Закон України




Скачати 447.59 Kb.
НазваЗакон України
Сторінка1/3
Дата конвертації26.09.2013
Розмір447.59 Kb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Право > Закон
  1   2   3



Проект1

Закон України

про Міністерства та інші

центральні органи виконавчої влади



Цей Закон відповідно до Конституції України визначає види, основні завдання, принципи та організацію діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України, їх загальні функції та повноваження, засади відносин з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1 Центральний орган виконавчої влади України

Центральний орган виконавчої влади України (далі - центральний орган виконавчої влади) - це підвідомчий Кабінету Міністрів України орган виконавчої влади, який утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України, і керівник якого призначається та звільняється Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України.

Повноваження центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію України.
Стаття 2 Міністерства України

Міністерства України (далі - міністерства) є провідними органами у системі центральних органів виконавчої влади, які здійснюють функції з формування та реалізації державної політики у відповідних секторах державного управління, спрямованої на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Між міністерствами розподіляються всі питання державної політики, відповідальність за які покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України, за винятком віднесених до компетенції членів Кабінету Міністрів України, які не очолюють міністерств.

Міністерства безпосередньо підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України, а також Президенту України в частині його конституційних повноважень.
Стаття 3 Інші центральні органи виконавчої влади

Інші центральні органи виконавчої влади можуть утворюватися для виконання окремих функцій з реалізації державної політики.

Інші центральні органи виконавчої влади підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України через спрямування і координацію їх діяльності відповідними членами Кабінету Міністрів України, які представляють у Кабінеті Міністрів України питання, віднесені до відання цих органів.

Особливості організації, повноважень та порядку діяльності Служби безпеки України, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України та Державного комітету телебачення і радіомовлення України визначаються Конституцією та окремими законами.


Стаття 4 Основні завдання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

Основними завданнями міністерств у відповідних секторах державного управління є:

1) прогнозування розвитку та вироблення пропозицій щодо формування державної політики;

2) реалізація Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

3) підготовка концепцій проектів законів та проектів законів, проектів урядових рішень;

4) здійснення нормативно-правового регулювання відповідно до законів та постанов Кабінету Міністрів України;

5) організація виконання загальнодержавних програм;

6) координація і спрямування діяльності інших органів виконавчої влади, в тому числі центральних;

7) здійснення нагляду та контролю за виконанням законодавства та забезпеченням проведення єдиної державної політики.

Основними завданнями інших центральних органів виконавчої влади є виконання Конституції України та інших актів законодавства.
Стаття 5 Принципи організації та діяльності центральних органів виконавчої влади

Організація та діяльність центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах:

1) верховенства права – центральні органи виконавчої влади спрямовують свою діяльність на забезпечення прав та свобод людини і громадянина, здійснюючи її на засадах гуманізму та справедливості;

2) законності - центральні органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження в межах та в порядку, установлених Конституцією та законами України;

3) відкритості - центральні органи виконавчої влади здійснюють свою діяльність відкрито, гарантуючи та забезпечуючи доступ громадськості до інформації про неї. Прийняття таємних (закритих) рішень можливе лише у випадках, визначених законом. Центральні органи виконавчої влади зобов’язані регулярно звітувати перед громадськістю про свою діяльність, а також проводити громадські обговорення проектів рішень, які зачіпають права та свободи громадян;

4) забезпечення єдності державної політики – центральні органи виконавчої влади реалізують державну політику, що розробляється Кабінетом Міністрів України на основі засад, визначених Верховною Радою України, та з урахуванням конституційних повноважень Президента України;

5) підконтрольності – щодо діяльності центральних органів виконавчої влади забезпечується внутрішній контроль та контроль з боку інших органів державної влади;

6) ефективності - центральні органи виконавчої влади повинні забезпечувати досягнення необхідних результатів у вирішенні покладених на них завдань при найменших витратах ресурсів;

7) стратегічного планування – центральні органи виконавчої влади повинні здійснювати свою діяльність з урахуванням середньострокового та довгострокового прогнозу розвитку відповідного сектору державного управління;;

8) децентралізації та деконцентрації - центральні органи виконавчої влади повинні вживати необхідних заходів з максимальною передачею (делегуванням) повноважень щодо надання адміністративних послуг, виконання інших адміністративних функцій та управління об`єктами державної власності нижчестоящим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, а також установам та організаціям, в тому числі недержавним;

9) сталого розвитку – центральні органи виконавчої влади забезпечують дбайливе ставлення до людських, природних, фінансових та інших ресурсів, турботи про майбутні покоління;

10) постійної раціоналізації та модернізації – центральні органи виконавчої влади повинні забезпечувати постійне вдосконалення власної організації та діяльності, зростання її ефективності.
Стаття 6 Правова основа діяльності центральних органів виконавчої влади

Повноваження, організація і порядок діяльності центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, а також актами Президента України і Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Кабінет Міністрів України на основі законів України затверджує положення про кожен центральний орган виконавчої влади, в якому визначаються завдання, функції, територіальна організація та інші питання його діяльності.
Стаття 7 Утворення, реорганізація та ліквідація центральних органів виконавчої влади

Центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до Конституції України, Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, цього та інших законів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Подання про утворення чи реорганізацію центрального органу виконавчої влади повинне містити пропозиції щодо основних функцій та повноважень створюваного або реорганізовуваного центрального органу виконавчої влади, а також щодо граничної чисельності та розміру асигнувань на його утримання. Утворення чи реорганізація центрального органу виконавчої влади здійснюється, як правило, з нового бюджетного року.

Подання про ліквідацію центрального органу виконавчої влади повинне містити обґрунтування необхідності ліквідації відповідного центрального органу виконавчої влади та пропозиції щодо перерозподілу його функцій та повноважень між іншими органами виконавчої влади або доцільності відмови від виконання цих функцій державою.

^ Порядок здійснення організаційних заходів щодо утворення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8 Місцезнаходження та атрибути центральних органів виконавчої влади

Центральні органи виконавчої влади знаходяться в столиці України – місті Києві.

На будинках, де розміщуються центральні органи виконавчої влади, вивішуються однотипні таблички із зображенням Державного Герба України та найменуванням розташованого там органу, і піднімається Державний Прапор України.

Центральні органи виконавчої влади є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Зразки печаток і типових табличок центральних органів виконавчої влади затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9 Персонал центральних органів виконавчої влади

Штатний розпис центральних органів виконавчої влади включає державні політичні посади у випадках передбачених законом, посади державних службовців та посади працівників, найманих згідно з трудовим законодавством.

Вимоги до посадових осіб, що обіймають в центральних органах виконавчої влади державні політичні посади, встановлюються Конституцією України, цим та іншими законами.

Вимоги до посадових осіб, що обіймають в центральних органах виконавчої влади посади державних службовців, встановлюються Конституцією України та законодавством про державну службу.

На посади керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників можуть бути призначені громадяни України, які мають вищу освіту та володіють державною мовою.

Керівники центральних органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку. Дія цього положення поширюється також на заступників міністра.

^ РОЗДІЛ II. МІНІСТЕРСТВА
Глава 1. Організація діяльності міністерства
Стаття 10 Склад та система міністерства

До складу міністерства входять міністр, заступники міністра та апарат міністерства. Для забезпечення діяльності міністра та його заступників утворюється патронатна служба міністра.

До системи міністерства входять урядові органи, а також установи, організації та підприємства. У випадках, передбачених законодавством, у системі міністерства можуть утворюватись територіальні органи.
Стаття 11 Міністр

Міністр є членом Кабінету Міністрів України та очолює міністерство. Міністр підзвітний і підконтрольний Кабінету Міністрів України, відповідальний перед Прем’єр-міністром України за стан справ у відповідному секторі державного управління. Міністр відповідальний також перед Президентом України з питань, що належать до конституційних повноважень Президента України.

Порядок призначення на посаду і набуття повноважень міністра, вимоги до кандидатів на посаду міністра, припинення повноважень міністра визначаються Конституцією України та Законом України “Про Кабінет Міністрів України”.

Міністр:

1) очолює відповідне міністерство та здійснює керівництво його діяльністю, несе відповідальність за стан справ у відповідному секторі державного управління та за виконання поставлених перед міністерством завдань;

2) визначає напрям державної політики у відповідному секторі державного управління відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України та організовує його реалізацію;

3) здійснює спрямування і координацію діяльності центральних органів виконавчої влади відповідно до статті 37 цього Закону;

4) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням своїх повноважень як керівника міністерства та наданих йому законодавством повноважень по спрямуванню і координації інших органів виконавчої влади;

5) за власною ініціативою чи за дорученням Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України, ^ Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України готує питання на розгляд Кабінету Міністрів України;

6) бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного цих засідань;

7) бере участь у засіданнях урядових комітетів;

8) за дорученням Прем'єр-міністра України представляє Кабінет Міністрів України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

9) відповідно до повноважень, наданих в установленому порядку, веде переговори і підписує міжнародні договори України;

10) здійснює за рішенням Президента України або Кабінету Міністрів України керівництво відповідними дорадчими та іншими колегіальними органами;

11) затверджує програми і плани роботи міністерства, розглядає та затверджує звіти державного секретаря міністерства про їх виконання;

12) представляє міністерство у відносинах з Верховною Радою України, іншими органами, установами, організаціями в Україні та за її межами;

13) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України концепції проектів законів, проекти законів, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство, з питань, що стосуються регулювання відносин у відповідному секторі державного управління;

14) вносить Прем’єр-міністру України пропозиції щодо призначення на посаду заступників міністра та про їх звільнення з цієї посади;

15) вносить Прем’єр-міністру України пропозиції про реорганізацію міністерства;

16) приймає за поданням державного секретаря міністерства рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є міністерство, розглядає та затверджує звіт державного секретаря міністерства про виконання цих рішень;

17) за поданням державного секретаря міністерства затверджує структуру апарату міністерства;

18) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації урядових органів в системі міністерства;

19) вносить Кабінету Міністрів України подання про призначення на посади та звільнення з посад керівників урядових органів в системі міністерства, за поданням керівників урядових органів призначає на посади та звільняє з посад їх заступників;

20) спрямовує та координує діяльність урядових органів в системі міністерства;

21) має право скасовувати накази керівників урядових органів в системі міністерства у випадку їх невідповідності законодавству;

22) має право ставити перед іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями питання про скасування їх актів, та актів підпорядкованих їм органів;

23) за поданням державного секретаря міністерства утворює, реорганізовує та ліквідує установи, організації та підприємства в системі міністерства, затверджує їх положення (статути);

24) за поданням державного секретаря міністерства призначає на посади і звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників установ, організацій та підприємств в системі міністерства;

25) призначає позаштатних радників (у кількості до десяти осіб) та встановлює порядок їх роботи;

27) порушує в установленому порядку питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності державного секретаря міністерства, притягає до дисциплінарної відповідальності керівників урядових органів, установ, організацій та підприємств в системі міністерства;

28) організовує роботу колегії міністерства і головує на її засіданнях;

29) представляє в установленому порядку службовців і працівників міністерства та підпорядкованих міністерству органів, установ, організацій та підприємств, які відзначилися у роботі, до нагородження державними нагородами України та відзнаками Президента України;

30) координує діяльність інших центральних органів виконавчої влади з питань, що належать до компетенції даного міністерства;

31) видає акти міністерства;

32) доповідає законопроекти та інші питання, що належать до компетенції міністерства, у Верховній Раді України;

33) підписує угоди з організаціями роботодавців та профспілками, які функціонують в галузі, за яку він відповідає;

34) дає доручення своїм заступникам, державному секретарю міністерства, іншим посадовим особам апарату міністерства та контролює їх виконання;

35) здійснює інші повноваження, віднесені до компетенції міністерства законами України, а також інші функції відповідно до актів Президента України та Кабінету Міністрів України.
Стаття 12 Заступник міністра

Заступник міністра виконує обов`язки міністра щодо керівництва міністерством у разі його відсутності чи неможливості здійснювати свої повноваження, заміщує міністра на засіданні Кабінету Міністрів України (з правом дорадчого голосу) та урядових комітетів, за дорученням міністра представляє міністерство у відносинах з іншими органами державної влади та недержавними організаціями, керує відповідними консультативно-дорадчими органами при міністерстві та здійснює інші обов’язки.

Посада заступника міністра належать до державних політичних посад. На заступника міністра поширюються вимоги та обмеження щодо сумісництва, передбачені для членів Кабінету Міністрів України.

Кількість посад заступників міністра в кожному міністерстві визначається Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного міністра, але не може бути більшою, ніж три. Розподіл обов`язків між заступниками міністра здійснює міністр.
Стаття 13 Призначення на посаду заступника міністра та припинення його повноважень

Заступник міністра призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням міністра, погодженим з Прем`єр-міністром України.

Повноваження заступника міністра припиняються у разі:

1) відставки у зв’язку з призначенням нового міністра;

2) звільнення з посади за власним бажанням чи у зв`язку з відставкою з політичних чи особистих мотивів;

3) звільнення з посади Кабінетом Міністрів України.

^ У разі призначення нового міністра заступник міністра невідкладно подає заяву про свою відставку. Заява про відставку подається міністрові, який у триденний строк вносить це питання на розгляд Кабінету Міністрів України. Заступник міністра, відставка якого прийнята, за дорученням міністра та за власною згодою може продовжувати виконувати свої повноваження до набуття повноважень новопризначеним заступником міністра.
Стаття 14 Апарат міністерства

Апарат міністерства забезпечує виконання міністром його функцій та повноважень, здійснює контроль за виконанням законодавства та реалізацією Програми діяльності Кабінету Міністрів України у сфері відповідальності міністра.

Апарат міністерства очолюється державним секретарем міністерства та складається з департаментів і секретаріату.
Стаття 15 Державний секретар міністерства

Державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців у міністерстві. Державний секретар міністерства здійснює керівництво апаратом міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністрові.

Основними завданнями державного секретаря є: забезпечення діяльності міністра як керівника міністерства та члена Кабінету Міністрів України; організація поточної роботи, пов'язаної з виконанням покладених на міністерство завдань, в тому числі здійснення контролю за виконанням законодавства та Програми діяльності Кабінету Міністрів України у системі міністерства; забезпечення стабільності і наступності у роботі апарату міністерства.

Державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань:

1) організовує роботу апарату міністерства, в тому числі організовує роботу з документами в міністерстві;

2) забезпечує виконання наказів та доручень міністра;

3) організовує та контролює виконання законів, актів Президента України, актів та доручень Кабінету Міністрів України;

4) готує та подає на затвердження міністрові програми і плани роботи міністерства, організовує і контролює їх виконання; звітує про їх виконання перед міністром;

5) забезпечує підготовку концепцій проектів законів, проектів законів України та актів Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство, інших документів та подає їх на розгляд міністрові;

6) організовує розроблення нормативно-правових актів, що приймаються міністерством, та подає їх на підпис міністрові;

7) вносить міністрові пропозиції щодо структури міністерства;

8) затверджує положення про структурні підрозділи апарату міністерства;

9) подає на затвердження міністрові положення (статути) про установи, організації та підприємства в системі міністерства;

10) подає міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є міністерство, забезпечує та контролює виконання рішень міністра щодо розподілу цих коштів та звітує перед міністром з цього питання;

11) розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утримання апарату міністерства, та інформує міністра про їх використання;

12) затверджує штатний розпис та кошторис видатків апарату міністерства за погодженням з Міністерством фінансів;

13) у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, призначає на посади та звільняє з посад державних службовців апарату міністерства; приймає на роботу та звільняє з роботи відповідно до законодавства про працю працівників апарату міністерства;

14) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

15) затверджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів апарату міністерства;

16) в установленому порядку вирішує питання щодо присвоєння державним службовцям апарату міністерства відповідних рангів державних службовців, їх заохочення;

17) в установленому порядку вирішує питання щодо притягнення державних службовців апарату міністерства до дисциплінарної відповідальності;

18) формує та затверджує кадровий резерв апарату міністерства та керівництва урядових органів та установ, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації службовців міністерства;

19) забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та здійснює інші повноваження керівника державною службою в органі відповідно до законодавства;

20) забезпечує охорону державної таємниці та здійснює заходи щодо мобілізаційної підготовки в межах повноважень, передбачених законом;

21) здійснює функції з управління майном, закріпленим за міністерством;

22) виступає від імені міністерства як юридичної особи;

23) одержує в установленому порядку від інших органів виконавчої влади, органів Автономної Республіки Крим, апаратів Президента України, Верховної Ради України, судових органів, органів прокуратури, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від органів державної статистики - статистичні дані, необхідні для виконання покладених на міністерство обов’язків;

24) з питань, що належать до його компетенції, видає накази та контролює їх виконання.

Державний секретар міністерства не може бути членом політичної партії. Державний секретар міністерства не може публічно демонструвати свої політичні погляди та керуватись ними при виконанні службових обов`язків.

У разі відсутності державного секретаря чи неможливості здійснювати свої повноваження з інших причин, його обов'язки виконує керівник секретаріату міністерства або один з заступників державного секретаря міністерства - керівників департаментів міністерства згідно з розподілом обов'язків між ними, визначеним державним секретарем міністерства.
Стаття 16 Призначення на посаду та звільнення з посади державного секретаря міністерства

Державний секретар міністерства призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Державного секретаря Кабінету Міністрів України, погодженим з відповідним міністром, строком не менше ніж на п'ять років, з правом повторного призначення.

Кандидатури на посади державних секретарів міністерств відбираються за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кандидатами на посади державних секретарів можуть бути громадяни України, які мають вищу освіту, загальний стаж роботи не менше семи років, включаючи досвід управлінської роботи не менш трьох років, і відповідають іншим вимогам, передбаченим законодавством.

Державний секретар міністерства може бути звільнений з посади у разі неналежного виконання обов’язків у порядку дисциплінарної відповідальності, закінчення терміну його повноважень чи неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров‘я, набрання чинності обвинувальним вироком суду, а також з інших підстав, передбачених Законом України „Про державну службу”.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України, зміни в його складі не можуть бути підставою для звільнення з посади державного секретаря міністерства.
Стаття 17 Департаменти міністерства

Департамент міністерства - це найбільший структурний підрозділ апарату міністерства, що утворюється для виконання основних завдань міністерства.

Директори департаментів міністерства очолюють окремі функціональні чи галузеві напрям роботи міністерства та мають в своєму підпорядкуванні відповідні управління, відділи та сектори. Директори деяких департаментів за посадою можуть бути заступниками державного секретаря міністерства. Директори департаментів можуть мати заступника, який призначається на посаду державним секретарем міністерства.

Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів апарату міністерства призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем міністерства у порядку, передбаченому законодавством про державну службу.

Зміна міністра чи припинення повноважень державного секретаря міністерства не можуть бути підставами для звільнення з роботи службовців апарату міністерства.
Стаття 18 Секретаріат міністерства

Для правового обслуговування, організаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності міністерства та виконання інших допоміжних функцій діє секретаріат міністерства. До складу секретаріату міністерства входять структурні підрозділи з питань:

^ 1) правового обслуговування;

2) інформаційно-аналітичного забезпечення;

3) бюджету і фінансів;

4) діловодства та інформатизації;

5) персоналу;

6) міжнародних контактів і протоколу;

7) мобілізаційної підготовки;

8) захисту інформації;

9) державних закупівель;

10) прийому громадян;

11) матеріально-технічного забезпечення;

12) інші допоміжні служби.

Керівник секретаріату міністерства за посадою є заступником державного секретаря міністерства. Керівник секретаріату міністерства призначається на посаду та звільняється з посади міністром за поданням державного секретаря міністерства в порядку, передбаченому законодавством про державну службу.
Стаття 19 Патронатна служба міністра

Міністр за участю своїх заступників формує патронатну службу в чисельності до десяти чоловік, в межах фонду оплати праці, що визначається Кабінетом Міністрів України. Працівники патронатної служби міністра призначаються на посади державним секретарем міністерства за дорученням міністра.

Патронатна служба міністра є самостійним підрозділом апарату міністерства, який здійснює підготовку необхідних міністру та заступникам міністра матеріалів, їх інформування, забезпечення зв`язку з апаратом міністерства, організацію їх зустрічей та контактів з громадськістю та засобами масової інформації, зв`язок з іншими членами Кабінету Міністрів України, а також виконує інші функції, визначені Положенням про патронатну службу. Положення про патронатну службу міністра затверджується міністром.

Працівники патронатної служби міністра не мають права давати доручення державному секретареві міністерства, керівникам, службовцям та працівникам апарату міністерства.

До складу патронатної служби можуть бути переведені державні службовці апарату міністерства за їх згодою, а також прийматися на роботу інші особи шляхом укладення строкового трудового договору, що підписується державним секретарем міністерства за погодженням з міністром.

Працівники патронатної служби звільняються з посад у зв'язку із припиненням повноважень міністра або з інших підстав, передбачених законодавством про працю. При звільненні у зв’язку припиненням повноважень міністра працівникам патронатної служби виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку та за ними зберігається середньомісячна заробітна плата на період працевлаштування, але не довше 3 місяців. Державні службовці, які були переведені до патронатної служби, після звільнення з її складу поновлюються на попередній або іншій рівноцінній посаді.
Стаття 20 Консультативні та дорадчі органи міністерства

Міністр може утворювати постійні або тимчасові консультативні та дорадчі органи міністерства у формі комісій, рад тощо для обговорення перспектив розвитку у відповідному секторі державного управління, надання наукових рекомендацій та фахових консультацій, інших питань.

Державний секретар міністерства може утворювати робочі групи для підготовки проектів нормативно-правових актів та інших документів, проведення їх експертизи.

До роботи в консультативних та дорадчих органах міністерства, робочих групах, крім службовців і працівників міністерства, урядових органів, установ, організацій та підприємств, що входять до системи міністерства, можуть залучатися представники інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ, навчальних закладів, об`єднань громадян за їх згодою чи згодою їх керівництва, в тому числі на договірних засадах.
Стаття 21 Колегія міністерства

Колегія міністерства є постійним консультативно-дорадчим органом міністерства основними завданнями якого є інформаційне, аналітичне сприяння у визначенні напрямів діяльності міністерства, опрацюванні проектів рішень, прогнозування результатів діяльності міністерства.

До складу колегії міністерства входять за посадою міністр (голова колегії), заступники міністра, державний секретар міністерства, керівники урядових органів підпорядкованих міністру, а також включаються представники відповідних комітетів Верховної Ради України, інших органів державної влади, установ, громадських організацій, науковці та інші особи. Персональний склад колегії міністерства затверджується міністром.

Засідання колегії відбуваються за рішенням міністра в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

На засіданнях колегії:

1) виробляються рекомендації з питань державної політики у відповідному секторі державного управління;

2) обговорюються проекти нормативно-правових актів, програм розвитку в сфері відповідальності міністра, інших документів стратегічного значення;

3) обговорюються шляхи розв’язання конфліктів, інших суперечностей в системі міністерства або відповідного сектору державного управління;

4) організовується наукове та фахове консультування та інформування з питань діяльності міністерства;

5) розглядаються інші питання за пропозицією членів колегії.
Стаття 22 Територіальні органи міністерства

Кабінетом Міністрів України у системі міністерства можуть утворюватися територіальні органи. Завданням територіальних органів міністерства є координація, нагляд і контроль за діяльністю системи міністерства у відповідному регіоні та виконання інших функцій, передбачених положенням про відповідне міністерство.

Міністерства, які не мають територіальних органів, реалізують свої повноваження щодо координації, нагляду та контролю за діяльністю системи міністерства у регіонах через відповідні підрозділи місцевих державних адміністрацій.
Стаття 23 Акти міністерства

Акти міністерства видаються у формі наказу міністра. Акти нормативного характеру міністерства (інструкції, положення, правила тощо) затверджуються наказом міністра.

Акти міністерства, у випадках визначених законами, є обов`язковими для виконання іншими центральними органами виконавчої влади, урядовими органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами.

Підготовка, прийняття та набрання чинності нормативно-правових актів міністерства здійснюється в порядку, визначеному законом.

Нормативно-правові акти міністерства підлягають реєстрації Міністерством юстиції в порядку, встановленому законом.

Акти міністерства або їх окремі положення можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами, органами місцевого самоврядування до суду у порядку, встановленому законом.

  1   2   3

Схожі:

Закон України iconЗакон України «Про місцеве самоврядування в Україні; Закон України «Про захист прав споживачів»
Закон України Про місцеве самоврядування в Україні; Закон України Про регулювання містобудівної діяльності; Наказ Міністерства регіонального...
Закон України iconЗакон України «Про місцеве самоврядування в Україні; Закон України «Про захист прав споживачів»
Закон України Про місцеве самоврядування в Україні; Закон України Про регулювання містобудівної діяльності; Наказ Міністерства регіонального...
Закон України iconЗакон України «Про місцеве самоврядування в Україні; Закон України «Про захист прав споживачів»
Закон України Про місцеве самоврядування в Україні; Закон України Про регулювання містобудівної діяльності; Наказ Міністерства регіонального...
Закон України iconЗакон инерции закон інерції закон природы закон природи закон сохранения...
В взаимодействие взаємодія взвешивание зважування вектор вектор внутренняя энергия внутрішня енергія время час
Закон України iconЗакон україни
Закон україни n 208/94-вр від 14. 10. 1994 р. Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності
Закон України iconЗакон україни
Закон україни n 2806-iv від 06. 09. 2005р. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності
Закон України iconЗакон України про бібліотеки І бібліотечну справу
Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України №33/95-вр від 27. 01. 95 р
Закон України iconЗакон України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (Закон від 06. 12. 2012 №5515-vi)

Закон України iconЗакон україни
З 1 січня 2013 рокуцей Закон втратить чинність згідно із Законом України від 17 листопада 2011 року n 4050-vi
Закон України iconЗакон україни
Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка