Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня




Скачати 290.77 Kb.
НазваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Сторінка1/3
Дата конвертації08.03.2013
Розмір290.77 Kb.
ТипАвтореферат
uchni.com.ua > Журналістика > Автореферат
  1   2   3
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

ШОРІНА Алла Юріївна


УДК 070: 654. 197 (477)


АВТОРСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ЖАНРОВІ ФОРМИ ТА РІЗНОВИДИ

Спеціальність 27.00.04 – теорія та історія журналістики

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі масової комунікації факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

^ Демченко Володимир Дмитрович Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, декан факультету систем і засобів масової комунікації

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

^ Лизанчук Василь Васильович,

Львівський національний університет імені І Франка,

факультет журналістики,

завідувач кафедри радіомовлення і телебачення.
кандидат філологічних наук

^ Гресько Ольга Вікторівна,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, Інститут журналістики, доцент кафедри

міжнародної журналістики.
Захист дисертації відбудеться «23» січня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розіслано «22» грудня 2008 року.
Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент В. Е. Шевченко.


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження зумовлена принциповими трансформаціями в площині телевізійного дискурсу, який лишається найбільшим чинником впливу на свідомість масової аудиторії. Окремі напрямки сучасного українського телепростору, зокрема авторське телебачення, зазнають суттєвих змін, пов’язаних зі зміною загального культурно-історичного, політичного, геополітичного, психологічного та соціального контексту. «Авторська програма» як маркер багатьох телеканалів тривалий час залишається поширеним явищем у телеефірі, проте самі поняття «авторська програма», «авторське телебачення» не мають усталених, чітких визначень, окреслених меж і форм, а динаміка їхньої трансформації поки що не знайшла системного відображення у дослідженнях вітчизняних теоретиків тележурналістики.

Комунікативні особливості телебачення, які в повній мірі виявляються в авторських програмах, у своїх роботах досліджували авторитетні західноєвропейські дослідники: Ж. Бодрійяр, П. Бурд’є, У. Еко, М. Маклюен, Е. Ноель-Нойман, М. Постер, Ф. Бретон і С. Пру, Г. Міллер, а також представники російської наукової думки: Р. Борецький, А. Вартанов, Я. Засурський, В. Михалкович, С. Муратов, Л. Цвік та інші. Окремі аспекти розвитку українського телевізійного простору ставали предметом дослідження у розвідках А. Москаленка, В. Лизанчука, В. Здоровеги, В. Різуна, Б. Потятиника, В. Демченка, В. Іванова, В. Гоян. Водночас дотепер практично не ставилось завдання системного вивчення передумов виникнення та еволюції авторського телебачення, його досвіду на українському ґрунті. Усвідомлення потенціалу цього напрямку вітчизняного ТБ, його проблем і перспектив дасть можливість українській журналістиці розвинути й зміцнити власні традиції телевиробництва, а отже, і створити умови для успішного розвитку власної телевізійної індустрії.

Узагальнення досвіду авторських програм українських тележурналістів загальнонаціональних і міжрегіональних телеканалів дають можливість сформулювати методологічні та творчі особливості цього засобу масової комунікації на прикладі найбільш яскравих його зразків.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дослідження безпосередньо пов’язане з науковими розробками факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету. Тема дисертації є складовою комплексної наукової теми «Сучасний стан теорії та практики масової комунікації в Україні та за її межами» (№ФСЗМК 36-04), затвердженої Вченою радою факультету (протокол №4 від 28.11.2003).

^ Мета роботи – окреслити особливості «авторського телебачення» в українському інформаційному просторі, визначити межі цього комунікативного феномена, його складові, характеристики, динаміку розвитку. Концепція наукової роботи передбачала розв’язання таких завдань:

  • дослідити появу та еволюцію поняття «авторське телебачення» в умовах становлення телебачення як засобу комунікації;

  • систематизувати здобутки світової та вітчизняної наукової думки у вивченні досліджуваного явища;

  • дослідити першоджерела авторського телебачення в Україні, зокрема окремих програм радянського телебачення, які вплинули на формування явища на вітчизняному ґрунті;

  • узагальнити український практичний досвід творення «авторських програм», визначити їх основних тенденцій, тематики, проблематики, особливості роботи тележурналістів;

  • виокремити жанрові особливості найбільш поширених авторських програм;

  • розробити практичні рекомендації щодо модернізації українського ТБ

^ Об’єктом аналізу стало сучасне українське авторське телебачення як особливий вид телемовлення.

Предметом дослідження жанрові особливості популярних телевізійних програм загальнонаціональних та міжрегіональних телеканалів України, які в ефірі марковані як авторські.

^ Методологічна основа та методи загальнонаукового дослідження

Методика дослідження підпорядкована основним завданням комплексної праці, яка охоплює теоретичний, практичний та методологічний рівні. Для аналізу явищ у процесі їхнього виникнення та в динаміці розвитку використано історичний підхід. Системний підхід наукового пошуку дав змогу комплексно розглянути феномен авторського телебачення, дослідити його залежність від історичних подій, осмислити потенціал розвитку з огляду на природу телебачення. Порівняльно-історичний метод дозволив простежити розвиток дискурсу від його витоків, а також визначити його відмінності у порівнянні з дискурсами розвинутих медіаіндустрій інших країн.

Поєднання ретроспективного, ситуативного і перспективного підходів дало можливість простежити історично та національно обумовлені тенденції розвитку телебачення в Україні, виокремити особливості їхнього громадсько-політичного, економічного, культурного розвитку, вивчити проблемно-тематичну та творчу специфіку національної системи ЗМІ, що найбільш повно проявила себе у процесі становлення національного авторського телебачення.

Описовий метод у поєднанні з аналітичним дозволив схарактеризувати явище авторського телебачення, визначити його особливості у вітчизняному телевізійному дискурсі, виокремити першоджерела, передумови, проблеми та перспективи цього телевізійного напрямку в Україні.

^ Наукова новизна дисертації визначається тим, що вперше в українському журналістикознавстві предметом комплексного дослідження є особливе явище – авторське телебачення та його найбільш поширені жанрові форми, передумови його виникнення на українському ТБ, особливості функціонування на різних етапах, чинники впливу. Новітні наукові досягнення роботи:

  • вперше здійсненно теоретичне осмислення явища авторське телебачення в контексті існіючих підходів до природи телебачення як комунікативного середовища;

  • визначені ознаки і характеристики телевізійних програм, позначених як «авторські», сформульоване робоче визначення поняття «авторська програма» та жанрове визначення ток-шоу;

  • доведено зв’язок розвитку авторського телебачення із історичним та соціально-політичним контекстом;

  • вперше комплексно узагельнено походження основних традицій авторського телебачення в Україні, визначено особливості розвитку авторського телебачення взагалі, його жанрових особливостей на вітчизняному ТБ;

  • визначено шляхи трансформації авторського телебачення та його жанрових форм як неповторного явища українського телевізійного дискурсу;

  • окреслено жанрову специфіку програм, віднесених до авторських;

  • розроблено практичні рекомендації щодо модернізації українського ТБ шляхом розвитку авторського телебачення та розглянуто можливі шляхи збільшення виробництва власної авторської телепродукції.

^ Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в поглибленні дослідницького дискурсу щодо особливостей розвитку та функціонування українського телебачення, його залежності від історичного, суспільно-політичного контексту, інформаційних стратегій, еволюції, очікувань та сприйняття телепродукції національною аудиторією. Дисертація не лише розширює уявлення про «авторський» напрямок телебачення, зразки якого на різних етапах розвитку українського ТБ відігравали роль суспільного інформаційного індикатора, а й представляє найбільш значимі його прояви, зокрема ток-шоу.

Матеріали та висновки дисертації можуть бути використані у подальших наукових розвідках, присвячених типології авторських програм вітчизняних мовників, прогнозування перспектив розвитку українського телебачення, вивчення феномена українського незалежного авторського ТБ.

Положення наукової роботи вже використовуються у навчальному процесі, під час викладання курсів «Основи журналістики», «Основи тележурналістики», інших професійно спрямованих дисциплін, а також спецкурсів і спецсемінарів з теорії та практики тележурналістики.

^ Особистий внесок здобувача. Постановка й вирішення всього комплексу завдань дисертації, опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення дослідження, виконані авторкою самостійно.

^ Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на розширеному засіданні кафедри масової та міжнародної комунікації Дніпропетровського національного університету. Основні положення та результати дослідження викладено в доповідях на щорічних підсумкових наукових конференціях Дніпропетровського національного університету (2003-2006 рр.), на Міжнародній науково-практичній конференції «Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик XXI століття» (Дніпропетровськ, 11-12 листопада 2003 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку молодіжної журналістики у контексті євроінтеграційних процесів» (Київ, 25 травня 2004 р.), на науково-практичній конференції «Дискурс у комунікаційних системах-2» (Київ, 19-20 березня 2005 р.), на Дев’ятій всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська періодика: історія і сучасність» (Львів, 28-29 жовтня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Українська журналістика та закономірності розвитку сучасного світового інформаційного простору» (Дніпропетровськ, листопад 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю газети «Рада» «Національна періодика початку XX століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення» (Київ, 8-9 грудня 2006 р.).

Публікації. Авторка підготувала й опублікувала дев’ять статей за матеріалами дисертації, сім із них опубліковано у виданнях, визначених ВАК України фаховими для спеціальності «Журналістика», дві – у виданнях Санкт-Петербурзького та Ризького університетів. Загальний обсяг статей та тез – 2, 7 др. арк.

Структура дисертації обумовлена логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку літератури та використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, із них 30 сторінок – список літератури та використаних джерел у вигляді посилань (399 найменувань).
^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі сформульовано основну наукову проблему дослідження, обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання роботи, визначено методологічну основу дисертації, розкрито наукову новизну роботи, окреслено особистий внесок здобувача, вказано практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Осмислення природи ТБ як комунікативного середовища для функціонування авторських програм зарубіжним та вітчизняним журналістикознавством» розкрито ступінь наукової розробленості теми, проаналізовано підходи науковців до телебачення як комунікативного феномена, спираючись на роботи журналістикознавців, визначено роль і значення авторських засад у процесі телевізійного виробництва. Також окреслено основні методологічні проблеми дослідження.

У підрозділі 1.1. «Українські та міжнародні науковці про комунікативну природу ТБ та його особливості як засобу масової комунікації» аналізується телебачення як середовище для функціонування авторських програм.

Досягнення сучасної наукової думки дозволяють виокремити два напрямки розуміння ТБ, які є принциповими у нашій роботі, оскільки дозволяють осмислити можливості автора, а отже, і «авторського» ТБ у межах телевізійного дискурсу. Один із них є визнання унікальних можливостей цього засобу масової комунікації. У своїх роботах авторитетні українські дослідники, серед яких В. Здоровега, В. Лизанчук, В. Різун, Б. Потятиник, В. Демченко, вказують на здатність телебачення, продукуючи нові смисли, впливати на процеси в площині політики, економіки, культури. Завдяки унікальним можливостям телебачення формує іншу, медійну реальність, яка, на думку Ж. Бодрійяра, в окремих випадках є більш близькою для глядача, ніж навколишній світ.

Концепції, в яких телебачення розглядається як чинник, що формує реальність, на перший погляд, дає значні можливості автору здійснювати самовираження, наближаючись у своїй інтерпретації світу до ролі творця, задуми якого формують дійсність. Телебачення створює власну, медійну реальність, знищуючи реальність об’єктивну. Саме таке сприйняття ТБ дає можливість говорити про тележурналіста як про автора віртуальної реальності.

Телевізійна еліта, вже здійснюючи кадровий відбір, задає певні параметри майбутньої телереальності. Спираючись на цю тезу, можна було б дійти висновку про те, що все телебачення як формотворча субстанція є авторським. Але це, по-перше, не підтверджується практичним досвідом телебачення, де як «авторські» виділяються лиш окремі програми ефіру, а, по-друге, - творці телебачення самі перебувають під жорстким тиском цілої низки факторів, що не дозволяють їм реалізовувати творчі задуми, виходячи виключно з власного бачення світу. Причина такої невідповідності - у специфіці співвідношення суспільних, культурологічних, політичних, історичних можливостей телебачення із суто виробничим механізмом роботи ТБ.

Телебачення створює власну, медійну реальність, знищуючи реальність об’єктивну. Саме таке сприйняття ТБ дає можливість говорити про тележурналіста як про автора віртуальної реальності, який наближається у своїй інтерпретації світу до ролі творця, задуми якого формують дійсність.

Спираючись на цю тезу, можна було б дійти висновку про те, що все телебачення як формотворча субстанція є авторським. Але це, по-перше, не підтверджується практичним досвідом телебачення, у якому «авторськими» означаються лише окремі програми ефіру, а, по-друге, творці телебачення самі перебувають під жорстким тиском цілої низки факторів, що не дозволяють їм реалізовувати творчі задуми, виходячи виключно з власного бачення світу.

Розуміння телебачення як індустрії, технології, бізнесу передбачає ще один важливий напрямок сучасного журналістикознавства. Після утвердження в Україні комерційної моделі телебачення, телекомпанії здебільшого під час виробництва програм, орієнтуються виключно на такі далекі від творчості і мистецтва поняття, як швидкий прибуток, захоплення нових ринків, конкурентна боротьба.

Теоретики комунікативістики та журналістикознавства одностайно стверджують, що в межах комерційної моделі телебачення вільна творчість, самовираження, а отже, повноцінне авторство в тому розумінні, що його, як правило, приписують літературі та кінематографу, в цілому не може бути застосованим до сучасного ТБ.

У підрозділі 1.2. «Зарубіжне та вітчизняне журналістикознавство про автора як активного суб’єкта телекомунікації» систематизовано визначення ролі і значення автора на сучасному ТБ, окреслене теоретиками світового та українського журналістикознавства

Авторитетні вітчизняні і зарубіжні журналістикознавці у своїх доробках неодноразово наголошували на потребі авторської складової як запоруки нової якості телевізійного простору. Так, українські вчені наголошують на значущості для професійного журналіста, а отже і його творів, власного «я».

Усвідомлення обмежених можливостей авторського волевиявлення в сучасному телевізійному дискурсі, не заперечує наявність індивідуального, творчого джерела в усіх ланках виробництва телевізійних програм. Наявність на кожному етапі телеіндустрії «фактора людини» дає підстави говорити про постійну, незмінну можливість персоніфікації в межах сучасних телевізійних умов і завдань.

Принциповим для нас, з огляду на предмет дослідження, є вищезгаданий «фактор людини». Дії особи, навіть у стандартизованому і регламентованому багатьма факторами процесі, можуть спричинити певну відмінність вихідного матеріалу, адже автор вільний обирати засоби відтворення інформації в межах існуючого і визнаного придатним для ТБ інструментарію і зважаючи на запити масового глядача щодо актуальності, зрозумілості, акцентованості телевізійного мовлення.

У підрозділі 1.3. «Методологічні проблеми вивчення авторського телебачення у зарубіжному та українському журналістикознавстві» зазначено розмаїття підходів до вивчення феномену ТБ. Сучасні комунікативістика і журналістикознавство, в основному, зосередились на визначенні соціального статусу ТБ. Між тим, телебачення вже давно увійшло у складний та багаторівневий соціальний контекст: воно тісно пов’язане з політикою й економікою, духовною культурою і матеріальним побутом кожного конкретного суспільства, з громадською психологією та ідеологією.

Водночас «зовнішнє» існування ТБ є діалектичним: від певних соціальних феноменів воно залежить, одні з них – віддзеркалює, інші – формує. Щоб зрозуміти й визначити межі взаємодії та взаємовпливу, необхідно проаналізувати історичні та соціальні детермінанти вітчизняного телебачення.

Телебачення як засіб комунікації, здатне об’єднати, а згодом і принципово змінити не лише змістовий пласт взаємодії і характер людських взаємин, але й внести низку суттєвих коректив у знакову систему побудови індивідуальної картини світу. Воно утвердило владу відеообразу, владу зорового зображення, владу ока.

Телебачення виявилось найбільш суголосним часу засобом масової комунікації, переросло і свою «мистецьку», і свою «публіцистично-інформаційну» іпостась, швидко перетворившись на інструмент влади над масою, влади неформальної, проте здатної у багатьох сферах життя стати альтернативою владі закону і державних устроїв.

Ось чому в методологічному відношенні справедливим є визначення специфіки телебачення В. Міхалковича, який зазначає, що ТБ – не є мистецтвом, хоча в ньому наявна художня підсистема, яка забезпечує глядачеві порядок культури; у такій же мірі ТБ не є засобом інформації, хоча має публіцистичну підсистему, яка поєднує глядача з наявним буттям.

У другому розділі «Авторське телебачення як комунікативний феномен» сформульовано робоче визначення поняття «авторська програма», а також розглянуто принцип персоніфікації інформації, який є одним із важливих елементів сучасного авторського ТБ.

У підрозділі 2.1. «Авторські телепрограми як напрямок телевізійного виробництва: спроба окреслити межі і основні поняття явища» здійснено спробу дати робоче визначення поняття «авторське телебачення», «авторська програма». Автор на ТБ розглядається як творець ідей та концепцій, який втілює їх у певні телевізійні формати, щоб запропонувати аудиторії висвітлення тих чи інших подій у такій формі, яку він особисто вважає найбільш доцільною з огляду на завдання телекомпанії і сподівання аудиторії.

Автором програми є особа, яка узгоджує нюанси виробничого процесу, підпорядковує творчі задуми членів телегрупи власній концепції і презентує аудиторії цілісний твір, який, попри колективність творення, обов’язково відображає особисті погляди автора. Автор у телевізійному виробництві постає творцем ідеї чи концепції, контролером її реалізації, відповідальним за ті «меседжі», які його програма надсилатиме глядачеві під час її трансляції в ефірі.

Авторську програму визначаємо як програму, що її задумано і втілено за індивідуальним проектом автора, який сформулював ідею, розробив концепцію та, контролюючи всі етапи програмно-телевізійного виробництва, зреалізував власний задум на ідейно-технологічному рівні.

У підрозділі 2.2 «Принцип персоніфікації як ключова складова поняття „авторське телебачення”» розглянуто зв’язок інформаційного повідомлення з іміджем людини, яка її презентує, а також проаналізовано ступінь дифузії персоніфікованої й авторської інформації.

Найбільш поширеними в ефірі українських телекомпаній є авторські програми, в яких творцем ідеї та ведучим є одна особа. Програми, що дозволяють авторові особисто реалізовувати свій задум, пропонуємо у нашому дослідженні визначити як типові для вітчизняного ТБ початку XXI століття.

Аналіз ефіру загальнонаціональних українських та російських компаній свідчить про переважне визначення «авторськими» програм, які такими не є, ведучими яких є популярні тележурналісти. Поняття «авторська програма» і програма, яку веде популярний ведучий, не є тотожними. Персоніфікація деяких телевізійних програм, на нашу думку, пов’язана із виникненням такого авторського явища, як ток-шоу.

У підрозділі 2.3 «Ток-шоу як жанр авторського ТБ» зазначається, що найбільш поширеною формою авторських програм стали розмовні жанри. Сучасне телебачення взяло на себе роль своєрідних дискусійних майданчиків з лідерами-ораторами.

Посилення активності аудиторії, залучення її до творення телевізійних програм зумовили відповідну трансформацію авторських програм. Телевізійні ведучі, режисери, автори задуму постали перед необхідністю враховувати безпосередню участь глядача у процесі творення програми. Авторство як одноосібне творення телепрограми виявилося видозміненим аудиторією, яка бере у ній участь, висловлюючи свої думки, погляди, демонструючи здібності і вміння. Досвідчений автор, як правило, контролює розвиток події, використовуючи участь глядачів для реалізації свого задуму. Діалог між глядачем і телевізійними працівниками є асиметричним.

У третьому розділі «Авторське телебачення України: передумови, історія, проблематика» розглянуто динаміку розвитку авторського телебачення в її залежності від загального історичного контексту.
  1   2   3

Схожі:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Національний науковий центр “Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського” уаан
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Педагогічні умови застосування медіаосвітніх технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Порушення рухової активності товстої кишки у дітей із синдромом подразненого кишечнику та їх корекція
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Інституті охорони здоров`я дітей І підлітків амн україни, м. Харків
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Педагогічні умови застосування медіаосвітніх технологій у підготовці магістрів комп’ютерних наук
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Теоретико-правові та практичні аспекти прокурорського нагляду при забезпеченні прав обвинуваченого
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Інституті держави І права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Вегетативна регуляція серця при хронічній серцевій недостатності: клініко-патогенетичне значення та можливості корекції
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Науковий керівник:        доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
Медична реабілітація хворих із застарілими переломами та переломовивихами дистального відділу кісток передпліччя
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка