Книга — твій друг Додаток 2




Скачати 128.88 Kb.
НазваКнига — твій друг Додаток 2
Дата конвертації17.07.2013
Розмір128.88 Kb.
ТипКнига
uchni.com.ua > Астрономія > Книга


КЗО «Незабудинська СЗШ І-ІІІ ст.»

30 вересня



КЗО«Незабудинська СЗШ І-ІІІ ст.»

Виховний захід



Підготувала: бібліотекар

Полохач Т.М.

Книга — твій друг Додаток 2

Вчитель. Дорогі діти! Ми сьогодні зібралися для того, щоб поговорити про книгу. Адже книги — наші друзі. Вони зустрічають нас у ранньому дитинстві й ведуть нас через усе життя. Книги змушують нас працювати, без упину вдосконалюватися, щоб ми могли стати справжніми людьми.

^ Все починається в житті з малого:

З зернини хліб, з промінчика — зоря.

І кожен з нас важку свою дорогу

Почав також колись із букваря.

Згадайте, батьки читали вам казки, вірші, оповідання, коли ви ще й говорити добре не вміли. А коли вивчили літери, навчилися їх складати, то й самі стали читати. Книжка допомагає пізнати себе, зрозуміти світ, що вас оточує. Вона знайомить з минулим і дійсністю. Книга, ніби на крилах, відносить нас у майбутнє. Це єдина машина часу, з допомогою якої можна здійснювати цікаві подорожі.

Вам відомий вираз у народі: «Скажи з ким ти дружиш, і я скажу, хто ти». З таким же правом можна сказати: «Скажи, мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти». Людина, яка вміє і хоче читати — щаслива. Навколо неї завжди багато розумних, добрих, вірних друзів. Ці друзі— книги. Книга може мало: допомагає у навчанні й самовихованні, збагачує знаннями, зміцнює волю, пробуджує мрію. Недарма твори улюблених письменників брали з собою бійці на фронт; борці за волю й щастя не розлучалися з нею у тюрмах; космонавти читають їх під час польоту. Отже, книга —друг і порадник людини. І ось сьогодні ми будемо говорити про книгу, дізнаємось, що книги були не завжди; довідаємось, що говорять про неї
видатні люди, що кажуть в народі про книгу і як треба берегти її. Для нашої розмови ми запросили її величність — Книгу. Тож, привітаймо її.

^ 1-й учень.

Здрастуй, книго, пораднице світла

І наставниця мудра моя!

Ти надія, що в серці розквітла,

Як живе джерело пізнання.

2-й учень.

Ти давно вже супутниця днини,

Помічниця незмінна в житті.

Завжди вчителька, справжня людина,

Співбесідниця на самоті.

3-й учень.

Здрастуй, книго! Я буду з тобою

У хвилини веселі й сумні,

Поділюся своєю любов 'ю.

Ти ж несеш тільки добре мені!

Перший учень. Ми дуже раді, дорога книго, бачити тебе на нашому святі. І за давнім українським звичаєм, прийми від нас хліб і сіль.

^ Книга (бере хліб-сіль, цілує його). Велике спасибі.

Другий учень. Сідайте, будь ласка, розмі­щуйтесь, ми чекали на вас [сторінки розміщені за розділами, книга посередині).

Книга. Дорогі мої друзі! Мені дуже приємно, що ви запросили мене на свято. Я знаю, що вас хвилює багато питань. А прийшла я до вас зі своїми сторінка­ми, бо саме на них є відповіді на ті питання, які цікав­лять вас. Я щиро вірю, що всі ви — мої друзі, адже ви любите читати книги. А чи знаєте ви, щось про найдавніші книги, якими вони були? То послухайте, про це розповість вам моя перша сторінка.

^ Перша сторінка. Давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер. На цьому всьому писали. Бо не було ані паперу, ані пер чи олівців. Пізніше люди додумалися писати на глині, яку потім сушили і загартовували в огні. Та хіба на цегляних сторінках багато напишеш? А які книжки були важкі та незручні! Коли, скажімо, якийсь учений збирався у дорогу й брав із собою дві-три таких «книжки», то для них треба було мати воза... Минув час і люди навчилися робити зручніші й легші книги — із тонкої козячої або телячої шкіри. І першу таку книгу зробили в стародавньому місті Пергамі — через це матеріал для письма зі шкіри називали пергаментом. Але що то за дорогі були книжки! На одну книжку треба було цілу череду телят. Отож, люди шукали, з чого робити книги, щоб вони були менші й дешевші. І знайшли...

^ Книга. А що знайшли, ви знаєте? (Ні). То відповідь на це питання містить моя друга сторінка.

Друга сторінка. У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простяглися зарості болотяної рослини — папірусу. Той папірус люди використовували для будівництва хат. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблинку, витяг волокнисту серцевину, поклав на сонце. Через якийсь час він побачив, що волокно рослини перетворилося на сухі вузенькі стрічки — мов рушники. Ще більше здивувався чоловік, коли побачив, що на тих стрічках добре зберігаються сліди фарб... Отже, на папірусі можна писати! Відтоді з'явилися книжки з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через деяких час вони пересихали так, що ламалися і розсипалися. А справжній папір, схожий на той, на якому пишуть тепер, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Відтоді й почали в усіх країнах писати на папері. Саме писати, бо книги були рукописні. А це було довго й дуже важко — одну книгу іноді переписували кілька років.

^ Книга. Цікаво, друзі мої? А тепер також переписують книги?

Учень. Ні, тепер книги друкують. А коли ж виникло книгодрукування? Хто надрукував першу книгу? Знаєте про це? (Ні). Про це вам розкаже моя наступна сторінка І розділу. Слухайте!

(Розповідь про книгодрукування).

Книга. Отже, минуло багато часу, поки з'явилися друкована книга. Тепер книжки скрізь, поряд з вами. Сила книги — необмежена. Без неї людина сліпа. Книга відкриває великий світ.

Нашому славному Кобзареві Т.Г.Шевченку нале­жать мудрі слова, що звучать, як духовний заповіт: «...Учітеся, читайте, й свого не цурайтесь». Саме завдяки книгам, постійному бажанню вчитись, пізнавати світ, і, ясна річ, природному генію, Шевченко став тим, кого ми знаємо, любимо — ве­ликим поетом. Де б він не був, куди б не закидала його доля, він усе робив, щоб поруч з ним була кни­га. В одній зі своїх повістей Шевченко пише: «...Дивною й ненатуральною здається людина, яка існує без книжки». І багатьом відомим людям саме книги допомогли стати відомими. Тому вони з теп­лотою і любов'ю говорять про книги і їх читання, їхні вислови, настанови розміщені у мене на 1 сторінці II розділу. Послухайте!

^ Третя сторінка.

І.Я. Франко писав:

Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

А. Яків Щоголєв так наказував:

^ Вчітеся, діти, мудра книжка

скаже вам багато чогось...

Геть відкиньте чорний кукіль,

вибирайте чистий колос!

Юрій Редькович також радив:

Учітеся, діти любі, читайте, гадайте,

^ Як та пчілка медку з цвітку, розуму збирайте!

Бо щедрому і на ріллі пшениця уродить,

А дурному не вродить нічого і в городі,

Бо мудрому і кропива йде на ужиток.

А в дурного і пшениця обернеться в збиток.

Книга. Друзі! Доповніть, будь ласка, мою сторінку! Які висловлювання про книгу ви знаєте? (Діти цитують висловлювання про книгу). Дякую! Книга стає частинкою життя кожної людини і народу взагалі. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови. Тому народ так високо цінує книгу. Слухайте, що говорить про книгу народна мудрість.

^ Четверта сторінка.

Книжка мовчки все розкаже.

Книжку читай розуму набирай.

Добра книжка кожну голову

на вірну дорогу направить.

Людина без книги, як риба без води.

Хто більше читає, той більше знає.

День без книги — що обід без хліба.

Книга. І знову ж, друзі, я попрошу доповнити мою сторінку! Які прислів'я і приказки ви знаєте? (Діти доповнюють).

Прислів'я і приказки — неоціненна скарбниця народної мудрості. І кожне покоління вносить у цю невичерпну скарбницю нові коштовні діаманти, що збагачують культуру народу. Про книгу багато поетів складали вірші. Письменники у поетичних рядках розкривають багатство книг.

^ П'ята сторінка.

Книги, книги на полицях ,завше тихо поміж них.

Та яку ти не розгорнеш, то легенда в кожній з них.

Що в одній синіє море, в іншій криється Тайга,

А у тій північний полюс, де морози і фурга.

Можеш стати враз мисливцем, йти, де бродить хитрий барс ?

Можеш бистрим космонавтом полетіти аж на Марс.

^ Все, що серце і, що розум вік творили не один

Повизбирувало людство в книги перли із перлин.

Книга. Отже, книги — перли із перлин. А чи знаєте ви, де зберігаються книги? (У бібліотеках, книгосховищах). У бібліотеці, де стоять книги на стелажах, завжди буває тихо, та коли уважно прислухатись, то книги говорять з нами. Вони розказують чудову казку, цікаві повісті. Послухайте те, що говорить поетеса Г. Воліна.

^ Шоста сторінка.

Скільки книг в твоїй книгарні, книги різні, дуже гарні,

Ото краса, якби ти зміг прочитати, друже, їх!

Покупці стоять юрбою, шарудять по сторінках...

^ Мила книго, що з тобою?

Чом ти дивишся з журбою і тріпочеш у руках?

Лячно книгам: хто їх купить, раптом купить, хто не любить?

Той, — чи є друбнулі гірші? — залива чорнилом вірші.

^ Хоч би не потрапити в руки мацапурині...

Книга. Я сподіваюся, що серед вас немає таких мацапур. Але, на жаль, їх є дуже багато. Ми звикли до книг і рідко думаємо про них, як про чудо, як про скарб і буває, що не завжди бережно ставимося до книг. Але вдумаймося: книга — це спадщина, яка дісталася нам від предків, це літопис людського життя. Отже, бережімо книгу, а то трапиться з вами так, як із Васильком із оповідання О. Вишні.

(Зачитується оповідання О.Вишні «Любіть книгу»).

Книжка, Отож, любіть книгу і бережіть її. Допоможіть їй залишатися красивою і чистою, а вона допоможе вам стати людиною.

^ Я про що змогла зі сторінками розказала,

А хто знає, любі діти, як зі мною слід дружити ?

Перший учень.

Книжку я читаю з чистими руками,

А як прочитаю розкажу ще мамі.

Другий учень.

А як прочитаю — закладаю стрічку,

І кладу на місце, на свою поличку.

Книга. А хто ще скаже, як слід поводитися з книгами? (Діти відповідають). Молодці! Я задоволена, що ви це знаєте. Тепер я буду спокійна за своїх сестер, якщо вони потраплять у ваші руки. Але я хвилююся і за вас, своїх читачів. Я хочу, щоб читаючи книги, ви не зашкодили своєму здоров'ю. Тому на останній сторінці надруковані корисні поради про гігієну читання. Послухайте їх! (Звучать поради).

Книга. Дотримуйтесь цих порад! Знайте, діти, що книжки, як люди: живуть і старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування. Для хворих людей є поліклініки, лікарні. Для хворих книжок теж є спеціальні лікарні. Тільки називаються вони по-іншому: палітурними, реставраційними майстернями. У них лікують хворі книжки і лікують по-різному. Одним надають «амбулаторну» допомогу, інших — кладуть у «лікарню». Навіть «оперують». В особливих випадках роблять «реанімацію» (оживлення) — дарують друге життя. Однак, усі лікарі знають, що будь-яку хворобу легше попередити, ніж вилікувати. Але чому хворіємо ми, книги? На свято запрошено лікаря із книжкової «лікарні». Він вам про це і розповість.

Лікар. Добрий день! Дорогі любителі книг! Я дуже поспішав до вас, адже у мене багато хворих. Я знаю, що ви бажаєте дізнатися про хвороби книг. Отже, слухайте! (Розповідь лікаря).

Книга. Дуже дякуємо вам, лікарю. І мені хотілося, щоб ваша розповідь стала ще однією моєю сторінкою. Адже книги постійно вдосконалю­ються.

^ Лікар. Я з радістю свої поради залишу на твоїй, книго, сторінці. Мені приємно, що про мене будуть знати багато твоїх читачів.

Книга. А тепер заспіваймо пісню, адже пісня прославляє нас, книг!

(Звучить «Пісня юних читачів»).

Книга. Час мені вже, любі друзі, вирушати на зустріч з іншими читачами. Але мої сторінки хочуть побажати:

^ Сьома сторінка. Де б не бував ти в будні й свята, школяре, з книгою дружи! Восьма сторінка.

Хороша книга — твій порадник, вона мов неба чистий круг!

В ній добре видно, хто є зрадник, а хто товариш, вірний друг!

Дев'ята сторінка.

Життя оновлюється в русі, з ним нова книга — в хаті гість. Але старенька, мов бабуся, тобі багато розповість.

^ Десята сторінка.

В ній глибина пізнань багата, що повниться життєвих сил.

Де б не бував ти в будні й свята, школяре, з книгою дружи!

До побачення, юні друзі! До нових зустрічей!

Вчитель. От ми і попрощалися із книгою. Але не на довго. Адже книга завжди поруч з нами. Вона — наш друг і порадник. Величезний світ: сторінки улюблених книг. Всього не перерахуєш, тому що кожен з нас втрачає спокій, коли бачить нові книги. Що цікаве написано в них? Отже, читайте і читайте! Привчайтесь читати повільно, все вбираючи в себе. Кажуть, що є такі діти, які не полюбляють описів природи і часом пропускають їх у книжці. Але в кожній квіточці, в листочку, в хмарах, у вітрах є багато цікавого.

Дякую за увагу! До нових зустрічей!



Схожі:

Книга — твій друг Додаток 2 iconЯкий вид спорту любить твій друг?

Книга — твій друг Додаток 2 icon1. Книга твій друг, без неї як без рук
Мета: дати відомості про книгу – історичну пам’ятку людства та історію її виникнення; популяризувати читання літератури, забагачувати...
Книга — твій друг Додаток 2 iconКнига справжній друг людини
З часом бібліотечний фонд зростав. З 1973 року завідуючої сільської бібліотеки призначено Кирчу Ауріку Іллівну. У 1989 році бібліотека...
Книга — твій друг Додаток 2 icon"Друг це означає другий я!"
Мета: учити дітей сприймати різні життєві ситуації, аналізувати їх І знаходити шляхи виходу з них; виховувати у дітей правильне ставлення...
Книга — твій друг Додаток 2 iconЗ чого починається дружба
Мета: Розвивати в дітях загальнолюдські чесноти; допомогти усвідомити значимість слова „друг”, вчити дітей сприймати ситуації, аналізувати...
Книга — твій друг Додаток 2 iconКнига-перелік рідких тварин та рослин
Кроссворд по предмету "Тварини та рослини (укр.)" на тему "Червона книга України"
Книга — твій друг Додаток 2 iconКнига як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга»
«Менеджмент організацій та адміністрування», спеціалізація «Книгознавство І організація розповсюдження друкованої продукції»
Книга — твій друг Додаток 2 iconПершим винаходом, що дозволив зрушити навчання в часі І просторі,...
Книга — головне джерело навчальної інформації, проте необхід­ний ще один обов'язковий компонент навчання — комунікація між вчителем...
Книга — твій друг Додаток 2 icon1 Известно, что клеточный цикл включает в себя несколько следующих...
Известно, что клеточный цикл включает в себя несколько следующих друг за другом
Книга — твій друг Додаток 2 iconДитяча книга в родині
Читання художньої літератури — дуже важливий аспект у підготовці дитини до школи. Книга — це те чисте джерело, яке живить допитливість...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка