Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація




Скачати 475.42 Kb.
НазваБернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація
Сторінка1/4
Дата конвертації26.02.2013
Розмір475.42 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Література > Документы
  1   2   3   4
Олег ПЛАТОНОВ
Бернський процес:

Всесвітня іудейська фальсифікація
Розділ 1

На початку 30-х років міжнародні іудейські організації, і передусім «Бнай-Бріт» і сіоністи проводять низку нарад, на яких постійно «ставиться питання» про «боротьбу з антисемітською пропагандою, і насамперед із поширенням Сіонських протоколів». Вождів іудаїзму турбували величезні масштаби просування документа в глухі куточки Європи й Америки. У 1931 році на Всесвітній генеральній сіоністській конференції в Базелі серед інших питань обговорювали пропозицію представників американського єврейства дати рішучий бій європейським антисемітам і домогтися заборони поширення Сіонських протоколів, як це вже було зроблено в США. Цю пропозицію делегати схвалили без особливого ентузіазму і надії на успіх. Більшість промовців не вірили в найближчу перемогу над антисемітизмом, зв'язуючи її тільки з прийдешнім іудейським царством [1].

У 1932 — на початку 1933 року формується спеціальна група єврейських діячів, яким було доручено організувати міжнародний процес, мобілізувати для його висвітлення всю світову єврейську пресу, підготувати свідків і експертів, які офіційно засвідчать «підробленість Сіонських протоколів і факт їх фабрикації, російською поліцією». Особливим завданням групи була попередня підготовка світової громадської думки. Провідну роль у підготовці процесу грали Вінер, Борис Ізраїлевич Лівшиць [2] (1879–?), Ілля М. Черіковер (1881–1943), Генріх Борисович Сліозберг (1863–1937) і Володимир Євгенович Жаботинський (1880–1940). Троє з них були найбільшими масонами.

У лютому 1933 року в Парижі масонські організації проводять велику єврейсько-російську нараду, маючи на меті заручитися широкою підтримкою російської ліберально-масонської інтелігенції на майбутньому процесі проти Сіонських протоколів.

Тон на нараді задавали Г. Сліозберг, керівник французького відділення всесвітньої масонської ложі «Бнай-Бріт», член багатьох масонських лож; В. Жаботинський, один із керівників Всесвітньої сіоністської організації, член масонської ложі «Вільна Росія».

Обидва іудейсько-масонські лідери, відтворюючи мотиви основних ідей Сіонських протоколів, заявляли про те, яка належать до «святої нації», «нації первосвящеників», що несе особливу місію для людства. Завдання єврейства — показати всьому світу взірець ідеального, «богодостойного» світового порядку. Єврею дано піднестися до останньої висоти і суперничати у творчості з Богом.

У скороченому вигляді звіт про цю нараду був надрукований в іудейській газеті «Рассвет» (засновник — Сімон Гінзбург) [3].

Головою наради був обраний П. Мілюков, який у своїй короткій промові зробив головний акцент на «відновленні старого зв'язку російської інтелігенції з єврейським середовищем».

Із виступу М. Авксентьєва, представника
керівництва Великого Сходу Франції,
члена «Ареопагу — 33°», керівника лож
«Північна Зірка» і «Вільна Росія»


Авксентьєв указує, що з Лютневою революцією пішла в історію система такого ставлення до євреїв, джерела якого — у середньовіччі: усілякі утиски, погроми, обвинувачення в шпигунстві, ритуальні наклепи. Це тяжке минуле пішло назавжди.

«Дехто побоюється, що падіння більшовиків викликає єврейські погроми. Ці побоювання нагадують аналогічні страхи деяких меншовиків, які теж бояться падіння більшовиків, тому що в результаті їхнього падіння влада може перейти до “бонапартистів”. Трагічне непорозуміння в обох випадках, начебто більшовики не чинять перманентного тихого погрому над євреями! А позбавленці — витиснуті з господарського життя країни дрібні ремісники, дрібні торговці, дрібні посередники? Начебто тепер не царює в СРСР гірший з видів “бонапартизму”. Якого бонапартизму, якого фашизму ще потрібно? Тепер у Радянській Росії під впливом культу безправ'я виховується антисемітизм. Там самі комуністи розрізняють дві категорії своїх: мовляв, є комуністи і є... Кагановичі. Там співається пісенька, що кінчається словами: “Лоскотати хочеться жидків”. Потрібно відмовитися від страху за майбутнє і, ні з чим не вагаючись, вести боротьбу за звільнення Росії.

Є багато небезпек на шляху відродження. Є пореволюційні течії, чужі нам. Є псевдорелігія, псевдонаціоналізм. Є младороси, які блюзнять проти національного руху, стверджуючи, що антисемітизм повинен стати його могутнім важелем. Безодня нашого політичного і морального падіння велика. На прикладі нинішньої Німеччини, що збожеволіла, ми бачимо небезпеку майбутньої Росії. Але такого роду хвороби виліковуються чистим повітрям. Тільки не заганяти хворобу всередину, а постійно мати її перед собою та проводити курс лікування.

Європа, пересичена свободами, може через снобізм критикувати демократію, але ми, які дихали повними грудьми лише з лютого до жовтня, — ми затверджуємо святість ідей волі, рівності і братерства.

Як ми уявляємо собі майбутнє? Цілковиту повсюдну рівноправність у межах федеративної республіки. Майбутня Росія — союз народів Російської імперії, і жоден з народів, який вніс свою лепту в загальну скарбницю імперії, не захоче відмовитися від свого паю.

Pro domo sua1. Росіяни стали розуміти єврейство. Росіяни також у діаспорі, вони теж позбавлені батьківщини. У євреїв після 18 століть вигнання говорять раз на рік, на свято: “Майбутнього року в Єрусалимі”. Ми тепер — ізгої. Побажаємо ж бути в майбутньому році в Росії, де ми робитимемо спільну справу, збагачуватимемо російську культуру, кожен народ у міру своїх обдарувань. Нехай буде так!»
Із виступу Г. Сліозберга,
керівника французького відділення
«Бнайт-Бріт», голови масонських лож
«Астрея», «Гермес — 33°»


«Російська інтелігенція з нами, і в цьому — запорука перемоги. Ні на хвилину я не втрачав віри в російську інтелігентність, її совість. Ус я Росія була під ярмом, і ми всі йшли разом. Обличчя ворога нам було відоме. Але чи було відомо нашим друзям наше духовне обличчя? Ні! Вони не розуміли душі єврейської. Винна не інтелігенція, а винні ми самі, нічого не зробивши для ознайомлення інтелігенції з єврейською душею.

І тепер таке ж нерозуміння «нації первосвящеників», «святої нації», нашого універсалізму, нашої місії — ознайомити в нашому розсіянні увесь світ з великими духовними цінностями, з ідеями пророків про громадян усього світу.

Зрозуміло, ми маємо і свою, національну фізіономію. Немає такого єврея, навіть не сіоніста, що не був у замилуванні від Палестини, не любив би Тель-Авіва, не захоплювався розквітом Св. Землі. Це закладено в нашій душі. Для нас і палестинський апельсин пахне особливо.

Але попри все те в нас — універсалізм. Коли Господь Бог звільнить Росію, ми покажемо, які великі культурні цінності створює цей і універсальний, і національний дух.

Якщо котрийсь із народів породжений розуміти універсалізм, то це народ російський. Халат бухарця або шапочка на голеній голові татарина не будуть різати російського ока. Уряд не розумів історичної місії російського народу. Коли я представив ще перед скликанням I Держ. Думи В. М. Коковцову міркування про неприпустимість позбавлення євреїв виборчих прав у Держ. Думу, В. М. Коковцов мені заперечив, що це тільки великороси зібрали Росію. Я гаряче заперечив, що ми всі робили Росію.

Майбутня вільна Росія зрозуміє нашу душу. Ми в Росії живилися соками російської культури, і ми Росії не віддамо.

Моя мрія — написати книгу про іудаїзм і виявити всім душу єврейського народу».

^ З виступу Г. Федотова,
філософа, керівника масонського осередку


Федотов підходить до проблеми з релігійної позиції. Завдання, за його словами, полегшується тим, що і промова Г. Сліозберга була насичена релігійним моментом.

«...Дві батьківщини в російського єврейства — Палестина і Росія. Говорячи словами російсько-єврейського поета, є якесь особливе “російсько-єврейське повітря”, і “блаженний, хто ним коли-небудь, дихав”.

Єврейство — єдине у всесвітній історії чудесне явище. Воно збереглося завдяки не просто єврейській культурі, а релігійній єврейській культурі. Єврейство дихає Біблією, у ньому — відображений ентузіазм пророків. Ізраїль рятувався від асиміляції релігією. Єврейський дух здатний до особливої творчості, і розчинення його було б великою втратою для людства.

Як зберегти єврейську душу? Тільки в релігії.

Без релігії світське єврейство втратить духовні основи, втратить сіль. Але як зберегти єврейську релігію? У сучасній формі їй важко втримати своє місце у світі. Ритуальний обряд — колишній панцир — тепер втратив містику. Християнський характер європейської культури розкладає єврейську релігію.

Християнство — це релігія, створена Ізраїлем. Недарма в Англії коментують Новий Заповіт за допомогою даних з рабинських талмудичних джерел, і тоді малозрозумілі тексти оживають.

Якщо дозволяється говорити про різні утопії, то можна говорити і про цю утопію: синтез християнства і єврейства. Адже відсутність Ізраїлю — дотепер кровоточива рана на тілі Церкви.

Ця утопія підказана апостолом Павлом».
Із виступу В. Жаботинського,
керівника Всесвітньої сіоністської організації,
члена ложі «Вільна Росія»


Жаботинський дякує присутнім від імені Товариства друзів «Рассвета». Визнаючи всю величезну важливість єврейського питання в Росії, він, однак, не вважає, щоб його вирішенням вирішувалося і все єврейське питання. У Росії тепер не 6 мільйонів євреїв, як було до війни, а всього 2 мільйони — скажімо, 3, якщо передбачати деяке виправлення кордонів. Це велика частина 15-мільйонного народу, але навряд чи це «центр ваги».

«...Для мого покоління, — говорить Жаботинський, — увесь пафос єврейської релігійної свідомості зосередився, оминаючи проблему пізнання божества, на проблемі поліпшення світу і воцаріння справедливості. У цьому для нас зміст бачення праотця Іакова: сходи від землі до неба, тобто і людині дано піднестися до останньої висоти та змагатися у творчості з Богом. У цьому для нас і головний зміст імені Ізраїль, тобто “богоборець” — людина, яка дерзає втручатися в творення, виправляти світові порядки. Звідси і той величезний відсоток євреїв серед соціальних “баламутів” у всіх країнах. Це все пафос “релігійний”, але який зосередився на одній області — соціальній, на прагненні створити те, чого Бог сам ще не створив: істинно богодостойну громаду й у ній істинно богоподібну людину.

Тут є і споріднення єврейства з християнством, але відразу і різниця. Обидві релігії прагнуть, звичайно, до вдосконалення і особистості, і суспільства, але християнство починає з особистості, головний пафос його у вимозі від кожної окремої людини “будьте досконалі, як Отець ваш Небесний”; богодостойна громада буде результатом співжиття людей уже ”богоподібних”. Пафос іудаїзму, навпаки, в устрої самої громади, у правилах для колективу; вдосконалення особистості буде результатом, а не засобом. Яскрава ілюстрація цієї різниці — ставлення до самітника, “який шукає спасіння” подалі від світу. Для християнства це святий, але іудаїзму цей тип далекий та незрозумілий, поза   громадою   людина   не   може   служити своєму обов'язку. Який із цих двох підходів “істинніший” — знати ми не можемо, але для людства важливо, щоб обидва існували, щоб ніколи не стерлася між ними межа, і тому оратор не передбачає злиття релігій і не вважає його бажаним.

Якщо у єврейства є місія, то вона в одному: відтворити свою національну громаду, тобто державу, і на її прикладі, поступово її виправляючи, спробувати дати світу зразок “богодостойного” соціального порядку. У цьому оратор і бачить “центр ваги” єврейського питання.

Але, оскільки мова йде про євреїв у Росії, тут, можливо, мають рацію ті, хто бачить певну спорідненість між духовною “тональністю” російської і єврейської свідомості: в обох особливо сильний голос схильної до протесту соціальної совісті, бажання “виправляти світ”. Якщо це так, то російське єврейство, можливо, і стане головним помічником великоросів у справі збереження зв'язку між окремими частинами імперії. Але це навряд чи можливо буде в колишній формі “прилучення до великоросійської культури” через її мову, хоча б уже тому (якщо і не говорити про головне — про власну національну культуру євреїв), що євреї там живуть головним чином в Україні і ролі “обрусителів” брати на себе не повинні. Зв'язок може бути тільки ідейним, але для цього потрібно, щоб російська культура й у майбутньому зберегла той альтруїстичний, наднаціональний пафос, що (незважаючи на багато помилок) вирізняв і Толстого, і Михайлівського, і В. Соловйова. Великоросам доведеться вибрати одне з двох: або вести і скріплювати імперію, або культивувати свою особливу національну сутність. З'єднати обидва прагнення не можна. «Я — націоналіст, — заявив Жаботинський, — адже ми, євреї, не мріємо про імперії: ми мріємо про дім для себе. Хто хоче створити імперію і не розгубити її завтра, має бути готовим жертвувати власне національними цінностями. Якщо російська культура майбутнього збереже цей свій колишній стрижень універсалізму, тоді навколо неї згуртуються народи, які живуть в Росії. Для всього цього буде потрібно і росіянам, і євреям, і іншим багато мудрості й такту, а ще більше взаємного благовоління. Його вам і бажаю».
Розділ 2

Спочатку процес проти Сіонських протоколів    планувалося    провести    в Німеччині, де в той час була найдужча й активна єврейська громада. Однак прихід до влади Гітлера змінив плани єврейських вождів. Вони приймають рішення провести процес у Швейцарії.

Від початку 1933 року єврейська преса і близькі до неї ліберально-масонські засоби масової інформації посилено розпускають неправдиві чутки про майбутню анексію Швейцарії Німеччиною, майже одночасно піднімається і тема «справжності Сіонських протоколів».

Пробою сил єврейських організацій став Базельський процес. Щоб розпочати цей процес, іудейські вожді використовували як привід статтю доктора Цандера в журналі «Ейзернер Барен», у якій учений розглядав питання про іудейські плани світового панування і неточно послався на слова стокгольмського рабина Еренпрейса [4].

Позивачами на цьому процесі виступили голова єврейської громади у Швейцарії М. Дрейфус-Бродський і голова організації швейцарських сіоністів доктор Маркус Кон.

До суду були притягнені перший німецький видавець Сіонських протоколів Готфрід Цур-Бек (Мюллер фон Ганзен), Теодор Фріч і сам доктор Цандер. Оскільки Фріч і Бек померли, єдиним відповідачем на суді зостався доктор Цандер.

Суд розпочався в Базелі 11 червня. На розпорядчому засіданні суддя, який прийняв сторону іудеїв, ухвалив до вирішення питання накласти арешт на 760 екземплярів Сіонських протоколів, що залишилися на складі.

Потім Цандеру було запропоновано, як свого часу Фордові, відмовитися від своїх переконань. Адвокат єврейських організацій від їхнього імені наполягав, щоб суд виніс постанову про конфіскацію Сіонських протоколів і книг Цур-Бека та Фріча й оголосив у своєму рішенні, що Сіонські протоколи — «груба підробка» [5].

Суд у Базелі багато разів відкладався і, зрештою, так і не відбувся. Його затьмарили гучні події і результати Бернського процесу над Сіонськими протоколами.

Безумовно, починаючи одночасно два процеси з приводу Сіонських протоколів, іудейські організації координували свої дії.

Восени 1933 року єврейські адвокати професор Матті і Георг Бруншвіг подали до суду міста Берна скаргу з вимогою порушити карне переслідування за поширення Сіонських протоколів організацією Національного фронту.

На першому засіданні суд ухвалив розглянути питання про справжність Сіонських протоколів. Було вирішено обрати трьох експертів: від позивача, від відповідача і від суду. Розбір справи відклали до осені 1934 року.

Іудейські вожді вибрали тактично правильний момент для початку процесу. Єврейська преса протягом року залякувала швейцарського обивателя загрозою анексії Швейцарії Німеччиною. Після такої обробки в уяві багатьох швейцарців боротьба іудеїв-талмудистів проти Сіонських протоколів пов'язувалася з боротьбою за незалежність Швейцарії, а розповсюджувачі протоколів представлялися як німецькі агенти.

Головою суду в процесі над Сіонськими протоколами було призначено суддю Мейєра, який не приховував своїх єврейських симпатій.

Іудейські банкіри виділили єврейським організаторам процесу значні суми грошей на оплату адвокатів і великої групи експертів.

Особливо великі гроші іудейські організації витратили на сплату за послуги (фактично підкуп) «свідків». Як «свідки» з єврейської сторони були викликані такі відомі іудейські і масонські діячі, як X. Вейцман, Мейєр-Ебнер, рабин Еренпрейс, М. Боденгеймер, Г. Сліозберг, П. Мілюков, С. Сватіков, В. Бурцев, Б. Ніколаївський, Дю Шайл й ін. Багатьом із них було надано можливість здійснювати поїздки для збору матеріалів і опитування осіб, чиї свідчення могли б піти на користь іудейській стороні.

Головним експертом з боку позивачів іудейська сторона зробила професора Баумгартена, на допомогу якому було надано групу асистентів, куди ввійшли вже згадані Черіко-вер, Вінер і Лівшиц.

Єврейські організатори процесу не шкодували грошей на оплату «свідків» і експертів. Ще до початку процесу Єврейський науковий інститут і Конгрес американських євреїв у Нью-Йорку, фінансовані міжнародними єврейськими банкірами Варбургами, доручають двом лівим російським історикам Б. Ніколаївському і С. Сватікову написати книгу про «підробленість протоколів». Як аванс співавтори одержали від одного з організаторів Бернського процесу, І. Черіковера, 2500 франків, про що збереглися відповідні документи [6].

Від суду було призначено як незалежного експерта швейцарського журналіста К. Лоослі, який відразу ж став на бік звинувачення.

Відповідачі офіційного експерта на слуханнях 1934 року не представили. Пастор Мюнмайхер, на якого спочатку розраховували адвокати відповідачів, зник невідомо куди, і його не змогли розшукати. Згодом з'ясувалося, що на нього тиснули із боку єврейських організаторів    процесу.    Під    загрозою    порушення кримінального переслідування щодо фальсифікованого обвинувачення [7] головного експерта з боку відповідачів змусили відмовитися від участі в процесі, у результаті чого вони не змогли належним чином підготуватися до судових суперечок і опинилися у вкрай невигідному становищі.

Засідання Бернського процесу, що проходили з 29 жовтня до 1 листопада 1934 року, нагадували масштабне міжнародне шоу. Єврейські організатори запросили на нього багатьох представників єврейської та ліберально-масонської преси. Зал був переповнений. Більшість із присутніх були євреї, прислані за рознарядкою від різних іудейських громад.

На першому засіданні було оголошено, що після Біблії Сіонські протоколи стали книгою, яка має найбільший попит у світі і грає зараз роль Біблії антисемітизму. До 1934 року Сіонські протоколи було перекладено більш як 18-ма мовами. Тільки у Франції протягом 1934 року вийшло три різних видання [8].

Хазяями цих засідань стали іудейські вожді та куплені ними «свідки» й експерти. Першим виступав один із ватажків сіонізму — X. Вейцман, колишній президент Всесвітньої сіоністської організації і майбутній перший президент Ізраїлю. Із зверхників цієї расистської антилюдської організації в унісон із ним також говорили Мейєр-Ебнер, Фарбштейп, рабин Еренпрейс, М. Боденгеймер. Своє слово на процесі сказали лідери масонства. Насамперед на процесі виступив один із найбільших світових масонів того часу, один із керівників Великої ложі Франції, засновник ложі «Бнай-Бріт» у Франції, засновник ложі «Лотос», член Верховної ради Великого Сходу народів Росії, один із керівників лож «Астрея» і «Гермес» — Г. Сліозберг, а також великі швейцарські масо-ни М. Тоблер і Дельті.

Іудейсько-масонські лідери всі як один стверджували, що Сіонські протоколи не мають ніякого стосунку до ідеології іудаїзму і сіонізму, що не існує ніякого зв'язку між іудаїзмом і масонством. Останнє особливо пікантно було чути з вуст Сліозберга, який був одночасно вождем іудаїзму, сіонізму і масонства, у тому числі єврейської ложі «Бнай-Бріт». Утім, у керівництві «Бнай-Бріт» були й інші єврейські вожді, які виступали на процесі.

Лжесвідчення єврейських вождів визначили і тактику лжесвідків шабесгоїв — Мілюкова, Ніколаївського, Бурцева, Сватікова, Дю Шайла2. Вони повідомляли, що Сіонські протоколи сфабриковано російською поліцією. Ніхто із російських лжесвідків не зумів надати жодного документального або фактичного свідчення про те, що Сіонські протоколи було сфабриковано російською поліцією. Ус і їхні свідчення ґрунтувалися на вимислах, вигадках, безглуздих чутках і просто наклепах, а Бурцев до того ж пішов і на пряму підробку (докладно про це — у наступних розділах). Мілюков заявив, що в складі Тимчасового уряду не було євреїв, а в радянському уряді євреї становлять незначний відсоток [9].

Більш переконливими були свідчення єдиного свідка з боку відповідачів, професора, доктора філософії Альфреда Цандера. Спокійно, з почуттям упевненості у своїй правоті він доводив, називаючи безліч фактів, що Сіонські протоколи відповідають справжній історії єврейської світової політики від Талмуда до Ратенау. «Я не можу зрозуміти, — говорив він, — як із приводу видання Сіонських протоколів, що 14 років розходилися в Німеччині й інших країнах, не було порушено переслідування проти видавців, якщо це видання неправдиве. Віруючі ніколи не зроблять припущення, що Євангеліє не справжнє, навіть у тому разі, якщо їм доведуть, що джерелом його є інші писання. Це можна сказати і про Сіонські протоколи».

Після виступу професора Цандера з заявою до суду від імені відповідачів звернувся їхній адвокат. У заяві говорилося, що відповідачі поставлені в невигідні для них умови через відсутність експерта з їхнього боку. Адвокат наполягав на призначенні нового експерта замість того, який невідомо куди зник. Відповідачі запропонували як експерта відомого німецького фахівця з єврейського питання полковника Еріха Флейшгауера. Після сперечань сторін заяву відповідачів було задоволено, а суд відкладений на п'ять місяців, до квітня 1935 року.
Розділ 3

Міжнародна сіоністська організація зуміла встановити зв'язок із радянськими євреями й організувати в СРСР групу помічників, які отримали право працювати в секретних архівах, підбирати матеріали для Бернського процесу. У цій групі працювали сіоністи А. С. Тагер, Е. В. Членов і масон П. Н. Малянтович (1870–1939), міністр юстиції Тимчасового уряду.

Від СРСР допомогою сіоністам керував П. Г. Смідович (1874–1935), член ВЦВК і ЦК ВКП(б). Робота велася під грифом «Секретно» впродовж декількох місяців. Було переглянуто значну частину архівів російської поліції. Із Москви і Ленінграда на адресу Бернського суду надходили книги та копії документів. Одержання матеріалів із Росії ішло не тільки легальними каналами, через офіційних дипломатичних представників Швейцарії в Москві, а й таємними каналами, через зв'язки Мілюкова, Ніколаївського і Бурцева [10].

  1   2   3   4

Схожі:

Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconМедичні відносини існують із стародавніх часів. Останнім часом спостерігаємо...
Верховною Радою України міжнародні нормативно-правові акти, що видаються Всесвітніми організаціями, які спеціалізуються в галузі...
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconВсесвітня павутина Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії
Веб, тенета або всесвітня павутина — найпопулярніша І найцікавіша служба в Інтернет
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconІнформаційний список довідкової літератури на допомогу вивченню шкільної програми
Великий довідник школяра: Гуманітарні науки (всесвітня історія, всесвітня література, англійська мова) 5-11 кл. [Текст]. Ч – Харків:...
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів всесвітня історія
Людство у 1900- 1939 рр. ХХ ст. Демографічний портрет. Завершення формування націй. Процес урбанізації в провідних країнах світу....
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів всесвітня історія 10 клас
Людство у 1900- 1939 рр. ХХ ст. Демографічний портрет. Завершення формування націй. Процес урбанізації в провідних країнах світу....
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconАвторів Гупана Н. М., Пометун О.І. та Фреймана Г. О
України. Всесвітня історія. 5 – 12 класи”, котра розміщена на сайті міністерства, а також видрукувана у видавництві “Перун” у 2005...
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconНавчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня історія
Авторські права на текст програми «Історія України. Всесвітня історія, 5–12 кл.» належать Міністерству освіти І науки України та...
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconУрок №21. Тема
Тема: Виникнення та принципи функціонування Інтернету. Всесвітня павутина. Причини виникнення Всесвітньої мережі. Принципи, покладенні...
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconКурс З’ясуйте процес створення Троїстого блоку та Антанти. Поясніть...
Опишіть процес утворення антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни
Бернський процес: Всесвітня іудейська фальсифікація iconМетодичні рекомендації щодо вивчення предметів суспільно-гуманітарного...
У 2010 —2011 навчальному році учні 6 10 класів навчатимуться за програмою “Історія України. Всесвітня історія. 5 – 11 класи”, котра...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка