Конспект лекцій з дисципліни "Культурологія" для студентів напряму підготовки 020210




НазваКонспект лекцій з дисципліни "Культурологія" для студентів напряму підготовки 020210
Сторінка1/16
Дата конвертації03.08.2013
Розмір1.92 Mb.
ТипКонспект
uchni.com.ua > Культура > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ДИЗАЙН»

Рег. № __________________


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

"Культурологія"

для студентів

напряму підготовки 020210

галузі знань 0202

факультету


ІV курсу

Дизайн

Мистецтво

Кібернетика



Херсон 2009
Конспект лекцій з дисципліни "Культурологія" /професор В.Г. Чуприна, ст.викладач С.І. Афанасьєва , О.П. Сандік, - Херсон. ХНТУ. 2009 р. 124 с.
Рецензент: доцент Корольова Т.П.

Затверджено

на засіданні кафедри дизайну

протокол № від . . 09 р.

Зав. кафедри О.В.Чепелюк

_________________________


Відповідальний за випуск:_________________________________
Лекція № 1

^ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ ТА ПРЕДМЕТУ КУЛЬТУРОЛОГІЯ. ВИНЕКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРИ.

Пропонується такий план лекції:

  1. Поняття культури та предмету культурологія.

  2. Суть культури та її функції.

  1. Прадавня міфологія, її специфіка й типологія.

  1. Найдавніші форми мистецтва.

1. Поняття культури і предмету культурології.

Культурологія - порівняно молода гуманітарна дисципліна. Як самостійна наука вона сформувалася на початку XX століття. Сам термін пов'язаний з ім'ям видатної фігури американської антропології Леслі Уайта (1900-1975 рр.).

Л. Уайт, запропонував виділити три підсистеми культури:

технологічну (містить знаряддя виробництва і опосередкує відносини між людиною і природою)

соціальну (охоплює між людські - економічні, етичні, політичні - відносини);

ідеологічну (ідеї, вірування, міфи, знання).

До виникнення культурології культура була предметом вивчення різних гуманітарних дисциплін - історії, філософії, етнографії, археології, філології, психології, політології і ін.

Всі вони вивчали лише окремі аспекти культури, що відповідали їх предмету.

Так, для археології культура пов'язана з вивченням залишків предметів, що дійшли до нашого часу, в яких матеріалізовані результати діяльності людей минулих епох.

Для історії мистецтва культура - це виключно художня діяльність людини і її результати. В цілому, жодна з наук, окрім культурології, не вивчає культуру всесторонньо, у всіх її аспектах.

Культурологія - комплексна інтеграційна наука, об'єднуюча в своїх рамках всю сукупність знань про культуру, накопичених за століття різними гуманітарними дисциплінами.

^ 2. Суть культури.

Культура - це вторинне, штучно створене середовище, яке людина «напластовує» на природу. Це середовище включає –мова, норми поведінки, звички, ідеї і вірування, систему цінностей, соціальну організацію, технологічні процеси і результати людської праці.

Культура - це все досягнення людства, сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людським суспільством за всю свою історію; сукупність результатів людської діяльності.

^ Структура культури включає такі поняття.

Артефакти - це штучно створені об'єкти. - предмети, речі, техніка, знаряддя праці, одяг, господарське начиння, житла і т.д.

^ Мова, яка оформляє мислення людини і систему листа.

Духовні цінності -это| загальноприйняті переконання щодо цілей, до яких людина повинна прагнути. Вони складають основу етичних принципів.

^ Система соціальних норм поведінки - звичаї, традиції, звички.

Система соціальних організацій. - сім'я, особливості суспільного і державного пристрою.

^ Духовне виробництво і його результати: міфологія, релігія, філософія, наука, література, мистецтво

Просторові або пластичні прояви - живопис, скульптура, графіка, художня фотографія, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво і дизайн

Тимчасові - словесні і музичні - будують образи в часі, а не в реальному просторі.

Просторово-часові -танец|, акторське мистецтво і синтетичні мистецтва, що все базуються на нім, - театр, кіномистецтво, телемистецтво, естрадно-циркове мистецтво .

^ Глобальна культура людства Землі.общие риси, властиві всім культурам, - культурні универсалии|. - спорт, прикраса тіла, сумісна праця, танці, освіта, похоронні ритуали, звичай дарувати подарунки, гостинність, заборони кровозмішення, жарти, мова релігійні обряди, виготовлення знарядь праці і спроби впливати на погоду.

^ Локальна культура складається з декількох підрівнів:

Висока культура - витончене мистецтво, класична музика і література

Народна культура - казки, фольклор, пісні і міфи

Субкультура нові росіяни, панки,группи| відмінні від більшості|.

^ Функції культури. Функція людинотворчості| - формування і виховання особи індивіда. Поза культурою, без її освоєння новонароджений не може стати людиною.

Ціннісна функція - культура сприяє формуванню у людини ціннісних потреб і орієнтації, дозволяє йому розрізняти хороше і погане, добро і зло, прекрасне і потворне.

Інформаційна функція пов'язана із здатністю культури концентрувати соціальний досвід безлічі поколінь людей, накопичувати різноманітні знання, відомості і інформацію про світ і передавати їх від покоління до покоління.

Регулятивна функція культури спирається на такі нормативні системи, як мораль і право, і встановлює, організовує і регулює відносини між людьми.

Творча функція культури знаходить свій вираз в створенні нових цінностей і знань, норм і правил, звичаїв і традицій, в критичному переосмисленні, реформуванні і оновленні вже існуючої культурної традиції.

^ 3. Прадавня міфологія, її специфіка й типологія.

Як деякі універсальні архетипи були ембріонами хронотопу первіс­ної культури, так "ембріоном" первісної культури (і культури взагалі), була міфологія — основний спосіб сприйняття, розуміння, пізнання й ментальної презентації світу, що оточував первісну людину в момент (історичний, певна річ, тобто доволі тривалий) формування міфологіч­ної традиції. Міф був єдиною мовою-інтегратором культури, культур­ним текстом, що найліпшим чином передавав синкретичний характер культури й мислення архаїчної людини. Всі події своєї історії первісне суспільство сприймало як події міфологічні, відбитком або наслідком яких було сучасне йому життя, у якому вони постійно відтворювалися через специфічні ритуали й навіть буденне життя. Завдяки створенню циклічної моделі світу й часу утверджувалася думка про споконвічність і незмінність і навіть небажаність будь-яких змін у культурі. Опора на могутню міфологічну традицію стала головним засобом консервації культури й збереження її протягом довгих тисячоліть з майже невідчут­ними змінами. Найцікавішим є те, що навіть зараз, на порозі третього тисячоліття християнської ери, коли первісні суспільства отримали змогу використання більш оперативних механізмів культури, вони зовсім не поспішають покласти до свого арсеналу ці "дарунки данайців" від цив­ілізованих народів, покладаючись, як і далі, на силу вікової традиції й напівзнецінені міфи, вирвані з ритуального контексту, без якого вони втра­чають свій сакральний зміст, і відмічені знаками деградації й розпаду, тобто перетворення міфу на звичайну казку, в якій міфологічний хронотоп виражається невизначено-казковими термінами: "з прадавніх давен", "чи довго, чи коротко", "у тридев'ятому царстві, у тридесятому государстві"...).

Але ментальність людини традиційної культури, таким чином, по­стійно "підгодовувалася" її власною священною (не казковою) історією, що відбувалася в так званий "міфічний", або "початковий" час ("першодоба"), в якій діяли далекі "предки", простір якої був заповнений "першопредметами" як праобразами всього того, що людина тепер бачить у навколишньому світі. У цьому сенсі міф можна розглядати як зверне­ний до минулого ідеал, складний комплекс взірцевих персонажів та взірце­вих учинків, що згодом перетворився на ще одну вельми архетипну тему в міфології багатьох народів — тему "золотого віку" людської історії, варіантом якої є біблейська розповідь про Едем — райський сад.

Типологія міфів відбиває насамперед їхнє культурне призначення: збудувати картину світу й з'ясувати місце людини в цьому світі. Найбільш розповсюдженим типом міфів є етіологічний (причинний, по­яснювальний), що трактує причини й обставини виникнення різних при­родних явищ, культурних рис, соціальних об'єктів (розповіді про поход­ження тварин і рослин, суші й моря, небесних світил, форм господарчої діяльності й т. п.).

Етіологічне семантичне забарвлення притаманне більшості міфів інших типів, серед яких чільне місце займають космогонічні міфи, що оповідають про походження космосу як цілісної системи, про його струк­туру (вертикально-лінійну, що складається з підземного, земного та не­бесного світів, пронизаних єдиним стрижнем — світовим древом або світовою горою, та горизонтально-концентричну, що складається з вузь­кого кола "домашнього" світу та безкраїх просторів "чужого", тобто неосвоєного культурою), про перетворення хаосу в упорядкованість і розширення кордонів культурного світу.

Логічним продовженням і найчастіше вінцем будь-якого космого­нічного міфу є міф антропогонічного типу, присвячений обставинам по­ходження перших людей або першопредків племені чи роду, що можуть бути як зооморфними або рослино подібними тотемами, так і цілковито людськими істотами.

Слід зазначити, що космогонічні й антропогонічні міфи розподіля­ються на дві великі групи, з яких перша група—міфів про народження або самовиникнення світу, — очевидно, сформувалася раніше за міфи другої групи, представлені різноманітними, але дуже архетипними вер­сіями творення світу з фігурою деміурга (майстра) у центрі сюжету.

^ Астральні міфи розповідають про зірки й планети, обставини їхньої появи на небосхилі й стосунки між ними, причому часто персонажі аст­ральної міфології в минулому виявляються тваринами або людьми, що згодом дали назву зіркам або сузір'ям (Великої Ведмедиці, Гончих Псів тощо). Різновидом астральних міфів є міфи лунарні й солярні, в яких Сонце й Місяць виступають як брат і сестра (або чоловік і дружина) чи навпаки, демонструючи ще один архетип первісної свідомості й культу­ри, як парне протиставлення, що в науці називається "бінарною опози­цією" й розглядається як одна з найдавніших умов розвитку мислення. Опозиція визначає багато особливостей міфологічної картини світу, що виявляє себе, наприклад, і в близнюкових міфах, героями яких є парні (бінарні) персонажі, що дуже нагадують один одного за своїми якостя­ми й тому, як правило, після суперництва на початку перетворюються на нерозлучних друзів (прикладом може служити пара Гільгамеш-Ен-кіду зі знаменитого шумерського епосу: ці герої припинили двобій після того, як кожен знайшов у очах супротивника своє віддзеркалення.

^ Тотемічні міфи також побудовані на бінарному співставленні й принципі спорідненості. В основі їх лежать уявлення про кревний зв'я­зок на підставі спільного походження, про братерські відносини між пев­ною групою людей і представниками тваринного, рідше — рослинного світу ба навіть об'єктами неживої природи.

^ Есхатологічні міфи (від грецького слова езккаіоз — останній, кінцевий) є необхідною ланкою у циклі оповідей про історію да долю тутешнього світу, але йдеться в них не про народження, а про загибель, "смерть", "кінець світу" (всесвітній потоп у "Епосі про Гільгамеша", біблейській книзі Буття, у грецькому міфі про Девкаліона й Пірру та багатьох інших), руйнації усталеного порядку й поринання його у хаос, повернення до первісного стану безладдя. У формі "малої есхатології" міфи цього типу намагаються також пояснити феномен смерті людини, оскільки в "золотому" віці (див. вище) люди жили вічно й лише згодом втратили благо безсмертя (згадаймо принаймні біблейську історію про вигнання Адама і Єви з Едемського саду). Нерідко всесвітні катастрофи осмислюються як покарання людства вищими силами за перепов­нену ним "чашу гріхів" (Страшний суд). У багатьох випадках смерть розглядається не як остаточний кінець, а як радикальне оновлення, по­вне перетворення на щось якісно нове й одночасно схоже на давноми­нулу пору "золотого віку".

^ Календарні міфи відносяться до найбільш архаїчних пластів міфо­логії й трактують зміну сезонів року як циклічний процес умирання й відродження природи (приміром, грецький міф про викрадення богині Кори (Персефони) владикою підземного царства Аїдом). Календарні міфи об'єднують у собі ознаки космогонії й есхатології, оскільки щоро­ку повторюють і відтворюють повний вселенський цикл космічного буття (Новий рік, скажімо, завжди сприймається як символічне народження космосу).

^ Героїчні міфи — дещо пізніше явище, що виникло на початковій стадії деградації міфу й тому близьке за змістом до народного епосу (наприклад, славетних скандинавських саг). Вони могли кристалізува­тися навколо образу "культурного героя" міфу (див. нижче), концентру­ючи увагу не на його "культурницькому подвигу", а на всьому життєво­му шляху, що перетворювався на ідеальну модель біографії. Сюжет таких міфів будується навколо біографії міфологічного героя, його чу­десного народження, швидкого змужніння, великих подвигів і, звичайно ж, героїчної смерті. Мотивація вчинків героя не обов'язково прозора й легкозрозуміла, але в будь-якому разі вони є взірцем для наслідування. Часто героїчні міфи через персоніфікацію подій суспільного життя в сим­волічній формі передають інформацію про зрушення в різних сферах культури (так, подвиги Гсракла, пов'язані з перемогами над звірами — немейським левом, лернейською гідрою, ерімантським вепром, керінейською ланню та ін. — можуть символізувати витіснення олімпійсь­кою релігією пережитків тотемістичних вірувань).

Міфологічна традиція людства настільки багата й різноманітна, що прикладів можна наводити безліч, але в рамках даного посібника зро­бити це неможливо, тому студентам пропонується доповнити список прикладів самостійно й поміркувати над тим, як міф і міфологічні уяв­лення виявляються в сучасній культурі).

Типологія персонажів міфології теж досить складна й розгалужена, тому наведемо тут лише найбільш розповсюджені типи міфологічних героїв.

Першопредки — група персонажів, що уособлюють прабатьків оанніх людських співтовариств, які завдячують предкам своїм існуванням і відносяться до них з великою шаной. Ранні першопредки дуже часто фігурували в образі тотемних істот, пізніше набувають антропоморфного (людиноподібного) вигляду.

Культурні герої здобувають або вперше створюють для людини різні культурні чи побутові атрибути — вогонь, житло, їжу, одяг, знаряддя праці й полювання, культурні рослини, технічні навички, різні види мистецтв, правила поведінки, закони тощо. Пізніше виникають образи героїв-деміургів (творців), що переборюють хаос і стають творцями світобудови й перших людей. Функції культурних героїв переходять зго­дом до богів, але й після цього залишаються персонажі, що завершу­ють справу впорядкування світу, розпочату богами-деміургами, до того ж не завжди згідно з їхньої волею.

Духи — міфологічні істоти, що постійно взаємодіють з людиною, допомагають їй у різних сферах діяльності й, виконуючи функції "двійни­ка" людини, наповнюють його життя позитивним, як правило, сенсом і вагомими подіями.

^ Боги й напівбоги — могутні надприродні істоти, що створюють світ і людей і керують ними. Образи богів еволюціонують з розвитком релігійних уявлень від політеїзму (багатобожжя) до монотеїзму (єдино­божжя) в напрямі абсолютизації їхніх суттєвих ознак від надлюдської сили, вічної молодості, можливості одночасно перебувати в різних місцях, здатності творити чудеса й бачити майбутнє — до всемогутності, без­смертя (точніше, вічності, спрямованої як у минуле, так і в майбутнє), всевладдя й всевідання.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій для студентів денної та заочної форм навчання напряму...
«Звітність підприємств»: конспект лекцій для студентів для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 030509, спеціальностей...
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій з дисципліни «Документознавство»
...
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій враховує досвід читання лекцій І проведення практичних...
Текст лекцій з курсу «аск та оптимізація режимів енергосистем» для студентів електроенергетичного факультету
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком”...
Конспект лекцій з дисципліни „Управління інноваційним розвитком” / Укладачі: С. М. Ілляшенко, О. А. Біловодська. – Суми: Вид-во СумДУ,...
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» Одеса 2010
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій з дисципліни “Стратегічний аналіз” (для студентів...
Конспект лекцій з дисципліни “Стратегічний аналіз” (для студентів 5 курсу денної форми навчання спеціальності 050106 “Облік І аудит”)....
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання І водовідведення...
Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання І водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної...
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій з дисципліни «Дискретний аналіз» для студентів спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Дискретний аналіз» для студентів спеціальності 050. 102 «Економічна кібернетика» денної та заочної...
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій з дисципліни «Електротехнічні матеріали» для студентів...
Значний обсяг матеріалу присвячено діелектричним матеріалам, опису властивостей та кількісних характеристик матеріалів, найбільш...
Конспект лекцій з дисципліни \"Культурологія\" для студентів напряму підготовки 020210 iconКонспект лекцій по дисципліні: "Фінансовий менеджмент" для студентів...
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій для студентів спеціальностей: 05. 01. 04, 05. 01. 04, 05. 01. 04. Розробив: ас. Луцик Т. Р....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка