1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту




Назва1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту
Сторінка1/10
Дата конвертації25.02.2013
Розмір1 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни її стану чи поведінки при зміні обставин.

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників чи окремих виконавців для досягнення поставлених цілей.

За напрямами реалізації своїх функцій менеджмент:

- виробничий (управлінський процес спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості);

- фінансовий(управлінський процес спрямований на формування системи ефективного залучення та використання фінансових ресурсів організації);

- маркетинг (управлінський процес спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів та послуг які мають цінність матеріальну та споживчу).

Предмет вивчення науки про менеджмент:

*теоретичні засади управлінської діяльності

*практика управління організації

*проектування систем менеджменту (заходи, методи за доп яких здійснюється вплив на персонал)

Предметом науки менеджмент є: управлінська діяльність та організаційно-економічний механізм її здійснення на рівні головної ланки економіки підприємства.

^ Предмет менеджменту — система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керуючої та керованої системи у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.

Об’єкт вивчення менеджменту – процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, тощо(корпорації, холдинги, обєднання)

Суб’єкти – представники керуючої та керованої системи організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання повноважень та обсяги відповідальності.

^ Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) — скеровувач управлінських дій.

Суб'єкт управлінської діяльності — особа, що реалізує управлінські відносини.

^ Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) — виробничо-господарська організація та її зовнішнє оточення.

Підходи до М.:1.Системний-наукове поняття розглядається у вигляді сукупності взаємопов’язаних елементів. Осн властивості с-ми:цілісність, не адитивність,взаємозалежність,взаємодія с-ми внутр середовища,структурність,ієрархічність,безперервність функт-ня та еволюції. 2.Маркетинговий підхід.3.Функціональний підхід,4.Відтворення.5.Нормативний підхід: Методи розробки норми:розрахунок аналітичний;дослідний,статистичний,ек-ко-матем-чне моделювання.6.Комплексний підхід,7.Інтеграційний,8.Динамічний.9.Процесійний.10.Оптимізацій ний.11.Ситуаційний.

Принципи управління Анрі Файоля: 1.Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. 3.Дисципліна. 4. Єдиноначальність. 5.Єдність керівництва. 6.Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. 7.Винагорода. 8.Централізація. 9.Ієрархія 10. Порядок. 11.Справедливість. 12.Стабільність перебування на посаді. 13. Ініціатива. 14. Корпоративний дух. Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера: 1. Високий ступінь розподілу праці. 2. Чітка управлінська ієрархія. 3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи. 4.Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників). 5. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.Нові принципи управління: 1.Лояльність до працівників. 2.Відповідальність - Обов'язкова умова успішного управління. 3.Комунікації, що пронизують організацію зверху, знизу і по горизонталі. 4.Атмосфера, що сприяє розкриттю потенціалу працівників. 5.Часткова участь кожного працюючого в спільних результатах. 6.Своєчасна реакція на зміни у зовнішньому середовищі. 7.Методи роботи з людьми направлені на утворення задоволеності від роботи. 8.Вміння спілкуватись з постачальниками, покупцями, виконавцями та керівниками. 9.Етика бізнесу. 10.Чесне відношення та довіра до людей. 11.Використання в роботі фундаментальних основ менеджменту. 12.Безпосередня участь менеджеру у груповій роботі - умова досягнення узгодженості і цілісності. 13.Чітке уявлення про місце та роль організації в майбутньому. 14.якість власної роботи та її постійне самовдосконалення.

2,3,4. Розвиток менеджменту та еволюція управлінської думки

Предтеча розвитку менеджменту:1.Томас Гобс та Джеймс Стюарт довели що мотив людської поведінки полягає в прагненні до влади.2.Ієреміє Бентам – мотвами є користь і задоволення.

3.Адам Сміт – принцип економічної людини, головною ціллю якого є прагнення до збагачення і задоволення особистих потреб.4.Ричард Аркрайт – винайшов першу прядильну машину – ввів ієрархічний принціп організації і назвав його індустріальним управлінням.

5.Роберт Оуен – принцип соціального партнерства.6.Чарльз Бебідж – розробив методику вивчення витрат роб часу при здійсненні різноман операцій, порівняльного аналізу роботи одно профільних підприємств, виявлення шляхів зростання ефективності праці на основі статистичних даних, а також застосування преміальної системи оплати праці.

Етапи еволюції управлінської думки:1.Пов’язаний з тейлоризмом, а саме з тим що управляти можна науково.2.Анрі Файоля – розповсюдження принципів управління на побудову організаційних структур.3.Положення школи людських відносин та поведінкових наук, а саме використання соціології і психології в управлінні.4.Кількісні методи при обґрунтуванні та прийнятті управлінських рішень.5.Системний підхід.6.Ситуаційний підхід.7.Вдкриття поняття ”організаційна культура”, як сильного інструменту управління.

Становлення та історичний розвиток менеджменту

Перша управлінська революція „релігійно-комерційна”(3 тис до н е) – Шумерія, Єгипет, Аккада. Поява людей ще не капіталістичних ділків, але вже і не релігійних діячів, що вели ділову документацію бух розрахунки, що призвело до появи писемності.

ІІ-га „світсько-адміністративна”– пов’язана з імям Хамурапі (1792 – 1750 рр до н е) – поява чисто світської манери управління. Виникнення формальної системи організ-ї та управління різноманітними суп відносинами, між різними соц групами населення, зародження лідерського стилю управління та методів мотивації поведінки людей.

ІІІ-я – „будівельно-виробнича” – часи правління Навуходоносора(605-562рр до н е). Автор „Вавілонської вежі” та „Висячих садів Семіраміди”. Їх осн результат полягає в поєднанні держ методів регулювання з виробничою діяльністю, а саме із застосуванням системи виробничого контролю на текстильних фабриках і зерносховищах.

4-та – „індустріальна” – (17-18 ст). Віддалення уп-ня від ви-ва і власності. Перетвор адміністрації і мен-ту в самостійну економ силу, зародження професійного управління і поява „найманого менеджера”.

5-а – (кі 19-поч 20 ст). Її теоретичною основою стала концепція Макса Вебера. Осн положення: формування великих ієрархічних структур, поділ управлінської праці, введення норм стандартів, встановлення посадових обов’язків і відповідальності менеджера.

Упр-ня як вид дія-сті і як наука в теперішньому вигляді зявилась не одразу. Практика упр-ня стара як світ. Ніхто не скаже, коли виникли перші елементи упр-ня. Необ-сть виникла в 3 сферах людського життя тоді, коли люди почали жити і полювати групами: 1) оборонна (захисна) – від диких звірів і ворогів; 2) політична – встановлення та підтримка порялку в групі; 3) економічна – вир-во та розподіл обмежених рес-сів.

На І етапі упр-ня здійснюалось вождем групи. Потім групи ↑, їх функції ускладнюваись → зявилась необ-сть поділу праці та диф-ції фун-цій.

Таким чином передумовами та джерелами формування менеджменту як упр-ня особливого роду є: індустріальний спосіб орг-ції вир-ва; розвиток ринкових відносин. Мен-нт почав розглядатись як найважливіша складова успіху корпорацій, як обобливе мистецтво і вид занять.

Розвиток менеджменту в ХХ столітті:

школа наукового упр-ня (підхід з т.з. наукового упр-ня)→класична (адміністративна) школа (адміністративний підхід)→школа психології та людських відносин (підхід з т.з. науки про поведінку)→школа науки упр-ня=кількісна (підхід з т.з. кількісних методів).

^ 4. Х-ка управлінських революцій

І- релігійно-комерційна

Пов’язана з виникненням писемності у Давньому Шумері (5 тис до н.е.), що сприяло появі особливого прошарку жерців, які вели діловий перепис і комерційні розрахунки. Письмова фіксація ділових угод підвищувала їх надійність та захищеність.

ІІ-світсько-адміністративна

Пов’язана з діяльністю вавилонського царя Хамурапі (1792-1750рр. до н.е.) - Закони Хамурапі. Він опублікував збірку законів упр-ння д-вою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними верствами населення, завдяки яким посилювався контроль і відповідальність за виконання робіт.

ІІІ – виробничо-будівельна.

Охоплює роки царювання ассирійського правителя Навуходоносора (605-562рр до н.е.). Саме тоді будівельні роботи набули величезного розмаху і вимагали посилення контролю за діяльністю у сфері виробництва і будівництва. Такий контроль здійснювала д-ва.

^ IV – Охоплює період зародження капіталізму і стрімкого індустріального розвитку європейської цивілізації (17 – 18ст.). ЇЇ головним результатом стало виникнення професійного управління. Велика заслуга в цьому належить шотландському економісту Адаму Сміту (1723-1790), англійському соціалісту-утопісту Роберту Оуену (1771-1850), англійському математику Чарльзу Бебіджу (1801-1841) та ін. Зокрема, Оуен на своїх фабриках втілював ідею соціального партнерства; Бебідж розробив методику вивчення витрат робочого часу на виконання виробничих операцій і опублікував результати власних досліджень у книзі «Про економію матеріалів та обладнання», яка стала першою публікацією в сфері наукового управління. А погляди Сміта на природу вільного підприємництва, на роль ринку і функції д-ви лягли в основу теорії та практики менеджменту.

^ V – бюрократична

У її основі – концепція «раціональної бюрократії», яка важливу роль у забезпеченні ефективності управління відводила формуванню ієрархічних структур, розподілу управлінської праці, чіткому визначенню посадових обов’язків і встановленню відповідальності менеджерів за їх виконання.

^ VI – інформаційна

Х-ться всебічним впровадженням у практику управління інформаційних технологій, що неймовірно прискорило процеси отримання і оброблення інформації й зробило практично безмежними можливості зростання організацій. Здатність управлінського апарату швидко опрацьовувати великі масиви інформації змістила акценти у системі загального менеджменту з організації виробничих процесів на маркетинговий менеджмент, тобто переорієнтувала систему управління організацією на виявлення і задоволення потреб.
^ 5. Виникнення та розвиток М як науки, підходи до М

У-ські відносини історично формувалися і вивчалися в різному соціокультурному н ідеологічному середовищі. Проте їх формування і вивчення відбувалося в "переплетенні" двох парадигм — уявлень про те, де краще шукати ресурси управління. Перша парадигма виникла як відповідь на питання: наскільки базова раціоналістична організація сприяє психологічній віддачі працівників в їх праці? На пізніших етапах розвитку управлінських відносин і їх осмислення в зарубіжній і вітчизняній теорії виникла друга парадигма: наскільки психологічна віддача працівників в їх трудовій діяльності вимагає відповідного організаційного підкріплення? Так виникли два підходи до організації управління: раціоналістичний і поведінковий. У першому підході акцент робився на такому управлінні виробництвом, організація якого могла б давати максимальний ефект від трудової діяльності працівників. У другому підході акцент вже робився на управлінні поведінкою працівників, організація якого могла б давати максимальний ефект від їх ініціативного відношення до справи.

Класичним прикладом початкового формування і вивчення управлінських відносин раціоналістичного типа стала концепція американського інженера Ф. Тейлора (1856—1915), Перша фаза її розробки (1891—1895 рр.) зводилася до обгрунтування контролю за продуктивністю праці робітників. Друга фаза розробки концепції (1895—1903 рр.) включала контроль методів роботи. З цією метою проводився хронометраж робочого часу і трудових зусиль кожного працівника цеху. На основі цих досліджень 6ыли встановлені 2 показники: найвища платня за найважчу і найнижча платня за найлегшу роботу. Була визначена шкала преміювання як надбавка до середньої з/п. Ф. Тейлор створив систему підготовки виробничого процесу заснованого на строгій економії часу. Мета: дати можливість кожному робітнику трудитися з максимальною продуктивністю. Завдання: забезпечити його всім необхідним до того, як він приступить до роботи. Третя фаза тейлоровськой концепції (1904—1915 рр.) включала розробку такої системи функціонального управління, яка відповідала б за кінцеві результати праці робітників. Ресурси для підвищення продуктивності праці працівника знаходилися за допомогою перегляду норм вироблення. Тейлоровськая раціоналістична концепція організаційного управління переросла незабаром в «класичну» школу, представники якої створили початкову формалізовану модель управлінських відносин(А. Файоль, О. Шелдок, Л. Урвік, Э. Рейлі. Л. Муні, У. Ньюман,Л. Аллен..).

У 50—60-х рр. починають розроблятися такі теорії організації, в яких раціоналістичний підхід поєднується з поведінковим (Р. Дракер, М. Хейч, Д. Марч, X. Саймон). Концепції поведінки працівників у виробничій організації, зародившись в 30-х рр. у відомих хотторнськіх експериментах (Э. Мейо), також набирали силу в розробці промислової соціальної психології (Ф. Ротлісбергер, В Дпксон, Э. Маккобі, Т.М. Ньюкомб, Е.Л. Хартлі, Э. Мейо), в ізученіїі мотивації працівників (А.Х. Маслоу, Д. Макгрегор, Д.К. Макклеланд. Ф.К. Врум, Ф. Херцберг), в дослідженні лідерства (До. Льовін, Ф. Массорік, Ф.Е. Фідлер, У. Реддін), в аналізі міжгрупової поведінки (У.Ф. Уайт, М. Шериф). Особливо важливими для розуміння поведінки працівників стали системні теорії організаційного управління (Ч. Барнард, Ф. Селзник, Р. Лайкерт), що заклали основу для нового злету управлінської думки в поведінковій концепції «організаційної культури» (80—90-і рр.).
^ 9. Хар-ка моделей у-ня(Америк-ка та Японська моделі м-нту)

Сутністю японської моделі є керування людьми. При цьому японці розглядають не однієї людини (особистість), як американці, а групу людей. Крім того, у Японії склалася традиція підпорядкування старшому за віком, позиція якого схвалюється групою. Основним предметом керування в Японії є трудові ресурси. Ціль, що ставить перед собою японський керуючий – підвищити ефективність роботи підприємства в основному за рахунок підвищення продуктивності праці працівників. Тим часом у європейському й американському менеджменті основною метою є максимізація прибутку, тобто одержання найбільшої вигоди з найменшими зусиллями. Японці схиляються перед працею. В ієрархії цінностей японського народу праця коштує на першому місці. Японці випробують задоволення від добре виконаної роботи. Тому вони згодні терпіти тверду дисципліну, високий ритм роботи, велику напруженість праці і понаднормову роботу. Відхід від устояних звичок викликає в них невдоволення. На японських підприємствах працівники трудяться групами, спільно і підтримують один одного. Найсильнішим засобом мотивації в Японії є «корпоративний дух» фірми, під яким розуміється злиття з фірмою і відданість її ідеалам. В основі «корпоративного духу» фірми лежить психологія групи, що ставить інтереси групи вище особистих інтересів окремих працівників. Для великих японських фірм характерна система «довічного наймання», що охоплює до 30% загального числа найманих робітників. Американська модель увібрала у себе основи класичної школи, засновником якої є Анрі Файоль. Американці Лютер Гьюлік і Ліндал Урвік зробили багато для популяризації основних положень класичної школи. Згодом інші американські автори внесли в систему принципів керування чимало доповнень, уточнень і змін. Класична школа вплинула на формування всіх інших напрямків в американській теорії керування. Сучасний американський менеджмент у такому виді, який склався в даний час, базується на трьох історичних передумовах: 1.Наявність ринку. 2.Індустріальний спосіб організації виробництва. 3.Корпорація, як основна форма підприємництва. Сучасна американська модель менеджменту орієнтована на таку організаційно-правову форму приватного підприємництва, як корпорація (акціонерне товариство), що виникло ще на початку XІ ст. Найважливішою складовою частиною планової роботи корпорації є стратегічне планування, що виникло в умовах насичення ринку і уповільнення росту ряду корпорацій. В даний час у США одержали поширення чотири основні форми залучення робітників до керування :

1. Участь робітників у керуванні працею і якістю продукції на рівні цеху.

2. Створення робочих рад (спільних комітетів) робітників і керуючих.

3. Розробка систем участі в прибутку .

4. Залучення представників робітників у ради директорів корпорацій.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconПлан Сутність фінансового менеджменту. Розвиток фінансового менеджменту...
Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості І супроводжується...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconРеферат з курсу „Вступ до спеціальності”
Еволюція менеджменту як науки. Основні школи І напрямки у розвитку менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДипломна робота Тема: Інформаційне забезпечення менеджменту шоу-бізнесу
Сутність І значення інформації та інформаційного забезпечення у процесі менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconРозділ Сутність функцій менеджменту як основи процесу управління
Розділ Системна роль функцій менеджменту в процесі управління І методи їх дослідження
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconБюджетного менеджменту питання до іспиту
Поняття бюджетного менеджменту. Складові елементи організації бюджетного менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconСучасні теоретики менеджменту розрізняють такі концепції І підходи...
Сучасні теоретики менеджменту розрізняють такі концепції І підходи до розвитку науки управління: поведінкова концепція, системний...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДокументаційне забезпечення системи менеджменту якості підприємств туристичної індустрії
Розглянуто питання документаційного забезпечення системи менеджменту якості на підприємствах туристичної індустрії в умовах інтеграції...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДосвід освітнього менеджменту
Він є складовою проекту єс „Мережева взаємодія університетів-партнерів в реалізації багаторівневої системи підготовки та підвищення...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДосвід освітнього менеджменту
Він є складовою проекту єс „Мережева взаємодія університетів-партнерів в реалізації багаторівневої системи підготовки та підвищення...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconКафедра менеджменту та економічної безпеки Східноукраїнського національного...
Обмін результатами наукових досліджень, обговорення актуальних питань теорії та практики менеджменту
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка