Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації




Скачати 93.27 Kb.
НазваЧоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації
Дата конвертації22.03.2013
Розмір93.27 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Астрономія > Документы
Чоп Оксани

Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації

Світова демографічна проблема на міжнародному рівні розглядається й оцінюється у контексті найважливіших глобальних проблем людства, від комплексного вирішення яких значною мірою залежить забезпечення населення планети продовольством, достатньою кількістю та безпечними джерелами енергії, збереження природного середовища, забезпечення продуктивної зайнятості трудоактивного населення, соціально-економічного і культурного розвитку регіонів світу. Демографічна проблема у глобальному масштабі, згідно з традиційним її тлумаченням, полягає у суперечливо швид­кому зростанні чисельності населення Землі та диспропорціях його складу.

Саме ХХ ст. увійшло в демографічну історію як період безпрецедентного зростання чисельності населення світу. Одним із основних досягнень минулого сторіччя стало повсюдне значне зниження рівня смертності населення, яке у поєднанні зі збереженням високої народжуваності в країнах Африки, Азії та Латинської Америки призвело до „демографічного вибуху”.

Особливо прискорилися темпи зростання чисельності населення у другій половині ХХ ст., так що десятиліттями максимально швидкого її збільшення стали 1960-1970-і рр, а надалі зростання чисельності жителів планети вже йшло з уповільненням темпів. У підсумку чисельність населення світу, яка у 1900 р. становила дещо менше 1,7 млрд. осіб, за сторіччя (до 2000 р.) зросла до 6,1 млрд., а ще через десять років вже наблизилась до 7 млрд. осіб (на середину 2011 р. населення світу становило 6 млрд. 987 млн. осіб), з них 5,7 млрд. проживає у менш розвинутих країнах світу (у т. ч. понад 1,3 млрд. осіб ― у Китаї; понад 1,2 млрд. ― в Індії).

Ряд фахівців вже тривалий час наголошують, що планета перена­селена і вважають, що подальше збільшення чисельності населення неминуче призведе до глобальної екологічної катастрофи. Однак значна частина демографів (серед них ― і експерти ООН), з огляду на тенденції останніх років схиляються до думки, що прискорене зростання чисельності населення світу ― явище порівняно короткочасне і незабаром припиниться. За прогнозами ООН, середньорічний приріст населення світу на най­ближчі роки очікується на рівні 75-77 млн.осіб (так що у 2015 р. чисельність населення становитиме майже 7,3 млрд. осіб). Відмітки 8 млрд. населення світу досягне наприкінці першої чверті поточного сторіччя, а нарикінці першої половини цього сторіччя чисельність населення сягне 9,3 млрд. осіб і, за очікуваннями, надалі стабілізується. Показово, що нині країни, які розвиваються, все більш широко визнають необхідність подальшого зниження темпів зростання їх населення як умови для ослаблення тиску на природне довкілля, джерела енергії, для досягнення певних цілей соціально-економічного розвитку тощо.

Нині поряд з проблемою надзвичайно високої народжуваності, якою звично опікувались міжнародні організації, у світовому контексті з'явились її антиподи — проблема надмірно низької народжуваності, подекуди ― на тлі низької тривалості життя, поширення депопуляційних тенденцій у ряді країн світу. Зокрема, на європейських теренах депопуляція вже перестала бути екстраординарним явищем: більше третини європейських держав на сьогодні фіксують природний убуток населення. В цілому в європейському регіоні природний приріст населення наразі нульовий (а у сукупності країн Європейського Союзі коефіцієнт природного приросту становить 0,1%).

При цьому демографічна ситуація відрізняється у різних частинах Європи. Так, вельми значна частка європейських країн з відчутним загальним і природним убутком населення нині представлена державами Східної й Центральної Європи та деякими іншими європейськими країнами з пострадянського простору (як-от: Російська Федерація та країни Балтії).

Водночас у низці розвинутих країн Західної і Південної Європи, які досягли значних успіхів у зниженні смертності, рівень народжуваності є також настільки низьким, що чисельність їх населення або вже скоротилась, або очікується її скорочення у середньостроковій перспективі. Серед тих європейських країн, чисельність населення яких допоки утримується або дещо збільшу­ється, якнайшвидше процес її скорочення розпочнеться в Австрії та Греції.

З-за низького рівня народжуваності значущим фактором збіль­шення чисельності населення у більшості розвинутих регіонів світу (і, зокрема, розвинутих європейських країн) стала міжнародна міграція. Якби не додатне міграційне сальдо, кількість населення Європи почала б скорочуватись ще з 1995 р. За оцінкою ООН, міграційний приріст у першій половині щойно минулого десятиліття забезпечував 3/4 загального приросту населення у розвинутих країнах. У випадку збереження наявних тенденцій на період до 2030 рр. у більш розвинутих регіонах світу можливе збільшення чисельності населення буде забезпечуватися виключно за рахунок міграції, причому надалі прогнозований приплив мігрантів навряд чи зможе компенсувати очікуване перевищення смертності над народжуваністю у цих регіонах.

Отже, в усіх європейських країнах та у розвинутих країнах інших регіонів світу все більш гострою проблемою стає саме скорочення чисельності населення внаслідок депопуляції та супутнє прискорення процесу старіння. На відміну від ХХ-го „століття зростання”, за результатами більшості сучасних демографічних прогнозів ХХІ ст. буде „століттям старіння”. Частка осіб, які досягли «першого порогу старості» (60 років) у населенні світу нині становить 11%, осіб, старших 65 років – близько 8%. Основним регіоном з найвищою часткою літніх осіб на сьогодні є Європа (майже 22% населення представлено особами у віці 60 років і старше, понад 16% – особи віком 65 років і старше). Таким чином, пануючі тенденції зумовлюють посилення світової демографічної асиметрії: диспропорцій у складі (територіальному, расовому, етнічно-культурному) та у розміщенні населення світу, а також демонструють посилення нерівномірності й інших специфічних рис демографічного розвитку у межах крупних територіальних утворень (континентів, частин світу).

Специфіка демографічної ситуації у нашій країні за період її незалежності полягає у поєднанні масштабної депопуляції з погіршенням певних якісних характеристик населення (насамперед, його здоров’я), що дає підстави характеризувати її як затяжну демографічну кризу. Україну на тлі розвинутих європейських країн вирізняють доволі несприятливі значення основних демографічних показників: нижчий від середньоєвропейського рівень народжуваності та високий (характерний переважно для менш розвинутих країн) ― смертності, що зумовлює масштабність і сталість депопуляції. Попри певне скорочення масштабів та інтенсивності депопуляції в Україні у 2007-2009 рр., вона і дотепер відноситься до країн з високою інтенсивністю природного зменшення населення (поряд з Болгарією, Латвією, Угорщиною, наша країна має один із найбільш високих коефіцієнтів природного убутку населення на європейському просторі).

Ключовим проблемним моментом сучасної демографічної ситуації в Україні лишається відчутна її „навантаженість” кризовими медико-демографічними елементами, незадовільний стан здоров’я населення, що виявляється у значних масштабах його передчасної смертності й інвалідизації, переважно негативних зрушеннях у рівні та структурі захворюваності, накопиченні населенням тягаря хронічних хвороб і результується у низькій (за європейськими взір­цями) середній тривалості життя, особливо для чоловіків. Ситуацію не змінили принципово навіть ті позитивні зрушення у смертності й тривалості життя населення, які мали місце у нашій країні в останні три роки: чоловіки в Україні допоки мають тривалість життя на 13 років меншу, ніж середня за країнами ЄС, українські жінки – живуть на 7 років менше, ніж в ЄС.

З 2002 по 2009 рік в Україні відбувалось підвищення народжуваності, зумовлене дією комплексу чинників (вплив «демографічної хвилі», компенсація відкладених народжень, активізація пронаталістської політики). Воно супроводжувалось певними змінами у структурних характеристиках народжуваності – збільшенням частки народжень поза зареєстрованим шлюбом, «постарішанням» материнства – які наближають її до моделі народжуваності, притаманної більш розвинутим європейським країнам і, очевидно, будуть спостерігатися і у перспективі.
Україна відноситься до країн з високим рівнем постаріння населення: за часткою осіб віком 60 років і старше у населенні вона замикає групу з 25 найстаріших країн світу. Однак через порівняно низьку тривалість життя в країні, вона має й помітно меншу, ніж розвинуті європейські країни, частку осіб найстарших вікових груп (понад 70 або старших 80 років) у складі населення.

На демографічний розвиток України, якість її населення, ситуацію на ринку праці суттєвий вплив справляють міграційні процеси. Попри наявність в останнє п’ятиріччя незначного додатного міграційного сальдо, структура зовнішніх міграційних потоків свідчить про збереження деяких тенденцій, які негативно впливають на формування сучасного і майбутнього трудового, репродуктивного й інтелектуального потенціалу населення: значне вибуття осіб у групах молодого працездатного віку; збільшення кількості жінок молодого репродуктивного віку у потоках вибуття; збереження відтоку високоосвічених контингентів української молоді за кордон...


^ ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

Організація Об’єднаних Націй оприлюднила свій демографічний прогноз на 50 років уперед, згідно з яким Україна є лідером за темпами скорочення населення. Отже, до 2050 року кількість громадян нашої держави зменшиться на 40%.

Загалом, негативні демографічні тенденції, згідно з інформацією ООН, загрожують усім розвиненим країнам. Найбільше кількість населення зменшиться в Європі та Японії. Найгірші після України демографічні показники мають Італія (кількість її жителів стане меншою на 25%) та Росія (на 28%). Проте в цілому у світі протягом найближчих п’ятдесяти років кількість землян зросте з шести до дев’яти мільярдів. У 2050 році 90% людей житимуть у країнах “третього світу”.

Що ж стосується України, то нинішній прогноз ООН виглядає навіть дещо оптимістичним. Ще у 1996 році українські науковці з НАНУ попереджали, що до 2040 року в Україні, можливо, не залишиться жодного (!!!) українця. Така розбіжність обох прогнозів може пояснюватися лише різницею у методиках розрахунків – зокрема, українські фахівці враховували не лише існуючі демографічні показники, але й спрогнозували темпи скорочення населення. Принаймні поки що припущення, що демографічна ситуація в Україні з року в рік погіршуватиметься, повністю підтверджуються.

Можливих причин для такого занепаду є аж кілька. Найпершою серед них, без сумніву, є складна економічна ситуація: незважаючи навіть на певне зростання у галузях вітчизняного господарства за минулий рік, переважна більшість українського населення перебуває на межі зубожіння. Складність з отриманням достатньо оплачуваної роботи змушує багатьох громадян нашої держави шукати роботу за кордоном. Дуже непривабливі перспективи у молодих українців, які, окрім труднощів із працевлаштуванням, зустрічаються також із проблемами з отриманням житла: існуюча державна програма житлового кредитування може забезпечити квартирами та будинками лише незначну кількість молоді.

Ще однією важливою причиною для скорочення населення України є низький рівень фінансування медичної галузі, яка неспроможна ефективно боротися з хворобами населення. Особливо варто наголосити на тому, що нашій державі загрожує епідемія СНІДу. Торік вітчизняні демографи вже почали бити на сполох: за інформацією завідуючої відділом демографії Інституту економіки НАНУ Валентини Стешенко, до 2016 року від СНІДу загинуть від 900 тисяч до 2,1 мільйона українців. “Чума ХХ століття”, без сумніву, стає додатковою причиною зменшення українського населення, адже – навіть без урахування наслідків хвороби – Україні загрожує зменшення населення до 46-42 мільйонів осіб. А за найбільш скептичними прогнозами розвитку подій, населення української держави у 2016 році може скоротитися до 40 мільйонів.

За останньою інформацією Держкомстату, в 2000 році тільки в одному регіоні України – Закарпатській області – зафіксовано природний приріст населення. У минулому році на Закарпатті коефіцієнт природного приросту населення становив 0,4 на 1 тисячу чоловік (кількість народжених на 1 тисячу осіб – 11,3, кількість умерлих – 10,9).

Дослідженнями доведено, що кiлькiснi та якiснi показники відтворення населення визначаються чинниками зовнішнього середовища, насамперед умовами життя. Для нашої держави характерний дуже великий діапазон коливання цих умов i, відповідно, iстотнi територiальнi вiдмiнностi в рівнях та динамiцi показників відтворення населення.

В 1985-1989 роках чисельність населення України становила 51 млн чол. Рекордний для України показник – 52,2 млн. жителів – був зафіксований у 1992 році, але, починаючи з наступного року, йде його повільне зменшення. З тих пір чисельність населення країни зменшилася на 6.6 млн. (на 12,65 %), при тому що не було ні війн чи збройних конфліктів, ні масових епідемій чи природних катаклізмів, що могли б супроводжуватись масовою загибеллю людей.

Масштаби депопуляції (переважання померлих над народженими) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях. Низькі коефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу і Придніпров’я, але і для Вінницької, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та Чернігівської областей.

Якщо в Україні у 90-их роках щорічно народжувалось 650-700 тис. дітей, то вже на початку 2000-их – тільки 390-400 тис., в останні роки зросло до 490-500 тис. Але за ці роки кількість померлих зросла із 600-620 тис. осіб до 750-780 тис.

Найбільш руйнівні демографічні явища виявилися після 2000 року. Найзагрозливішою була смертність від зовнішніх причин, тобто це смерті, яких могло б не бути. Тільки за період 2000-2007 роки на виробництві загинули 15 тисяч осіб, від дорожньо-транспортних пригод, убивств, самогубств, отруєнь, утоплень, пожеж – ще 830 тисяч.

Звичайно, на демографічні чинники визначальний вплив здійснюють економічні і побутові проблеми. За даними досліджень, 72% громадян зазначають, що не впевнені у власному майбутньому. Лише 12% вважають, що найближчого року їхнє життя більш-менш налагодиться. Люди не витримують безпросвітного життя. Масовими стали зневіра, невтішність, озлоблення. Найхарактернішими ознаками сьогодення, за оцінками громадян, є розвал економіки (55%), хабарництво (55%), безробіття (49%), зубожіння населення (47%).

У повсякденному житті окремої людини та сім'ї виникають страхи, соціальні фобії. Українські громадяни бояться: безробіття (76%); зростання цін (75%); невиплати зарплати (69%); зростання злочинності (60%); голоду (53%). За таких умов ціла нація втратила сенс буття і вже як наслідок – різке скорочення народжуваності, зростання смертності, масова еміграція.

Схожі:

Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconО. Г. Корнус Оцінка демографічної ситуаціЇ у Сумській області
Сумській області. Проаналізовано динаміку народжуваності, смертності та природного приросту населення. Визначено основні чинники...
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconЧоп Оксани Участь України у транскордонному співробітництві (на прикладі...
Оскільки особливістю сучасного стану розвитку світової економіки є поширення процесів глобалізації та регіоналізації, перспективним...
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconКабінет міністрів україни
За останнє десятиріччя в нашій країні спостерігається погіршення демографічної ситуації та зниження здорового
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconДоповідь з географії на тему: "Глобальна продовольча проблема" Виконав
Стародавня мудрість каже: "Людина їсть щоб жити, а не живе, щоб їсти". Кількість їжі, потрібна для нормального життя І
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації icon«Школа-родина»
«Школа-родина» це загальноосвітній навчальний заклад І ступеня з малою наповнюваністю учнів, що створюється з урахуванням специфіки...
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconРефератів з історії україни тема: Україна в роки Першої світової війни
Політика російського та австро-угорського урядів на західноукраїнських землях під час Першої світової війни
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconПроблема, над якою працювала протягом багатьох років І продовжую...
Та проблема, над якою почала працювати: «Технологія критичного мислення та технологія створення ситуації успіху у навчанні І вихованні...
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconМетодичні рекомендації щодо здійснення індивідуального навчання у загальноосвітніх школах
Гальної середньої освіти це одна із форм організації навчально-виховного процесу. Воно впроваджується для забезпечення права громадян...
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconПідготувала бібліотекар зош №5 Симоненко Галина Вікторівна Україна в роки другої світової війни
Україна в другій світовій війні: погляд з ХХІ ст. історичні нариси. У двох книгах. Кн перша. – К. Наукова думка, 2011. – 736 с
Чоп Оксани Глобальна демографічна проблема: Україна на тлі європейської та світової демографічної ситуації iconNeutral States in the Process of European Integration: Austria and russia. The comparison
Нейтральні держави в процесі європейської інтеграції: Австрія І україна. Порівняння
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка