Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві”




Скачати 214.28 Kb.
НазваРеферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві”
Дата конвертації26.02.2013
Розмір214.28 Kb.
ТипРеферат
uchni.com.ua > Химия > Реферат




Зміст

ВСТУП .....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Поняття екологічної та аграрної безпеки. Законодавчі акти, які стосуються охорони довкілля ...........5

1.1 Поняття екологічної безпеки .........................................................5

1.2 Агроекологія ...................................................................................6

1.3 Законодавчі акти, які стосуються охорони довкілля ..................9

1.3.1 Основні міжнародні угоди в області охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування ......................................................9

1.3.2 Концепції рішення екологічних проблем в Україні .............................................................................11

РОЗДІЛ 2. Досвід екологічного землеробства в Європі ...........14

Розділ 3. керування екологічною безпекою в сільському господарстві України ...............................................................................17

3.1 Правове керування екологічною безпекою ................................17

3.2 Адміністративні інструменти керування екологічною безпекою...............................................................................................18

Висновки ..........................................................................................................21


Список використаної літератури ......................................................22
ВСТУП

Тема реферату – „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві”.

Агроекологія формується як самостійна наука на стиках багатьох дисциплін, її основою, з одного боку, є природничі науки, що входять у комплекс, загальна екологія, фізика, хімія, морфологія, анатомія, фізіологія, географія рослин, ґрунтознавство, метеорологія, гідрологія, біохімія, генетика, математика тощо, а з іншого — в число виробничих наук про вирощування культур та виробництво продукції тваринництва: землеробство, рослинництво, агрохімія, кормовиробництво, овочівництво, садівництво, селекція, тваринництво та ін. Крім того, агроекологія тісно пов'язана з охороною природи і соціальною екологією. Ведення сільського господарства можна розглядати як управління екосистемою з метою отримання продукції рослинництва і тваринництва, необхідної для харчування людей, та сировини для переробної промисловості.

Ґрунт є основним джерелом забезпечення сільськогосподарських культур живильними речовинами. Однак у сучасних умовах безупинної інтенсифікації сільськогосподарського виробництва для щорічного вирощування високих врожаїв із продукцією гарної якості досить часто виявляється недостатньою та кількість живильних речовин, що надходить у рослини з органічної речовини і важкорозчинних мінеральних з'єднань ґрунту в результаті діяльності мікроорганізмів і кореневої системи рослин.

Враховуючи розмаїття в Україні ландшафтних зон і екосистем — морських, гірських, степових, лісових, болотних — і одночасний вплив на них сучасного антропогенного середовища — техногенного й урбогенного - виникає потреба розробки науково обгрунтованих засад соціально-екологічної політики, залучення широкого кола науковців, практиків і громадськості до її реалізації.

Дотримання екологічних норм в сільському господарстві є актуальною проблемою як аграрних наук, так і промисловості, медицини, екології тощо.

Вивчаючи екологічне землеробство в економічному аспекті, будемо використовувати матеріали і документи закордонних авторів - С. Падель, Дж.П. Рейганольда, Р. І. Папендика, Дж. Ф. Пара, Л. Еліота, А. Анджерома та ін. Велике значення мають роботи А.Н. Костякова, А.А. Черкасова, С.К.Кондрашева, А.Н.Аськоченського, С.Ф. Аверьянова, В.А. Ковди, Б.А.Шумакова, К.К.Гедройца, І.І. Антипова-Каратаєва, Г.Н. Висоцького, Л.П.Розова.

Метою даної роботи є дослідження проблеми такого напряму екологічного права, як дотримання екологічних норм в сільському господарстві. Завдання дослідження:

1) розкрити таке поняття, як екологічна та аграрна безпека; законодавчі акти, які стосуються охорони довкілля;

2) вивчити такі питання, як досвід екологічного землеробства в Європі та керування екологічною безпекою в сільському господарстві України;

3) показати складність і значення боротьби з забрудненням аграрного природнього середовища України та світу.

Об'єктом нагляду є екологічне право. Предметом нагляду є дотримання екологічних норм в сільському господарстві.

Методи досліджень, що використовуються в роботі: аналіз і синтез досліджуваного матеріалу, логічний метод (з його допомогою робляться різні висновки), метод формалізації (виділення головного в матеріалах роботи), метод нагляду, порівняльний метод (зіставлення для отримання висновків), кількісні методи (зокрема статистичні), метод прогнозування, історичний метод дослідження.


РОЗДІЛ 1

Поняття екологічної та аграрної безпеки. Законодавчі акти, які стосуються охорони довкілля

^ 1.1 Поняття екологічної безпеки

Екологічна безпека поряд з ефективним функціонуванням засобів захисту навколишнього природного середовища, забезпечується правовими, організаційними, економічними й соціальними факторами.

Сучасна екологія XXI століття - це одна з головних фундаментальних комплексних наук про виживання на планеті Земля, завданням якої є пізнання законів розвитку і функціонування біосфери як цілісної системи під впливом природної і головне, антропогенної діяльності, а також про визначення шляхів і засобів еколого-економічного збалансованого співіснування техносфери і біосфери [8, с. 92].

Основний об'єкт досліджень - екосистеми планети всіх рівнів та їх елементи.

Основний предмет досліджень - взаємозв'язки між живими організмами, їх групами різних рангів, живими і неживими компонентами екосистем, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екосистем та біосфери в цілому.

Мета досліджень - визначення оптимальних шляхів координації гармонійного еколого-економічного збалансованого співіснування техносфери й біосфери, принципів і критеріїв ефективної локальної, регіональної та глобальної екополітики [6].

Основні завдання сучасної екології: вивчення загального стану сучасної біосфери, умов і чинників його формування, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників; прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в цілому в часі і просторі, розроблення з урахуванням основних екологічних законів, шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства і Природи, збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.

1.2 Агроекологія

У більшості країн світу характер сільськогосподарського виробництва визначається пріоритетом споживчої функції. Забезпечення населення продовольством і сировиною потребує значної інтенсифікації усіх галузей сільського господарства, що спричинило деградаційні процеси в агросфері. Коли на початку XX ст. вони ще мали локальний характер, то нині стали широкомасштабними і глобальними, потребують швидкої оптимізації сільськогосподарського виробництва [6].

Головними негативними наслідками впливу антропогенного чинника на природне середовище е забруднення повітря, води і поверхні землі, а також хижацьке виснаження її мінеральних ресурсів.

Усвідомлення цього становища вимагає зміни екологічної стратегії і тактики. Нині очевидно, що вжиті раніше заходи щодо використання й охорони природних ресурсів явно недостатні і неспроможні захистити навколишнє середовище, насамперед аграрний сектор. На основі методологічних підходів агроекології — моделювання, комплексності і системної парадигми — слід передбачити чітку екологічну орієнтацію усіх ланок науково-технічного прогресу, залучення широкого кола спеціалістів до розв'язання прикладних проблем екології й агроекології, проведення екологічної експертизи, моніторингу, суворого контролю за реалізацією природоохоронних заходів; виховання екологічного світогляду населення.

Агроекологія — це комплексна наукова дисципліна, яка вивчає взаємодію людини з навколишнім середовищем у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси та їх компоненти, взаємодію між компонентами агроекосистем і специфіку колообігу в них речовин, перенесення енергії, характер функціонування агроекосистем в умовах техногенних навантажень.

Цілі агроекосистем: забезпечення стійкого виробництва якісної продукції, максимальне використання природного біоенергетичного потенціалу агроекосистем, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектору, виключення і мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище [3, с. 157].

Предметом вивчення агроекології є штучні фітоекосистеми (посіви і насадження сільськогосподарських культур, тваринницькі ферми та комплекси, а також аграрні ландшафти у взаємозв'язку з середовищем проживання). Агроекологія розглядає системи землеробства і технології вирощування сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва з погляду витрачання і відтворення природних ресурсів, оцінює обґрунтованість екологічних рішень. Вона має розробляти теоретичні основи для екологічно безвідходного і нешкідливого виробництва продукції рослинництва і тваринництва, таке формування агроландшафтів, щоб вони зберігали гармонійну рівновагу з біосферою [13, с. 17].

Відомо, що потенційна, генетичне обумовлена продуктивність сучасних сортів культурних рослин досить висока. Для зернових вона досягає 200 — 300 ц/га, для цукрових буряків і картоплі — 1200 - 1300 ц/га. В умовах реального виробництва в агроекосистемах реалізується тільки 15 — 30 % потенційної продуктивності. Недоотримання 85 — 70 % потенційного врожаю може бути спричинене також обмежувальною дією екологічних і ценотичних чинників. Отже, агроекологія в доповнення до сільськогосподарської практики має великі можливості щодо забезпечення зростання виробництва сільськогосподарської продукції нарівні з генною інженерією, біотехнологіею виробництва. Причому цей ріст не супроводжуватиметься шкідливими для природного середовища побічними ефектами.

Головне і, мабуть, кінцеве завдання сільськогосподарської екології — знайти формулу найоптимальнішого співвідношення у вирощуванні рослин і тварин за певних умов середовища. Мірилом цього співвідношення є врожай, продуктивність тварин, які крім кількісних показників характеризуються високою якістю продукції, чистотою навколишнього середовища [11, с. 30].

Агроекологія є одним з головних розділів прикладної екології. Це комплексна наукова дисципліна, об'єктом вивчення якої є агро-сфера планети, а предметом - взаємозв'язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси, взаємозв'язки між компонентами агроекосистеми і специфіка колообігу в них речовин, енергії та інформації під впливом техногенних навантажень.

Головна мета агроекології - забезпечення сталого виробництва якісної біологічної екологічно чистої продукції, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектора; ефективна екологізація всіх галузей сільського виробництва.

Агроекологія - нова комплексна сільськогосподарська наука, що вивчає всі сучасні екологічні проблеми, пов'язані з агропромисловим виробництвом та шляхи екологізації всіх галузей сільського господарства; агроекологія - ідеологічна основа раціонального, економічно збалансованого виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції [5, с. 116].

Агроекологія вивчає особливості екологічних процесів у агросфері. Агроекологія розглядає системи землеробства і технології вирощування сільськогосподарських культур і тварин у світлі витрачання і відтворення природних ресурсів, оцінює екологічну обгрунтованість екологічних рішень. Агроекологія - ідеологічна основа екологічно збалансованого функціонування агросфери в XXI столітті.

Так як різниця в екологічному і традиційному землеробстві і розкривають суть екологічного землеробства, будемо вивчати їх в першу чергу.



Рис. 1.1. Концепція розвитку екологічного господарства в контексті розвитку регіонів

^ 1.3 Законодавчі акти, які стосуються охорони довкілля

1.3.1 Основні міжнародні угоди в області охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування

Кіотським протоколом (КП) передбачені три "гнучких механізми", які мають дати змогу Сторонам, скоротити витрати, пов'язані зі скороченням викидів:

1. Спільне впровадження стосується проектів, які будуть здійснюватись у країнах, внесених до додатка І. Концепція, коли промислово розвинені країни виконують свої зобов'язання щодо зниження викидів парникових газів шляхом одержання кредитів за інвестиції в заходи, спрямовані на зниження викидів у країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою.

2. Механізм чистого розвитку пов'язаний з проектами, здійснюваними в країнах, що не ввійшли до додатка І, визначений У Кіотському протоколі (ст. 12) ринковий механізм впровадження проектів між країною з розвиненою економікою і країною, що розвивається, який забезпечує країну, що розвивається, фінансуванням і технологіями для сталого розвитку та допомагає країні з розвиненою економікою виконати зобов'язання щодо зниження викидів. Проекти механізму чистого розвитку покликані надати сприяння країнам, не внесеним до додатка І, щодо скорочення обсягів викидів і досягнення стійкого розвитку. Кредит "сертифікованих скорочень викидів", отриманих під час реалізації проектів механізму чистого розвитку, може бути придбаний країнами, внесеними до додатка І, і доданий до їхньої встановленої кількості.

3. Міжнародна торгівля квотами на викиди. Програма економічного стимулювання, за якою джерелам певних забруднень (найчастіше тих, що забруднюють атмосферу) надаються дозволи на викиди певної кількості тонн забруднювачів. Уряд видає тільки обмежену кількість дозволів, що відповідає бажаному рівню викидів. Власники цих дозволів можуть, користуючись ними, викидати дозволену кількість забруднюючих речовин, або, знизивши обсяг власних викидів, продати ці дозволи. Той факт, що дозволи мають товарну вартість, стимулює власника до зменшення викидів. Міжнародна торгівля квотами на викиди дає змогу країнам, внесеним до додатка І, торгувати між собою одиницями встановленої кількості. При цьому одиницею товару є тонна еквівалента двоокису вуглецю, а продавцями і покупцями — держави, які ратифікували КП. Зобов'язання держав не перевищувати встановлених рівнів викидів можна інтерпретувати як національні квоти на викиди. Квотами, або одиницями встановленої кількості, можна торгувати за дотримання цілої низки умов, визначених у КП [1, с. 155].

Для отримання права застосовувати механізми Кіотського протоколу Сторони мають відповідати вимогам, визначеним рішеннями VII Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, які затверджені першою Зустріччю Сторін Кіотського протоколу (Монреаль, 2005 p.). Згідно з цими рішеннями кожна країна — сторона додатка І (у тому числі Україна) має виконати сім передумов:

  1. Бути стороною протоколу.

  2. Призначити організацію, відповідальну за схвалення від імені держави проектів спільного впровадження.

  3. Розрахувати та зареєструвати свою встановлену квоту викидів для періоду зобов'язань.

  4. Створити національну систему інвентаризації викидів парникових газів.

  5. Створити національний реєстр одиниць викидів та поглинання парникових газів, що випускаються, передаються та набуваються Стороною.

  6. Подавати до секретаріату РКЗК результати останньої інвентаризації.

7. Чітко обліковувати встановлену кількість викидів і подавати інформацію про це [7, с. 98].

^ 1.3.2 Концепції рішення екологічних проблем в Україні

Основними законодавчими актами України, спрямованими на забезпечення екологічної безпеки, є:

"Закон України про охорону навколишнього природного середовища"; прийнятий 25.06.1991 р., зі змінами й доповненнями від 5.05.1993 р., 6.03 1996 р., 19.11.1997 р., 5.03.1998 р.;

"Закон України про охорону атмосферного повітря"; прийнятий 16.10.1992 р., зі змінами від 28.02.1995 р.;

"Водний кодекс України"; прийнятий 6.06.1995 р.;

"Земельний кодекс України"; прийнятий 18.12.1990 р., зі змінами й доповненнями від 13.03. й 26.12.1992 р., 5.05.1993 р.;

"Кодекс України про надра"; прийнятий 27.07.1994 р.;

"Лісовий кодекс України"; прийнятий 21.01.1994 р. [14, с. 73]

В Україні існують відділення міжнародних суспільних екологічних рухів "Гринпіс", "Билуна" й ін. Більшість суспільних екологічних організацій функціонують на постійній основі. Деякі створюються для рішення конкретних екологічних завдань у даній місцевості й, виконавши її, свою діяльність припиняють.

Відповідно до діючого законодавства громадяни України мають право на об'єднання в суспільні природоохоронні формування й на участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища [4].

Суспільні природоохоронні об'єднання мають право:

  • одержувати у встановленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерелах її забруднення, програмах і заходах щодо проблем природокористування;

  • брати участь у перевірках природоохоронної діяльності підприємств й інших об'єктів разом з державними органами керування в області охорони навколишнього природного середовища;

  • проводити суспільну екологічну експертизу, обнародувати її результати й передавати їхнім органам, уповноваженим приймати рішення;

  • виступати з ініціативою проведення референдумів з питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

  • розробляти й пропагувати свої природоохоронні програми, організовувати масові акції ненасильницького характеру;

  • організовувати суспільні фонди охорони природи;

  • організовувати й виконувати роботи з охорони й відтворення природних ресурсів, збереженню й поліпшенню стану навколишнього природного середовища;

  • звертатися в суди з позовами про відшкодування збитків, заподіяних громадянам або майну суспільних об'єднань, внаслідок порушення природоохоронного законодавства [6, с. 119].

Вагомим суспільно-політичним об'єднанням країни є створена в 1990 р. Партія зелених України. ПЗУ в 1998 р. утворила власну фракцію у Верховній Раді. Як указується в Маніфесті партії, вона ставить своєю метою створення екологічно солідарного суспільства, у якому інтереси людини, кожної соціальної й професійної групи громадян гармонійно збігаються з вищими біосферними законами Природи. Партія призиває всіх громадян України об'єднатися навколо ідеї виживання людства, екологічного порятунку нашого майбутнього, створення глобальної системи екологічної безпеки [2].

РОЗДІЛ 2

Досвід екологічного землеробства в Європі

Це виробництво почало розвиток у різних країнах. Початок сучасного екологічного сільського господарства в світі був введений у 1920-х рр., хоча більш докладніше практичну зацікавленість цими ідеями примітили з 1960 р. У 1972 році була створена Міжнародна Федерація руху органічного сільського господарства (IFOAM), яка працює, створюючи зразкове стандарти світового екологічного сільського господарства. Розвиток екологічного господарства може бути відмічено збільшенням кількістю членів IFOAM. Почавши з 5 членів, з трьох континентів, зараз нараховується до 100 членів (за 15 років) з 25 держав по усіх континентах. З 1970 року виробництво екологічних продуктів почало швидко зростати. За останній час IFOAM нараховує близько 500 організацій в більше 100 державах [9, с. 36].

У 1991 р. різні суспільні організації створили Всесвітню асоціацію шкодуючого землеробства (WSAA). Цією та іншими організаціями зусиллями підготовлений план всесвітніх дій у XXI столітті, який підписали 170 країн, в тому числі і Англія. (1992,червень; Ріо де Жанейро, на нараді зібраній ООН).

Сектор екологічних господарств один з динамічних. Якщо у 1985 р. в Європі було 0,1 млн. га площі екологічного господарства, то у 2000 р. ці площі досягли вже 3,5 млн. га. Дуже швидкий розвиток екологічного сільського господарства спостерігають за останні десятиріччя [12, с. 73].

Поширення екологічного сільського господарства пояснюють два головних фактори: розширення ринку та сільськогосподарська політика. З початку фінансової підтримки екологічних господарств їх площа (в ЄС) збільшилася з 0,5% у 1993 р. до 2% корисної сільськогосподарської площі у 2002 р. і тенденція до розширення продовжується. Хоча загальна площа в Європейському Союзі порівняно невелика, однак, вражають темпи росту екогосподарства (в середньому за рік 25 - 30%), які значно відрізняються від росту інших секторів сільського господарства.

Сертифікація – це процедура, яка свідчить, що продукція (послуга) відповідає стандарту або іншої нормативної вимоги. Цю процедуру можна віднести:

  • перша сторона – виробник або постачальник;

  • друга сторона – покупець;

  • третя сторона – незалежна організація, фізична або юридична особа [2, с. 139].

Часто сертифікує третя сторона, яка визнана незалежно від виробника та покупця. Сертифікування продукції має напрямок підтвердити, що вона відповідає стандартам або іншої нормативної вимоги, підтверджуючи її користь здоров’ю, природі та оточуючому навколишньому середовищу вцілому. Сертифікація буває добровільною або примусовою. Наприклад, у Литві для місцевого споживання та експортована продукція сертифікується примусово, для того щоб вона відповідала правовим актам Литовської республіки. Добровільно продукція сертифікується в тому випадку, коли сам виробник або постачальник виявляє бажання.

Сертифікація екологічного вирощування – це процес перевірки усіх земель та продуктів вирощування для збереження природи, обробка землі, підбір технологій для того, поки ця продукція не буде реалізованою. Сертифікація екологічного вирощування відрізняється від інших тим, що перевіряється весь процес вирощування, а не кінцева продукція.

В Європі 1999р. 14 березня з’явилася організація, яка без податків «Екоагрос» у 2000 році отримала акредитацію, яка не тільки інспектувала та сертифікувала ферми, реалізовані організації та продукцію, але й контролювала екологічне землеробство, переробку, правила реалізації, консультувала по новим питанням і дає інформацію у використання [8].

Якщо фермер почав займатися екологічним землеробством, то він повинен:

  • отримати сертифікацію «Екоагрос» та ознайомитись з правилами екологічного землеробства;

  • заповнити анкету-запит на сертифікацію екологічного землеробства;

  • усі необхідні документи необхідно здати до 1.05 наступного року;

  • сплатити за картку вступу вартістю 60 фунтів;

  • класифікувати сертифіковані роботи;

  • допрацювати або в той самий час необхідно сплатити 25%сертифікаційного податку;

  • оскільки відомий сертифікований податок, тому після перевірки його перераховують і він може змінитися, оскільки міняється об’єм праці і співробітництва. Ця різниця перераховується на наступний рік [10, с. 48].



Розділ 3

керування екологічною безпекою в сільському господарстві України
^ 3.1 Правове керування екологічною безпекою

Юридичні заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища й раціональне використання природних ресурсів, включають:

  • визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

  • установлення лімітів використання природних ресурсів, викидів в атмосферне повітря, скидань стічних вод у водні об'єкти й розміщення відходів;

  • установлення нормативів і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів й інші види шкідливого впливу [3];

  • збори за погіршення якості природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водних об'єктів і т.д.);

  • надання суб'єктам підприємницької діяльності податкових, кредитних й інших пільг при впровадженні ними енерго- і ресурсозберегаючих процесів, маловідходних і безвідхідних технологій, розвитку нетрадиційних джерел енергії, здійсненні інших ефективних заходів по охороні навколишнього природного середовища й заощадженню природних й енергетичних ресурсів;

  • відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства;

  • стимулювання діяльності по охороні навколишнього природного середовища й економії природних й енергетичних ресурсів [7].

Фінансування природоохоронних заходів здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів, засобів підприємств й організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків й інших засобів.

Ліміти викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів промислового, будівельного й іншого виробництв, інших видів шкідливого впливу встановлюються для кожного підприємства й іншого джерела забруднення навколишнього природного середовища, а також для міста в цілому. Ліміти встановлюються виходячи з умов дотримання екологічних нормативів якості навколишнього природного середовища з обліком сформованої виробничої інфраструктури й екологічної обстановки в кожнім конкретному місті. Ліміти періодично переглядаються звичайно убік зменшення [4, с. 148].

Нормативи зборів за використання природних ресурсів установлюються з урахуванням їх якості, доступності, поширення, можливості поновлення, комплексності, обсягів видобутку, місцезнаходження, можливості переробки й утилізації відходів, інших факторів. Нормативи зборів за використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища є єдиними для всієї країни [1].


^ 3.2 Адміністративні інструменти керування екологічною безпекою

Відповідно до законодавства України керування екологічною безпекою міст здійснюють обласні, міські й районні ради народних депутатів, їх виконавчі й розпорядницькі органи (місцеві органи влади) і спеціально вповноважені державні органи.

До спеціально вповноважених державних органів відносять:

  • органи по охороні навколишнього природного середовища й використанню природних ресурсів (обласні керування екологічної безпеки, міські й районні екологічні інспекції), що входять у систему Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України;

  • міські й районні санітарно-епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров'я України;

  • органи по використанню й охороні водних ресурсів Державного комітету України по водних ресурсах;

  • органи по використанню й охороні земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах;

  • органи геологічного контролю Державного комітету України по геології й використанню надр;

  • органи гірського нагляду Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

• лісову охорону Міністерства лісового господарства України. Місцеві органи влади в межах своєї компетенції:

• дають згоду на розміщення на підвідомчій території підприємств й організацій;

  • затверджують проекти планування й забудови населених пунктів, їхні генеральні плани й схеми промислових вузлів;

  • видають і скасовують дозволу на спеціальне використання місцевих природних ресурсів;

  • організують розробку й затверджують місцеві екологічні програми;

  • затверджують ліміти викидів в атмосферу, скидань стічних вод і розміщення відходів;

  • організують збір, переробку, утилізацію й поховання промислових і побутових відходів;

  • погоджують плани роботи підприємств й організацій по охороні навколишнього природного середовища й використанню природних ресурсів;

  • організують вивчення навколишнього природного середовища;

  • надають підприємствам, організаціям і громадянам інформацію про стан навколишнього природного середовища й захворюваності населення;

  • здійснюють контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

  • обмежують, припиняють або припиняють господарську діяльність підприємств й організацій у випадках порушення ними природоохоронного законодавства;

  • організують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій і стихійних лих [12].

Організаційні функції керування природокористуванням у міському середовищі здійснюють відділи екології при міськвиконкомах. Звичайно вони входять до складу керування по капітальному будівництву й житлово-комунальному господарству.

Висновки



Природокористування — це задоволення потреб суспільства в елементах природи. Може бути прямим і непрямим. Прямим називається безпосереднє використання природних ресурсів як джерел сировини, енергії і простору. Непрямим називається використання природних ресурсів, як правило, без їхнього вилучення (наприклад, використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики та водного транспорту і риборозведення, рекреаційне використання територій тощо). Воно може бути загальним — для задоволення життєво необхідних потреб людини, безоплатно, без закріплення за окремими особами і надання спеціальних дозволів; а також спеціальним - надання в користування, володіння або оренду природних ресурсів на підставі спеціальних дозволів, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Узагальнюючи, можна відмітити головні причини, чому екологічне господарювання все більш відоме у всьому світі:

  • сільське господарство виробництво з використанням хімічних речовин, за декілька десятиліть, починаючи із середини XX століття, нанесло значний знос навколишньому середовищу (виснажені природні ресурси, знизилася родючість грунту, ерозія грунтів);

  • висока ціна на енергію - оцінюючи з економічної точки зору - суми, використані на штучні мінеральні добрива і синтетичні пестициди, не окуплюється врожаєм;

  • знизились прибутки фермерів;

  • змінився суспільний погляд у відношенні загроза забруднення навколишнього середовища, розповсюджений інтенсивно у хімічному сільському господарстві та можливості знизити цю загрозу;

  • збільшився попит на екологічно чисті, безпечні для здоров’я продукти, так як люди замислилися про своє майбутнє.


Список використаної літератури



  1. Бобылев С.Н. Экономика природопользования: Учебник / Бобылев С.Н. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 501 с.

  2. Боговський П.А. Азотні добрива і проблеми раку / Боговський П.А. - К.: Центр учбової літератури, 2005. - 370 с.

  3. Борисов В.А. Екологічні проблеми накопичення нітратів в навколишньому середовищі / Борисов В.А. - К.: Агромір, 2000. - 333 с.

  4. Волкова Н.В. Гігієнічні значення нітратів і нітриту в плані віддалених наслідків їх дії на організм / Волкова Н.В. - К.: Сільське господарство і наука, 2009. - 210 с.

  5. Габович Р.Д. Гігієнічні основи охорони продуктів харчування від шкідливих хімічних речовин / Габович Р.Д., Припутина Л.С. - К.: Центр учбової літератури, 2004. - 278 с.

  6. Зарубин Г.П. Гігієнічна оцінка нітратів в харчових продуктах. Гігієна і санітарія / Зарубин Г.П., Дмитриев М.Т., Приходько Є.І. - К.: Центр учбової літератури, 2002. - 370 с.

  7. Капанадзе Р.М. До питання встановлення гранично допустимої концентрації нітратів у воді / Капанадзе Р.М. - К.: Центр учбової літератури, 2005. - 401 с.

  8. Кирюшин В.К. Эколого-экономические проблемы агротехнологической политики / В.К. Кирюшин // Общество и экономика. – 2003. – № 7-8. – с. 92-116.

  9. Коттер Дж. Генетически модифицированные растения: проблемы становятся все больше / Дж. Коттер // Агробизнес. – Россия. – 2006. – №9. – с. 36-39.

  10. Коттер Дж. Экологическая опасность культур со встроенным Bt геном, устойчивых к насекомым–вредителям / Дж. Коттер // Аграрная Россия. – 2005. – №1. – с. 48-49.

  11. Перспективы биотехнологий и экология // Экономика сельского хозяйства России. – 2005. – № 8. – с. 30-35.

  12. Поздняков В.А. ГМ продукты – опасная замена / В.А. Поздняков, В.Ф.Борисов, А.И. Дрижаченко // Агробизнес. – Россия. – 2005. – №5. – с. 73-74.

  13. Рыбак Л.М. Экологические проблемы животноводства / Л.М. Рыбак // Агробизнес. – Россия. – 2005. – №12. – с. 17-20.

  14. Тремасов М.Я. Утилизация органических отходов сельскохозяйственных предприятий / М.Я. Тремасов, А.И. Сергейчев, Л.Е.Матросова // Агробизнес. – Россия. – 2006. – №5. – с. 73-75.

Схожі:

Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconТема: «Законність норма нашого життя»
Мета: Сприяти формуванню уявлення про право І закон, як основних правил суспільного життя, виховувати розуміння необхідності дотримання...
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconЗвіт «Про підсумки економічного та соціального розвитку району за 2011 рік»
Відбулися певні зрушення у соціальній сфері, позитивні перетворення у промисловості, сільському господарстві та ряду інших
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconРозділ І. Фабрики думки І організація інформаційно – аналітичної діяльності
У сша, наприклад, у сфері обробки інформації працює понад 80 % працездатного населення, 17 % — задіяно у традиційних галузях промисловості...
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconЗведені дані щодо умов та стану зберігання заборонених І непридатних...
Зведені дані щодо умов та стану зберігання заборонених І непридатних до використання в сільському
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconОпитувальний лист для підготовки технічних вимог на дотримання норм...
Опитувальний лист для підготовки технічних вимог на дотримання норм з енергозбереження
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconПсихологічні аспекти проблеми дотримання прав неповнолітніх, які перебувають в ув`язненні
Гуманізація процесу виховання, забезпечення неповнолітнім відчуття своєї гідності, самоцінності, психологічної захищеності є умовою...
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconОпитувальний лист для підготовки технічних вимог на дотримання норм...
Опитувальний лист для підготовки технічних вимог на дотримання норм з енергозбереження
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconЗалежно від потреби, arimr допомагає та фінансує фермерські господарства у формі
Розглядується роль та функції Агенції Реструктуризації І модернізації фермерських господарств (ARiMR) у державній інвестиційній підтримки....
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” icon«Правове регулювання виноградарства в сільському господарстві України» Вступ
Юридичне визнання рівності всіх форм власності, свободи організаційно-правових форм господарювання, з одного боку, І скорочення державної...
Реферату „Екологічне право. Дотримання екологічних норм в сільському господарстві” iconСучасні проблеми розвитку транспортної інфраструктури сільськогосподарського...
Ючого допоміжного характеру, що надають послуги основному виробництву. Однією з важливих обслуговуючих підгалузей в сільському господарстві...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка