Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу




Скачати 207.32 Kb.
НазваПерлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу
Дата конвертації26.02.2013
Розмір207.32 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Культура > Урок


Урок №1 Архітектура світу
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу.

Терміни, поняття: символ, теоцентрична картина світу, паломник, неф, капітель, апсида, фасад, ордерна композиція, релігія, культ, мечеть, міхраб, хад-ис, Коран, арабеска, Рамаяна, Махабхарата, синтоїзм, буддизм, індуїзм.
Раннє Середньовіччя — період так званих «темних століть» — тривав у Європі до X ст. Початок був покладений вторгненням німецьких племен в Італію й падінням Римської імперії. Зруйновані міста зазнали спустошення, будівництво храмів і суспільних будинків припинилося. Мистецтво зведення кам'яних арок і склепів забулося на довгий час, основним будівельним матеріалом стало дерево.

Поступово варварські племена були навернені до християнства і засвоїли християнську мораль, що розкривала красу внутрішнього світу людини, протиставляючи душі бездушне, тлінне тіло. Саме тому скульптура — головне мистецтво античності — стає незатребуваною в новій культурі. Треба було шанувати Творця, але як зобразити Бога, який існує вічно? Отже, натуралізм античності новому світобаченню не підходив. Саме тому для мистецтва Середньовіччя характерне використання цілої системи символів, і мистецтво архітектури виходить на передній план.

Готичному передував романський стиль (із Х-ХП ст.). Основними архітектурними форми є храми, монастирі, замки. Головний замовник —монастирські ордени. Уперше формується спільний для Європи архітектурний стиль. Це пов'язано з єдиною для Європи релігією — християнством — та загальною теоцеитричною картиною світу. Зростає роль монастирів, і поступово виробляються однакові вимоги до мистецтва.

Ще одна причина єдності стилю — це паломництво, із прочанами подорожують і художники. Три центри, куди йдуть прочани,— це Іспанія, Рим, Палестина (Єрусалим).

Романський храм був зовні схожий на замок. На західному боці його поздовжнього корпусу містилися дві вежі (дзвіниці), а на східному — дві

менші вежі. Вежі закінчувалися масивними восьмигранниками. Головний портал містився на західному боці, двері мали прямокутну форму. Над ними було поле фронтону — тимпан, прикрашений рельєфом.

Усередині храм ділився на три нефи, два бічні нефи відділялися від більш високого основного ряду колон, які закінчувалися й з'єднувалися між собою арками. Перекривалися романські храми так званим хрестовим склепінням. У романській архітектурі визначився тип композиції, якого не було ні в Греції, ні в Римі. Тут традиційні римські арки й грецькі колони та стовпи взаємодіють. Арки охоплюють одна одну, напівко-лони входять до масиву стіни.

Скульптура й живопис були підпорядковані цілям архітектури. Орнамент, що складається зі стрічок із листям, намиста, фантастичних тварин, укриває портали. Колони й капітелі розписані, в апсидах — зображення Христа й апостолів. У скульптурі пози статичні, фігури в основному анатомічно неправильні.

Основні форми романської архітектури перейняло й продовжило мистецтво готики.

^ Готичне мистецтво. Мистецтво, що прийшло на зміну романській архітектурі, сучасники називали «французькою манерою». Термін «готика» виник у середовищі творців Відродження, «готичне» — значить варварське, бо готи зруйнували Рим. Центрами готичного мистецтва стали міста. Собор будувався з таким розрахунком, щоб умістити все доросле населення міста. Хрестові походи ХІ-ХІІ ст. познайомили європейців зі стрілчастою аркою мусульманської архітектури. Готичні будівельники відмовилися від масивних конструкцій і перейшли до каркасної системи.

Близько 1137 р. в абатстві Сен-Дені абат Сугерій розробив учення про Божественне світло і, щоб «впустити» світло до храму, змінив конструкцію собору. Західний портал церкви абатства Сен-Дені з двома масивними вежами, трьома порталами, прикрашеними скульптурою тимпанів, і віконною трояндою у верхньому ярусі став прототипом фасадів готичних соборів. Новою стала і статуя-колона (статуя «приросла» спиною до колони). На відміну від романського собору прикрашені всі три портали, а не тільки центральний. Три портали - - три входи - - Трійця.

Готичні зміни - - це зміни не тільки архітектурні, а й богословської думки. «Я є світло!» — говорить Бог; значить, треба впустити світло в храм. Вітражі готичного собору — втілення Божественного світла. Скло пропускає кольорове світло, яке схоже блиском на коштовне каміння й нагадує нам про небесний Єрусалим. Пам'ятаєте текст Біблії?

«...Місто подібне до чистого скла, підмурок стіни міста прикрашено дорогоцінним камінням». Споглядаючи вітражі, вірянин наближався від тілесного до духовного, божественного.

Вітраж став основним елементом готичного собору завдяки зміні конструкції. Щоб полегшити склепіння, будівельники зміцнювали каркасні арки. Чим вищою і загостренішою була арка, тим більший розпір вона створювала. Його компенсували за рахунок зовнішніх опорних стовпів — контрфорсів, які відділяються від стіни й вибудовуються в ряд. У високих стінах були прорізані величезні віконні отвори.

Інтер'єр готичного собору став світлим і просторим, стрілчасті форми стали виражати стремліиня душі християнина до Бога. Вертикаль перемогла горизонталь.

^ Романський чи готичний храм — це образ і модель світу. Символіка визначала план храму, порядок розпису, рельєфу, вітражів. В основі храму лежав витягнутий хрест. Поперечна і поздовжня структури споруди наповнені релігійним та моральним змістом. Храм складався з трьох частин — притвору (нартекса), середньої частини і вівтаря, які нагадували про єдність людського, ангельського й Божественного, а також про троїстість душі, тіла та духу. Найбільш свята частина храму — вівтар — містився зі східного боку, з боку ранкового світла, і присвячувався Христу. Престол був символом Гробу Господнього. Західна частина храму символізувала прийдешній Страшний суд, що був зображений на західному порталі. Узагалі, всі зображення собору читалися, як книга, це була «Біблія для неписьменних». Північна сторона символізувала Старий Завіт, а південна — Новий Завіт.

У вертикальній проекції теж три світи: угорі зображувалося небо, нижня частина позначала землю, декор підлоги — лабіринт — позначав шлях людини до Бога. Сутінки символізують покрив Божественної таємниці. Форма порталу складалася з півкола арки (символу неба) та прямокутника (дверей, що є символом землі). Двері символізували самого Ісуса Христа, що сказав: «Я є двері, хто ввійде Мною, той урятується...»

Ще в романських храмах з'являються так звані «рози» — круглі вікна великого розміру, що прикрашають фронтони головного нефа. Символіка віконної рози: кругла форма символізує небо, а «Трояндою без (лат. гоза) шипів» називали Діву Марію.

Також у романському мистецтві створюється тип «оповідної капітелі», де розгорталися сцени Священного Писання.

^ Рання готика. Собор Паризької Богоматері почали будувати в 1163 р. Новим мотивом стала так звана «галерея королів», скульптури на фасаді, що зображують 28 старозавітних «предків Христа». Починаючи із собору Паризької Богоматері, архітектори збільшують висоту соборів. В Ам'єні собор — 42 м заввишки.

^ Висока готика. Шартрський собор — містить у собі більше 180 вітражів, шпиль Шартрської вежі піднісся на 105 м. Найбільшим є собор у Реймсі, у якому коронували французьких королів. Його довжина — 150 м, висота — 80 м.

Англійські собори відрізняються від французьких поєднуваністю з ландшафтом, більшою кількістю прибудов. Німецька готика почала розвиватися на сторіччя пізніше за французьку й залишилася досить строгою. Для неї характерна велика кількість світських будинків - - ратуш і віталень дворів.

^ Завершальний етап готичного стилю — «пломеніюча» готика. Назва з'явилася через особливий характер декору, що нагадує язики полум'я. Найбільші пам'ятки - - Руанський собор у Франції та собор у Страсбурзі.

Готична скульптура доповнює архітектуру. Готична скульптура переборола скутість романських фігур. її вирізняє особливий 3-подібний вигин, що нагадує язики полум'я свічі, яка символізує духовне життя людини. До середини XIII ст. складається основна тематика скульптури: тема Страшного Суду; цикл, присвячений Марії; цикл шанування місцевих святих.

^ Архітектурні шедеври бароко. Для Європи VII ст. — час відновлення культури, домінантою якої стає наука. Винайдено телескоп і мікроскоп. Світ розсунув свої кордони як зовні, так і всередині. Мистецтво пов'язане зі змінами, що відбуваються в культурі. Змінюється картина світу.

Великий іспанський поет XVII ст. Кальдерон де ла Барка вивів точну формулу бароко «світ як театр». Велич і гідність, театральність і суворе дотримання всіх норм лежали в основі всього. Церемоніальна врочистість була основою громадського життя, і кожний грав свою роль із повною серйозністю.

Ідея бароко подвійна за своїм змістом. Відбувається світське становлення культури, боротьба повноправного земного існування й одухотвореного вічного життя. Для бароко обидві ці сторони абсолютні, контрасти борються. Відхилення від норми, правил, схильність до гротеску — особливість світосприймання. Життя людини, як з'ясувалося, непередбачуване й викликає здивування, захоплення, потрясіння. Мета мистецтва полягає в переданій цих почуттів.

В архітектурі це час нових містобудівельних ідей, розквіту садово-паркового мистецтва, створення грандіозних ансамблів.

Батьківщиною бароко була Італія. Чудовим майстром італійського бароко був Лоренцо Берніні. Площа спроектованого ним собору Св. Петра в Римі — модель барокової картини світу. Форма площі являє собою еліпс. Вона оточена колонадою; колони надзвичайно високі, удвічі вищі за античну міру, тому що після антропоцентризму італійського Відродження світ раптом став для людини величезним і непізнаваним. Подвійний ряд колон властивий тільки бароко — подвійність світу, множинність світів. Колони розташовані в шаховому порядку — світ не має меж. У центрі площі розташовані стела й два симетричних фонтани; щоб підійти до храму, їх потрібно обійти — шляхи звивисті. У контрастному світі бароко немає півтонів, тільки світло й тінь. Площа формою нагадує щілину замка: святий Петро був ключником.

Ще один великий майстер бароко — Барроміні, чиї роботи наповнені динамізмом постійно мінливого світу. Він збудував церкву Сан-Карло алле Куатро Фонтане в Римі. Дивує хвилеподібна поверхня фасаду, уведена Барроміні як один із засобів барокової виразності.

Для мистецтва бароко характерною є хвилеподібна форма колон — ківорій (вівтарний покрив, тінь) над вівтарем у соборі Св. Петра.

^ Модерн в архітектурі. У 90-ті рр. XIX ст. в Європі почав формуватися новий стиль, що отримав назву «модерн» («новий»). Модерн виник після імпресіонізму; у своїх прагненнях оновити мистецтво він відкидав імпресіонізм, реалізм та еклектику. Модерн повернув значення архітектурі, прагнучи естетизувати життя суспільства, створити середовище перебування городянина, що було б не просто функціональним, а й естетичним.

Для архітектури модерну характерна антиеклектична спрямованість, пошук стилю. Модерн не поєднує стилі, а пропонує ідею синтезу різних мистецтв. Формувався також новий тип художника-універсала. Так, наприклад, М. Врубель пише картини, створює скульптури, працює для театру, ілюструє книги. Ідея синтезу на Заході спрямовується на предметний світ інтер'єру промислового, торговельного приміщення. Можна сказати, що з модерном народився дизайн.

Першою спорудою стилю модерн уважається маєток Тассель у Брюсселі (архітектор Віктор Орта). У Франції це павільйони метро, створені Гектором Гімаром. У Росії найвидатнішим майстром модерну був Ф. О. Шехтель. У 90-х рр. в Іспанії працює Антоніо Гауді. Головним у його творчості стає зведення в Барселоні собору Саграда Фаміліа. Цікаво, що Гауді не користувався розрахунками, він будував інтуїтивно, як середньовічні майстри. У цьому виражена ідея модерну — прагнення до природності, звернення до народних витоків.

Гауді замислив собор як містичне Тіло Христове. Із центром, тобто із Христом, асоціюється вівтар. Голова Христа — головна вежа із хрестом. Архітектура собору інформативна, вона містить у собі написи, композиції на євангельські сюжети, алегоричні зображення, символи.

1907 р. виник Німецький Веркбунд (виробничий союз), що об'єднав промисловців, архітекторів і художників, які ставили за мету реорганізувати будівництво й художні ремесла на сучасній промисловій основі. У цей час міста розвиваються небаченими раніше темпами. До кінця XIX ст. звичайними стають хмарочоси в 20-30 поверхів. Провідне місце в їхньому будівництві посідає Нью-Йорк. Архітектори У. Дженні, Д. X. Вернем і Дж. У. Рут сформували основний тип хмарочоса — вертикальну призму з металевим каркасом і рівними поверхами.

«Близький Схід. Країни Арабського халіфату»

У VII ст. в Західній Аравії виникло мусульманське віровчення. Ця релігія стала прапором завойовницьких воєн. За короткий проміжок часу араби завоювали Сирію, Ірак, Єгипет, Північну Африку, Середню Азію. Величезна держава — Арабський халіфат — простяглася від Піренейського півострова до Індії. У результаті арабських завоювань розвинулась культура, яка мала в цих країнах спільні особливості. Провідним типом монументальних споруд арабських країн були мечеті. Спільним для всіх мусульманських культових споруд у всіх країнах є наявність зали для моління зі священною нішею, що розташовується в стіні, зверненій у бік Мекки.

^ Мистецтво ісламського світу. Іслам (релігія мусульман) забороняє зображувати живих істот, про це сказано в хадисах — переказах про слова й учинки пророка Мухаммеда. Він засуджував художників, які зображують людей і тварин, оскільки художник у цьому разі претендує на роль Творця, що властиво тільки Аллахові. «Нещастя тому,— написано в хадисах,— хто буде зображувати живу істоту! У день останнього суду особи, яких художник зобразив, зійдуть із картин і прийдуть до нього з вимогою дати їм душу. Тоді ця людина, яка не зможе дати своїм створінням душу, буде спалена у вічному вогні».

Саме тому художник-мусульманин надає таке значення у своїй творчості геометричним фігурам, бо вони відсутні в навколишньому світі.

У формах мусульманського мистецтва втілилися традиції різних художніх шкіл і течій. Із Єгипту прийшли колонні зали, з Візантії мистецтво мозаїки. Найдавніші мечеті створювалися як наслідування храмів Візантії. Місце поклоніння мусульман називається масджид, або мечеть. Термін «масджид» перекладається буквально як «місце схилення колін». Архітектурними особливостями мечеті є мінарет і купол. Мінарет — висока вежа, що завершується ліхтарем, куполом або шатром, із якого муедзин закликає віруючих на молитву. Вежа мінарету може бути чотиригранною, круглою і навіть у формі спіралі. Мінарети звичайно прикрашає візерункова цегельна кладка, різьблення по каменю, ажурні ґрати балконів.

Нагорі купола мечеті або мінарету завжди міститься зірка в півмісяці. П'ятикутна зірка символізує п'ять постулатів ісламської віри:

  1. сповідування віри: Бог — Аллах, посланець — Мухаммед;

  2. щоденний 5-кратний намаз (молитва);

  1. дотримування посту в Рамадан (ЗО днів) — не можна їсти до настання темряви;

  2. зак'ят — виплачування раз на рік обов'язкової милостині;

  3. ходж — паломництво в Мекку, що повинен здійснити кожний правовірний мусульманин.

Півмісяць нагадує про місячний календар, за яким обчислюються мусульманські свята. У мусульман чотири основних релігійних свята:

  1. Урадан-Байрам — свято завершення посту;

  2. Курбан-Байрам — день жертвоприношення;

  3. Мірадж — вознесіння на престол Аллаха;

  4. Мамлют — день народження Мухаммеда.

День відпочинку мусульман — п'ятниця. Найважливіший обов'язок — джихад (боротьба за віру).

Архітектурні особливості мечеті залежать від її призначення. Соборна мечеть (джамі) — для колективних молінь опівдні у п'ятницю. У ній є кафедра, з якої імам — глава мусульманської громади — виголошує обов'язкову п'ятничну проповідь. Кафедра (міибар) завжди розташована праворуч від священної ніші (міхраба), перекритої аркою; стрілчасте закінчення міхраба символізує зв'язок того, хто молиться, з небом; із верхньої точки міхраба до центра ніші звисає лампа. Це символізує слова Корану (головної книги мусульман): «Аллах — світло небес і землі. Його світло зорово є нішею; у ній — світильник; світильник — у склі; скло — ніби перлова зірка».

^ Заміська мечеть (мусала) — становить собою відкритий майданчик зі стіною, зверненою до Мекки.

Колонна мечеть — ще один тип мечеті мусульманського світу. В її центрі розташований відкритий квадратний або прямокутний двір, огороджений галереєю з арками.

Ще один тип мечеті - медресе, що виконує функцію школи. Тут віряни вивчають арабську мову, Коран. Двір оточений приміщеннями для учнів, із чотирьох боків містяться айвани (склепінні зали, відкриті у двір), по кутах розташовані вежі — мінарети.

^ Найвідоміші архітектурні споруди

Куббат ас-Сахра («купол скелі») в Єрусалимі, 687-691 рр.— одна зі святинь мусульман, розташована на священній горі, на якій Авра-ам готовий був принести в жертву сина. Купол споруди огороджений восьмикутною галереєю, всередині храму мармурові колони обрамлю-ють скелю, що виступає над підлогою на півтора метри.

Гур-Емір — усипальня Тимуридів (Середня Азія). Середня Азія, коли зробилася центром імперії Тимура, у ХІУ-ХУ ст. зазнала розквіту культури. Композиція Гур-Еміра відзначається багатством внутрішнього оздоблення й простотою архітектурних форм: восьмигранна призма несе масивний барабан із монументальним куполом.

^ Тадж-Махал в Агрі (мистецтво мусульманської Індії) був створений у XVII ст. при Шах-Джахані як усипальня його коханої дружини.
Мавританський стиль. У VII—VIII ст. територія, на якій зараз розміщені країни Лівія, Алжир, Туніс і Марокко (тоді ця територія називалася Магриб), і Південна Іспанія ввійшли до складу халіфату. У Магрибі та Іспанії арабська архітектура збагатилася нововведеннями. Застосовувалися різноманітні декоративні форми арок: підковоподібні, багатолопатеві, з фестонами. Ці тенденції мальовничості в архітектурі отримали назву мавританського стилю.

Столицею мавританської Іспанії стала Кордова. Вона нараховувала сотні мечетей, навчальних закладів. Колонна мечеть Кордови (785 р.) налічує 800 колон, арки утворюють складну перехресну композицію і яскраво пофарбовані, простір мечеті висвітлюється сотнями висячих срібних лампад. Ще один відомий архітектурний пам'ятник - - Альгамбра в Гра-наді (резиденція еміра). Це палац, до системи якого входять два різиорів-невих двори: миртовий дворик і дворик із фонтаном і фігурами 12 левів. Арки цієї споруди мають спільну для мусульманської архітектури особливість: їхнє сітчасте склепіння переходить у висячі сталактити (декоративні конструкції з нависаючим один над одним об'ємами з нішеподіб-ним вирізом).
^ Візерунок у мусульманському мистецтві. Візерунчастість — невід'ємна риса мусульманського мистецтва. Арабський орнамент називають арабескою. Арабеска — різновид орнаменту, що складається з геометричних фігур, завитків, рослинних пагонів, стилізованих квітів.

У мусульманському мистецтві виділяють два види орнаменту: гірш і іслімі. Гірих — в основу композиції кладуть геометричні форми. Іслі-мі малюється від руки, це ритм хвилеподібних ліній. Нескінченна в'язь орнаменту, так само як і сталактити в архітектурі, символізує нескінченну плинність форм світу.

Важливе місце в культурі мусульманського Сходу займає каліграфія. Вона є водночас і наукою, і мистецтвом. Каліграфія вважалася декоративним мистецтвом, каліграфічні написи (цитати з Корану) обов'язково є на будинках мечеті.

Сюжетні зображення не можна було розміщувати на культових будинках, але вони нерідко прикрашали палаци знаті й житло городян.

^ Цивілізація Індії, Японії та Китаю. На відміну від багатьох давніх цивілізацій збереглися до нашого часу. Східні культури відзначаються традиціоналізмом, який перешкоджає різкій зміні стилів. Образи, сюжети, стильові особливості зберігаються протягом століть, а іноді й тисячоліть. Тому давнє мистецтво цих країн зберігає своє значення донині.

Храми Індії. У III тис. до н. е. за часів давніх культур Єгипту й Шумеру існувала й самостійна цивілізація в долині ріки Іид. Археологічні розкопки виявили залишки міст із регулярною забудовою, бруковани-ми вулицями, каналізаційними стоками, басейнами. Будинки будувалися з обпаленої цегли, бамбука, колод і дощок. Археологами були також знайдені статуетки дрібної пластики. Уже в той період у зображеннях людей були відзначені своєрідні для індійського мистецтва риси: поза трибханга (двох поворотів), своєрідне ліплення тіла, яке називається «плоть, що набухає», багаторукість і багатоногість.

Період із II—І тис. до н. е. називають ведичним періодом у мистецтві Індії. Серед численних народів, що з'явилися в цей час на території Індії, були племена аріїв, їхні жерці (брахмани) співали гімни на честь богів. Вони називалися Ригведа, заучувалися й переходили з покоління в покоління. Боги Ригведи: Індра, Варуна, Сур'я, Вішну, Агні, Сома. Арії не зводили храмів, жертвоприношення відбувалися просто неба. У ведичний період було створено дві великі епічні поеми аріїв — «Ма-хабхарата» і «Рамаяна», які містять у собі релігійно-філософські тексти «Бхагавадгіта». Саме в ті часи були закладені основи індійської культури, що зберігають своє значення й у наші дні. Склалися релігійно-філософські концепції, які ввійшли до таких релігійно-філософських систем, як брахманізм, індуїзм, джайнізм, буддизм.

Пам'яток пластичного мистецтва від тривалого ведичного періоду майже не залишилося, арії будували з дерева. Однак такі елементи дерев'яного зодчества, як двосхилий дах із гострим гребенем або ведичною сільською огорожею у вигляді трьох горизонтальних жердин, пропущених через два вертикальних стовпи, з'являються пізніше в буддійських храмах.

Основоположник буддизму Сіддхартха — історична особа, жив у VI ст. до н. е. на північному сході Індії (зараз Непал). Син вождя, він став аскетом і проповідував учення, що знайшло численних прихильників. Вони називали його «Будда», тобто «Просвітлений». Після смерті Будда був обожнений, почалося будівництво буддійських меморіальних храмів - - ступ. Прообразом ступи була земляна могила. Ступа — це велика напівсферична споруда, у центрі якої перебуває «харміка» (приміщення для реліквій), де зберігався прах Будди (потім його послідовників).

Ступа зводилася на квадратному фундаменті, декорованому каменем, її оточувала дерев'яна огорожа. Верх сфери мав гострий кінець -«парасольку». Будівлі навколо ступи (зали для проповідей, приміщення для прочан і т. ін.) були орієнтовані на сторони світу. Боробудур — найбільша ступа, зведена у VIII ст. на острові Ява.

Крім ступ, у буддійській архітектурі є скельні монастирі — чайтьї, які становлять собою поздовжні приміщення зі склепінчастим перекриттям і колонами вздовж стін, вибитими в скельному масиві. Архітектурні форми скельних храмів з точністю аж до головок цвяхів відтворюють будову й деталі інтер'єру колишніх дерев'яних споруд. Ступа і чайтья — зразки так званої «негативної» архітектури: у ступи немає інтер'єру (до неї не можна ввійти), а в чайтьї екстер'єру — зовнішнього вигляду будинку. На основі ступи виникне пагода. Також для архітектури буддизму характерні особливого роду колони — меморіальні кам'яні стовпи, поставлені в місцях, де проповідував Будда. Вони називаються стамбха. Колону вінчають символічні скульптурні зображення. Наприклад, стовп із левиною капітеллю в місці, де Будда створив громаду ченців. Лев служить символом півночі, тому що буддизм проникнув до Індії з Непалу. Нижня частина капітелі — перекинута квітка лотосу, який у буддизмі є символом душі, що зароджується з бруду й розпускається у світлі Бодхі (Просвітлення).

На рубежі І—II ст. н. е. буддизм поступається місцем індуїзму - - реформованій релігії вед. Три головних боги індуїзму: Брахма — творець світу, Вішна — охоронець світу, Шива — руйнівник світу. Основні риси індуїстського храму: головна частина має вигляд високої вежі, до неї прилягає більш низька, зовнішні обриси м'яко виліплені, горизонтальні складки в контрасті з вертикальними (Прибережний храм у Махабалі-пурамі, VIII ст.). У храмах зазвичай чотири приміщення: зала жертовних підношень, зала танців, зала зборів і святилище. Будували також і печерні храми (скельний храм Кайласанатха в Еллорі, 725-755 рр.).

^ Велика Китайська стіна. Храми Китаю та Японії. З давніх часів у Китаї застосовувалися в будівництві глинобитна конструкція, камінь і цегла. Однак основним будівельним матеріалом було дерево.

Найдавнішою спорудою, що дійшла до наших днів, є Велика Китайська стіна, зведена для захисту північних кордонів держави від набігів кочівників. Перший етап її будівництва — до IV—III ст. до н. е. Роботи з її відновлення й будівництва тривали наступні дві тисячі років. Спочатку вона була споруджена з каменю й землі, а пізніше одягнена в камінь і цеглу. Висота стіни 8-9 м, ширина вгорі — 5 м, через кожні 100-150 м установлені масивні вежі, усього їх 60 тисяч. Довжина стіни 4000 км (відстань від Москви до Мадрида). Сотні тисяч рабів і підневільних селян зводили її протягом сотень років; за провину або спробу втечі людей карали, замуровуючи в стіну живцем.

У перші століття нашої ери в Китаї поширився буддизм. Починається будівництво культових ансамблів. Триває будівництво буддійських монастирів із печерами, прикрашеними розписами, статуями. Формується тип багатоярусної вежі — пагоди. У буддійських монастирях пагоди служили сховищами реліквій, статуй, канонічних книг. Пагоди досягали висоти 50 м, складалися з безлічі ярусів, які звужувалися догори, у кожного ярусу були підняті вгору краї покрівлі, нерідко до них привішували дзвіночки, на верхніх поверхах установлювали дзеркала, призначені для збору «небесної роси». Пагоди можуть мати форму квадрата, бути багатогранними чи круглими. Наприклад, пагода в монастирі Шаолінь має 12 боків. Пагоди давньої архітектури були дерев'яними й не збереглися. Згодом пагоди споруджували глинобитними з кам'яною або цегельною обкладкою і навіть металевими, із заліза й бронзи.

Палаци, храми й житлові будинки в китайській архітектурі мають однотипний характер, різняться лише розмірами й багатством декору. Зводилися вони на дерев'яному каркасі з покритих червоним лаком опорних стовпів, балок і візерункових кронштейнів на високих глинобитних платформах, облицьованих каменем. Велике значення в архітектурі Китаю має декоративне оформлення. Насамперед для посилення декоративної ролі даху будинку застосовуються такі засоби, як його двох'ярусна побудова, вигадливі прикраси та вигини. Кам'яні елементи будівель укриті барельєфами, зазвичай це зображення драконів та інших чудовиськ страхітливого вигляду. Як декоративний засіб широко застосовується колір. Глазурована черепиця покрівель храмів синя, стовпи червоні, балки перекриття розписані блакитним і зеленим із білим та золотим. Пишність і блиск палаців і храмів викликають почуття благоговіння й поваги.


буддійського.

У Японії буддійські храми й пагоди будувалися за прикладом китайських, оскільки буддизм проникнув до Японії з Кореї та Китаю (храм у м. Нара, VII ст.). Однак національне зодчество Японії має інший самобутній вигляд. Буддизм у Японії не витіснив місцевий культ — синтоїзм. Японці сповідують відразу дві релігії. Японський синтоїстський храм різко відрізняється від

Це дуже простий за формою будинок із двосхилим дахом, покрівля якого зроблена з очерету або соломи. Будівля стоїть на стовпах, навкруги відкрита веранда, захищена від опадів виступами даху. Повністю відсутні будь-які прикраси — різьблення, розписи тощо. Мальовничі деталі над дахом мають практичне призначення: накладки у вигляді хрестовин і горизонтальних брусків служать для зміцнення конструкції. Конструктивно японські будівлі подібні до китайських: дерев'яний каркас, високий дах. Вражає тільки абсолютна відсутність прикрас, що робить традиційну архітектуру Японії особливою в зодчестві всього світу.

Вигляд архітектурних споруд сформували естетичні уявлення японців та сиитоїстська релігія, що полягає в обожнюванні та вшановуванні природи. Вони не фарбують дерев'яні частини будівель — деревина має бути такою, якою її створила природа. У японському саду немає алей, клумб і штахетників, бо їх немає в живій природі. Звичка з дитинства цінувати красу природи виховувала певні естетичні ідеали. Витонченість і смак японців можна проілюструвати таким прикладом. У кожному японському будинку є кілька творів живопису, але на стіні висить тільки одна картина. Для японця є неможливим повісити на стіну кілька картин, так само як для нас слухати водночас кілька магнітофонів. В архітектурі й у речах японець цінує ту простоту й природність, яким учить людину природа.

При палацах китайської знаті теж обладнувалися сади, але, на відміну від японських, вони рясно прикрашені альтанками, містками, воротами, огорожами й ліхтариками вигадливої форми.

У XVI ст. в історії японського зодчества з'являється чайний павільйон. Чайний ритуал був уведений з ініціативи дзенського ченця. Дзен-буддизм проповідує можливість «просвітлення» людини в умовах повсякденного життя, нічим не примітного існування. Це так званий принцип «вабі» — духовне очищення через гармонію простоти й самотності. За своєю конструкцією чайний павільйон близький до житлового будинку, а за функцією до буддійського храму.

Опори чайного павільйону дерев'яні, стеля оброблена бамбуком або очеретом, підлога встелена циновками, ніша з нависною картиною та квіткою у вазі, вогнище, полиця для посуду. Словом, японський будинок трьохсотлітньої давнини нагадує сучасну квартиру, обставлену дизайнером у стилі мінімалізму.

Чайна церемонія починається з входу гостей через ворота до чайного саду, обмивання рук і полоскання рота. Гості заходять у павільйон роззувшись. До речі, чайний павільйон — єдине місце, куди самурай повинен був увійти без меча. Хазяїн — майстер чаю — у строгій послідовності вносить посуд, відбувається символічне очищення його клаптем шовку - - фукусою. Довгою бамбуковою ложечкою хазяїн дістає із чайниці чайний порошок і заварює чай. Після того як чай випито, гість розглядає чашку, любуючись її формою і кольором, потім перевертає її догори дном.

Неквапливі, розмірені рухи майстра чаю подібні до танцю. Після закінчення чаювання і милування чашкою могла виникнути бесіда про достоїнства начиння, але важливішим уважався внутрішній контакт учасників, проникнення в сутність предметів, інтуїтивне розуміння їхньої краси.

Приховані цілі «шляху чаю» — почуття поваги до світу природи, що персоніфікується єдиною квіткою у вазі або пейзажному сувої, та глибока взаємоповага учасників церемонії.

б) Електронний записник. На кожному уроці пропонується записати значення незнайомих слів та додати вдома до електронного записника за такою формою: слово, його значення, відповідна картинка в програмі РошегРоіпІ: (кожен учень опрацьовує 3-5 слів):

символ, теоцеитричиа картина світу, паломник, неф, капітель, апсида, фасад, ордерна композиція, релігія, культ, мечеть, міхраб, хадис, Коран, арабеска, Рамаяна, Махабхарата, синтоїзм, буддизм, індуїзм.

Схожі:

Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconУрок №1 Архітектура світу
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого...
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconХрами індії
Храм – витвір мистецтва, вираження культури та релігії народу, створений архітектором, який ввібрав у себе погляди, переконання та...
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconРеферат на тему: Зачіски стилю бароко
Стиль бароко зародився наприкінці XVI ст в Італії й поши­рився у багатьох країнах Європи. Найбільше цей стиль проявив­ся в архітектурі,...
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconМатеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних (...
Центральної та Східної Європи до країн снд, Далекого Сходу, Середньої Азії, Прибалтики, Північної Африки та Ближнього Сходу та у...
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconУрок №7 «Образотворче мистецтво Далекого Сходу та декоративно прикладне...
Уявіть собі картину на якій зображно двоє людей, зачарованих красою природи. Їх оточують скелі, вода та дерево, що розцвітає
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconТема. Закони Джунглів І світ людей
Ми знову маємо можливість здійснити подорож до прекрасної й екзотичної країни, де цвітуть дивовижні квіти, наповнюючи повітря своїм...
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу icon1. Культура Далекого Сходу розвивалася під впливом таких релігій:...
Завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю. Дайте докладну й обгрунтовану відповідь на запитання
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconКалендарно-тематичне планування уроків світової літератури для 9 класу
Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське й українське бароко
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconКалендарно-тематичне планування уроків світової літератури для 9 класу
Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське й українське бароко
Перлини готики. Архітектурні взірці бароко. Модерн в архітектурі. Культова арабо-мусульманська архітектура. Храми Індії. Храми Далекого Сходу iconВизначні представники українського бароко
Українське бароко виникає на межі XVI xvii ст. (породжене кризою Відродження) І розвивається протягом двох віків
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка