Скачати 274.62 Kb.
|
![]() ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ КОСМОНАВТИКИ На початку вивчення теми «Закон збереження імпульсу» необхідно повідомити, що буде урок-семінар. Оголосити питання, а краще вивісити їх у кабінеті фізики і підібрати літературу. За тиждень до уроку перевірити зібраний учнями матеріал, провести консультацію й у разі потреби доповнити, перерозподілити реферати між учнями. Цілі: навчальна: ознайомити учнів з життям і діяльністю українських вчених. їх основними ідеями щодо використання ракет в освоєнні космосу; показати екологічні аспекти астронавтики й використання штучних супутників Землі, розв'язання природоохоронних проблем; виховна: виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за зроблений українськими вченими внесок в освоєння космосу: збагачувати знання про екологічні умови життя; формувати вміння захистити природу від руйнування; сприяти розвитку впевненості у можливості оптимізації взаємовідносин між природою і суспільством. Обладнання: таблиці, портрети, реферати, дидактичний матеріал, плакати, гасла. Тип уроку: урок-семінар План уроку
Людство не залишиться вічно на Землі, але в гонитві за світлом і простором спочатку несміливо проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір. Ми народжені, щоб казку зробити буттям К. Е. Ціолковський ^ І. Актуалізація опорних знань Учитель. Ми закінчили вивчати розділ«Закон збереження імпульсу». . .
4. Дію закону збереження імпульсу можна показати на прикладі реактивного руху. А що ж ми називаємо реактивним рухом? (Під реактивним рухом розуміють рух тіл, який виникає під час відокремлення від тіла частини його маси з певною швидкістю відносно тіла.)
II. Вивчення нового матеріалу Учитель. Отже, сьогодні ми познайомимося з роботами наших вітчизняних, українських учених, які зробили величезний внесок у розвиток авіації й космонавтики. З давніх-давен людина мріяла про зорі, про політ до інших планет, складала легенди про килими-літаки і т. ін. Наш співвітчизник К. Е. Ціолковський в одній зі своїх прань написав: «Ми народжені, щоб казку зробити буттям». А хто ж на Україні був першим творцем ракети? 1-й учень. ^ У родині козака, який був славетним запорізьким гармашем. Дмитра Засядька в 1770 році народився син Олександр. Не було вже тоді Січі Запорізької. І з часом він був забраний до московської армії, де став офіцером. Незлюбивши бездушної муштри, Олександр Засядько повернувся на свій хутір на Полтавщині. З'явилася в нього думка — створити таку ракету (італійське слово «ракета» означає «труба»), яка б летіла у повітрі. І хоч ближні звати його «мрійником», він креслив і метикував. Наперекір бажанням родичів, продав хутір і збудував кузню, накупив пороху, різних залізних матеріалів. За два роки, не звертаючи уваги на глузування «всезнаючих», створив дивовижні апарати, яки літали над полтавськими луками, описуючи вогняні дуги. Попи і жандарми, переслідуючи Олександра Засядька, говорили: «Засядько замислив спалити губернію». Щоб перевірити, наскільки ці попередження небезпечні, на хутір Полтавщини приїхали з Петербурга. Оглянувши «чудо-труби», дали наказ: винахід «прийняти на озброєння армії». Згодом, 16 вересня 1828 року вперше в історії полетіли Засядькові ракети на турецьку фортецю Вар-на. Турецькі історики твердять, що то був жах: вогняні струмені долітали до неприступних веж Варни, засліпили турків, заіскрилися палаючими стовпами. Оборонці Варни затуляли вуха, не витримуючи нестерпного свисту нової зброї і страшних вибухів. Турецька армія викинула біті полотнища. Несподівано для політиків західного світу Московія здобула перемогу. Засядькові груди обвішали хрестами, діамантовими зірками, орденами, дали йому генеральські еполети. Він став головнокомандуючим ракетними частинами московської армії. Учитель. Хто перший склав проект повітроплавального приладу? 2-й учень. ^ У селі Коропі в 1853 році в сім'ї священика народився Микола Кибальчич. Він рано пізнав тяжку працю, ходив за кіньми. Підростав хлопчик, як усі інші, і нічим не відрізнявся, тільки пам'ять в нього була чудова. До різної роботи М. Кибальчич придивлявся з цікавістю. Рано почав помічати несправедливість: одні багаті, інші — бідні. Коли Кибальчич підріс, його відправили до Новгород-Сіверської духовної семінарії. Дітей священиків туди приймали з радістю. Батьки сподівалися, що хлопчик піде батьківським шляхом — вивчиться і буде служити Богу. Суворо жилося за монастирськими стінами. Коли М. Кибальчичу виповнилося 18 років, він залишив семінарію і поїхав до Петербургу, там він вступив на перший курс Інженерного інституту. Він вчився успішно, але, не закінчивши курсу, перевівся до Медико-хірургічної академії. І все ж не став Кибальчич ні священиком, ні інженером, ні лікарем,— він став революціонером. Це закінчилося тим,; що його заарештували. Заарештували на один місяць, а провів у тюрмі два роки. Незабаром М. Кибальчич став членом революційної організації «Народна воля». Прожив він всього 27 років. Це його бомбою, виготовленою ним на конспіративній квартирі за власною технологією, убито царя Олександра II 1.03.1881 року Експерти на суді не змогли приховати свого захоплення талантом Кибальчича. Виявляється, що бомби, виготовлені ним, ніколи ще ніхто не бачив і не читав про них у науковій літературі — це щось нове. А Кибальчич тим часом у камері смертника використовує кожну годину, кожну хвилину, щоб завершити проект апарата, на якому людина сягне зірок. Принципово нову для свого часу ідею стосовно запуску ракет талановитий український винахідник Микола Іванович Кибальчич виклав у «Проекті повітропла-1 вального апарата». У журналах «Былое» (№ 4, 5 за 1918 рік) опубліковано трактат сина України, який, перебуваючи у в'язниці, за кілька днів до смерті, писав: «Я вірю в здійсненність і моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі. Якщо ж моя ідея після старанного обговорення всіма спеціалістами буде визнана здійсненною, то я буду щасливий тим, що зроблю величезну послугу і батьківщині й людству». В останні дні свого славного життя Кибальчич мріяв дати людству проект корабля, на якому можна було б сягати зірок. У страшній камері смертника він бачив зорі. «Я спокійно зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства, для якого я готовий пожертвувати своїм життям». Микола Кибальчич не просив помилування. Коли за два тижні перед стратою до тюремної камери ввійшов адвокат і почав благати смертника написати касацію цареві, Кибальчич, не слухаючи свого оборонця, врочисто передав йому проект, де з граничною ясністю і простотою були викладені принципи реактивної тяги польоту на ракеті. У цьому проекті розв'язано ряд нових важливих питань: програмний режим горіння, використання багатокамерних апаратів, керування польотом внаслідок зміни кута нахилу двигуна. Експерти математично довели, що описаний у проекті апарат міг би триматися в повітрі. Вони відзначили, що Кибальчич першим висловив ідею про застосування реактивних двигунів ![]() Учитель. А хто був автором фундаментальних наукових результатів з теорії руху ракет? 3-й учень. Реферат на тему «К. Е. Ціолковський». (Демонструється його портрет.) Автором фундаментальних наукових результатів з теорії руху ракет є Ціолковський Костянтин Едуардович (1857 — 19.09.1935 рр.) — видатний учений і винахідник, автор багатьох важливих відкриттів в аеродинаміки, ракетній техніці й теорії міжпланетних сполучень, основоположник космонавтики. Народився в с. Іжевському Рязанської губернії, після перенесеної в дитинстві тяжкої хвороби майже повністю втратив слух. Навчався самостійно, в 1879 році у Москві екстерном склав екзамени на звання вчителя і з 1860 року працював учителем і арифметики, геометрії, фізики в Боровському повітовому училищі Калузької губернії. К. Е. Ціолкоський побудував першу в Росії аеродинамічну трубу (1897 р.), на якій здійснив ряд важливих досліджень з конструювання нових видів аеропланів. У 1929 р. Ціолковський розробив досить плідну теорію руху складених ракет або ракетних поїздів двох типів: і з послідовним та паралельним з'єднанням ракет. Ціолковський першим розв'язав задачу про рух ракет у полі тяжіння і підрахував запаси палива, необхідні для подолання сили тяжіння Землі. Він є основоположником теорії міжпланетних сполучень, перший вивчив питання про ракету — штучний супутник Землі — й висловив ідею про створення позаземних станцій як проміжних баз для міжпланетних сполучень; детально розглянув умови життя і роботи на штучних супутниках Землі та міжпланетних станціях. Його дослідження з ракетної техніки і теорії міжпланетних сполучень стали основою для створення сучасних реактивних апаратів, ракетнокосмічної техніки. У ч и т є л ь. Незалежно від К. Е. Ціолковського Юрій Кондратюк (Шаргей Олександр Гнатович) розробив основні проблеми космонавтики, космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів. 4 - н учень. ^ Широка громадськість не знайома з багатьма видатними людьми України, які жили і працювали уже в наш час і зробили вагомий внесок в освоєння космічного простору. Прикладом може бути життя Ю. Кондратюка. Народився Ю. В. Кондратюк 9 червня 1897 року. Справжнє ім'я — Шаргей Олександр Гнатович. Заміна призвіща Шаргей на Кондратюк у 1921 році була обумовлена прагненням уникнути переслідувань, пов'язаних з його службою у Білій Армії. Двадцять років він проживав під чужим ім'ям. Під чужим ім'ям він пішов у могилу, під чужим ім'ям увійшов у безсмертя. Закінчивши з відзнакою Полтавську гімназію, він у 1916 році вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Війна перериває його навчання в інституті. Його мобілізують в армію і зараховують у школу прапорщиків. Самотужки опанувавши вищу математику, фізику, механіку, він ще в училищі закінчує свій перший рукопис про космічні польоти. Працюючи механіком спочатку у котельнях, а потім на зернових елеваторах, він продовжує розробляти космічну тематику. У 1925 році надсилає в Москву до «Головнауки» свій третій рукопис «Про міжпланетні подорожі». Праця одержує високу оцінку професора В. П. Ветчинкіна, учня М. Е. Жуковського, який у своєму відгуку в травні 1926 року пише: «...механік Ю. Кондратюк — великий талант, запхнутий у глухий куток, позбавлений можливості проявити себе належним чином». У 1929 році Кондратюк видає власним коштом свою підсумкову працю «Завоювання міжпланетних просторів». Оцінити її достоїнства світ ще не міг. Йшов 1930 рік. Щоб втілити проекти, тобто сконструювати реальні космічні ракетні і пілотовані кораблі, слід було перейти працювати в групу вивчення реактивного руху, якою керував С. П. Корольов. Але Ю. Кондратюк від запрошення працювати в групі Корольова відмовився. У книзі «Завоювання міжпланетних просторів» він вивів основні рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступінчастих ракет. У книзі було розглянуто проблеми створення проміжних міжпланетних ракетних баз — супутників планет, повернення космічних кораблів на Землю та їх посадки з гальмуванням атмосферою, ідею використання гравітаційного поля небесних тіл. „Ідеї Кондратюка дістали схвалення К. Е. Ціолковського. В його працях питання ракетодинаміки, ракетобудування та інші, що пов'язані з освоєнням космічного простору знайшли нові розв'язання. Видатний учений загинув на фронті під час Великої Вітчизняної війни. В станиці Криловській відкрито меморіальний комплекс на честь ученого. Учитель. А зараз пригадаємо батька ракети-носія «Протон», за допомогою якої. були виведені в космос космічні кораблі «Союз», «Мир», «Прогрес», автоматичні станції «Вега» для вивчення Венери і комети Гал лея.. Хто ж він? ^ Багато на Україні не знає ім'я Володимира Миколайовича Челомея (1914-1964). А втім, саме завдяки цьому вченому в історії космонавтики розпочався новий етап. У 1937 році Володимир Челомей закінчує з відзнакою Київський інститут авіації. Наукою почав захоплюватися ще студентом. Щасливе поєднання обізнаності з чудовою винахідливістю інженера особливо яскраво проявилося під час його роботи в галузі ракетної техніки. Працюючи від самого початку Великої Вітчизняної війни в Центральному інституті авіаційного машинобудування, він втілює свою студентську мрію — створює новий тип двигуна, який здобув широке використання в крилатих ракетах та інших ![]() ![]() Батьківщина високо оцінила працю В. М. Челомея. Він нагороджений п'ятьма орденами Леніна, двічі удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, йому присуджена Ленінська премія і тричі Державні СРСР, також золота медаль М. Е. Жуковського та медаль ім. О. М. Латунова Академії наук СРСР. Учитель. А під чиїм керівництвом був запущений перший в історії людства штучний супутник Землі? |
![]() | 1 роль та значення господарчого комплексу у розвитку економіки житомирської області Передумови розвитку та розміщення господарчого комплексу на території (історичні, природні, демографічні, екологічні) | ![]() | 1. Про екологічні наслідки будівництва на майданчику біля Сєвєродонецької... Про екологічні наслідки переведення Сєвєродонецької тец на вугільно-водяне паливо |
![]() | «Розвивальне середовище – джерело всебічного розвитку дошкільників» Правильно організоване предметно-ігрове середовище впливає на соціалізацію дитини, на всі аспекти її розвитку. Від того, чи зможуть... | ![]() | Розділ І. Теоретичні аспекти дослідження проблеми розвитку особистості та діяльності |
![]() | Конспект уроку з фізики на тему: «Реактивний рух. Будова ракети.... «Реактивний рух. Будова ракети. Внесок українських вчених у розвиток космонавтики. Успіхи в освоєнні космічного простору» | ![]() | Конспект уроку з фізики на тему: «екологічні проблеми електроенергетики.... Мета: формування знань про сучасне виробництво електроенергії та проблеми екології, які при цьому виникають, пошук І використання... |
![]() | Конкурс проводиться з метою виявлення обдарованої молодi, розвитку... Франківський обласний державний центр науково-технічної творчості учнівської молоді (далі одцнттум) в рамках Всеукраїнського конкурсу,... | ![]() | 1. Історичні аспекти розвитку дошкільного виховання Допоможи це мені зробити самому (інтеграція ідей М. Монтесорі в освітній процес дошкільного навчального закладу) |
![]() | Emotions disorders in patients on coronary hart disease Маркова М. В. Медико-психологічні аспекти розвитку та перебігу хвороб системи кровообігу / М. В. Маркова // Неврология и психиатрия.... | ![]() | Додаток 1 Аспекти формування трудового виховання в освітньому просторі кднз Праця – провідний чинник всебічного розвитку дошкільників: реалізація дитячої праці в життєвому просторі дитини |