Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі




Скачати 179.45 Kb.
НазваМета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі
Дата конвертації03.03.2014
Розмір179.45 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
КЗО «Незабудинська СЗШ І-ІІІ ст.»



(учні 1-4 класів)
Вихователь ГПД:

Полохач Т.М.
2010 рік
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі.

Обладнання та наочність: прислів’я про книгу, плакат, на якому написані правила користування книгою, виставка художньої літератури, ножиці, лінійки, клей, папір.

1-й учень.

В

Дорога нам книга кожна,

Нам без книги ніяк не можна!

Дорогі літи, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків? Розкриєш першу ліпшу опинишся у далекій казковій країні. А в тій країні живуть добрі та кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки чи просто твої однолітки.

Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве. Відважні герої б’ються там за правду з лютим ворогом.

А давним-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. «Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер. Писали на всьому. Далі люди почали писати на мокрій глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Але ці книги були незручними та важкими.

З часом навчилися робити зручні та легкі книги з телячої та козячої шкіри. Але вони були дуже дорогими.

На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят. Люди шукали з чого робити книги, щоб вони були дешевими й простими. І таки знайшли…

Це був папірус – болотяна рослина, густих заростей якої було багато вздовж африканських річок. Відтоді з’явилися на землі книги, а точніше сувої з папірусу. Писати на стеблах папірусу було зручно, але через кілька років папірус пересихав і руйнувався.

В Україні писали на корі з берези. Кору ділили на тоненькі смужки-пластини і висушували. Вони були білими. Писали на них грамоти і називали їх «берестяними грамотами».

Справжній папір, на якому ми з вами пишемо зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Спочатку книги переписували від руки. Але це був досить важкий і тривалий процес – адже одну книгу доводилося переписувати іноді кілька років. Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки.

Першу друковану книгу в Україні було видано 1574 року Іваном Федоровим. Називалася ця книга «Апостол».

Зараз папір виготовляють з деревини, а книги друкують на книжкових фабриках.


^ Найперша книжка
Хлопчик

Мій друже й супутнику, книго моя,

Завжди на дозвіллі де ти – там і я.

Дівчинка

Ми добре з тобою проводимо час,

Чудова розмова триває у нас.

^ Хлопчик

З тобою шляхи пролягають мої

В найдальші віки і найдальші краї.

Дівчинка

Ти вірності й дружбі навчаєш мене,

Говориш про зле, про смішне та сумне.

^ Хлопчик

Про далі небесні, про надра земні,--

З тобою усе зрозуміло мені.

Дівчинка

Навчаєш відважним, правдивим рости,

Любити природу, свій край берегти.

^ Хлопчик

Відмалку тобою я звик дорожить.

Без доброї книги мені не прожить!

Дівчинка

Хороші справжні друзі у мене поруч є

Ніяк не уявляю без них життя своє.

^ Хлопчик

Лиш пороблю уроки, до них у гості йду.

Як жить на світі, друзі розмову поведуть.

Дівчинка

Коли я засумую, вони сюди спішать

І жартами смішними ураз розвеселять.

^ Хлопчик

Коло ж стаю надміру безпечним я на мить.

Насуплять брови друзі: «Негоже так робить!»

Дівчинка

Розкажуть про будови, про мандри, про бої…

Живуть в книжковій шафі товариші мої.

Хлопчик

В книжках вірні друзі герої живуть,

І пам’ятаю, як кожного звуть.

Он ключ чарівний від дверцят у стіні

Несе Буратіно мені.

Прочитаних книг виростає сім’я

Все більшає з книгами дружба моя!
Читалочка

Коли умієш сам читать

^ Не треба мамі докучать,

До бабці теж не треба йти:

Ну, почитай, мовляв, хоч ти!

Сестру вмовляти теж не треба,

Щоб почитала щось для тебе.

Ані благати, ні чекать,,

А просто взять і почитать.
Як багато знаю я

В мене є книжок багато

І новенькі, і старі.

Я тепер школяр завзятий,

Всі книжки віддав сестрі.

Хай вона сама читає

Про лисичку й журавля.

Хай вона тепер узнає,

Як багато знаю я.

Про книжку

Книжка скаржилась Мар 'яні:

Я у тебе не в пошані.

Звідкіля це на мені

Плями сині та масні?

Подивися, от сторінка:

Намальована хатинка,

Під хатинкою — маля

І написано: «Це я».

А за дві сторінки далі —

Різні звірі небувалі:

Сині, жовті та рябі,

Що й не снилися тобі».

Люди кажуть: «Ой, чия ти?!

Як тебе тепер читати?

Скільки ми читали книг,

А не бачили таких!»

Книга — наш найкращий друг

А як часом книжка хвора

Значить, наша в тім вина.

Ми її підклеїм скоро —

Враз одужає вона!

Книг не кривдив я ні разу:

Поважаю змалку їх!

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна!

Буває книгам лячно

Скільки книг в одній книгарні

Книги різні, дуже гарні.

От краса, якби ти зміг

Прочитати, друже, їх!

Покупці стоять юрбою

Шарудять по сторінках...

Мила книго, що з тобою?

Чом ти дивишся з журбою

І тріпочеш у руках?

Лячно книгам: хто їх купить ?

Раптом купить, хто не любить ?

Той у книжку, — от порода!

Запихає бутерброда...

Той, — чи є брудну лі гірші?

Залива чорнилом вірші...

Бідні ви, прозаїки, бідні ви, поети!

Невідомо у які попадеш лабети...

Недарма на продажу книги ледь зажурені:

Хоч би не потрапити в руки мацапурині!
Я бібліотекар

Я полиці змайстрував

Для книжок, журналів,

Щоб читали їх усі

Діти в зелен залі.

І тепер, у ранній час

Чи в обідню пору

Йдуть до мене читачі

У бібліотеку.

Люблять загадки,

вірші Василько і Таня.

Павлик просить лиш казки

Та оповідання.

Йдуть до мене читачі

Зблизька і здалека.

Жду їх радісно завжди:

Я ж — бібліотекар!

Книги дружать з дітворою.

Полюби їх у житті —

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.
Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать

Працювати та учитись,

І Вітчизну шанувать!
( Діти по черзі називають різні прислів'я та приказки про книги та пояснюють їх, повторюють правила поводження з книго.)
^ Прислів'я та приказки про книгу

Книга — ключ до знань.

Книга — міст у світі знань.

З книгою подружишся, розуму наберешся.

Книги читати — усе знати.

Книга не пряник, а дітей до себе манить.

Книга корисна, коли її чита­ють.

Книгу читай, розуму набирай.

У домі без книги, як без вікон, темно.

З книгою жити — з добром дружити.

Книга -- твій друг, без неї як без рук.

Весела книжка — твоя радість.

Книга мала — та серцю люба.

Книга добру навчить, від дур­ного відверне.

Одна книга тисячі людей на­вчає.

Кому книга — розвага, а кому — навчання.

Книга для роздуму, що теплий дощик для посівів.

Книга для дітей, що волога для полів.

Книгу потрібно читати не очима, а розумом.

Книга тоді корисна, коли її читають.

Без хліба легше прожити, ніж без книги.

Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.
Правила поводження з книгою

1. Беріть книгу чистими руками.

2. Книгу треба читати акуратно , гортаючи сторінки, не слинити пальці.

^ 3. Для збереження книги її слід обгорнути.

4. Гортати сторінки за верхній куточок.

5. Щоб з книги не випадали сторінки, під час читання не перегинайте її.

6. Не закладайте сторінки ручками, олівцями, іншими предметами.

^ 7. Не читайте книги під час їжі, не малюйте на них, не підкреслюйте слів.

8. Користуйтесь закладинами.

9. Любіть книгу, бережіть її.
«Розмова про бібліотеку»

Вистава

Дійові особи: Марійка, Іванко, Оля, Вітя.

Марійка. Добрий день, друзі! Я йду до бібліотеки. Там багато цікавих книжок та журналів. Я навіть віршик про бібліотеку вивчила. Хочете послухати?

Тут книжки розумні спокійно живуть

У тихій, величній світлиці,

А двері широкі відкрито ведуть

До знань золотої скарбниці.

^ З 'являється Іванко. Він щось бурчить.

Марійка. Здрастуй, Іванко.

Іванко (сердито). Здрастуй.

Марійка. Ти чого такий сердитий?

Іванко. Та ніхто не хоче зі мною дружити. Кажуть, що я — незнайко.

Марійка. Знаєш, я йду до бібліотеки. Давай підемо разом.

Іванко (перепитує). Куди, куди?

Марійка. До бібліотеки.

З'являються Оля та Вітя.

Оля. Добрий день! Куди ви йдете?

Марійка. До бібліотеки. Ходімо з нами!

Оля. Із задоволенням. Там багато цікавих книжок і жур­налів.

Марійка. Іванку! А що ти знаєш про бібліотеку?

Іванко. У бібліотеці... Бібліотека це... бібліотека... (зніяковіло замовкає).

Оля. Що ти зробиш, коли (за­мислюється), наприклад, ти взяв у бібліотеці книгу, а твоя молодша сестричка вирвала з неї сторінки?

^ Вітя. Пообіцяв бібліотекареві принести книжку сьогодні, а ще не встиг її прочитати?

Марійка. Чи, приміром, загу­бив бібліотечну книгу?

Іванко стоїть похнюпившись та схиливши голову.

Вітя. Ну що ж, доведеться по­просити допомоги у друзів. Мо­же, хтось з вас, діти, відповість на ці запитання, а Іванко по­слухає?

^ Діти відповідають.

Марійка. Вірно, це ви знаєте, що треба дотримувати свого слова — здавати до бібліотеки книжки саме тоді, коли обіцяв.

Оля. Якщо не встиг здати книгу вчасно, треба вибачитись перед бібліотекарем.

Вітя. Якщо книга пошарпана, із вирваними сторінка­ми, то її слід самому відремонтувати, а тоді здавати.

Марійка. Слід також пам'ятати про те, що бібліотека любить тишу, голосно розмовляти у приміщенні бібліотеки, сміятися не можна. А також тут не можна смітити.

^ Оля. Ніколи не забувати сказати бібліотекарю «дякую» і «до побачення».

Іванко. Зрозумів. Я тепер теж стану читачем бібліоте­ки. Я не буду гуляти цілі дні, а читатиму книжки і все-все знатиму.

Марійка. Заговорилася я тут з вами. Мені вже треба поспішати до бібліотеки. Я слово дала принести книжки саме сьогодні.

Оля і Вітя. І ми з тобою.

Іванко. До побачення, друзі!

^ Свято закінчується виставкою дитячих книг та жур­налів, пропонується завітати до «Книжкової лікарні», щоб «полікувати» книжечки..

КЗО «Незабудинська СЗШ І-ІІІ ст.»



Родинне свято

1-4 класи


Вихователь ГПД:

Полохач Т.М.


2010 рік


Мета. Розширити уявлення дітей про красу рідної мови, збагатити їх знання про культуру, звичаї і тра­диції українського народу. Виховувати естетичні по­чуття, любов до українського слова, повагу до народ­них традицій.

Святково прибрана зала.. На фронтальній стіні плакат з висловом:

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов!

(М.Рильський]

На стінах — вишиті рушники.. В куточку оформлена вис­тавка: зразки українського національного одягу одного чи кількох регіонів України, старовинні ужиткові речі, вишивки, кераміка, різьба.. Лунають в записі народна музика, пісні.

^ Діти — в українському національному одязі.

З класу виходять Господар і Господиня, а попереду них з короваєм на вишитому рушникуучениця. Музика змов­кає, вони кланяються.

Господиня. Добридень, шановна родино! Ні, я не поми­лилася, сказавши саме так, бо думаю, що сьогоднішнє свя­то — це ще одна сходинка до нашого зближення, до родин­ного єднання «в сім'ї вольній, новій».

Господар. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі — у нашій славній Ук­раїні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хви­люємося аж до сліз, зачувши рідне слово…

Господиня. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру — на свято наше родинне — торжество рідної мови.

Господар. Шановна родино, сьогодні ми зібралися для того, щоб провести велике родинне свято, приурочене рідній мові. У вас, діти, протягом тижня відбувалися конкурси віршів, народних пісень, танців, ігор, день казок. А сьогодні наше родинне свято — «Мужай, прекрасна наша мово!».

Господиня.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову;

І мову її солов'їну.

(В.Сосюра)

Господар. Кожному народу близька його мова, а нам, українцям, найближча до серця — українська.

Учень.

Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс-лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс.

Є іще й байрак!

І така ж розкішна і гнучка, як мрія...


Учениця.

Є в ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...

Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі,

Кликало на битву проти супостата,

То звучало сміхом на полях плаката,

І за все це, мово, дякуєм тобі.

(О.Підсуха)

Господиня. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що «слово до слова — зложиться мова», а Тарас Григорович Шевченко ось як про неї каже:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!..

Учень. «Найбільше і найдорожче добро в кожного наро­ду — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

(Панас Мирний)

Господар.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих, — рідна мова.

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

(М.Рильський)

2-а учениця. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з мами­ної пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них — материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова...

...Щоб виросло, не змарніло,

Щоб тяженько не хворіло,

Сили й розуму набралось,

Своїх батьків не цуралось.

Господар. А скажіть-но діти, чи ваші мами співали вам колискових пісень? Хто з вас запам'ятав хоча б одну коли­скову і може її заспівати?

^ Учениця разом з мамою.

Ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

  • Де ж ми будем ночувати?

  • Де хатинка теплесенька,

Де дитинка малесенька,

Там ми будем ночувати

І дитинку колихати.

Господар. Від материнської колискової, від щедрівки, від рушникової веселки, від таїнства традицій та звичаїв бере свій витік любов до рідної мови. Сім'я — саме тут плекають­ся перші паростки любові й поваги до рідного слова.

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Як ту мову можна забути,

Котрую учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

(С. Воробкевич)

Господиня. «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» — за­кликає нас великий Кобзар. Любов до нашої Батьківщини починається З любові до маленької батьківщини, до пам'яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів'я, пісні.

Господар. Немає у світі людини, яка б не любила казок або не чула їх.

Господиня. А чи можете відгадати назви тих, які склав український народ? Отже, розпочинаємо вікторину «З якої це казки?»

Вікторина. Я розповідатиму уривок, а ви будете відгаду­вати назви. Згода? Отже:

Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,

Я від баби втік, я від діда втік,

Та й від тебе, зайчику, утечу!

(«Колобок»)

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й загубив дід... Що він, дітки, загубив?

(«Рукавичка»!

Я... за три копи куплена, упівбока луплена, тупу-тупу нога­ми, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, тут тобі й смерть!

(«Коза-дереза»)

— Няв!., няв!., няв!.. А ті думають:

—От вражого батька син, що йому мало!
Це він і нас поїсть!

(«Пан Коцький»)

— Гуси-гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята Та понесіть до батенька, А в батенька їсти й пити, Ще й хороше походити.

(«Івасик-Телесик»)

Вона тоді плиг з вовка та:

— Битий небиту привіз! Битий небиту привіз!

(«Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат»)

Господар. Багатий український народ і на ігри зі співан­ками. Одна з них — «Подоляночка». Ви, діти, розучували її, то ж давайте всі пограємось. Запрошуйте своїх батьків і ста­вайте в коло. (Школярі запрошують дорослих]. Вікторина продовжується.

Господиня.

Діти, а тепер я прочитаю кілька уривків з віршів, а ви відгадаєте, хто їх написав.

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть...

(«Садок вишневий коло хати...»)

Тече вода з-під явора, Яром на долину, Пишається над водою Червона калина.

(«Тече вода з-під явора...»)

Там батько, плачучи з дітьми,

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині...

(«Якби ви знали, паничі...»)

Хто написав ці проникливі, хвилюючі рядки? Так, їх напи­сав український поет, художник Тарас Григорович Шев­ченко. А хто з вас знає вірші Т.Г. Шевченка напам'ять? (Діти читають вірші Т.Г. Шевченка)

^ Час загадок.

Господиня. А тепер настав час для загадок. Знаю, що ви їх любите. Це один з найдавніших і найбільш поширених видів усної народної творчості.

Господар. З давніх-давен через них передавалися життєвий досвід народу, знання а також перевірялися розу­мові здібності підростаючого покоління, таких, як ви, дітей. Отож, я загадую.

Біле поле, чорне насіння, хто не вміє, той не посіє.

(Письмо)

Мовчить, а багато людей навчить.

(Книга)

Стоїть дім, увійдеш у нього сліпим, вийдеш зрячим.

(Школа)

П'ять волів одним ралом орють.

(Пальці, перо, письмо)

Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається.

(Книжка)

На базарі не знайдеш, на вагах не зважиш.

\ (Знання)

Тіло жовте, серце чорне: тіло мовчить, серце говорить.

(Олівець)

Утрьох їдуть братці на конячці.

(Пальці і ручка)

Що у світі найшвидше?

(Думка)

Неживе, а за людиною ходить.

(Тінь)

Господиня. А я хочу нагадати про інші найдавніші перли­ни народної творчості — прислів'я та приказки. Прислів'я — це короткий образний вислів із повчальним змістом. На­приклад: Наука у ліс не веде... (а з лісу виводить). А приказ­ки не містять у собі повчання, а вживаються у мові, щоб влучніше підкреслити сказане. Нумо, діти, і ви, шановні батьки, пригадайте, які ви знаєте прислів'я та приказки.

^ Прислів'я та приказки.

Гостре словечко коле сердечко.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Не кидай слова на вітер.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Один скаже, другий прикаже.

Краще чесно вмерти, як нечесно жити.

Господар. Наш народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо. Я почну перший — слухайте! Упіймав дядь­ко на яблуні хлопчика. «Ти що там, шибенику, робиш?» — запитує сердито. «Та упало ваше яблуко, а я його вішав», — не розгубився хлопчик. Або ще. Вчитель питає учня: «Васю, слово мати якого роду?» Вася подумав і відповідає: «Як у платті — то жіночого, як у джинсах — то чоловічого».

Господар. Шановні дорослі — батьки, вчителі, гості, швидко промайнуло наше дитинство, побігло кудись і — не вернеться. Так само швидко промине воно і в наших діток.

Дні дитинства — наче плин води.

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається пісня, повна згадок,

Пам'ять зостається назавжди.

Господиня. Ми були б дуже раді й щасливі, якби від сьо­годнішнього свята наші діти залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.

Господар. Бо, коли розкрилиться наша мова, наша культура, наші звичаї і традиції, ще більше збагатимося не тільки ми, а й цілий світ. Без любові до рідного, до кровного немає справжнього інтернаціоналіста, бо «не можна люби­ти народів других, якщо ти не любиш Вкраїну!»

(Монтаж «Рідна мова» — читають учні, батьки, Господар і Господиня). Учениця.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу малинову,

Як рідного неба блакить.

(В.Сосюра, «Рідна мова»)

Батько.

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша, співи солов'я.

Дивитися на радощі обнови,

Та материнської не чути мови —

Ото була б загибель — смерть моя.

(Д.Павличко, «Якби я втратив очі, Україно...»)

Мати.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

(Д.Білоус, «Диво калинове»)

Господиня.

Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній, що треба нам, є,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

(В.Сосюра, «Рідна мова»)

Господар.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам ...

(М.Рильський, «Мова»)

Учень і учениця.

Рідна мово материнська,

Ти — душа мого народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська.

(Д.Кононенко, «Рідна мова»)

Господиня. До побачення, дорогі батьки, наші діти, гості!

Господар. До нових зустрічей на родинних святах.

Схожі:

Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconТема. Як берегти книгу Мета. Познайомити дітей з правилами користування...
Вчитель. Значення книги в наші дні надзвичайно велике. Книги розповідають нам про історію нашої держави, про життя народів різних...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconЛітературний вечір
Мета: поглибити знання учнів про казки Г. К. Андерсена; розвивати усне мовлення, удосконалювати вміння висловлювати власні думки;...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconЗаходу: "Посвята у читачі"
Мета заходу: Виховувати у дітей любов до книги. Розвивати читацький інтерес, логічне мислення. Познайомити дітей з правилами користування...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconТема уроку. Різноманітність водоростей. Зелені водорості. Мета
Зелені водорості; формувати вміння роботи з мікроскопом; розвивати пізнавальний інтерес учнів до біології, уміння аналізувати та...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconТема. Сюжетні композиції з рослинних форм
Мета: Продовжувати формувати інтерес до роботи з природними матеріалами; вчити учнів зберігати природні форми в ході виготовлення...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconУрок літератури рідного краю Мета: ознайомити учнів з новою книгою...
Мета: ознайомити учнів з новою книгою В. Сухомлинського «Вічна тополя», з'ясувати тематику, жанрову специфіку й художні особливості...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconРічка. Будова річки Мета уроку
Виховувати любов І бережливе ставлення до природних багатств свого краю. Розвивати пам’ять, логічне мислення, вміння працювати з...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconЗнаєнко галина юріївна, старший вчитель
України (хвойні дерева, родичі ялинки), з історією Нового року та новорічної ялинки; розвивати спостережливість, охайність у роботі;...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconВідділи Плауноподібні та Хвощеподібні, їхня різноманітність І значення
Мета. Ознайомити учнів з особливостями будови плауноподібних І хвощеподібних, процесами їхньої життєдіяльності, роллю у природі та...
Мета: познайомити учнів з тим,як слід поводитися з книгою, як вона створюється; розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти вміння реставрувати книгу, повертати її до життя; виховувати бережливе ставлення до книг, охайність в роботі iconТема. Види кутів. Вимірювання кутів
Мета: ознайомити з одиницями виміру кутів, будовою транспортира, видами кутів, розвивати вміння користуватися креслярськими приладами,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка