Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію




НазваОсновною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію
Сторінка1/5
Дата конвертації25.02.2013
Розмір0.68 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3   4   5
***

Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію економічного розвитку направленого на формування конкурентних переваг в масштабах ринку та часового періоду. Виникнення нових реалій в економічному становищі в масштабах світу; глобалізація, електронна комерція, Всесвітня електронна мережа та заміна мозаїчної культури на споживацьку; призвели до появи нових форм відносин в людському суспільстві взагалі та в економічній діяльності зокрема. Ці новинки дозволили людям з різних, почасти з найвіддаленіших куточків світу спілкуватися та укладати угоди з докладанням мінімуму зусиль та мінімізацією часового лагу, як у випадку переговорів чи перетрактацій, так й в питанні реклами та експертних й громадських обговорень того чи іншого рішення. Це висуває проблему забезпечення організацій всього світу стратегією розвитку в умовах формування інформаційного суспільства та забезпечення конкурентноздатності як загальної мети. В Україні проблема загострюється через сукупність негативних тенденцій, що існують в системі керування господарством. Серед них – відсутність втілюваної в життя концепції розвитку в галузі інформатизації, відсутність у істеблішменту навичок формування стратегії розвитку організації. Подібне становище вразило вітчизняне інформаційне суспільство й надало кількісного характеру його розвитку, примітивізуючи наповнення й знижуючи ефективність національного домену .ua. Рівень споживання Інтернет-послуг в країні невпинно зростає, попит має стійкі тенденції до подальшого збільшення, однак його задоволення залишається на посередньому рівні. Лише своєчасне отримання та обробка інформації може забезпечити організаціям взагалі, та підприємствам зокрема можливість досягнення конкурентоспроможного рівня, тому вже сьогодні слід подбати про поліпшення забезпечення населення доступом до Інтернет. Це завдання покладено на провайдингові підприємства країни, і його вирішення багато в чому залежить від забезпечення підприємств ефективним механізмом розробки стратегії.

В сучасних складних умовах розвитку провайдингового сектора галузі зв’язку вивчення цих питань стосовно галузі провайдингу набуває актуальності, оскільки дає можливість на основі аналізу визначити основні тенденції формування стратегії економічного розвитку, намітити шляхи стабілізації забезпечення провайдинговими пропозиціями зростаючого попиту, розробити механізм формування стратегії економічного розвитку підприємства, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

^ Ступінь дослідженості проблеми. Питання розробки стратегії розглядалось в працях таких вчених як С. Ллойд, Жан-Жак Руссо, Генріх-Дітріх Бюлов, І. Ансофф. Дослідженню проблем створення стратегії розвитку підприємства в Україні почали приділяти увагу переважно наприкінці ХХ століття. Ці питання ставились в працях таких вітчизняних вчених, як Ареф’єва О. В., Гальчинський А. С., Геєць В. М., Оборська С. В., Шершньова З. Є., Черевиков Є. Л., Ястремський О. І. Велике практичне значення цієї проблеми потребує подальшої всебічної розробки та ґрунтовних досліджень, що й зумовлює актуальність теми.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт Європейського університету з наукового напряму розділів

^ Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є розробка та обґрунтування стратегії розвитку підприємств вітчизняної галузі Інтернт-провайдингу, яка б ґрунтувалася на ефективному використанні власних надбань та враховувала світові тенденції в сучасних умовах господарювання.

Для досягнення визначеної мети поставлено і вирішено такі завдання:

  • узагальнено методично-теоретичні основи управління розвитком підприємства;

  • опрацьовано методичні підходи щодо формування стратегії розвитку підприємства;

  • здійснено оцінку сучасного стану ефективності діяльності підприємств Інтернет-провайдингу;

  • обґрунтувано механізм розробки стратегії розвитку підприємств Інтернет-провайдингу;

  • розроблено прогноз розвитку провайдингового підприємства.

^ Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступає процес розробки стратегії розвитку підприємств Інтернет-провайдингу в сучасних умовах господарювання. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань розробки стратегії розвитку підприємств.

^ Методика та методологія дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень були основні положення економічної теорії, „Господарський кодекс України”, Закони України „Про господарські товариства”, „Про телекомунікації”. В процесі дослідження використовувалися роботи вчених економістів з цих питань, законодавчі акти України, що регламентують відносини в інформаційній сфері, матеріали наукових конференцій та семінарів.

Джерелами інформації для проведення дослідження були річні звіти, форми статистичної звітності, матеріали первинного бухгалтерського обліку підприємств-провайдерів, розробки науково-дослідних установ, статистичні щорічники, система норм і нормативів, роботи в галузі Інтернет-послуг та Інтернет-провайдингу. В дослідження застосовувались такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, зіставлення і порівняння статистичних групувань, розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний, монографічний, графічний.

^ Наукова новизна дослідження. Основні положення роботи, що визначають наукову новизну полягають у наступному:

  • на основі критичного аналізу поглядів науковців дано теоретичне узагальнення проблем розробки стратегії економічного розвитку підприємства;

  • розроблено коефіцієнт конкурентоспроможності послуг саме для підприємств провайдингової сфери;

  • розроблено коефіцієнт якості послуг наданих підприємствами провайдингової сфери;

  • надано подальший розвиток ідеї проф. Оборської щодо структури економічного розвитку як відбиття загального принципу Золотого перетину;

  • розроблено метод надання стійкості структурі стратегії економічного розвитку:

  • проаналізовано ефективність діяльності вітчизняних підприємств провайдерів, виявлено основні тенденції та закономірності їх функціонування в сучасних умовах господарювання.

^ Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані керівниками та спеціалістами провайдингових підприємств будь-якого масштабу. Основні положення дисертації мають теоретичне і методичне значення для визначення структури стратегії розвитку провайдингових підприємств та інформаційних напрямків стратегії економічного розвитку.

^ Особистий внесок здобувача. Вперше проведено комплексне дослідження проблем розробки стратегії економічного розвитку підприємств галузі Інтернет-провайдингу. За результатами цього дослідження запропоновано модель управління розвитком підприємства. Розроблено прогноз показників діяльності підприємства галузі, сформульовано конкурентні переваги підприємства у галузі провайдингу.
^ Розділ 1. Теоретичні основи управління розвитком підприємств


    1. . Стратегічний підхід в управлінні діяльністю підприємства


У Господарському кодексі України підприємство визначається як самостійний суб’єкт господарювання створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності.1

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг для задоволення потреб ринку та отримання максимально можливого фінансового результату. На основі місії формуються цілі діяльності – вивчення ринку товарів (маркетингове дослідження ринку); виробнича діяльність; економічна діяльність; комерційна діяльність; інноваційна діяльність; після продажний сервіс; зовнішньоекономічна діяльність; соціальна діяльність. Відповідно до напрямків (цілей) діяльності підприємства, формується його структура, тобто внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів, послідовність зв’язків між ним, систему їх підпорядкованості. Основні напрямки діяльності підприємства:(маркетингове дослідження ринку); виробнича діяльність; економічна діяльність; комерційна діяльність; інноваційна діяльність; після продажний сервіс; зовнішньоекономічна діяльність; соціальна діяльність.2

Відповідно до напрямків (цілей) діяльності підприємства, формується його структура, тобто внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів, послідовність зв’язків між ними, систему їх підпорядкованості, й найголовніше – провідник політики підприємства, - його стратегія. Під визначенням „підприємство” слід в першу чергу розуміти трудовий колектив, організацію що має права юридичної особи та здійснює діяльність з виробництва товарів та/чи надання послуг з метою задоволення потреб населення.

А. Чандлер, автор однієї з піонерських робіт в області стратегічного планування, вважає, що стратегія - "це визначення основних довгострокових цілей і задач підприємства і твердження курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей"3. Визначення стратегії Чандлера доповнюється вимогою економічності для прийнятих курсів дій "Стратегічна альтернатива визначається шляхом зіставлення можливостей і ресурсів корпорації з урахуванням прийнятного рівня ризику". В остаточному підсумку формування стратегії підприємства повинне дати відповіді на три питання: Які напрямки господарської діяльності необхідно розвивати? Які потреби в капіталовкладеннях і наявних ресурсах? Яка можлива віддача по обраних напрямках?

А. Ансофф4 виділяє кілька відмітних особливостей стратегії:

1. Процес вироблення стратегії не завершується якою-небудь негайною дією. Звичайно він закінчується встановленням загальних напрямків, просування по яких забезпечить ріст і зміцнення позицій фірми.

2. Сформульована стратегія повинна бути використана для розробки стратегічних проектів, методів пошуку. Роль стратегії в пошуку полягає в тому, щоб, по-перше, зосередити увагу на визначених ділянках або можливостях, по-друге, відкинути всі інші можливості як несумісні зі стратегією.

3. Необхідність у даній стратегії відпадає, як тільки реальний хід подій виведе організацію на бажаний розвиток.

4. У ході формулювання стратегій не можна передбачати всі можливості, що відкриються при складанні проекту конкретних заходів. Тому приходиться користуватися сильно узагальненою, неповною і неточною інформацією про різні альтернативи.

5. З появою більш точної інформації може бути поставлена під сумнів обґрунтованість первісної стратегії. Тому необхідно зворотний зв'язок, що дозволяє забезпечити своєчасне переформулювання стратегії.

Процес реалізації стратегії може бути розділений на два великих етапи: а) процес стратегічного планування - вироблення набору стратегій, б) процес стратегічного керування - реалізація визначеної стратегії в часі

Концептуальна модель стратегічного плану дозволяє визначити наступні етапи складання стратегічного плану підприємства:



Рис. 1.1. Концептуальна модель стратегічного плану.

Стратегії підприємств мають бути побудованими за ієрархічним принципом. При цьому рівні стратегій, комплексність, їхня інтеграція дуже різні в залежності від типу і розміру підприємства. Так, проста організація може мати одну стратегію, а складна - декілька на різних рівнях дії. Крупні концерни та міжнародні корпорації мають розроблені стратегії для кожного з задіяних ринків на кожен етап свого просування5

Рис.1.2. Розділи стратегічного плану.

Аналіз літератури по стратегічному плануванню в західних фірмах показав, що і кількість і зміст етапів складання стратегічного плану, а також сама його форма можуть істотно варіюватися і залежать від багатьох факторів, серед яких основними є:

1. Форма власності підприємства.

2. Тип підприємства (спеціалізоване або диверсифіковане)

3. Галузева приналежність підприємства.

4. Розмір підприємства (велике, середнє або мале).

Точно так само не існує єдиного обрію стратегічного планування. У Європі часто зустрічаються довгострокові, 10-літні плани, американці використовують 5-літні плани, а японці взагалі 3-літні. Часовий люфт поетапності стратегічного розвитку визначається в процесі планування як один з базових критеріїв в системі підтримки прийняття рішень чи як основний показник поетапності6.

У теоретичних дослідженнях економічної науки та в практичній діяльності менеджерів проблема розвитку підприємства в сучасній ринковій економіці посідає значне місце. Основні причини цього явища — зростання за останні десятиліття продуктивності праці, насичення ринку наукоємною, високотехнологічною й високоякісною продукцією. Це надало конкуренції як основній рушійній силі ринкової економіки нової якості; досягти успіху в конкурент­ній боротьбі підприємство може тільки реалізуючи стратегії розвитку, безу­пинно здійснюючи інноваційні процеси в усіх сферах своєї життєдіяльності. Із загальносистемних позицій розвиток підприємства розглядається як тип змін, що підвищує ступінь організованості системи. Формальний роз­виток підприємства може розглядатися як керований розвиток або такий, що здійснюється шляхом самоорганізації. Розвиток шляхом самоорганізації забезпечується активністю елементів, які входять до структури підприємства. Про актуальність досліджень, пов'язаних з розвитком підприємств, говорить і той факт, що останнім часом в американському менеджменті сформувалася й оформилася самостійна наукова дисципліна — управління нововведеннями, що займає все більш міцні позиції як у вітчизняній теорії, так і в практиці менеджменту. На порядку денному стоїть задача розробки більш формалізованих підходів до прийняття інноваційних рішень, створення систем стратегічного управління.

Зазначені тенденції дозволяють розглядати будь-які трансформа­ційні процеси на підприємстві як процеси розвитку. Таким чином, у стратегічному аспекті розвитком охоплюються:

  1. традиційні інноваційні процеси, що поєднуються в програми розвитку;

  2. зростання підприємств;

  3. реінжиніринг бізнес-процесів підприємств;

  4. процеси реструктуризації та приватизації підприємств;

  5. процеси кризового розвитку й антикризового управління підприємством.

Для багатьох підприємств усі види процесів розвитку або їх комбі­нації протікають одночасно. Це ставить проблему розгляду предметної області стратегічного управління розвитком підприємства в більш широ­кому контексті, ніж її розглядають різні локальні напрямки сучасного менеджменту й економічної кібернетики7. Структуру предметної області стратегічного управління розвитком підприємства подано на рис. 1.3.

Стратегія - (грецьк.) мистецтво досягнення мети, висунутої війною для збройних сил, за допомогою належної підготовки до війни і належного групування операцій. Теорія стратегії існує тільки з 1770 р., коли англієць Ллойд, вирішивши приступити до складання історії семирічної війни, знайшов потрібним подати їй, у першому томі ряд загальних розумінь про війну, що допомогли б розібратися в хаосі подій. 8

Рис. 1.3. Структура предметної області стратегічного управління розвитком підприємства

Одним з чільних питань стратегії є питання про відношення стратегії до політики. Стратегія, по Клаузевіцу, це продовження політики, тільки іншими засобами9. У своїй вищій площині військове мистецтво стає політикою, що замість посилки дипломатичних нот дає бою. Не можна говорити про шкідливий вплив політики на керівництво воєнними діями: шкоди заподіює не вплив політики, а помилкова політика10.

Розгляд стратегії як похідного від політики, установлений Клаузевіцем, виключає можливість формулювати які - або тверді правила і принципи для мінливого змісту стратегічного мистецтва. Школа Клаузевіца бачить у стратегії не науку, але мистецтво, вічно рухливе і мінливе. Вічних, непорушних принципів немає. Прагнення проводити в життя шкільну схему, додавати теорії керівне значення - великий порок у вожді. Вирішальними є обставини конкретного випадку. Задача теорії – підготовча; обмежується виробленням військового світогляду, єдиної точки зору, з яким обговорюється і розглядається єдиний хід подій. Ця тверда точка зору убереже від протиріч, дозволить охопити всю розмаїтість явищ у їхній єдності, переродить у плоть і кров багато думок з попередньої роботи і відкриє велику можливість засновувати рішення на інтуїції.

Школі Клаузевіца дорікають у тім, що вона не дає закінчених і струнких висновків і ухиляється від позитивних відповідей на питання практики. Клаузевіц, зі своєї сторони, пропонує без розгляду відкинути всі системи, що дозволяють виготовляти плани війни фабричним шляхом. Сама незавершеність навчання Клаузевіца, його відкритий характер дозволяють йому випливати за плином життя.

У науковій літературі спостерігається різноманіття тракту­вань поняття „стратегія”. Так, А. І. Люкшинов під стратегією ро­зуміє «набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності»11 С. О. Попов дає таке визначення: «Стратегія якісно визначається, узагальнюючи мо­дель довгострокових дій організації, що їй необхідно здійснити для досягнення поставленої мети через розподіл і координацію своїх ресурсів»12.

Таким чином, виходячи з поданих вище визначень, під стратегіч­ним розвитком слід розуміти обрану модель довгострокових дій підприємства, яку необхідно реалізувати для досягнення поставлених перед ним цілей.

За своєю суттю стратегія являє собою набір правил, якими керуються організації під час прийняття управлінських рішень. Разом тим стратегію можна розглядати як загальний комплексний план який призначений для того, щоб забезпечити здійснення емісії і досягнення господарських цілей організації.

І. Ансофф вважає13
  1   2   3   4   5

Схожі:

Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconРозділ 1 Мотивування І стимулювання інноваційного розвитку підприємства
На сучасному етапі інновації є основною умовою економічного зростання, розвитку та конкурентоспроможності багатьох підприємств
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconМетодичні рекомендації до проведення уроків образотворчого мистецтва в сучасній школі
У педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє розвитку образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Воно, певною...
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconМетодичні рекомендації щодо вивчення хімії у 2012 2013 навчальному році
А вміння використовувати набуті знання та бажання поповнювати їх самостійно є основною умовою успішної адаптації людини у динамічних...
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconКонкурс наукових робіт ім. В. М. Корецького «Права людини в сучасному світі: погляд молоді»
України, Інститут держави І права ім. В. М. Корецького, за підтримки Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України, Міністерства...
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconМетодичні рекомендації щодо вивчення хімії в загальноосвітніх навчальних...
Уміння використовувати набуті знання та бажання поповнювати їх самостійно є основною умовою успішної адаптації людини у динамічних...
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconПравові аспекти становлення конкурентно спроможної економіки
В статті проаналізовано сучасні виклики конкурентоспроможності української економіки,та їх правові аспекти, розглянуто структурні...
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconІнформаційний лист
«Бібліотечні та інформаційні ресурси в сучасному світі науки, освіти та культури»
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconПлан вступ розділ І. Методологічні та теорЕтичні аспекти конкурентоспроможності...
Сутність І значення конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconСамоосвіта учителя
У сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншого –...
Основною умовою конкурентоспроможності організації є її здатність орієнтуватися в сучасному світі, в неперервному потоці інформації та мати чітку стратегію iconУроку
Учні повинні знати: стан довкілля України та мати уявлення про екологічні проблеми людства, вміти: пояснювати І прогнозувати наслідки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка