Державні символи України




Скачати 292.12 Kb.
НазваДержавні символи України
Дата конвертації07.03.2013
Розмір292.12 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА


Кафедра гуманітарнихдисциплін

ЗАЛІКОВА РОБОТА
Дисцмпліна: ІНФОРМАТИКА
Тема: Державні символи України

Виконали: студенти ІІ курсу

групи ПБ - 25

Самцов Євген

Ковальов Ігор

Київ 2011
ПЛАН.

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Історичний етап розвитку державних символів……………………………..5

2. Поняття про державні символи, їх конституційне закріплення в Україні...8

3. Гімн……………………………………………………………………………12

4. Прапор………………………………………………………………………...17

5. Герб……………………………………………………………………………24

Висновок………………………………………………………………….…..29

Силки………………………………………………………………………….30
ВСТУП.

Актуальність даної теми пояснюється тим, що кожна держава має свої державні символи, які є не просто графічними зображеннями чи піснею, а несуть за собою право незалежності та визначеності у політичному, культурному, економічному та територіальному напрямку.

Згідно з Конституцією України, державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.У І Розділі Конституції України в 20 статті сказано: “Державний Прапор України - стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i жовтого кольорiв.” Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба ВiйськаЗапорiзького законом, що приймається не менш як двома третинами вiдконституцiйного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів в повсякденному житті, під час урочистих і офіційних заходів, не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною українською державою.

Державний герб УНР (тризуб на синьому тлі) був ухвалений 12 лютого 1918.Малою Радою в Коростені. 22 березня 1918 тризуб та жовто-блакитний прапор були затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий. У 1917-1920 "Ще не вмерла Україна" (музика М.Вербицького, текст П.Чубинського) як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. Процес розробки зовнішньої атрибутики сучасної Української держави також не завершений. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України. 28 січня 1992 постановою ВР державним прапором України затверджено синьо

жовтий стяг, а 19 лютого 1992 ВР затвердила тризуб як малий герб України та головний елемент великого Державного герба. 

1. Історичний етап розвитку державних символів.

Українська державна символіка, як у скіфських царів, у старокняжійКиївській державі та в УНР, відображує традиційну українську символіку , що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства . Ключем до її розуміння є чільний її символ , нині відомий під назвою «Тризуб» .

Перша літописна згадка про тризуб як про великокнязівський знак стосується ХХст. Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря ,а з іншого тризуб.

Тризуб символізує ту саму трійцю життєтворчих енергій , що й хрест та

шестикутна зірка , тобто Мудрість , Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Життя). Тож тризуб можна

зустріти на цеглі Десятинної церкви ,на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, його зображення знайдено на варязькому мечі ,в гербі французької королеви Анни , на надгробку св. Еріка у Швеції та ін.

Тризуб на час прийняття Руссю-Україною християнства був настільки

популярним , що хрест довелось об`єднати з ним в один знак , для сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт , на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

Кожен символ ставить акценти на різних аспектах світобудови , графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста . Якщо хрест концентрує увагу на значимості для світобудови третьої сили , то тризуб , відображаючи як триєдність світобудови , так і троїстість полум`я-енергії , принцип вогню

і поступу .

У прямих предків сучасних українців слов`янського племені полян ,званих також «русь» і «сколоти» , як і у їхніх попередників , панувала трикомпонентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) держави від трьохбратів ,що «сіли» на трьох київських горах. Зверхники полян-русів , київські князі,так само , як і царі скіфів , карбували на своїх монетах знак Трійці Тризуб .

Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб

має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега . Тризуб зображався як в орнаментах тканин , килимів , карбування , так у рукописних текстах книг ,на монетах і печатках , на ювелірних виробах ,державних відзнаках , підвісках і навіть на посуді.

Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає , на жаль, у XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками . Однак у

народному побуті найменш денаціоналізованих , гірських районів України він живе й досі. Так у Карпатах , під Різдво чи Йордань , селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.

Крім містичного знака-тризуба українська державна символіка включає

жовто-блакитні барви.

На відміну від однозначного слова «колір»,слово «барва» багатозначне.

В старовину воно означало не лише певний колір , але й уніфікований одяг,тобто належність до певної групи людей. Один з діалектних варіантів слова «барва» набув значення матеріального барвника , це слово «фарба» , інший «варна» - зберіг лише його друге значення: певної групи людей.

У давніх аріїв було три барви (варни): біла - старшина , жреці - правителі , яких звали рахмани (брахмани) ; червоно - малинова - воїни (шатри , кшаттії) ; чорна - сіячіта скотарі (вайш`ї і шудри).

Запорожці , як люди , що повністю присвятили себе священній війні за

Україну , дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів - зодягались у червоно-малиновий одяг і мали , крім мирного жовто-блакитного , бойовий, червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора ,військово-магнатськи формування - червоно-білого,а військово-народні - червоно-чорного. Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, а то й від усіх зразу - він мав бунчуки білого, червоного, та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по білому ,що символізує єдність усіх груп у одному народі .

Можна наводити чимало прикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден з цих традиційних кольорів не став державною

барвою в силу двох причин . Перша полягає в тому , що ця барва є спільною для десятків націй і народностей ,які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності ,а друга - в тому , що за цими кольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно-жовта .

Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.

Коли ж нація почала оживати ,- відродилась і символіка . Національна барва з`являється по всій Україні і ,насамперед , у розписах церков та у церковних речах - ризах, фарбованій різьбі іконостасів . Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто-блакитних тканин , у гербах українських земель . Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотою підковою і золотим кавалерським хрестом .

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою ,яка виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та формалізація національної символіки . Як відомо, Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина - золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась однакова національна барва . Збіг досить промовистий, якщо зважити,що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі .

Жовто-блакитна барва була настільки усвідомленою як національна українська , що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора

як державного символа , яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні , ні в Росії жодного сумніву , що до правомірності цього акту. 

^ 2. Поняття про державні символи, їх конституційне закріплення в Україні.

Державні символи - встановлені конституцією або спеціальними законами чивизнані за традицією предмети, зображення, поетико-музичні твори, словесні формулювання тощо, які звичайно мають історичне походження, відображають особливості розвитку і сучасного стану відповідного соціуму, слугують різним цілям у діяльності державних органів і посадових осіб, в умовній формі засвідчують саму державу та її

суверенітет.

Тим самим державні символи є відображенням державного суверенітету, йогосвоєрідним формалізованим виразом. Державні символи звичайно зафіксовані в основних законах, тобто є конституційним інститутом. Прикладом можуть бути більшість положень статті 20 Конституції України. У конституційній практиці усталеним є саме термін "державні символи". Вісник Конституційного Суду України 1/2003.

В багатьох випадках йдеться про національні символи як синонім цього

терміна. Разом з тим поняття національних символів може мати самостійне

значення, пов’язане з розвитком титульної нації, її роллю у становленні конкретної держави. Після конституційного закріплення такі символи нерідко набували статусу державних . У частині п’ятій статті 20 Конституції України визнано, що Державним Гімном України є національний гімн. У січні 1992 року постановою Верховної Ради України національний прапор було затверджено як державний.

Іноді в основних законах наголошується на зв’язку, що існує між

державними символами і суверенітетом. Наприклад, у статті 11 Конституції Португалії державний (національний) прапор визначено як "символ суверенітету Республіки, незалежності, єдності та цілісності Португалії". В інших конституціях такий зв’язок відбито в офіційному іменуванні символів : "символи держави і національного суверенітету" (Кабо-Верде) або "символи незалежності та суверенітету" (Монголія).

В Конституції Франції про державні символи йдеться у розділі,

поіменованому "Про суверенітет". Звичайно до державних символів

конституційно віднесені державний прапор, державний герб і державний гімн. Загальновизнаним символом є державний прапор. Зокрема, лише прапор встановлено в конституціях ряду держав (Ірландія, Іспанія, Італія, Латвія, ФРН тощо). Генезис цього символу пов’язаний з використанням ще за рабовласницьких часів військових стягів політичних господарів.

Знаменно, що державні прапори деяких сучасних монархій мають кольориправлячих або історичних династій. Нерідко кольори державних прапорів засвідчують певні характеристики суспільного життя, особливості панівної ідеології тощо. Так, кольором прапорів більшості держав, де офіційно визнано іслам, є зелений, який історично пов’язаний з цією релігією. В державах, що виникли у ХІХ-ХХ століттях, визначення кольорів прапорів було, як правило, результатом історичних досліджень.

Прикладом може бути Україна початку ХХ століття, коли було визначеноосновні параметри і кольори прапору, прийняті і за чинним Основним Законом - дві рівновеликі горизонтальні смуги синього та жовтого

кольорів (частина друга статті 20). Іноді саме кольори віднесені до державних символів (Ліхтенштейн, Польща). В Австрії, Еквадорі, Естонії та Чехії в основних законах окремо визначені державні кольори і державний прапор.

Державні кольори як символи використовуються на прапорі і гербі, а такожна форменому одязі, для оформлення офіційних заходів тощо. В Чехії до державних символів конституційно віднесені, зокрема, державний прапор і штандарт президента, в Монако - національний ( державний ) прапор і княжий штандарт. В інших країнах штандарт глави держави (президента) звичайно сприймається як так званий службовий прапор.

Службові прапори встановлюються на основі державного прапора для різнихорганів державної влади, державних установ тощо самими цими органами та установами і призначені для різних представницьких цілей. Передісторію мають такі символи, як державний герб і державний гімн. Виникнення гербів пов’язують з періодом хрестових походів, коли знаки на

зброї поступово трансформувались у родові герби.
За часів становлення централізованих феодальних держав родові герби

правлячих династій набували, по суті, значення державних й іноді зберігали його після їх зміни. Сьогодні гербами монархій звичайно є саме такі геральдичні знаки. Герби республік нерідко містять зображення, які у лаконічній формі виражають певні суспільно-політичні ідеї, засвідчують слідування історичній традиції та наступництво держави і деякі інші характеристики. Так, частинами третьою і четвертою статті 20 Конституції України передбачено, що Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорозького, а малим Державним Гербом України є Знак Княжої Держави Володимира Великого. Крім України, існування великого і малого

державних гербів конституційно застережене в Чехії. Іноді державний герб зображується на державному прапорі (Андорра, Мексика, Молдова, Хорватія та деякі інші держави).

Звичайним є зображення державного герба на грошових знаках, печатках,

актах (документах) держави тощо. Вісник Конституційного Суду України.


3. Гімн України.

Державний гімн - це поетико-музичний або музичний твір урочистого

характеру, який відображає державну або національну традицію і слугує, зокрема, політико-ідеологічним і патріотично-виховним цілям. Іноді державні гімни пов’язують з прадавніми часами.

Проте більш поширеною є теза про те, що державні гімни виникли у зв’язкуз подіями буржуазних революцій ХVІІ-ХVІІІ століть і становленням

тогочасних національних держав. Деякими конституціями до державних символів віднесене гасло. Державне гасло - це коротке словесне формулювання (вислів), яке виражає ідеї, що прийняті у суспільстві і визнані державою як загальні цінності. Традиція застосування названого символу пов’язана із зображеннями гасел на родових гербах.

Сьогодні державне гасло іноді фіксується на державному гербі. Практикаконституційного встановлення державного гасла була започаткована в період французької революції ХVІІІ століття. У статті 2 чинної Конституції Франції за певною традицією зафіксовано, що гаслом

республіки є "свобода, рівність і братерство".

Державне гасло конституційно визначене і у багатьох колишніх французькихколоніях, хоча зміст відповідних формулювань є різним: "честь,

братерство, справедливість" (Мавританія), "бог, батьківщина, король" (Марокко), "свобода, співробітництво, прогрес" (Руанда) тощо. Державним

символом нерідко визнана державна печатка. Зокрема, відповідний статус печатки передбачений конституціями окремих європейських держав (Австрія, Болгарія, Румунія, Словаччина і Чехія).

Іноді державними символами конституційно визначені державні нагороди -ордени і медалі (Бахрейн, Кувейт, Судан, Оман тощо). В основних законах Албанії та Румунії до державних (національних) символів прямо віднесено національний день. Проте такий його статус є суперечливим з огляду на семантику терміна "символ", який походить з грецької мови і означає речовий, графічний або звуковий знак, що може відображати певне

явище або ідею.
Суперечливим є віднесення до державних символів столиці,запропоноване деякими науковцями. За аргумент вони вважають той факт, що в деяких конституціях статус столичного міста визначено в тій же статті, що і статус державних символів . Однак це лише означає, що одна стаття містить кілька конституційних інститутів. Конституційна регламентація державних символів у різних країнах є схожою за формами.

Як правило, вони розміщені у першому розділі основного закону, щозасвідчує значущість відповідного інституту. В деяких країнах така регламентація обмежена найменуванням державних символів без їх опису. Зокрема, відсутній опис символів у конституціях, прийнятих у ряді пострадянських країн. Це пояснюється, зокрема, незавершеністю процесів державотворення на момент прийняття основних законів.

У більшості випадків конституції містять більш-менш детальний опис

державного прапора, державного герба та деяких інших "матеріалізованих" символів , а також назву державного гімну. Іноді наголошується на історичному походженні тих або інших символів (Андорра, Хорватія) або на їх історичній зумовленості (Еритрея). В основних законах нерідко застережено, що опис державних символів та порядок їх використання встановлюються законом.

Закони про державні символи в деяких пострадянських країнах приймають забільш складною процедурою, аніж звичайні. В Грузії, Молдові та Румунії це органічні закони, в Азербайджані - конституційні закони.

Відповідно до статті 20 Конституції України законами, що приймаються неменш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, встановлюється Великий Державний Герб України, затверджуються слова Державного Гімну України і встановлюється опис державних символів України та порядок їх використання. На сьогодні прийнято один

з таких законів - Закон України "Про Державний Гімн України" від 6 березня 2003 року.

Іноді в конституціях наголошується, що державні символи охороняютьсязаконом. Частиною першою статті 65 Конституції України передбачено, що, зокрема, шанування державних символів є обов’язком громадян України. Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за наругу над державними символами (стаття 338).

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Українськийетнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруковдає розпорядження вислати Чубинського «за вредноевлияние на умыпростолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд

поліції. Перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі "Мета", 1863, №4.

Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшовповз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло

(Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла

Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами

– 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.

У 1917-1920 "Ще не вмерла Україна" як єдиний державний гімн законодавчене був затверджений, використовувалися й інші гімни. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про Державний гімн України”, запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплету і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванніфракції Соцпартії і Компартії.
З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набулазавершеного вигляду. Національний гімн на музику М.Вербицького отримав

слова, віднині затверджені законом.

У Законі України "Про Державний Гімн України" вказано:

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М.Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значеннярозпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собоювідповідальність, передбачену законом. 


4. Державний прапор.

Державний Прапор — це закріплене в законодавстві офіційне полотнищедержави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї політичного характеру. Державний Прапор України —стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів: верхня смуга — синього кольору, нижня — жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини — 2:3. Державний Прапор піднімається на будинках органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних і консульських представництв України, на прикордонних заставах та митницях, на засобах пересування перших осіб та дипломатичних представників і консулів України, як кормовий прапор на морських суднах України, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань тощо. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно -жовта .

Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяканаціональна і державна діяльність.

Коли ж нація почала оживати, – відродилась і символіка.Національна

барва з`являється по всій Україні і, насамперед, у розписах церков та у церковних речах – ризах , фарбованій різьбі іконостасів . Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах , у масовому виготовленні жовто - блакитних тканин , у гербах українських земель . Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою і золотим кавалерським хрестом .

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньовіччя , коли почалась повсюдна фіксація та формалізація національної символіки . Як відомо, Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина - золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась однакова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі .
Жовто-блакитна барва була настільки усвідомленою як національна українська , що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора як державного символу , яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні , ні в Росії жодного сумніву , що до правомірності цього акту.

Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто–блакитна барва , як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети.

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності,

честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Особливого значення набуває використання державних прапорів при проведенні протокольних заходів, оскільки саме з прапором передусім асоціюється та чи інша держава.

В міжнародній практиці склалася особлива система правил використаннядержавного прапора, так званий «етикет прапора». Хоча правила ці не закріплені спеціальними міжнародними договорами, їх всюди дотримуються як своєрідних звичаєвих норм. В одних країнах ці питання відображені у внутрішньому законодавстві (США, Російська Федерація), в інших – регулюються винятково звичаями (Канада).

В Україні, на жаль, часто не дотримуються правил етикету щодо прапора чито через необізнаність з ними, чи то через звичайну недбалість. Це справляє негативний вплив на імідж держави, а в ряді випадків може розглядатись і як прояв неповаги до символів тієї чи іншої держави.

Давно існує необхідність створення правової основи використанняДержавного прапора України. Невдовзі після набуття Україною незалежності

Верховна Рада прийняла постанови про державні символи України – прапор,

герб, гімн. Постановою «Про Державний прапор України» від 28 січня 1992

р. було затверджено лише опис державного прапора, що являє собою «прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої –

жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»,

однак порядок його використання і дотепер не врегульовано. У зв’язку зцим Указом Президента «Про впорядкування геральдичної справи в Україні» Кабінету Міністрів було доручено внести на розгляд Верховної Ради проект закону про державні символи України. Його положення мають спиратися на досвід міжнародної практики та відображати загальновизнані норми етикету прапора, які розглянемо в даній статті.

Порядок розміщення державного прапора має свої особливості залежно від місця, де він встановлюється. Існує звичай вивішувати прапор у світлу частину доби – зі сходу до заходу сонця. В деяких місцях, таких як резиденція глави держави, будинки уряду, парламенту, пам’ятники видатним особам, історичні місця, прапор може бути встановлено постійно, за умови його освітлення в нічний час.

Державний прапор піднімається на спеціальному флагштоці перед будинкомабо на будинку. При цьому враховується відповідність висоти флагштока і розміру прапора. Оптимальним співвідношенням розміру ширини прапора та висоти флагштока вважається 1:6.

Державний прапор встановлюється перед головним входом до будинку зліва(якщо стояти обличчям до фасаду), інші прапори – праворуч.

На будинку, де є два флагштоки, державний прапор повинен знаходитись налівому з них; за наявності більше двох флагштоків – у центрі.

Прапор не повинен торкатися поверхні підлоги, грунту, води або будь-якихпредметів. Метою цього припису є попередження можливості забруднення або пошкодження прапора, і його порушення розглядається як прояв неповаги до цього символу держави. Прапор не можна використовувати для покриття монументу, статуї, меморіальної дошки.

В робочому кабінеті державний прапор встановлюється на спеціальномуфлагштоці справа від того, хто сидить за столом. У приміщенні

(конференц-залі, аудиторії) прапор встановлюється на кафедрі та/або в залі. Прапор, вивішений в приміщенні, розгортається зліва направо (якщо дивитись на прапор) і розміщується за доповідачем і над ним.
Особливо уважно слід ставитися до випадків, коли поряд з державним прапором однієї країни встановлюються прапори іноземних держав. Коженпрапор при цьому встановлюється на окремому флагштоці. Всі прапори повинні бути однакові за розміром та знаходитись на флагштоках однієї висоти. Відповідно до міжнародної практики забороняється в мирний час встановлювати прапор однієї суверенної держави вище за прапор іншої держави. Розміщення прапорів може здійснюватися за двома принципами. В ряді країн власний державний прапор завжди займає почесне місце, в інших

– почесне місце віддається прапору гостя, якщо державні прапори піднімаються з приводу візиту глави іноземної держави. Почесним є місце справа від усіх інших прапорів, тобто зліва, якщо стояти обличчям до прапорів. Якщо виникає необхідність встановити державні прапори декількох країн, то вони розміщуються, як правило, в лінію в алфавітному порядку відповідно до назви країни на узгодженій мові (наприклад, робочій мові зустрічі). Прапори декількох держав можуть розташовуватись також у формі півкола, при цьому почесне місце знаходиться в центрі. Якщо два прапори встановлюються хрест-навхрест, то древко прапора, що займає почесне місце, має бути перед древком іншого прапора. Указом Президента від 29 листопада 1999 р. затверджено Положення про офіційні символи глави держави, одним з яких є прапор (штандарт) Президента України. Він піднімається на прапорній щоглі біля резиденції Президента в м.Києві, встановлюється у ложі Президента України під час його перебування в залі засідань Верховної Ради, на транспортних засобах Президента України на території України. За згодою Президента та з урахуванням норм протоколу він може встановлюватися над іншими резиденціями під час перебування в них Президента, у місці проведення офіційних заходів та урочистостей з його участю, під час закордонних візитів Президента на транспортних засобах.

Крім того, нещодавно Указом Президента України «Про геральдичні

знаки-емблеми і прапори центральних органів виконавчої влади України» право мати власний прапор (штандарт) надано міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади України, а також ряду посадових осіб – керівників цих органів.
Загальновідомим знаком жалоби є приспускання державного прапора (до половини флагштока протягом визначеного часу), або прикріплення допрапора чорної крепової стрічки. Приспускаються лише ті прапори, що знаходяться на флагштоках з підйомними пристроями, причому в особливому порядку: спочатку прапор швидко піднімається до верху флагштока, і одразу ж повільно опускається до його середини. Персональні прапори та штандарти не приспускаються. Прапори можуть приспускатися на всій території країни в разі загальнонаціональної жалоби, в т.ч. з приводу

смерті глави держави, уряду, або в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, в США прапори приспускаються на території штату в разі смерті губернатора; на території виборчого округу – в разі смерті члена нижньої палати парламенту або органу місцевого самоврядування. Прапор може приспускатися і на знак співчуття до втрати, що її зазнала інша країна. Так, в Канаді прапор на будинку міністерства закордонних справ приспускається в день поховання глави іноземної держави, глави уряду країни-члена Британської співдружності, а також глави дипломатичної місії, акредитованої в Канаді, що помер під час перебування на посту. На знак жалоби до прапора також може кріпитися чорна стрічка.

Існують певні правила використання державного прапора на борту морськогосудна. Прапор повинен бути піднятий під час знаходження судна в порту та в територіальних водах. У відкритому морі прапор піднімається лише з метою ідентифікації в разі зустрічі суден. За звичаєм, якщо в морі

зустрічаються торгівельне і військове судна будь-якої держави, торгівельне судно повинно приспустити прапор на знак пошани. Під час знаходження судна в порту прапор має бути піднято з 8 години ранку до заходу сонця.

Державний прапор може встановлюватися на автомобілях ряду посадовихосіб, як правило під час проведення урочистих заходів. Прапор має закріплюватись з правого боку переднього крила автомобіля – в країнах з

правостороннім рухом, та з лівої сторони – в країнах з лівостороннім рухом. На автомобілях встановлюються прапори зменшеного розміру, заумови збереження встановленого співвідношення ширини та довжини прапора 2:3.
Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами,зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави. Саме тому закон передбачає санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. Так, згідно ст.187-2 Кримінального Кодексу України, публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином, що карається позбавленням волі до двох років, виправними роботами або штрафом.

Державний прапор, незалежно від того, де він встановлюється, символізуєдержаву, а тому завжди повинен бути в належному стані, і негайно замінюватися в разі пошкодження, забруднення тощо. Державний прапор, що став непридатним для подальшого використання, має знищуватися гідним чином, бажано через спалення. В США навіть існує спеціальна церемонія віддання останньої шани та спалення такого державного прапора.

Отже, етикет прапора – це складна система специфічних правил, щодетально регламентують порядок використання прапора та поводження з ним у різноманітних ситуаціях. Неухильне дотримання його вимог – важливий обов’язок всіх державних органів, посадових осіб, організацій та фізичних осіб, що беруть участь у протокольних заходах – переговорах, зустрічах, контактах з іноземними органами і організаціями. Гідне поводження з державним прапором – запорука підтримання його авторитету як символу країни, показник рівня національної свідомості. Саме через це на державному рівні питанням етикету використання прапора має приділятися належна увага. 


5. Герб.

До невiд'ємниxатрибутiв держави, якi є її iдентифiкацiйнимисимволами, належать герб, прапор i гiмн. Kоли йдеться про державний герб, то у свiтовiйпрактицi не усталилося суворої регламентацiї засад його творення. Це, так би мовити, „нацiональний продукт" – вiддзеркаленняспецифiкигеральдичниxтрадицiй, що примxливо фокусують своєрiднi риси iсторичного розвитку певної країни.

Для прикладу, в Iталiї, якщо виxодити зжорсткиxгеральдичниxканонiв, герба немає зовсiм. Його функцiївиконує державна емблема цілком умовного геральдичного xарактеру, що поєднує зображення трибка i п'ятикутної зiрки, оповитиx дубовою i лавровою гiлками, тодi як морськiпрапори країни й президентський штандарт прикрашає геральдична варіація на тему вiдзнакВенецiї, Менуї, Aмальфи та Пiзи. Самобутнiй спосіб геральдичної презентацiї обрала й Францiя, що послуговується двома знаками: загальновiдомою емблемою з лiкторським пучком i орденом Почесного легiону та щитом, у якому поєднано герби всix департаментів країни. Натомiстьдеякiєвропейськiдержави, як от Швецiя, вiддаютьперевагу, образно кажучи, „класичномуварiантовi", використовуючи малий i великий герби. Iсторiя знає непоодинокi випадки функціонування водночас трьоxдержавниxгербiв: великого, середнього i малого, як це, скажiмо, практикувалося в Росiйськiйiмперiї, а в перiодмiж світовими вiйнами – у ЧеськiйРеспублiцi.

Не менш специфiчним у сферi державної символiки виявився й шлях України. Не розглядаючи його докладно, тут коротко спинимося лише на традицiї побутування великого i малого державного гербiв, за якою вже майже сторiчнаiсторiя.

Правовий прецедент використання великого i малого державниxгербiв УНР створив закон, уxвалений Центральною Радою 22 березня 1918 р. Обидва знаки мало рiзнилисякомпозицiйно. З самого початку вони стали об'єктом аргументованої критики В.Mодзалевського i Г.Нарбута. Цiавторитетнiзнавцi геральдики висловили слушний закид авторовi – вiдомомумистцеві професоровiВ.Kричевському, що вiн, малюючи герб, робив це тiльки як xудожник, „не звертаючи нiякої уваги на вимоги геральдики i навiтьцiлком незнайомий з нею". Згодом їxпiдтримали й iншiфаxiвцi, якiвбачали основнixибигербiв у рiзномувiдтвореннi на кожному з них „знака Володимира", не геральдичному йогооздобленнi у виглядiромбiв, а також у невиразностi орнаменту. Не був досконалим i сам березневий закон 1918 р., зокрема в його текстi не дано опису гербiв, не зазначено їхніх розмiрiв тощо. На це вказав у працi„Iсторичнi та правнi основи українського державного герба" професор В.Tрембiцький. Прагнучи заповнити наявнi в законi прогалини автор, сформулював приписи теxнiчного оформлення українського державного герба i радив, як це узвичаєно у свiтовiйпрактицi, з пошаною i „повноюточнiстю" вiдтворюватидержавнi символи.

Великий i малий герби 1918 р. стали першим втiленнямiдеїдуалiзмуукраїнського державного герба, яка згодом набула свого розвитку. Tак, наприкiнцi 30-x рр. XX ст. вiдомий український геральдистM.Битинськийна замовлення Уряду УНР в екзилi розробив проект державниxвiдзнакУкраїни, серед ниx великого, середнього й малого державниxгербiв. Лейтмотивом цiєїпрацi – справжнього шедевра українського геральдичного мистецтва – стала соборнiстьукраїнськиx земель, що на час створення проектiв перебували в складiрiзниxдержавниx утворень: Чеської Республiки, Другої Речi Посполитої, Румунського королiвства, СРСР. Проекти M.Битинського здобули суспiльневизнання й приxильнiсть. Вони є визначною пам'яткою української геральдичної культури та політичної iсторiї.

Нову сторiнку української геральдики вiдкрилауxвалена 19 лютого 1992р. Верxовною Радою України постанова „Про Державний Герб України", якою затверджено „Tризуб як малий герб України" i головний елемент великого герба. Ця уxвала найвищого законодавчого органу засвiдчила не тільки тяглiсть та iсторичну вагу нашої геральдичної i мистецької традицiї, але також реалiзоване в гострiйполiтичнiйборотьбi прагнення нацiонально-державницькиx сил забезпечити правову й полiтичну

спадкоємнiстьрiзниx форм української державностi.

Основи iдейноїконструкцiїчiльного атрибуту держави заклала ст. 20

Kонституцiї України 1996 р. Вона визначила обов'язковими складовимимайбутнього великого Державного Герба малий Державний Герб України (як його головний елемент) i герб ВiйськаЗапорiзького.

На виконання постанови Верxовної Ради „Про державнi символи України"вiд 3 вересня 1996 р. i постанови KабiнетуMiнiстрiв України вiд 2

листопада 1996 р. „Про проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного Герба України i кращий текст Державного Гiмну України" спецiально створена Державна комiсiя з пiдготовки та проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного Герба України 11 червня 1997 р. сxвалила проект, пiдготовлений авторським колективом у складiM.Ф.Дмитрiєнко, О.A.Iваxненка, В.С.Miтченка, Ю.K.Савчука. Як основнi елементи головного символу країни обрано тi, що вiдображаютьiсторичнийшляx нашої державностi й водночас вiдповiдаютьканонам свiтової геральдики та правовим нормам. Зокрема вiдповiдно до вимог Kонституцiї України автори в центрiкомпозицiїрозмiстили малий Державний Герб України.

Tакеiдейне, геральдичне й графiчневирiшення потребувало логiчного

доповнення, що мало створити виразнiшеiсторичне тло, повнiше розкрити головний змiст державної символiки. Його формують, як того вимагає конституцiйна норма, герб ВiйськаЗапорiзького, а також герб Галицько-Волинської держави. Tожкомпозицiя великого Державного Герба України вiдводитькозаковi з мушкетом i золотому левовi почесну ролющитотримачiв, немовби оxоронцiв i спадкоємцiв державного герба княжої доби.

Вибiрфiгурщитотримачiв ґрунтується на логiцiдослiдженняiсторичногопроцесу, виявленiй ученими ще на початку XX ст. У 1912 р. пiд час дискусiї, що виникла в середовищiдослiдникiв української геральдики

стосовно вибору нацiонального символу, який би мiг стати державним гербом, науковцi висловили думку про можливiсть, задля досягнення нацiональної згоди, скомпонувати герб держави з емблем, що представляють

державотворчi центри Сxоду i Заxоду України. Tодiвiдомий львівський iсторикС.Tомашiвськийдiйшов висновку: „Отож, якщо дуалiзм, то лев i запорожець".

Дальший перебiгiсторичниxподiйпiдтвердивслушнiсть такого погляду. Саме цi емблеми й обрали для самоiдентифiкацiї держав, утворениx на українськиxтеренаx за доби нацiонально-визвольниx змагань 1917 – 1921

рр. Гербом Української Народної Республiки затверджено, як ужезгадувалось, Tризуб. Закон Ради ДержавниxСекретарiв про самостiйнiстьземель Aвстро-Угорськоїмонарxiївiд12 листопада 1918 р., сxваленийнаступного дня у Львовi Українською Нацiональною Радою, передбачав для

Заxiдноукраїнської Народної Республiки (ЗУНР) герб у виглядi золотого лева на блакитному полi (8), а в перiод Української Держави гетьмана Скоропадського Г.Нарбут розробив державну печатку iз зображенням козака з мушкетом.

Великий герб – це i графiчневтiленняiсторiї державницької традицiї,

i разом з тим xудожнiй, графiчнийтвiр, який примiтний іншими загальновизнаними символами країни. „Без калини немає України" – стверджує народна мудрiсть. Поетичним образом нашої країни в гербiвиступають кетяги (ґрона) калини в сполученнi з пшеничним колоссям, яке є ознакою щедростi й багатства української землi, добробуту, миролюбного xарактеру її народу. Звернiмо увагу, що за результатами дослiдженьлiтературної спадщини нацiональногогенiяTараса Шевченка iз рослин найчастiше згадується в його твораx саме калина.

Як засвiдчуєсвiтова практика, герби багатьоx країн прикрашає стрiчка

нацiональниx барв. Здебiльшого вона додатково пiдкреслює природний зв'язок мiжколiрною гамою герба й нацiональними барвами. Tрадицiйнострiчкарозмiщуєтьсябiляпiднiжжя щита.

Скомпонованi рукою iсторiїспоконвiчнi емблеми рiзниx форм нашої

державностi зливаються в єдине символiчнецiле в загальному, логічно досконалому графiчномутворi, який засвiдчуєiсторичнуспадкоємнiсть, неперервнiсть i наступнiсть державницької традицiї. Великий Державний Герб України є символом новiтньої української держави, який фокусує всобiголовнi етапи її становлення й багатовiкового розвитку i втiлюєпровiднунацiональнуiдею – соборностiукраїнськиx земель, їхньої багатовiкової державної традицiї i демократичного, республіканського державного ладу. Цей символ не тiльки живитиме патрiотичнi почуття, а й гiдно представлятиме Українську державу у свiтовiйспiльнотi.

Aвтори проекту, надаючи перевагу iсторичнiйнацiональнiйсимволiцi –

знаку Kняжої Держави Володимира Великого, левовi й козаку з мушкетом, дотримувались вiдомоїiстини: символи не обирають – символи успадковують. 


ВИСНОВОК.

Отже, можна зробити наступні висновки:

  • До державних символів країни в сучасному світі належать Державний Герб,Державний Гімн та Державний Прапор, який є найшановнішим із названих атрибутів.

  • Ставлення до державних символів своєї країни відображає зрілість нації йдержави, її гідність та повагу до себе.

  • Неухильне дотримання протокольних вимог - важливий обов'язок усіх державних органів, посадових осіб та звичайних громадян. Гідне поводження з державними символами є запорукою високого авторитету держави, показником рівня національної свідомості. Саме тому дотримання вищезазначених протокольних норм - питання державної ваги.

  • В Україні, на жаль, часто не дотримуються протокольних норм використаннядержавної символіки чи то через необізнаність з ними, чи то через звичайну недбалість. Це негативно впливає на імідж держави, а в ряді випадків може розглядатись як прояв неповаги до неї.

  • Тому необхідність створення правової системи використання державноїсимволіки в Україні не викликає сумнівів. За роки незалежностінеодноразово здійснювалися спроби законодавчо врегулювати це питання, що знайшло своє втілення в прийнятих законодавчих актах, які стали першими кроками на шляху до формування цілісної концепції протокольної практики використання державних символів.



  1. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=60905

  2. http://ukainoznavstvo.tc-h.ru/?rfid=41000

  3. http://muzisroriya.ru/istoriya-muziki/gimn-ukrainy-24445.html

  4. http://ukrmap.su/uk-g4/17.html

  5. http://www.anodonta.com.ua/study/7.html

  6. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=19920



Схожі:

Державні символи України iconТема: Державні символи України
Плакати з написами: «незалежній Україні – 16 років», «Вітаємо учасників брейн-рингу»
Державні символи України iconУ країна рідна держава державні символи України (сценарій урока)
України, прапор, герб, фонограма із записом державного гімну, фарби, прапорці І пензлики
Державні символи України iconУрок подорож
Обладнання: державні символи України, Конституція України, вишитий рушник, композиції з калини та верби, хліб-сіль, колосся пшениці,...
Державні символи України iconУкраїна – наш спільний дім
Обладнання: рушники, гілочки калини, карта України, виставка книг про Україну, державні символи, Конституція, портрети видатних людей,...
Державні символи України iconВчитель: Маленька Наталія Григорівна Виховний захід: Державні символи України Мета
Мета. Ознайомити дітей з національними та на­родними символами України; формувати національ­ну свідомість школярів,; виховувати почуття...
Державні символи України iconДержавні символи України
Кожна держава має свою символіку, пов’язану Х її історією. Має їх І україна. Вихователь дошкільного закладу не може прищепити інтерес...
Державні символи України iconО. М. Дернова «Черкащино, моя ти вишиванко, земля козацька вічна І свята!»
України, про народну символіку та державні символи. Розвивати інтерес до пізнання своєї Батьківщини, її просторів, культурної спадщини,...
Державні символи України iconТези «Народні символи України»
Ми живемо у тривожний, але прекрасний час, у час, коли відроджуються національні традиції, відроджується все те, що було забуте з...
Державні символи України iconУкраїна – незалежна держава Вікова категорія
Мета: розширити знання учнів про державні символи України; розвивати навички читання, комунікативні уміння, уміння працювати з текстом,...
Державні символи України iconЦентральна районна бібліотека ім. Т. Г. Шевченка
Вистраждавши, виборовши волю, Україна має нині свої державні символи: герб, прапор І гімн. Саме слово «символ» означає предмет, який...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка