Аліна Василенко




Скачати 69.91 Kb.
НазваАліна Василенко
Дата конвертації03.02.2014
Розмір69.91 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы
Аліна Василенко,

студентка ІІ курсу

Гуманітарного інституту

Київського університету

імені Бориса Грінченка

ЗАСОБИ ПСИХОЛОГІЗМУ У ТВОРЧОСТІ А. П. ЧЕХОВА
Психологізм – літературознавчий термін, який традиційно використовують під час дослідження творчості Л.М. Толстого, Ф.М. Достоєвського, І. С. Тургенєва з його «таємним психологізмом», А.П. Чехова та ін.

Психологізм у літературі – повне, докладне й глибоке зображення почуттів і емоцій, думок і переживань літературного героя.

Одна з головних ознак художньої літератури – здатність розкрити таємниці внутрішнього світу людини, виразити щирі порухи її душі так точно і яскраво, як це не може зробити людина в повсякденному, звичайному житті. Психологізм є одним із секретів тривалого історичного життя літератури: говорячи про душу людини, вона говорить із кожним читачем про нього самого.

Психологізм – це стильова характеристика літературних творів, у якій докладно й глибоко зображується внутрішній світ персонажів, тобто їхні відчуття, думки, почуття й, можливо, дається тонкий і переконливий психологічний аналіз щиросердених явищ і поведінки.

Літературознавець А. Б. Єсін вважає, що психологізм – це досить повне, докладне й глибоке зображення почуттів, думок, переживань вигаданої особистості (літературного персонажа) за допомогою специфічних засобів художньої літератури.

Дослідник О. Н. Осмоловський зазначав, що російській літературі «у цілому був властивий онтологічний психологізм, тобто пояснення людини в російській літературі й філософії не психологічне, а онтологічне з урахуванням божественної першооснови буття». Він запропонував доповнити й систематизувати форми психологічного аналізу й термінологію, запропоновану Л. Я. Гінзбург і А. Б. Єсіним, яку зазвичай використовують сучасні дослідники: уведення понять етичного, драматичного й ліричного психологізму є логічним і виправданим. Власне, такі різновиди психологічного ми й спостерігаємо у творчості А. П. Чехова.

З іменем Антона Павловича Чехова пов’язаний особливий рід майстерності, що виявився насамперед у здатності письменника простежити динаміку людської душі в різних її проявах і у всій її глибині, використовуючи при цьому малу жанрову форму – оповідання. Відомо, що цей автор не зосереджувався, з одного боку, на аналізі скороминущих рис буденності, а з іншого – прагнув зобразити повну, епічну картину життя. Чехову одному з перших удалося здійснити такий своєрідний ситез у літературі.

Нова форма оповідання потребувала й нового персонажа, зовсім не схожого, скажімо, на монументальні образи Пушкіна, Лермонтова, Толстого. Предметом інтересу й художнього осмислення Чехова став той шар дійсності, який стосувався буденності, що часто проходить повз свідомість більшості людей. Але ж вона, на думку письменника, і «творить особистість», оскільки в долях пересічних людей яскравих, незвичайних подій знайдеться не так і багато. Чехов прагне звернути увагу читача на окремі дні й години «маленького», нічим не прикрашеного існування, осмислити їх і допомогти людині жити усвідомлено.

За влучним висловом одного з чеховознавців, його мальовничих і скульптурних персонажів легко «відчути», але важко «побачити». Таке враження виникає, зокрема, тому, що письменник відмовляється від традиційної портретної характеристики. Він обмежується більш-менш яскравою деталлю, довіряючи все інше фантазії свого читача. Наприклад, в оповіданні «Чорний монах» А. Чехов зображає молодого вченого, магістра-філософа Ковріна. На основі авторської оповіді ми уявляємого молодого одухотвореного чоловіка, проте у творі немає ні докладного його портрета (єдина деталь – гарне довге волосся), ні авторської характеристики. Джерело відомостей про нього – репліки героїв: “величина”, “ученый, необыкновенный человек”, який зробив “блестящую карьеру”, живе “интересной жизнью”.

Коврін стомився і, як повідомляється, «расстроил себе нервы». За порадою свого приятеля-лікаря він вирішив пожити весною і влітку на природі — спочатку у власному селі, а потім у маєтку колишнього вихователя й опікуна садівника Песоцького, який живе разом з дочкою Танею.

Головне в цьому маєтку – сад і парк. І в першому розділі оповідання подано не стільки образ Андрія Васильовича, скільки образ маєтку. Виникає асаціація, що Єгор Семенович Песоцький виплекав не лише сад, а й самого Ковріна. У душу фылософа садівник прищепив ту любов до прекрасного, яке так щедро буяє в саду: «…около самого дома, во дворе и в фруктовом саду… біло весело и жизнерадостно даже в дурную погоду. Таких удивительных роз, лилий, камелий, таких тюльпанов всевозможных цветов, начиная с ярко-белого и кончая черным как сажа, вообще такого богатства цветов, как у Песоцкого, Коврину не случалось видеть нигде в другом месте».

У саду все дивує: «причуды, изысканные уродства и издевательства над природой» і «пресловутые яблоки с голову», щорічний прибуток у кілька тисяч. У цьому саду постійний рух і чорний, густий, їдкий дим. Саду протиставлений парк, "угрюмый і строгий", з обривчастим, крутим берегом, з коріннями-лапами сосен та з непривітною річковою водою й жалібним писком куликів. Настрій у парку – "хоть садись и балладу пиши". Тут немає краси й вигідності саду, але є натхнення.

Сад і парк репрезентують маєток у різних емоційних планах, різні іпостасі поєднані і в Ковріні: одна його частина – це щось поетичне, таємне, безлюдне; а інша – це зовнішня оболонка Ковріна, відкрита усім, — це його здібності, таку кар'єра, яку "лет через десять и рукой не достанешь". Ця частина Ковріна також перебуває в постійному русі – у безупинній роботі. Їдкий чорний дим можна трактувати як зачатки гордості, самовдоволення, які обгорнуть його в майбутньому.

Приїхавши в маєток Песоцьких, Коврін потрапляє в атмосферу постійної радості й насолоди – її створюють спогади про щасливе дитинство, природа, що пробуджується, справжня любов до нього старого Песоцького і його дочки, передчуття "веселого, длинного лета" попереду – і кожна його "жилочка дрожит и играет от удовольствия". У Борисовці «расстроенные нервы» Коврина тільки дратуються ще більше – "он продолжал вести такую же нервую и беспокойною жизнь", "много говорил, пил вино, курил дорогие сигары", "слушал музыку и пение". І під враженням усього цього уява Андрія створює "странную не с чем не сообразную" легенду про чорного монаха («не помню, вычитал ли я ее откуда или слышал…»). Про легенду Коврін говорить після вслухування в містичну серенаду Брага про священну гармонію таємничих звуків. Цей сюжет про дівчину, "больную воображением", начебто попереджає героя про можливість саме такої хвороби уяви.

Так, зображуючи відчуття Ковріним різних емоційних станів фактично без вмотивованих переходів, Чехов показує душевний неспокій персонажа. Андрія Васильовича все дратує – "цветы издавали влажный раздражающий запах", скрипка співала "человеческим голосом". Однак там, де немає людей, його душевний стан зовсім інший: «Как здесь просторно, свободно, тихо!.. И кажется, весь мир притаился и ждет, чтобы я понял его…» Таємницею, яку світ явив молодому філософу, став чорний монах.

Суперечлива зовнішність чорного монаха (сива голова з чорними бровами) не узгоджується з його діями — уже промайнувши повз Ковріна, дивне створіння озирнулося, кивнуло й, що зовсім не очікувано, усміхнулося йому ласкаво й у той же час лукаво. Сам Коврін нічому не дивується, і це знову свідчить про його несхожість на пересічних людей: «Не стараясь объяснить себе это странное явление, довольный одним тем, что ему удалось так близко и так ясно видеть не только черную одежду, но даже лицо и глаза монаха, он вернулся домой».

Після видіння Андрій Васильович стає особливим, і це помічають усі присутні: «…все находили, что сегодня у него лицо какое-то особенное, лучезарное, вдохновенное и что он очень интересен». Можна зробити припущення, що визнання реальних людей (і Єгор Семенович, і Таня дуже високої думки про його здібності) для Ковріна не є натхненням. Утішними для нього є слова чорного монаха про те, що він обранець Божий, геній. Здається, Коврін переживає після цього спілкування надзвичайне душевне піднесення: «То, что сказал ему черный монах, льстило не самолюбию, а всей душе, всему существу его. Быть избранником, служить вечной правде, стоять в ряду тех, которые на несколько тысяч лет раньше сделают человечество достойным Царства божия, то есть избавят людей от нескольких лишних тысяч лет борьбы, греха и страданий… — какой высокий, какой счастливый идеал!»

Коврін вирішує, що в словах монаха немає перебільшення. Він уже готовий віддати усі свої сили заради блага інших. Із цих інших поряд — Таня. Андрій Васильович освідчується дівчині. Наступну сцену можна сприйняти як пророцтво. Коврін безмірно щасливий. А Таня? Чехов у одному реченні передає трагедію майбутнього відчуження: «Она была ошеломлена, согнулась, съежилась и точно состарилась сразу на десять лет, а он находил ее прекрасной и громко выражал свой восторг: «Как она хороша!»

І нам пригадується інший учений, який також хотів ощасливити людство, й пожертвував життям старенького подружжя — Філемона й Бавкіди, які не хотіли залишати свій будиночок і сад. Дійсно, щастя Тані й Андрія було нетривалим. І не тільки хвороба зруйнувала його. Весь хід оповіді переконує, що Андрій може бути щасливим лише у світі ілюзій, Таня, як і її батько мають конкретне втілення своїх мрій — сад. Трагізм ситуації вияляється не лише в тому, що Коврін не здатний до втілення в життя своїх мрій (неодноразово загострення хвороби перешкоджають йому прочитати лекцію й розпочати викладання власного курсу), а те, що він робить нещасливою Таню та прискорює смерть її батька. Сад, який Песоцький мріяв передати Андрію, потрапляє в чужі руки.

Душевне оціпеніння Ковріна знімає не прокляття Тані, а романс про таємничі звуки в саду. Його знову охоплює піднесення: «Он звал Таню, звал большой сад с роскошными цветами, обрызгаными росой, звал парк, сосны с мохнатыми корнями, ржаное поле, свою чудесную науку, свою молодость, смелость, радость, звал жизнь, которая была так прекрасна».

Щастя й душевна сліпота, хибне самоусвідомлення людини пов'язані в Чехова воєдино і є різними гранями всеохопної картини дійсності, а одним із дієвих засобів її створення виступає психологізм.
Список використаних джерел

  1. Есин А. Б. Русская литература и литературоведением. М., 2003.

  2. Есин А. Б. Психологизм русской классической литературы. М., 1988.

  3. Кропоткин П. Русская литература. Идеал и действительность: Курс лекций. М., 2003.

  4. Психологический словарь / Под ред. В. П.Зинченко. М., 1997.

  5. Источник: А. П. Чехов. Полное собрание сочинений и писем в 30-ти томах. Сочинения. Том 8. М., "Наука", 1986.




Схожі:

Аліна Василенко icon  Львівщина на порозі XXI століття : Соціальний портрет / [С. А....
Василенко М. В. Теорія коливань : навч посібник / М. В. Василенко. – К. Вища школа, 1992. – 430 с
Аліна Василенко icon1. Авдєєнко Аліна Андріївна

Аліна Василенко iconВасиленко Валентина Анатоліївна
Антоніми, які виражають градуальну якісну протилежність І протилежність координаційних понять у поезії І. Муратова 110
Аліна Василенко iconВитяг з Протоколу №09/1 Засідання Правління Української Федерації...
Присутні: Шкоруп В. М., Чуб С. В., Качур В. В., Василенко В. С., Романенко С. В., Федоров С. С
Аліна Василенко iconВитяг з Протоколу №05/1 Засідання Правління Української Федерації...
Присутні: Шкоруп В. М., Чуб С. В., Качур В. В., Василенко В. С., Романенко С. В., Федоров С. С
Аліна Василенко iconСтудентки філологічного факультету
Педагогічну практику Аліна Миколаївна проходила у пришкільному таборі «Ромашка» Потіцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів...
Аліна Василенко iconУроках інформатики та математики
Яковишина Аліна Володимирівна, вчитель математики та інформатики Калюсецької зош І-ІІ ступенів
Аліна Василенко iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Я керівник партії Коробенко Аліна Юріївна 1994 року народження, яка проживає за адресою м. Київ, вул. Фрунзе 20, кв. 19, прошу зареєструвати...
Аліна Василенко iconАналіз роботи секцій обласного форуму юних краєзнавців “До оберегів відродження”
Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича; Кіс Аліна Василівна – методист Чернівецького обласного центру туризму,...
Аліна Василенко iconВідділ освіти люботинської міської ради
Сергієнко Аліна Сергіївна, учениця 9 класу Караванської зош, тема „Сучасний стан навколишнього середовища селища Караван” та учень...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка