Марко вороний




Скачати 79.16 Kb.
НазваМарко вороний
Дата конвертації26.02.2013
Розмір79.16 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
Володимир Сиротенко(Вербицький)

МАРКО ВОРОНИЙ

Він був одним з небагатьох поєтів 20-х років, які писали виключно українською.Його друзі побратими- Рильський, Бажан і Сосюра, прожили довге, насичене життя.Їх збірки віршів виходили мільйонними тиражами. Зошити ж з його віршами, які з великими труднощами здала на початку 60-х до архіву Літінститута ім.Шевченко його мати –Віра Ворона, за весь цей час брали для ознайомлення лише 5 чоловік! Коли до його сторічних роковин я надіслав запит до Чернігівських газет, чи не цікавлять їх матеріали по Вороному, мені відповіли, що їх цікавлять тільки відомі земляки. То ж навіть в рідному Чернігові цей прекрасний поет нині невідомий. Дозвольте ж мені розповісти про нього.

Народився Марко Вороний 19(5) березня 1904. Батько – побратим Іваана Франка, тогочасний отаман української поезії Микола Вороний.Мати – дочка першого перекладача «Єще Польська нє згінєла», автора рядків „Ще не вмерли України ні слава ні воля, ще нам браття молодії усміхнеться доля” Миколи Вербицького – Віра . Хрещеним батьком Марка був Михайло Коцюбинський. Вже в 6 років, бабуся по Шевченковому „Букварю” навчила Марка читати. Свого хрещеника регулярно відвідував Михайло Коцюбинський з почтом своїх літгуртківців. В 1914 переїхали в Чернігів з Варшави Юркови. З Ігорем Юрковим Марко потоваришував на все життя. На свій день народження у 1915 Марко, разом з сестрами Талюсею та Мусею і молодшим братом Дмитром випустили ілюстрований сімейний альманах. Вже помер хрещений, тому альманах понесли на рецензію до художника-поета Михайла Жука, який прийняв у Коцюбинського літгурток. Після цього Вербицькі і Марко стали членами цього гуртка. Зірками гуртка були Тичинп та краща подруга Талюсі Лада Могилянська. У гімназійному альбомчику Талюсі зберігся її віршик, «Щоденно тануть голубі простори. Щодня все більш замріяна печаль. Дерева обнялись — i хтось смертельно хворий дістав в останній раз бурштини i кораль. Ти не моя, ти тільки осінь, осінь. Не хочу я твоєї глибини. Нехай ранками скам’янили роси розкажуть пошепки мої мрійливі сни»...

Спалахнула Лютнева революція. Місто заполонили веселі люди у червоних бантах. Росія визнала незалежність України. Та закінчилось все жовтневим переворотом. В Чернігів, вирізавши під Крутами 28 хлопчаків-гімназистів, влетіла «залізна дивізія» Муравйова. Почались грабунки. Зарубали вуйка, поміщика з Ріпок Георгія Вербицького тільки за те, що мав оранжерею з бананами та ананасами. Біля садиби Вербицьких п’яні патрульні закололи штиками красуню-гімназистку Тому Мещерську. 14-річний Марко пише:

^ Господи, в день твого гніву неспинного

Дай мені мужність і віру в небеснеє,

Дай чути в шепоті саду звіриного

Царство Ісусове Хрестовоскреснеє

Я пам’ятаю, розкинувши косами

Впала вона під рукою ворожою

Вкрито її сніговими покосами

Я ж усій зграї звірячій загрожую

Господи, дай мені сили помститися

За її душу - за синєокую

Господи Боже! Не можу молитися -

Кров її кров – борозною глибокою...”

Майже рік косила Чернігів червона чума. Та на початку жовтня 1919 у Чернігів увійшов офіцерський батальйон генерала Драгомирова. В шпитальній валці їхав тяжко поранений при Льодовому поході Лавра Корнілова штабс-капітан Микола Миколайович Вербицький. Його комісували по стану здоров’я. На місто вуйка став­ 20-річний Олександр Вербицький, якому виповнилось 20. Добровольцями в Білу Гвардію записались і Ігор Юрков з Марком Вороним. Їх зразу ж направили на військове навчання до Катеринодару. А там виявилось, що Марку нема 16. Неповнолітніх білі брали в армію тільки у виключних випадках Тож Марко лишився у Катеринодарі у вуйка Григорія Вербицького, відомого земського лікаря. Тільки у 1920 Марко повернувся в Чернігів. Та це вже було чуже, вороже місто. Друзі були вбиті, або далеко. Юрков воював на боці червоних з басмачами в Туркестані. Михайло Жук виїхав. Лада вийшла заміж і сховалась в сім’ї. Ледь-ледь за допомогою друзів Жука влаштувався вантажником в річковому порту.

У 1923 повернувся з Туркестану Ігор Юрков. Він влаштувався в „Пролетарську правду” в Києві. Тоді ж переїхав з Варшави до Львова Микола Вороний . У Марка з’явилась можливість пересилати батькові вісточки та давати вірші для друку. Юрков теж друкує його вірші у „Пролетарській правді”. При цій газеті він створює літературне об’єднання, для якого Марко придумав назву „ Майна”. Серед поетів, які входили в це об’єднання був і відомий у майбутньому радянський поет Микола Ушаков...

У 1926 році, Микола Вороний прийняв пропозицію Радянської влади і повернувся в Україну. Поселився в Харкові і очолив музичну частину оперного театру. Марко з задоволенням переїхав до батька. Батько допомагає йому поступити в інститут Нарпросвіти, дає змогу підробляти в театрі. Познайомився тут Марко з Бажаном, Сосюрою, та Рильським. Став їхнім побратимом. Якось батько відвів його на аеродром і дав можливість політати на учбовому літаку- винищувачі. Марко у захваті пише: Родились ми зробити з казки дійсність, долати простір і скоряти час. Вже замість рук у нас є крила міцні, а замість серця б’є мотор у нас. Все вище і вище, і вище, прямуємо лет наших птиць, і в кожнім моторі їх дише ьезпека і спокій границь! Вам це нісчого не нагадує?

А потім Вороні переїхали до Києїва. Тут Миколі виділили шикарну квартиру по вул. Львівській 16. Київська громада вирішила бучно відмітити 35-річний ювілей літературної діяльності Миколи Вороного, який би затмарив собою ушанування, влаштовані йому Симоном Петлюрою у 1919. Йому шлють вітальні листи з усієї України. Пишуть вірші –поздоровлення Рильський, Бажан, Тичина, Дмитро Тась і ще десяток менш відомих поетів. Видають стотисячним накладом грубезну книгу його вибраного „Поезія”(1929), гонорар від якої робить його багатієм. Батько допомагає Марку поступити на режисерський факультет Музично-драматичного інституту ім. Лисенка і перевестись з Харківського до Київського інституту КомНарПросу. Він навіть влаштовує його на кіностудію, де Марко дублює фільми з російської на українську. Публікації віршів Марка доходять до сотні…

Перший тривожний дзвінок долі пролунав в 1929, коли за участь у „Союзі визволення селян ” заарештували сестру Мусю, разом з подругами – Галею Левицькою та Ладою Могилянською, у яких знайшли прокламації проти колективізації. Заарештували тоді 140 Чернігівців і всім впаяли десятку концтаборів. Марко переключається на дитячі книжки і багатотисячним накладом у 1930 виходять його книжки-метелики ”Будівники”, ”Коники”, ”Носоріг”, ”Ставок”. За порадою Бажана, щоб показати, що він став свідомим будівником комунізму, Марко видає збірку віршів „Форвард”(1932), квінтесенцією якої є :

^ Зросли в нас

тривалість,

Азарт

І жадоба.

Чистим озоном

Дихнули ніздрі,

Бо становимо

Шосту частину глобусу,

Нетрі суші

Й сторіччя побуту

На рельси

Комунізму!

В „Літературній газеті ” Микола Шеремет(1906-1986) дркукє відгук: „ Створимо бойову більшовицьку лірику ”, в якому пише:”... поруч з відвертою контрреволюційною вилазкою таких поетів, як Фомін, до радянської літератури приносять свій ворожий крам, старанно маскуючись та пристосовуючись, типово буржуазні поети, наприклад, Марко Вороний(„Форвард”)для якого наша класова боротьба є не що інше, як гра в футбол, а всесвіт - площадка для гри: „Виходить Жовтнева команда /бутси втискають в пісок ”. Класовій боротьбі, ліквідації ворожих класів Марко Вороний протиставляє „вічно-живі” закони боротьби старості з молодістю, тобто біологією підміняє класову боротьбу: „ Наша молодість – м’язи добрі/Тривалі нерви і здоровий апетит ”. Цим насмішкам класового ворога над героїчною боротьбою пролетарської революції треба покласти край, викриваючи й жорстоко б’ючи знахабнілу буржуазну молодь, що маскуючись пролазить інколи до літератури!...”.

За порадою Миколи Скрипника батько в 1933 перевів Марка до Москви у журнал „Наши достижения”. Та от вбивають побратима Сталіна – Кірова. Над країною спускається ніч червоного терору. Весною 1934 приходять за Миколою Вороним. Класик радянської української літератури Іван Ле пише 28.03.1934: „ Микола Вороний.... Святкував при Петлюрі свій ювілей і випивав з Петлюрою: „Гетьман української поезії з гетьманом української армії ”! ...Син його Марко чомусь виїхав до Москви й там працює в журналі „Наши достижения”. Гадаю, що це є демонстрація перед громадськістю: дивіться, мовляв, як нам, українцям, тяжко на Україні. Мусимо свою культуру кидати й працювати на руську. І безперечно, Марко зробив це з найближчої і батьківської поради. Марко перетяг до Москви і Антоненка-Давидовича( теж прихований фашист)”.

Миколі Вороному дали три роки таборів, які по дзвінку з Москви, замінили на 3 роки заслання. Марко звільняється з редакції і повертається на Україну, щоб добитись перегляду справи. . Та на день народження 19.03.1935 прийшли і за Марком. НКВД фабрикувало справу про терористичну організацію „ Всеукраїнський центральний блок ”. Заарештований по цій справі одночасно з Марком, професор Леонід Мітькевич писав до Верховного Суду УРСР 19.07.1956: „від мене вимагали, щоб я оббрехав себе та інших, нібито я належав до „Терористичної організації ”, на чолі якої стояв Максим Рильський…Я на суді винним себе не визнав, як не визнав себе і Лебідь А.Д. Решта визнали себе винними, але коли ставились питання конкретно, то нічого конкретно сказано не було...”. Заарештований по цій же справі Антоненко-Давидович звертаючись 15.08.1955 до військового Прокурора СРСР пише: « Следователь Проскуряков в июле месяце 1935 в процессе следствия положил передо мной на столе объёмистую папку с надписью „Дело Мыколы Бажана- «Украинская военная организация” и тут же начал допрашивать меня о Бажане и читать мне клеветнические показания на Бажана других репрессированных лиц»…Бажана врятував переклад “Вітязя в тигровій шкурі» за який особисто Сталін присудив йому сталінську премію і заборонив чіпати. Рильського врятувало особисте звернення Хрущова до Сталіна…

Керівником контрреволюційної організації визнали Миколу Зерова, а його помічниками – А.Лебедя, Пилипенко, П.Філиповича, М.Вороного і Л.Митькевича...

Військовий трибунал Київського округу 1-4.02.1936 засудив Марка Вороного до 8 років виправно-трудових таборів. Перший лист до матері він написав з пересильного табору Кемі. Він молить приїхати на побачення. Просить вислати зошити і блокноти для віршів, сімейні фото, конверти та поштові картки. Прохає взнати в Москві адреси інститутів, в яких він мав би право вчитись заочно...

В червні він пише вже з Соловецького острова: „Зеленіють берези.. Живу я в монастирському Кремлі, за стіни виходжу тільки на роботу або на стадіон по вихідним. Працюю я до цього часу на ріллі: саджав буряки та полов моркву та ріпу... Не писав я так довго тому, що звідси дозволяють лише один лист на місяць...” Знову передає вітання Чернігівській рідні і просить прислати олівці та підручники англійської та французької мови та латині...Шле свій портрет і фото. Потім листи стають все рідше, зате об’ємніше. Все більше туга за Батьківщиною.З приходом у НКВС Єжова він вимушений писати вже російською. Липень 1937: „...Я понемногу занимаюсь английским языком и стараюсь побольше читать. Теперь, когда пришло лето, ещё больше тянет домой на юг. На днях я получил посылку от отца, а в начале месяца получил и деньги... Единственное, что я прошу тебя выслать – это карточки. Снимись и пришли мне свою большую, хорошую карточку, я вставлю её в рамочку под стекло и повешу над моей койкой. Ты мне пишешь большие хорошие письма, и я не могу представить себе, как бы я здесь существовал без них... мне остаётся только сесть у моря – ждать погоды. Отчего ж не ждать. Буд-то воды наши годы станут прибывать, поразвеет пыл горячий, проминут года, и под камень, под лежачий потечёт вода… Мамуся, как здоровье дяди Феди, как окончилась у тёти Жени (моя бабуся - авт.) операция, как дела у её Ирочки(моя мати.авт) и Евгения? Приехала ли Муся, что пишет Талюся? Я тебя очень люблю потому, что мама единственный человек в нашей жизни, а остальные для нас только люди…».

Це був його останній лист. Далі на закритій трійці постановили:"9 октября 1937 года под председательством --- Заковского, при членах В.Гарине и Позерне, секретаре Егорове по Делу # 103010-37 г. Оперативной части Соловецкой тюрьмы ГУГБ НКВД СССР: ВОРОНОГО Марка Николаевича, 1904 г.р., украинца, гр. СССР, из дворян, ур.г. Чернигова, УССР, служащего, образование высшее, литератора-журналиста, служил добровольцем - рядовым в белой армии Деникина, послед. Место службы - член Союза писателей в г. Киеве.- Приговором Воентрибунала КВО 1-4.2.36 г. к л/свободы на 8 лет. – РАССТРЕЛЯТЬ!

ВСЕ …

К.т.н. Володимир Сиротенко(Вербицький)

Племінник Марка Вороного





Схожі:

Марко вороний icon„Для розвою справжньої, високої драми потрібні ду-же вигідні, сприятливі...
Коли сих умов не буде, то драматична творчість не вийде за межі п'єс етнографічного характеру (Вороний Микола. Театр І драма. К.,...
Марко вороний iconУкраїнська література
М. Вороний «Євшан-зілля» (чит, відп на питання). Колядки, щедрівки по одній вивчити (с. 88-93, записати у зошити)
Марко вороний iconВступ до тематики про хресні вигуки Ісуса Христа
Матвій, Марко І лука досить докладно описують дворічний період Галилейського служіння
Марко вороний iconГеоргій Феодосійович Вороний визначний український математик, наукові...

Марко вороний iconМикола Вороний
Поет умів передавати динаміку змін у природі, неспокій весняного буяння. У цьому сенсі показовим є його вірш «Блакитна Панна»
Марко вороний icon§ 38. Велика літера у власних назвах
Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт),...
Марко вороний iconУроку
Цикл уроків з теми «М. Вороний. Євшан-зілля» для учнів 6 класу загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання за підручником Гуйваюк...
Марко вороний icon«Фізика І лірика» Розробка позакласного виховного заходу для проведення...
Учень Подумайте про небо, усипане зорями, про піщинки в пустелі І тоді зможете уявити собі числа-велетні. Слово «мільйон» — італійського...
Марко вороний iconТема. Географія середньовіччя. Подорож! Марко поло та ібн баттути
Мета: систематизація та поглиблення знань про географічне вивчення Землі; з'ясування особливостей географічних досліджень Середньовіччя;...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка