“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя”




Скачати 72.98 Kb.
Назва“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя”
Дата конвертації17.03.2013
Розмір72.98 Kb.
ТипРеферат
uchni.com.ua > Астрономія > Реферат

РОБОТА


до диференційованого заліку

реферат на тему:

Особливості розвитку культури

в епоху Середньовіччя”

План





  1. Поняття середньовіччя.

  2. Школа раннього середньовіччя.

  3. Першодрукар Іван Федоров.


1. Поняття середньовіччя

Вступ


Поняття “середньовіччя” з’явилось у італійських істориків гуманістів ХV-XVI ст., ствердилося у науці з ХVIII ст.

Марксистська історична наука розглядає Середньовіччя як епоху феодалізму, межею між Стародавнім часом і Середньовіччям вважає падіння Римської імперії, між Середньовіччям і новою історією – Англійську буржуазну революцію 17 століття.


^ 2. Школа раннього середньовіччя

При слові “школа” ви уявляєте собі просторий світлий клас, ряди парт, підручники, зошити, карти. Такою ви звикли бачити нашу сучасну школу, але зовсім інакшою була школа 10-12 віків тому, в епоху раннього середньовіччя.

...Кімната з низькою склепистою стелею скупо освітлена крізь вузькі вікна в гратчастих перельотом рам. За одним довгим столом сидять хлопчики різного віку (дівчаток у ті часи в школах не навчали). Це – діти феодалів, багатих городян і заможних селян. За навчання треба було платити, і простий народ не мав доступу до школи.

Учитель – священик. Адже в той час школи влаштовували при монастирях і церквах, тому що письменні люди були тільки серед духовенства (пізніше школи виникли і при дворах великих феодалів). На столі перед учителем – єдина рукописна книга і пучок різок. Учитель вголос читає молитви латинською мовою, а учні слідом за ним повторюють незрозумілі слова, механічно зазубрюючи їх напам’ять. З молитов починалось навчання в середньовічній школі.

Потім учнів знайомили з латинським алфавітом і вчили читати ті самі молитви по книзі. З єдиною книгою вчитель повільно переходив від учня до учня. Часом він залишав книгу і брав у руки різку, щоб примусити сидіти смирно нічим не зайнятого в цей момент учня. Читаючи, хлопчики заучували найуживаніші слова і вислови, не вникаючи в їх зміст, і основні правила латинського відмінювання і дієвідмінювання.

Не всі, хто навчився читати латинські тексти, далекі від розмовної мови, могли розуміти прочитане.

Навчання письма тривало близько трьох років. Учні вправлялися спочатку на покритій воском дощечці, а потім вчились писати гусячим пером на пергаменті (спеціально обробленій шкірі). Це було справжнє мистецтво, близьке до малювання, і не кожному воно вдавалося. Франкський імператор Карл Великий (768-814) до кінця життя так і не навчився писати. Теодоріх Остготський, не вміючи писати, користувався для підпису дощечкою, на якій було вирізане його ім’я.

Крім читання і письма, вчили зображувати числа за допомогою пальців, навчали таблиці множення і церковного співу. Такі початкові школи готували в основному парафіяльних священиків.

Існували й більші школи, але їх було небагато. Тут готували вище духівництво і державних службовців. У цих школах вивчали так звані “сім вільних мистецтв”: граматику, риторику (мистецтво говорити), діалектику (мистецтво спору), арифметику, геометрію, астрономію і музику. Проте й ці дисципліни церква намагалася пристосувати для своїх потреб, вкласти в них релігійний зміст.

Найважчою наукою була граматика. Недарма на малюнках того часу її зображували у вигляді цариці з ножем для підчистки помилок у правій руці і з бичем у лівій. Граматику вивчали на текстах грецьких і римських авторів. Книги коштували дуже дорого, їх переписували від руки, і вся школа мала один підручник. З цього підручника вчитель читав який-небудь уривок, примушуючи учнів повторювати його, записати на покритій воском дощечці і вивчити до наступного разу. Після цього дощечку витирали, і в дальшому учень повинен був надіятися тільки на свою пам’ять.

У риториці учні зазубрювали напам’ятиь зразки листів. Потім вчилися складати листи, грамоти, ділові папери. Учням повідомляли деякі відомості про закони.

Навчаючись діалектики, учні намагалися знаходити у мові противника місця, які суперечили вченню церкви, і спростовувати їх.

На уроках арифметики вивчали найпростіші правила: додавання, віднімання і т.д. Числа зображували римськими цифрами. Учні вираховували час релігійних свят, вік святих, шукали в кожній цифрі захований містичний зміст. Так, наприклад, говорили, що цифра 3 символізує святу трійцю, 7 – створення богом світу за сім днів.

Учнів знайомили з геометрією. Уміти визначати площу трикутника, прямокутника, кола треба було в землемірній справі. Але в основному знання геометрією зводились лише до формулювання теорем, а замість їх доведення посилались на бога, наприклад: “Трикутник АВС дорівнює, з божою поміччю, трикутнику А1В1С1”. На уроках геометрії подавали фантастичні і безглузді географічні відомості. Вчили, що Земля – млинець, який плаває у воді. У центрі цього млинця – пуп землі, місто Єрусалим. Над млинцем – небо, підтримувати стовпами. Так зображували Землю і на картах того часу.

В астрономії вивчали сузір’я, спостерігали рух планет, Сонця, Місяця, зірок, але пояснювали його неправильно, додержуючись поглядів грецького вченого Птоломея на будову Всесвіту, тобто вважали, що Земля нерухома, а всі “світила” обертаються навколо неї. Астрономія часто зводилась до астрології – псевдонауки, яка намагалася пророкувати долю людини за розташуванням зірок. Уявлення стародавніх греків про кулеподібність Землі, їх геніальні здогади про обертання Землі і планет навколо Сонця були забуті.

Заняття музикою зводилось в основному до церковних співів.

Навчання тривало 12-13 років. Усе викладання провадилось також латинською мовою. Церква, яка панувала в науці, боялась кожної творчої живої думки. Відповіді на всі питання, які виникали, шукали тільки в біблії, євангелії, цитати з яких вважались кращим доказом. Постійне зубріння викликало в дітей огиду до занять, і, щоб примусити їх вчитися, часто вдавалися до биття різками. Недарма “дістати освіту” і “вирости під різкою” означало одне й те саме. Були дні протягом року, коли били дітей не за ті або інші вчинки, а всіх підряд, на всякий випадок, ніби для очищення від учинених гріхів.

Мізерний був розумовий багаж людини, яка закінчила таку школу. Але й така освіта була недоступна для широких мас, і школи раннього середньовіччя не могли стати розсадниками культури. Піднесення культури починається лише через кілька століть, у ХІІІ-ХV ст., у зв’язку із зростанням міст і торгівлі, появою городян, а потім і нової верстви – буржуазії.
^ 3. Першодрукар Іван Федоров

В ХVІ ст. в Росії, коли царював Іван Грозний, чимало людей тягнулися до освіти. Недарма ж староруські книжники вважали читання книг однією з людських чеснот. “Книги – це ріки, які напоюють Всесвіт, адже в них незліченна глибина”, - говорили вони.

Але задовольнити потяг до книжної освіти у ті часи було не так легко. В Росії ще не вміли друкувати книг. Їх переписували від руки особливі переписувачі. Часом такий переписувач працював багато місяців і, закінчивши свою працю, з полегшенням писав у кінці: “Як радіє заєць, що втік з пастки, так радіє і переписувач, що закінчив цю книгу”. Звичайно, рукописних книг було мало, і коштували вони дорого.

Після здобуття російськими військами Казані в 1552 р. правлячі кола тодішньої Росії намагалися поширити християнство серед мусульманського населення. Потрібно було багато друкованих книг для церковного богослужіння, до того ж таких, в яких не було б помилок. Ось тоді, на бажання царя Івана Грозного, вирішено було вдатися до книгодрукування.

В 1553 р. в Москві побудували друкарню. Вона стояла на Нікольській вулиці (тепер вулиця 25 Жовтня). Там і досі залишилися будівлі друкарні пізнішого часу.

Першою книгою, яка вийшла в Москві з позначенням місця і року друкування, був “Апостол” 1564 р. Це досить товста книга церковного змісту. Друкарі намагалися зберегти в ній всі особливості рукопису. Шрифт відтворював рукописне письмо, перша літера кожного розділу виділялася червоною фарбою. Початок розділу прикрашали заставки – орнаменти, на яких перепліталися виноградні лози з кедровими шишками. У кінці книги розповідається, чому запроваджено було книгодрукування в Росії, і названі друкарі: диякон Іван Федоров і Петро Мстиславець.

Звідси ми вперше дізнаємося про Івана Федорова. У той час йому було років 30-40. Сан диякона (молодший церковний чин) дали першодрукареві, щоб поставити його у більш привілейований стан порівняно з простими людьми. Немає ніякого сумніву, що Федоров був росіянин, і до того ж москвич; він сам писав про себе: “Іван Федоров, друкар з Москви”. Він був не тільки друкарем, а й знав різні ремесла і був одним з освічених і заповзятих людей свого часу.

Його товариш – Петро Мстиславець, судячи з прізвиська, походив з міста Мстиславця, на Смоленщині. Отже і другий першодрукар був росіянин або білорус.

Звичайно, першодрукарі не самі вигадали способи книгодрукування, вже відомі в інших країнах. Навички друкарської справи прийшли, очевидно, з Італії, де у той час книгодрукування досягло особливого розквіту. Але друкувалися книги за зразком російських рукописів.

Друкарня працювала недовго. У жовтні 1565 р. вона випустила книгу - “Часовник”, що містила різні молитви. У Росії того часу “Часовник” був першою книгою для навчання читання. “Апостол” друкувався рік і коштував дуже дорого. “Часовник” друкувався всього два місяці.

Що сталося далі. не цілком зрозуміло. В Росії настав тривожний час опричнини. Пізніші розповіді говорять про загибель друкарні від пожежі, але підтвердження цього ми не маємо. Розповідають про втечу першодрукарів з Москви в Литовське велике князівство, але й це тільки припущення. Можливо, першодрукарі залишили Москву за згодою самого царя.

В усякому разі, через кілька років після виходу “Часовника” друкарі опинилися в Литовському князівстві. Тут вони працювали в Заблудові, білоруському містечку, що належало найбільшому землевласникові і гетьманові Ходкевичу. 8 липня 1568 р. друкарі почали складати першу свою книгу в Литві. Через 9 місяців вона вийшла з друку.

Згодом союз першодрукарів розпався і Федоров опинився у Львові, де сподівався знайти допомогу. У 1573 р. Іван Федоров почав створювати першу друковану українську книгу. Це був також “Апостол”, подібний до московського примірника, тільки, мабуть, ще красивіший. Його було надруковано в 1574 р., але І.Федоров через видавничу справу залазить в борги.

Пізніше Федоров переїхав працювати до багатого князя Острозького в м.Остріг. Проживши кілька років в Острозі, першодрукар повернувся до Львова. Багатий князь Острозький взявся переслідувати книгодрукаря за борги, і суд ухвалив накласти арешт на речі Івана Федорова. Так у друкаря відібрали його останнє майно.

... Непомітно підійшла старість і хвороба. Одного разу до ліжка тяжко хворого друкаря прийшов один з лихварів і зажадав грошей. Це було останнім ударом. 6 грудня 1583 р. Іван Федоров помер.

Незвичний був напис, який друзі вирізьбили на могильному пам’ятнику: “Іоанн Федорович, друкар москвитин, который своим старанием печатание небывало обновил. Умер во Львове года 1583, декабря 6». А під гербом Івана Федорова було вирізьблено і другий напис: “Друкар книг, перед тем невиданных”.

Так, це справді був першодрукар, друкар книг, не бачених до нього в Росії і на Україні.


Використана література





  • Українська Радянська Енциклопедія. – Том 10.

  • Дитяча Енциклопедія. – Том 7.

Схожі:

“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconПлан Соціально-культурна ситуація на українських землях в епоху бароко....
Соціально-культурна ситуація на українських землях в епоху бароко. Іван Мазепа у творенні культури
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconУрок 41 Особливості розвитку культури. Розвиток освіти Формування просторової компетенції
Користуючись картою атласа «Розвиток української культури у другій половині ХІХ ст на початку ХХ ст.», виконайте завдання
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconГероїчний епос як жанр європейського Середньовіччя
«Поема про Беовульфа» як зразок героїчного епосу Середньовіччя
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconПлан джерела вивчення культури Київської Русі Матеріальна І духовна...
То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. В часи свого найвищого...
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” icon“Сільські заклади культури та реальні можливості їх розвитку“ (клуби, бібліотеки)
На відзнаку Всеукраїнського Дня працівників культури провести урочисте свято, присвячене відкриттю року культури у Вознесенському...
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconТема. Географія середньовіччя. Подорож! Марко поло та ібн баттути
Мета: систематизація та поглиблення знань про географічне вивчення Землі; з'ясування особливостей географічних досліджень Середньовіччя;...
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconПлан конспект уроку із біології тварин у 8 класі на тему: Особливості...
Сформувати поняття про особливості розмноження І розвитку ссавців ознайомити учнів з різноманітними формами турботи про нащадків,...
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconІсторія боксу та брати Кличко
При розкопках в околицях Багдада знайдено багато плит із зображенням кулачного бою. Треба думати, що кулачний бій поширився з Єгипту...
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” icon1. Іван Франко як митець І науковець. Його роль у формуванні національної...
Ю української І світової літератури як геніальний письменник І визначний діяч визвольного руху. Своєю творчістю І багатогранною літературною...
“ Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя” iconПрограма розвитку фізичної культури І спорту у м. Луганську на 2006-2010...
Стан розвитку фізичної культури І спорту у м. Луганську
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка