«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А




Назва«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А
Сторінка1/11
Дата конвертації02.03.2013
Розмір1.49 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Дячук І.А.

На допомогу

класному керівникові

«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей»

2010 рік



Дячук І.А. – класний керівник та вчитель етики Денисівської ЗОШ І-ІІ ступенів Білогірського району


Рецензенти:

Наголюк Н.М. – методист Білогірського РМК
Схвалено радою РМК. (протокол №5 від 25 березня 2010 р)


Даний посібник містить розробки годин спілкування, тренінгів, диспутів, анкет тощо.

Створений з урахуванням психологічних особливостей дітей.

Адресований класним керівникам, а також може бути використаний вихователями навчальних закладів та вчителями етики.



Учителю!

Володарю майбутнього у часі,

Летиш – мети яскравої крильми,

Щоби Оксанки, і Ганусі, і Юрасі

Зростали гідно справжніми людьми.

Щоб не забули хто вони і звідки,

Щоб од зірок верталися назад…

Зі стежки в школу так далеко видко:

Твоя турбота – це людинний сад!

Вступ

Освіта потребує нових підходів та методів, докорінної перебудови навчально-виховного процесу. Нова модель освіти в Україні покликана переорієнтувати навчально-виховний процес на становлення духовно здорової творчої особистості, здатної продуктивно мислити, вирішувати проблеми сьогодення і майбутнього.

Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей дітей. Це психолого-педагогічні спостереження, анкетування, бесіди, виховні години, диспути, зустрічі, години спілкування, КВК.

Першоосновою розвитку дитини як особистості є виховання в сім’ї. Батьки несуть відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей. Головними завданнями роботи школи і сім'ї є пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної грамотності батьків, організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини дома. А форми роботи з батьками різні. Це і лекції, бесіди, «круглі столи», дискусії, родинні свята, конкурси...

Метою програми виховання є ство­рення ефективної системи виховної діяльності класного керівника та гуманістичної виховної системи класного колективу. Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:

  • дотримання принципів виховання, визначених концептуальними за­садами національної програми;

  • організація виховного процесу в класному колективі та з батьками на засадах проективної педагогіки

• створення програми виховання

для кожного класу з урахуванням власних педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а та­кож результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;

  • наповнення програми виховання змістом відповідно до вікових особ­ливостей учнів;



  • задоволення базових потреб осо­бистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах ЗНЗ;

  • реалізація у процесі роботи особистісно-орієнтованого, діяльнішого, системного, творчого та компе­тентнішого підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;

  • оптимальне поєднання форм ор­ганізації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;

  • створення належних умов для осо­бистісного зростання кожного ви­хованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

  • співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими гро­мадськими організаціями;

  • інтеграція зусиль батьківської громади, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

Виховання – це творчість, це найвища коштовність про яку класний керівник повинен постійно дбати. А його процес – стежина по якій людина піднімається до вершин морального благородства.

^ ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКОВІ

  1. Батьки учнів часто вельми далекі від педагогіки, а тому вчи­тель (класний керівник) має налагоджувати стосунки з ними на осно­ві систематичних спостережень та організації педагогічного всеобучу для них.

  2. Аналізуючи свою роботу з батьками, згадайте, чи продумуєте ви роботу з ними, наскільки ваші зустрічі і бесіди корисні для них. Чи проводите ви на початку навчального року батьківські збори з поряд­ком денним «Як батьки мають допомагати дітям у навчанні?». Який зміст ви вкладаєте в свої поради? Чи викликає у батьків ваших вихо­ванців бажання звертатись до вас за порадами і приходити на батьків­ські збори?

  3. При підготовці батьківських зборів заздалегідь слід продумати порядок денний, зміст інформації і настанов, з якими виступите перед батьками. Економте свій час і час батьків.

  4. Перш ніж розпочати батьківські збори чи бесіду, намагайтеся добрими жартами створити атмосферу взаємної довіри.

  5. Не намагайтеся виправдати себе, учителів, школу, критикуючи учнів та їхніх батьків. Пошук розумних заходів впливу і ваша добро­зичливість допоможуть вам знайти спільну мову з батьками і позитив­но вплинути на навчання та виховання їхніх дітей.

  6. Зв'язок з батьками учнів має бути постійним, а не від випадку до випадку і не тільки тоді, коли в класі трапилася надзвичайна подія.

  7. Перш ніж звернутись до впливу батьків, з'ясуйте, наскільки і в чому вони авторитетні для учня, що самі учні знають про своїх бать­ків і як ставляться до них.

  8. Запрошуючи батьків до школи, повідомте їм причини виклику, це позбавить їх від зайвих хвилювань і дозволить підготуватися до бесіди з вами.

  9. Частіше запрошуйте батьків для того, щоб похвалити учня, це дає хороший виховний ефект. Нехай запрошення до школи не викли­кає в батьків думку «Що він там знову скоїв?».

  10. Інколи бесіду з батьками доцільно вести в присутності учня.
    А як робите ви? У яких випадках і чому?

  11. З якою метою ви відвідуєте своїх вихованців та їхніх батьків удома? Чи знаєте ви умови життя і виховання кожного учня?

  12. Не надавайте надто великого значення і не картайте батьків за незначні порушення учнями дисципліни на уроках. Придивіться уважніше до дій і методів педагогічного впливу своїх колег на уроках і виробіть єдині вимоги з урахуванням індивідуальних особливостей учнів свого класу.

  13. На зборах батьків може йтися про роль особистого впливу батька в сім'ї, про створення нової традиції в школі, традиції вихо­вання дітей на прикладі батьків.

  14. Майте завжди при собі щоденник педагогічних спостережень. До нього корисно включити: адреси учнів, домашні і службові те­лефони їхніх батьків; дати дні народження учнів, з якими важливо їх привітати. Занотовуйте у щоденнику свої спостереження, успіхи і невдачі — це допоможе вам у виборі правильних дій щодо вихован­ня учнів.

^ Психологічні особливості підлітків

Підлітковий вік — складний відповідальний період становлення особистості, в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінку їхньої діяльності дорослими. Наприклад, не одразу підлітки усвідомлюють, що волю загартовує і навчання, що відкрите визнання своїх помилок свідчить про сміливість, що усві­домлення своєї провини — крок до відповідальності.

Саме у цьому віці відбувається перехід від дитинства до отроцтва і юності і пов'язані з цим переходом зміни в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. В. Сухомлинський назвав цей період другим народженням людини. "Першого разу народжується жива істота, другого разу — громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе. Першого разу людина заявляє про себе криком: "Ось я, дбайте, турбуйтесь, не забувайте про мене ні на хвилину, бережіть, сидіть, затамувавши подих, біля моєї колиски". Вдруге народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: "Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв'язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшками нагляду й недовір'я... Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене водили за руку".

У цей час яскраво виявляються прагнення до самостійності і властивих дорослим форм поведінки. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.

"Я найбільше боявся, — зізнається великий педагог, — що не помічу, не зумію зрозуміти, коли в дитині народжується підліток".

Нерозуміння цього часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодим шкільним віком, прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки. На цьому етапі бувають кризи, але вони не є неминучими. З одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, "готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку — не вміють ще розібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути хорошим і небажанні, щоб його виховували; третя — у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі — і водночас небажання звернутись до старшого. Ці та інші суперечності підліткового віку не є чимось фатальним. Умілою виховною роботою вони згладжуються, послаблюються, а невмілою — загострюються, приводять до конфліктів.

Особливо впливає на духовне життя підлітків такий фізіологічний процес, як початок статевої зрілості. Його вплив на мислення, емоції, взаємовідносини з дорослими і ровесниками — величезний.

Статева зрілість скоріше наступає у дівчаток. В. Сухомлинський радить батькам і вихователям: "... бережіть дівчаток у цей період від нескромних, занадто цікавих, а інколи й розбещених поглядів дорослих. Нескромний, "оцінюючий" погляд дорослого дівчинка переживає як щось дивне, не зовсім зрозуміле, але водночас вона здогадується (більше відчуваючи, розуміючи), кого в ній бачать і розглядають, і це спочатку збуджує в ній сум'яття, а потім — думку про взаємовідносини статей. Від юнака і зрілого чоловіка вимагається моральна вихованість, щоб "не помічати" змін, які відбуваються в організмі дівчинки. Якнайменше розмов про любов, про статеве життя, якнайменше підвищеного інтересу до статевого дозрівання дівчинки, якнайбільше людяності, сердечності, чуйності й чутливості у взаємовідносинах між членами колективу (сім'ї) — ось у чому передумова правильного статевого виховання".

Статева зрілість хлопчиків починається на 2 роки пізніше.

У підлітковому віці як у хлопчиків, так і у дівчаток прискорюється ріст організму. Інтенсивне збільшення фізичної сили позначається на поведінці. Відчуваючи приплив сили, вони прагнуть продемонструвати міць своїх м'язів, а часом навіть переоцінюють свої можливості.

У підлітків спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи і маси тіла. Мускулатура серця і його об'єм збільшується вдвічі, а діаметр судин залишається вузьким. Отже, серце не може постачити потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема, до мозку. Ця недостатність викликає порушення серцевої діяльності. Але при правильній організації праці й відпочинку, занять фізкультурою, дотриманні гігієнічних норм такі явища не виникають.

Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в само­повазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. З'являється орієнтація на майбутнє: мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета. Проте для підлітка характерна й відмова від поставленої мети всупереч її об'єктивній значущості, бо воля ще слабка. Підлітки частіше діють за найбільш сильним мотивом, власною ж поведінкою вони ще не володіють, і самі визнають відсутність у себе вольових якостей.

Проте наприкінці підліткового віку виникає потреба в життєвому самовизначенні, спрямованості на майбутнє, визначенні свого життєвого шляху, майбутньої професії. Ця потреба конкретизується в новій соціальній позиції, яка розгортається на наступному віковому етапі.
^ Психолого-педагогічна характеристика учня

Характеристика учня — це узагальнення педагогічного і пси­хологічного спостереження. Практика спілкування на заняттях, у позаурочний час, протягом трудових справ, знання сімейних стосунків, друзів дає змогу класному керівнику визначити тип харак­теру, потенційні здібності, пізнавальні інтереси та спрогнозувати мотиви поведінки в тій чи іншій ситуації.

І. Загальні відомості про учня

  1. Прізвище, ім'я, по батькові.

  2. Стать.

  3. Вік.

4. Стан здоров'я та фізичний розвиток (фізично здоровий; часто хворіє; фізично розвинений; має хронічні захворювання).

5. Загальний розвиток:

  • особливості мислення, рівень абстрактного мислення (аналіз, синтез, виявлення причинних зв'язків тощо);

  • інтереси, потреби, особливості характеру, індивідуальні реакції на події;

  • особливості пам'яті та процесу запам'ятовування, тип ін­телекту та професійні можливості;

  • здатність до довготривалих трудових навантажень.

6. Умови сімейного виховання:

  • склад сім'ї (повна, неповна (хто з батьків виховує: мати/ батько); неблагополучна сім'я);

  • хто із членів сім'ї має найбільш позитивний/негативний вплив (мати, батько, сестра, брат);

  • загальна атмосфера в сім'ї (доброзичлива, тепла, конф­ліктна);

  • взаємини з матір'ю (близькі, довірливі, відчужені);

  • взаємини з батьком (близькі, довірливі, відчужені);

  • взаємини з іншими членами сім'ї (добрі, погані).

7. Ставлення до навчання, праці:

  • успішність (які оцінки переважають, з якого предмета отримує найвищі бали);

  • організованість і старанність у навчальній роботі, здат­ність працювати самостійно.

II. Загальна характеристика основних видів діяльності

  1. Діяльність, якій учень надає перевагу: навчальна, трудова, ігрова, суспільно-політична, спортивна, художньо-естетич­на, конструкторсько-технічна, туристична, дослідницька робота в різних галузях.

  2. Рівень успішності (які бали переважають). Навчальні пред­мети, до яких учень виявляє найбільшу зацікавленість, до яких — байдужий. Дисципліни, які викликають труднощі при вивченні. Ставлення до спроб допомогти з боку одно­класників, учителя.

  3. Підхід до вивчення навчального матеріалу (ставиться сві­домо, займається системно, механічно «зазубрює», не ви­вчає).

  4. Ставлення до інтелектуальної або практичної діяльності (ці­кавиться, ставиться байдуже).

5.Роль при виконанні справ (ініціатор, організатор, активний виконавець, пасивний учасник).

6. Діяльність, якій надає перевагу у вільний час (читання, про­гулянки на вулиці, зайняття вдома, спілкування з друзями, азартні ігри, допомога по господарству, перегляд телепере­дач, комп'ютерні ігри, зайняття в гуртках, спортивних сек­ціях).

^ III. Дисциплінованість та навички культури поведінки

  1. Загальна характеристика поведінки (поводиться спокійно, стримано, не контролює свої емоції).

  2. Виконання шкільного режиму (дотримується правил по­ведінки, порушує їх навмисно чи через недбалість, найбільш типові порушення дисципліни).

  3. Виконання вимог і розпоряджень учителів (виконує за пер­шою вимогою, за бажанням чи примусово).

  4. Чемність у спілкуванні з учителями, шкільною адміністра­цією, будь-якими дорослими.

  5. Володіння навичками культури поведінки.

  6. Ставлення до літніх людей і молодших за себе (поступається місцем, з повагою ставиться до дівчат, старших, людей по­хилого віку тощо).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А icon1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства І держави
Розуміння правил взаємодії людей у сім’ї, суспільстві; безконфліктного прагнення проживання з іншими народами, виконання правил у...
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А icon1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства І держави
Розуміння правил взаємодії людей у сім’ї, суспільстві; безконфліктного прагнення проживання з іншими народами, виконання правил у...
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А icon1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства І держави
Розуміння правил взаємодії людей у сім’ї, суспільстві; безконфліктного прагнення проживання з іншими народами, виконання правил у...
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А icon1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства І держави
Розуміння правил взаємодії людей у сім’ї, суспільстві; безконфліктного прагнення проживання з іншими народами, виконання правил у...
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А iconЦіннісне ставлення до людей
Усвідомлення значущості української мови І ставлення до неї як до духовної цінності
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А iconV. 1 ціннісне ставлення до себе
Батьківські збори «Духовні ідеали сім’ї – першооснова життя дитини. Етичні норми в культурі українського народу»
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А iconЦіннісне ставлення особистості до суспільства І держави
Усвідомлення значущості української мови І ставлення до неї як до духовної цінності
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А icon«Україна наш спільний дім»
України; вивчення основних засад демократичного та суспільного ладу України, її досягнень за останні роки; формувати ціннісне ставлення...
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А iconТо найперша мамина розмова, Пахне вона м’ятою І літом, Чебрецевим І суничним цвітом. ІІ учень
Мета: Виховувати любов до родини, бажання піклуватися про членів родини, бережливе ставлення до речей старовинного вжитку
«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей» 2010 рік Дячук І. А iconКонкурс «Розминка»
Мета: розширити й поглибити знання дітей про природу, лісових мешканців, розвивати вміння порівнювати, спостерігати, класифікувати,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка