвитку усього спектру відносин.

^ Візити на рівні глав держав

22-25 березня 1995 р. Президент України Л.Д.Кучма здійснив офіційний візит до Японії. У ході візиту було закладено політичні підвалини співробітництва між Україною та Японією, а головним його підсумком стало підписання Президентом Л.Д.Кучмою та Прем’єр-міністром Т.Мураямою Спільної заяви між Україною i Японією (23.03.1995р).

Основи договірно-правової бази двосторонніх відносин було закладено шляхом підписання главами зовнiшньополiтичних відомств обох країн обмінних листів, якими закріплювалось правонаступництво України щодо низки договорів, укладених мiж колишнiм СРСР i Японiєю.

19-24 липня 2005 р. Президент України В.А.Ющенко здійснив офіційний візит до Японії, який вивів увесь комплекс двосторонніх українсько-японських відносин на якісно новий партнерський рівень. За результатами переговорів Президент України та Прем’єр-міністр Японії підписали Спільну заяву про нове партнерство у 21-му столітті.

18-21 січня 2011 р. Президент України В.Ф.Янукович на запрошення японського Уряду відвідав Японію з офіційним візитом.

Головним підсумком візиту стало підписання Президентом України та Прем’єр-міністром Японії Спільної заяви щодо українсько-японського глобального партнерства, в якій окреслюються основні напрямки, форми і механізми подальшої взаємодії з широкого кола двосторонніх та міжнародних питань. Цим документом було визначено пріоритети співробітництва між Україною та Японією, окреслено програму реалізації першочергових завдань на найближчу та середньострокову перспективу.

Важливим результатом візиту стало підписання Кредитної угоди між Державним експортно-імпортним банком України та Японським банком міжнародного співробітництва про надання кредиту на суму 8 млрд. японських ієн (100 млн. дол. США) з метою сприяння експорту товарів і послуг з Японії та підтримки економічного розвитку України.

^ Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи країни

а) державний устрій

Японія - конституційна монархія. Діє Конституція, ухвалена парламентом 24 серпня 1946 р., яка набрала чинності 3 травня 1947 р. з наступними поправками.

  1   2   3

Схожі:

Загальна характеристика Японії iconПитання до іспиту з курсу "Практикум з психології"
Н. Методики дослідження уваги людини, їх загальна характеристика. 15. Методики дослідження мотивації людини, їх загальна характеристика....
Загальна характеристика Японії iconРозділ Загальна характеристика
Розділ Загальна характеристика написати офіційну назву підприємства
Загальна характеристика Японії iconЗагальна характеристика підприємства

Загальна характеристика Японії iconУрок на тему: «Клас Плазуни. Загальна характеристика: середовище...
«Клас Плазуни. Загальна характеристика: середовище існування, особливості будови, процесів життєдіяльності»
Загальна характеристика Японії icon2 Загальна характеристика революції
Введення. Актуальність теми
Загальна характеристика Японії iconУрок з географії на тему «Інші держави сусіди України. Загальна суспільно...
«Інші держави – сусіди України. Загальна суспільно – географічна характеристика Словаччини та Угорщини. Зв’язки з Україною.»
Загальна характеристика Японії iconЗагальна характеристика обміну речовин. Енергетичний обмін та його етапи. Синтез атф
Тема: Загальна характеристика обміну речовин. Енергетичний обмін та його етапи. Синтез атф
Загальна характеристика Японії iconКурсова робота
Розділ загальна характеристика району прокладання траси
Загальна характеристика Японії icon2. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад...
Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства ст. 3
Загальна характеристика Японії iconЗміст с. Вступ Розділ І загальна характеристика порядку розгляду...
Розділ І загальна характеристика порядку розгляду та прийняття Державного бюджету як друга стадія бюджетного процесу
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка