Українська ідея епохи великого переходу




НазваУкраїнська ідея епохи великого переходу
Сторінка1/48
Дата конвертації26.02.2013
Розмір4.68 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Військова справа > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48
Ігор Каганець
АРІЙСЬКИЙ СТАНДАРТ:

УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ ЕПОХИ ВЕЛИКОГО ПЕРЕХОДУ
Історичне дослідження

-------------------------------------------
Ким був Ісус Христос — арійцем чи євреєм? Як у Святе Євангеліє потрапили ворожі вставки? Що таке юдеохристиянська єресь? Коли виникли людські раси? Хто такі слов'яни? До якої держави ми йдемо — диктатури, демократії чи гетьманату? На основі синтезу новітніх досягнень археології, археогенетики, кліматології, історії, антропології, психоінформатики та лінгвістики у цій книжці наводиться цілісне бачення основних закономірностей розвитку людського роду від 40-го тис. до н. е. до наших днів — епохи Великого Переходу. Розкривається сутність арійства як еволюційного локомотиву, а також планетарна функція та перспективи українського геосоціального організму.
--------------
^ ЗМІСТ:
1. УКРАЇНСЬКИЙ ХАРАКТЕР


1.1. Народ, етнос, нація

1.2. Психіка та етнопсихіка

1.3. Типологія національних характерів

1.4. Тип української душі

1.5. Лицарська культура

1.6. Психоінформаційна структура нації

1.7. Варни i «чистi групи»

1.8. Система «Україна» та її підсистеми

1.9. Повернення до природного порядку
^ 2. ГЕНЕАЛОГІЯ УКРАЇНИ

2.1. ЕТНОГЕНЕТИКА

2.2. ПУЛЬС УКРАЇНИ

2.2.1. Анти

2.2.2. Русичі

2.2.3. Козаки

2.3. БАТЬКІВСЬКИЙ ЕТНОТВОРЧИЙ ФЕРМЕРТ

2.3.1. Галілеяни

2.3.2. Етнічна основа християнства

2.3.3. Селекція «екстраверсія—інтроверсія»

2.3.4. Вихід галілеян з Палестини

2.3.5. Тивер — серцевина Держави антів

2.3.6. Слов'яни — гали нової епохи

2.3.7. Варяги

2.3.8. Литовське лицарство

2.4. ГЕОСОЦІАЛЬНИЙ ОРГАНІЗМ «Україна»

2.4.1. Українські етноси та їхні держави

2.4.2. Фізіологія етнотворення

2.4.3. Формула українського Фенікса

2.4.4. Четверта хвиля
^ 3. ВІЙНА ЗА РОЗУМ

3.1. Тихо! Іде війна!

3.1.1. Технологічно-силова війна

3.1.2. Економічна війна

3.1.3. Прихований геноцид

3.1.4. Організаційна війна

3.1.5. Інформаційна війна

3.1.6. Хронологічна війна

3.1.7. Духовна війна

3.2. Спокійно, ви в руках Матриці!

3.2.1. Мислення воїна

3.2.2. Стань незрозумілим для ворога

3.2.3. Масква і масквічі

3.2.4. Атакуй першим!

3.2.5. Мова Третього Гетьманату

3.3. Війна за Христа

3.3.1. Галілеянин чи юдей?

3.3.2. А чи було «обрізання Господнє»?

3.3.3. Пасха чи Таємна вечеря?

3.4. Метафізичні архетипи

3.4.1. Соціокультурна динаміка

3.4.2. Невблаганна циклічність

3.4.3. Музей патології

3.4.4. Принцип чотирьох фаз

3.4.5. Архетип «Біоробот»

3.4.6. Архетип «Надлюдина»

3.4.7. Архетип «Матерія»

3.4.8. Архетип «Боголюдина»

3.4.9. Системна альтернатива
^ 4. ОСНОВИ РАСОЛОГІЇ

4.1. Дещо про расові забобони

4.1.1. Небезпека змішаних шлюбів

4.1.2. Телегонія — заборонена наука

4.1.3. Приховані потенції націотворення

4.1.4. Шлях до перетворення душі

4.1.5. Жаба в казані

4.1.6. Тягар білої людини

4.2. Принцип расоутворення

4.2.1. Палеоантропи — неоантропи — великі раси

4.2.2. Літосферне зміщення

4.2.3. Формування великих рас

4.2.4. Головний індекс

4.2.5. Негроїди

4.2.6. Монголоїди

4.2.7. Європеоїди

4.2.8. Великі раси та еволюція Homo sapiens

4.3. Психологія великих рас

4.3.1. Спостереження Гюстава Лебона

4.3.2. Хроніка Ура-Лінда

4.3.3. Психоінформатика і вертикальна типологія

4.3.4. Homo simplex і Homo duplex

4.3.5. Типологія великих рас

4.3.6. Універсальний механізм расоутворення

4.4. РАСА-I: Неоантропи

4.5. РАСА-II: Європеоїди-бореали

4.5.1. Раса, тобто «чиста»

4.5.2. Бореальна мова

4.5.3. Культурна однорідність

4.5.4. Расова чистота і міжрасові змішування

4.5.5. Примордіальна Традиція

4.5.6. Перша і друга хвилі «русявої діаспори»

4.5.7. Бореальний духовний центр

4.5.8. Духовний імпульс і його розгортання

4.6. РАСА-III: Арії

4.6.1. Глобальна криза та її подолання

4.6.2. Велика неолітична революція

4.6.3. Хронологія Арійського циклу
^ 5. АРІЙСЬКА ІДЕЯ

5.1. Діаспора, яка не повернулася

5.1.1. Ці фантастичні сумери

5.1.2. Література сумерів

5.1.3. Свята Трійця і Небесна Діва

5.1.4. Спадкоємці Примордіальної традиції

5.2. Друга арійська хвиля

5.2.1. Богосвітла діаспора

5.2.2. Світогляд свободи

5.2.3. Природовідповідна соціальна організація

5.2.4. Брахмани

5.2.5. Священна мова санскрит

5.2.6. Земля Вепра

5.2.7. Кшатрії

5.2.8. Вайш'ї

5.2.9. Шудри

5.2.10. Честь варни. Арійська пропорція

5.2.11. Технологічний прорив
^ 6. ЛОКОМОТИВИ ЕВОЛЮЦІЇ

6.1. Нові люди

6.1.1. Напочатку було Слово. Біла раса

6.1.2. Лідери післяпотопного циклу

6.1.3. Нові арії

6.2. Антропологічні параметри раси-IV

6.2.1. Расотворче ядро

6.2.2. Расотворчий казан

6.2.3. Високотехнологічна периферія

6.2.4. Свіжа кров

6.2.5. Еволюційна криза

6.3. Арійський стандарт і Україна

6.3.1. Антропометрія

6.3.2. Сенсар — мова Великого Переходу

6.3.3. Територіальна ізольованість

6.3.4. Діаспора — генетичний скарб

6.4. Расова доктрина Третього рейху
^ 7. ЄВРЕЙСЬКИЙ МІФ

7.1. Прабатьківщина семітів

7.2. Загадковий Ханаан

7.2.1. Баал, тобто Син Божий

7.2.2. Кінахи, самари, гіксоси

7.2.3. Пелазги-филистимляни

7.2.4. Розсекречений алфавіт

7.2.5. Лінгвістична містифікація

7.3. Арійці та євреї

7.3.1. Зіткнення світоглядів

7.3.2. Перша расова доктрина

7.3.3. Етнотворча безплідність

7.3.4. Арійська теза і єврейська антитеза

7.3.5. Русявий Давид і його імперія

7.3.6. Салимон. Кінець імперії

7.3.7. Про комплекси «молодших братів»

7.4. Галілеяни і юдеї

7.4.1. Протистояння «Північ» — «Південь»

7.4.2. Юдея проти Ізраїлю

7.4.3. Імперський архетип: Московія і Юдея

7.4.4. Расова пружина
^ 8. ВІЙНА ЗА МАЙБУТНЄ

8.1. Чи належала Марія до роду Давида?

8.2. Обережніше з апокрифами

8.3. Спецоперація «Книга Якова»

8.4. Таємниця архангелів Гаврила та Михайла

8.5. Свідомо і добровільно

8.6. Чи були «східні мандри»?

8.7. Чи були в Ісуса рідні брати?

8.8. Про що не знав святий Матвій

8.9. Повнота Чотириєвангелія

8.10. Погиблі овечки дому Ізраїлевого

8.11. Спасіння від юдеїв

8.12. Притча про інформаційну війну

8.12.1. Символічна мова Євангелія

8.12.2. Реконструкція первинного тексту

8.12.3. Плач і скрегіт зубів

8.13. Як виглядав Христос

8.14. Істинний арієць

8.14.1. Хрест, Христос, Месія

8.14.2. Одкровення Марії Вальторти

8.14.3. Він здійснив усе, що запланував

8.14.4. Таємна мова галілеян

8.15. За два тисячоліття до Переходу

8.16. Християнство нового циклу
^ 9. ЖНИВА ГОСПОДНІ ПОЧИНАЮТЬСЯ В 2004 РОЦІ

9.1. Цикли і епохи Миколи Чмихова

9.2. Метонів цикл

9.3. Уламок імперії

9.4. Структура Великого Переходу

9.5. Головна інтрига 2004 року

9.6. Головне пророцтво Ісуса Христа

9.7. Десятирічний план

9.8. Мобілізатор чи цілитель?
^ 10. ДЕРЗАЙТЕ, ДІТИ БОГА!

10.1. Самоочевидність реінкарнації

10.2. Це загадкове слово «душа»

10.3. Земне життя і життя духа

10.4. Історична розвилка

10.5. Воскресіння живих і «воскресіння мертвих»

10.6. Повернення до витоків

10.7. Критерій істини

10.8. Наслідувати Христа!
--------------
ТВЕРДИНЯ
Крізь хвилі простόру і чáсу,

Уперта і неупинна,

Крізь хвилі народів і раси

Гряде Материк Україна!
Крізь рόзбрати і зруйнування,

Відроджена і єдина,

Крізь підступи і зазіхання

Гряде Материк Україна!
Улюблена Божа дитина

Від Роду піднесена в злеті,

Гряде Материк Україна

На Жовто-Блакитній планеті!
Микола Задорожний, 2003


Юрій КАНИГІН, професор

^ АРІЙСЬКА ХОДА УКРАЇНИ
Перше, що спадає на думку при читанні цієї книги, — це вигук Генрі Бокля: «Дайте нам нову парадигму, дайте помилкові думки, дайте нам що хочете, але позбавте нас зашкарублості!» Справді, нас уже таки «дістали» погляди офіційної науки, згідно з якими історію України треба вести з XIV або, від сили, з VII століття н. е. Свіжість думки, оригінальність постановок і рішень, основаних на аналізі нових, ігнорованих патентованими істориками матеріалів у галузі найгостріших проблем сучасності, якими живуть широкі кола читачів, — ось характерна особливість цієї книги Ігоря Каганця.

Проте справа не лише у «свіжості» матеріалу. Автор, на мою думку, робить значний внесок у вирішення величезного завдання: зміни поширеного стереотипу на пріоритети європейського Заходу стосовно європейського Сходу у формуванні етнічної, духовної, інтелектуальної основи сучасного світу. По суті, йдеться про відновлення історичної справедливості. Колись само собою розумілось, що «Південна Русь» (Українська земля) була не лише «етнотворчим казаном» Європи, а й горнилом її духовності та землеробських технологій. Свого часу набула великого розголосу книга італійця Мавро Орбіні «Історіографія початку імені, слави і поширення народу слов'янського» (видана в 1601 р., перекладена російською і видана в Санкт-Петербурзі в 1722 р.). Написана на основі нині втрачених матеріалів давніх бібліотек, вона чітко виявила «світотворчі» пріоритети Північної Припонтиди (Праукраїни). Проте у розпал антинаукової реконструкції євроазіатської історії ця книга була забороненою на Заході. Тепер, на щастя, почався доволі важкий процес відновлення історичної справедливості, і книга І. Каганця в цьому плані вельми цікава та повчальна, незважаючи на значну кількість дискусійних моментів.

Згадана проблема для мене є дуже близькою, у чому читач може переконатися завдяки книгам «Шлях аріїв» та «Віхи священної історії». У них я обговорюю питання першості Русі-України як батьківщини землеробських технологій, прабатьківщини палестинських галілеян, що склали етнічну основу християнства. Більше того, наша земля стала батьківщиною первинної християнської церкви — на відміну від Риму I—II століть з його катакомбними богослужіннями і близькими до юдаїзму тогочасними обрядами. Ігор Каганець не лише розвиває ці положення, підкріплюючи їх масивами нових матеріалів, а й, по суті, робить у цій сфері інтелектуальне відкриття: на основі ретельного дослідження біблійних текстів переконливо доводить арійське походження не лише галілеян Ісуса Христа і Діви Марії (про що вже писалося у згаданих книгах), а й самого царя Давида!

Мені приємно відзначити й те, що автор вдало застосовує науковий апарат етногенетики у дослідженні генеалогії української нації (і не лише її), зокрема, концепцію чоловічого і жіночого начал, тобто батьківських і материнських народів. Цим його книга вдало відрізняється від багатьох робіт з етногенезу українського народу, надрукованих останнім часом (зокрема, див. працю Інституту народознавства НАНУ «Етногенез та етнічна історія населення українських Карпат», Львів, 1999). Етногенез без етногенетики — з цим я почав боротися ще 8 років тому (серед іншого див. розділ «Риси етногенетики» у книзі «Віхи священної історії»). Ігор Каганець робить в етногенетиці важливий крок уперед, особливо у сфері сміливих аналогій з біогенетикою.

Надзвичайно цікавий матеріал (і нерідко дуже дискусійні узагальнення) даної книги я б розділив на чотири частини:

1. Проблеми етногенезу українців з оригінальною трактовкою «феномену України» як унікального геоетнічного утворення — «казана» європейської (і не лише європейської) культури.

2. Інтерпретація багатьох ключових місць Біблії і деяких апокрифів, що дає несподівано нове висвітлення найважливіших проблем генеалогії України, християнства, юдаїзму, Європи в цілому.

3. Антропогенез і теорія рас. Автор, мабуть, першим в Україні відкинув лицемірну «боязнь» расових досліджень і повернув расологію «на круги своя».

4. Історіографія Русі-України і слов'янського суперетносу в контексті сучасних проблем українського відродження та наших взаємовідносин зі «старшим братом».

Усе це об'єднано ідеєю арійського впливу на хід світової історії, першоджерелом якого виступили етноси Північного Надчорномор'я (пришлі та автохтонні).

Це, звісно, приблизне групування проблем, досліджуваних у цій книзі, де ми також знаходимо і дослідження деяких ключових моментів єврейської історії та гітлерівського нацизму. Я не зовсім погоджуюсь з цілим рядом висновків автора, особливо з його трактовками взаємовідносин України з Росією та ролі російської мови. Але справа не в цьому. Головне — не треба боятися різких, нехай навіть односторонніх суджень. Дайте нам нову парадигму, позбавте закостенілих стереотипів про «меншовартість» українців! От що сьогодні найактуальніше.

Я навіть допускаю, що автору будуть закидати расизм — такі закиди вже пролунали на адресу журналу «Перехід-IV» та інтернет-сайту www.perehid.org.ua, редагованих І. Каганцем. Але така вже інерція зашореного мислення і лицемірної моралі, сформованих у радянський період. Людські раси справді не є рівними, як не є рівними й люди у функціональному відношенні. Тут нічого не вдієш, і цього не треба боятися. Що з того, що мій посередній розум не рівня розуму Ньютона, Достоєвського, Гоголя чи Тараса Шевченка. Та нічого особливого — важливо, щоб не заважали мені самореалізуватися і поважали мене як особистість. А там як Бог дасть. І в цьому — принцип свободи та людської рівності, адже всі ми «одної крові». Подібна ситуація з племенами, націями та расами. Вони рівні — всі мають право на життя за своїм звичаєм, всі неповторні і вносять свою лепту у розвиток людства. Проте історична роль їх далеко не однакова — це ж очевидно, і не треба лицемірити у цьому питанні. Автор сміливо й обґрунтовано говорить про видатну роль етносів Причорномор'я у світовій історії. І, я думаю, українцям не вистачає... гонору прямо заявити: ситій і зарозумілій Європі не зашкодило б вклонитися змученій, виснаженій лихоліттями нації, яка «стіною незборимою» віками стояла на сторожі європейської цивілізації і як хвилеріз розбивала навали хижаків з азійської «глибинки».

Я далекий від того, щоб співати автору книги одні дифірамби. Книга, точніше, окремі її місця, дуже дискусійна. Багато що викликає у ній навіть подив. Ну, наприклад, як можна стверджувати, що Москва — це не Росія або не зовсім Росія, а вороже утворення не лише щодо українського, а й російського народу? Так, у Москві генетичних русскіх живе менше, ніж «інших». Ну то й що? Сам же автор полюбляє цитувати апостола Павла: «Мала закваска заквашує все тісто».

Я думаю, книга втрачає від того, що вона пронизана українським «центропупізмом». Йдеться не про представлення нашого регіону як унікального етнотворчого казана і колиски духовності та культури західного світу — все це обґрунтовано низкою досліджень, на які є посилання в книзі. Тут можна навіть додати хвалебні слова на адресу запорожців — адже вони і ніхто інший реально протистояли експансії мусульманства (в особі Османської імперії) і католицтва — чим і відстояли православну віру. Але ж у всьому треба знати міру. Центропупізм — у надмірному возвеличенні України, протиставленні українців іншим народам, зокрема, росіянам. Надійна ознака справжньої величі народу — відсутність боязні почути неприємні слова на свою адресу. Це нацмени бояться критичних пассажів стосовно себе. А наші вчителі Шевченко, Гоголь, Франко, Драгоманов не боялися бичувати українців за їхні недоліки. І це — на нашу користь. «Я сам себе, дурний дурю, та ще й, співаючи, орю» (Т. Шевченко), «Нікого ми не кращі, а життя у нас безпросвітне» (М. Гоголь), і т. д. Як потрібен нам холодний душ історії, «о, роде суєтний, проклятий...»!
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48

Схожі:

Українська ідея епохи великого переходу iconІдея соборності України в суспільно-політичній думці 19-поч. 20 ст
Розділ 2 ідея соборності та державності україни в баченні інтелектуалів ХІХ – початку XX ст
Українська ідея епохи великого переходу iconЗавдання ІІ етапу олімпіади з зарубіжної літератури
«Через усі творіння Шиллера проходить ідея свободи». Поясніть, як ідея свободи втілилася у баладі «Рукавичка» Шиллера
Українська ідея епохи великого переходу iconВід проректора з наукової роботи вузу
Прошу Вас дозволити опублікувати статтю Турчин Я. Б. “Особливості розвитку українського конституціоналізму” у Збірнику наукових праць...
Українська ідея епохи великого переходу iconЧи існує українська національна ідея?
Мене захопив її разючий контраст із звичним виснажливим беканням, меканням, плямканням І силою-силенною катастрофічних пауз між зашкарублими...
Українська ідея епохи великого переходу iconРеферат Розробив вчитель історії Мусійчук С. В
Перша полягає в тому, що січові стрільці стали заключним акордом епохи галицько-українського відродження. Друга своїми невтомними...
Українська ідея епохи великого переходу iconТема. Великий син великого народу
Мета. Ознайомити дітей з життям І творчістю великого Кобзаря – Т. Г. Шевченка. Вчити І розвивати акторські здібності. Виховувати...
Українська ідея епохи великого переходу iconКонцепція абсолютної заповідності – природоохоронна ідея ХХІ ст
Світова практика природоохорони прийшла до декількох концепцій природоохоронних територій різного призначення, які доповнюють одна...
Українська ідея епохи великого переходу iconГеній великого кобзаря
Мета. Ознайомити учнів із новими фактами з життя великого поета; розвивати спостережливість, образне мислення, мовленнєву вправність,...
Українська ідея епохи великого переходу iconВшановуємо Великого Кобзаря
Сьогоднішній захід ми присвячуємо видатному українському поету та художнику Тарасу Григоровичу Шевченку, вклонімося світлій пам'яті...
Українська ідея епохи великого переходу iconКоманди пересилки І команди передачі управління мета роботи
Мета роботи: Метою лабораторної роботи є отримання знань про режими адресації мп i8088, основні команди пересилання, команди переходу...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка