До Одеського апеляційного адміністративного суду




НазваДо Одеського апеляційного адміністративного суду
Дата конвертації22.03.2013
Розмір78 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
До Одеського апеляційного адміністративного суду
м. Одеса, вул. Грецька, 44

Через Первомайський міськрайонного суд Миколаївської області.

Позивач: Олександр Валерійович,
який мешкає

Справа № 2-А-/2010р.
Суддя Янцова О.А.
Заява про апеляційне оскарження подана 18.06.2010р.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення від 18.06.2010р.
Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області (суддя Янцова О.А.)


18.06.2010р Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області (суддя Янцова О.А.), розглянувши адміністративну справу за моїм позовом до ІДПС сержант міліції Цушко Євгена Анатолійовича про визнання незаконними його дій при винесені ним постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, виніс рішення, яким постановив: в задоволенні позову Олександру Валерійовичу відмовити.

З даним рішенням суду першої інстанції не згоден, вважаю його незаконним та необґрунтованим. Суд неправильно і не повною мірою дослідив докази і обставини справи. Багато важливих та переконливих доказів позивача суд залишив без уваги.

Обставини справи.
21 травня 2010р. ІДПС сержантом міліції Цушко Є.А., на мене був складений адміністративний протокол за порушення п. 14.6 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.122 ч.2 КУпАП, і винесена постанова про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
21 травня 2010р. я, керуючи автомобілем ТАЗ н/з 7777, був зупинений по вул. 12-ого Грудня, що у місті Первомайськ, сержантом міліції Цушко Є.А. та звинувачений в тому, що здійснив обгін на перехресті. Приблизно в 250 метрах від місця моєї зупинки, я дійсно виконував випередження транспортного засобу, але при цьому смуга зустрічного руху була вільна, забороняючи знаки і дорожня розмітка на ділянці дороги, де я виконував маневр і де мене зупинили, відсутні.
Я висловив свою незгоду, але, працівник ДАІ не прийняв до уваги мої пояснення, і склав на мене адміністративний протокол серії ВЕ № 6666, і відповідно до ст. 122 ч. 2 КУпАП, піддав мене стягненню у вигляді штрафу в сумі 425 грн., про що виніс постанову ВЕ № 66666 від 21.05.2010 р.

Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Обґрунтування своїх вимог, докази по справі та прохання до суду першої інстанції я зазначив у своєму адміністративному позові та доповнив під час судового засідання.

Судове засідання під головуванням судді Янцова О.А. велося з грубим порушенням КАС України:
1. Згідно Стаття 41.1 КАС України, Суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Ця вимога не була виконана з невідомих мені причин. Під час ознайомлення з матеріалами справи, в протоколі судового засідання зроблено запис, що технічний засіб фіксації судового процесу є не працездатним, а учасники процесу вважають за достатнє ведення протоколу, що не відповідає дійсності. Мене, як учасника процесу, ніхто не попереджував і не запитував стосовно неможливості фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
2. В протоколі також не вірно вказана адреса мого проживання, що свідчить про недбале ставлення до справи, що розглядалась.
3. Згідно Статті 130 КАС України, головуючий у судовому засіданні роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, встановлені цим Кодексом. Одночасно особам, які беруть участь у справі, видається пам'ятка про їхні права та обов'язки, встановлені цим Кодексом. Згідно з протоколом судового засідання ці права були роз’яснені, але це також не відповідає дійсності.

Суть неправильного досліджування доказів і обставини справи. Не звернення уваги суду на деякі важливі документи і докази, представлені мною.
Суд вважає, що відповідачем були зібрані всі необхідні докази по справі. Матеріали адміністративної справи не містять жодного переконливого та отриманого законним шляхом доказу вчинення правопорушення, в якому мене звинувачено. У свою чергу, я маю ряд доказів, які спростовують всі звинувачення в мою адресу і навпаки, доводять неправомірність і незаконність дій відповідача. А саме:

1. З матеріалів справи чітко видно, що під час складання адміністративного протоколу та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, ніяких доказів мені надано не було. Покадрова роздруківка була надана разом з запереченням відповідача безпосередньо в судовому засіданні. Але навіть з цих роздруківок неможливо встановити було порушення чи ні.
2. В судовому засіданні мною було заявлено, що згідно Стаття 14-1 КУпАП До адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Представник відповідача повністю погодився з цією статтею, тому що згідно наказу №33 від 01.03.2010 р. "Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху" вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "ВИЗИР" з активованою функцією "автоматичний режим" модифікації "ВИЗИР 03" відноситься до пристроїв, які працюють в автоматичному режимі. Але ці питання чомусь не потрапили до протоколу судового засідання. Також представник відповідача підтвердив, що при фіксуванні порушення, відповідач керувався наказом МВСУ №77 від 26.02.2009 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009 р. за N 374/16390. Витяг з цього наказу було залучено до справи.
Згідно п. 12.3 цього наказу відповідач не мав права виносити постанову про накладення адміністративного стягнення до обробки інформації та роздруківки матеріалів фото- чи відеозапису. Як видно з матеріалів справи, навіть з наданих відповідачем доказів неможливо однозначно визначити суть порушення та не видно чіткого зображення транспортних засобів, чого також вимагає п. 12.1 наказу №77.
3. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки. В протоколі судового засідання зазначено, що свідком по даній справі був водій, якого я начебто обігнав, але свідчення у нього не взяли із-за того, що він повернув праворуч. Але з наданого в якості доказу відео видно, що на дорозі знаходилось і рухалось в попутному напрямку маршрутне таксі жовтого кольору, водій якого повинен був добре бачити всі обставини справи. Інспектору ніщо не заважало залучити його в якості свідка.
4. В протоколі судового засідання, в запереченнях відповідач стверджує, що рух на вулиці де я був зупинений, організовано по одній смузі, а знаки і розмітка, які б вказували на інше відсутні. Але згідно правил дорожнього руху п. 11.1. Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини. Згідно п. 1.10 ПДР, мінімальна ширина смуги руху встановлено 2.75м. Я запитав представника відповідача, яка ширина проїзної частини на ділянці дороги де мене було зупинено. Він стверджував, що ширина проїзної частини на цій ділянці не перевищує 9 метрів. Я звернувся до суду з клопотанням про визначення фактичної ширини проїзної частини, але суддя проігнорувала це прохання. Навіть з наданих відповідачем фото- відео- матеріалів видно, що ширина проїзної частини на даній ділянці дороги дозволяє рух, що-найменш по трьох смугах. Ширину проїзної частини я виміряв самостійно і вона склала близько 11 метрів, що згідно ПДР відповідає чотирьом смугам руху і надає можливість здійснення випередження.
5. До того ж, я звернув увагу суду, що в протоколі і постанові відсутні будь-які відомості про пристрій яким фіксувалося порушення і про неможливість встановити в залі судового засідання цей пристрій.
6. Відповідач стверджував, що фіксація порушення проводилась за допомогою вимірювач швидкості радіолокаційним відеозаписувальним "ВИЗИР". Навіть якщо це було так, то згідно п.1.5. розпорядження №466 МВС України від 21.05.2009 відповідач був забов’язаний перед початком роботи з радіолокаційним відеозаписувальним вимірювачем швидкості «ВИЗИР» робити знімки службового транспортного засобу із прив'язкою до місцевості та в разі необхідності долучати до матеріалів розгляду скарг для доведення місця фіксації порушення. Таких знімків суду надано не було.
7. Цитата з листа Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (№8/1-1624 від 26.05.2010р.) (Копію документу з повним текстом додаю):

« Вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "ВИЗИР" (далі – Вимірювач). За результатами державної експертизи Вимірювач отримав Експертний висновок №191 від 09.09.2009 щодо його відповідності нормативним документам з технічного захисту інформації. Але згідно того ж листа, в автоматизованій системі реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не було забезпечено захисту інформації шляхом впровадження комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.»
Це говорить про те, що вся інформація (фото, відео), яка знаходиться в ВШРВ "ВИЗИР" є повністю захищена згідно вимог нормативних документів доки ця інформація не потрапить на карту пам’яті, а потім в автоматизовану систему реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (надалі – База). Сама карту пам’яті та база є незахищеною і дозволяє персоналу, який її обслуговує, безконтрольно вносити зміни в відомості які в ній зберігаються. На підтвердження цього, мною було змінено відео яке надавалось в якості доказу і передано для перегляду суду.
8. Згідно ст. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всесторонньому, повному і об'ективному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже з'являється питання об'єктивності і правомірності винесеного відносно мене постанови, враховуючи те, що навіть в судовому засіданні об’являлася перерва, для того щоб представник відповідача зробив більш-чіткі роздруківки для визначення факту обгону. Зроблені роздруківки ніяк не прояснили обставин справи. Тоді яким чином відповідач міг на місті складення протоколу про адміністративне порушення зробити висновки щодо порушення мною правил дорожнього руху?

Також я звертав увагу, що в своїх запереченнях відповідач намагався надати суду неправдиві факти:
- він заявляв, що неодноразово демонстрував відео скоєного мною правопорушення, хоча це є неправдою і підтверджується аудиозаписом, який надав сам інспектор;
- він заявляв, що не порушував ПДР під час несення служби і що його автомобіль знаходився на відстані більше 10 метрів від перехрестя, хоча зі зроблених мною фото можна зробити однозначні висновки. І ця посадова особа має бути прикладом для інших водіїв.

Наведене дає підстави вважати, що судом при дослідженні спірних правовідносин не встановлено обставини, які мають важливе значення для вирішення справи:

- за допомогою якого приладу проводилася відеофіксація;
- чи міг відповідач на місті складення протоколу однозначно визначити характер правопорушення;
- чи мав право відповідач на підставі відео сумнівної якості виносити постанову про накладення адміністративного стягнення на місті складення протоколу;
- чи можливо взагалі з наданих доказів чітко визначити суть порушення, як того вимагають нормативні документи;
- чи було можливо залучити свідків;
- чи можливо здійснити випередження на даній ділянці дороги;
- чи можна внести несанкціоновані зміни в інформацію (фотокартку, відео), яка знаходиться на жорсткому диску «Візира», на флеш-картці, чи при передачі у другий комп’ютер, чи в самому іншому комп’ютері;
- чи можна за допомогою комп’ютерних програм змінити надані докази.

Повідомляю Апеляційний суд, що всі мої аргументи і докази були надані суду першої інстанції письмово і додатково оголошені в усній формі на судовому засіданні 18.06.2010р. Виключення: «Лист Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (№8/1-1624 від 26.05.2010р.)» Причина: відсутність даного документа у позивача на момент суднового засідання.

Таким чином постанову Первомайського міськрайонного суд Миколаївської області винесено внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст.. 202 КАС України це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення рішення.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст..ст. 50, 162 КАС України


ПРОШУ:

1.Скасувати постанову Первомайського міськрайонного суд Миколаївської від 18.06.2010р. у справі № 2-А-577/2010р
2. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.


Додатки:
1. Дві копії протоколу.
2. Дві копії постанови.
3. Копія позовної заяви.
4. Дві фотокартки.
5. Лист Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (№8/1-1624 від 26.05.2010р.


________________________ О.В.

Схожі:

До Одеського апеляційного адміністративного суду iconДо Дніпропетровського апеляційного аміністративного суду
Заява про апеляційне оскарження була подана мною до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний...
До Одеського апеляційного адміністративного суду iconДержавне управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області
На постанову Кремінського районного суду від 27 листопада 2008 року по справі 2–а–50/2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного...
До Одеського апеляційного адміністративного суду iconГолові Апеляційного суду Черкаської обл
Пдр україни,з чим я категорично не згоден та обґрунтовано вважаю, що рішення суду загалом не відповідає чинному законодавству внаслідок...
До Одеського апеляційного адміністративного суду iconКопія 3: Європейський Суд по правам Людини факс (0)3 88 41 27 30, 1033- 388- 41 27 30
В. I. Карпинець в черговому (четвертому) розгляду в іншому складі того же суду (справа 7/44-2001 в першому розгляду) з формально...
До Одеського апеляційного адміністративного суду iconЗаконодавство України
Додатково див. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва n 2а-17176/09/2670 ( v7176805-10 ) від 22. 04. 2010 Ухвалу Окружного...
До Одеського апеляційного адміністративного суду iconДо Апеляційного суду Донецької області
У справі про адміністративне правопорушення, передбачені ст ч1 Кпап україни
До Одеського апеляційного адміністративного суду iconРішення іменем україни " " квітня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі
До Одеського апеляційного адміністративного суду icon08/12 верховний суд україни постанов а іменем україни
Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року справу за позовом г-ва Ю. Л. до Ічнянського районного суду Чернігівської...
До Одеського апеляційного адміністративного суду iconДо Тернопільського міськрайонного суду
Прошу розглянути даний позов на підставі ст ч. 3 КупАП, яка прямо передбачає право особи оскаржити до міськрайонного суду постанову...
До Одеського апеляційного адміністративного суду icon12. Загальна характеристика адміністративного права України (2 год.)
Поняття адміністративного права. Загальна та особлива частина адміністративного права. Джерела адміністративного права
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка