1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту




Назва1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту
Сторінка9/10
Дата конвертації25.02.2013
Розмір1 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

71. Х-ка змістовних теорій мотивації

Згідно з ними мотива­ція — це сукупність доказів і мотивів для обґрунтування певної поведінки чи дій. Вона зумовлена потребами і ці­лями індивіда, діяльністю, світоглядом, переконання­ми, рівнем прагнення та .ідеалами. Отже, мотивація, на думку прибічників змістових теорій, — це певні сили (зовнішні щодо людини чи внутрішні), що змушують людину з ентузіазмом і наполегливістю виконувати пев­ну роботу. До змістових мотиваційних теорій належать класифікація потреб М. Тугана-Барановського, теорія ієрархії потреб А. Маслоу, теорія К. Альдерфера, двофакторна теорія Ф. Герцберга та теорія набутих потреб Д. Мак-Клелланда.
72. Зміст теорії ієрархії потреб Маслоу

(40-ві роки ХХст.)Є найпоширенішою класифікацією потреб людини, яка формує їх ієрархію. Маслоу виділив пять рівнів потреб: -фізіологічні потреби (відчуття голоду, спраги, статевого потягу тощо); -потреби безпеки (прагнення до стабільності, ба­
жання почуватися захищеним від хвороб, невдач). Люди, що відчувають такі потреби, намагаються уникати гострих ситуацій, люблять порядок і чіткі правила. Вони оцінюють свою працю передусім з погляду забез­печення стабільного існування в майбутньому. Для лю­дини, яка перебуває під впливом цих потреб, важливі гарантії роботи, пенсійне забезпечення, справи, не по­в'язані з ризиком і змінами;-потреби причетності, або соціальні потреби(причетність до певної спільноти, участь у спільних ді­ях, дружба з близькими по духу); -потреби визнання і самоствердження (потреба бути авторитетними, сильними, здібними, впевненими в собі, що приносить визнання і повагу оточуючих); -потреби самореалізацїї (прагнення до найповні­шого використання власних знань, здібностей, умінь і навичок). До цієї групи потреб Маслоу відносив і потре­би у пізнанні, в тому числі пізнанні прекрасного (есте­тичні потреби). Ці потреби більшою мірою, ніж інші,мають індивідуальний відтінок і в пересічних особис­тостей, як правило, виявляються менше. Маслоу наголошував, що люди постійно відчувають якісь потреби, але потреби існують за певною ієрархією. Потреби вищого рівня активізуються після задоволення потреб нижчого рівня. Якщо ж потреба задоволена, то вона перестає мотивувати людину і натомість з'являєть­ся інша, незадоволена потреба. Концепція Маслоу істотно вплинула на розвиток те­орії і практики управління. Однак вона має слабкі міс­ця. Оскільки потреби по-різному виявляються залежно від багатьох чинників, у тому числі і від індивідуаль­них рис людини, то не завжди існує жорстка послідов­ність в ієрархії потреб, як це подано в «піраміді»Мас­лоу.
73. Сутність мотиваційної теорії Альдельфера

Теорія К. Альдерфера. У 70-ті роки XX ст. Альдер-фер модифікував теорію Маслоу. Він виділив три групи потреб: 1)потреби існування; 2)потреби зв'язків, спрямованих на підтримання контактів, визнання, самоствердження, підтримки, групової безпеки; 3)потреби особистісного зростання, які виявляють­ся в прагненні людини до визнання і самоствердження. Він розглядає потреби в межах ієрархії, але вважає можливим перехід їх від одного рівня до іншого в різних напрямах за принципом «фрустрація—регресія». Процес просування вгору за рівнями потреб Альдерфер називає процесом задово­лення потреб, а вниз — процесом фрустрації, тобто поразки у прагненні задовольнити потребу. Отже, за неможливості задовольнити потреби вищого рівня щрацівник знову повертається до нижчого и активізує свою діяльність тут. Наявність двох напрямів руху в задоволенні потреб створює додаткові можливості для мотивування праців­ників у організації. Так, людина, якій не вдається до­сягти особистісного зростання, захоче спрямувати свої зусилля на збільшення доходів, для чого організація може запропонувати їй змінити вид діяльності. Праців­ник може також переключитися на потребу зв'язків, чим повинна скористатися організація, доручивши йо­му виконувати громадську роботу. Отже, ця теорія від­криває для менеджерів перспективи пошуку ефектив­них форм мотивування, які можуть задовольнити ниж­чі рівні потреб, якщо організація не має змоги задоволь­нити потреби вищого рівня.
74. Зміст теорії набутих потреб МакКлеланда

Теорія набутих потреб Д. Мак-Клелланда. Згідно з нею певні типи людських потреб формуються протя­гом життя індивіда під впливом обставин, навчання та досвіду. До них він відніс потребу досягнення успіху, потребу у співучасті та потребу у владі. Потреба досягнення успіху. Виявляється як праг­нення людини виконати складні завдання, досягти ви­соких стандартів якості роботи, перевершити інших. Такі цілі більшість людей ставлять самостійно. Для них важливо постійно отримувати результат. Наявність та­ких потреб впливає на активність і результативність працівників. Для підвищення мотивації осіб з розвинутою потребою успіху слід регулярно вико­ристовувати зворотний зв'язок і схвально відгукува­тись про їх досягнення. Але прагнення до успіху може призвести до того, що індивід ставитиме перед собою лише нескладні завдання й уникатиме ризикованих рі­шень. Потреба у співучасті. Реалізується через пошук і встановлення хороших стосунків з оточуючими, їх під­тримки, шляхів уникання конфліктів. Люди з розвину­тими потребами співучасті є гарними «інтеграторами», успішно координують діяльність різних підрозділів фірми, вміють налагоджувати нормальні стосунки в ко­лективі, залагоджувати конфлікти з клієнтами. Потреба у владі. Виявляється у бажанні індивіда контролювати ресурси і процеси, які відбуваються дов­кола. Він намагається впливати на поведінку інших, охоче бере на себе відповідальність за їх дії. Ті, кому притаманна ця потреба, мають більше шансів зробити кар'єру. Саме цю форму потреб Мак-Клелланд вважав основною для менеджера. Отже, теорії змісту мотивації, вивчаючи потреби лю­дини, виділяли ті, що мотивують людину до певного ти­пу поведінки.
75. Процесуальні теорії мотивації

Розглядають мо­тивацію не як статичне, а як динамічне явище, як про­цес, механізм. Відповідно до них мотивація — це процес спонукання себе або інших до діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей — особистих чи за­гальноорганізаційних. Ці теорії концентрують увагу на процесах мислення працівників, що обирають способи отримання винагороди. Можна зобразити таким чином: Вхід (завдання і можлива винагорода) – Оцінка (порівняння входу з потребами, мотивами і можливостями) – Рішення (усвідомлення ставлення і визначення поведінки) – Вихід (виконання дій і отримання результату). Людина, отримавши інформацію про завдання та можливу винагороду, зіставляє цю інформацію зі свої­ми потребами, мотиваційною структурою і можливос­тями, усвідомлює своє ставлення до роботи за таких умов, налаштовує себе на відповідну поведінку і вико­нує дії, які дають конкретний результат, що характери­зується певними якісними та кількісними показника ми. Ця схема загальна, оскільки не розкриває деталей механізму мотивації. Однак на її основі виникли теорії, що розкривають сутність винагороди, особливості її сприйняття індивідом і визначення під впливом цього своїх дій. До них належать: теорія очікувань В. Врума(грунтується на тому, що існування потреби — не єдина умова мотивації лю­дини на досягнення певної мети. Людина повинна та­кож мати надію на те, що обраний нею тип поведінки справді сприятиме задоволенню і досягненню бажаного), теорія справедливості Дж. Адамса(За цією теорією, працівники суб'єктивно визначають спів­відношення отриманої винагороди і витрачених зусиль,а відтак порівнюють його з винагородою інших людей за аналогічну роботу), комплексна мотива­ції Л. Портера і Е. Лоулера(згідно з нею досягнуті кожним працівником результати залежать від його здібностей, характеру, усвідомлення власної ролі в організації і зусиль, які він докладає для виконання роботи), теорія визначення цілей(за цією теорією, працівники певною мірою сприймають цілі організації як власні і прагнуть їх досягти, отримуючи задоволення від роботи) і концепція партисипативного управління(виходить з того, що коли працівник з цікавістю бе­ре участь у різних формах діяльності, то він отримує задо­волення від цього і тому працює не тільки з підвищеною ефективністю, а й максимально розкриває свої здібності та можливості.).
76. Сутність теорії справедливості

Теорія справедливості(рівності) Дж. Адамса. За цією теорією, працівники суб'єктивно визначають спів­відношення отриманої винагороди і витрачених зусиль,а відтак порівнюють його з винагородою інших людей за аналогічну роботу. Якщо порівняння, на думку праців­ника, засвідчує несправедливість, то у нього виникає психологічне напруження, яке може призвести до про­тидії. Тільки отримуючи справедливу винагороду, лю­дина працюватиме з повною інтенсивністю. Якщо різ­ниця у винагороді зумовлена різною ефективністю пра­ці, то керівник має пояснити це працівникам. З огляду на суб'єктивність оцінювання індивідом ре­зультатів праці й винагороди необхідні чіткі критерії винагороди. Крім того, позитивну роль відіграє можли­вість обговорювати спірні питання щодо винагороди, виключаючи будь-які таємниці щодо її величини. Отже, працівник прагне, щоб ним керували справед­ливо. Справедливість — це баланс між внеском праців­ника в роботу й тим результатом, який він отримує від роботи. Складові „балансу справедливості”: Досвід=Оплата; Освіта=Пільги; Спеціальні вміння=Визнання; Витрачені зусилля=Інші заохочення. Елементи справедливості можуть бути виділені на трьох рівнях: внутрішньому, зовнішньому та індивіду­альному.«Внутрішня справедливість» стосується відносин працівників різних категорій та посад на одному під­приємстві. Винагорода повинна відповідати рівню знань, умінням та досвіду, необхідному для успішного виконання роботи. Працівники усвідомлюють, що ди­ректор фірми зароблятиме більше, ніж його заступник.«Зовнішня справедливість» — це порівняння заро­бітку за однакові роботи в різних організаціях. Так, ди­ректор потужного підприємства отримує більше, ніж директор малого.«Індивідуальна справедливість» — порівняння опла­ти для однакових посад на одному підприємстві. Основна мета — визначити відносну цінність роботи всередині організації. Оцінку посади відображають у структурі заро­бітної плати та в ієрархії роботи.
77. Зміст теорії очікування.

^ Теорія очікувань В. Врума. Ґрунтується на тому, що існування потреби — не єдина умова мотивації лю­дини на досягнення певної мети. Людина повинна та­кож мати надію на те, що обраний нею тип поведінки справді сприятиме задоволенню і досягненню бажаного. Аналізуючи мотивацію до праці, теорія очікувань наголошує на важливості трьох взаємозв'язків: витрати праці — результати; результа­ти — винагорода;валентність. Очікування щодо «витрат праці результатів» — це зіставлення витрачених зусиль і здобутих результа­тів (продавець може очікувати, що в разі підвищення якості обслуговування покупців зросте продаж товарів; студент, готуючись до іспиту наполегливіше, ніж зав­жди, сподівається, що його знання будуть міцнішими). Якщо ж люди не простежують прямого зв'язку між ви­траченими зусиллями і досягнутим рівнем виконання, а значить, і результатами, то мотивація зникає. Очікування щодо «результатів винагороди» — це очікування певної винагороди або заохочення згідно з досягнутим рівнем результатів (при збільшенні обсягів продажу на 20% продавець може очікувати 10% премії; студент, продемонструвавши хороші знання, сподіва­ється отримати оцінку «відмінно» тощо). Якщо ж рі­вень винагороди залишається однаковим незалежно від досягнутих результатів, мотивація до трудової діяль­ності слабшатиме. Валентність, або цінність заохочення чи винагоро­ди. Оскільки в різних людей потреби і сприйняття вина­городи різні, то конкретна винагорода матиме для них різну цінність. За низької валентності мотивація буде недостатньою для ефективної роботи (якщо студент ус­відомлює, що хороші оцінки у заліковій книжці не вплинуть на його можливості отримати цікаву і високо-оплачувану роботу в майбутньому, то мотивація до нав­чання буде незначною). Принципи теорії очікувань можуть бути використа­ні менеджерами для розроблення стимулюючих систем оплати праці, які спонукатимуть працівників до ре­зультатів, необхідних організації.

^ Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

1. Встановлення чітких і простих зв’язків між підрозділами.

2. Єдність і чіткість розпорядництва.

3. Узгодженість дій виконавців.

4. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.

5. Оперативність у прийнятті рішень.

6. Отримання виконавцями пов’я­заних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.

7. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує можливості керівника ефективно управляти організацією.

2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями.

3. Відсутність спеціалістів з окре­мих функцій управління.

4. Невідповідність до зростаючим вимог сучасного виробництва.

^ Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

1. Висока компетент­ність спеціалістів, які відпо­відають за здійснення кон­кретних функцій.

2. Розширення можливо­стей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом переданням ряду функцій спеціалізованим ланкам.

3. Створює можливість централізованого контролю стратегічних результатів.

4. Відповідність струк­тури до стратегії.

5. Підвищує ефек­тивність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними.

6. Легко реагує на по­ треби практики створенням нових функціональних служб.

1. Труднощі у підтримуванні постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами.

2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних ви­робничих відділень фірми.

3. Зменшення рівня відповідальності вико­навців за роботу через подвійне підпорядкування.

4. Порушення принципу єдиноначальності.

5. Виникнення проблеми функціональної коор­динації, можливість міжфункціо­наль­ного супер­ництва, конфліктів.

6. Формування вузької точки зору менедж­менту та вироблення дрібних, часткових рішень.

7. Перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління.

8. Наявність випадків неправильного визна­чення пріоритетів організації функціональними спеціалістами.

9. Функціональна короткозорість часто пра­цює проти дієвого підприємництва, пристосуван­ня до змін.

^ Переваги та недоліки комбінованих організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій.

2. Відповідність структури до стратегії.

3. Поєднання принципу спеціалізації управління з принци­пом єдності керівництва.

1. Не завжди е гнучкими при вирішенні нових завдань.

2. Ускладнена міжфункціональна координація діяльності з впровадження нових програм.

3. Ускладнена реалізація внутрівиробничих конструкторських, технологічних новинок без залучення керівників вищої ланки.

4. Надмірний розвиток системи взаємодії по вертикалі.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconПлан Сутність фінансового менеджменту. Розвиток фінансового менеджменту...
Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості І супроводжується...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconРеферат з курсу „Вступ до спеціальності”
Еволюція менеджменту як науки. Основні школи І напрямки у розвитку менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДипломна робота Тема: Інформаційне забезпечення менеджменту шоу-бізнесу
Сутність І значення інформації та інформаційного забезпечення у процесі менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconРозділ Сутність функцій менеджменту як основи процесу управління
Розділ Системна роль функцій менеджменту в процесі управління І методи їх дослідження
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconБюджетного менеджменту питання до іспиту
Поняття бюджетного менеджменту. Складові елементи організації бюджетного менеджменту
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconСучасні теоретики менеджменту розрізняють такі концепції І підходи...
Сучасні теоретики менеджменту розрізняють такі концепції І підходи до розвитку науки управління: поведінкова концепція, системний...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДокументаційне забезпечення системи менеджменту якості підприємств туристичної індустрії
Розглянуто питання документаційного забезпечення системи менеджменту якості на підприємствах туристичної індустрії в умовах інтеграції...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДосвід освітнього менеджменту
Він є складовою проекту єс „Мережева взаємодія університетів-партнерів в реалізації багаторівневої системи підготовки та підвищення...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconДосвід освітнього менеджменту
Він є складовою проекту єс „Мережева взаємодія університетів-партнерів в реалізації багаторівневої системи підготовки та підвищення...
1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи до менеджменту iconКафедра менеджменту та економічної безпеки Східноукраїнського національного...
Обмін результатами наукових досліджень, обговорення актуальних питань теорії та практики менеджменту
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка