Правові аспекти створення міжнародних військових організацій




Скачати 212.75 Kb.
НазваПравові аспекти створення міжнародних військових організацій
Дата конвертації25.02.2013
Розмір212.75 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних дисциплін

ЗАЛІКОВА РОБОТА

Дисципліна: ІНФОРМАТИКА

Тема: Правові аспекти створення міжнародних військових організацій.

Виконали: студенти II курсу

Група ПБ 26

Король Богдан

Тарасов Ярослав

Київ-2011

План

1.Поняття та класифікація міжнародних організацій

2.Функціональний і просторовий розподіл міжнародних організацій

3.Система ООН

4.Міжнародний військовий штаб НАТО

1. Поняття та класифікація міжнародних організацій.

З історії міжнародного права відомо, що тільки в середині XIX ст. під впливом об'єктивних потреб розвитку системи міжнародних відносин з'явилися постійно діючі міжнародні організації — так звані міжнародні адміністративні союзи. Вони являли собою міждержавні організації з вузькою компетенцією, яка охоплювала, зокрема, питання міжнародного співробітництва у таких спеціальних галузях, як транспорт, пошта, зв'язок та ін. Організаційна структура цих міжнародних адміністративних союзів була слаборозвинута.

З прискоренням науково-технічної революції, інтенсифікації міжнародних економічних, науково-технічних, культурних та інших зв'язків роль і значення міжнародних міжурядових організацій неухильно зростали, збільшувалася і їх кількість. Це стало характерною рисою світу другої половини XX ст. Створення і діяльність міжнародних організацій регулюються загальновизнаними міжнародно-правовими принципами і нормами..

У юридичній літературі й офіційних міжнародних документах поняття «міжнародна організація» традиційно використовується і щодо міжнародних міжурядових (міждержавних) організацій (ММУО), і щодо міжнародних неурядових організацій (МНУО), хоча вони відрізняються за багатьма критеріями, в першу чергу за природою та правовим статусом. Далі йтиметься про ММУО.

Говорячи про поняття міжнародної організації, слід зазначити, що в міжнародно-правовій літературі та міжнародній практиці нерідко вживається узагальнюючий термін "міжнародний орган". Він охоплює три різні інститути міжнародного права, за допомогою яких реалізується реальне міжнародне співробітництво суверенних держав. До них належать: міжнародні конференції; міжнародні комісії і комітети; міжнародні організації.

Відомо, що першими серед зазначених інститутів були міжнародні конференції. Вони ведуть свій початок від конгресів монархів XVII-XIX ст., що мали на меті післявоєнне врегулювання відносин між державами. Поява міжнародних комісій належить до XIX ст. пов'язана з забезпеченням судноплавства і рибальства на міжнародних ріках, із діяльністю санітарних комісій і т. п.

На відміну від інститутів міжнародних конференцій, міжнародних комісій і комітетів інститут міжнародних міждержавних організацій своїми головними невід'ємними інституційними елементами має:

• договірну основу;

• постійний характер діяльності;

• внутрішньорганізаційний механізм.

Поряд із зазначеними невід'ємними інституційними елементами міжнародної організації необхідно звернути увагу також на додаткові ознаки (елементи), що становлять саме поняття міжнародної організації. До них слід віднести:

 наявність певних цілей;

 самостійні права (та обов'язки), відмінні від прав (та обов'язків) держав-членів;

 заснування відповідно до міжнародного права;

 поважання суверенітету держав-членів;

 міжнародна правосуб'єктність.

Виходячи з названих ознак (елементів) міжнародної організації, можна дати таке її визначення.

Міжнародна (міждержавна) організація — де об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору для виконання певних цілей, що має систему постійно діючих органів, які володіють міжнародною правосуб'єктністю, й засноване відповідно до міжнародного права.

Говорячи про класифікацію міжнародних міжурядових організацій, слід звернути увагу на ту обставину, що вона неоднозначна. У сучасній міжнародній системі існують різні за значенням, реальною вагою і формальними ознаками міжнародні міжурядові організації.

Міжнародні організації поділяються на:

1. Універсальні (всесвітні) ММУО (ООН, Ліга Націй).

2. Спеціалізовані установи ООН. До них належать: Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін.

3. Регіональні ММУО, серед яких:

 Регіональні економічні ММУО: Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС, 1947 p.), Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейське економічне співтовариство ("Спільний ринок"), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) та ін.;

 Регіональні військово-політичні ММУО: Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Союз Таїланду, Філіппін і Пакистану (СЕАТО) та ін.;

 Регіональні економічно-політичні ММУО: Організація американських держав (ОАД), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація центральноамериканських держав (ОЦАД), Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР).

За характером повноважень:

 міждержавні організації, основне завдання яких полягає у забезпеченні співробітництва держав-членів;

 організації наднаціонального характеру, органи яких одержують від держав-членів деякі суверенні повноваження. Зокрема, з визначених питань вони можуть приймати рішення, що прямо зобов'язують фізичних і юридичних осіб держав-членів (Європейський Союз, деякі спеціалізовані установи ООН (MCE, МОЦА), рішення яких, по суті, є обов'язковими для держав-членів. В іншому випадку втрачається сенс діяльності цих організацій.

2.Функціональний і просторовій розподіл

У світі функціонує близько 4 000 міжнародних організацій, що розв'язують проблеми збереження миру на Землі, міжнародного політичного та економічного співробітництва, соціальної опіки тощо. Розрізняють загальнополітичні (ООН, Рада Європи, Європейський парламент, Співдружність Незалежних Держав та ін.) та с п е ц і а л ь н і (Європейський Союз, НАТО та ін.) організації.

Організація Об'єднаних Націй. ООН належить головна роль серед міжнародних організацій. Її було створено з метою збереження миру на Землі та для контролю над міжнародною безпекою і розвитком співробітництва між державами. Статут ООН розроблений на конференції представниками СРСР, США, Великої Британії, Китаю і набув чинності з 1945 р. ООН має головні органи: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і соціальну раду, Раду з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат. До них входять комітети і комісії, заклади і організації, в яких розглядаються питання і проблеми світової політики, економіки, екології, права тощо (мал. 6). Членами ООН можуть бути будь-які



миролюбні країни, які визнають її Статут і готові його виконувати. Нині членами ООН є майже 180 країн світу, в тому числі й Україна.

На Генеральну Асамблею, яку іноді порівнюють із світовим парламентом, збираються представники кожної країни — члена ООН. Під час розгляду важливих питань кожна з цих країн має тільки один вирішальний голос. Офіційними мовами, якими проводяться робочі засідання, визначено 6 мов (англійська, російська, французька, іспанська, арабська, китайська). Штаб-квартира ООН роз- Н міщена в Нью-Йорку (США) , основні офіси розташовані в Римі (Італія), Парижі (Франція), Женеві (Швейцарія).

Рада Безпеки складається з 15 членів, серед яких 5 є постійними (США, Велика Британія, Франція, Росія, Китай), а 10 членів обираються почергово на два роки Генеральною Асамблеєю ООН. Це надзвичайно важливий орган, на який покладається головна відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки. Його рішенням повинні підпорядковуватися всі члени ООН.

Економічна і соціальна рада координує економічну і соціальну діяльність. До її складу входять спеціальні ради (рада з торгівлі та розвитку, рада з промислового розвитку та ін.), комітети (економічний, соціальний та ін.), комісії (з науки і техніки, з природних ресурсів та ін.) і підкомісії (з народонаселення, з прав людини, з положення жінок та ін.).

Рада з опіки була заснована з метою нагляду за колишніми колоніями. До них було прикріплено держави, які відповідали за розвиток цих країн наШляху до самовизначення та незалежності. У 1994 р. Рада Безпеки припинила дію Угоди про опіку ООН щодо останньої території, якою вона опікувалася. Нині вона проводить свої засідання на вимогу обставин.

Міжнародний суд — це головний судовий орган ООН. Він складається з 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки. Сторонами у справах, що розглядаються в суді, можуть бути лише держави. Міжнародний суд функціонує в Гаазі (Нідерланди).

Європейський Союз (ЄС). ЄС - «Спільний ринок» - друга за значенням міжнародна організація, яка існує з 1958 р. (в 1991 р. її назва «Європейське економічне співтовариство» змінена на «Європейський Союз») і об'єднує європейські країни (мал. 8). Її мета - створення спільного ринку товарів, капіталів і робочої сили скасуванням митних кордонів. Країни, які входять до ЄС, виробляють спільну погоджувальну політику стосовно розвитку промисловості, енергетики, сільського господарства, транспорту, зовнішньоекономічної діяльності тощо. Штаб-квар-тира розміщена у Брюсселі (Бельгія). З 2002 р. 12 країн ЄС (Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Португалія і Фінляндія) змінили власну валюту на єдину — євро, утворивши зону євро (див. мал. 8). Це історичний момент європейської інтеграції. До цього часу євро використовувалася лише в міждержавних банківських і фінансових операціях. Данія, Швеція, Велика Британія зберегли національну валюту.



Співдружність Незалежних Держав (СНД). СНД - політична міжнародна організація, яка утворилася після розпаду СРСР у 1991 р. До її складу увійшли 12 незалежних держав — Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Таджикистан, Киргизстан, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан — колишні республіки Радянського Союзу. Мета створення цієї організації — координація дій у валютно-фінансовій та економічній сферах, розв'язування національних проблем, збереження територіальних кордонів, інтеграція країн — членів СНД у світову економіку шляхом створення регіонального ринку. Штаб-квартира СНД розташована в Мінську (Білорусь).

Організація країн «Великої сімки». Це організація постіндустріальних країн, які об'єдналися для проведення щорічних економічних нарад. Ви вже знаєте, що до країн «Великої сімки» належать: СІЛА, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада. На нарадах, у яких беруть участь і представники ЄС, розглядають глобальні економічні проблеми людства і вузькоспеціалізовані проблеми внутрішніх ринків держав.

Організація Північно-Атлантичного договору (НАТО). НАТО — військово-по-літичний союз, який створений у 1949 р. на основі договору між 12 країнами (США, Канада, Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Нідерланди, Франція, Данія, Ісландія, Італія, Норвегія, Португалія) після завершення публічного обговорення і відповідної парламентської процедури. У1952 р. до договору приєдналися Греція і Туреччина, ще пізніше — Німеччина (1955 р.), Іспанія (1982 р.) Польща, Угорщина і Чехія (1999 р.). Зацікавлені у вступі до НАТО — Албанія, Болгарія, Латвія, Литва, Македонія, Румунія, Словаччина, Словенія, Естонія.

Договір зобов'язує кожну державу— члена НАТО взяти на себе частину ризику і відповідальності, пов'язаних із спільною безпекою, водночас надаючи кожному можливість користуватися перевагами спільної безпеки. Від членів НАТО вимагається також утримуватися від будь-яких міжнародних зобов'язань, які йому суперечать.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Це міжнародна організація, яка об'єднує 24

розвинуті країни світу. Вона створена в 1961 р. з метою кшрдинації економічної політики країн — членів ОЕСР і погодження програми допомоги країнам, що розвиваються. Штаб-квартира розміщена в Парижі (Франція).

Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК). Ця організація створена в 1960 р. До її складу входять:Алжир, Іран, Ірак, Венесуела, Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Еквадор, Габон, Індонезія, Лівія, Нігерія. Видобуток нафти цими країнами становить понад половину світового. Майже 90% її експортується. Організація координує дії країн — членів ОПЕК з видобутку, експорту та умов торгівлі нафтою, встановлює ціни на нафту на світовому ринку. Штаб-квартира розташована у Відні (Австрія).

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Ця організація заснована в 1967 р. До її складу входять Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней. Головна мета створення АСЕАН - економічне, соціальне, політичне і культурне співробітництво країн-членів. Асоціація розв'язує проблеми збереження миру і стабільності в Південно-Східній Азії. Штаб-квартири розташовані в Бангкоку (Таїланд) і Джакарті (Індонезія).

Організація американських держав (ОАД). Організація заснована в 1948 р. і об'єднує ЗО країн Америки. Вона створена для зміцнення миру та безпеки в цій частині світу, розв'язування спірних питань, запобігання конфліктам, погодження політичних, економічних та правових рішень. Штаб-квартира розташована у Вашингтоні (СІЛА).

Організація африканської єдності (ОАЄ). Організація створена в 1963 р. Вона об'єднує майже всі країни Африканського континенту. Має на меті розвиток політичного, економічного, наукового і культурного співробітництва між країнами Африки, зміцнення миру, знищення всіх видів колонізації, захист незалежності й суверенітету і територіальної цілісності країн. Штаб-квартира розташована в Аддис-Абебі (Ефіопія).

Це приклади найбільших і найважливіших міжнародних організацій, метою яких є збереження миру, розв'язування економічних, політичних, соціальних та інших проблем. Водночас у світі існує велика кількість військових і вузькоспеціалізованих міжнародних організацій, які сприяють вирішенню різних світових проблем.

3. Система ООН.

http://www.un.org/ru/

ООН - це універсальна міжнародна організація, створена для підтримання міжнародного миру, загальної безпеки та для сприяння розвитку всебічного співробітництва між державами. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на Конференції в Сан-Франциско та набув чинності 24 жовтня 1945 р.

Цілі, принципи і структура ООН. Цілі ООН викладені у ст. 1 Статуту: 1) підтримувати міжнародний мир і безпеку та з цією метою вживати ефективні колективні заходи для запобігання або усунення загрози миру, а також придушення актів агресії чи інших порушень миру, здійснювати мирними засобами, у згоді з принципами справедливості й міжнародного права, владнання або вирішення міжнародних спорів або ситуацій, що можуть привести до порушення миру; 2) розвивати дружні стосунки між націями на основі поваги принципу рівноправності й самовизначення народів, а також вживати інші відповідні заходи для зміцнення загального миру; 3) здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру та в заохоченні й розвитку поваги до прав людини й основних свобод, незважаючи на раси, статі, мови і релігії; 4) бути центром для узгодження націй у досягненні цих загальних цілей.

Згідно зі ст. 2 Статуту для досягнення зазначених цілей Організація та її члени діють відповідно до таких принципів: 1) суверенна рівність усіх членів Організації; 2) сумлінне виконання узятих на себе зобов'язань; 3) вирішення міжнародних спорів мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку; 4) утримання в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим способом, не сумісним з цілями ООН; 5) надання ООН її членами всілякої допомоги в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до Статуту; 6) забезпечення того, щоб держави, що не є членами ООН, діяли відповідно до принципів Статуту; 7) невтручання ООН у справи, що входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР), Рада з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. На сьогодні членами ООН є 191 держава.

Генеральна Асамблея ООН складається з усіх членів Організації. Кожна держава представлена на її сесіях делегацію та має один голос.

Компетенції Генеральної Асамблеї підлягають будь-які питання або справи в межах Статуту (ст. 10). Вона може розглядати загальні принципи співробітництва у справі підтримання міжнародного миру та безпеки, у тому числі питання роззброєння, обговорювати питання співробітництва в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах, питання сприяння здійсненню прав людини й основних свобод, питання прогресивного розвитку та кодифікації міжнародного права, давати рекомендації членам Організації та (або) Раді Безпеки з будь-яких таких питань або справ.

Будь-яке питання, з якого необхідно здійснити дію, передається Асамблеєю Раді Безпеки до або після обговорення. При цьому, коли Рада Безпеки виконує покладені на неї Статутом функції стосовно будь-якої суперечки або ситуації, Генеральна Асамблея не може робити якісь коментарі, що стосуються цієї суперечки або ситуації, якщо про це не попросить Рада Безпеки.

Рада Безпеки ООН є постійно діючим органом і складається з 5 постійних (Росія, США, Великобританія, Франція та Китай) і 10 непостійних держав-членів. Непостійні члени обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін із врахуванням ступеню участі членів Організації в підтримці міжнародного миру та безпеки, а також принципу справедливого географічного розподілу (від Африки й Азії - 5 членів, від Східної Європи - 1, від Латинської Америки - 2, від Західної Європи й інших держав (Канади, Австралії та Нової Зеландії) - 2). Кожний член Ради має один голос.

Відповідно до ст. 24 (п. 1) Статуту для забезпечення швидких і ефективних дій ООН її члени покладають на Раду Безпеки головну відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки та погоджуються в тому, що при виконанні обов'язків, які випливають із цієї відповідальності, Рада Безпеки діє від їхнього імені. Рада Безпеки уповноважується розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, що може привести до міжнародних непорозумінь або викликати спір, для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру та безпеки. Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акта агресії та дає рекомендації або вирішує, які заходи слід вжити для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки.

Згідно зі ст. 62 Статуту ООН Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР) уповноважена «здійснювати дослідження та складати доповіді з міжнародних питань в області економіки, соціуму, культури, освіти, охорони здоров'я та подібних питань або спонукати до цього інших, а також давати з будь-якого з цих питань рекомендації Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам ». До її складу входять 54 держави, що обираються Генеральною Асамблеєю ООН на три роки та щороку оновлюються на одну третину. Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку (США).

Вищим органом ЕКОСОР є організаційна сесія, що приймає рішення простою більшістю голосів. При ЕКОСОР діють п'ять регіональних економічних комісій ООН: Економічна і Соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану, Економічна комісія ООН для Європи, Економічна комісія ООН для Африки, Економічна комісія ООН для Західної Азії, Економічна комісія ООН для Латинської Америки та Карибського басейну.

Міжнародний Суд ООН — головний судовий орган ООН, що діє відповідно до глави 14 Статуту ООН і Статуту Міжнародного Суду. Усі члени Організації ipso facto є учасниками цього Статуту. Учасниками Статуту Міжнародного Суду можуть бути і держави — не члени ООН на умовах, визначених Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Основна функція Суду — вирішення спорів між державами. Суд складається з 15 суддів, яких обирають на 9 років із числа осіб із високими моральними якостями, що задовольняють вимогам, запропонованим для призначення на вищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом в області міжнародного права.

Секретаріат і Генеральний Секретар ООН. Головне завдання Секретаріату полягає в забезпеченні нормального функціонування всього механізму Організації. Секретаріат складається з Генерального Секретаря та персоналу, що може знадобитися для Організації (ст. 97 Статуту). Співробітники Секретаріату визнаються міжнародними посадовими особами.

Відповідно до Статуту Генеральний Секретар є «головною адміністративною посадовою особою Організації». Генерального Секретаря обирають на 5 років. Його повноваження є переважно виконавчо-розпорядницькими та пов'язані з реалізацією рішень Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки й інших органів ООН, а також з обслуговуванням їхньої діяльності. Йому надане право доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, що, на його думку, можуть загрожувати підтримці міжнародного миру та безпеки.

4.Міжнародний військовий штаб НАТО

Міжнародний військовий штаб (МВШ) очолює директор (DIMS) - офіцер у ранзі генерала або адмірала, кандидатура якого пропонується державами - членами Альянсу і затверджується Військовим комітетом. Міжнародний військовий штаб відповідає за планування, аналіз військових питань та розробку рекомендацій щодо політики у військовій галузі, які виносяться на розгляд Військового комітету, та забезпечує впровадження політики й виконання рішень Комітету.

У МВШ працюють військовослужбовці, відряджені державами - членами НАТО на посади, що мають міжнародний статус. Тому їх діяльність спрямована на досягнення спільних цілей Альянсу, а не на захист національних інтересів своїх держав. Деякі посади в Міжнародному військовому штабі обіймають цивільні працівники, які виконують канцелярські та інші допоміжні функції. Міжнародний військовий штаб надає підтримку Військовому комітету у підготовці його рішень і забезпеченні їх подальшого виконання, а також бере активну участь у співпраці з країнами Центральної та Східної Європи в межах програми "Партнерство заради миру".

Координація діяльності персоналу, нагляд за обміном інформацією та забезпечення зв'язку як у межах МВШ, так і між МВШ та іншими установами штаб-квартири НАТО є службовим обов'язком Виконавчого координатора, який працює в структурі відділу директора МВШ. Виконавчий координатор та його помічники також надають допомогу Військовому комітету у виконанні секретарської роботи і консультує його з процедурних питань. Директор Міжнародного військового штабу має п'ять помічників, кожен з яких очолює окремий відділ.

Відділ планування і політики забезпечує підготовку і координацію роботи Військового комітету в галузі оборонної політики і стратегічного планування НАТО. Його діяльність охоплює такі напрямки роботи, як розробка політико-військових концепцій, проведення досліджень, підготовка аналітичних та інших відповідних матеріалів, планування збройних сил НАТО, процес розробки "Цільових завдань", щорічний аналіз питань оборони, Процес планування та аналізу ПЗМ (PARP) і перспективні концептуальні розробки. Від імені Військового комітету цей відділ бере участь у загальному процесі оборонного планування НАТО, формує і представляє позицію Військового комітету і головнокомандувачів НАТО в різних установах Альянсу.

Оперативний відділ надає підтримку Військовому комітету у розробці поточних оперативних планів, аналізі стану збройних сил НАТО та у розгляді аспектів військового управління, які пов'язані з участю НАТО у врегулюванні міжнародних криз. Відділ сприяє підготовці та координує проведення міжнародних навчань, зокрема в межах ПЗМ, координує зусилля, спрямовані на посилення ефективності оперативних можливостей НАТО у веденні радіоелектронної боротьби і організацію відповідних навчань та підготовки. Відділ контролює і оцінює програми та вимоги в галузі ведення радіоелектронної боротьби. Він надає допомогу Комітету протиповітряної оборони і відповідає за питання протиповітряної оборони у Міжнародному військовому штабі. Окрім цього, у разі потреби відділ забезпечує від імені Альянсу зв'язок із ООН через свого зв'язкового офіцера, який є службовцем Міжнародного військового штабу.

Розвідувальний відділ забезпечує повсякденну стратегічну розвідувальну підтримку Генеральному секретарю, Північноатлантичній раді, Комітету оборонного планування, Військовому комітету та іншим відомствам НАТО, таким як підрозділи міжнародного військового штабу, Політичний комітет і Центр з питань поширення ЗМЗ. Основні потреби у розвідувальній інформації він задовольняє з джерел у країнах - членах НАТО та командуваннях Альянсу, тому що сам він не має ні функцій, ні можливостей для самостійного збирання розвідувальної інформації. Відділ функціонує як центральний координуючий орган по складанню, оцінці та розповсюдженню розвідданих в штаб-квартирі НАТО та серед командувань, відомств, організацій НАТО та країн-членів. На додаток до рутинної роботи з розвідувальною інформацією розвідувальний відділ контролює і координує виробництво та розповсюдження стратегічних розвідувальних розрахунків НАТО, документів з розвідувальної політики, а також утримання окремих баз даних та служб цифрової обробки розвідданих. Він також виконує функції стратегічного запобігання та врегулювання кризових ситуацій та здійснює зв'язок з іншими органами НАТО та держав Альянсу, які спеціалізуються на розвідувальній та супутній діяльності. В підсумку можна сказати, що розвідувальний відділ за підтримки НАТО і командувань Альянсу постійно тримає вищі органи Альянсу в курсі подій, допомагає військовому комітету формулювати свої поради політичному керівництву, забезпечує базові розвіддані, необхідні для визначення складу, організації та підготовки операцій сил НАТО, а також виконує широкий спектр завдань на підтримку оборонних та політичних функцій НАТО.

Відділ співпраці й регіональної безпеки є установою, що забезпечує військові контакти і співпрацю в межах Ради євро-атлантичного партнерства (РЄАП), Партнерства заради миру (ПЗМ), Основоположного акта НАТО- Росія та Хартії НАТО - Україна. Він відповідає за організацію та координацію усієї роботи персоналу МВШ з питань РЄАП, ПЗМ, відносин НАТО - Росія та НАТО -Україна, а також Середземноморського діалогу. Його підрозділ політики співпраці та контролю над озброєннями виконує та координує діяльність персоналу МВШ ПЗМ з політичних питань, в той час, як підрозділ з роботи з Росією та Україною планує, розробляє та втілює політику МВШ стосовно цих двох країн. Крім того, секція контролю над озброєннями підрозділу політики співпраці та контролю над озброєннями координує і виробляє рекомендації військового характеру щодо залучення НАТО до різних аспектів роззброєння, контролю над озброєннями та питань спільної безпеки. Він також слугує каналом, через який Військовий комітет здійснює зв'язок з Організацією безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), яка зосереджена на питаннях в галузі роззброєння, контролю над озброєнням та спільної безпеки. Підрозділ має своє представництво у Західному консультаційному бюро (WCO) у Відні, яке підтримує і посилює співпрацю між НАТО та ОБСЄ. Штабний елемент МВШ ПЗМ (PSE) інтегрований у відділ як окремий підрозділ, в якому офіцери з країн-партнерів працюють пліч-о-пліч зі своїми колегами і який є осередком експертів з країн-партерів з військових питань ПЗМ в МВШ. Він виконує функцію зв'язку МВШ з військовими представниками країн-партнерів та зв'язковими службовцями країн-партнерів при штаб-квартирі НАТО.

Відділ матеріально-технічного забезпечення, озброєнь та ресурсів (LA&R) у співпраці з відділом SILCEP міжнародного секретаріату відповідає за розробку принципів та політики матеріально-технічного забезпечення, включно з медичним забезпеченням, транспортуванням та перевезеннями. Він забезпечує кадрову підтримку Нараді керівників служб матеріально-технічного забезпечення НАТО (SNLC) та Комітету керівників військово-медичних служб (COMEDS), заступнику військового співголови SNLC, та військовому співголові/голові двох його підпорядкованих органів. Відділ також несе головну відповідальність в галузі матеріально-технічного забезпечення врегулювання криз, гуманітарної допомоги та ліквідації наслідків катастроф і забезпечує присутність представників МВШ у Головному комітеті з цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій (SCEPC) ) та COMEDS. Відділ надає рекомендації військового характеру Військовому комітету з питань розробки військової політики та процедур планування озброєнь, включно з науково-дослідними і технологічними питаннями. Він представляє Військовий комітет у CNAD, Основних групах з озброєнь (MAGs), науково-технологічних організаціях та Керівному комітеті повітряного/наземного спостереження (AGS), а також в Західноєвропейській групі з озброєнь (WEAG) та групах EUROLONGTERM. У разі необхідності відділ також надає підтримку Промисловій дорадчій групі НАТО (NIAG). Він також відповідає за розробку військової політики та процедур управління ресурсами, включно зі спільними військовими бюджетами НАТО, інфраструктурою та особовим складом і співпраці з Міжнародним секретаріатом та двома Верховними командуваннями. Він представляє Військовий комітет у NDMC, SRB, IC та MBC. Дорадчий підрозділ з менеджменту Оборонного комітету з особового складу НАТО (NDMC) є незалежною одиницею в складі відділу, який працює безпосередньо на NDMC, забезпечуючи кадри і знання необхідні для вивчення питань управління, аудиту, оцінювання та консультацій.

Ситуаційний центр НАТО допомагає Північноатлантичній раді, Комітету оборонного планування і Військовому комітету у виконанні відповідних функцій в галузі проведення консультацій. Він забезпечує прийом, обмін та розповсюдження політичної, військової та економічної інформації, а також цілодобово стежить за розвитком подій політичного, військового та економічного характеру, які становлять інтерес для НАТО і держав Альянсу. Ситуаційний центр НАТО також забезпечує можливості для швидкого розширення процесу консультацій в періоди напруження і криз, відповідає за підготовку і оновлення довідкової інформації.

Радник з питань інформування громадськості (PIA) надає поради Голові Військового комітету, заступнику голови Військового комітету і Директору Міжнародного військового штабу з питань інформування громадськості і виконує функцію координатора громадських запитів та інформування через засоби масової інформації, а також як речник Військового комітету та МВШ. Відділ PIA координує діяльність з інформування громадськості з Відділом інформації та преси НАТО та партнерськими інформаційними організаціями у Верховних командуваннях НАТО та міністерствах оборони країн-членів.

Фінансовий контролер МВШ консультує Голову Військового комітету, його заступника і Директора Міжнародного військового штабу з фінансових питань бюджету МВШ. Він відповідає перед Військовим бюджетним комітетом (MBC) за фінансове управління бюджетом. Він також відповідає за підготовку, виправдання, виконання та нагляд за усіма бюджетними справами, які подаються на розгляд Військового бюджетного комітету. Поміж інших наглядових функцій він відповідає за фінансовий контроль за тими органами НАТО, чиї бюджети управляються МВШ, зокрема, Управлінням стандартизації НАТО (NSA), Оборонним коледжем НАТО (NADEFCOL), та Управлінням наукових досліджень і технологій (RTA). Відповідає також за проведення внутрішніх аудитів рахунків та діяльності, що впливає на роботу Міжнародного військового штабу та установ, підпорядкованих Військовому комітету. Детальніша інформація щодо управління військовим бюджетом міститься в розділі 9.

Відділ консультацій, управління і зв'язку штаб-квартири НАТО (HQC3 Staff) є єдиною Інтегрованою структурою, в складі якої є представники Міжнародного секретаріату та Міжнародного військового штабу. Директор NHQC3S звітує безпосередньо директору Міжнародного військового штабу та помічнику Генерального секретаря з оборонної підтримки про виконання вимог МВШ та МС. Як один із заступників голови Ради НАТО С3, директор також представляє Військовий комітет в Раді. Представники штабу НАТО С3 надають підтримку NC3B, обіймаючи ключові посади у восьми підкомітетах Ради, і які в свою чергу підтримують надання порад NC3B Військовому комітету з питань пакетів можливостей C3/CIS з огляду на політику, плани та побудову C3. Детальніша інформація подається в розділах 10 і 14.

Список літератури:

http://www.nato.int/docu/other/ukr/handbook/2001/hb1103.htm

http://school.xvatit.com/index.php?title

http://as-diplom.com/free-referats/ukrainian-referats/52-politologiya/138-mijnarodni-organizacii-nato.html

Назва: Правові аспекти створення міжнародних військових організацій.

Тема : Міжнародні військові організації

Автор: Король Богдан Тарасов Ярослав

категория: міжнародне право

ключови слова: віійськові організації

Схожі:

Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconПравові аспекти створення спільних підприємств з іноземним капіталом на
Правові аспекти створення спільних підприємств з іноземним капіталом на території україни
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconВажлива роль в системі міжнародних фінансів належить залученню фінансових...
Міжнародних фінансових організацій: (Міжнародного валютного фонду (мвф), Світового банну (СБ), Міжнародного банку реконструкції та...
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconПравові аспекти становлення конкурентно спроможної економіки
В статті проаналізовано сучасні виклики конкурентоспроможності української економіки,та їх правові аспекти, розглянуто структурні...
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconМіністерство оборони україни
Ввести в дію Положення про комісії з питань попередження травматизму серед військовослужбовців, працівників військових частин, установ,...
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconІсторія прийняття Конституції України 1996
Вона підсумувала попередній розвиток суспільства й держави, створила об’єктивно необхідні правові основи їх функціонування І подальшого...
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconРоль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою”
Спеціальні програми в структурі оон, їх значення в системі міжнародних відносин
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconЧерінько Ігор Павлович, аспірант Інституту міжнародних відносин кну...
Черінько Ігор Павлович, аспірант Інституту міжнародних відносин кну імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародних організацій І дипломатичної...
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconЛекція. Кодифікована правова система: структура та практичні аспекти
Відомчі нормативно-правові акти та нормативно-правові акти місцевих органів влади
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconІнструкція про порядок перевірки та оцінки бойової та мобілізаційної...
...
Правові аспекти створення міжнародних військових організацій iconРозділ правові аспекти юридичної відповідальності в комерційній діяльності
Вступ
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка