Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка»




Скачати 148.32 Kb.
НазваУрок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка»
Дата конвертації08.03.2013
Розмір148.32 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Психологія > Урок
Адаптаційний період як умова успішної адаптації дитини до школи

Одним із головних завдань початкової ланки є створення успішної адаптації першокласників до школи. Період входження дитини у шкільне життя називається періодом соціально-психологічної адаптації дитини до нових умов. На початку навчання в першому класі у дитини формується усвідомлення нового статусу – школяра. Завдання педагога сформувати у дитині внутрішню позицію школяра ­ позитивне ставлення до навчально-виховного процесу та нового типу стосунків з дорослим як з учителем.

Вчителю слід встановити позитивний емоційний контакт з дітьми та батьками, створити комфортні умови для психологічної та фізіологічної адаптації першокласників до шкільного життя.

Адаптаційний курс розрахований на 9 днів, в процесі якого учні знайомляться з вчителем, один з одним, з нормами співпраці, правилами поведінки в школі та поза школою.

У журналі відводиться окрема сторінка, яка називається «Адаптаційний період першокласника». Найбільш оптимальним є проведення 3-х уроків курсу щодня протягом 9 днів (у четвер - 1 урок) Крім того, кожен навчальний день доповнений заняттями з іноземної мови, природознавства, музики, образотворчого мистецтва, фізкультури, основ здоров’я, та індивідуальним заняттям (варіативна складова).

Вивчення програмового матеріалу з предметів навчання грамоти, математики розпочинаємо по закінченню адаптаційного періоду.

Звертаємо увагу на те, що під час складання календарно-тематичного плану з навчання грамоти доцільно ущільнювати програмовий матеріал післябукварного періоду.

За рекомендаціями листа МОНмолодьспорту України за від 01.06.12 за №1/9-426, для забезпечення синхронності у навчанні грамоти (читання й письма) за рішенням педагогічної ради навчального закладу в 1-му класі доцільно використати на цей предмет 1 годину варіативної складової. Тому ми пропонуємо розклад з розрахунку навчання грамоти 8 годин на тиждень.
^ Тематичний план курсу адаптаційного періоду

1 вересня - День Знань, Перший урок «Співає сонячні пісні уся моя родина, бо ми родились на землі, що зветься Україна».

День 1

Урок 1. Знайомство. Знак «Я».

Урок 2. Знайомство. Знак «Хор».

Урок 3. Килимок миру. Квітка настрою.
День 2

Урок 1. Робота із знаками «Я», «ХОР». Введення знаків «+», «-»

Урок 2. Групова робота.

Урок 3. Введення оцінювання. Графічний диктант.
День 3

Урок 1. Робота із знаками «Я», «ХОР». Введення знаків «+», «-»

Урок 2. Введення роботи в парах, знаків «Пастка», «Ми».

Урок 3. Робота в парах.
День 4

Урок 1. Знак питання «?».

День 5

Урок 1. Доба.

Урок 2. Режим дня школяра. Навчальний час.
День 6

Урок 1. Робота в парах. Взаємоперевірка. Знаки «Ми» , «Пастка».

Урок 2.Групова робота.

Урок 3. Графічний диктант. Складання «Пасток».
День 7

Урок 1. Складання інструкцій. Робота за інструкціями.

Урок 2. Робота із знаками «Я», «Хор», «+», «-», «?».

Урок 3. Групова робота.
День 8

Урок 1.Складання «пасток». Групова робота.

Урок 2. Робота в парах. Групова робота.

Урок 3. Колективна робота «Ми прийшли до школи».
День 9

Урок 1.Правила поведінки шкільного життя.
День 10

Урок 1. У гостях у Лісовій школі. Повторення вивчених знаків.

Урок 2. Скажи мені, хто твій друг.

Свято «Посвята в школярі».
З матеріалами до уроків адаптаційного періоду можна ознайомитися в посібнику «Перші кроки дитини в школі» (авт.. Корнійчук І.В., Ільїна К.Д, Петренко Н.І.).
^ Орієнтовний розклад уроків під час адаптаційного періоду

(УАП – урок курсу адаптаційного періоду)


Понеділок


Четвер


1.УАП

2.УАП

3. УАП

4. Образотворче мистецтво

5. Фізкультура


1.УАП

2.Іноземна мова

3. Трудове навчання

4. Фізкультура


Вівторок


П’ятниця


1.УАП

2.УАП

3. УАП

4. Природознавство

5. Музика


1. УАП

2.УАП

3.Природознавство

4. Основи здоров’я

Середа





1.УАП

2.УАП

3. УАП

4. Фізкультура

5. Індив. заняття







Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного шкільного навчання забезпечуватиме їй подальший розвиток, успішне навчання та виховання.

Мачулка В. С., учитель початкових класів

Балаклеївської спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів №1 імені Євгенії Гуглі

Смілянської районної ради Черкаської області

^ Адаптація першокласників до навчання у школі
Вік від шести до семи років - кризовий. При цьому визначальним у психічному розвитку першокласника стає не тільки процес навчання, але й виховання. Але для усвідомлення й прийняття моральних якостей необхідний час, який у сучасних шестирічних дітей, на жаль, витрачається на адаптацію до нової соціальної ролі - ролі школяра. Крім того, сучасна система початкової освіти залишається орієнтованою на "усередненого" учня, що робить її недосконалою у реалізації індивідуального підходу до особистості різновікових першокласників.

Проблема адаптації дітей-шестирічок посилюється у зв'язку з несформованістю відповідних психічних новоутворень молодшого шкільного віку, які б забезпечували здійснення ними учбової діяльності, об'єктом якої для вчителя виступає процес учіння. Так, у шестирічок, ще мало розвинена здатність до самоаналізу результатів учбової діяльності, переважає ігрова мотивація над навчальною в процесі виконання учбових завдань; їм властиві слабка воля, несформована довільність у діях та відсутність пізнавального інтересу до знань. Водночас включення семирічної дитини у навчальну діяльність як провідну, зумовлює появу і розвиток тих новоутворень, які сприяють її адаптації.

Загалом проблема адаптації дитини до школи має медичний, педагогічний та психологічний характер. У психології дану проблему досліджували такі вчені як П. Блонський, Л. Божович, Я. Коломинський, Є. Панько, А. Маркова, Р. Овчарова, А. Реан, І. Дубровіна, М. Бітянова та багато інших. У своїх психолого-педагогічних дослідженнях та методичних розробках вони розглядали адаптацію першокласника як процес входження дитини у нову соціальну ситуацію розвитку - шкільний клас, в якому вчителю відведено роль еталону поведінки та діяльності. При цьому психологічний бік шкільної адаптації не обмежується аналізом соціалізації школяра у плані "пристосування" до групи в якості учня, який ще вчора був дошкільником. Процес адаптації раніше сформованих міжособистісних стосунків з однолітками до змінених стосунків в умовах учнівського класу діалектично пов'язаний з внутрішніми процесами самопристосування учнів до шкільного життя загалом. Тому проблема адаптації школяра суттєво розширює коло завдань у роботі шкільного психолога. Вони полягають у визначенні рівня розвитку пізнавальних процесів відповідно до вікової норми, у вивченні характеру мотивації школяра, його соціально-психологічної готовності до спілкування з однолітками та вчителем. Психолог також визначає можливість самоконтролю та самоаналізу дій учнів, рівень довільності їхньої поведінки, наявність емоційного благополуччя в колективі. Названі психологічні ознаки процесу адаптації першокласників виступають предметом безпосередньої роботи як психолога, так і класовода, про що йтиметься далі.

Результати адаптації першокласника до навчання можна умовно диференціювати за трьома рівнями: низьким, середнім та високим. Нижче розглянемо основні ознаки кожного рівня.

^ Високий рівень адаптації: першокласник позитивно ставиться до школи, правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повно оволодіває програмними знаннями, розв'язує ускладнені задачі; чемний, уважно вислуховує пояснення та вказівки вчителя; охоче й сумлінно виконує доручення без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної роботи, готується до всіх уроків; в класі має позитивну оцінку та високий статус.

^ Середній рівень адаптації: першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не викликає у нього негативних переживань; навчальний матеріал розуміє, коли вчитель пояснює його детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; під час виконання завдань та вказівок вчителя учень зосереджений і уважний, хоча водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

^ Низький рівень адаптації: першокласник негативно або байдуже ставиться до школи; часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоюється фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань учень не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

Серед чинників, які визначають високий рівень адаптації, у соціальному мікросередовищі дитини можна виділити такі: адекватне усвідомлення учнем свого статусу в класі, вироблена готовність до взаємодії з ровесниками, благополуччя в сім'ї, її повнота, високий рівень освіти батьків, володіння ними ефективними засобами сімейного виховання, позитивний стиль ставлення вихователя до дитини у дитячому садку, позитивне ставлення вчителя з першого дня перебування дитини в школі. Знаючи особливості названих чинників та збираючи первинну інформацію про учнів, класовод повинен враховувати психологічні умови, за яких він здійснює і корегує педагогічний вплив з метою запобігання шкільній дезадаптації учнів.

У психології терміном "шкільна дезадаптація" чи "шкільна непристосованість" називають будь-які утруднення, що виникають у дитини в процесі шкільного навчання. До основних зовнішніх проявів шкільної дезадаптації вчені одностайно відносять труднощі в навчанні і різні порушення шкільних норм поведінки.

Основними чинниками, що можуть стати причиною неуспішності та важковиховуваності першокласника є недоліки в підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність батьків, тривала психічна депривація, соматичне ослаблення дитини, порушення формування навичок учбових дій (дислексія, дисграфія), рухові порушення, емоційні розлади .

Неуспішість та важковиховуваність, які є ознаками дезадаптації та її результатом водночас, формуються під впливом постійних невдач учня. Вони виходять за межі власне учбової діяльності та міжособистісних стосунків з однолітками, що призводить до появи у дитини почуття власної малоцінності, до прагнення компенсувати свою неспроможність. Оскільки вибір адекватних засобів компенсації у молодшого школяра обмежений, то першокласник може свідомо протидіяти шкільним нормам, порушувати дисципліну, конфліктувати, що разом з втратою інтересу до навчання поступово інтегрується в асоціальну особистісну спрямованість. Нерідко у таких дітей виникають нервово-психічні та психосоматичні розлади.

Серед особистісних чинників, які спричиняють неуспішність учня-першокласника, можна виділити мотивацію до учіння, володіння навичками розумової діяльності, здатність саморегуляції поведінки, особливості інтелекту дитини тощо. Зазначимо, що низька навчальна успішність, якої прагнуть позбутися педагоги, не завжди свідчить про відставання у психічному розвитку дитини, яке цікавить психологів. При відставанні у розвитку ми можемо говорити про наявність затримок у дозріванні інтелектуальних, вольових, мотиваційних структур особистості школяра, порівняно з віковою нормою. Проте шкільна неуспішність може бути викликана як вище названими особистісними чинниками школяра, так і педагогічною занедбаністю батьків, неузгодженістю у навчальних та виховних впливах вчителя і батьків, особистісними якостями та професійними недоліками у роботі вчителя тощо.

Таким чином, неуспішні школярі - це неоднорідна група в класі, до якої належать діти з проблемами різного характеру, що виникають у системах "учень -батьки", "учень - вчитель" та "вчитель - батьки". Саме у даних системах зосереджена робота психолога школи.

Н. Лусканова запропонувала констатувати у кожного учня-першокласника один із можливих варіантів психодіагностичного висновку щодо адаптації до навчання: висока мотивація, позитивне ставлення до школи, зовнішня мотивація, мотиваційна незрілість, дитячий негативізм, дезадаптація. Така диференціація першокласників базується на вивченні мотивації дитини та її емоційного ставлення до навчання загалом. Саме за даними критеріями вчена розробила анкету, якою у своїй роботі може послуговуватись вчитель, завчасно порадившись зі шкільним психологом з приводу форми проведення опитування, інструктажу учнів, порядку обробки матеріалу тощо. Анкета містить 10 запитань, отримавши відповіді на які, вчитель може визначити лише умовний розподіл учнів за вище названими психодіагностичними шкалами. Повний та компетентний висновок має право зробити тільки шкільний психолог після комплексного обстеження дітей та співбесід з батьками.

Для ефективного вирішення проблеми адаптації класоводу доводиться постійно спілкуватися з батьками, щоб зібрати необхідну інформацію про особливості самостійної роботи дітей вдома, їхньої поведінки, проявів характеру, ставлення до учіння тощо. Збір первинної інформації про учнів може бути організований вчителем у формі анкетування на перших батьківських зборах. Анкету доцільно запропонувати батькам на початку вересня, щоб на наступних батьківських зборах за результатами опитування провести просвітницьку роботу щодо виховання дітей, організації їхньої самостійної роботи вдома, а психологу провести індивідуальні консультативні бесіди з батьками дезадаптованих учнів. При цьому бесіди можуть проводитись як в груповій формі (з багатьма членами сім'ї), так і в індивідуальній (з одним із батьків). Зміст та форма просвітницьких та консультативних бесід повинні бути сплановані як класоводом, так і психологом, адже проведення такої роботи передбачає узгодження педагогічних та психологічних аспектів всіх рекомендацій, які надаються батькам.

Звичайно, класовод і психолог можуть мати різне бачення шляхів подолання труднощів адаптації. Але досвід шкільної практики свідчить, що дана проблема бере початок з профілактики дезадаптації майбутніх першокласників, яка є ключовим завданням шкільного психолога у дослідженні готовності дитини до школи. Саме психолог складає картотеку "групи ризику" щодо дезадаптації на основі психодіагностичного анамнезу, отриманого в результаті обстеження дітей та співбесід з їхніми батьками про загальні особливості розвитку до вступу в школу. Проте, як тільки колишній дошкільник починає "грати" роль школяра, то саме класоводу доводиться на кожному уроці та в позаурочний час фактично здійснювати керівництво процесом адаптації та долати наслідки дезадаптації дітей "групи ризику". Тому до початку навчального року вчителям перших класів бажано проконсультуватись у психолога з питань індивідуально-психологічних особливостей своїх майбутніх учнів.

Іноді дезадаптованим молодший школяр може залишатись протягом всього навчання в першому класі і навіть довше, якщо класоводом та психологом не буде вчасно проведено превентивну роботу, а також здійснено контроль за процесом адаптації. Тому, ми вважаємо, що в основі подолання труднощів адаптації до школи лежить умовне закріплення за вчителем вирішення низки завдань щодо наслідків дезадаптації, а за психологом - щодо її причин. Наприклад, вчителю часто доводиться констатувати у дітей неуважність та розсіяність на уроці, погане списування з дошки та підручника, успішне виконання роботи вдома і невміння справитись з ним у класі. Нерідко він спостерігає появу ускладнень при вирішенні математичних задач та переказі тексту, погану орієнтацію дитини у зошиті тощо. Дані труднощі в учбовій діяльності першокласників є типовими і до певної міри обумовлені психологічними чинниками дезадаптації. Зокрема, серед причин, які можуть призвести до названих проблем, психолог може визначити низький рівень розвитку сприймання, логічного мислення, короткочасної пам'яті, тонкої моторики пальців рук, фонематичного слуху, недостатню довільність у переключенні та концентрації уваги, інше. Але серед причин, які необхідно було врахувати вчителю на початку адаптації дитини, можна визначити несформованість прийомів учбової діяльності, відсутність навичок самоконтролю, невміння планувати свої дії, невміння орієнтуватися на систему знаків, відсутність довільності у діях, низька навчальна мотивація. Саме тому, знання психологічних причин та ознак дезадаптації першокласників, а також шляхів її подолання, дають можливість класоводу правильно побудувати стратегію навчальної та виховної роботи.

Звичайно, умовний розподіл функцій і завдань за класоводом та психологом не є запорукою прискорення адаптаційного процесу в школярів. Як вчитель, так і психолог у своїй роботі повинні долати і причини, і наслідки дезадаптації. Проте психологу значно легше на етапі психодіагностичного обстеження першокласників констатувати характер причин їхнього відставання, відволікання, непосидючості, замкнутості та інших ознак дезадаптації. Класоводу, в свою чергу, доводиться частіше спостерігати за поведінкою учнів і припускати "справжні" причини труднощів їхньої адаптації. Але психологічний зміст цих труднощів може встановити тільки психолог, застосувавши відповідні психодіагностичні методики до учнів чи спостерігаючи за ними на уроках та перервах. Крім того психолог може запропонувати вчителю самостійно визначити оцінку адаптованості дітей до школи.

Класовод, надаючи психологу інформацію про дитину, тим самим отримує зворотну можливість комплексно проаналізувати кожного учня, якого навчає. Зокрема психологу така оцінка адаптованості допоможе узагальнити всі прояви дезадаптації учнів в класі та констатувати їх стосовно кожної дитини окремо. Після висновків та рекомендацій психолога вчитель зможе оптимізувати систему рефлексивних відносин, в яких він будуватиме нову психологічну модель адаптованих та дезадаптованих учнів, на яких спрямовуватиме різні педагогічні впливи.

Після констатувального етапу у подоланні трудношів адаптації першокласників вчителю спільно з психологом необхідно визначити завдання у подальшій психолого-педагогічній розвивальній чи корекційній роботі з дезадаптованими учнями та реалізовувати їх у тісній співпраці з батьками. Корекційно-розвивальна робота психолога з дезадаптованими першокласниками полягає у таких основних завданнях: розвиток пізнавальних процесів, розвиток мотиваційної сфери, розвиток довільності, корекція тривожності, розвиток навичок спілкування в групі, корекція агресивності. Корекційні та розвивальні заняття психолог проводить систематично у груповій чи індивідуальній формі. Остання застосовується у разі специфічного або дуже складного відставання чи психологічного відхилення дитини, що унеможливлює її повноцінну роботу в групі. Системна робота над корекцією та розвитком дезадаптованих учнів передбачає також спрямованість педагогічної діяльності вчителя на постійний контроль за процесом адаптації в класі, що сприяє ефективності психологічної допомоги. Тому шкільний психолог зобов'язаний ознайомити вчителя з програмою корекційно-розвивальної роботи. Таке ознайомлення передбачає виключно надання рекомендацій вчителю щодо зміни своєї навчально-виховної діяльності, а не викладення власне змісту корекційно-розвивальної роботи.

Отже, допомога учням-першокласникам в їхній адаптації до навчання в школі є одним із головних завдань у роботі вчителя-класовода та шкільного психолога. Психолого-педагогічний супровід процесу адаптації першокласників можна забезпечити лише в узгодженій роботі: надаючи психологічну допомогу учням, психолог контролює та корегує процес адаптації через дотримання відповідних рекомендацій вчителем, який, в свою чергу, врахувавши висновки психолога, змінює хід навчально-вихованого процесу.

Від того, як молодший школяр адаптується до навчальних умов, залежать опанування ним прийомами та способами учбової діяльності, входження у неформальну організацію міжособистісних стосунків в класі, активність входження школяра в систему формалізованих зв'язків - норм, санкцій, правил, ролей та позицій, що регулюють його поведінку. Саме тому з перших днів перебування дитини у школі своєчасна допомога їй у подоланні труднощів різного характеру може забезпечити успішність навчання і виховання школяра в майбутньому.

Література

  1. Активні методи в роботи шкільного психолога/За ред. І. В. Дубровіної., 1991, с.3-6/.

  2. Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній діяльності /Поч. школа,2004, №2, с.6-7.

  3. Каган В.Є. Психогенні форми шкільної дезадаптації /Питання психології.1984. №4, с.4-5.

  4. Кравцова Є.Є. Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі. М. 1983, с.7-7.

Схожі:

Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУрок № Тема: Створення форм. Практична робота №8. Створення І редагування форм, введення даних. 
Навчальна: сформувати навички створення форм для введення даних та зміни їх зовнішнього вигляду
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУрок №21. Тема
Практична робота № Введення даних І форматування таблиць у середовищі табличного процесора
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУрок №3 тема
Тема: Введення даних у масив та відображення його вмісту. Використання багаторядкових текстових полів для введення даних у масив...
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУроків з використанням опорних конспектів та опорні конспекти з предмету...
Використовуються такі нетрадиційні форми уроків як: робота в малих групах, урок – квк, бінарні уроки, урок – «конференція», урок...
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУрок №5 6
Урок №5 – 6 Підготовка комп’ютера до роботи. Правила техніки безпеки під час роботи з комп’ютером. Практична робота №1 „Робота з...
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУрок №3 тема
Мета: Актуалізувати знання учнів про введення даних у масив та відображення його вмісту, використання багаторядкових текстових полів...
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconЛабораторна робота №1 Введення та виведення тексту
Ознайомитись з синтаксисом та структурою програми на мові асемблера. Навчитися використовувати функції операційної системи ms dos...
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconТема: Пристрої введення-виведення інформації
Пристрої введення-виведення забезпечують користувачу введення інформації (програми та даних) у пам’ять комп’ютера І виведення результатів...
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУрок 3 4 Основні етапи розвитку комп’ютерної техніки. Апаратна та...
Урок 3 – 4 Основні етапи розвитку комп’ютерної техніки. Апаратна та програмна складові інформаційної системи. Процесор. Пристрої...
Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Групова робота. Урок Введення оцінювання. Графічний диктант. День 3 Урок Робота із знаками «Я», «хор». Введення знаків «+», «-» Урок Введення роботи в парах, знаків «Пастка» iconУрок № Тема
Типова архітектура персонального комп’ютера. Класифікація та призначення апаратних засобів: пристроїв введення, виведення, зберігання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка