ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка




Скачати 406.71 Kb.
НазваІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка
Сторінка1/3
Дата конвертації07.03.2013
Розмір406.71 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Математика > Документы
  1   2   3








Зміст роботи:

І. Вступ.

ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка.

  1. Поняття, складові і класифікація методів навчання.

  2. Ігрові методи навчання.

  3. Інтерактивні методи навчання:

  1. Метод «побудови асоціативного куща»;

  2. Метод «так-ні».

  1. Розкриття методик вивчення нумерації чисел у підручниках.

ІІІ. Практичне застосування методики.

  1. Тестування з математики у перших класах: звичайному і класі з поглибленим вивченням математики.

  2. Порівняння результатів тестування з математики у перших класах.

IV. Висновки.

V. Список використаної літератури.

VI. Примітки.


І. Вступ.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його.

Нині у початкових класах потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.

У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Стратегія розвитку освіти в Україні відповідно до національної програми “Освіта” передбачає використання світового досвіду для створення системи освіти, яка б відповідала стандартам ХХІ ст. До таких наукових розробок належить система розвивального навчання, що є прообразом принципово нової системи освіти. Його основна мета – розвиток здібностей дитини, на відміну від “навчання”, де відбувається механічне засвоєння знань.

Розвивальна мета реалізується на всіх уроках в початкових класах. Якщо учень залишається звичайним виконавцем і йому не вдається відчути задоволення від творчості, то сформувати стійкі пізнавальні інтереси не можливо. Розвивальні можливості уроку мають такі важливі напрями роботи:

  1. розвиток процесів сприймання;

  2. оволодіння загальнонавчальних умінь і навичок;

  3. нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності;

  4. розвиток уяви, уваги.

Історія розвитку і становлення методів навчання дуже своєрідна. Вчені-педагоги, спостерігаючи за процесом навчання в школі, звернули увагу на величезну різноманітність видів діяльності вчителів та учнів на уроці. Ці види діяльності вони і почали називати методами навчання. Наприклад, учитель пояснює новий матеріал - він використовує метод пояснення; учні самостійно вивчають матеріал - це метод самостійної роботи; учень виконує практичні завдання - метод практичної роботи і т.д. Такий підхід до виділення методів навчання послужив приводом різним авторам виділяти різну кількість методів навчання та давати їм вкрай різноманітні назви. Та не дивлячись на різноманітні визначення, які дають цьому поняттю окремі дидактики та методисти, загальним являється те, що більшість авторів схильні вважати метод навчання способом організації навчальної діяльності.

ІІ. Методика вивчення нумерації чисел в межах першого і другого десятка.

1. Поняття, складові і класифікація методів навчання.

Метод (від гр. methodos) - шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання - шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання.

Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності учителя (викладання) і діяльності учня (учіння). Учитель здійснює різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти навчальний матеріал, сприяє активізації навчального процесу, учень сприймає, осмислює, запам'ятовує тощо цей матеріал. Метод при цьому виступає як упорядкована взаємодія, співробітництво, партнерство. Це дозволяє зробити висновок про те, що під методом навчання слід розуміти спосіб упорядкованої, взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів, спрямованої на досягнення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання.

Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без провідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів.

У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами взаємо-зворотний: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їх практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатись уперед застосовані методи.

У структурі методів виділяються прийоми. Прийом - це елемент методу. Елементи методів є не звичайною сумою окремих частин цілого, а системою, об'єднаною логікою дидактичного завдання. Зокрема, якщо певний спосіб навчання педагог використовує на уроці тільки для того, щоб зосередити увагу на якомусь питанні змісту матеріалу, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. А якщо спосіб навчання використовується для з'ясування суті питання, для розкриття змісту матеріалу, то це вже буде не прийом, а метод. Метод є спосіб діяльності, що охоплює весь її шлях. Прийом - це окремий крок, фазова дія в реалізації методу.

Метод навчання має дві складові частини: об'єктивну і суб'єктивну. Об'єктивна частина методу обумовлена тими постійними положеннями, які обов'язково присутні в будь-якому методі, незалежно від того, який учитель його використовує. У ній відображені найзагальніші вимоги законів і закономірностей, принципів і правил, а також ціль, завдання, зміст, форми навчальної діяльності. Суб'єктивна частина методу обумовлена особистістю педагога, його творчістю, майстерністю, особливостями учнів, конкретними умовами. Питання про співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в методі вирішене не до кінця: одні автори вважають, що метод є лише об'єктивним утворенням, інші, навпаки, - творіння педагога. Безперечним є те, що об'єктивна частина дозволяє дидактикам розробляти теорію методів, рекомендувати педагогам шляхи їх ефективної реалізації. З іншого боку, саме методи є сферою прояву високого педагогічного мистецтва.

Метод навчання є досить складним утворенням. Має багато сторін. За кожною з яких методи можна групувати в системи. На цій підставі створюються класифікації методів.

Класифікація методів навчання - це впорядкована за певною ознакою їх система. Процес навчання є триєдиним, надзвичайно рухливим процесом. Для того, щоб відображати цю багатогранність і динамізм, ураховувати зміни, які постійно відбуваються в практиці застосування методів, не можна класифікувати методи єдино і незмінно. Цілісний навчальний процес у сучасній школі здійснюється за допомогою цілого ряду класифікацій, які в єдності відображають завдання і зміст дидактичних методів. При цьому кожна класифікація методів ґрунтується на одній або кількох істотних ознаках, проте всі класифікації зводяться до системи.

Методологія цілісного підходу до взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів у навчанні передбачає виділення методів навчання у великі групи:

    • методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності;

    • методи стимулювання і мотивації учіння;

    • методи контролю і самоконтролю у навчанні;

    • бінарні методи навчання.

Усвідомлення вчителем суті й особливостей цілісної класифікації методів дозволить йому здійснити цілісну процедуру їх вибору.

^ 2. Ігрові методи навчання.

Сучасна психолого-педагогічна наука і виховна практика свої прагнення щодо вдосконалення процесу формування і розвитку підростаючої особистості пов’язують із особистісно орієнтованим підходом до дитини.

У дітей, які народились в 90-х роках, психологами та педагогами відмічаються певні характерні вікові відмінності, що відрізняють їх від попередніх поколінь.

Це переважно позитивні зміни, які дають змогу учневі сприйняти, осмислити, усвідомити та зрозуміти більш складні явища за спрощеної подачі інформації. Крім того, діти цього вікового періоду дуже цікавляться всіма кількісно-якісними змінами, що природно визначається наявністю кризового періоду життя. Ця цікавість за позитивного стимулювання стає для дитини важливим рушієм у самопізнанні та вдосконаленні. І в цьому плані найважливішим є постійне створення умов виникнення навчально-пізнавальних потреб дитини, які б сприймалися нею як потреби самовдосконалення.

Можна з певністю сказати, що сучасний учень молодшого шкільного віку потребує найпростіших знань про свою психіку та особистісні утворення. За їх відсутності потреба в самовдосконаленні не усвідомлюється учнем і не стимулює виникнення потреби в самоствердженні себе в ролі суб’єкта діяльності як провідного засобу навчання. Систематичне висвітлення надбань дитини на організаційному етапі – психолого-педагогічна умова успішної реалізації будь-якої форми здійснення навчального процесу. За такого підходу ефективними стають парні та групові форми роботи, що дають учневі можливість ототожнити себе з більшістю встигаючих учнів, мета яких – самовдосконалення за рахунок навчальної діяльності.

В учнів шестирічного віку, як і в дошкільнят, переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно-образний характер мислення, практичне ставлення до розв’язування завдань (спрямованість уваги на результат, а не на спосіб дії).

Зважаючи на ці риси шестирічних дітей, доцільно в роботі з ними на уроках з кожного предмета систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи, спостереженнями. Як показує практика досвідчених вчителів, новий матеріал з математики, викладений в ігровій формі, з наступним проведенням практичної роботи чи бесіди дають набагато кращі результати, ніж традиційна форма викладання матеріалу.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Сюжетно-рольові ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати школярам, як правильно застосовувати знання. Дитина може виконувати «роль» числа, знака, арифметичної дії тощо. Усі ці операції сприяють кращому оволодінню прийомами усних обчислень.

У процесі проведення сюжетно-рольових ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального процесу. Навіть пасивні на уроках діти виявляють бажання виступити в будь-якій ролі. Сюжетно-рольові ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до колективних форм роботи.

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Вона найчастіше набирає форми змагання («хто швидше», «хто більше», «хто точніше», «хто уважніший» та ін.). Система підбиття підсумків гри передбачає: доброзичливе ставлення до учня (команди учнів); позитивне оцінювання зусиль учнів, навіть тоді, коли ці зусилля не призводять до позитивного результату; детальний аналіз утруднень учня і помилок, допущених ним; конкретні вказівки, спрямовані на покращення досягнутого результату.

Таким чином, будучи за змістом наочно-дійовим та наочно-образним, мислення дітей спирається на практичні дії і реалізується в них.

Під час використання на уроках математики ігрового методу навчання необхідно дотримуватись таких основних вимог:

  • ігрове завдання повинно за змістом збігатися з навчальним, тобто ігровою має бути лише форма його постановки;

  • математичний зміст гри має бути посильним для кожної дитини, оскільки гра буде цікавою тоді, коли в ній братимуть участь всі діти;

  • підсумок гри має бути чітким і справедливим.

Таким чином, гра у процесі навчання шестирічних дітей математики стає важливим засобом розвитку їхнього інтересу до вивчення цієї дисципліни. Готуючись до проведення ігор та ігрових ситуацій, учитель має продумати:

  • які математичні вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

  • які виховні завдання вони мають реалізовувати (виховання вольових якостей, почуття довіри, взаємодопомоги, дружби, уміння підкорювати свої власні інтереси інтересам учнів класу);

  • який матеріал краще використовувати для гри;

  • як за мінімально короткий час ознайомити дітей з правилами гри;

  • чітко визначити час проведення гри та організацію її проведення (змагання між окремими дітьми, командами-групами класу, активна участь усіх дітей);

  • можливу зміну правил гри у разі необхідності активізації всіх дітей;

  • підбиття підсумків гри.

У процесі навчання шестирічних дітей наочність має бути нерозривно пов’язана з практичною діяльністю самих дітей. Тобто все, що показує вчитель за допомогою демонстраційного матеріалу, кожна дитина зможе виконати на своєму робочому місці. При цьому, звичайно, кількість дидактичного матеріалу, який повинен мати кожен учень, значно зростає.

Враховуючи особливості розвитку дітей шестирічного віку та основні питання програми з математики, розглянемо ті дидактичні ігри, які сприяють засвоєнню:

  1. властивостей і відношень предметів – довгий – короткий, довший – коротший – однакової дожини; високий – низький, вищий – нижчий; широкий – вузький; товстий – тонкий; великий – малий, більший – менший;

  2. взаємного розміщення предметів у просторі – спереду, позаду, поруч; зверху, знизу, посередині;

  3. розрізнення предметів за кольором, матеріалом, розміщенням.

Ігрові ситуації та ігри подано у тій послідовності, в якій вивчається математичний матеріал відповідно до навчальної програми. В ігровій діяльності створюються сприятливі умови для розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-дієвого мислення до образного і до елементів словесно-логічного мислення. Саме в грі розвивається здібність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх.

Гра сприятливо діє на розвиток психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєння нових знань та умінь молодших школярів, тому що в грі поетапне відпрацювання розумових дій відбувається довільно і ненав’язливо. Важлива роль гри в розвитку психічних процесів дитини пояснюється тим, що вона озброює дитину доступними для неї засобами активного відтворення, моделювання за допомогою зовнішніх предметних дій такого змісту, яке за інших умов було б неможливим та не могло бути по-справжньому засвоєно.

^ 3. Інтерактивні методи навчання.

Дидактична система потребує, щоб методи навчання забезпечували оволодіння школярів елементами змісту освіти. В свою чергу методам навчання, від яких залежить немалий успіх роботи учителя і школи в цілому теж, присвячений не один десяток фундаментальних досліджень як в теорії педагогіки, так і в приватних методиках викладання окремих навчальних предметів. І не дивлячись на це, проблема методів навчання як в теорії навчання, так і в реальній педагогічній практиці залишається дуже актуальною і час від часу породжує гострі дискусії на сторінках педагогічної літератури. Вони пояснюються безперервними спробами теоретиків-дидактиків перейти від емпіричних описів окремих груп методів до обґрунтування наукової системи методів навчання і пояснення їх сутності на основі розкриття природи методів навчання і розробки основ їх класифікації.

Інтерактивні (від англійського інтер – взаємний, акт – діяти) методи навчання – це методи, основна мета яких створити оптимальні умови для повноцінної взаємодії на уроці між усіма суб’єктами навчального процесу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів, що дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Серед інтерактивних методів навчання вчителі початкових класів віддають перевагу «криголамам», побудові асоціативного куща, читанню з зупинками, модельному уроку, грі «Так – ні», роботі в групах.

Зупинимось детально на методі, який має назву «побудова асоціативного куща». Методистам більш знайомі поняття логічного дерева, гірлянди асоціацій. Фактично вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає у пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний, бо може використовуватися під час викладання будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку: на етапі активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань. Спробуємо це довести.

У 1 класі під час вивчення теми «Нумерація в межах 10» виникає проблема активізації класу щоразу, коли вводиться нове число. Одним із засобів підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу є побудова асоціативного куща. Цей метод доцільно використовувати при вивченні числа і цифри 3, а також числа і цифри 7. розглянемо фрагмент активізації класу на уроці «Число і цифра 7».

Вчитель. Усі ми використовували слово сім. Згадайте, де воно вам зустрічалося?

Учень 1. У казці «Вовк і семеро козенят».

Вчитель. Так, правильно. А ще коли?

Учень 2. Сім кольорів веселки.

Учень 3. Білосніжка і семеро гномів.

Учень 4. Сім нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі.

Учень 5. Сім’я.

Учень 6. У прислів’ях: Семеро одного не чекають. Сім разів відміряй – один раз відріж.

Учень 7. Сім чудес світу.

Учень 8. Я живу у сьомій квартирі…

Вчитель. Так, зі словом сім ви знайомі вже давно, а в математиці для його позначення існує число і цифра 7.

Оскільки йдеться про урок у 1 класі, вчитель використовує підготовлені ілюстрації або малюнки (веселка, календар, ноти, фрагменти казок тощо). Для того, щоб діти звикали до схематичної побудови асоціативного куща, вчитель за допомогою магнітів або скотча закріплює на дошці підготовлене унаочнення (відповіді дітей легко спрогнозувати) у формі куща, як показано на нашому рисунку.



Отже, на дошці перед очима дітей виникає (за їхніми відповідями) цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомі ілюстрації.

Вчитель. Як на вашу думку отримується число сім? Якщо ми уважно розглянемо ілюстрацію казки «Вовк та семеро козенят», то побачимо, що сьоме козеня прибігло до перших шести. Отже, якщо до шести додати один, отримаємо нове число 7.

Далі доцільно за тією ж методикою згадати склад чисел, що вивчались на попередніх уроках. У нашому випадку це повторення складу числа 6 (використовується знову асоціативний кущ):



За цією ж схемою згадуємо склад чисел 5, 4, 3.

Згадаємо ще один метод, який на практиці подобається і дорослим, і дітям. Він має назву «Так – ні». Вчитель задумує якийсь предмет чи явище. Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи запитання вчителеві, котрий може відповідати лише «так» або «ні».

Цей прийом вчить пов’язувати розрізнені факти в єдину картинку; систематизувати наявну інформацію; слухати й чути товаришів.

Модуль «Так – ні» доцільний і на етапі активізації класу, і під час перевірки знань учнів. Ця універсальна гра допоможе урізноманітнити будь-який урок і стане улюбленим заняттям дітей навіть на перерві.

Інтерактивну частину уроку «робота в групах» доцільно проводити у процесі роботи над задачами, опрацювання яких потребує застосовування колективної творчості. Пропонується об'єднати учнів у групи за певними ознаками (дні тижня, пори року, нотний ряд, кольори, назви квітів і т.п.).

Всі групи отримують однакове завдання, наприклад: «Впорядкуйте ряд чисел у порядку зростання: 6, 8, 1, 5, 9, 3, 7, 2, 4.»

Після завершення даної роботи кожна група отримує окреме завдання, пов'язане з перевіркою розв’язку задачі. Це можуть бути тестові вправи, а також творчі завдання, записані на великих аркушах паперу за допомогою різнокольорових маркерів. Виконання запропонованої роботи дає можливість перевірити, наскільки міцно учні засвоїли алгоритм розв’язування задач і вміють застосовувати його в тестових завданнях і творчих роботах.

На виконання даного виду робіт групам відводиться 5-7 хвилин. Кожна група повинна представити результати своєї роботи. Найдоцільніше це зробити у вигляді презентації: від кожної групи виходить представник із виконаним на аркуші паперу завданням. Він звітується про пророблену групою роботу.

Вчителеві слід пам’ятати, що підбиття підсумків є найважливішою частиною інтерактивного уроку.

О. Пометун, Л. Пироженко у науково-методичному посібнику «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» пропонують декілька варіантів оцінювання учнем власної участі в роботі малої групи. Для початкових класів найприйнятнішим є другий варіант, а саме:

Прізвище, ім’я.

Оцініть себе за кожним з визначених напрямків від 0 до 2 балів.

  1. Ви брали активну участь у роботі групи ___.

  2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група ___.

  3. Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочували їх до роботи ___.

  4. Ви висунули цілком нову ідею (новий підхід до розв’язування), що сподобалось іншим ___.

  5. Ви вдало узагальнювали думки інших і просували роботу групи вперед ___.

  6. Ви доповідали класові про результати групової роботи ___.

Всього балів ___.

Участь дітей у самооцінюванні дає змогу зважити: чи вміють вони здійснювати перевірку, самоперевірку, взаємоперевірку, давати самооцінку й об’єктивну оцінку знань товаришів, чи вміють обґрунтовувати свої думки щодо оцінювання.

Оцінювальна шкала і самооцінка учнів допомагають виробити вміння працювати фронтально, індивідуально й у групах. Саме такі можливості розкриває використання інтерактивних технологій у навчальному процесі.

  1   2   3

Схожі:

ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconОдин палець показала І «О'Кей» тобі сказала. Струнко встань на хвильку...
Матеріали, вміщені у посібнику спрямовані на формування поняття про натуральне число, вивчення нумерації чисел першого десятку, числа...
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconБіляченко ольга василівна, учитель-методист
Першого дня колгосп відправив на елеватор пшеницю на 10 машинах, по 2 т 4 ц на кожній, другого дня 7/10 того, що першого дня. Скільки...
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconУрок математики
Додавання І віднімання розрядних чисел другого розряду(круглих десятків). Розв’язування простих І складених задач
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconПро проведення першого (районного) туру всеукраїнського конкурсу
Київської обласної державної адміністрації від 24 вересня 2013 року №312 «Про проведення першого та другого турів всеукраїнського...
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconУрок 3 Тема: Дійсні числа
На цьому етапі уроку коротко повідомити учням про те, що в даній темі учні будуть вивчати нову для них дію, а тому мають дізнатися...
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconПлан підвищення кваліфікації педагогічних працівників дптнз «к впу» на 2012 2013 н р
Методика вивчення навчальних програм та пояснювальних записок, методичних рекомендацій до вивчення предметів, професій у 2012 – 2013н...
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconМетодика роботи з класними керівниками
Вона покликана, з одного боку, акцентувати увагу педагогів на найбільш актуальних проблемах виховання та розвитку учнів, а з другого...
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка icon4. 1 Поняття лінії другого порядкує
Лінія другого порядку – це множина точок, координати яких задовольняють рівнянням виду
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconАнкета для учнів
Складаються з анкети для та учнів “Ставлення до моніторингових досліджень” (Таблиці 1, 2); методика для вивчення самооцінки учнів...
ІІ. Методика вивчення нумерації чисел першого та другого десятка iconУроків математики у 2 класі
Додавання І віднімання чисел частинами. Додавання І віднімання двоцифрових чисел без переходу через розряд. Порівняння чисел
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка