1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту




Назва1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту
Сторінка5/10
Дата конвертації25.02.2013
Розмір1 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Дівізіональна організація. Дівізіональна схема має великі переваги в різних галузях промисловості. Особливо вона ефективна там, де виробництво слабо схильне до коливань ринкової кон'юнктури і мало залежить від технологічних нововведень, оскільки в даній схемі як і раніше в основі взаємодії із зовнішнім середовищем лежить механічний підхід. У тих випадках, коли цей підхід замінюється на органічний, дівізіональная схема як би отримує друге народження і знов починає діяти ефективно.Але необхідно пам'ятати, що усередині виробничих відділень спостерігається тенденція до “укорочення” цілей. Із-за зростання управлінського апарату за рахунок створення відділень збільшуються накладні витрати. Централізований розподіл ключових ресурсів у разі їх недоліку може привести до розвитку міжвідділових конфліктів. У великих дівізіональних організаціях утруднена міжвідділова кар'єра, а при механічному підході людина взагалі виявляється втраченою і його ресурс не використовується ефективним чином.

Матрична організація. Певною мірою недоліки дівізіональной схеми вдалося на практиці вирішити з переходом до організацій, побудованих з включенням елементів матричної схеми: управління за проектом, тимчасові цільові групи, постійні комплексні групи. Матрична схема просто неосуществіма в рамках механічного підходу. Вона. вимагає переходу до органічного підходу, що забезпечує великі можливості при проектуванні горизонтальних, неформальних і непрямих зв'язків, що є в значній мірі атрибутами матричної організації. В умовах переходу від національної до гострої міжнародної конкуренції виникла необхідність створення такої організаційної структури, яка дозволяла б проводити швидкі технологічні зміни на основі максимально ефективного використання висококваліфікованої робочої сили. Якщо “Дженерал Моторс” і автомобільна промисловість були родоначальниками дівізіональной структури, то IBM і комп'ютерному виробництву належить першість в широкому використанні на практиці матричної структури і її елементів.


35. Етапи організаційного планування

стратегічне:

  1. інформаційне забезпечення стратегічного планування

  2. встановлення місії та цілей

  3. вибір методів аналізу вн та зовн серед

  4. оцінка та аналіз факторів зовн серед

  5. оцінка та аналіз факторів вн серед

  6. виконання розрахунків обґрунтувань простих рішень

  7. формування варіантів стратегії

  8. вибір стратегії на засадах формування упр рішень

  9. оцінка стратегії на відповідність встановленим критеріям

оперативне:

  1. інформ забезпечення операт планування

  2. оцінка та аналіз сильних та слабких позицій орг

  3. вибір і формування планових параметрів

  4. формування бюджету

  5. вибір адмін важелів

  6. формування альтернативних варіантів оперативних планів

  7. вибір варіанта опер плану, що відповідає прийнятій стратегії.


37.Заг хар-ка, види та стр-ра планування
Планування як функція у-ня має складну ст-ру і реалізовується через підфункції: прогнозування, моделювання і програмування.

Планування як ф-ція у-ня являє собою процес обгрунтування напрямків розвитку соц системи чи орга-ї, визначення цілей і шляхів їх досягнення. Воно охоплює різні рівні тієї або ін. орг-ції і у часі носить довгостроковий(15-20років), середньостроковий(5років) і короткостроковий характер(на 1рік).

Іншою формою поточного планування є розробка політики і механізмів регулювання у разі виникнення можливих ситуацій в майбутньому. Так, необхідно вже заздалегідь визначити можливу політику компанії у разі виникнення страйку.

Третьою формою поточного планування є бюджетне планування. Бюджет являє собою фінансовий план, який служить керівництвом і засобом контролю над майбутніми операціями.

Принципи планування: обґрунтованість; оптимальність; комплексність. Планування полягає в обґрунтуванні напрямків розвитку соц. системи (організації), визначенні для неї обґрунтованих конкретних завдань і шляхів реалізації.

Підфункції планування: прогнозування та моделювання, програмування.

Планування - це стадія процесу управління, на якій визначаються цілі діяльності, необхідні для цього засоби, а також розробляються методи, найбільш ефективні в певних умовах. План є основою діяльності підприємств всіх форм власності та розмірів, так як без нього неможливо забезпечувати узгодженість в роботі підрозділів, контролювати результати, визначати потребу в ресурсах, стимулювати трудову активність працюючих на підприємстві. Сам процес планування дозволяє більш чітко формулювати цільові установки організації та використовувати систему показників діяльності, необхідну для подальшого контролю результатів. Крім того, планування забезпечує більш чітку координацію зусиль структурних підрозділів і таким чином укріплює взаємодію керівників різних служб організації. А це означає, що планування - безперервний процес вивчення нових шляхів і методів удосконалення діяльності організації за рахунок виявлених можливостей, умов та факторів.

Види планів: Організації розробляють багато різних планів. Загалом, це стратегічні, тактичні та оперативні плани.

Стратегічні плани. Стратегічні плани - це плани, які розробляють для досягнення стратегічних цілей. Точніше, стратегічний план - це генеральний план, який містить вирішення щодо розміщення ресурсів, пріоритети та послідовні дії, потрібні для досягнення стратегічних цілей. Такі плани розробляє рада директорів та менеджери вищого рівня. Зазвичай, ці плани мають довготривалі перспективи та вирішують питання щодо розміщення ресурсів, конкурентних переваг і синергії.

Тактичні плани. Тактичний план націлений на виконання частини стратегічного плану. Такі плани задіюють вищий і середній рівні менеджерів та мають дещо коротші терміни і конкретний об'єкт. Тактичні плани дають змогу вирішити як саме зробити щось конкретне.

Оперативні плани. Оперативні плани концентровані на виконання тактичних планів для досягнення оперативних цілей, їх розробляють менеджери середнього та нижчого рівня. Ці плани мають короткотермінові об'єкти та досить вузьку сферу прикладання. Кожен з них охоплює невелику сферу діяльності.
Прогнозування це метод науково обгрунтованого передбачення можливих напрямів майб. розвитку орг-ції, що розглядається в тісній взаємодії з навколишнім її середовищем. Прогнозування складає перший рівень планування.

Задача програмування - запрограмувати її переклад в новий заданий стан. Сюди входить розробка алгоритму функціонування системи, визначення ресурсів, що вимагаються, вибір наукових коштів і методів управління.
^ 38. Інформаційне забезпечення у-ня

Явища реального світу і процеси, що відбуваються у суспільному виробництві, об'єктивно відображаються за допомогою інформації, потоки якої реально існують поряд з токами робочої сили, матеріалів і знарядь праці.Інформація означає тлумачення, повідомлення, роз'яснення, викладання.

На практиці всі технологічні, організаційні, економічні і соціальні процеси породжуються, супроводжуються і спрямовуються інформаційними процесами, які відображають різні взаємовідносини між об’єктами живого світу і становлять суть та форми зв'язку управлінськими системами.До інформації належать усі види відомостей, повідомлень (усні, письмові, графічні) і знань, потрібних для реалізації функцій менеджменту.Практика свідчить, що в сучасних умовах ефективність управління значною мірою залежить від інформаційного забезпечення, від повноти інформації.Тільки систематизована інформація дає змогу менеджеру визначити ефективність організаційно – ек-х, агротехнічних, соціальних та екологічних заходів і залежно від умов, що складаються, змінювати намічену програму. Чим краще інформований менеджер, тим оперативніші, вищі за своєю якістю його рішення.Для того, щоб прийняти правильне рішення, необхідно мати певну кількість інформації. Залежно від ф-цій, яку виконує ін форм в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зворотного зв’язку, запам’ятовуючою.У процесі управлінської діяльності використовують нау­ково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та інші види інформації. За призначенням інформацію ділять на планову, обліковою, бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну; за способом передачі - на ту, що передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом; за періодичністю — на систематизовану і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями; за характером носіїв — на документизовану і недокументизовану по відношенню до процесу обробки — на оброблювану, необроблювану і аналітичну.Крім того, інформація може ділитись на достовірну і недостовірну, достатню, недостатню і надлишкову.Для ефективного функціонування системи управління важливе значення має своєчасність надходження інформації Часткова інформація, одержана своєчасно, значно корисніша для управління, ніж повна інформація за всією формою, яка одержана із запізненням.До важливих характеристик, які визначають якість ек-ї інформації, належать безперервність і систематичність її надходжень. Інформація має надходити постійно, оскільки завжди виникає потреба у розробці і коригуванні управлінських інформаційних рішень.Серед найбільш важливих видів джерел інформації можна виділити:-источники усередині самої компанії:-специализированные групи співробітників;-періодичні звіти;-різноманітні інформаційні зв'язки;-джерела,що публікуються, такі, як:-звіти урядових агентств;-звіти торгових організацій;-научні публікації;-торгові журнали;-довідники;-заг публікації;-ін компанії:постачальники, рекламні агентства і засоби масової інформації, замовники (включаючи ділерів і оптовиків),конкуренти. -інформаційна індустрія:фірми, що займаються дослідженнями у області маркетингу
^ 39, 41. Критерії та показники ефективності управління

Ефективність системи менеджменту — показник, що характеризу­ється співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій і результатів діяльності організації.Отже, система показників ефективності управління повинна ґрунтуватися на зіставленні досягнутих орга­нізацією результатів у їх вартісному еквіваленті з вели­чиною управлінських зусиль. Управлінські зусилля певною мірою можуть бути оцінені у кількісному вира­женні через величину витрат на управління. Чим меншими є ці витрати з розрахунку на одиницю продукції, тим ефективнішою вважається система ме­неджменту організації.Найуживанішим показником визначення ефективнос­ті управління є відношення загального або кінцевого ре­зультату виробництва до сукупних витрат на управління:де Еу — ефективність управління; Рк — кінцевий ре­зультат, отриманий підприємством; Ву — витрати на управління.Цей показник може набувати різного змісту, залеж­но від того, яка величина виступає у якості загального результату діяльності підприємства — обсяг виробниц­тва, обсяг реалізації продукції чи сума прибутку.До кількісних показників ефективності системи управління відносять і економію живої та уречевленої пра­ці у ній, яка полягає у скороченні трудомісткості виконання у-ських операцій та процедур. Йдеться про змен­шення кількості зайнятих в апараті управління. Тому ще одним поширеним показником ефективності системи ме­неджменту є відношення загального результату виробниц­тва (обсягу реалізації продукції, суми валового прибутку) до кількості працівників апарату управління:, де і? — кількість управлінського персоналу.Крім названих кількісних показників, які оцінюють здатність системи менеджменту забезпечувати кращий загальний результат діяльності організації, використо­вують й інші. Кількісні показники ефективності системи менеджменту організації: Фінансові витрати - Спосіб розрахунку показників ефективності: 1. Відношення загального або кінцевого результату господарювання до сукупних витрат на управління: — обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн. витрат на управління; — обсяг прибутку, що припадає на 1 грн. витрат на управління; — коефіцієнт співвідношення темпів зміни загального результату господарювання і темпів зміни, 2. Частка заробітної плати працівників апарату управління у собівартості продукції (послуг) і темп зміни цього показника на управління. Економія живої і уречевленої праці апарату управління. Спосіб розрахунку показників ефективності: 1. Відношення загального або кінцевого результату господарювання до сукупних витрат на управління: — обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн. витрат на управління; — обсяг прибутку, що припадає на 1 грн. витрат на управління; — коефіцієнт співвідношення темпів зміни загального результату господарювання і темпів зміни. 2. Частка заробітної плати працівників апарату управління у собівартості продукції (послуг) і темп зміни цього показника. Якісні показники ефективності системи менеджменту організації:1.Рівень керованості: Кн = Ун / Уф

де Ун _ норма керованості; Уф — фактична кількість підлеглих у керівника;2. Коефіцієнт раціональності структури: Крс = 1 – Пф / Пос; Крс = 1 – Аф / Амс;, Де Пф, Пос— КІЛЬКІСТЬпідрозділів в апараті управління фактично і відповідно до нормативів; Аф, Атс — кількість працівників апарату управління фактично і згідно з типовою структурою; 3.Ступінь централізації управлінських функцій:Кц = Рфб / Рф; де Рфв — кількість прийнятих рішень при виконанні даної функції на вищих рівнях управління; Рф — загальна кількість прийнятих рішень при виконанні даної функції на всіх рівнях управління; 4.Співвідношення кількості лінійного та функціонального персоналу: Кс = Алк / Афк;де Алк — кількість лінійних керівників; Афк — кількість працівників функціональних служб;5. Ступінь формалізації праці менеджерів: Кф = Анд / Азу; де Анд — кількість працівників, праця яких організована на основі нормативних документів;Азу — загальна кількість управлінців. 6. Коеф-нт цілеспрямованості стр-ри у-ня:Кц.су = Аа.уп / Ауп; Де Аа.су, Ауп – к-ть адміністративно -управлін­ського персоналу, зайнятого вирішенням спеціальних проблем, і всього управ­лінського апарату;7.Коеф-нт повноти охоплення,ф-цій у-ня:Ко.ф.у.=Кф/Кн., де Кф, Кн — кількість функцій, які здійснюються в апараті управління фактично і за встановленими нормативами;8.Коеф-нт дублювання ф-цій:Кд.=Др..з./Кр.н., де Крз — кількість видів робіт,закріплених за декількома підрозділами;•Кр.н — кількість видів робітзгідно із затвердженими нормативами; . Коеф-нт глибини спеціалізації у-нських робіт:Кг.с=Тр.проф../Тр., Де Трлроф — обсяг робіт,
профільних для даного підрозділу; Тр — загальна кількість рішень, прийнятих у підрозділі.10.Коеф-нт надійності стр-ри у-ня:КККнад=1-Кн./Краг, де Кн — кількість не реалізованих рішень; Кзаг — загальна кількість рішень,прийнятих у підрозділі
^ 40. Осн фактори, що впливають на ефективність управління

У сучасному менеджменті виокремлюють кілька ви­дів ефективності: Внутрішня ефективність — ефективність з точки зору використання внутрішніх можливостей організа­ції (управління її внутрішніми ресурсами). Зовнішня ефективність — ефективність з погляду використання зовнішніх можливостей організації. Ця складова великою мірою зумовлена станом організацій­ного оточення, особливо його інституційними складови­ми і здатністю організації пристосуватись до його змін, тому її ще називають адаптивною ефективністю. Загальна ефективність — сукупність внутрішньої і зовнішньої ефективності. Високої загальної ефектив­ності можливо досягнути за рахунок гнучкої системи управління організацією, яка дає змогу оперативно пе­рерозподіляти її ресурси відповідно до змін зовнішнього середовища. Ринкова ефективність. Показує, наскільки повно організація задовольняє потреби споживачів порівняно з альтернативними способами їхнього задоволення. Ринкова ефективність враховує те, що будь-яка ор­ганізаційна діяльність націлена на задоволення потреб ринку. Невміння пристосувати організацію, її праців­ників, технологію до змін у структурі попиту спричи­няє її низьку загальну ефективність. Тому менеджери мають спрямувати свої зусилля на розроблення іншої концепції бізнесу; вибір нової стратегії, переосмислен­ня відносин між керівниками та персоналом тощо. Стратегічна ефективність. Належить до категорій стратегічного управління і відображає здатність органі­зації реалізувати обрану стратегію. Для її визначення використовують три групи показників. Перша відобра­жає стан попиту у формі потенційно можливих темпів його зростання; друга характеризує динаміку економіч­них цілей підприємства (темпи зростання обсягу прода­жу, прибутку, рентабельності вкладень тощо); третя — динаміку групових цілей (зростання дивідендів, заро­бітної плати, кількості робочих місць). Оперативна ефективність. Відображає економіч­ність способів перетворення ресурсів у процесі виробни­чої діяльності підприємства. її можна охарактеризува­ти як здатність організації працювати з мінімальним використанням ресурсів. Якщо розглядати оперативну ефективність стосовно функцій, які випливають зі стра­тегічних цілей організації, то можна стверджувати, що оперативна ефективність організації забезпечує її стра­тегічну ефективність.

Ефективність інноваційного проекту. Характери­зується системою показників, що відображають співвід­ношення витрат і результатів, пов'язаних із реаліза­цією проекту.

Отже, організаційна ефективність може описувати­ся різною системою координат, тому єдиного критерію, за допомогою якого можна було б її визначити, немає. Залежно від мети оцінювання організаційної ефектив­ності визначають її критерії.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconПлан Сутність фінансового менеджменту. Розвиток фінансового менеджменту...
Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості І супроводжується...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconРеферат з курсу „Вступ до спеціальності”
Еволюція менеджменту як науки. Основні школи І напрямки у розвитку менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДипломна робота Тема: Інформаційне забезпечення менеджменту шоу-бізнесу
Сутність І значення інформації та інформаційного забезпечення у процесі менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconРозділ Сутність функцій менеджменту як основи процесу управління
Розділ Системна роль функцій менеджменту в процесі управління І методи їх дослідження
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconБюджетного менеджменту питання до іспиту
Поняття бюджетного менеджменту. Складові елементи організації бюджетного менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconСучасні теоретики менеджменту розрізняють такі концепції І підходи...
Сучасні теоретики менеджменту розрізняють такі концепції І підходи до розвитку науки управління: поведінкова концепція, системний...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДокументаційне забезпечення системи менеджменту якості підприємств туристичної індустрії
Розглянуто питання документаційного забезпечення системи менеджменту якості на підприємствах туристичної індустрії в умовах інтеграції...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДосвід освітнього менеджменту
Він є складовою проекту єс „Мережева взаємодія університетів-партнерів в реалізації багаторівневої системи підготовки та підвищення...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДосвід освітнього менеджменту
Він є складовою проекту єс „Мережева взаємодія університетів-партнерів в реалізації багаторівневої системи підготовки та підвищення...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconКафедра менеджменту та економічної безпеки Східноукраїнського національного...
Обмін результатами наукових досліджень, обговорення актуальних питань теорії та практики менеджменту
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка