2 Організація грошових розрахунків підприємств




Назва2 Організація грошових розрахунків підприємств
Сторінка1/4
Дата конвертації20.03.2013
Розмір0.6 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Банк > Документы
  1   2   3   4



Тема 2

Організація грошових

розрахунків підприємств


1. Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації в народному господарстві
Розрахунки – одне з найбільш масових явищ в господарському житті будь-якого підприємства. Здійснюючи безперебійний процес виробництва, кожне підприємство, з одного боку, безперервно завозить сировину, матеріали, паливо, тару, товари, а з іншого – безперервно реалізує готові вироби, що виготовляються, або закуплені товари.

Таким чином, розрахунки між підприємствами і організаціями є однією з необхідних ланок розширеного відтворення. Вони опосередковують розподіл та перерозподіл суспільного продукту, перетворення його з товарної форми на грошову та навпаки, пов’язане при цьому із зміною форм власності. Розрахунки здійснюються на економічній базі кругообігу засобів в процесі виробництва і є суспільним визнанням того, що продукція підприємства потрібна споживачам.

Розрахунки представляють собою відносини, що виникають між підприємствами і організаціями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на підставі здійснення статутної діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів у відповідності до укладених договорів. Господарські договори укладають безпосередньо підприємства, а розрахунки за продукцію, що відпускається по цих договорах, здійснюються, як правило, через банк.

У тих випадках, коли товар надходить на склад покупця до здійснення платежу через банк, на інтервал часу від дати постачання товару до дня його оплати між постачальником та покупцем виникає дебіторська (кредиторська) заборгованість. Тобто, якщо співставити рух вантажів і платежів по них, то існує неминучий розрив в часі, який створює матеріальну основу виникнення взаємної заборгованості підприємств в процесі реалізації товарів та послуг – це об’єктивна основа розрахунків (платежів).

Розрахунки охоплюють дві сфери грошового обороту: готівкову і безготівкову. Головним чином готівкові кошти обслуговують рух доходів і витрат населення, приватних громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, приватних підприємців. Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, установами, організаціями та все більшою мірою населенням.

Грошові розрахунки характеризуються одноманітністю, базуються на єдиних засадах. Їх організатором і виконавцем виступає банківська система на чолі з Національним банком України.

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв’язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при видачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в касу підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковому порядку. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і обумовлюють один одного.

Переважна кількість міжгосподарських розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Використовують два методи безготівкових платежів – це запис по рахунках і залік взаємних боргів, які у підсумку завершаються записами по рахунках.

В здійсненні безготівкових розрахунків активну участь бере банківський кредит, коли для здійснення платежів позикові кошти зараховуються на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на рахунки постачальників.

Основна маса розрахунків здійснюється через банки і незначна – через підприємства зв’язку. Це визначає певну специфіку безготівкових розрахунків. Так, внаслідок того, що розрахунки здійснюються через фінансові інститути, суб’єкти основних економічних відносин і суб’єкти, що беруть участь в розрахунках, не співпадають. Також грошові відносини як допоміжна і складова функція основних економічних відносин відокремлюється від них через спеціальну нормативну регламентацію – банки здійснюють оперативне управління грошовими коштами клієнтів на підставі правових актів і договорів.

Основні принципи і правила організації безготівкових розрахунків є наступними:

Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування підприємств на підставі відповідних договорів і вимог відповідних нормативно-правових актів.

У випадках, передбачених чинним законодавством, підприємство може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

Кошти з рахунків підприємств банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів – у випадках, передбачених законодавством.

Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків повинні складатися на відповідних бланках розрахункових документів.

Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку у формі розрахункового документа в електронному вигляді, якщо це передбачено договором між ним і банком.

Порядок оформлення, приймання, обробки розрахункових документів в електронному вигляді та здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Доручення підприємств про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності (недостатності) коштів на цих рахунках.

Списання коштів з рахунку платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, а в окремих випадках –  меморіальним ордером, реєстром чеків або реєстром документів за акредитивом.

Розпорядження стягувачів про примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконуються ними частково в межах наявного залишку коштів, а у невиконаній сумі повертаються стягувачам.

Розрахункові документи на списання (стягнення) коштів з рахунку підприємства, які не можуть бути виконані з вини банку, приймаються банком та обліковуються на відповідному позабалансовому рахунку.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Припинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється уповноваженими державними органами відповідно до законів України і виключно у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків юридичних чи фізичних осіб, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, встановлений чинним законодавством. За несвоєчасне списання (зарахування) коштів з рахунків (на рахунки) підприємств банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та укладеними договорами.

За необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством та відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформляючи і подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені.

У платіжному дорученні про сплату пені в реквізиті “Призначення платежу” зазначається таке: “Пеня за прострочення... (вид платежу)”, а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нараховано пеню. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким встановлено її розмір.

Відповідальність за правильність визначення суми пені, повноту і своєчасність її сплати несе платник.

Законодавством і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції, за окремі порушення під час виконання грошових зобов’язань або здійснення примусового списання (стягнення) коштів.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов’язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ.

Усі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до чинного законодавства.

Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до чинного законодавства.

Претензії за розрахунками, що виникають між клієнтами, розглядаються сторонами відповідно до чинного законодавства без участі обслуговуючих банків.

За формами безготівкові розрахунки поділяються на: розрахунки за товарними операціями і розрахунки за нетоварними операціями. У першому випадку розрахунки завершують угоди, пов’язані з товарообігом та послугами. У другому – розрахунки з бюджетом, установами банків, біржами тощо.

Безготівкові розрахунки здійснюються тільки на підставі письмових (електронних) документів, які характеризуються суворою стандартизацією, кодифікацією і уніфікацією.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах, кожній з яких властиві певний порядок і місце проведених розрахунків (іншими умовами), обов’язкових для банку та контрагентів за господарською операцією.

Здійснюються безготівкові розрахунки за такими формами розрахункових документів:

  • платіжними дорученнями;

  • платіжними вимогами-дорученнями;

  • чеками;

  • акредитивами;

  • векселями;

  • інкасовими дорученнями.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.


^ 2. Характеристика форм безготівкових рахунків
Форма безготівкових розрахунків – це регламентований державою документообіг розрахункових документів певної форми при здійсненні платежів між суб’єктами господарювання.

Передумовою існування різних форм розрахунків є можливість відкриття та ведення операцій за рахунками юридичних і фізичних осіб в установах банків.

Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України (далі НБУ) та іншими актами чинного законодавства, рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо) відкриваються підприємству на підставі заяви про відкриття рахунку.

Рахунки відкриваються відповідно до нормативної бази, що регулює цей вид правовідносин, і договору між установою банку та власником рахунку. Підприємства відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення банківських операцій у будь-яких банках за умови згоди останніх.

Суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, а також їх відокремлені підрозділи, мають право відкрити поточні, бюджетні, кредитні та депозитні рахунки.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства. Нерезидентам – юридичним та фізичним особам – кредитні рахунки в національній валюті не відкриваються.

Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

При цьому додержуються наступних загальних вимог щодо порядку відкриття рахунків.

Оформляють заяву на відкриття рахунку встановленого зразка.

Подають до установи банку:

  • свідоцтво (засвідчену нотаріально копію) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

  • належним чином зареєстрований статут або положення, засвідчене нотаріально чи реєструючим органом;

  • довідку, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

  • картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів. У картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної підприємству;

  • копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

При відкритті поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємств в установу банку, в якій відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, подаються такі документи:

а) заява на відкриття поточного рахунку встановленого зразка;

б) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчена нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копія належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчена нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

г) картка з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами підприємства надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів;

д) клопотання підприємства або відповідного органу організації до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням місцезнаходження підприємства.

Господарські товариства, договірні об’єднання, товарні біржі, друковані засоби масової інформації (редакції, видавництва), крім зазначених документів, надають нотаріальну засвідчену копію установчого договору.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку укладається відповідно до Типового договору на обслуговування комерційним банком.

Фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на їх ім’я.

Вони подають в установу банку: заяву про відкриття рахунку, підписану підприємцем; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; картку із зразком підпису, засвідчену нотаріально.

За довіреністю підприємця, що засвідчена нотаріально, рахунком підприємця можуть розпоряджатися інші особи.

Для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інші види спільної діяльності за участю іноземних інвесторів, що здійснюється на підставі договорів (контрактів) без створення юридичної особи, в установах банків відкривається поточний рахунок при поданні:

а) заяви про відкриття рахунку, підписаної особою, якій надано право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком;

б) копії договору про ведення спільної діяльності, засвідченої нотаріально;

в) копії документу про реєстрацію такого договору (контракту), засвідченої нотаріально або органом, що видав документ про реєстрацію;

г) рішення учасників договору про визначення осіб, яким надається право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком, що оформлюється у вигляді довіреності;

д) картка із зразками підписів та відбитком печатки.

У разі відкриття поточного рахунку для ведення спільної діяльності без участі іноземних інвесторів, копія документа про реєстрацію договору про спільну діяльність не подається, а в картці із зразками підписів ставиться зразок відбитка печатки учасника договору, якому за довіреністю усіх учасників договору про спільну діяльність надано право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком.

Відмітка установи банку про відкриття рахунку ставиться на титульній сторінці першого примірника договору (контракту).

Для фізичної особи поточні рахунки відкриваються на підставі заяви; документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його); договору на відкриття та обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який здійснюється в присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером або керівником установи банку.

В договорі між установою банку та фізичною особою зазначається номер, дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.

Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У документах зазначається підстава для перерахування коштів.

При проведенні операцій у безготівковій формі фізичні особи дотримуються вимог, передбачених Інструкцією НБУ “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”.

Платіжне доручення представляє собою наказ підприємства установі банку переказати певну суму грошей зі свого рахунку на рахунок інших підприємств або організацій в цій чи іншій установі банку. Платіжні доручення використовуються: при розрахунках за отримані товари і надані послуги, якщо є посилання на документи, що підтверджують відвантаження товару або надання послуг; при погашенні кредиторської заборгованості; при перерахуванні авансів і попередньої оплати товарів та послуг; для платежів до бюджету і органам соціального страхування; для здійснення інших нетоварних операцій. Платіжні доручення приймаються банком до виконання залежно від наявності коштів на рахунку платника, тобто якщо коштів недостатньо або вони відсутні, доручення повертаються без оплати. Доручення можуть представлятись в банк протягом 10 календарних днів з дня виписки.

Перевага розрахунків платіжними дорученнями полягає в тому, що вони є універсальною формою розрахунків і застосовуються при розрахунках в межах країни і міждержавних постачаннях, за товарними і нетоварними операціями, для оплати отриманого товару і попередньої оплати, авансів тощо. У цій формі закладена можливість максимального наближення моментів відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг та їх оплати, якщо доручення негайно здано в банк для перерахування коштів. Однак, при використанні даної форми розрахунків немає гарантії належного платежу. Своєчасне надходження платежу залежить не тільки від платоспроможності покупця, але й від своєчасності виписки ним доручень банку на переказ коштів.

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче:

Рис. 2.1. Порядок проведення розрахунків платіжними дорученнями
Де: 1 – укладання комерційної угоди-контракту; 2 – відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 – передача платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 –виписка з поточного рахунку про списання грошових коштів; 5 – платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача; 6 – виписка з поточного рахунку про зарахування платежу.

Поряд із звичайними дорученнями приймаються доручення, гарантовані банком.

Розрахунки гарантованими дорученнями застосовуються тоді, коли одержувач не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі та їх можна перераховувати тільки через підприємства зв’язку.

При цьому до всіх примірників гарантованого доручення додається відповідно оформлений список одержувачів переказів із зазначенням мети переказу. Крім того, підприємство подає відділенню зв’язку заповнені бланки переказів.

Після перевірки правильності оформлення такого доручення його сума списується банком з рахунку платника і депонується на рахунку “Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”.

Платіжна вимога-доручення може застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Вона складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами (від руки чи із застосуванням технічних засобів – незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.

Причини неоплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Рис.2.2. Порядок проведення розрахунків з платіжними

вимогами-дорученнями
Де: 1 – комерційна угода із зазначенням форми розрахунків – платіжними вимогами-дорученнями; 2 –  відвантаження товару, продукції або передача робіт, послуг; 3 – документи на відвантаження або передачу і платіжні вимоги доручення, відправлені або вручені покупцю; 4 – покупець дооформлює платіжні документи і здає в свій банк на оплату; 5 – банк покупця здійснює платіж з врученням виписки про це із його поточного рахунку і надсилає документи до банку постачальника; 6 – банк постачальника здійснює зарахування коштів на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунку.
Розрахунковий чек –  розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги). Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Чеки виготовляються на замовлення комерційного банку Банкнотно-монетним двором НБУ на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог і брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку “Розрахунки чеками” у банку-емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на рахунок “Розрахунки чеками”.

Строк дії чекової книжки –  один рік з дати видачі. День оформлення чекової книжки не враховується. Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватись за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки

Розрахунковий чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується).

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім’я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

Забороняється передавання розрахункового чека (чекової книжки) його власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами.

Видача розрахункових чеків на пред’явника не проводиться.

Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін розрахункового чека на готівку та отримувати здачу з суми чека готівкою.

Повернути чекову книжку з невикористаними розрахунковими чеками її власник може з одночасним поданням до банку-емітента платіжного доручення на перерахування коштів, що заброньовані на рахунку “Розрахунки чеками”, на свій поточний рахунок.

Розрахунковий чек із чекової книжки чекодавець виписує під час здійснення платежу і віддає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги). При цьому чекодавець переписує залишок ліміту з корінця попереднього розрахункового чека на корінець виписаного і зазначає новий залишок ліміту.

Розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця. Якщо розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця за дорученням керівника підприємства, то право підпису розрахункового чека обумовлюється в цьому дорученні.

Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє: відповідність його встановленому зразку; правильність заповнення; відсутність виправлень; відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку; строк дії; достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека; наявність на ньому чіткого відбитка штампу або печатки банку та даних чекодавця.

Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог, до оплати не повинен прийматися.

Після цього чекодержатель установлює особу пред’явника розрахункового чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки чекодержатель відокремлює розрахунковий чек від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Якщо на корінці розрахункового чека, який був сплачений раніше, є напис “Зіпсований”, а зіпсованого розрахункового чека немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не проводиться і чекодавцю рекомендується звернутися до банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою книжкою.

Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків, – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках, – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Банк чекодержателя зобов’язаний перевірити заповнення реквізитів реєстру чеків згідно з вимогами та своєчасність пред’явлення їх до оплати. Суми розрахункових чеків, що оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції, викреслюються з реєстру чеків з виправленням його загального підсумку і повертаються чекодержателю.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів розрахункових чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків розрахунковими чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента.

Умови інкасування розрахункових чеків мають зазначатися в договорі про розрахунково-касове обслуговування підприємства.

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

Зробивши перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений розрахунковий чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На розрахунковому чеку ставиться штамп банку “Проведено”.

Рис. 2.3. Порядок розрахунків чеками
Де: 1 – подача заяви на придбання чекової книжки; 2 – видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 – відвантаження продукції, товарів, робіт, послуг; 4 – передача чека на оплату продукції, товарів, послуг; 5 – документи на оплату і реєстр чеків; 6 – передача документів до банку покупця; 7 – зарахування грошей на рахунок постачальника; 8 – надання виписок з рахунків постачальнику та покупцю.
У разі відмови за цих причин оплатити розрахунковий чек банк-емітент викреслює цей чек з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає його до банку чекодержателя. Одночасно банк-емітент повідомляє електронною поштою банк чекодержателя про причини неоплати розрахункового чека.

При ненадходженні коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека здійснює запит електронною поштою до банка-емітента щодо причин неоплати цього чека. Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя. У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека списує його суму як нереальну щодо отримання.

Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню банку-емітенту, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання. Якщо після повного використання розрахункових чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту.

Чекодавець має звіряти суми на корінцях розрахункових чеків з отриманими від банку-емітента виписками з рахунку чекодавця, з якого здійснювалась оплата цих розрахункових чеків. У разі втрати чекової книжки (розрахункового чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву із зазначенням номерів невикористаних розрахункових чеків. Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення.

У разі відмови банка-емітента оплатити розрахунковий чек чекодержатель має право пред’явити чекодавцю у встановленому порядку претензію, а в разі її часткового або повного відхилення чекодавцем – звернутися з позовом до суду.

Чекодавець, якому видана чекова книжка, відповідає за неправильне використання розрахункових чеків, за збитки у разі передавання чекової книжки або окремих розрахункових чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання осіб, уповноважених на підписання розрахункових чеків.

Акредитивна форма розрахунків. Акредитив –  це грошове зобов’язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або через інший уповноважений банк платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

Також акредитив за своєю сутністю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

покритий – акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку  –  “Розрахунки за акредитивами”;

непокритий –  акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній – бенефіціара.

Якщо виконуючий банк не є банком-емітентом, то зміна умов відкличного акредитива або його анулювання відбувається тільки після отримання від виконуючого банку відповідного повідомлення, яким підтверджується те, що до часу зміни умов або анулювання акредитива документи за акредитивом не були подані.

Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.

Безвідкличний акредитив –  це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банка-емітента.

Такий акредитив представляє собою тверде зобов’язання банка-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітенту та дотримані строки та умови акредитива.

Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до них банку, який авізував йому ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін.

Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не є виконуючим банком, не несе зобов’язань щодо сплати за акредитивом.

Для відкриття акредитива клієнт подає банку-емітенту заяву на акредитив не менше, ніж у трьох примірниках, та в разі відкриття покритого акредитива – відповідні платіжні доручення.

Заява повинна містити умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з іншого – забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив. Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.

Реквізити, що передбачені формою заяви, є обов’язковими (крім реквізиту “Додаткові умови”) і тому в разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявнику без виконання.

Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи.

Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, то заявник подає до банка-емітента, крім заяви, платіжне доручення на перерахування коштів для їх бронювання.

Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива (далі повідомлення) бенефіціару.

У разі відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів, другий – разом з випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.

Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою або іншими засобами зв’язку заяви або повідомлення. Повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта. Воно має містити номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива. У повідомленні мають чітко зазначатися повноваження авізуючого банку щодо виду акредитивної операції.

Про відкриття та умови акредитива виконуючий (авізуючий) банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом. Реєстр документів за акредитивом складається за відповідною формою та подається в банк, як правило, у чотирьох примірниках.

Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара і надсилає повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом.

Не приймаються до оплати за акредитивом документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить один одному.

Якщо умовами акредитива передбачено акцепт заявника акредитива, то для його здійснення уповноважена особа заявника має подати бенефіціару: документ, що засвідчує її особу; зразок її підпису, засвідчений заявником акредитива (якщо його немає у виконуючому банку); доручення, видані заявником акредитива, щодо його повноважень.

Виконуючий банк під час виконання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, що передбачені акредитивом. Перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами надсилаються до банку-емітента.

Банк-емітент, зробивши перевірку виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з рахунку “Розрахунки за акредитивами” і перераховує їх на рахунок бенефіціара.

У всіх акредитивах обов’язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з додаванням нормативного строку проходження документів спецзв’язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.

Схема здійснення розрахунків покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче:

Рис. 2.4. Порядок здійснення розрахунків покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті

Де: 1 – укладання комерційного договору з визначенням форми розрахунків; 2 – покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитиву; 3 – банк депонує кошти на рахунку “Розрахунки акредитивами”; 4 – банк покупця авізо повідомляє банк постачальника про відкриття акредитиву; 5 – банк постачальника (виконуючий), одержавши повідомлення, інформує постачальника і його банк (емітент) про відкриття акредитиву, який виконавець обліковує на позабалансовому рахунку “Акредитиви до сплати”; 6 – постачальник відвантажує товар покупцю; 7 – постачальник передає товарно-транспортні та платіжні документи своєму банку для сплати; 8 – банк постачальника, одержавши зазначені документи, надсилає їх спецзв’язком до банку покупця; 9 – банк-емітент після перевірки документів з умовами акредитиву перераховує гроші банку постачальника; 10 – банк-емітент передає товарно-транспортні та платіжні документи покупцю; 11 –  банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника.
Нижче наведено схему документообігу при розрахунках покритим акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника:

Рис. 2.5. Порядок здійснення розрахунків покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника
Де: 1 – укладання комерційного договору з визначенням форми розрахунків; 2) покупець-платник подає своєму банку заяву на відкриття акредитиву; 3) банк платника (емітент) прийняту до виконання заяву зараховує на позабалансовому рахунку “Акредитиви до оплати” і перераховує гроші з поточного рахунку в банк постачальника; 4) авізо з доданою заявою на акредитив передається в банк постачальника, який одержані гроші зараховує на рахунок “Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності”; 5)  постачальник відвантажує товар і передає реєстри рахунків та транспортні документи в свій (виконуючий) банк; 6) банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченими акредитивом, і сплачує їх; 7) банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж; 8) банк покупця-платника, одержавши повідомлення, списує суму акредитива з позабалансового рахунку “Акредитиви до сплати”.
Таким чином, відмінна риса акредитивів полягає в тому, що платіж здійснюється не за місцем знаходження покупця, а за місцем знаходження постачальника. Акредитивна форма розрахунків гарантує постачальнику платіж за рахунок попереднього депонування в банку певної суми засобів покупця.

Вказана форма розрахунків до певного часу не отримала широкого розповсюдження. Застосовується ця форма тоді, коли за умовами постачання продукції або надання послуг вона економічно доцільна, необхідна і технічно зручна (наприклад, якщо прийом товарів покупцем здійснюється за місцем знаходження постачальника). Акредитивна форма розрахунків виступає також одним із заходів контролю за платежами покупця, коли постачальник застосовує санкції до покупця, що затримує платежі при розрахунках платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями або чеками.
  1   2   3   4

Схожі:

2 Організація грошових розрахунків підприємств icon4. Грошові розрахунки підприємств (4 год.)
Сутність І призначення грошових розрахунків в господарській діяльності підприємств. Порядок відкриття поточних та інших рахунків...
2 Організація грошових розрахунків підприємств icon"Організація грошових розрахунків (укр.)"
Платежі готівкою між підприємствами І фізичними особами за реалізовану продукцію … розрахунки
2 Організація грошових розрахунків підприємств iconКурсова робота на тему: «Надходження, зберігання та витрати грошових коштів підприємств» план
Розділ теоретичні основи організації руху грошових коштів підприємств в умовах ринку
2 Організація грошових розрахунків підприємств iconРоботи: “Організація безготівкових розрахунків
Суть, основи організації та народногосподарське значення безготівкових розрахунків 10
2 Організація грошових розрахунків підприємств iconРинок продуктів продукти продукти гроші Підприємства
Грошовий обіг – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом...
2 Організація грошових розрахунків підприємств iconНаціональний банк україни – центр методичного забезпечення організації...

2 Організація грошових розрахунків підприємств iconОрганізація обліку розрахунків по оплаті праці
Дослідження обліку розрахунків по оплаті праці на прикладі підприємства м
2 Організація грошових розрахунків підприємств iconВеликобурлуцька районна державна адміністрація харківської області розпорядження великий Бурлук
Керуючись Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкцією з інвентаризації основних засобів,...
2 Організація грошових розрахунків підприємств iconЛекція Організація І форми безготівкових розрахунків па підприємствах
Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст І значення для забезпечення господарської діяльності
2 Організація грошових розрахунків підприємств iconІнструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,...
Р n 250, для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка