Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора




НазваКурс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора
Сторінка31/41
Дата конвертації17.10.2013
Розмір6.51 Mb.
ТипКурс лекцій
uchni.com.ua > Право > Курс лекцій
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   41
^

Рекомендована література


  1. Українське ділове мовлення // Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч.посібник. – К.: Літера, 2000. – с.5-42; с.405-418.

  2. Ділове мовлення. Модульний курс. Шевчук С.В. Підручник для професійно-технічних закладів освіти. – К.: Літера, 2003. – с.5-77; с.344-388.

  3. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо. – К., 1970.

  4. Білодід І.К. Дбаймо про високу культуру мови // Питання мовної культури. – К.: Наук. думка, 1969. - № 3. – С.3-10.

  5. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: Навч.посібник. – К.: АртЕк, 2000.

  6. Веселов П.В. Современное деловое письмо в промышленности. – Изд.3-е, доп. – М.: Изд-во стандартов, 1990.

  7. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К.: Либідь, 1995.

  8. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч.посібник. – К.: А.С.К., 2002.

  9. Дудик П.С. Діалогічність і моно логічність розмовного мовлення // Мовознавство. – 1972. - № 2. – С.20-29.

  10. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч.посібник. – К.: Либідь, 1992.

  11. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1977.

  12. Михайлюк В.О. Українська мова професійного спілкування. Навч.посібник. – К., 2005.

  13. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій гуманіт. профілю. – К.: Вежа, 1994.

  14. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К.: Наук.думка, 1976.

  15. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: Вид-во „Сполом”, 2001.

  16. Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування / Уклад. В.М.Брицин, О.О.Тараненко. – К.: УНВЦ „Рідна мова”, 1996.

  17. Російсько-український фразеологічний словник / Уклад. В.Підмогильний, С.Плужник. – К.: УКСП „Кобза”, 1993.

  18. Словник труднощів української мови / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Рад.школа, 1989.

  19. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет // Народознавство. – 1997. – № 38.

  20. Український правопис. – 4-е вид., випр. і доп. – К., 1993.

  21. Чак Є.Д. Мовний етикет: „Дорогий друже!”, „Бажаю щастя!” // Диво слово. – 1998. - № 1.

  22. Януш Я.В. З’ясування складних питань під час вивчення лексики і фразеології // Укр. мова і літ. в школі. – 1974. - № 8. – С.72-75.

  23. Бабич Н.Д. Культура писемного мовлення // Укр.. мова і література в школі. – 1991. - № 3. – С.6-10.

  24. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. Підручник. – К.: Либідь, 1993.

  25. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. – К.: А.С.К., 1988.

  26. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К.: Либідь, 1995.

  27. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. – К.: Вища школа, 1995.

  28. Гудзинський О.Д. Практикум з менеджменту в системі агробізнесу: ситуації і ділові ігри. – К.: Урожай, 1996.

  29. Козачук Г.О. Українська мова – для абітурієнтів: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1993.

  30. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: т-во „Знання”, КОО, 1999.

  31. Партико З. Загальне редагування. – Л., 2001.

  32. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003.


Розділ 4. РИНОК ПРАЦІ у системі

соціально-економічного розвитку
4.1. Механізми формування державної економічної політики

Державне регулювання економіки (ДРЕ). Державне управління економікою. Державна економічна політика. Теорії макроекономічного регулювання. Кейнсіанство. Монетаризм. Економічна система. Основні типи економічних систем. Соціально орієнтована ринкова економіка. Ринковий механізм. Необхідність державного регулювання економіки України. Принципи ДРЕ. Основні функції ДРЕ. Цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку країни. Об’єкти та суб’єкти ДРЕ. Державна економічна політика. Основні форми реалізації державної економічної політики. Економічна стратегія. Економічна тактика. Основні напрями економічної політики держави. Механізм формування державної економічної політики. Основні форми державного планування соціально-економічного розвитку країни. Основні методи ДРЕ. Правові методи ДРЕ. Економічні методи ДРЕ. Адміністративні методи ДРЕ. Органи ДРЕ.

Метою трансформації економічної системи України є формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Досягти цієї мети неможливо без активної участі держави. Державне регулювання соціально-економічного розвитку країни є істотною ознакою сучасної ринкової економіки змішаного типу. Розумний симбіоз ринкових і державних регуляторів дає змогу реалізувати соціально-економічні цілі розвитку суспільства, досягти високої ефективності виробництва, стабільного економічного розвитку, забезпечити соціальну справедливість.

У сучасній економічній літературі поняття механізму державного регулювання соціально-економічних відносин сформульоване не зовсім чітко й однозначно.

Для визначення ролі держави в економіці використовуються різні терміни: “державне втручання” або “державне управління”, “державна економічна політика”, “державне регулювання економіки”. Всі вони взаємопов’язані й характеризують відносини держави з суспільством, але потребують певного уточнення та чіткого визначення.

^ Державне управління економікою – це організуючий і регулюючий процес впливу держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності господарювання.

^ Державна економічна політика – стратегія цілеспрямованого впливу на економічні процеси на макро та мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного ладу.

^ Державне регулювання економіки (ДРЕ) – сфера діяльності органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів господарювання шляхом застосування різноманітних методів і засобів.

Тобто, державне регулювання економіки можливо розглядати як функцію державного управління економікою, як інструмент реалізації економічної політики.

Державне регулювання економіки здійснюється на основі поєднання різних економічних теорій, зумовлених практикою господарювання. У розвитку теорій регулювання економіки виділяються декілька етапів, а саме: меркантилізм; фізіократизм; класична теорія регулювання (саморегулювання); марксизм; кейнсіанство; монетаризм; теорія “економіки пропозиції”; теорія раціональних очікувань; теорія суспільного вибору; неокласичний синтез; соціально-інституціональний напрям.

Особливої уваги заслуговує більш детальний аналіз таких економічних теорій, як кейнсіанство і монетаризм.

Кейнсіанство – напрям розвитку економічної теорії, засновником якого вважають видатного англійського економіста Дж.М.Кейнса, який обґрунтував об’єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання економіки. Ця теорія ефективна в складні періоди розвитку економіки: відбудов, науково-технічних перетворень, формування ринкового середовища. Кейнсіанської теорії дотримувались уряди більшості держав, що й сприяло виходу країн з кризи й розрухи.

Монетаризм – економічна школа, яка пропагує відмову від широкого втручання держави в економіку, віддає перевагу непрямим методам, а саме – регулюванню грошового обігу.

Монетаризм і кейнсіанська концепції мають багато позитивного і, як свідчить світовий досвід господарювання, монетарна система забезпечує кращі результати за умов функціонування розвинутого ринку з цивілізованою конкуренцією, а кейнсіанська – в період його становлення.

У сучасних умовах продовжується пошук нових форм і методів впливу держави на економіку, удосконалюються теорії державного регулювання відповідно до змін середовища. Незважаючи на відмінності, в основі всіх сучасних теорій, лежать положення кейнсіанської та монетариської теорій.

Світова практика господарювання показала, що в основу функціонування певного типу економічної (господарської) системи закладено положення відповідної теорії державного регулювання.

^ Економічна (господарська) система – це особливим чином упорядкована, скоординована система зв’язку між суб’єктами національної економіки.

Виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна; ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу); перехідна. Кожен з них має свій механізм регулювання економічних процесів.

У народному господарстві України відбуваються глибокі соціально-економічні зміни, суть яких полягає в переході до соціально орієнтованої ринкової економіки, або ринкової економіки змішаного типу.

^ Державне регулювання ринкової економіки змішаного типу здійснюється за допомогою таких основних елементів:

  • ринкових регуляторів;

  • державних важелів впливу на економіку (державне регулювання);

  • корпоративного управління;

  • інституту соціального партнерства.

Вони мають забезпечувати високу ефективність національної економіки, реалізацію макроекономічних цілей, стабільний розвиток, стійкість державного управління, соціальну справедливість.

У нинішніх умовах господарювання держава вже не тільки визначає загальні правила і рамки функціонування ринкової економіки, а й сама доповнює ринковий механізм.

^ Ринковий механізм – це спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб’єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту й пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.

^ Об’єктивними причинами необхідності державного регулювання економіки України в умовах сьогодення є:

  • наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність достойної конкуренції;

  • недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним;

  • повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків – робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;

  • забезпечення стабільності та гармонійності суспільства;

  • сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно - історичного середовища існування народів;

  • вирішення питань міжнародної політики і співпраці.

Однак параметри регулювання ринку мають певні межі, визначені його природою, оскільки ринок не є пасивним середовищем, яке автоматично змінюється під впливом зовнішнього середовища. Ринок як сукупність суб’єктів господарювання, крім спільних інтересів, включає інтереси окремого товаровиробника, які не завжди співпадають з інтересами держави. Світова практика показала недоліки надмірного втручання держави в економіку.

Саме тому основними принципами створення системи державного регулювання економіки в нашій країні є:

  • принцип розумної достатності – державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів;

  • принцип поступовості – командно-адміністративні методи регулювання змінюються правовими та економічними з створенням об’єктивних умов – демонополізації, приватизації, стабілізації.

  • принцип адекватності – система державних регуляторів економіки має відображати реальний стан соціально-економічного розвитку.

Функції державного регулювання економіки залежать від соціально-економічного та політичного рівня розвитку держави, компетенції органів державного регулювання, рівня розвитку ринкового господарства, моделі розвитку національної економіки.

^ Основними функціями державного регулювання економіки є:

  • Цільова - полягає у визначенні цілей, пріоритетів та основних напрямів розвитку економіки;

  • Стимулююча – передбачає формування таких важелів і регуляторів, які здатні ефективно впливати на діяльність суб’єктів господарювання;

  • Нормативна (регламентуюча) – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб’єктів економіки, визначає правовий простір;

  • Коригуюча – зводиться до внесення певних змін у хід реалізації економічної політики з метою усунення негативних екстремалей;

  • Соціальна – передбачає регулювання державою соціальних відносин, перерозподіл доходів, соціальний захист і соціальні гарантії;

  • Контролююча – означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням нормативно-правових актів, норм і стандартів;

  • Безпосереднє управління неринковим сектором економіки.

Цілі та пріоритети в соціально-економічному розвитку становлять основу об’єктів регулювання.

Цілі економічного розвитку визначаються для країни в цілому, окремих її регіонів, інституційних одиниць, груп населення. Вони мають бути конкретними, кількісно визначеними.

Пріоритети – це найважливіші соціально-економічні процеси, на стимулювання яких спрямовується у певний період переважна частина ресурсів за допомогою відповідних регуляторів.

Об’єктом регулювання є господарство країни, регіонів, областей, міст і районів, а також соціально-економічні процеси: економічний цикл, структура економіки, інвестиційна діяльність, інноваційні процеси, грошовий обіг, інфляція, ціни, платіжний баланс тощо.

Суб’єктом регулювання є держава в особі державних органів управління (президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій), яка для вирішення складних соціально-економічних проблем, всебічного врахування інтересів залучає наукові установи, політичні партії, громадські та релігійні організації.

^ Економічною основою державного регулювання є бюджетний фонд, а також майно держави.

Перше ніж почати свої найважливіші функції – регулювання соціально-економічних процесів, виправлення недоліків ринкового господарювання, здійснення перерозподілу доходів – держава формує свою економічну політику.

^ Економічна політика держави – це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну й соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання, різних суспільних верств і населення в цілому.

^ Основними формами реалізації державної економічної політики є: економічна стратегія і економічна тактика.

Економічна стратегія – обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення велико масштабних економічних і соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження й примноження її економічного потенціалу та національного багатства, підвищення народного добробуту.

Економічна стратегія включає визначення пергочергових цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання.

Економічна тактика – сукупність найближчих цілей, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного й соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного та соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах.

Економічна політика завжди повинна бути гнучкою, твердою і стабільною. Економічна політика формує фундаментальні напрями розвитку економіки, яких слід неухильно дотримуватися.

Стабільність економічної політики необхідна для орієнтації виробників і споживачів у складних ринкових умовах, узгодження глобальних пріоритетів розвитку суспільства. Важливо створити політичну атмосферу в суспільстві, яка сприяла б реалізації проголошеної економічної політики.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   41

Схожі:

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconВ. М. Баришніков Тестовий контроль рівня знань керівних працівників...
Для державних службовців, які навчаються за професійною програмою підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів державної...

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconКолективна монографія Том 2 За редакцією доктора економічних наук,...
Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту Тернопільського національного економічного університету

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconНавчально-методичний посібник для державних службовців, які навчаються...
Б 24 Інститут державної служби. Проходження державної служби : навч метод посіб. – К. Іпк дсзу, 2010. – 140 с

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconНавчально-тематичний план професійної програми підвищення кваліфікації...
Адміністративно-територіальний устрій України: стан, проблеми та напрями удосконалення

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconНові завдання щодо підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів...
України, визначеним Президентом України в контексті впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство,...

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconПоложення про Реєстр докторів наук та професорів
З метою підвищення рівня організації та проведення ліцензування І акредитації вищих навчальних закладів та забезпечення міністерства...

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconГотель «Аврора»
За загальною редакцією В. В. Липчука. — Львів: «Новий Світ-—2000». 2004 – 288 с

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconІнформація про проведення обласних курсів підвищення кваліфікації...
Чернівецької області та Чернівецьким обласним центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді проведені обласні курси...

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconІ. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук
Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушен­ня у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред...

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора iconДоктора біологічних наук, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка
Визнання нагороди І відзнаки школи та її вчених, міжрегіональні І міжнародні зв’язки

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка