Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів.




Скачати 207.04 Kb.
НазваІнформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів.
Дата конвертації25.09.2013
Розмір207.04 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы

СШЛНІТ-2011

Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації.Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів.

Інформація (від латинського слова informatio – роз’яснення, виклад) – це відомості про навколишній світ і процеси. Що відбуваються у ньому.

Властивості інформації:

  • Корисність

  • Актуальність

  • Достовірність

  • Об’єктивність

  • Розпізнаваність

  • Повнота

  • Нематеріальність

Інформатика – це розділ науки, що вивчає властивості інформації, а також закономірності її пошуку, збору, збереження, передачі й обробки.

Діяльність сучасної людини тісно пов’язана із інформаційними процесами, до яких належать пошук, збір, обробка, передача і збереження інформації.

^ Пошук інформації. Найпростішими прикладами пошуку інформації є використання предметного або алфавітного покажчиків у книзі. Системи. за допомогою яких здійснюється пошук інформації, називаються інформаційно – пошуковими системами. Сучасні системи пошуку існують у мережі Інтернет. Вони дають змогу знайти інформацію практично на будь – яку тему. Для початку пошуку потрібно ввести слово або словосполучення, що якнайкраще відбиває тему, яка вас цікавить. Такі слова називаються ключовими словами і є запитами. Із запиту в інформаційно – пошуковій системі починається будь – яка процедура пошуку. До складу пошукової системи входить масив документів, у якому здійснюється пошук. Сучасні пошукові системи містять у собі не просто масиви документів, а справжні банки даних, цікавих та корисних для застосування у різних сферах життєдіяльності людини.

^ Збір інформації. Збором інформації можна назвати найпростіші дії – занесення нових записів до вашої телефонної книжки, щоденне вимірювання температури повітря тощо. Виконання будь – якого завдання розпочинається зі збору інформації. Зібрати повністю усі дані в ручному режимі практично неможливо, тому цю операцію виконують системи, що працюють в автоматичному режимі – автоматизовані системи управління (АСУ). Інформація, зібрана АСУ, записується у відповідні бази даних. На її основі можуть складатись електронні архіви.

^ Обробка інформації. Інформація, що надійшла, називається вхідною інформацією. Із неї після опрацювання утворюється якісно нова, вихідна інформація, яка можу бути у подальшому застосована у відповідності із потребою користувача.

^ Передача інформації. Інформація передається від джерела до одержувача за допомогою сигналів. Точне або наближене відтворення отриманої інформації в якомусь іншому місці називається передачею інформації. Процес передачі інформації передбачає існування джерела інформації, носія інформації, приймача (одержувача) інформації. Передача інформації здійснюється у вигляді повідомлень.

^ Збереження інформації. Для того. Щоб інформація могла стати надбанням багатьох людей, існують певні способи її збереження – наскальні малюнки древніх людей, глиняні таблички, папірусні сувої, паперові книги тощо. Нині найбільші обсяги інформації містяться на електронних оптичних і магнітних дисках.

^ Захист інформації. У сучасному житті той, хто володіє інформацією, володіє усім. Тому величезна увага приділяється проблемам захисту інформації, особливо при роботі у мережах. Захист інформації слід здійснювати у кількох напрямках – захист від випадкових чинників (неправильних дій користувача, виходу із ладу апаратури тощо), захист від злочинних дій, що полягають у розкритті конфіденційної інформації, у несанкціонованому доступі до інформаційних ресурсів. Ці завдання виконують служби безпеки, які намагаються забезпечити цілісність та надійність даних, засекречування даних, контроль доступу до інформації і захист від збоїв апаратури.

Основою одиницею вимірювання інформації в обчислювальній техніці є біт. Біт – це найменша порція інформації, яку одержують при виборі між двома подіями. Подія, що має два виходи, можу бути записана за допомогою двох цифр – 0 чи 1. Число, що набуває одного із двох можливих значень, називається двійковим числом (скорочено від англійського Binary Digit – bit). Біт – одиниця досить дрібна, її недостатньо для вимірювання обсягів інформації, якими оперують сучасні комп’ютери. Тому використовують більші одиниці, основною із яких є байт:

1 байт = 23 = 8 біт

Байт кратний біту і є послідовністю із восьми двійкових знаків 0 та 1, наприклад, 10101010 або 11001101.

Ще більшими одиницями вимірювання інформації є одиниці, кратні байту:

^ 1 кілобайт = 210 = 1024 байт

1 мегабайт = 210 = 1024 кілобайт

1 гігабайт = 210 = 1024 мегабайт

Система числення – це позначення чисел і прийоми роботи з ними. Мінімальний набір знаків, якими позначається число, називається алфавітом системи числення. Кількість знаків у алфавіті називається основою числення.

^ Десяткова система – алфавіт утворений цифрами 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, а основа числення дорівнює 10.

Двійкова система – алфавіт утворений цифрами 0, 1, а основа числення дорівнює 2.

Вісімкові система – алфавіт утворений числами 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7. а основа дорівнює 8.

Шістнадцяткова система – алфавіт утворений цифрами та першими літерами латинського алфавіту 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, A, B, C, D, E, F, о основа дорівнює 16.

Переведення чисел із десяткової системи числення у двійкову (приклади).

3510 à 1000112

35

2













34

17

2










1

16

8

2










1

8

4

2










0

4

2

2










0

2

1













0




2410 à 110002

24

2










24

12

2







0

12

6

2







0

6

3

2







0

2

1










1




Переведення чисел із двійкової системи числення у десяткову (приклад).

110002 à 2410

1

1

0

0

0

1 * 24

+ 1 * 23

+ 0 * 22

+ 0 * 21

+ 0 * 20

=

1 * 16

+ 1 * 8

+ 0 * 4

+ 0 * 2

+ 0 * 1

=24

У таблиці наведено відповідність чисел від 0 до 15 для десяткової, шістнадцяткової, вісімкової та двійкової систем числення. Чим більша основа числення, тим коротший код числа.

10

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

A

B

C

D

E

F

8

0

1

2

3

4

5

6

7

10

11

12

13

14

15

16

17

2

0

1

10

11

100

101

110

111

1000

1001

1010

1011

1100

1101

1110

1111

Для інформації важлива форма її подання. Інформація, виражена за допомогою літер, чисел, математичних символів, жестів, умовних рухів, природної мови, називається повідомленням. Повідомлення – це різні форми подання будь – якої інформації.

Сучасні засоби передачі інформації діють за схемою Шенона: інформація від джерела інформації надходить до передавача (який, як правило, містить кодувальний пристрій). У передавачі формується повідомлення, яке по каналах зв’язку передається до приймача (в якому, як правило, розміщено декодувальний пристрій). Як канали зв’язку можуть використовуватись комп’ютерні мережі (як локальні, так й Інтернет), засоби телекомунікації (телефонні лінії, радіотелефони), зовнішні накопичувачі інформації (дискети, вінчестери, оптичні диски)



Щоб повідомлення можна було обробити за допомогою комп’ютера, його перетворюють у електричний сигнал. Сигнали бувають неперервними (аналоговими, приклади – електричний сигнал від мікрофона, напруга живлення в електромережі, сигнал, підведений до звукових колонок) або дискретними (імпульсними, приклади – сигнали, які опрацьовує комп’ютер). Відповідно до видів сигналів розрізняють два способи подачі інформації:

  • Аналоговий – за допомогою неперервних сигналів. Приклади – людська мова, радіо, звукозапис на магнітні стрічки.

  • Цифровий – за допомогою дискретних сигналів. Приклад – обчислювальні процеси у комп’ютерах.

^ Сигнали, що обробляються комп’ютером, є дискретними. Сигнали, якими комп’ютер обмінюється з іншими пристроями (принтером, монітором) є також дискретними.

Багато сигналів спочатку є неперервними, тому перед обробкою на комп’ютері їх слід перетворити на дискретні.

Кількість інформації, що міститься у повідомленні з двійкових чисел, дорівнює кількості бітів у цьому повідомленні. Так, повідомлення 1000100011 містить 10 двійкових чисел (0 чи 1), тому кількість інформації, що містить дане повідомлення, становить 10 біт.

У комп’ютерній техніці на носій інформації записують дані у двійковому коді, тобто, у вигляді 0 та 1. Основною характеристикою накопичувачів є їхня інформаційна ємність. Інформаційна ємність – це максимальна кількість інформації, що може бути записана у пристрій збереження інформації (наприклад, у пам'ять або на диск).

У персональних комп’ютерах для збереження інформації використовується накопичувач на жорсткому магнітному диску (НЖМД) або, простіше, жорсткий диск (вінчестер). Накопичувач містить власне магнітний диск – носій інформації, а також допоміжні системи – опозиціонер та комплект магнітних головок. Все це розміщується у герметично закритому корпусі. Максимальна ємність жорстких дисків на сьогодні уже перевищила 100 гігабайт.

У комп’ютері може бути також спеціальний дисковод CD-ROM, у який можуть вставлятись лазерні компакт – диски, що є не магнітними, а оптичними носіями інформації. Лазерні диски містять до 640 мегабайт інформації, вони можуть застосовуватись для збереження на них великих програм, ігор, енциклопедій, високоякісних аудіо чи відео записів.

Найбільш популярними для збереження і перенесення невеликих обсягів інформації є дискета. Дискета – це носій інформації, що застосовується у накопичувачах на гнучких магнітних дисках (НГМД). Випускаються дискети із вміщеним у пластмасовий футляр диском діаметром 3,5 дюйма та ємністю 1,44 мегабайт. Раніше використовувались також дискети розміром 5,25 дюймів та ємністю до 1,20 мегабайт.

^ Дискретна форма подання інформації забезпечує значні переваги у всіх інформаційних процесах. Тому у випадках, коли первинний сигнал має аналогову форму, здійснюється його перетворення до дискретного виду. Надалі дискретний сигнал підлягає кодуванню. Кодування – це відображення дискретного повідомлення у вигляді певних сполучень символів. Сукупність правил, за якими виконується кодування, називається кодом. Код – це правило відображення інформації.

Завдяки кодуванню комп’ютер може обробляти різноманітну інформацію – числову, текстову, графічну, звукову, відео. Всім цим видам інформації після кодування надається вигляд послідовності електричних імпульсів, у якій наявність імпульсу позначається 1, а його відсутність – 0.

^ Кодування чисел. Через те, що комп’ютер оперує із двійковими числами. Будь – яку введену до нього інформацію потрібно подавати у вигляді двійкового коду. Тому коли користувач вводить із клавіатури десяткове число, воно відразу перетворюється на двійкове (процес кодування), з ним усередині комп’ютера виконуються операції, а отриманий результат виводиться на екран чи на принтер, при цьому, щоб користувач мав змогу розпізнати його, число повинно бути переведене у оберненому напрямку в десяткове (процес декодування). Максимальне число, яке може обробляти комп’ютер, визначається розрядністю процесора. Процесори перших персональних комп’ютерів (ПК), що з’явились на початку 80-х років ХХ століття, були 8-розрядними. Для них максимальне число не могло перевищувати 111111112 à 25510

Згодом розрядність процесорів зростала – з’явились 16-, 32- і, нарешті, 64-розрядні процесори. Відповідно зросли і можливості ПК щодо обробки числової інформації.

^ Кодування текстової інформації. Кодування тексту відбувається найпростішим способом – кожному знаку відповідає двійкове число. Правила відповідності або правила кодування записують до таблиці, яка називається кодовою. Кодова таблиця – це таблиця, що встановлює відповідність між символами алфавіту і двійковими числами. Ці числа називаються кодами символів і відповідають внутрішньому відображенню символів у комп’ютері. За основу кодування символів у персональних комп’ютерах узята кодова таблиця ASCII – скорочення від American Standard Code for Information Interchange (американський стандарт кодів для обміну інформацією). Вона містить 128 кодів символів (перша половина таблиці), які використовуються у всьому світі. Окрім того, для кожного національного алфавіту розробляється своя кодова сторінка (наприклад, для кирилиці – із кодами від 128 до 255, друга половина таблиці).

У 90-і роки було розроблено стандарт Unicode, згідно із яким для подання кожного символу використовуються два байти. Це дає можливість закодувати дуже велику кількість символів із різних алфавітів (теоретично – 216 = 65536 символів). У документах Unicode можуть застосовуватись математичні символи, кирилиця, грецькі, латинські літери, китайські ієрогліфи. При застосуванні цього стандарту відпадає необхідність у застосуванні кодових сторінок.

Під час виведення інформації на пристрій виведення (монітор, принтер) відбувається зворотне перетворення – двійковий код кожного символу переводиться у звичайне зображення, щоб користувач мав змогу прочитати його.

^ Формування зображення у комп’ютері. Зображення на екрані монітора нагадує аркуш паперу у клітинку. Кожна така клітинка зафарбована своїм кольором і називається пікселем. Піксел – це мінімальний елемент зображення, що формується на екрані монітора. Щільно розміщені піксели покращують зображення на екрані. Щільність вимірюється як кількість пікселів на одиницю довжини. Найпоширенішою одиницею є dpi – кількість точок на 1 дюйм. Найпростішим видом зображення є чорно – біле, що складається із чорних та білих пікселів. Його також називають бітовим, оскільки для його кодування використовують дві цифри: 0 – білий колір та 1 – чорний колір. Тобто, у чорно – білому зображенні одному пікселу відповідає 1 біт інформації. Щоб піксели відображали кольори, із кожним пікселем зв’язується більше ніж 1 біт інформації про колір.

^ Змішування кольорів. Найзручніше подавати кольори як результат змішування базових кольорів – червоного, зеленого та синього із врахуванням ще одного компоненту – яскравості.

Колір

Яскравість

Червоний

Зелений

Синій

Чорний

0

0

0

0

Сірий

1

0

0

0

Синій

0

0

0

1

Світло – синій

1

0

0

1

Зелений

0

0

1

0

Світло – зелений

1

0

1

0

Блакитний

0

0

1

1

Світло – блакитний

1

0

1

1

Червоний

0

1

0

0

Рожевий

1

1

0

0

Коричневий

0

1

1

0

Жовтий

1

1

1

0

Пурпуровий

0

1

0

1

Світло – пурпуровий

1

1

0

1

Світло – сірий

0

1

1

1

Білий

1

1

1

1

Для відображення великої кількості кольорів піксели мусять містити більше бітів інформації. Кількість доступних кольорів N визначається формулою N = 2d, де d – показник степеня, рівний кількості бітів у пікселі, який ще називається глибиною кольору. Чим більша глибина кольору, тим більше відтінків можна відобразити на екрані. Для високоякісного відтворення кольору потрібно вже як мінімум 24 біти у кожному пікселі. У такому випадку підтримується близько 16 мільйонів кольорів.

^ Кодування звуку. Звуки – це ділянки коливання повітря. Ділянка стиснутого повітря виникає за ділянкою розрідженого повітря, й ці ділянки поширюються у просторі. Звукові колонки, приєднані до комп’ютера, також відтворюють коливання повітря. Вони утворюються завдяки тому, що до них підходить електричний сигнал, який змушує їх звучати. Сигнал, що підходить до колонок, за формою нагадує сигнал, створений джерелом звуку, але він не є його точною копією, оскільки на своєму шляху зазнає декількох перетворень. Неперервний електричний сигнал від джерела (наприклад, мікрофона) перетворюється на дискретний сигнал. Цей сигнал опрацьовується в комп’ютері. Зворотне перетворення дискретного сигналу на аналоговий відбувається в спеціальних пристроях – звукових платах. Сучасні звукові плати для забезпечення якісного звучання працюють зі звуком, який відображається як 16-бітні двійкові числа.

^ Лічильні пристрої до появи ЕОМ.

Абак (римська рахівниця) – створені у Давній Греції та у Давньому Римі кістяні, кам’яні чи бронзові дощечки із заглибленнями – смугами, у яких містились кісточки або камені. Лічба здійснювалась пересуванням кісточок. Китайська рахівниця – створені у країнах Давнього Сходу, на нитці або на дротині було по 5 і по 2 кісточки. Лічили одиницями та п’ятірками. Руська рахівниця – з’явилась у Росії в XVI столітті, але подекуди можна зустріти й сьогодні.



Китайська рахівниця

У 1623 році з’явилась логарифмічна лінійка, яку винайшов англійський математик Едмонд Гантер. Служить і до нинішніх часів.



Арифметична машина Б.Паскаля



Арифмометр

У XVII столітті (1645 р.) видатний французький вчений Блез Паскаль створив принципово новий лічильний пристрій – арифметичну машину, яка спершу виконувала лише операцію додавання, а згодом після вдосконалення (1675 р.) – всі основні 4 арифметичні операції. Майже водночас із ним у 1670 – 1680 роках німецький математик Готфрід Лейбніц також сконструював лічильну машину. Машини Паскаля та Лейбніца стали прообразом арифмометра. Перший арифмометр, який виконував 4 дії, у 1790 році сконструював німецький годинникар Ган. Згодом арифмометр вдосконалювали механіки із Росії, Англії, Франції, Італії, Швейцарії. Однак його продуктивність була невисокою.

У 1833 році англійський вчений Чарльз Бебідж розробив проект аналітичної машини. За його задумом, ця машина мала стати гігантським арифмометром із програмним керуванням. У машині Бебіджа вперше передбачено використання арифметичного та запам’ятовуючого пристроїв. Його аналітична машина стала прообразом сучасних комп’ютерів. Але здійснити свій проект Бебідж не зміг через недостатній розвиток техніки. Лише через 100 років машина Бебіджа привернула увагу інженерів. Наприкінці 30-х років ХХ століття німецький інженер Конрад Цузе розробив першу двійкову цифрову машину Z1. У ній застосовувались електромагнітні реле, тобто механічні перемикачі, які починають працювати під дією електричного струму. У 1941 році Конрад Цузе створив машину Z3, цілком керовану за допомогою програми.

У 1944 році американець Говард Айкен на одному із підприємств фірми ІВМ побудував досить потужну на той час обчислювальну машину “Марк – 1”. У цій машині для зображення чисел використовувались механічні елементи – лічильні колеса, а для керування – електромагнітні реле.

^ Перше покоління ЕОМ. Характерними рисами ЕОМ першого покоління є застосування електронних ламп у цифрових схемах, великі габарити, а також трудомісткий процес програмування.



Одна з перших ЕОМ

Перша ЕОМ створювалась у 1943 – 1946 роках у США і називалась ЕНІАК – електронно – числовий інтегратор і обчислювач. Вона містила близько 18 тисяч електронних ламп, багато електромагнітних реле, причому щомісяця виходило із ладу близько 2 тисяч ламп. У машинах ЕНІАК та в інших перших ЕОМ був серйозний недолік – програма, що виконувалась, не зберігалась у пам’яті машини, а набиралась складним способом за допомогою зовнішніх перемичок. У 1945 році відомий математик і фізик фон Нейман сформулював загальні принципи роботи універсальних обчислювальних пристроїв – ЕОМ повинна керуватись програмою із послідовним виконанням команд, а сама програма зберігатись у пам'яті ЕОМ. Перша подібна ЕОМ була побудована в Англії в 1949 році. У 1951 році в Радянському Союзі була створена МЭСМ (малая электронно – счетная машина). Ці роботи здійснювались в Україні в Інституті електродинаміки під керівництвом видатного конструктора обчислювальної техніки С.О.Лебедєва. ЕОМ постійно вдосконалювались, завдяки чому їх швидкодію вдалось підвищити від кількох сотень до кількох десятків тисяч операцій за секунду. Однак при цьому електронна лампа залишалась найбільш ненадійним елементом ЕОМ. Використання ламп почало гальмувати подальший прогрес обчислювальної техніки. Згодом на зміну лампам прийшли напівпровідникові прилади.

^ Друге покоління ЕОМ. Характерними рисами ЕОМ другого покоління є застосування напівпровідникових елементів і використання алгоритмічних мов програмування.

Всередині 50-х років на зміну електронним лампам прийшли напівпровідники. Діоди, транзистори були значно компактнішими, ніж їхні лампові попередники, мали більш тривалий термін служби, а також споживали набагато менше енергії. Завдяки застосуванню більш досконалої елементної бази почали створювати невеликі ЕОМ, сталося розподілення обчислювальних машин на великі, середні, малі. В Україні першою малою ЕОМ стала машина “Днепр – 1”, серійне виробництво якої було налагоджене на заводі “Арсенал” (Київ). ЕОМ “Днепр – 1” передувала за своєю архітектурою машині “Мир – 1”, розробленій в 1965 році в Інституті кібернетики (керівник В.М.Глушков). Машина “Мир – 1” та її наступна модифікація “Мир – 2” передбачалась для інженерних розрахунків, які виконував на ЕОМ сам користувач без допомоги оператора. У Радянському Союзі були розроблені і широко використовувались також малі ЕОМ “Раздан”, “Наїрі”. До середніх ЕОМ належали машини серій “Урал”, “М-20” і “Минск”. Але рекордною серед вітчизняних ЕОМ другого покоління і однією із найкращих у світі була БЭСМ-6, створена колективом на чолі із академіком С.О.Лебедєвим. Ця машина виконувала понад 1 мільйон операцій за секунду. За кордоном найбільш популярними машинами другого покоління були “Еліот” (Англія), “Сіменс” (ФРН), “Стретч” (США).

^ Третє покоління ЕОМ. Характерними рисами ЕОМ третього покоління є застосування інтегральних схем і можливість використання мов програмування високого рівня. Чергова зміна поколінь ЕОМ відбулась наприкінці 60-х років ХХ століття при переході від напівпровідникових приладів до інтегральних схем (мікросхем) – невеликих пластинок кристалу кремнію, на яких розміщувались сотні і тисячі елементів. Застосування мікросхем надало можливість збільшити кількість електронних елементів в ЕОМ без зміни їх реальних розмірів. Швидкодія ЕОМ зросла до 10 мільйонів операцій за секунду. Складати програми для ЕОМ стало під силу простим користувачам, а не тільки фахівцям у галузі електроніки. У третьому поколінні з’явились великі серії ЕОМ, що розрізняються за своєю продуктивністю та призначенням. Це родина великих і середніх машин ІВМ 360 / 370, розроблених у США. У Радянському Союзі були створені аналогічні серії – ЄС ЕОМ (Єдина Система ЕОМ, машини великі і середні), СМ ЕОМ (Система Малих ЕОМ), “Електроніка” (система мікро – ЕОМ).

^ Четверте покоління ЕОМ. Характерною ознакою ЕОМ четвертого покоління є застосування мікропроцесорів, побудованих на великих інтегральних схемах (ВІС). У ВІС на 1 квадратний сантиметр припадає декілька десятків тисяч елементів. Завдяки ВІС на одному невеликому кристалі кремнію стало можливо розмістити процесор ЕОМ. Одно кристальні процесори згодом отримали назву мікропроцесори. Перший 4-розрядний мікропроцесор Intel 404 був створений компанією Intel (США) у 1971 році. Він виконував близько 60 тисяч операцій за секунду. Мікропроцесори стали основою міні - ЕОМ, а потім і персональних комп’ютерів - почалась епоха персональних комп’ютерів, яка триває й досі. Крім ПК існують й інші, значно потужніші комп’ютерні системи. Вплив ПК на уявлення людей про обчислювальну техніку виявився настільки великим, що поступово із ужитку зник термін "ЕОМ", а його місце зайняло слово "комп’ютер".

^ П’яте покоління комп’ютерів. Характерною рисою комп’ютерів п’ятого покоління повинно бути використання штучного інтелекту та природних мов спілкування. Починаючи із 90-х років ХХ століття, у потужних комп’ютерах використовують супермасштабні ВІС, які вміщують сотні тисяч елементів на квадратний сантиметр. Передбачається, що обчислювальні машини п’ятого покоління будуть легко керованими. Користувач зможе голосом подавати команди машині.

^ Основні галузі застосування комп’ютерів. Із винаходом персональних комп’ютерів і розробкою мережних технологій з'явились нові галузі застосування обчислювальної техніки:

  • Математичні розрахунки - виконання розрахунків за допомогою різних математичних пакетів, електронних таблиць тощо.

  • Бази і банки даних - створюються в різних галузях людської діяльності (законодавство, економіка, бізнес, медицина тощо).

  • Бізнес - додатки - бухгалтерські програми, облік руху товарів і фінансів, обслуговування банків і страхових компаній, автоматизовані системи керування підприємствами тощо.

  • Робота із текстовими матеріалами - створення документів, оптичне розпізнання, переклад.

  • Видавництво і поліграфія - макетування книг, журналів, газет; автоматизація поліграфічного процесу.

  • Комп’ютерна графіка і живопис - опрацювання графічних зображень, створення малюнків засобами комп’ютерної графіки.

  • Інженерна графіка - різні програмні додатки в архітектурі, машинобудуванні, електронній техніці; створення геоінформаційних систем тощо.

  • Наукові дослідження - машинне моделювання експериментів, розрахунки фізичних моделей тощо.

  • Комунікації - комп’ютерні мережі різного масштабу, Інтернет, електронна пошта, телеконференції.

  • WEB - технології - підготовка публікацій, призначених для World Wide Web; електронна комерція.

  • Розваги і дозвілля - мультимедійні додатки, комп’ютерні ігри, контакти із зовнішнім світом.




- -

Схожі:

Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconКодування інформації. Представлення інформації в комп’ютері
Кодування – це перетворення інформації у зручну для передачі або збереження форму
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. icon1.Інформація. Інформаційні процеси та системи
Дані. Різновиди інформаційних повідомлень. Вимірювання обсягу даних. Способи подання І кодування повідомлень, двійкове кодування....
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconУрок №2. Тема
Тема: Інформація та її властивості. Інформація. Інформаційні процеси. Інформаційні повідомлення. Види інформаційних повідомлень....
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconУрок 5 Тема уроку
Мета уроку: ознайомити учнів зі способом подання інформації в комп’ютері, повторити інформаційні процеси. Розглянути принципи кодування...
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconУрок №1. Тема: «Інформація. Поняття про інформацію І способи її уявлення....
Допомогти таким, що вчиться засвоїти поняття інформації, властивості інформації, одиниці вимірювання об'єму інформації, дати перші...
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconВикористання ікт на уроках української мови та літератури Вступ
Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, будь-яких електронних пристроїв), а отже, поява...
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. icon2. Апаратне забезпечення інформаційних систем (3 год.)
Вимірювання обсягу даних. Поняття про інформаційну надлишковість повідомлень. Способи подання І кодування повідомлень, двійкове кодування....
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconНа уроках української мови та літератури
Ххі століття бурхливий розвиток засобів інформатизації, а отже, поява нових технологій обробки, передачі, одержання І збереження...
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconТема, яка виноситься на
Вступ. Мета. Задачі, зміст курсу. Інформація та її форми. Кількість інформації. Системи числення. Правила перекладу, арифметичні...
Інформація та інформаційні процеси. Системи числення. Повідомлення. Способи передачі й збереження інформації. Носії інформації. Кодування інформації. Історія розвитку обчислювальної техніки та застосування комп’ютерів. iconСпособи передачі даних в мережі Internet (на прикладі електронної пошти)
Комп’ютерні мережі відкрили зовсім нові І значно ширші можливості використання комп’ютерів. Тепер комп’ютери – це не тільки засоби...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка