Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю




Скачати 265.66 Kb.
НазваЗапрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю
Сторінка2/3
Дата конвертації21.03.2013
Розмір265.66 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Культура > Документы
1   2   3

Степ!.. – безмежний, як небо, вічний, як вітер, мудрий степ. Саме в цих степах був приручений кінь, винайдене колесо та бойові колісниці. Саме з цими степами пов`язують витоки індоарійських племен, що розійшлися по всьому ближньому світові: на сході подолали гори Афганістану і легендарними аріями завоювали Іран та Північну Індію (зрубна культура 1800 – 1200 р.до н.е.); на заході штурмували Трою і захопили Єгипет (сабатинівська культура 1600 - 1200 р.до н.е.). Степовий простір виховав не одне покоління волелюбних людей з необмежною свободою вибору напрямів, намірів і дій. Таких же вільних, як і ті степові коні, тарпани, що ніколи не були під сідлом. Зараз від вимерлих чисельних тарпанів залишились лише назви Кінських плавень і річки Конки, та ще безліч кісточок (зокрема зубів) по пляжам і урвищам Лисої Гори. Хтось, по вінця закоханий у Степ, сумно зауважив, що Степ без тарпанів такий же пустий, як море без чайок. Шануймо Степ!
Наприкінці 4-го, у 3-му тисячолітті до н.е. з`явились перші кургани – сучасники єгипетських пірамід та інших мегалітичних споруд світу. В глибинах переважної більшості курганів нашої місцини лежать першокургани ямної культури (2800 - 1600 р.до н.е.), які досипалися за часів бронзової доби, скіфів та інших культур. Кожен великий курган вміщує кілька десятків поховань різних часів.
Кургани обкладалися камінням та дерновими пластами, як плиткою, оточувалися захисним ровом, наче забором. Старі сільські цвинтарі в Скельках, Широкому, деяких інших селах теж прив`язані до старовинних курганів, до цих завжди святих місць. Кургани були не лише (і не головне) місцями поховань соплемінників; вони були степовими храмами, в закладі яких лежали останки святих, як на той час, людей (так робиться і за нашої ери: під церквами влаштовують склепи). Такими ж величними ті люди і кургани залишаються й понині.
Якщо порівняти довоєнні (Друга Світова) й сучасні карти – вражає величезна кількість зниклих курганів, що рясніють на старих мапах. Вони проступають на весняно-осінніх польових пахотах: на кожному пагорбі серед поля – плями старих курганів. За кілька годин подорожі навколо сел Лісне, Гладке, Широке Ви нарахуєте їх понад 2 десятки. На місці сучасної Василівки також були кургани - надто вже привабливі її висоти поблизу Великого Лугу, але всі вони лежать під будинками і вулицями міста не досліджені і не вшановані.



^ Степовий курган Лисої Гори (за Ватутинським комплексом) , 2006 рік

Кургани насипались не лише на домінуючих висотках місцевості, а й виростали обабіч стародавніх шляхів, які тяглися степами і плавнями. На картах позначки курганів з`єднуються в ланцюжки забутих дорог.


^ Ця дорога ще є на старій карті Лисої Гори до затоплення плавен (дивіться далі в тексті)

Цікаво віднайти ці торні шляхи вживу на місцевості, спробувати пройти. Один з таких курганних битих шляхів тягнеться відразу за с. Шевченко вздовж Басаньківської балки вниз до Дніпра, де на березі Каховського водосховища запорізькі археологи щорічно обстежують грунтовий (безкурганний), але знову ж таки могильник скіфських часів. Такі ж курганні шляхи лежать між с.Скелька і с.Маячка, об`єднують в одну подовжню лінію всі кургани Лисої Гори повз Скельку до самого Дніпрорудного. Подекуди вікові шляхи зливаються з сучасними трасами, подекуди – губляться в лісосмугах і полях, як ті величні кургани поблизу с.Кам`янське (в сторону В.Криниці), на маківці Лисої Гори, поруч із с.Лісне та інші. Там в чорній і коричневій ріллі зруйнованих курганних храмів Ви знайдете уламки керамічного посуду всіх часів: і необпалені чорні глеки мідної та бронзової доби, і коричневі грубі чаші з домішками піску скіфського періоду, і, вже схожі на сучасні, середньовічні гончарні миски, – це залишки поминальних тризн, прах тисячолітнього минулого.

Вздовж битих шляхів відбувалися майже всі великі битви з обозами, які не могли сунути навпростець по яругам і байракам. Землі цих доріг всипані кістками воїнів усіх часів і народів.



^ Археологічні розкопи скіфського грунтового могильника поблизу с.Скелька, 2006 рік
Береги Лисої Гори всіяні керамікою давніх кочівників. Схили, на яких лежали їхні поселення, вже давно змиті Каховським водоймищем, і всі речі-скарби лежать під водою в десятках метрів від берега (деінде Каховське море забрало 100-150 метрів берега). Лише сильний шторм викине інколи розвали керамічних глечиків, крем`яні та бронзові стріли, сокири-молоти, пряслиця і прикраси тієї епохи. Залишки поселень бронзової доби ще й досі видніються в зрізах урвищ у тих місцях, де в море впадають широкі старі балки й струмки, такі ж давні, як і кургани.


^ Фрагмент старої карти Лисої Гори: зі струмками, дорогами і річками. Нині можна напитися води лише з 2-го уцілілого струмка за піонерським табором.

Джерела-струмки змінюють витоки і русла (внаслідок постійного просідання берегів), часто вириваються з-під землі вже під водою за кілька метрів від берега, але, вцілому, їхнє місцезнаходження залишається тим же самим. Струмки гарно видно під час весняно-осінніх спадів води Каховського моря: за поворотом Ластівчиного мису, за м.Кам`яним, за Піонерським табором, перед Насосною станцією, навпроти сел Першотравневе, Шевченко, повноводні джерела Басаньківської балки і т.д. Їх набагато більше, ніж ми бачим влітку.


^ Водоспад Басаньківської балки, 2006 рік
Ці старі, захищені від весняної повені Великого Лугу, балки зі струмками-притоками Конки були завжди обжиті нашими попередниками. Залишки поселень бронзової доби знайдені також в балці Карачекрака (поблизу Підгірнянських струмків), по Янчекраку, в балці с.Балки, побіля гирла річок Карачекрак і Бурчі навпроти Василівського лісництва.

Та найбільше городище розташоване на Ластівчиному мисі Лисої Гори, що дивиться через затоку моря на В.Криничанський рибгосп. На урвищах мису чітко промальовуються темні прямокутні господарські ями із залишками битої кераміки та кістками. Багато фрагментів високоякісних амфор, що потрапили до скіфів з грецьких міст-полісів Північного Причорномор`я, Криму, Боспору, країн Середземномор`я. Скіфське городище (4 – 3 століття до н.е.) займало понад 0,5 гектара і було захищене від плавень крутими терасами, а від степу – захисним ровом і багатометровим валом. Залишки скіфського валу Ви знайдете над міським пляжем Лисої Гори.


^ Скіфське городище на урвищах Ластівчиного мису, 2006 рік

Вся земля Лисої Гори насичена слідами минулого. В протипожежній ріллі, що ділить ліс на квартали, лежать уламки 2 – 3 тисячолітньої кераміки; по самій горі в соснових борах і на полях купами лежать брили давнього вапняку, його природне місце – внизу, на горі ж – це залишки давніх споруд. Вінчає Лису Гору (на самій маківці) розлогий могильник з 10-ти компактно розташованих курганів висотою 1 – 4 метри. Лише один високий курган сховався в лісі від розпашки, інші пішли під городи. На шляху до піонерського табору в кутку величезного поля, що межує з лісним масивом, ще й досі стирчить з кургана лінзовидна вапнякова стелла мідної (?), бронзової (?) доби. Скільки оранок та матюччя тракториста вона ще витримає? Згодом вона ляже поруч з такими ж вапняковими уламками при дорозі обабіч поля.

Скіфське городище ^ Лисої Гори ще майже не досліджене і приховує чимало таємниць і сюрпризів.
Під час великого розселення слов`ян з півночі на південь і переселення тюркських народів зі сходу на захід (3 – 14 століття н.е.) наші степи, плавні та ріки зазнали багатьох тимчасових господарів: готів, гунів, антів, авар, болгар, венгрів, хазар, печенегів, слов`ян Київської Русі, торків, половців, татаро-монгол. Степи вкрилися ідолами кам`яних воїнів, вони стояли на курганах і при дорогах, від них дістало свою назву село Маячка. Тепер же всі залишки колись багаточисельних кам`яних баб області зібрані поблизу музеїв о.Хортиці та Кам`яних Могил.



^ Скіфське військо на марші



Бій скифів з персами



^ Вид на Кучугури з Лисої Гори, 2006 рік
За часів монголо-татарської навали відбулося тотальне винищення Південно-Руських земель. Де й хто вцілів від навали, по яким яругам і байракам – невідомо. На Великих Кучугурах посеред плавень Золотою Ордою було засноване літописне місто Мамаїв Сарай (14 ст.н.е.), він є в згадках і на картах тогочасних мандрівників. Пам`ятаймо, що від Чорного моря до Хортиці Дніпро був безперешкодно судоходним (знамениті Дніпровські пороги лежать вище – від Запоріжжя до Дніпропетровська).
Острови ^ Великі та Малі Кучугури закриті для відвідин. Там, на затоплених пляжах, що дивляться в сторону Василівки і В.Криниці, лежать в пісках фундаменти ханського палацу, мечеті, бань. В цьому ж місті карбувалися срібні й мідні монети, які й досі вимиваються на Лисогорські пляжі. Під хатами південної околиці села В.Криниця між рибгоспною і вокзальною балками покоїться старий татарський цвинтар, з якого досліджено лише з десяток цегляних склепів. На місці сучасної Василівки в той час було велике поселення у трикутнику між Підгірним, Чекраком і В.Криницею. У літописних джерелах згадуються відомі на той час ханські криниці: на річці Бурча (поблизу Василівського вапнякового кар`єра) та Підгірнянська, В.Криничанська (чи пам`ятають хуторяни Верхньої Криниці, де була Нижня Криниця?). В 70-их роках, під час риття теплотраси в м.Василівка за будинком культури та поштою випадково натрапили на велике татарське кладовище, де зі стін траншеї стирчали загорнуті у тканини саванів кістяки. Ми ходимо по стародавній землі, саме повітря тут насичене минулим.



Одночасно з татарами у плавнях ^ Великих Вольностей Запорозьких споконвіку жили ніким не повойовані мисливці-рибалки, яких за цей час звали козаками. На Правому березі зводилися Козацькі Січі, на нашому березі кочувала, а потім осіла, ногайська орда. Постійні козацькі селища по наш лівий бік Дніпра установилися лише у першій половині 18-го сторіччя. Так, за даними 1766 року, лише крупних зимівників на Запорізькій території нараховувалось до 4 тисяч, не беручи до уваги малих хуторів.

Старі козацькі села: ^ Скелька, Чокрак (Василівка), В.Криниця, Кам`янське... Ніякі руйнування, переселення та утиски не вбили волелюбний настрій цих хуторів. Й донині в спілкуванні з лугарями відчувається владний гонор незалежної вільної людини, рівно як і схильність до козцьких жартів та дотепів. Це козацька натура. По старим сільським цвинтарям стоять козацькі хрести і надгробки; з копаних-перекопаних цвинтарів м.Василівки на білий світ з`являються козацькі натільні хрести, монети і нагороди. В кінці 18-го сторіччя московська орда зруйнувала Січ і більшість зимівників Великого Лугу. Хто не втік – був покріпачений. Так почалася казка про «Дике Поле» і його «освоєння» Московщиною.

На кошти поміщиків ^ Попових на верховині між річками Бурча і Карачекрак виросли замок-палац, церква та містечко, пролягла залізниця. Але вже наступна московська влада, більшовицька, зруйнувала і замок, і церкву. Не обстеженим і занехаєним, попри всі старання колектива заповідника-садиби, він залишається і за існуючої псевдоукраїнської влади. Чи буде колись відновлена його минула велич? Чи пройдуть його підземними ходами і склепами туристи, чи так і залишиться він легендою, як Кучугурський Мамай - Город? На все це дасть відповідь нинішнє століття. Бо теперішню історію нашого краю творимо ми з Вами: сьогодні, зараз і в усьому.



^ Замок Попова, Василівка, 2006 рік

Додаток № 1
Хронологічний перелік культур і народів,

що довготривалий час мешкали

на території Василівського району.
Неандертальці (приземкуваті та масивні на зразок сучасних народів Заполяр`я) – від самої появи людей у нашім краї (~80 тисяч років до н.е.) до 30 тис.р. до н.е.
Кроманьйонці (високі та стрункі, представники європеоідної, кавказької, білої раси): 35 тис.р. до н.е. – до сьогодення (змішалися з наступними племенами). Поділ людства на раси стався ~100 – 50 тис.р. до н.е.
Мисливці на мамонтів і бізонів: 18 тис.р. до н.е. – 11(мамонти)-8(бізони) тис.р. до н.е.
Лісові мисливці мезоліту (Кукрекська культура, нащадки місцевого населення): 10 – 6 тис.р. до н.е.
Сурсько-Дніпровська культура (вузьколиці мисливці-риболови, жили переважно на островах, не підпали під колонізацію з Балкан): 5 – 4 тис.р. до н.е.
Дніпро-Донецька культура (пришлі з Півночі Європи (Прибалтики) високі масивні широколиці пізньо-кроманьйонські племена мисливців-риболовів з подовжньо витягнутим великим черепом, пращури індоєвропейців): 5 – 4 тис.р. до н.е.
НовоДанилівська, НижньоМихайлівська культури: 4 – 3 тис.р. до н.е.
Середньо-Стогівська культура (скотарі-індоєвропейці, приручений кінь, виникають перші кургани): 4 – 3 тис.р. до н.е. ^ Засушливість клімату, що почалася з 3-го тис. до н.е. сприяла масовому розповсюдженню скотарства.
Ямна культура (високі масивні скотарі Північно-Європейського типу, становлення колеса, бойових колісниць, розповсюдились степом від Алтаю до Центральної Європи): 2800 – 1600 років до н.е.
Катакомбна культура (племена з Північного Кавказу): 2300 – 1600 років до н.е.
Культура Багатоваликової Кераміки: 1850 – 1600 років до н.е.
Зрубна культура (скотарі з Північного Поволжжя, легендарні Арії, що перейшовши гори Афганістану завоювали Іран та Північну Індію): 1800 – 1200 років до н.е.
Сабатинівська культура (брали участь у вторгненні «народів моря» в Малу Азію (Троя), Грецію, повоювали Єгипт): 1600 – 1200 років до н.е.
Білозерська культура (нащадки Зрубної та Сабатинівської культур): 1300 – 1000 років до н.е.
Кімерійці (нащадки Білозерської культури): 10 – 7 століття до н.е.
Скіфи (племена з Північного Кавказу, пращури сучасних осетинів): 7 – 2 століття до н.е. ^ У 7 – 6 століттях до н.е. відбулась Грецька колонізація Північного Причорномор'я.
Сармати (племена з-за Дону, на заході України звалися Язигами, на сході – Роксоланами): 2 століття до н.е. – 4 століття нашої ери.
Готи (Черняхівська культура, германські племена: готи, гепіди, герули, борани): 2 – 4 століття н.е.
Гуни (Середньо-Азійські, тюркоязичні племена, пращури сучасних чувашів): 4 – 6 століття н.е. ^ Азійцям притаманий продовжньо коротший череп з широкими вилицями.
Анти (Пеньківська культура, східні слов`яни): 5 – 7 століття н.е.
Авари (родичі Гунів; Середньо-Азійські, тюркоязичні племена): 6 – 9 століття н.е.
Болгари (Салтово-Маяцька культура на основі Хазарського Каганату (7–10 ст. н.е.); СередньоАзійські, тюркоязичні племена): 7 – 8 століття н.е.
Угри (вони ж мадяри, Салтово-Маяцька культура на основі Хазарського Каганату (7–10 ст. н.е.); СередньоАзійські, тюркоязичні племена): 9 – 10 століття н.е.
Хазари (Салтово-Маяцька культура; СередньоАзійські, тюркоязичні племена): 7 – 10 століття н.е.
Печенеги (Середньо-Азійські, тюркоязичні племена): 9 – 11 століття н.е.
Слов`яни Київської Русі (з Північно-Західних лісів сучасної України): 9 – 13 століття н.е.
Торки (союз «Чорних Клобуків»: печенеги, торки, берендеї, коуі, турпеі,каєпічі; СередньоАзійські, тюркоязичні племена): 11 – 13 століття н.е.
Половці (вони ж Кіпчаки, Кумани; СередньоАзійські, тюркоязичні племена): 11 – 13 століття н.е.
Татаро-Монголи(СередньоАзійські, тюркоязичні племена): 13 – 14 століття н.е. ^ Тотальне винищення Південо-Руських земель. Ногайські орди мешкали в наших степах до 18 століття, потім були витіснені в Крим.
Козаки (слов`яни, українці, нащадки люду Київської Русі): згадуються в джерелах з 14-го століття н.е. З початку 18-го століття відомі поселення-зимівники на нашій території. В 1775 р. зруйнована Козацька Січ і більшість зимівників. Землі придбані графом Поповим (1790 р.), засновані сучасні поселення.
Український народ сьогодення (за переписом населення України 1989 року, українці складали 72,6% населення (значна більшість їх – селяни), нараховувалось також 88 національних меншин – російська, білоруська, молдовська, болгарська, грецька, кримсько-татарська, єврейська, німецька та інші.

Додаток № 2
1   2   3

Схожі:

Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconШановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі I міжнародної науково-практичної заочної
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі I міжнародної науково-практичної заочної конференції
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconЕкологія. Людина. Суспільство
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі X міжнародної науково-практичної конференції
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconЗамки Львівщини + Почаїв + Унів Запрошуємо Вас помандрувати старовинними...
Запрошуємо Вас помандрувати старовинними замками, опинитись в атмосфері середньовічної архітектури, а також, відвідати відомі святині...
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconЛуганська державна академія культури І мистецтв
Запрошуємо вас взяти участь у роботі VI міжнародної науково-практичної конференції
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconЛунають пісні про рідний край, школу, вчителів. На шкільному подвір'ї шикуються діти
Ведучий: Шановне товариство, наші дорогі наставники-вчителі, батьки, гості. Вітаємо вас на радісному, а разом з тим І сумному святі...
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconПрограма та запрошення
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі науково-практичної конференції „Інформаційно-хвильова терапія І нова медична парадигма”
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconШановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі V міжнародної...
Проблеми облікового, контрольного І аналітичного забезпечення управління підприємством
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconЗапрошуємо Вас взяти участь у ХVI міжнародному фестивалі дитячої творчості
Місце проведення: Миколаївська область, Березанський район, с. Рибаківка (на березі Чорного моря)
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconВельмишановні колеги!
Запрошуємо Вас до участі в міжнародній науково-практичній конференції «Мови у відкритому суспільстві», яка відбудеться у Чернігівському...
Запрошуємо Вас, шановний Читач, до захоплюючої подорожі по рідному краю iconШановні колеги!
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі міжнародної науково-технічної конференції студентів, аспірантів та молодих науковців «Інформатика...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка