Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання




НазваВідродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання
Дата конвертації02.02.2014
Розмір87.7 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
Відродженська ЗШ І-ІІІ ст.

Розповідь-оповідання

(мої власні спостереження)




Роботу виконала:

Учениця 11 класу

Відродженської загально-освітньої школи І-III ступенів

Мелітопольського району

Запорізької області

Костальна Анастасія


2012 рік
Людина не повинна соромитися цікавості, яку пробуджує в ній природа.

Ніколас Тінберген, нідерландський натураліст

Чи задумувалися ви коли-небудь над тим, яке багатство понять об'єднує в собі одне слово - Природа? Сонце і земля, вода і повітря, рослини і тварини, все живе і неживе, що знаходиться між собою в нерозривній єдності і згоді - все це природа. Одне із найчудесних творінь природи - наші літаючі друзі, наші пернаті сусіди по планеті, життя і поведінка яких- найцікавіша сторінка у великій енциклопедії природи.

Адже найкращий куточок природи здається мертвим, якщо його не оживляють птахи. Вони надають природі неповторного колориту.

Птахи - невід'ємна частина природи. Вони прикрашають луки, степи, полонини, діброви. Вони - окраса парків і садів. Чи можна уявити собі весну без дзвінкоголосої пісні жайворонка, або весняний ліс без кування зозулі. А червоногруді снігурі оживляють зимовий пейзаж.

Птахи - справжня окраса природи. Вони чарують нас різноманіттям свого оперення, гнучкістю поведінки і звичайно співом.

А пташиний спів! Скільки поетів та композиторів надихнув він!

І де тільки не зустрічаємо ми птахів! У лісі і в полі, в горах і по берегах річок, у міському парку і на рідному подвір'ї. Ми так звикли до них, що часом нам починає здаватися, ніби ми добре їх знаємо.

Чи так це насправді? На жаль, ні. Частенько доводилося мені зустрічати людей, які грака плутають з вороною, всіх дрібних птахів вважають горобцями, а корисними - лише дятлів. Цього ніколи б не було, якби ці люди були більш спостережливими і допитливими. Тоді вони б знали птахів не тільки з книжок, а, зустрівши, пізнавали, як добрих знайомих, розуміли їхню поведінку, правильно ставилися до них.

Спостерігаючи за птахами протягом року, я упевнилася, наскільки все в природі гармонійно поєднано, впорядковано. З дня на день я поступово починала розпізнавати їх у природі, підмічати непомітні на перший погляд деталі, а потім і розуміти, що живуть вони не кожен сам по собі, а у тісному взаємозв'язку, часом малопомітному, з іншими тваринами і рослинами. А це вже перший крок до розуміння єдності природи, її екологічної цілісності. Другий крок — це розуміння того, що незвичайне - поряд. Воно навколо нас. Треба тільки захотіти зустрітися з ним. І тоді відбудеться чудо. Чудо відкриття. Свого, власного, самостійного.

Глибока осінь... Осиротіли пташині гнізда - більшість пернатих залишили рідні місця і полетіли в теплі краї. Залишаються зимувати тільки осідлі. У нас зимує небагато птахів. В основному це ті, що живуть поблизу людського житла і живляться різними покидьками - граки, ворони, галки, горобці, сороки. Але є й такі, що самостійно знаходять собі їжу: комах, їхні яєчка, личинки і лялечки. Це дятли, пищухи, синиці, повзики, сойки. Спостерігаючи за зимуючими птахами, я помітила, що вони й зимою продовжують свою корисну справу: винищиють шкідливих комах та їх личинки, що зимують у вузьких щілинах парканів, дерев'яних споруд, а також у тріщинах і під корою дерев.

Зима 2010 року спочатку видалася тепла, але вже в січні почалися тріскучі морози.

До середини січня шпаки ще були на місці. Над винолградною аркою я помітила, йдучі зі школи багато птахів і здивувалась тому, що це шпаки.

Вони обсіли арку і старано їли виноград. На слідуючий день мороз посильнішав і шпаки зразу кудись поділись – мабуть полетіли в теплі краї.

Щоб допомогти зимуючим у нас птахам, я регулярно підгодовую їх на протязі всієї зими і ранньої весни, влаштовую пташині годівниці. Одні - спільні для всіх зимуючих птахів (лоток, столик), інші - тільки для певних видів птахів: синиць, повзиків, пищух, дятлів (годівниця-колода, годівниця з молочної пляшки).

Виготовляти годівнички не важко. Берусь за цю справу ще до настання холодів і уже восени в різних місцях встановлюю годівниці. Годівниця-лоток і годівниця-столик незручні тим, що корм на них досить часто припоршується снігом і мокне під дощем. Тому я встановлюю їх лише тимчасово, аби привернути увагу маленьких сусідів до основної, постійно діючої годівниці з дахом. Використовую я також годівнички з пляшки, а щоб блиск не відлякував птахів, покриваю їх масляною фарбою, в яку додаю трішечки бензину, аби поверхня була матовою. Найбільше полюбляють птахи годівницю розмальовану під кору берези чи іншого дерева. До непофарбованих пляшок пернаті теж звикають, але повільніше. Цей тип годівнички зручний, адже, коли птахи клюють насіння, корм автоматично подається з пляшки в лоток. Для холодної погоди я маю змінні пляшки, щоб засипати зерно в теплому приміщенні.

Першими біля годівниць майже завжди з'являються горобці і великі синиці, рідше голубі синички, чижі, щиглики і повзики. Однак підгодовувати горобців необов'язково, вони й самі здатні знайти їжу

Про зимовий корм для пернатих друзів я турбуюсь заздалегідь. На протязі всьго літа і перші місяці навчального року збираю насіння різних бур'янів: суріпки, лободи, подорожника, кропиви, кінського щавлю, червоної конюшини, тимофіївки, чорнобилю, а також насіння клена, ясена, жовтої акації і бузку. Висушую весь цей „скарб" і зберігаю в окремих пакетиках.

Взимку із зібраного насіння готую кормову суміш і щоденно підсипаю її у спільні годівниці. Птахи самі собі виберуть їжу. Спостерігаючи за ними, я помітила: чижі в першу чергу будуть клювати дрібне насіння суріпки, лободи і кропиви; щиглики - конюшину, снігурі - насіння ясена та кінського щавлю. У суміш я також додаю зерна культурних рослин: овес, пшеницю, просо, дрібне насіння соняшника.

Заготовлюю також на зиму і ягоди: горобину, калину, бузину. Просушую їх обов'язково у тіні, на горищі. Взимку ці ягоди з великою охотою клюють снігурі та омелюхи.

Восени збираю насіння кавуна, дині та гарбузове. Добре промиваю та просушую, аби гарно збеглося. Це насіння взимку полюбляють їсти синиці і повзики, а інші птахи (в тому числі й горобці) не можуть розгризти.

Спостерігаючи за своїми пернатими друзями, я помітила багато цікавого.

Синички — дуже винахідливі, кмітливі пташки, які легко засвоюють будь-який спосіб добування їжі. Хитрі білощокі красуні навчилися проколювати дірки в пакетах з молоком чи соком. Ці невтомні і всюдисущі, жваві, розумні, спритні пернаті, шниряють по гілках та стовбурах дерев, обшукуючи кожну щілинку, тріщинку кори і взимку поїдають різних шовкопрядів, золотогузку, п'ядунів та інших шкідників, вибираючи їх звідусіль. Від їх гострого зору не сховаються ні личинки, ні кладки яєць. Ці непосидючі пташки мають помітну ознаку -- білі „щічки", які добре видно здалеку.

Ще з самого ранечку вони починаюить стукати у вікно моєї спальні, якщо я запізнююсь із сніданком. В обідню пору синички також займають свої місця у годівничках та на яблуні, на якій вони розміщені і голосно розпочинають свій мелодійний посвист: „сіі-сіі"(до речі у сонячний березневий день можна почути і „си-ни-ця", звідки й походить назва цих кмітливих пташок). А моя улюблениця надто смілива: полюбляє залітати на гостину в дім, аби погрітися і попоїсти чогось смачненького.

Цікаво спостерігати за поведінкою птахів у звичайному, повсякденному житті. Яких тільки не побачиш тут жестів і поз! Коли на годівниці зустрічаються дві синиці, то одна з них, а інколи й обидві піднімають крилечка й починають сипіти; дзьоб спрямований на супротивника і, здається, ось-ось буде пущений в хід. Але трохи полякавши одна одну і схопивши по зернині, вони миролюбно розлітаються.

Спостерігаючи за дятлом, я помітила, як він, бува, то з одного боку стовбура визирне, то з іншого, ніби цікавиться чи я ще тут і чому завітала. Я зацікавилась, як же він може рухатися не тільки вверх-вниз, а ще й убік. Виявилось, що такі рухи можливі тому, що птах може відводити свій четвертий зовнішній палець вбік, перпендикулярно поздовжній осі тіла. Відмітила я і ще одну особливість строкатого красеня: він ніколи не сідає на тонкі гілки. І виявляється це тому, що фаланги його пальців не згинаються і птах не може обхопити гілку, на стовбурі ж дятли утримуються за допомогою гострих кігтів. А який цікавий у цього красеня дзьоб! Він долотоподібний, одягнутий у товстий роговий чохол. Коли дзьоб закритий, верхів'я його половинок утворюють вертикальне гостре лезо, яке входить у деревину вздовж волокон.

Та й узагалі дятли найбільш цікаві своєю поведінкою, адже вони страшенно непосидючі.

Ще більш галасливою гостею виявилася білобока пліткарка. Жодна подія не обходиться без неї, все видивиться, вияснить і тут же оповістить всіх без винятку. Сорока до того ж неперевершена злодійка: любить вхопити те, що погано лежить. Так якби щось із їжі. А то ж і цвяхи краде у дідуся, і яскраві папірці, і навіть ключі, якщо забудеш на видному місці. Та найбільше у цих птахів мені сподобалось те, що не розлучається їхнє подружжя і взимку - разом прилітають до людської оселі, разом „тріщать" і пліткують.

Спостерігаючи за круками та воронами, я виявила, що це взагалі феноменальні птахи. Вони великі „інтелектуали". З одного боку, не бояться людини, селяться поруч будівель. З другого, обережні, близько до себе не підпускають. До того ж виявилося, що жінки вони бояться менше. Небезпека їх не лякає, вони завжи спішать на допомогу. Ці птахи спроможні відшукати їжу там, де іншим це зробити не вдається. Мене здивувало те, що ворона розбиває грецький горіх, кинувши його на асфальтовану доріжку; розмочує сухар у калюжі під час відлиги. Та найбільшим дивом виявилося те, що ворона відкрила консервну банку. Я переконалася: хитрість цього птаха безмежна!

А наші звичайні горобці. Ми так звикли до них, що навіть не помічаємо їх. А даремно! Ця сіренька невибаглива, проте винахідлива пташина теж надзвичайно корисна. До того ж, спостерігаючи за ними, я помітила, що вони досить дружні та організовані, відважно захищають свої гнізда, і навіть шпак пасує перед розгніваним горобцем. Вони також вірне „подружжя" пари розпадаються тільки зі смертю одного з птахів. Та й батьки вони прекрасні самовіддано добувають малюкам їжу і в жару, і в холод, і в дощ. То ж нелегке життя у цих непомітних, проте симпатичних птахів.

В цьому році була ще одна цікава подія. На початку лютого біля нашої школи на здоровенній деревині ми побачили, при йшовши до школи, багато сов – їх було мабуть штук 20. Вдень, коли хлопці почали підтрушувати дерево, вони злітали і билися в вікна. Мабуть вони не бачили куди летіли.

Ось наш вчитель Кухар Володимир Семенович сфотографував сову, яка сиділа на тополі з вікна другого поверху.

Знімок зроблений 14.02.2010 року

p1000186
p1000187

Закінчуючи свої короткі і, напевне, не у всьому точні і переконливі нариси про життя птахів хочеться знову поставити це нериторичне питання: чим пояснити все те, що зближує птахів і людей, світ природи і світ людини?

Найбільш вдалим мені здається, можливо, не зовсім „наукове" пояснення, котре дав Антуан де Сент-Екзюпері. Пам'ятаєте? „Люди забули цю істину, -сказав Лис, - але ти не забувай: ти завжди відповідальний за тих, кого приручив..."

Те, що ми, причому порівняно недавно, приручили тваринний світ планети, що його життя знаходиться в наших руках, - це в наш час розуміють майже всі. Але те, що все існуюче на землі - ліси і трави, гори і ріки, звірі і птахи - всі вони разом і кожний зокрема приручили нас самих, що і наше життя знаходиться у прямій залежності від їх життя і благополуччя - це ми ще тільки маємо зрозуміти. І ми зобов'язані це зробити не завтра і не післязавтра, а сьогодні, і тільки сьогодні.

Адже сьогодні ми частіше й частіше чуємо страшні, як безжальний діагноз, слова „екологічна катастрофа". Та катастрофа -- це ще не повна загибель! І в нашій змозі, я думаю, ще зупинити щось, змінити, запобігти чомусь, відвернути загрозу. Чи не так? Чи не в силах людства підкорити технічний прогрес законам екології?

Хтось може у відповідь відмахнутися: ніколи! Та невже людяність має свій вимір? Це ж, значить, які ми, найрозумніші істоти Землі, дуже заклопотні: скинемо сміття у найближчу річку („щоб далеко не везти!"), пройдемо через квітник („щоб скоротити шлях!"), розведемо багаття прямо під низькими гілками дерева („а тут так затишно!"), нам не вистачає часу озирнутися на тварину або пташку, що потребує саме нашої допомоги („хай хтось інший!").

Хіба не в наших силах хоч на цьому рівні змінити щось? Я переконана, що починати треба саме з перебудови власної свідомості і власної поведінки.

І починати треба із захисту дерева біля рідного будинку, птахів у скрутний для нас час. Здається, це зовсім просто: не дозволяти собі забруднювати річку або ставок, не засмічувати землю, по якій ходиш. Але це „просто", мені здається, є своєрідним тестом на людяність, на право називатися частиною природи.

Схожі:

Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconАксьонова І. А. 5 клас (5-Б, 5-В)
Українська література: повторити зміст оповідання «Федько-халамидник», опрацювати запитання стор. 134, письмово виконати № ІІІ. Прочитати...
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconВідродженська зш І-ІІІ ст. Підготувала: Вчитель географії Кухар О. Д
Мета: Забезпечити засвоєння учнями знань про значення птахів у природі І житті людини. Довести до свідомості учнів необхідність збереження...
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconТема: Оповідання «Рідна хата» за Іваном Цюпою
Мета: вчити дітей виразно, безпомилково, осмислено читати оповідання, дотримуючись інтонаційних знаків
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconЧапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання
Джерело: з книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.: Дніпро, 1978
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconЧапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання
Джерело: з книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.: Дніпро, 1978
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconЧапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання
Джерело: з книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.: Дніпро, 1978
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconЧапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання
Джерело: з книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.: Дніпро, 1978
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconЧапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання
Джерело: з книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.: Дніпро, 1978
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconЧапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання
Джерело: з книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.: Дніпро, 1978
Відродженська зш І-ІІІ ст. Р озповідь-оповідання iconЧапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання
Джерело: з книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.: Дніпро, 1978
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка