Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня




Скачати 402.7 Kb.
НазваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Сторінка1/3
Дата конвертації06.03.2013
Розмір402.7 Kb.
ТипАвтореферат
uchni.com.ua > Інформатика > Автореферат
  1   2   3
Національна академія педагогічних наук України

Інститут вищої освіти



ДУХАНІНА НАТАЛІЯ МАР’ЯНІВНА


УДК 378.091.33:316.77:[378.22:004](043.3)

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕДІАОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАГІСТРІВ КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2011
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України.


Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор

ОНКОВИЧ Ганна Володимирівна,

Інститут вищої освіти НАПН України,

завідувач відділу теорії та методології

гуманітарної освіти.
^ Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

ГРИШКОВА Раїса Іванівна,

Чорноморський державний університет

ім. П. Могили, завідувач кафедри англійської мови;
кандидат педагогічних наук, доцент

^ ГРИГОРЧУК Тарас Васильович,

Київський національний університет культури і

мистецтв, доцент кафедри шоу-бізнесу.


Захист відбудеться „8” грудня 2011 р. о 13:30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).


Автореферат розіслано „7” листопада 2011 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Лесик

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Входження України в нові міжнародні відносини як перспективної європейської держави потребує підготовки фахівців високого рівня, здатних конкурувати на світовому ринку праці. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті зазначено, що „в Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя”. Отже, слід створити ефективну, якісну систему підготовки кадрів нового рівня, тісно пов’язану з удосконаленням змісту освіти й навчання, оновленням навчально-методичної документації, забезпеченням технічної бази, впровадженням медіаосвітніх технологій у навчально-виховний процес та підготовки відповідних педагогічних кадрів.

Серед найвагоміших чинників, які зумовлюють необхідність упровадження медіаосвіти та її технологій у професійну підготовку фахівців, є: перехід від індустріального до інформаційного суспільства, виникнення „інформаційного буму” та його вплив на всебічний професійний розвиток особистості; реформування системи вищої освіти України, створення єдиного Європейського освітнього простору; гармонізація ринку праці й освітніх послуг.

За основу розвитку медіаосвіти України обрано світовий досвід, який відображено в міжнародних документах, рекомендаціях та резолюціях, це, зокрема: Грюнвальдська декларація з медіаосвіти (1982), резолюція ЮНЕСКО щодо розвитку критичної медіаосвіти (1989), Віденська конференція „Освіта для медіа та цифрового століття” (1999), Севільська конференція „Медіаосвіта молоді” (2002), Паризька програма з медіаосвіти ЮНЕСКО (2007), резолюція Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрових технологій (2008) та ін.

Проблеми медіаосвіти привертають увагу фахівців різних спеціальностей. Філософське осмислення медіаосвітньої діяльності, її змісту, сутності, цілей, завдань та проблем обґрунтовано у працях В. Возчикова, Г. Михалєвої, В. Савчука; питання медіапсихології розглядаються у дослідженнях С. Винтерхофф-Шпурка, С. Єниколопова, М. Жижиної, Г. Малюченко, Л. Найдьонової, Є. Проніної та ін. У педагогічній літературі значна увага приділяється питанням теорії і практики медіаосвіти, зокрема досліджуються: історія медіаосвіти в різних країнах (В. Колесніченко, Л. Мастерман, А. Новикова, В. Робак, І. Чемерис та ін.); концепції, моделі та методи медіаосвіти (О. Баришполець, Д. Бекінгем, І. Жилавська, Л. Зазнобіна, Л. Мастерман, Г. Онкович, С. Пензін, О. Федоров, Е. Харт, О. Шариков та ін.), медіаосвіта у професійній підготовці майбутніх педагогів (Ю. Казаков, Н. Рижих, О. Шипнягова, Н. Шубенко та ін).

Накопичено значний досвід підготовки фахівців із застосуванням інноваційних технологій (І. Богданова, І. Дичківська, О. Іваницький, О. Кіяшко, В. Монахов, В. Олексенко та ін.), інформаційних технологій (М. Жалдак, Г. Козлакова, Т. Кристопчук, Ю. Машбиц, Л. Петльована, О. Подзигун та ін.), технологій медіаосвіти (І. Жилавська, Л. Іванова, Н. Кириллова, І. Фатєєва, І. Хижняк, І. Челишева та ін.).

Проведені науковцями аналізи застосування медіаосвітніх технологій у фаховій підготовці, визначення їхньої сутності, змісту, основних компонентів, функцій, запропоновані методики та концепції впровадження їх у навчально-виховний процес, безумовно, цінні для даного дослідження. Проте застосування медіаосвітніх технологій у підготовці фахівців технічних спеціальностей, зокрема магістрів комп’ютерних наук, лишилося поза увагою науковців.

У результаті вивчення стану професійної підготовки майбутніх фахівців з комп’ютерних наук виявлено суперечності між:

- потребою у висококваліфікованих, конкурентоспроможних на міжнародному ринку праці магістрів комп’ютерних наук та відсутністю цілеспрямованого розвитку системи самоосвіти магістрантів за посередництва та на матеріалі медіа;

- декларуванням ідей медіаосвітнього виховання та недостатнім обґрунтуванням у педагогічній літературі змісту медіаосвіти для підготовки фахівців технічних спеціальностей;

- потребою у впровадженні медіаосвітніх технологій у магістерську підготовку та недостатньою розробленістю змісту, методики та педагогічних умов використання їх у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

- вимогами суспільства до формування медіакультури магістрів комп’ютерних наук та відсутністю цілеспрямованого медійного виховання магістрантів у межах спецкурсів з медіаосвіти.

Отже, нерозробленість проблеми в науковій літературі, недостатня обґрунтованість можливості застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук та виявлені суперечності зумовили вибір теми дисертаційної роботи – „Педагогічні умови застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук”.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до науково-дослідних тем відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України: „Теоретико-методологічні засади інтеграції змісту гуманітарної освіти у ВНЗ негуманітарного профілю” (№ 0106U002010) і „Проблеми розвитку гуманітарної освіти у вищих закладах України: зміст, структура, місце у навчальному процесі” (№ 0103U000962).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту вищої освіти НАПН України (протокол від 31 березня 2008 р., № 3/6–1) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол від 1 березня 2010 р., № 2).

^ Мета і завдання дослідження. Метою є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

Відповідно до мети дослідження визначено основні  завдання:

- з’ясувати стан дослідження проблеми у психолого-педагогічній науці та сучасній освітній практиці й визначити напрями дослідження;

- уточнити зміст понять: „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”;
- визначити та обґрунтувати критерії ефективності застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

- виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій;

- удосконалити модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

^ Об’єкт дослідження – процес підготовки магістрів комп’ютерних наук.

Предмет дослідження – педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

^ Методи дослідження:

аналіз, систематизація й узагальнення філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури із проблеми дослідження, а також методичної і директивної документації стосовно вищої технічної освіти з метою визначення стану дослідження проблеми, виявлення педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

моделювання процесу підготовки магістрів комп’ютерних наук із застосуванням медіаосвітніх технологій, яке дало змогу вдосконалити педагогічні умови, форми та методи навчання;

бесіда, опитування, тестування, анкетування магістрантів та викладачів, систематичні й періодичні педагогічні спостереження навчального процесу для отримання первинного емпіричного матеріалу;

педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), завдяки якому перевірено ефективність застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук за умови дотримання визначених педагогічних умов;

математичної статистики (t-критерій Стьюдента, непараметричний критерій Пірсона) для опрацювання й наукового узагальнення результатів констатувального і формувального експериментів та перевірки їхньої достовірності.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у ньому вперше:

- теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук, до яких належать: створення медіаосвітнього середовища навчального закладу; розроблення та інтеграція спецкурсів медіаосвітньої спрямованості у зміст професійної підготовки магістрів комп’ютерних наук; формування готовності магістрантів до використання медіаосвітніх технологій; узгодженість навчально-виховного процесу з медіакультурним розвитком магістрантів;

- визначено і обґрунтовано критерії (мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, діяльнісно-практичний, креативний) та рівні (високий, середній, низький) ефективності використання медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук;

удосконалено:

- поняття „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”;

- модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук як єдність цільового, змістового, організаційно-процесуального та контрольно-оцінного компонентів;

 подальшого розвитку дістали теоретичні й методичні аспекти підготовки магістрів комп’ютерних наук із залученням медіаосвітніх технологій, викладені в авторському спеціалізованому навчальному курсі „Основи медіакультури”.

^ Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробленні спеціалізованого навчального курсу для магістрів комп’ютерних наук „Основи медіакультури”, спрямованого на формування культури споживання медіа, розвиток творчих здібностей, умінь та навичок сприйняття, обробки, аналізу й створення медіапродукції завдяки опануванню теоретичних знань з історії, теорій і технологій медіаосвіти, медіакультури та набуття практичних умінь застосування технологій медіаосвіти для підвищення інтелектуального, професійного і культурного розвитку особистості.

Теоретичні положення і висновки дослідження можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях професійної підготовки майбутніх фахівців з комп’ютерних наук, у процесі розроблення нових медіаосвітніх технологій, для удосконалення та створення навчально-методичних комплексів, підручників і посібників медіаосвітнього спрямування.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес факультету інформатики та обчислювальної техніки Національного технічного університету України „КПІ” (довідка від 3 жовтня 2011 р., № 89), Інституту прикладного системного аналізу НТУУ „КПІ” (довідка від 28 жовтня 2011 р., № 34/4040), факультету комп’ютерних наук і технологій Донецького Національного технічного університету (довідка від 27 жовтня 2011 р., № 52/56), Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (довідка від 3 листопада 2011 р., № 108-115-2632/9).

^ Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорено на засіданнях відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України (2007 – 2011 рр.), на засіданнях кафедри англійської мови гуманітарного спрямування № 3 Національного технічного університету України „КПІ”, а також оприлюднено у виступах на конференціях різного рівня:

міжнародних: „Друкарство молоде” (Київ, 2008), „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2008 – 2010), „Викладання мов у вищих навчальних закладах на сучасному етапі” (Харків, 2008), „Мова і культура” (Київ, 2009, 2011), „Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України” (Буча, 2010, 2011);

-  всеукраїнських конференціях: „Журналістика, філологія та медіаосвіта” (Полтава, 2009), „І Всеукраїнські Морозівські педагогічні читання” (Київ, 2010);

- звітних Інституту вищої освіти НАПН України (Київ, 2010, 2011);

круглих столах: „Медіаосвітні технології у навчальному процесі” (Київ, 2009 – 2011), „Вища освіта України: 20 років перетворень в Україні” (Київ, 2011).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 одноосібних наукових праць, серед яких 6 – у наукових фахових виданнях.

^ Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 12 додатків, списку використаних джерел (280 найменувань, з них – 20 іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації – 234 сторінок, основного тексту – 174. Робота містить 11 таблиць, 11 рисунків.
^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, розкрито зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення результатів наукового пошуку, наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження.

^ У першому розділі „Медіаосвітні технології у підготовці магістрів комп’ютерних наук як проблема педагогічної теорії і практики – на основі аналізу вітчизняної і зарубіжної педагогічної, психологічної і навчально-методичної літератури з’ясовано стан розробленості досліджуваної проблеми; означено базові поняття дослідження: „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”; розглянуто завдання, зміст і методи організації підготовки магістрів комп’ютерних наук із залученням медіаосвітніх технологій.

Дослідження теоретичних джерел свідчить про відсутність єдиної думки щодо визначення сутності поняття „педагогічні умови”. Науковці по-різному трактують досліджуваний феномен, визначають і науково обґрунтовують його складові відповідно до напряму свого дослідження. Найчастіше „педагогічні умови” розглядаються як: сукупність того, що необхідно створити, зробити, реалізувати для досягнення бажаних результатів (О. Макареня, Н. Сургаєва); обставини процесу навчання і виховання, від яких залежить функціонування та результат педагогічного процесу (І. Зязін, О. Новиков); ряд взаємозв’язаних і взаємозалежних чинників, за одночасної дії яких процес досягнення очікуваних результатів стає оптимальним (О. Миронець).

Аналіз науково-педагогічної літератури дав підстави вважати, що педагогічні умови – це взаємопов’язані між собою елементи цілісної системи, що об’єктивно склалися чи суб’єктивно створені, які сприяють досягненню педагогічної мети та розв’язанню завдань. До основних елементів системи належать: середовище, обставини педагогічного процесу, діяльність суб’єктів, зміст навчання, форми, способи, методи, технології та засоби навчально-виховної взаємодії.

У розділі здійснено теоретичне узагальнення поглядів філософів, соціологів, психологів, педагогів щодо інтерпретації сутності поняття „медіаосвіта”: вивчення закономірностей масової комунікації (преси, телебачення, радіо, кіно, відео тощо) (О. Шариков); процес освіти, розвитку й формування особистості на матеріалі та за

посередництва засобів масової комунікації (Ю. Казаков, Т. Ковшарова, Т. Стефановська, Н. Хлизова, І. Чемерис); вивчення шести ключових понять: „агентства медіа”, „категорії медіа”, „технології медіа”, „мови медіа”, „аудиторія медіа”, „репрезентації медіа” (К. Безелгет, Е. Харт); розвиток критичного мислення (Дж. Гербнер, Д. Клустер) та критичної автономії стосовно медіа (Р. К’юбі, Л. Мастерман, П. Офдерхейд); процес формування медіаграмотності особистості (Дж. Пандженте, К. Тайнер); процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, вмінь повноцінного сприймання, інтерпретації, аналізу й оцінки медіатекстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки (О. Федоров, Г. Онкович, Н. Шубенко) тощо.

Узагальнення цих підходів дало підстави для висновку, що медіаосвіта – цілеспрямований, системний і перманентний процес розвитку особистості на матеріалі медіа з використанням новітніх та традиційних медіазасобів з метою опанування медіаграмотності (першої ланки медіаосвіти), з подальшим формуванням медіакомпетентності та медіакультури особистості.

З’ясовано, що основними умовами становлення та розвитку медіаосвіти в Україні є: формування стійкості особистості до маніпулятивного впливу засобів масової комунікації; орієнтація на психологічний, інтелектуальний і культурний медіарозвиток (формування медіасприйняття, художнього смаку, розвитку критичного мислення, творчих здібностей, умінь та навичок аналізу медіатекстів, компетентне створення власної медіапродукції тощо); розвиток і реалізація системи безперервної освіти; удосконалення змісту, методик, форм навчання та самонавчання із застосуванням технологій медіаосвіти, розроблення навчально-методичного комплексу з медіаосвіти і його впровадження у навчально-виховний процес тощо.

Системний аналіз досліджуваного феномену, його змістового наповнення, а також особливостей застосування дає можливість розглядати медіаосвітні технології як взаємопов’язану сукупність методів і прийомів, що забезпечують досягнення мети та розв’язання завдань медіаосвіти, через визначену послідовність дій за посередництва та на матеріалі медіа, у процесі навчання і виховання особистості впродовж життя.

Аналіз наукових джерел з проблеми медіаосвітніх технологій дав змогу визначити низку технологій, поширених в медіаосвіті: технології особистісно-орієнтованого навчання (О. Мурюкіна); технології проектних завдань – медіаосвітні проекти (О. Спічкін, І. Фатєєва, Н. Фатєєв), технології формування медіакультури (Н. Коновалова, Н. Шубенко), медіаграмотності (І. Хижняк), розвитку критичного мислення (С. Заїр-Бек, О. Калмикова, І. Муштавінська, Дж. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл, С. Уолтер); технології проведення літературно-імітаційних, театралізовано-ситуативних, образотворчо-імітаційних творчих занять (О. Федоров, Ю. Казаков) та інші.

Розглядаючи медіаосвітні технології, слід виокремити два основні підходи до їхнього розуміння і практичної реалізації: 1) як частина медіадидактики, що досліджує особливості навчання за посередництва та на матеріалі медіа; 2) як реальний процес навчання, у ході якого  розв’язуються завдання медіаосвіти.
У розділі наголошено, що застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук сприяє вдосконаленню умінь та навичок формулювати медіаінформаційну потребу; знаходити інформацію в різних джерелах, систематизувати її за певними ознаками та критично осмислювати; визначати найважливіше та корисне в засобах масової комунікації, активно брати участь у медіапроцесі, створювати якісний медіапродукт, грамотно організовувати пізнавальну діяльність і результативно навчатись.

Упровадження медіаосвітніх технологій у підготовку майбутніх фахівців здійснюється: у межах окремого курсу, дисципліни; через інтеграцію до наявних навчальних програм вищої школи; через організацію факультативів, клубів, гуртків медіаосвітнього спрямування.

На основі аналізу науково-педагогічної літератури з теми дослідження з’ясовано, що питання застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук розроблено не достатньо, оскільки застосування медіа спрямоване на інформатизацію навчання, а не на досягнення основних цілей та завдань медіаосвіти. З’ясовано, що дана проблема потребує досліджень за основними напрямами: визначення сучасного стану медіаосвітньої підготовки магістрантів, конкретизація змісту понять „педагогічні умови”, „медіаосвіта”, „медіаосвітні технології”, визначення основних педагогічних умов застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук та обґрунтування критеріїв ефективності їхнього використання; удосконалення моделі застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

У другому розділі „Теоретичні й методичні засади застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук” – представлено організаційні етапи та методику експерименту; теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективного впровадження медіаосвітніх технологій у навчально-виховний процес; подано модель застосування технологій медіаосвіти у підготовці магістрів комп’ютерних наук; визначено критерії та рівні ефективності використання медіаосвітніх технологій у навчанні.

^ Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук набуває ефективності в разі дотримання педагогічних умов: створення медіаосвітнього середовища навчального закладу; розроблення та інтеграція спецкурсів медіаосвітньої спрямованості у зміст професійної підготовки магістрів комп’ютерних наук; формування готовності магістрантів до використання медіаосвітніх технологій; узгодженість навчально-виховного процесу з медіакультурним розвитком магістрантів.

Для перевірки гіпотези проведено дослідно-експериментальну роботу, яку здійснено на базі Національного технічного університету України „КПІ” („Інститут прикладного системного аналізу”, „Факультет інформатики та обчислюваної техніки”), Донецького Національного технічного університету (факультет комп’ютерних наук і технологій) і Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Експериментом охоплено 432 магістранта напряму підготовки „Комп’ютерні науки”.

Дослідження тривало упродовж 2007–2011 рр.

На першому етапі – пошуково-констатувальному (2007–2009 рр.) – здійснено теоретичний аналіз психолого-педагогічної, філософської і методичної літератури з проблеми дослідження; визначено методологічні й теоретичні основи дослідження, його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання; систематизовано теоретичну інформацію, здійснено її первинне опрацювання.

На другому – дослідно-експериментальному етапі (2009–2010 рр.) – розроблено програму дослідження, проведено констатувальний експеримент, теоретично обґрунтовано педагогічні умови впровадження медіаосвітніх технологій у підготовку магістрів комп’ютерних наук, схарактеризовано критерії, показники та рівні ефективності застосування технологій медіаосвіти, удосконалено модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук.

На третьому – узагальнювальному етапі (2010–2011 р.) – проведено формувальний експеримент, упроваджено педагогічні умови ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук в рамках запропонованої моделі, практично перевірено й підтверджено гіпотезу дослідження, оброблено і систематизовано результати педагогічного експерименту; сформульовано висновки; упорядковано дані та оформлено текст дослідження.

Для досягнення мети, розв’язання поставлених завдань та перевірки висунутої у дисертаційному дослідженні гіпотези використано комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження, зокрема: теоретичні – аналіз наукової філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; вивчення нормативних та правових документів щодо підготовки фахівців комп’ютерних наук; метод логіко-семантичного аналізу для розроблення понятійного апарату дослідження; емпіричні методи – педагогічне спостереження, анкетування, бесіди з магістрантами й викладачами, експертне оцінювання, тестування тощо; методи статистичної обробки отриманих даних.

У розділі наголошується, що при визначенні педагогічних умов враховано особливості професійної підготовки магістрантів, вимоги сучасності та роботодавців до професійних і особистісних якостей магістрів комп’ютерних наук, особливості інформатизації навчально-виховного процесу й розвитку інформаційного суспільства, особливості впровадження медіаосвіти у професійну підготовку фахівців із технічною освітою, основні характеристики технологій медіаосвіти, необхідність розвитку медіакультури магістранта як важливого та необхідного фактору його інформаційного, інтелектуального і культурного розвитку.

Окреслено шляхи успішної реалізації педагогічних умов ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук: удосконалення навчально-виховного процесу за умов інформатизації навчання медіазасобами, проектування інформаційних ресурсів з урахуванням можливостей задоволення культурно-освітніх потреб і особистісного розвитку магістрантів, становлення магістранта як суб’єкта медіаосвітньої діяльності, цілеспрямоване формування інформаційних, історико-теоретичних, методичних, креативних умінь магістрантів. Успішній реалізації означених педагогічних умов також сприяє: використання принципів, методів, прийомів, організаційних форм медійного навчання, орієнтованих на опанування магістрантами знань з історії, теорій, технологій медіаосвіти, медіакультури; активне використання аналітичних, імітаційних, театралізовано-ситуативних, науково-технічних творчих завдань; синтез теоретичної та практичної медіаосвітньої діяльності, якою передбачається застосування медіаосвітнього, діяльнісного, особистісно-орієнтованого, культурологічного підходів до її організації; активізація інтерактивного, особистісного-орієнтованого підходів не лише на практичних і семінарських заняттях, а й у процесі лекційної роботи; здатність магістрантів вибудовувати свою стратегію медіаосвітньої діяльності; аналіз та об’єктивна оцінка результатів медіаосвітньої діяльності.

Удосконалено модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук, розкрито її сутність, зміст і призначення. До складових моделі належать: цільовий, змістовий, організаційно-процесуальний та контрольно-оцінний компоненти (рис. 1). Цільовий компонент моделі забезпечує спрямованість даного процесу, через єдність мети і завдань. Змістовий компонент об’єднує в собі підходи, принципи, педагогічні умови та зміст навчання із застосуванням медіаосвітніх технологій. Його реалізація безпосередньо пов’язана з удосконаленням освітнього процесу, спрямована на розроблення навчальних програм і навчально-методичних комплексів з медіаосвіти та медіаосвітніх технологій. Синтез форм, методів навчання за посередництва та на матеріалі медіа утворюють організаційно-процесуальний компонент моделі. Контрольно-оцінний компонент моделі спрямовано на діагностування критеріїв ефективності впровадження медіаосвітніх технологій у підготовку магістрів комп’ютерних наук. З’ясовано, що застосування їх у підготовці магістрів комп’ютерних наук є поетапним процесом, який проходить у своєму розвитку кілька рівнів: низький, середній та високий. Діагностування рівнів відбувалося за виразністю показників, що характеризують ознаки ефективного застосування медіаосвітніх технологій у підготовці майбутніх фахівців.

Мотиваційний критерій відображає показники: наявність позитивного ставлення магістранта до необхідності застосування медіаосвітніх технологій у навчальній, науковій та професійній діяльності, потреба у саморозвитку та самовдосконаленні за посередництва медіаосвітніх технологій. Інформаційно-пізнавальний критерій відповідає за обізнаність магістрантів з термінологією, історією і теоріями медіаосвіти; опанування знаннями про сутність, зміст, умови, методи і організаційні форми навчання із залученням медіаосвітніх технологій; здатність до аналізу, синтезу, узагальнення та структурування знань, необхідних для медіаосвітньої діяльності. Діяльнісно-практичний критерій спрямований на формування історико-теоретичних, інформаційних і методичних умінь. До показників креативного критерія належать: наявність творчого підходу у вирішенні медіаосвітніх завдань; здатність осмислювати та трансформувати творчу активність з метою самоосвіти за посередництва медіаосвітніх технологій; здатність творчо застосовувати набуті знання у процесі створення медіапродукту.

Рис. 1 Модель застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук

У розділі зазначається, що для запровадження в освітньо-виховний процес визначених педагогічних умов доцільно створити навчально-методичний комплекс, відтак, у процесі формувального етапу експерименту введено спеціалізований навчальний курс „Основи медіакультури”.
  1   2   3

Схожі:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Національний науковий центр “Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського” уаан
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Педагогічні умови застосування медіаосвітніх технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Порушення рухової активності товстої кишки у дітей із синдромом подразненого кишечнику та їх корекція
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Інституті охорони здоров`я дітей І підлітків амн україни, м. Харків
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Теоретико-правові та практичні аспекти прокурорського нагляду при забезпеченні прав обвинуваченого
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Інституті держави І права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Вегетативна регуляція серця при хронічній серцевій недостатності: клініко-патогенетичне значення та можливості корекції
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Науковий керівник:        доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
Медична реабілітація хворих із застарілими переломами та переломовивихами дистального відділу кісток передпліччя
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Двостулкові молюски родини cardiidae (bivalvia: cardioidea) понто-каспійського регіону (фауна, таксономія, поширення, екологія)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка