Івано-Франківському міському суду




Скачати 142.38 Kb.
НазваІвано-Франківському міському суду
Дата конвертації23.03.2013
Розмір142.38 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
Івано-Франківському міському суду
Позивач: Волков Олександр Миколайович,

76018, м. Івано-Франківськ,

вул. Чорновола, 37, кв. 7

тел. дом. 552778
Відповідач: Івано-Франківська міська рада,

76004, м. Івано-Франківськ

вул. Грушевського, 21

тел. 556515
Позовна заява

(адміністративний позов)

Рішенням Івано-Франківської міської ради (XXXIX сесія) п’ятого демократичного скликання від 25.02.2009 року затверджено «Програму розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року).

Вважаю, що окремі положення вказаної «Програми…» порушують мої законні права, свободи та інтереси у мовній сфері. Зокрема, пункт 3 розділу 5 передбачає анонсування та проведення всіх масових і видовищних заходів в м. Івано-Франківську лише державною мовою. Пункт 1 розділу 7 передбачає, що при укладанні угод буде зобов’язано перевізників, котрі обслуговують маршрути міського громадського транспорту, обмежити трансляцію радіопрограм недержавною мовою. Пункт 2 розділу 8 встановлює мінімальний розмір ставки єдиного податку та зберігає пільгове нарахування орендної плати для підприємців, які торгують виключно україномовною друкованою продукцією.

Вважаю, що вказані пункти «Програми розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року) повинні бути визнані незаконними, а Івано-Франківську міську раду треба зобов’язати виключити ці пункти з «Програми…».

Свої позовні вимоги обґрунтовую наступними обставинами:
а) Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод проголошує, що «кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків…, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Стаття 13 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод проголошує, що «кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи».

Пункт 3 розділу 5 «Програми розвитку і функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року) встановлює:

«Анонсувати та проводити всі масові і видовищні заходи виключно державною мовою».

Хочу привернути увагу суду на те, що 08.08.2000 року Івано-Франківська міська рада прийняла рішення «Про функціонування української мови в місті Івано-Франківську». Я оскаржив це рішення в судовому порядку. За моєю скаргою рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.03.2001 року, яке вступило в законну силу з 17.03.2001 року, був визнаний незаконним:

підпункт 1 пункту 7 — «анонсування будь-яких масових і видовищних заходів виключно державною мовою».

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06.03.2001 року було виконано Івано-Франківською міською радою 28.03.2002 року, про що свідчить відповідь міського голови міста Івано-Франківська З.Шкутяка від 12.04.2002 року №В/195.

02.11.2000 року Івано-Франківська міська рада прийняла рішення «Про затвердження комплексної програми становлення, захисту і впровадження української мови та ділового мовлення у місті». Я оскаржив це рішення в судовому порядку. За моєю скаргою Івано-Франківський місцевий суд рішенням від 25.03.2002 року, яке вступило з 26.04.2002 року, визнав незаконним:

пункт 6 — «забезпечити анонсування виключно державною мовою всіх масових і видовищних заходів».

Рішення Івано-Франківського місцевого суду від 25.03.2002 року Івано-Франківська міська рада вирішила прийняти до відома, про що свідчить відповідь прокуратури Івано-Франківської області від 10.02.2003 року №7/52-92.

09.06.2004 року Івано-Франківська міська рада прийняла «Програму розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2004-206 роки». Пункт 3 розділу 5 цієї «Програми…»:

«Забезпечити анонсування та проведення виключно державною мовою всіх масових і видовищних заходів»

постановою Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2006 року визнаний незаконним.

Таким чином, Івано-Франківська міська рада, незважаючи на три судових рішення, які вступили в законну силу, повторно включила в «Програму розвитку і функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року) положення, які Івано-Франківським міським судом рішенням від 06.03.2001 року, Івано-Франківським місцевим судом рішенням від 25.03.2002 року та Вищим адміністративним судом України постановою від 6 грудня 2006 року були тричі визнані незаконними.

Частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України проголошує:

«Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається порядок застосування мов.

Керуючись принципом преюдиціальності, наполягаю на тому, що пункт 3 розділу 5 «Програми розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року) повинен бути визнаний незаконним, а Івано-Франківська міська рада постановою суду повинна бути зобов’язана виключити його з «Програми…».
b) Пунктом 1 розділу 7 «Програми розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року) встановлено:

«При укладанні угод зобов’язати перевізників, котрі обслуговують маршрути міського громадського транспорту, обмежити трансляцію радіопрограм недержавною мовою».

Звертаю увагу суду на те, що 09.06.2004 року Івано-Франківська міська рада прийняла «Програму розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2004-206 роки». Пункт 1 розділу 7 цієї програми встановлював:

«При укладанні угод на обслуговування міських маршрутів усіма видами транспорту передбачити порядок використання радіоприймачів та магнітофонів, при якому б виключалось звучання програм недержавною мовою під час роботи транспортного засобу на маршруті».

Постановою Івано-Франківського місцевого суду від 06.10.2005 року по справі №2-2155/2005 цей пункт був визнаний незаконним, а міську раду зобов’язано виключити цей пункт з вказаної «Програми…».

Частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України проголошує:

«Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається порядок застосування мов.

Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» визначено, що до мов національних меншин України включені: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська мови.

Підпунктом «іі» пункту «b» частини 1 статті 11 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин передбачено: «Заохочувати трансляцію радіопрограм регіональними мовами або мовами меншин на регулярній основі та/або сприяти такій трансляції».

Таким чином, Івано-Франківська міська рада в черговий раз порушила міжнародні зобов’язання, які Україна прийняла при ратифікації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

Звертаю увагу суду на те, що згідно статті 19 Закону України «Про національні меншини в Україні»:

«Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення, ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору».

Таким чином, маю всі підстави вимагати прийняти постанову суду, якою визнати пункт 1 розділу 7 «Програми розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року) незаконним та зобов’язати Івано-Франківську міську раду виключити цей пункт з «Програми…».
c) Пунктом 2 розділу 8 «Програми розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року) передбачено:

«Встановити мінімальний розмір ставки єдиного податку та зберегти пільгове нарахування орендної плати для підприємців, які торгують виключно україномовною друкованою продукцією».

Вважаю цей пункт таким, що порушує мої законні права, свободи та інтереси у мовній сфері і обґрунтовую це наступними обставинами.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод проголошує, що «кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків…, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Стаття 13 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод проголошує, що «кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи».

Хочу привернути увагу суду на те, що 08.08.2000 року Івано-Франківська міська рада прийняла рішення «Про функціонування української мови в місті Івано-Франківську». Я оскаржив це рішення в судовому порядку. За моєю скаргою рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.03.2001 року, яке вступило в законну силу з 17.03.2001 року, був визнаний незаконним пункт 12:

«розробити систему надання пільг суб’єктам підприємницької діяльності, які реально сприяють популяризації української мови та підняттю національної культури».

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06.03.2001 року було виконано Івано-Франківською міською радою 28.03.2002 року, про що свідчить відповідь міського голови Івано-Франківська З.Шкутяка від 12.04.2002 року №В/195.

02.11.2000 року Івано-Франківська міська рада прийняла рішення «Про затвердження комплексної програми становлення, захисту і впровадження української мови та ділового мовлення у місті». Я оскаржив це рішення в судовому порядку.

За моєю скаргою Івано-Франківський місцевий суд рішенням від 25.03.2002 року, яке вступило в законну силу з 26.04.2002 року, визнав незаконним пункт 13:

«встановити мінімальний розмір ставки єдиного податку для підприємців, які торгують виключно україномовною друкованою продукцією».

Рішення Івано-Франківського місцевого суду від 25.03.2002 року Івано-Франківська міська рада вирішила прийняти до відома, про що свідчить відповідь прокуратури Івано-Франківської області від 10.02.2003 року №7/52-92.

Частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України проголошує:

«Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

За період часу, який минув після вступу в законну силу судових рішень від 06.03.2001 року та від 25.03.2002 року, рівень законодавчого забезпечення прав, свобод і інтересів у мовній сфері представників національних меншин України був суттєво підвищений, так як 15.03.2003 року був прийнятий Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається порядок застосування мов.

Стаття 1 «Захист права власності» Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (Париж, 20 березня 1952 року) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади. Стаття 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод забороняє дискримінацію за ознакою мови, національного походження, належності до національних меншин.

Як керівник неурядової організації «Російська община Івано-Франківської області» я відповідаю за здійснення видавничих проектів. Зокрема, я є відповідальним редактором тематичної сторінки «Община», яка видається щомісячно російською мовою на шпальтах Івано-Франківської газети «Прикарпатська правда». Я є автором і керівником кількох видавничих проектів щодо видання літературних творів російською мовою. Відповідно до положень статей 440, 441 Цивільного кодексу України мені належать майнові права інтелектуальної власності на літературні твори, які видані в місті Івано-Франківську російською мовою, зокрема, право на продаж літературних творів.

Згідно з пунктом 4 розділу 8 «Програми розвитку і функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року) зобов’язано комітет громадського мовного контролю, управління торгівлі виконавчого комітету міської ради постійно «здійснювати контроль за дотриманням мовного законодавства та нормативно-правових документів, в тому числі й місцевих, щодо підтримки української преси та книготоргівлі, у діяльності книготорговців та розповсюджувачів преси».

Таким чином, Івано-Франківська міська рада порушила вимоги частини 2 статті 24 Конституції України – «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… етнічного… походження, за мовними… ознаками». Стаття 8 Закону України «Про мови в Українській РСР» також проголошує, що «будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою, мовна дискримінація неприпустимі».

Частина 1 статті 54 Конституції України проголошує, що «громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності».

Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства для мене, як суб’єкта авторського права, в місті Івано-Франківську свідомо створені дискримінаційні умови для продажу літературних творів російською мовою, на які я маю авторське право. Значна частина підприємців категорично відмовляються брати для продажу літературні твори російською мовою, авторські права на які належать мені. Свою відмову підприємці мотивують тим, що пільгова ставка єдиного податку для торгівлі виключно україномовною друкованою продукцією в чотири рази менше, ніж для торгівлі друкованою продукцією мовами національних меншин. Крім цього, комітет громадського мовного контролю та управління торгівлі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснюють контроль за мовною належністю друкованої продукції, яку продають підприємці, які користуються пільгами при сплаті єдиного податку за мовними ознаками.

За ознаками етнічного походження та мовної належності я є об’єктом дискримінації з боку Івано-Франківської міської ради, за ознаками мовної належності страждають мої моральні і матеріальні інтереси, які гарантовані мені як суб’єкту авторського права частиною 1 статті 54 Конституції України.

В цьому зв’язку я привертаю увагу до листа Голови Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України Миколи Томенка від 05.04.2004 року №06-22/18-288, де зазначено, що особисто Голова Комітету «та Комітет в цілому завжди підтримував і підтримуватиме ідею стосовно відновлення і збереження привілейованого податкового статусу друкованих видань незалежно від мови, якою вони виходять у світ».

Звертаю увагу також на ту обставину, що як покупець друкованої російськомовної продукції я також є об’єктом прямої дискримінації, так як всі суми податків та орендної плати підприємці включають в роздрібну ціну товару, таким чином я сплачую додаткові суми порівняно з покупцем україномовної друкованої продукції. Я вважаю це актом дискримінації за мовною ознакою.
d) Згідно з частиною 3 статті 10 Конституції України в Україні «гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Стаття 11 Конституції України закріплює принцип рівності, створення умов державою для розвитку як української нації, її традицій і культури, так і для розвитку етнічної, культурної, мовної самобутності національних меншин України.

Згідно з частиною 2 статті 300 Цивільного кодексу України «фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства».

Стаття 6 Закону України «Про національні меншини в Україні» гарантує «всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідання своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку інші діяльність, що не суперечить чинному законодавству».

Частина 2 статті 24 Конституції України проголошує, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками етнічного походження, за мовними ознаками.

01 лютого 1995 року у Страсбурзі була підписана Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин. Законом України від 09 грудня 1997 року Рамкову конвенція Ради Європи про захист національних меншин було ратифіковано.

Стаття 4 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин проголошує:

«1. Сторони зобов’язуються гарантувати особам, які належать до національних меншин, право рівності перед законом та право на рівний правовий захист. У цьому зв’язку будь-яка дискримінація на підставі приналежності до національної меншини забороняється.

2. Сторони зобов’язуються вжити, у разі необхідності, належних заходів з метою досягнення у всіх сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, які належать до більшості населення. У цьому зв’язку, вони належним чином враховують конкретне становище осіб, які належать до національних меншин.

3. Заходи, вжиті відповідно до пункту 2, не розглядаються як акт дискримінації».
05 листопада 1992 року у Страсбурзі була прийнята Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Законом України від 15 травня 2003 року Європейську хартію регіональних мов або мов меншин було ратифіковано.

Пункт 2 статті 7 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин проголошує:

«Сторони зобов’язуються усунути, якщо вони цього не зробили, будь-які необґрунтовані розрізнення, виключення, обмеження або переваги, які стосуються використання регіональної мови або мови меншини та які мають на меті перешкодити чи створити загрозу її збереженню або розвиткові. Вжиття спеціальних заходів у галузі регіональних мов або мов меншин, які спрямовані на досягнення рівності між особами, що вживають ці мови, і рештою населення або які належним чином враховують їхній конкретний стан, не розглядаються як акт дискримінації проти тих осіб, що вживають більш поширені мови».

Стаття 12 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин проголошує:

«1. Стосовно культурної діяльності та засобів її здійснення — особливо бібліотек, відеотек, культурних центрів, музеїв, архівів, академій, театрів і кінотеатрів, а також літературних творів і кінопродукції, народних форм виявлення культури, фестивалів і організацій, що займаються культурною діяльністю, включаючи, між іншим, використання нових технологій, — Сторони зобов’язуються, в межах території, на якій такі мови використовуються, і якщо органи державної влади мають компетенцію, повноваження або відіграють певну роль у цій сфері:

а) заохочувати форми виявлення та ініціативи, притаманні регіональним мовам або мовам меншин, і сприяти різними засобами доступу до творів, що створюються цими мовами;

b) сприяти різними засобами доступу іншими мовами до творів, що створюються регіональними мовами або мовами меншин, підтримуючи і розвиваючи діяльність у галузі перекладу, дублювання, озвучування і субтитрування;

c) сприяти доступу регіональними мовами або мовами меншин до творів, що створюються іншими мовами, підтримуючи і розвиваючи діяльність у галузі перекладу, дублювання, озвучування і субтитрування».
На підставі викладеного, керуючись частиною 3 статті 10, статтею 11, частиною 2 статті 24, пунктом 4 частини 1 статті 92 Конституції України, статтями 6, 19 Закону України «Про національні меншини в Україні», статтями 8, 32, 35 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР», статтею 4 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, статтями 7, 11, 12 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, статтями 72, 159, 160, 161, 162 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:

1. Визнати пункт 3 розділу 5, пункт 1 розділу 7, пункт 2 розділу 8 «Програми розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року) незаконними.

2. Зобов’язати Івано-Франківську міську раду виключити пункт 3 розділу 5, пункт 1 розділу 7, пункт 2 розділу 8 з «Програми розвитку та функціонування української мови у місті Івано-Франківську на 2009-2011 роки» (додаток 2 до рішення сесії міської ради від 25.02.2009 року).
Додаток:

1. Документ про сплату судового збору.

2. Рішення Івано-Франківської міської ради (XXXIX сесія) п’ятого демократичного скликання від 25.02.2009 року з усіма додатками.

3. Рішення Івано-Франківського міського суду від 06.03.2001 року по справі №2-7730/2001.

4. Рішення Івано-Франківського місцевого суду від 25.03.2002 року по справі №2-642/02.

5. Постанова Івано-Франківського місцевого суду від 06.10.2005 року по справі №2-2155/2005, ухвала Івано-Франківського місцевого суду по цій же справі від 24.10.2005 року, ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.12.2005 року по справі №22-1373/2005.

6. Постанова Вищого адміністративного суду України від 06.12.2006 року.

7. Копія позовної заяви з усіма додатками.

О.М.Волков




Схожі:

Івано-Франківському міському суду iconДо Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
Франківської області вул. Молодіжна 10, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300
Івано-Франківському міському суду iconМіста І села України. Історія Івано-Франкіська
У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради знаходяться 5 навколишніх сіл: Вовчинець, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин....
Івано-Франківському міському суду iconУправлінню культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, Міському...
Управлінню культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, Міському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу,...
Івано-Франківському міському суду iconУправління у справах сім’ї, молоді та спорту Івано – Франківської...
Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Івано – Франківської обласної державної адміністрації, Івано – Франківського...
Івано-Франківському міському суду iconПоложення про Громадську раду при Тростянецькому міському голові
Тростянецькому міському голові з метою координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з...
Івано-Франківському міському суду iconМіському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу,...
Міському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу, міському виконкому міста Дніпропетровська, будь кому, хто зацікавлений...
Івано-Франківському міському суду iconМіському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу,...
Міському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу, міському виконкому міста Дніпропетровська, будь кому, хто зацікавлений...
Івано-Франківському міському суду iconМіському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу,...
Міському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу, міському виконкому міста Дніпропетровська, будь кому, хто зацікавлений...
Івано-Франківському міському суду iconМіському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу,...
Міському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу, міському виконкому міста Дніпропетровська, будь кому, хто зацікавлений...
Івано-Франківському міському суду iconМіському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу,...
Міському Голові міста Дніпропетровська Куліченку Івану Івановичу, міському виконкому міста Дніпропетровська, будь кому, хто зацікавлений...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка