Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не




НазваВсе у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не
Сторінка1/14
Дата конвертації26.02.2013
Розмір1.57 Mb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Туризм > Закон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
IV Суспільство
- Чому людина помирає?

Все у Всесвіті має початок і кінець. Тож і життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого і щось не закінчується нічим”, маємо визнати, що наше життя має етапи у розвитку того, що включає людину в себе, як частину цілого.

Згідно з космічним принципом “тривалість існування системи відповідає тривалості виконання задачі системи” життя в людському образі закінчується після виконання задачі життя.

Для виконання різних задач необхідно мати різні технології і різний інструмент. Тіло людини - це “інструмент” виконання деяких задач в еволюції людини на одному з етапів її розвитку. Змінюються задачі - змінюється і „інструмент”.

В умовах обмеженості планетарного простору, потоків енергії і біоречовини обов’язковою умовою життя на Землі має бути умова обмеженості життя всіх живих систем .Для стабільності системи необхідно, щоб кількість народжень і смертей врівноважувалась.
- Чи дійсно існує те, що називають пеклом? І що тоді таке рай?

Поняття, що людина в неясних образах сприймає як пекло, виникло, швидше за все, паралельно з усвідомленням поняття полярності вищих сил. У своєму житті людина весь час стикається з процесами еволюції, інволюції, руйнації, з одного боку; з народженням і умиранням - з іншого боку. Народження, життя, розвиток завжди асоціювались з комфортністю, можливостями, творчістю. І це в свідомості людини формалізувалось розумінням абсолютних можливостей, або раю. Хвороби, згасання, смерть - все це сприймалось як обмеження можливостей, безперспективність, безвихідність з одного боку, і, як асоціація наслідків за невірні, погані вчинки і дії, з іншого. І це в свідомості людей поступово переросло в поняття пекла. Та ж свідомість підказувала, що не все залежить від самої людини, тож і поняття раю і пекла розділились в метафізичні реальності, що існують поза межами нашого фізичного Всесвіту, і в особисті, віднесені до свідомості і духу самої людини. Розділені таким чином ці поняття, тим не менше, глибоко пов’язані між собою як на фізичному рівні, так і на рівнях людського духу і людської свідомості.

Метафізичне поняття раю і пекла можна знайти у Данте, пізніше у Сведенборга. Найбільш детально і глибоко інформація про ці реалії подана у Д.Андрєєва, в його надзвичайній книзі “Троянда світу”. Та все ж необхідно зауважити, що це лише підсвідоме наближення до реальності.

Поняття раю чи пекла віднесені до внутрішнього світу людини, пов’язані з рівнем реалізації особистості і розподіляються на складові фізичного, ментального і духовного станів. На кожному з цих рівнів пекло - це неможливість реалізації задуманого, бажаного; це знання того, Хто і Що ти є, і неможливість пережити це. На відміну від пекла рай - це повна реалізація можливого. Але небеса, розкішні палаци, райські насолоди, і реальність, коли все те, про що ти лише подумаєш, уже є - це теж пекло.
- Чому на світі є біль, горе і страждання? Чому людина робить людині боляче? Чому люди не можуть жити в злагоді?

Ми не знаємо чи відчуває “біль” інертна “нежива” матерія. Біль же, яку сприймає живе, швидше за все є реакцією на руйнацію живого. Руйнуючи речовинні структури ми руйнуємо те, що робить матерію живою. Біль - це властивість того стану Сутнього, який ми називаємо Духом Предвічним і частиною якого є кожна жива істота.

На відміну від болю горе і страждання це змішані поняття. Горе - це наслідки від власного чи чужого страждання, а саме страждання - це усвідомлення болі і її наслідків. Спектр страждання простежується від чисто фізичної болі до болі в свідомості і болі в душі. Руйнація хоча б одної із складових будови живого сприймається людиною як страждання.

В боротьбі “за місце під Сонцем” одна істота часто знищує іншу, наносить їй фізичну чи іншу шкоду, принижуючи її і зменшуючи її можливості, робить її неконкурентноздатною. При цьому використовується весь доступний для цієї істоти арсенал. По відношенню до людини цей арсенал виходить, і досить часто, за межі кодексу моралі суспільства.

Саме одвічна боротьба за місце під Сонцем в умовах обмежених ресурсів і жорстокої конкуренції призводить до безперервної конфронтації і конфліктності. Одночасно дружба і взаємовиручка часто дозволяють більш слабким істотам, об’єднаним в єдину спільність, перемогти сильнішого конкурента. Та після такої “перемоги” боротьба починає розгортатись вже між складовими подібної спільноти.

З іншого боку, якби не було болі, горя і страждання, то чи знала б людина, що то є радість здорового, сповненого наснагою тіла, радістю буття; щастя бути, жити, любити? Якби не було протиріччя між запитами людини і можливостями їх задоволення - чи розвивалась би взагалі людина? Ні….

Все що дано людині: біль, радість, горе, любов, хвороби, поразки і перемоги, досягнення і падіння - все має своє призначення. І якщо ми не розуміємо багатьох речей у цьому світі, то не маємо нарікати на Вищі Сили, а лише на свою обмежену свідомість, бо не знаємо ні причин, ні наслідків того, що вважаємо добром і злом.
- Як добитись справедливості скрізь і в усьому?

Справедливість, як і багато інших людських понять, є поняттям відносним і завжди несе на собі наголос особистої зацікавленості тої чи іншої людини. В історії людства було багато прикладів спроб установити закони справедливості, незалежні від суб’єктивних поглядів членів суспільства. На жаль вони зазнали поразки на рівні інтересів окремих соціальних прошарків населення, етнічних груп, класів і тому подібних утворень. Більш - менш прийнятним правилом визначення справедливості було б таке, що враховувало б розуміння справедливості більшістю. Та і в цьому випадку не виключені випадки паразитизму більшості над меншістю.

Можливий варіант виховання людей під гаслом: піклуйся про інших більше ніж про себе. Але як тільки про когось починають піклуватись, як останній швидко переростає в егоїста і споживача.

Існує природній варіант справедливості: розподіл і пріоритети розставляються в залежності від важливості для стійкості і еволюції племені чи народу, але й цей критерій справедливості теж відносний. А отже маємо дійти висновку, що поняття справедливості дійсно відносне і його розуміння залежить від стану свідомості суспільства в даний момент, що не існує справедливості в повному розумінні цього слова. Тож краще всього дотримуватись того критерію справедливості, який сформувався на даний момент у більшості членів суспільства.
- Як уникнути самотності?

Самітність - це, перш за все, стан, коли ти нікому не потрібний, коли оточуюче суспільство живе своїм незалежним від тебе життям. І хоча багато хто говорить про свободу дії, життя, думки, тим не менше, кожна людина лише маленька клітинка того організму, який називаємо суспільством, і кожна людина відчуває себе щасливою, а життя повноцінним, якщо вона необхідна, корисна складова цього суспільства. Тож варто подумати про добро для оточуючих людей; першим протягнути руку і першим щиро посміхнутись іншому, допомогти, не очікуючи нічого більшого у відповідь. І до вас потягнуться інші, особливо коли ви добрі і розумні.

Яка різниця між Людиною і Богом?

Бог - це все, що може існувати і існує, в своїй глибині і невичерпності. Людина в деяких аспектах подібна до Бога, але не більше ніж клітинка нашого організму до нас самих. Людина - це продовження Бога, іскра Божа на Землі. І пізнаючи себе і навколишній Всесвіт ми хоч і в дуже малій мірі пізнаємо Бога в собі.
- Навіщо Бог створив людину і хто створив Бога?

У питанні про появу людини у Всесвіті можна говорити при дві моделі, а саме: про штучне і природне походження. З одного боку людина є продовженням Бога на даному рівні організації Всесвіту (як гілочка є продовженням більшої, а та ще більшої). З іншого боку, виходячи з принципу творчості, Всевишній створив богів нижчого рівня, які, в свою чергу, ще нижчого і так до людини. Є шипшина - предок троянди, але троянду виростила людина. Є природній паросток того, що має стати Людиною, але щоб розквітли “троянди”, необхідно щоб над Людиною “попрацювали” Боги рівнем вищі за людину. Отже, найбільше ймовірно, що Людина є синтез і першого і другого.

Якщо на перше питання можна дати хоч умовну відповідь, то на друге взагалі неможливо, окрім одної: щось не виникає з нічого і не перетворюється в ніщо. Тож в питаннях творіння, життя і смерті завжди маємо виходити саме з цього принципу. Все, що існує, від Всевишнього і до найменшої частки - вічне, але все змінюється, трансформується, набуває нового змісту і нових кольорів. Життя це, вічна, але завжди неповторна мелодія.
- Чому церква лякає людей кінцем світу?

Церква не просто лякає людей кінцем світу, але й пропонує рецепт, як врятуватись. Для цього треба молитись і сповідуватись; звичайно, перед служителем церкви і, звичайно, приносити що-небудь в жертву церкві, краще гроші і побільше. Бо чим більше принесеш в церкву, тим більші гріхи тобі відпустять, звичайно не Бог, а служителі церкви. З іншого боку страх перед відповідальністю за гріхи минулого робить людей більш слухняними в сподіванні відкупитись, або домовитись по принципу “я тобі - ти мені”.

В дійсності того що називають кінцем світу, не може бути в принципі, якщо, звичайно, само людство не знищить себе і планету. Не може ж усе живе відповідати за гріхи людства. Та і як взагалі назвати того, хто за чиїсь гріхи знищить і невинних? Не може бути кінця світу і по причині ієрархічності розуму у Всесвіті; іншими словами над розумом людства панує розум ще складніших систем і він є визначальним відносно життя на Землі.

І все-таки... Життя на Землі може стати розмінною монетою, знаряддям боротьби між системами більш високого рівня, ніж людство... Людство може підійти до межі небезпечної для існування планети і космічних ієрархій і тоді його теж можуть зупинити...

В усякому разі, лякає церква людей, чи не лякає кінцем світу, маємо жити по-людськи і за заповідями божими. Все інше поки що від нас не залежить.
- Якщо Бог винищив поганих людей потопом, то де вони набрались знову і чому Бог не знищує їх зараз?

Легенда про потоп є біблійною і характерною для різних народів і різних віросповідань. Потопи були і є явищами кліматичними, часто катастрофічними, але не спеціально призначеними для покарання людей. І гинуть у потоках часто не найбільш грішні, а швидше навпаки, бо виживають ті, у кого більші можливості врятуватись. Відносно ж поганих людей -- є приказка: була б їжа - дармоїди знайдуться, де з’являються життєдайні потоки, там з’являться і паразити, і негідники. Як кажуть біологи - ніша існування ніколи не буває пустою. І доти, доки існує ґрунт для того, щоб ріс бур’ян, він буде рости, незважаючи на боротьбу з ним. Якщо Всесвіт побудовано так, що в природі існують хижаки, паразити і тому подібна нечисть, то все це для чогось призначено і все це має бути незалежно від нашого погляду і нашої думки відносно нього. Щоб зрозуміти мотиви дій Бога необхідно або бути Богом, або хоча б спробувати глянути з вершини Бога на те, що називаємо поганим.
- Хто такий Диявол?

Слово Диявол походить від назви бога осяйного неба Дива (від цього слова, точніше кореня “див”, походять такі слова, як диво, дивний, дівчина, дивитись і назви богів: Деус, Зевс). Поступово змістовність цього слова трансформувалась в дивів (різних духів) і в бога підземного царства Дия (у германців - у Диявола). Якщо в свідомості людей більшість гарного пов’язане з небом - звідти гріє Сонце, звідти йдуть життєдайні дощі, то з-під землі приходить страшна сила: землетруси і вулкани, щось подібне до величезного страшного дракона, або вогнедихаючого змія, що живе під землею. Тож і приписали люди все страшне і погане „підземному” богу Дияволу.

З іншого боку, ще наші трипільські пращури поділили неподільну полярну природу на дві окремі частини, на два полюси: Білобога і Чорнобога. Все, що не подобається людині (про інших істот мова не йде) було віднесено до області уподобань Чорнобога - диявола. Дияволу передали і підпорядкували не лише аморальні вчинки людини, а й катастрофи: природні і рукотворні; і навіть образ його зліпили із самих негарних(знову таки з точки зору людини) особливостей різних тварин. Відповідно в людській уяві Диявол це щось жахливе, те, що займається лише одним, а саме: як зробити побільше поганого.

Чи дійсно це так? Ісус Христос казав, що Бог і Сатана говорять одні й ті самі слова, кличуть до одних і тих же добрих вчинків і справ, ось тільки наслідки цих слів різні. Тож, підкреслював Великий Пророк Людства, не по словах, а по справах їх пізнаєте їхПоміркуйте самі, чи прийде Сатана до Вас в страшному образі, якщо він хоче заволодіти Вашою душею? Звичайно ні. Це буде прекрасний, може в чомусь дивний образ, і говорити він буде гарні слова, але… Бажала мати доньці добра, а донька повісилась. Благими намірами вимощена дорога до пекла… Хочете пізнати людину, не довіряйте словам, подивіться на справи і наслідки, що тягнуться за тою людиною, і ви зрозумієте, з ким маєте справу.

Казав Христос: не можна слугувати одночасно і Богові і Мамоні (грошам, Сатані). Коли ж церква під різними приводами вимагає від пастви гроші, то кому вона служить? Кому служать ті, хто складає та співає пісні про наркоманію, злодійство, розпусту, прикрашаючи їх найкращими людськими і Божими рисами? До чого і до якого фіналу веде реклама вседозволеності, жорстокості і насильства? Що очікує людство при масовому зомбуванні фізіологічною культурою заокеанського (до речі!) диявола?

Бог створив людину за образом та подобою своєю. За віруваннями предків, за канонами Відичної віри, Бог - творець полярний в собі самому і людина, створена за подобою Творця, також полярна сама в собі. Тільки в одній перевагу має крило Білобога, а в іншій - Чорнобога. Не слід шукати Бога поза собою, і не потрібно заганяти Сатану до ядра Землі - він теж в нас, і від нас самих залежить яким і чиїм шляхом ідемо і кому ми слугуємо. Зустрічаючи іншу людину, ми зустрічаємо Бога і зустрічаємо Сатану, розмовляючи з іншими ми розмовляємо з ними і слідуємо їм, бо кожна людина - частка Всевишнього.

Полюсність, полярність добра і зла присутня на всіх рівнях будови Всесвіту, але виражена по різному. Полюси можуть бути в одному об’єкті і в різних, в одному світі і в різних. Але навіть тоді, коли ми їх спостерігаємо як окремі - незримо вони поєднані в єдине ціле будовою Прадерева життя Всесвіту.
- Що означає хрест в християнській вірі?

Символ „хреста” прийшов до нас з глибокої давнини і є символом індоєвропейських народів, або орійських. Згідно з Відичною вірою хрест символізує запліднення матерії духом і розумом: два перехрещені промені, що проходять через Сонце. Орійський хрест на відміну від християнського виконувався з Сонцем на перехресті. З приходом християнства Сонце з перехрестя зникло, а на хресті з`явилося розп`яття Христа. З історії відомо, що Христа розп’яли не на хресті, а на його подобі, щось на зразок букви „Т”. Нині від орійського хреста залишились лише два перехрещених промені козацького, георгієвського та мальтійського хрестів. До недавна орійські хрести висіли на київських церквах, а вперше, за інформацією Ю.Канигіна, їх поєднали з церковними куполами в Європі.

Окрім церковного хреста існує хрещення, що також символізує освячення розумом - від лоба до сонячного сплетіння і від правої частини грудей до лівої, хоча більш символічним було б від серця вправо (промені розуму і духу від голови і серця).

Як бачимо орійський хрест, що символізував розумність і духовність матерії перетворився в символ розп’яття Христа, в символ жертовності Великого Пророка Людства, притому втративши більш важливий початковий зміст.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconIi духовно-інформаційний всесвіт частина Інформація у Всесвіті
«Дивний» початок розповіді про створення Всесвіту. Глибоке прозріння недосконалого розуму людини, чи випадкова, асоціативна думка?...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconЦієї казки В. М. Васнецов написав картину. Царівна Несміяна сидить...
Вона згубила щось цінне, але не силах згадати що саме. За вікном сміється народ, навколо трону блазні І придворні. Ніхто не може...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconДобрий день, любі діти та дорослі Щось я погано почула, може ви сьогодні не снідали?
Добрий день, любі діти та дорослі Щось я погано почула, може ви сьогодні не снідали? Снідали? Тоді давайте вітатися ще раз. Доброго...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconФух! я всілась на диван І витерла піт. З п’ятого поверху знов щось...
Фух! — я всілась на диван І витерла піт. З п’ятого поверху знов щось скинули на мій балкон. Може, нарешті, самогубство? Дідька лисого:...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconВи радісні в цей день?
Життя – це складна штука. Тому кожне свято, навіть якщо не в себе, а в когось, він теж вносить якусь радість, щось світле, тепле...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconЗакон суровий та це закон. Правовому вихованню приділяють багато...
До порушень слід ставитися серйозно, не давати порушникам уникнути покарань. Прислів’я каже: «Обізнаний – значить озброєний». Тож...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconТ вір-есе у формі щоденникових записів
Знаєш, на душі одразу стало легко-легко. А ті її слова: «Дорогий любцю мій»,-вони так натякають на щось близьке І тепле. Але ми знаємо,...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconТ вір-есе у формі щоденникових записів
Знаєш, на душі одразу стало легко-легко. А ті її слова: «Дорогий любцю мій»,-вони так натякають на щось близьке І тепле. Але ми знаємо,...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconПроблеми, які можуть виникнути в обдарованої дитини
Такі діти надзвичайне гостро переживають І прояви соціальної несправедливості в суспільстві. У таких випадках не слід промовляти...
Все у Всесвіті має початок І кінець. Тож І життя людини не може бути вічним. Але пам’ятаючи закон, згідно з яким “щось не виникає з нічого І щось не iconНе чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй...
Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка