Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.)




НазваУкраїна під час другої світової війни (1939-1945 рр.)
Сторінка1/12
Дата конвертації26.02.2013
Розмір1.48 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Військова справа > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Луганська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Мар’їнський район Донецької області


УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(1939-1945 рр.)


  1. Наростання загрози війни. Радянсько-німецькі договори 1939 року і західноукраїнські землі

  2. Українська РСР напередодні нападу військ нацистської Німеччини

  3. Напад нацистської Німеччини. Воєнні дії в червні 1941 – листопаді 1942 р.

  4. Нацистська окупація України. Рух опору

  5. Визволення українських земель від нацистських окупантів (грудень 1942 – жовтень 1944 рр.)

  6. Україна в завершальний період війни: кінець 1944 – 1945 рр.


1. Наростання загрози війни. Радянсько-німецькі договори 1939 року та західноукраїнські землі

Загострення міжнародного становища.

^ Радянсько-німецькі договори 1939 р.
У другій половині 30-х років загострювалися міжнародні відносини та наростала загроза війни.У березні 1938 р. нацистська Німеччина захопила Австрію, а у березні 1939 р. – знищила Чехословаччину. Весною 1939 р. нацисти анулювали німецько-польський пакт про мирне вирішення спірних питань, почали готуватися до нападу на Польщу.
В умовах наростання агресивності нацистської Німеччини правлячі кола Англії та Франції з березня 1939 р. почали переговори з СРСР з метою укладення договору про взаємодопомогу, а в серпні у Москві провадилися переговори військової місії про військову конвенцію, спрямовану на стримування гітлерівської агресії. Але англо-франко-радянські переговори не дали позитивних наслідків.
Тоді, 23 серпня 1939 р. у Москві міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп і нарком закордонних справ СРСР Молотов, у присутності Сталіна, підписали Пакт про ненапад між Німеччиною і СРСР. Крім того, був підписаний секретний додатковий протокол, за яким розмежовувалися сфери інтересів обох держав у Східній Європі. Стосовно Польщі вказувалося, що межа сфер інтересів Німеччини і СРСР мала проходити приблизно по лінії рік Нарева, Вісли та Сяну. А 28 вересня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був укладений договір про дружбу та кордон і новий секретний додатковий протокол, за яким Польща як держава зникала. Радянсько-німецькі домовленості 1939 р. часто в літературі називають пактом Молотова-Ріббентропа.
Уклавши договір з СРСР, нацистська Німеччина дістала свободу дій у Європі.
^ Початок Другої світової війни. Вступ Червоної армії до Західної України
1 вересня 1939 р. нацистська Німеччина напала на Польщу. 3 вересня уряди Англії та Франції, зв’язані зобов’язаннями подати допомогу Польщі, оголосили війну Німеччині. Почалася Друга світова війна.
17 вересня 1939 р. кордон Польщі перейшла Червона Армія. У ноті радянського уряду, врученій Молотовим 17 вересня 1939 р. польському послу в Москві, лицемірно вказувалось, що “радянський уряд не може байдуже ставитись до того, щоб єдинокровні українці і білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишились беззахисними”.
Радянські війська за дванадцять днів фактично без боїв зайняли Західну Україну та вийшли на Західний Буг і Сян, де й зупинились.


^ З’єднання Західної України з УРСР
Одразу після зайняття військами Червоної Армії Львівського, Станіславського, Тернопільського та Волинського воєводств, там, відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 26 вересня 1939 р., розгорнулася робота по встановленню радянської влади. Спочатку створювалися ревкоми, а потім їм на зміну у містах і повітах прийшли тимчасові управління, а в селах і волостях селянські комітети, які формально обирались на зборах населення міст і сіл під пильним контролем армійських політпрацівників.
Для того, щоб рішення про встановлення радянської влади виглядало як виявлення народних мас, було вирішено провести вибори до Народних Зборів Західної України. Своєю постановою від 6 жовтня 1939 р. Військова Рада Українського фронту встановила день виборів до Народних Зборів Західної України 22 жовтня 1939 р., а день скликання їх – 26 жовтня.
На виборах кожному громадянинові, який досяг 18 років, незалежно від соціального походження, національності, майнового стану, колишньої діяльності, віросповідання й освіти, надавалося право обирати та бути обраним до Народних Зборів. Отже, вибори мали виглядати як демократичні, але проводилися вони на безальтернативній основі та під невсипущим контролем репресивних органів сталінського режиму. Всього у виборах до Народних Зборів, які відбулися 22 жовтня 1939 р., взяли участь 93% виборців. Було обрано 1 484 депутати.
Народні Збори Західної України працювали 26 – 28 жовтня 1939 р. у Львові. У прийнятій Народними Зборами Декларації про державну владу на Західній Україні було заявлено, що вона належить трудящим міста та села в особі рад депутатів трудящих.
У Декларації про входження Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки Народні Збори записали: “Просити Верховну Раду СРСР прийняти Західну Україну до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, включити Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки з тим, щоб з’єднати український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз’єднанню українського народу”.
Народні Збори схвалили також Декларацію про націоналізацію банків і великої промисловості та Декларацію про конфіскацію земель поміщицьких, монастирських і великих державних урядовців. Уся земля Західної України з її надрами, всі ліси та ріки були оголошені державною власністю.
У листопаді 1939 р. на позачергових сесіях Верховних Рад СРСР і УРСР були прийняті відповідні закони про включення Західної України до складу СРСР із возз’єднанням з УРСР.
Отже, включення Західної України до складу УРСР відбулося в результаті здійснення таємних радянсько-німецьких домовленостей, які суперечили міжнародно-правовим нормам. Але мимоволі здійснилася мрія українців про об’єднання українського народу в єдиній державі.
^ Включення Північної Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бесарабії до складу УРСР
У 1940 р., відповідно до додатку до пакту Молотова-Ріббентропа, до СРСР було приєднано Бесарабію та Північну Буковину. 26 червня 1940 р. Раднарком СРСР звернувся до уряду Румунії з нотою, у якій заявляв, що Радянський Союз вважає за необхідне разом з Румунією приступити до негайного вирішення питання про повернення Бессарабії Радянському Союзові, а також про передачу СРСР північної частини Буковини, населення якої зв’язане з радянською Україною як спільністю історичної долі, так і спільністю мови та національного складу. Румунський уряд змушений був прийняти пропозиції уряду СРСР. 28 червня 1940 р. Червона Армія перейшла річку Дністер, і до 30 червня зайняла Бесарабію та Північну Буковину.
2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР ухвалила прийняття Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР. Північну Буковину та три повіти Бессарабії – Хотинський на півночі й Акерманський і Ізмаїльський на півдні, населених переважно українцями, приєднали до УРСР . На решті території Бесарабії, було створено Молдавську РСР. До неї була передана Молдавська АРСР, що в 1924-1940 рр. була в складі УРСР.
Незважаючи на методи здійснення, перехід українських земель до складу УРСР означав возз’єднання розірваних частин українського народу та було позитивним явищем, важливим кроком до консолідації всієї української нації.
^ Радянізація західноукраїнських земель у 1939-1941 рр.
Після включення західноукраїнських земель до складу УРСР сталінське керівництво СРСР, а за його вказівками ЦК КП (б) України й уряд УРСР розгорнули їх радянізацію, яка передбачала повну уніфікацію суспільно-політичного й економічного ладу з областями решти УРСР. При цьому здійснювалися всі заходи вольовими, адміністративно-командними методами, без урахування місцевих особливостей, звичаїв і прагнення населення.
На територію Західної України була поширена чинність усіх радянських законів. Указом від 4 грудня 1939 р. Президія Верховної Ради СРСР створила в Західній Україні замість воєводств Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Рівненську, Станіславську та Тернопільську області, які поділили на райони, що складалися з сільрад.
7 серпня 1940 р. указом Президії Верховної Ради СРСР у складі УРСР з Північної Буковини і Хотинського повіту Бессарабії було створено Чернівецьку область, а на основі Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії – Акерманську область, яка, з перенесенням 7 грудня 1940 р. обласного центру в Ізмаїл, стала називатися Ізмаїльською.
У всіх західноукраїнських областях були заборонені всі політичні партії й культурно-освітні, наукові, кооперативні та інші товариства та установи, що існували до того часу. Легально діяли тільки КП(б) України, комсомол і радянські профспілки.
У Західній Україні на основі рішення народних Зборів було націоналізовано понад 2200 великих і середніх промислових підприємств, 8 млн. га. землі. До кінця 1939 р. 474 тис. безземельним та малоземельним селянським господарствам було передано понад 1136 тис. га поміщицьких земель, багато реманенту, худоби та посівного матеріалу. У Чернівецькій області було націоналізовано понад 265 промислових підприємств, у великих землевласників конфісковано 235 тис га. землі, що перейшли до 60 тис. незаможних буковинських селян.
Виділялись значні кошти на розширення мережі шкіл, у більшості яких викладання почали вести українською мовою.
У 1940/41 навчальному році діяло 15 вищих навчальних закладів, серед яких було два державних університети – Львівський і Чернівецький. У 1940 р. у Львові відкрилися філіали ряду науково-дослідних установ Академії Наук УРСР. У містах і селах засновувалися бібліотеки, будинки культури, клуби, тощо. Але всі наукові, культурно-освітні, мистецькі заклади підпорядковувались контролю компартійних і радянських державних органів.
Конфіскація й розподіл між селами поміщицьких та інших великих земельних володінь, заходи по розвитку української освіти й культури зустрічало схвалення серед населення західноукраїнських земель. Але незабаром стало виявлятися, що політика органів радянської влади здійснювалася і тут за звичайними в СРСР адміністративно-командними методами, без врахування волі, настроїв і звичаїв місцевого населення.
Передусім, у західноукраїнські області зі східних районів було направлено велику кількість керівних кадрів, багато яких без знання української мови, вольовими методами, часто з порушенням законів проводили перебудову всього життя. Так, конфісковували не тільки великі й середні підприємства, а дрібні, ремісничі й кустарні майстерні, крамниці, невеликі приватні будинки і т.п. Але ще більші зловживання, порушення законів, насилля допускалися при здійсненні податкової політики на селі і особливо при проведенні колективізації, яку розпочали вже весною 1940 р.
Величезним лихом для західноукраїнського населення стали масові репресії – арешти й виселення (депортації) багатьох людей у віддалені райони СРСР. При цьому ці репресивні заходи здійснювалися без пред’явлення обвинувачень, арештованих без суду і слідства тримали в переповнених в’язницях, а потім у вагонах для худоби відправляли у східні райони СРСР. В’язні, яких початок Великої Вітчизняної війни застав у тюрмах Дубно, Львова, Станіслава, Тернополя та інших міст, були знищені енкаведистами. Врятувалися тільки одиниці.
За час з 1939 р. по червень 1941 р. із Західної України було депортовано 800 тис. чоловік або приблизно 10% населення цього регіону. Ці злочнини більшовиків спричинили глибокі антирадянські настрої серед західноукраїнського населення, активізацію націоналістичного підпілля.
^ 2 Українська РСР напередодні нападу військ нацистської Німеччини
Третя п’ятирічка. Посилення адміністративно- командного тиску в економіці
Наприкінці 30-х років, в умовах загострення міжнародних відносин, а потім і початку Другої світової війни керівництво СРСР, продовжуючи форсованими темпами “соціалістичне будівництво”, для зміцнення обороноздатності країни посилило курс на прискорений розвиток важкої промисловості: машинобудування, електроенергетики, металургії, хімічної галузі. Це було запрограмовано й в третьому п’ятирічному плані розвитку народного господарства СРСР на 1939 – 1942 рр., схваленому XVIII з’їздом ВКП(б) у березні 1939 р. Партійно-радянське керівництво країни все більше вдавалося до адміністративних, репресивних, надзвичайних заходів в управлінні народним господарством. Особливо жорсткі надзвичайні заходи запроваджувалися за указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1940 р. Цим указом замість семигодинного встановлювався восьмигодинний робочий день, замість шестиденного – семиденний робочий тиждень. Самовільне залишення підприємства кралось тюремним ув’язненням на строк від двох до чотирьох місяців, прогул без поважної причини – засудженням до виправно-трудових робіт за місцем роботи на строк до 6 місяців з утриманням до 25% зарплати.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 жовтня 1940 р. створювалися державні трудові резерви. Щороку передбачалось призвати (мобілізувати) від 800 тис. до 1 млн. чол. міської і сільської молоді для навчання в ремісничих і залізничних училищах або школах фабрично-заводського навчання. Випускників потім централізовано розподіляли на роботу. А указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 жовтня народним комісарам СРСР було надано право переводити інженерів, конструкторів та інших фахівців, службовців і кваліфікованих робітників без їх згоди з одних підприємств або установ у інші, незалежно від територіального розташування. Нарешті, указ від 10 липня 1940 р. випуск недоброякісної і некомплектної продукції прирівняв до шкідництва, обвинувачення в якому тягло за собою тяжку кримінальну відповідальність.
За три з половиною роки третьої п’ятирічки (1938 – червень 1941) в СРСР було введено в дію близько 3 тис. нових промислових підприємств, в тому числі в УРСР – 600. Як і раніше, головна увага приділялась піднесенню важкої промисловості. Так, виробництво засобів виробництва за ці рокм зросло на 52%. 92% продукції важкої промисловості давали нові або повністю реконструйовані підприємства. У цілому валова продукція всіх галузей промисловості УРСР за три роки збільшилася на 41%. Але промисловість в роки третьої п’ятирічки як і в попередні п’ятирічки розвивалася не стабільно і не виконувала накреслених планів.
^ Підсумки розвитку промисловості в ході здійснення індустріалізації
За 12 років, з 1928 р. до 1941 р., у СРСР у ході індустріалізації було збудовано 9 тис. великих промислових підприємств, оснащених сучасною на той час технікою. Хоч плани довоєнних п’ятирічок були виконані не повністю, але на шляху перетворення країни з сільськогосподарської в індустріальну тоді було зроблено великий крок уперед. На першому місці по значенню і обсягу продукції були галузі важкої промисловості. Легка і харчова промисловість хронічно відставала.
У народному господарстві всього СРСР значне місце належало промисловості Української РСР. У 1940 р. Україна давала 50,5% загальносоюзного видобутку вугілля, 67,6% залізної руди, 64,7% виробництва чавуну, 48,8% сталі, 49,7% - прокату, 74,5% - коксу, 25,4% - магістральних паровозів, 33% - тракторів, 73% - цукру. За роки довоєнних п’ятирічок в Україні було збудовано понад 2 тис. нових великих промислових підприємств, набагато зросли натуральні обсяги промислової продукції. Так, виробництво електроенергії збільшилося з 1,3 до 12,4 млрд. кВт. год.(майже в 10 разів), видобуток вугілля зріс з 24,8 млн. т. у 1928 р. до 83,8 млн. т. у 1940 р. (більше ніж у 3 рази), залізної руди – з 4,7 до 20,2 млн. т (більше ніж у 4 рази), виробництво чавуну – з 2,4 до 9,6 млн. т (в 4 рази) сталі – з 2,4 до 8,9 млн. т (у 3,7 рази), прокату – з 1,8 до 5,6 млн. т (більше ніж у 3 рази), мінеральних добрив – з 57 до 1012 тис. т (більше майже ніж у 18 разів), металорізальних верстатів з 0,8 до 11,7 тис. штук (більше в 14,6 разів), тракторів з 0,2 до 10,4 тис. штук (більше в 52 рази). Успіхи, досягнуті в проведенні індустріалізації СРСР, а в його складі УРСР, за довоєнні п’ятирічки були вражаючими.
Але високі темпи розвитку промисловості в 1928 – 1940 р. (пересічно 17% щорічно) досягалися головним чином за рахунок невиправно великого залучення до виробництва людських і матеріальних ресурсів. Порушення нормального економічного життя, доцільних пропорцій у розвитку господарства, фактична ліквідація товарно-грошових відносин, держпрозрахунку, бюрократичне, некомпетентне управління, неймовірна централізація, надзвичайні заходи зумовили екстенсивний, затратний характер економіки. Нічим необґрунтоване прагнення забезпечити небачений “стрибок” в індустріалізації країни створював умови постійного, безперервного штурму, неймовірного напруження всіх сил народу.
Крім того, слід зважати і на специфічні особливості, які були притаманні в силу політики керівництва СРСР, розвиткові промисловості Української РСР. Через прагнення максимально прискорити темпи індустріалізації та хронічну нестачу коштів директивні органи при плануванні будівництва підприємств виходили лише з суто утилітарних мотивів, з мотивів забезпечення виконання накреслених планів. Через це структура промисловості України в ході індустріалізації фактично не зазнала істотних змін. Розвиток промисловості УРСР, як і за часів царату, залишався однобоким, виходив з економічних інтересів усього СРСР, і не був спрямований на задоволення насущних потреб і поліпшення життя населення УРСР. Зосередження матеріальних і людських ресурсів на форсованому піднесенні важкої промисловості неминуче прирікало відставання галузей групи “Б” (легкої і харчової промисловості), які мали працювати на безпосереднє задоволення щоденних потреб населення, загострювали дефіцит продуктів харчування і товарів масового споживання. Матеріальний рівень життя простих радянських громадян залишався дуже низьким.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconТема: україна в роки другої світової (1939-1945) та великої вітчизняної (1941 1945) воєн
Тема: україна в роки другої світової (1939-1945) та великої вітчизняної (1941 – 1945) воєн
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconТема : Причини І початок Другої світової війни. Події 1939-1941 рр
Мета:  розкрити причини І характер Другої світової війни; охарактеризувати хід бойових дій у 1939-1941 рр; показати причини успіхів...
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconКурс З’ясуйте процес створення Троїстого блоку та Антанти. Поясніть...
Опишіть процес утворення антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconРефератів з історії україни тема: Україна в роки Першої світової війни
Політика російського та австро-угорського урядів на західноукраїнських землях під час Першої світової війни
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) icon“ Україна на початку Другої світової війни”
Для України друга світова війна почалася у вересні 1939 p. Згідно з пактом Молотова — Ріббентропа Радянський Союз зайняв західноукраїнські...
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconЕлай вайзель (елі візел)
Сігет. У 1944 р під час Другої світової війни його разом з сім'єю кинули до концентраційного табору Аушвіц, а потім до Бухенвальда....
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconЯка галузь економіки найбільш постраждала під час Першої світової війни?
Тести: «Міжнародні договори після закінчення Першої світової війни» (Параграф 12)
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconУрок 14. Тема: Україна в ІІ світовій війні (1939 1945)
Мета: узагальнити знання учнів з даної теми, підготувати їх до написання підсумкової контрольної роботи, закріпити основні навички,...
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconІнформація про проведені заходи в Любимівській зош І – ІІ ступенів
Україні жертв нацистських переслідувань, збереження пам’яті про загиблих у місцях примусового тримання в роки Великої Вітчизняної...
Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) iconПідготувала бібліотекар зош №5 Симоненко Галина Вікторівна Україна в роки другої світової війни
Україна в другій світовій війні: погляд з ХХІ ст. історичні нариси. У двох книгах. Кн перша. – К. Наукова думка, 2011. – 736 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка