Курсова робота




Скачати 463.02 Kb.
НазваКурсова робота
Сторінка1/4
Дата конвертації18.03.2013
Розмір463.02 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ

Кафедра документознавства

КАРТОГРАФІЧНЕ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО: ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН, ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ


КУРСОВА РОБОТА

студентки II курсу

групи ДМ-07

Чепурної Катерини

Андріївни

________________
Науковий керівник

к.політ.н., доцент

Лисенко О.М

________________
Черкаси-2009
ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО КАРТОГРАФІЧНІ ВИДАННЯ

1.1 Загальна характеристика картографічних видань ………………………7

1.2 Види картографічних видань ……………………………………………12

1.3 Характеристика карт, атласів, глобусів та картографічних знаків ……18

^ РОЗДІЛ 2 ІСТОРІЯ ПОЯВИ КАРТОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ

2.1 Картографічні видання з найдавніших часів ……………………………24

2.2 Карти, атласи, глобуси в добу Середньовіччя, Відродження,

Нового часу ………………………………………………………………..27

2.3 Сучасний стан розвитку картографічних видань ……………………….31

2.4 Перспективи розвитку картографічних видань …………………………34

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..41

^ ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Картографія, як відомо, це галузь науки, техніки, виробництва і навчальна дисципліна, яка охоплює вивчення, створення та використання різноманітних картографічних творів. Картографування – це комплекс робіт (польових і камеральних) зі створення карт.

Слід визначитись з основними підходами до топографічного картографування. Нині важливим є ґрунтовне комплексне опрацювання проблем топографічного картографування (науково-методичне, організаційне, виробничо-технологічне забезпечення) з метою створення концепції забезпечення топографічною інформацією державних та інших потреб.

В основу концепції, на наш погляд, мають бути покладені:

1) застосування цифрових методів створення та оновлення топографічних карт;

2) уточнення змісту карт з урахуванням нинішніх потреб їх користувачів, зокрема військових;

3) використання просторової інформації топографічних карт як основи національної інфраструктури просторових даних;

4) оновлення топографічних карт на основі моніторингу їх елементів змісту.

Серед основних завдань тематичного картографування – також укладання та видання системи атласів, першочерговим серед яких є створення фундаментального Національного атласу України відповідно до Указу Президента України від 1 серпня 2001 р.

У широкому контексті атласного картографування України очевидною є необхідність створення детального атласу світу як інформаційно-довідкового видання. Актуальність виходу такого атласу визначається також і потребою напрацювання якомога більшої бази назв географічних об’єктів зарубіжних країн українською мовою. Атлас світу сприятиме наближенню України до світового інформаційного простору.

Актуальним залишається картографічне забезпечення вищих навчальних закладів. Розроблення та видання картографічних творів для вищої школи потребує об’єднання зусиль Державної служби геодезії, картографії та кадастру, Міністерства освіти і науки, НАН України.

Сьогодні для всебічного розвитку картографії в незалежній державі актуальними стали наукові дослідження інших її розділів. Практичними потребами визначається необхідність проведення нині досліджень у таких галузях картографії як загальна теорія картографії, історія картографії, математична картографія, топографічна картографія, картографічна семіотика, картографічний дизайн, економіка та організація картографічного виробництва, видання карт, картографічне джерелознавство, картографічна інформатика, картографічна топоніміка. Потребу у таких розробках слід враховувати при виборі та плануванні наукових досліджень основними науковими та виробничими центрами (Інститутом географії НАН України, Державною службою геодезії, картографії та кадастру, Воєнно-топографічним управлінням, НДІ геодезії і картографії, університетами).

Важливим завданням стало упорядкування та унормування картографічних термінів. Існуючий державний стандарт «Картографія: Терміни та визначення» (Київ, 1993), що розроблений в період становлення української наукової термінології без належного широкого обговорення та в умовах, коли картографування в Україні проводилось традиційними методами і за традиційними технологіями, потребує доопрацювання. Актуальними є також видання картографічного енциклопедичного словника, довідника «Постаті картографії України», продовження серії наукових видань «Українська картографія: історія, стан, перспективи». Усі ці проблеми та завдання, що постають перед нами, а також шляхи та способи їх розв’язання і зумовлюють актуальність нашого дослідження.

^ Мета роботи – провести дослідження з вітчизняної та зарубіжної картографії і картографування.

Реалізація поставленої мети потребує розв’язання наступних завдань:

- дослідити стан вивчення проблеми з даної тематики;

- визначити поняття картографїї та картографування;

- проаналізувати основні види картографічних видань;

- охарактеризувати карти, атласи, глобуси та картографічні знаки;

- простежити основні напрями розвитку картографічного документознавства;

- розглянути сучасний стан картографічних видань та перспективи подальшого створення та видання картографічної продукції.

^ Об’єкт дослідження – атласи, глобуси, карти і картографічні знаки.

Предмет дослідження – картографічне документознавство, його історія, сучасний стан та перспективи розвитку.

^ Методологічна основа дослідження – аналітичний, експериментальний методи.

Ступінь дослідження теми. Питання розвитку різних напрямів картографування (атласного, тематичного, топографічного та спеціального) досліджували: історію картографування, сільськогосподарського, геолого-економічного, еколого-природоохоронного, природокористування, еколого-географічного, історичного, медико-географічного, земельних ресурсів, виробничо-територіальних комплексів, транспортного, туристичного, топографічного, морського навігаційного, природоохоронного – О.П. Золовський, Р. І. Сосса, В. Є. Любченко, Д. О. Ляшенко, А. І. Мартиненко, В. О. Пересадько, К. О. Поливач, Ю. І Прасул, В. Шевченко та ін. [4, 25, 9, 11, 13, 16, 17, 20, 30].

Огляд наукової літератури, присвяченій картографії та картографуванню дає можливість стверджувати, що в сучасному документознавстві цій проблемі приділено достатньо уваги, хоча окремі питання все ж поки що залишаються недослідженими.

^ Джерельна база роботи містить українські періодичні видання: «Краєзнавство. Географія. Туризм», «Український географічний журнал», «Український історичний журнал», «Пам’ять століть» за 1996 – 2008 роки.

Джерелами дослідження стали також підручники, навчальні посібники, словники та числена література в електронному варіанті.

^ Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (30). Загальний обсяг роботи – 40 сторінок.

РОЗДІЛ 1

^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО КАРТОГРАФІЧНІ ВИДАННЯ

    1. Загальна характеристика картографічних видань


Провідне місце серед картографічних документів займають видання.

Картографічне видання (КВ) виділяють із масиву видань за ознакою знакової природи інформації або за формою інформаційних знаків, за допомогою яких фіксується інформація.

Більшу частину картографічного видання займає картографічний твір (один або декілька). Під картографічним розуміють твір, головною частиною якого є зображення, побудоване в картографічній проекції, зменшене, узагальнене зображення поверхні Землі, поверхні іншого небесного тіла чи позаземного простору в певній системі умовних знаків [8, c.236].

Специфіку КВ визначають наступні характерні риси: математично визначена будова; використання особливих знакових систем картографічних знаків-символів; відбір і узагальнення зображуваних явищ; незначні доповнення тексту або цифрової інформації; системне відображення дійсності; цілеспрямоване моделювання.

Зображувані в КВ об’єкти та явища мають геометричну точність, тобто показані в зменшеному вигляді в тому місці, де вони знаходяться в дійсності, із збереженням пропорційності їх розмірів і співвідношень з іншими об’єктами. Для цього використовують ті чи інші математичні способи відображення, що мають назву картографічних проекцій, які встановлюють строгу функціональну залежність між географічними координатами точок явищ, що картографуються (точок земної поверхні) і прямокутними (або іншими) координатами тих самих точок на площині (карті) [8, 212]. Поряд з координатною сіткою, масштабом та величезною геодезичною сіткою картографічна проекція складає математичну основу картографічного видання.

Оскільки всі об’єкти неможливо показати на обмеженій площині карти, виникає завдання їх відбору, вибору найголовніших і найтиповіших. Відбір, узагальнення і виділення головних об’єктів для зображення на картографічному виданні має назву картографічної генералізації (лат. generalis – загальний, головний) [3, c.61]. Вона завжди виконується з урахуванням масштабу і призначення карти.

На нашу думку, генералізація звільняє карту від другорядних у даному масштабі деталей місцевості, забезпечує виразну передачу головних географічних особливостей, зберігає наочність зображення.

Системне відображення дійсності в картографічних виданнях ґрунтується на впровадженні системного підходу, при якому картографічні явища розглядаються або як геосистеми, тобто територіальні природні і соціально-економічні комплекси різного рангу і просторової розмірності, або як їх елементи.

Більш повному розумінню існування карт сприяє погляд на них як на моделі, тобто побудови, що відтворюють деякі сторони дійсності в спрощеній формі з метою отримання про них нових знань.

Вивченням і розробкою картографічних видань, їх сутності, різновидів, системи, форми, окремих елементів, символів, особливостей їх оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія – сфера науки, техніки і виробництва, що вивчає, створює і застосовує картографічні твори.

Картознавство – це наукова дисципліна, що вивчає картографічні твори і розглядає їх та карти як особливий спосіб відображення дійсності і просторові моделі реальних явищ (поверхні Землі, іншого небесного тіла або позаземного простору), що містять їх кількісні і якісні характеристики [6].

Доцільно, на наш погляд, подати також наступні визначення поняття «картографія» та «картознавство» з метою більш детального розкриття досліджуваних нами явищ.

Так, картографія – це, по-перше, спосіб відображення сферичної поверхні Землі на плоскому аркуші паперу. Традиційними проекціями вважаються конічна, азимутальна і циліндрична. Найвідомішою циліндричною проекцією є проекція Меркатора, що датується 1569 роком. Недолік цієї системи полягає в тому, що країни на різних широтах виглядають непропорційно великими, а паралелі і меридіани порушені [15].

Цікаво, що у 1973 році німецький історик Арно Петерс запропонував проекцію Петерса, при якій картини світу залишаються у властивих їм зонах. А по-друге, картографія – це галузь науки, техніки та виробництва, що охоплює вивчення, створення і практичне використання карт [19, c.115]. Включає такі розділи: картознавство, математична картографія, картометрія, складання і редагування карт, видання карт і атласів.

Слід зазначити, що існує й таке розуміння картографії як науки, що охоплює теорію, методику та технічні прийоми створення та використання картографічних творів [22]. Картографічні твори, власне, і складають предмет картографії як науки.

Існують різні уявлення про суть і завдання сучасної картографічної науки. В їх змінах та варіантах відображаються загальний хід науково-технічного прогресу, внутрішнє удосконалення картографії та проблеми, які постійно виникають перед нею.

Варто відмітити, що основним видом картографічних творів є географічні карти.

Однією з характерних рис сучасної картографії є енергійне розширення її пізнавальних функцій як засобу дослідження об’єктивного світу та набуття нових знань. Пізнавальна функція географічних карт витікає з їх створення й використання як просторово-часових моделей реальних явищ. Виходячи із глибокого розуміння суті географічних карт, К. О. Саліщев прийшов до висновку, що картографія – це наука про відображення та дослідження явищ природи і суспільства – їх розміщення, властивості та зміни в часі – через картографічні зображення як просторові образно-знакові моделі [12, c.45].

Отже, таке розуміння картографії поширює інтереси цієї науки на всі види картографічних зображень і посилює їх взаємодію із природничими та суспільними науками.

В кожній науці прийнято розрізняти: теоретичні основи – ідеї, які визначають мету та форми пізнання дійсності, концепції – систему поглядів та доказів, теорії – узагальнення наукових знань, які відображають закономірності досліджуваних наукою явищ, методи та технічні прийоми дослідження, конкретні знання, отримані даною наукою.

К. О. Саліщев відносить до теоретичних основ картографії поняття про метод і предмет картографії, а також (і це головне) вчення про картографічне відображення дійсності [12, c.47].

Методи і технічні прийоми дослідження утворюють в картографії два великі й важливі розділи – технологію проектування й виготовлення карт та методи використання карт в науці і на практиці. Ці розділи мають свої теоретичні основи, а тому доцільніше розглядати їх як теорію та технологію проектування й виготовлення (складання) карт та теорію й методи використання карт.

Потрібно звернути увагу на те, що сучасна картографія містить такі основні розділи [22]:

- загальну теорію картографії (теоретичні основи картографії) – розділ, який вивчає загальні проблеми, предмет і метод картографії як науки, а також окремі питання методології створення і використання карт;

- математичну картографію – розділ, який вивчає математичну основу карт, розробляє теорію картографічних проекцій, методи побудови картографічних сіток, характер і розподіл спотворень на картах;

- проектування і складання карт – розділ, який вивчає та розробляє методи та технологію лабораторного (камерального) виготовлення карт;

- оформлення карт і картографічної семіотики – розділ, який розробляє мову карти, теорію та методи побудови систем картографічних знаків, художнє проектування карт та їх кольорове оформлення;

- видання карт – технічна дисципліна, яка вивчає та розробляє технологію друку, розмноження, поліграфічного оформлення картографічної продукції;

- картознавство – розділ, який охоплює вивчення географічних карт, їх елементів, види, розвиток карт;

- історія картографії – розділ, який вивчає історію ідей, понять та методів картографії, розвиток картографічного виробництва, а також старі картографічні твори;

- картографічне джерелознавство – розділ, який розробляє методи систематизації картографічних джерел, необхідних для складання карт;

- картографічна інформатика – розділ, який вивчає і розробляє методи збору, зберігання та видачі інформації про картографічні твори та джерела;

- картографічна топоніміка – розділ, який вивчає географічні назви, їхнє смислове значення з точки зору правильної передачі на картах;

- економіка та організація картографічного виробництва – галузева економічна дисципліна, яка вивчає проблеми оптимальної організації та планування картографічного виробництва;

- використання карт – розділ, у якому розробляються теорія та методи застосування картографічних творів у різних сферах практичної, наукової, культурно-освітньої та агітаційно-пропагандистської діяльності людини.

Важливим є те, що поділ картографії на наукові дисципліни може видозмінюватися із розвитком науки.

Галузі картографії можна класифікувати за видами картографування, під яким розуміють сукупність методів та прийомів, спрямованих на створення карти чи серії карт відповідної тематики. За об’єктом виділяють картографування: а) земне (суші та Світового океану); б) планетарне; в) астрономічне; за тематикою (змістом) картографування є: а) загальногеографічне й топографічне; б) тематичне; в) спеціальне; за методом картографування є: а) наземне; б) аерокосмічне; в) підводне; за масштабом картографування поділяється на: а) крупномасштабне; б) середньомасштабне; в) дрібномасштабне [14, c.111].

Поряд із структурним поділом картографії існує й галузевий (тематичний) поділ відповідно до картографованих явищ. Так, виділяють земну картографію (геокартографію) та картографію космічну, предметом якої є дослідження планет та космічного простору. Виділяють, як вказувалося вище, топографічну картографію та тематичну картографію.

Картографічні твори застосовують у різних сферах людської діяльності, тому виділяють багато видів тематичного картографування: морську, астрономічну, планетарну, сільськогосподарську, військову, грунтову, геологічну, геоботанічну і т.д. картографію.

Таким чином, різноманітність сюжету (тематичного змісту) карти свідчить про тісні зв’язки картографії з іншими науками.

  1   2   3   4

Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Курсова робота iconКурсова робота
Курсова робота: Методичні вказівки до виконання курсових робіт для студентів спеціальності 030101 “Соціологія” / Укладачі: А. М....

Курсова робота iconРеферат Курсова робота містить
Курсова робота містить: 57 сторінок, 17 малюнків, 15 таблиць, 35 формул, 1 додаток, 4 літературні джерела

Курсова робота iconРеферат Курсова робота містить
Курсова робота містить: 67 сторінок, 6 малюнків, 1 таблицю, 5 додатків, 17 літературних джерел

Курсова робота iconКурсова робота
Курсова роботи з дисципліни «Алгоритмізація та програмування» на тему: «Мова програмування turbo pascal» являє собою заключний етап...

Курсова робота iconДля груп Ез 122сп, 512 сп, 132сп курсова робота з дісципліни тое...
Курсова робота дотримує два завдання. Вихідними даними для виконання завдань є схеми електричних кіл та параметри елементів кола

Курсова робота iconКурсова робота

Курсова робота iconКурсова робота

Курсова робота iconКурсова робота

Курсова робота iconКурсова робота
Вступ

Курсова робота iconКурсова робота
Вступ

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка